| summary: |
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються його зв’язок з науковими планами та програмами, ступінь наукової розробки, мета та основні завдання, об’єкт та предмет, характеризується його методологічна основа, формулюються положення, що виносяться на захист, окреслюється теоретичне та практичне значення результатів дослідження, визначається особистий внесок здобувача у їх отриманні, надається інформація про апробацію результатів дослідження та наводяться публікації у наукових виданнях.
Розділ 1 «Теоретичні засади фінансового контролю у митній справі» складається із трьох підрозділів, в яких визначаються основні теоретичні положення щодо теми дослідження, закладаються його концептуальні основи та робляться висновки.
У підрозділі 1.1. «Поняття та загальна характеристика фінансового контролю» зазначається, що фінансовий контроль є одним із видів державного контролю, який виступає як невід’ємний елемент державного управління. Він здійснюється на кожній із стадій фінансової діяльності: при формуванні грошових фондів, їх розподілі та використанні. Завдяки фінансовому контролю реалізується контрольна функція фінансів.
Акцентовано увагу на тому, що у фінансово-правовій науці існує багато підходів щодо визначення змісту поняття «фінансовий контроль». Підтримується думка авторів, які характеризують фінансовий контроль як складне явище та визначають його як урегульовану правовими нормами діяльність уповноважених суб’єктів щодо перевірки дотримання вимог законодавства у сфері фінансової діяльності.
Зазначено, що коло суб’єктів фінансового контролю, його мета та основні завдання залежать від багатьох факторів, зокрема від того, на якій стадії фінансової діяльності (формування, розподілу чи використання грошових фондів), у чиїх інтересах (публічних чи приватних) він здійснюється, від сфери діяльності підконтрольного об’єкта та інших факторів.
Фінансовий контроль здійснюється у різних сферах суспільних відносин, у тому числі тих, які виникають у зв’язку з переміщенням товарів через митний кордон, тобто у митній справі України, оскільки забезпечує виконання фінансових зобов’язань перед державою суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.
У підрозділі 1.2. «Сучасний стан дослідження фінансового контролю у митній справі» наголошується на тому, що питанням фінансового контролю у митній справі увага приділялася у наукових працях А.І Ашмаріна, О.Ю. Бакаєвої, Л.К. Воронової, Н.Л. Губерської, М.М. Каленського, О.В. Легкої, Ю.М. Литвинової, О.П. Орлюк, Л.А. Савченко та ін. Однак зазначені учені, крім М.М. Каленського, торкалися питань фінансового контролю у митній справі лише частково, оскільки мета їх досліджень була іншою. М.М. Каленський є представником економічної науки, який здійснив дослідження на рівні кандидатської дисертації із зазначеної проблеми. Однак його мету, завдання та висновки визначено у площині вирішення основних завдань економічної науки. Тому зазначено, що самостійного комплексного дослідження, присвяченого правовій природі, сутності та значенню фінансового контролю у митній справі, а також аналізу проблемних питань його правового регулювання та правозастосування, до теперішнього часу не проводилося, що обумовлює необхідність подальшої розробки цих питань.
У підрозділі 1.3. «Фінансовий контроль у митній справі як складова фінансової діяльності митних органів» розглядаються функції митних органів та їх повноваження, у тому числі у сфері фінансової діяльності. З’ясовано, що фінансова діяльність митних органів у науковій літературі до теперішнього часу не має єдиного визначення. Аналізуються різні підходи учених до поняття фінансової діяльності митних органів, надається авторське визначення фінансової діяльності митних органів. Зазначено, що здійснення фінансового контролю митними органами є складовою їх фінансової діяльності.
На основі аналізу чинного законодавства, яке регулює діяльність митних органів, зроблено висновок, що їх повноваження щодо здійснення фінансового контролю розпорошені у різних нормативних актах, що ускладнює процес правозастосування. Запропоновано сконцентрувати їх в одному нормативному акті вищої юридичної сили – законі (доцільно саме у Митному кодексі України).
Обов’язковою умовою ефективності реалізації повноважень (сукупності прав та обов’язків) митних органів є їх закріплення у нормативних актах, що визначають їх правовий статус. З урахуванням важливості сфери фінансового контролю для фінансового забезпечення життєдіяльності держави, указується на необхідність прийняття спеціального закону «Про державний фінансовий контроль», в якому має бути виокремлено систему органів фінансового контролю із чітким визначенням місця кожного із цих органів, у тому числі й митних, а також механізм їх взаємодії для досягнення єдиної спільної мети – забезпечення законності у сфері публічної фінансової діяльності.
Розділ 2 «Організаційно-правові засади фінансового контролю у митній справі» складається з 5 підрозділів, в яких на підставі чинного законодавства та теоретичних розробок попереднього розділу розглядаються організація фінансового контролю у митній справі, зміст фінансового контролю у митній справі, визначаються й характеризуються методи, стадії фінансового контролю у митній справі та відповідальність суб’єктів правовідносин, що виникають при здійсненні фінансового контролю у митній справі.
У підрозділі 2.1. «Місце фінансового контролю митних органів у системі митного контролю» розглядається сутність митного контролю як невід’ємної частини державного управління митною справою та з’ясовується місце фінансового контролю, що здійснюється митними органами у процесі проведення митного контролю.
Аналіз чинного законодавства дозволив відзначити, що митні органи наділені повноваженнями здійснювати контроль за: а) своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати у повному обсязі платниками податків до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких законом покладено на митні органи;
б) класифікацією товарів відповідно до товарної номенклатури Митного тарифу України; в) правильністю визначення митної вартості товарів відповідно до закону та загальноприйнятої міжнародної практики; г) правильністю визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України тощо. Відповідні повноваження митних органів реалізуються у процесі здійснення ними митного контролю та митного оформлення.
З’ясовано, що у процесі переміщення товарів та транспортних засобів відбувається послідовне здійснення операцій митного контролю та митного оформлення. Таким чином, фінансовий контроль здійснюється митними органами у нерозривній єдності з митним контролем та митним оформленням, тобто час здійснення операцій митного контролю та митного оформлення співпадає із часом здійснення фінансового контролю, у результаті чого формується висновок, що митні органи здійснюють фінансовий контроль у процесі митного контролю, тобто він є невід’ємною складовою частиною останнього, як і ветеринарний, фітосанітарний, екологічний контроль, контроль за переміщенням культурних та історичних цінностей тощо.
У підрозділі 2.2. «Зміст фінансового контролю у митній справі» зазначено, що митні органи здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю сплати: мита, податку на додану вартість та акцизного податку щодо товарів, які переміщуються через митний кордон України. Розглянуто контроль митних органів за сплатою мита. Так, на відміну від ПДВ та акцизного податку з імпортованих товарів, контроль за правильністю нарахування яких, крім митних органів, здійснюють ще й податкові органи, контроль за правильністю нарахування мита проводять лише митні органи.
Зазначено, що від визначення країни походження товарів залежить правильність визначення ставки мита, що має застосовуватися (преференційні, пільгові чи повні) щодо цієї товарної позиції.
Аналіз порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів дозволив стверджувати про відсутність прозорого порядку контролю заявленої (задекларованої) митної вартості товарів, які ввозяться (імпортуються) в Україну.
З’ясовано, що за змістом фінансовий контроль у митній справі є контролем за декларуванням товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто контролем за заявленням декларантом митному органу за встановленою формою (шляхом подання митних декларацій та інших товаросупровідних документів) точних відомостей про товари, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення (згідно із ст. 81 Митного кодексу України) та фактичним виконанням декларантом фінансових зобов’язань перед державою.
Зазначено, що перевірка митними органами достовірності задекларованих декларантом коду товару згідно з товарною номенклатурою Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), країни походження товару та митної вартості товару є напрямками фінансового контролю за декларуванням товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Визначено такі основні завдання фінансового контролю у митній справі:
1) перевірка достовірності заявлення декларантом митному органу точних відомостей про товари та транспортні засоби, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення з метою своєчасного, повного нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) при переміщенні товарів та транспортних засобів через митний кордон України; 2) перевірка фактичної їх сплати; 3) у разі невиконання декларантом фінансових зобов’язань перед державою вжиття заходів, передбачених законодавством щодо їх примусового стягнення, а також нарахування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань та пені після закінчення установлених строків погашення узгодженого податкового зобов’язання на суму податкового боргу.
У підрозділі 2.3. «Методи фінансового контролю у митній справі» визначено, що при здійсненні фінансового контролю митними органами використовуються такі методи, як моніторинг, перевірка, ревізія, експертиза, та охарактеризовано кожен з них.
У контексті запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму Державна митна служба України здійснює моніторинг виявлених фактів незаконного переміщення через митний кордон України готівки, обігових грошово-кредитних документів, дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів із них, а також культурних цінностей, з метою забезпечення виявлення та припинення правопорушень у митній сфері та відстеження незаконних переміщень товарів та предметів через митний кордон України.
На підставі здійсненого аналізу діяльності Державної митної служби України було визначено шляхи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом: 1) розробки системи управління ризиками при здійсненні митного контролю для запобігання переміщенню товарів і предметів, які використовуються з метою легалізації (відмивання) доходів, через митний кордон України; 2) запобігання незаконному перерахуванню коштів за кордон, що здійснюється суб’єктами господарської діяльності через офшорні зони; 3) здійснення заходів щодо підвищення кваліфікації посадового складу працівників митної служби України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; 4) здійснення заходів щодо виявлення та протидії корупції серед працівників митної служби України.
Аналіз чинного законодавства дозволив установити, що митні органи мають право проводити планові, позапланові та невиїзні перевірки як у процесі митного оформлення товарів і транспортних засобів, так і після його закінчення. Зазначені перевірки за характером можна розглядати як одну із форм податкового контролю, оскільки митні органи при цьому виконують спільну для митних та податкових органів мету – забезпечення своєчасного та повного надходження до державної казни всіх передбачених законом обов’язкових платежів платниками податків. Тому робиться висновок про наявність у митних органів спеціальної податкової компетенції. На підставі аналізу законодавства Російської Федерації встановлено ефективність такого методу фінансового контролю як митна ревізія та вказується на необхідність використання цього досвіду в Україні.
Зазначено, що експертиза товарів як метод фінансового контролю здійснюється шляхом проведення експертних досліджень товарів, які переміщуються через митний кордон з метою достовірного встановлення: коду товарів згідно з товарною номенклатурою Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), країни походження, митної вартості товарів, що дає можливість правильного визначення суми митних платежів, які мають надходити до Державного бюджету України, а також нарахування, у разі виявлення порушень, передбачених законом пені та штрафів.
Доведено, що виявлення та розслідування значної кількості порушень митних правил, які здійснюються з метою зменшення або взагалі ухилення від сплати митних платежів, є неможливим без використання такого методу фінансового контролю як експертиза.
У підрозділі 2.4. «Стадії фінансового контролю у митній справі» розглянуто процес реалізації митними органами фінансового контролю як сукупність операцій митного контролю та митного оформлення, виходячи з того, що процес фінансового контролю митних органів не існує окремо, а здійснюється лише паралельно й у тісному взаємозв’язку із зазначеними операціями. Визначено, що фінансовий контроль здійснюється митними органами на трьох стадіях: попередній, поточній та наступній.
Стадія попереднього фінансового контролю є факультативною, оскільки чинне митне законодавство не містить обов’язку декларантів здійснювати попередні операції шляхом подання попередніх повідомлень чи попередніх декларацій. Проте практика зарубіжних країн свідчить, що більшість декларантів користуються цією стадією з метою прискорення та спрощення процедури проходження товарів через митний кордон.
З моменту здійснення безпосередньо митного контролю та митного оформлення, тобто з проставлення штампу «Під митним контролем» на подану декларантом до відповідного підрозділу митного органу вантажну митну декларацію (ВМД) починається стадія поточного фінансового контролю. Зазначається, що поточний фінансовий контроль умовно можна поділити на: поточний фінансовий контроль під час митного контролю; поточний фінансовий контроль при завершенні митного оформлення.
Стадія наступного фінансового контролю починається зі здійснення на підприємстві перевірки системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які, відповідно до законодавства, справляються при переміщенні товарів через митний кордон України (згідно з п. 5 ст. 41 Митного кодексу України є однією з форм митного контролю). Наступний фінансовий контроль здійснюється митними органами як у процесі митного оформлення товарів і транспортних засобів, так і після його закінчення, та за своїм змістом відповідає здійсненню контролю на основі методів аудиту, визначеного у Конвенції «» (Кіотська конвенція 1973 р.).
Детальний розгляд стадій фінансового контролю дозволив зазначити, що контроль за правильністю визначення митної вартості товару, коду товару згідно з
УКТ ЗЕД, країни походження товару здійснюється посадовими особами митних органів на кожній стадії проведення ними фінансового контролю, а саме: а) на стадії попереднього фінансового контролю – до моменту митного оформлення та пропуску товарів, що переміщуються через митний кордон України, на підставі попередньої інформації; б) на стадії поточного фінансового контролю – під час переміщення товарів через митний кордон України, у рамках здійснення митного контролю та митного оформлення цих товарів; в) на стадії наступного фінансового контролю – під час здійснення на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України як у процесі митного оформлення товарів і транспортних засобів, так і після його закінчення.
У підрозділі 2.5. «Відповідальність суб’єктів правовідносин, що виникають при здійсненні фінансового контролю у митній справі» зазначено, що основними завданнями митних органів України є здійснення митного контролю, митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, зокрема з діями, спрямованими на ухилення платників податків від сплати передбачених законом обов’язкових платежів при переміщенні товарів та транспортних засобів через митний кордон України або неправомірне зменшення їх розміру.
Визначено коло суб’єктів, які вступають у правовідносини, що виникають при здійсненні фінансового контролю у митній справі, до яких необхідно віднести: контролюючих суб’єктів (посадові особи митних органів); контрольованих суб’єктів (декларанти, якими можуть бути підприємства чи громадяни, яким належать товари та транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України або уповноважені ними митні брокери (посередники) тощо); осіб, які сприяють здійсненню фінансового контролю у митній справі (спеціалісти, експерти, незалежні фінансові посередники при наданні фінансових гарантів обов’язкової доставки товарів у митні призначення). Проаналізовано відповідальність кожного з цих суб’єктів.
Проаналізовано порядок нарахування митними органами штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань, а також нарахування пені після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов’язання на суму податкового боргу. Зазначено, що митні органи мають право застосовувати фінансові санкції у вигляді штрафу та пені в разі порушення платником податків граничних строків сплати податкових зобов’язань.
Звернено увагу на те, що прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності)» від 15.12.2011 р. № 4025 привело до змін у розподілі юрисдикційних повноважень митних органів. Це пов’язано з декриміналізацією так званої «товарної контрабанди», яка означає, що за переміщення товарів поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю замість кримінальної відповідальності передбачається адміністративна у вигляді штрафу (у розмірі 100% вартості товару, за такі ж повторні порушення митних правил – 200% вартості товарів) з конфіскацією товарів і транспортних засобів. Таким чином, передбачені раніше ст. 201 Кримінального кодексу України покарання за контрабанду замінено на фінансові санкції.
Зроблено висновок, що законодавством передбачена відповідальність усіх суб’єктів правовідносин, що виникають при здійсненні фінансового контролю у митній справі.
|
