ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНИХ ЦІЛЕЙ РОЗВИТКУ РЕГІОНУ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, ступінь її розробленості в економічній літературі, зв’язок роботи з науковими програмами і темами, сформульовані мета та задачі дослідження, визначені предмет, об’єкт та методи дослідження, викладені наукова новизна, практичне значення одержаних результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретичні основи формування стратегічних цілей економічного розвитку регіону” досліджено концепції формування стратегічних цілей розвитку регіону, розкрита їх сутність та особливості, запропоновані управлінські та організаційні підходи до ефективного їх формування в контексті сучасних процесів розвитку економіки, розроблені методичні підходи щодо формування сценаріїв розвитку регіону на основі його стратегічних цілей.

На основі аналізу еволюції теоретичних поглядів сформульовано зміст стратегічних цілей розвитку регіонів в контексті економічної і управлінської теорій. На основі вивчення мезоекономічних концепцій обґрунтовано місце регіону в ієрархії економічних систем, що дало змогу визначати стратегічні цілі на: макрорівні (національний і міжрегіональний рівень), мезорівні (регіональний рівень, міжгалузеві територіальні комплекси, крупні кластери і компанії), мікро-рівні (галузі, ринки, компанії). При цьому, для обґрунтування стратегічних цілей розвитку регіонів доведена доцільність використання моделей економічного зростання, еволюції, інституційного забезпечення, аналогічних відповідним моделям для держави в цілому, регіональних теорій в контексті дослідження регіону як суб’єкта формування стратегічних цілей, а також сучасних мезо-економічних концепцій, що досліджують роль регіону в розвитку національної і глобальної економіки.

Встановлено, що регіон є не тільки суб’єктом формування стратегічних цілей, але і суб’єктом економічного розвитку, причому доповнення теоретичного аналізу регіональних цілей системним його аналізом, дозволило нам, системно використати, як цільовий підхід до вивчення регіону (“зверху вниз”) так і суб’єктно-функціональний (від носіїв цілей “знизу вверх”), тобто досліджувати регіон в цільовому і функціональному аспектах, як державно-територіальне утворення, систему, організацію, суб’єкт стратегічного управління.

На основі аналізу процесу формування цілей регіону встановлено його бінарний суб’єктивний і об’єктивний характер, пов’язаний з прагненнями і потребами людини, груп людей, організацій, суб’єкта управління, сфокусованими через призму їх інтересів. Бінарність відображається у взаємодії влади (управ-ління) і громадянського суспільства (самоврядування, самоорганізації), населення і бізнес-товариства, влади і бізнесу, а також в парних взаємодіях джерел, способів відображення і комунікації цілей.

Запропонована система формування і реалізації стратегічних управлінських цілей розвитку регіону, яка представлена у вигляді багатоетапної моделі стра-тегічного управління (рис. 1).

Доведено необхідність створення збалансованої системи стратегічних цілей регіону різного рівня, а також проведення процедури узгодження і комунікації стратегічних цілей зацікавленими особами (представниками носіїв цілей регіону).

Для вибору конкретних стратегічних цілей розроблена типологія розвитку регіонів, яка проведена за різними критеріями, а саме за ступенем (рівнем) розвитку регіону, за ключовими галузями (джерелами) розвитку, а також за ринковою орієнтацією виробництва. Такий підхід дав змогу визначити стратегічні цілі забезпечення стійкого і збалансованого економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності регіону, а також рівня задоволення основних потреб населення.

Проведений порівняльний аналіз підходів до оцінки однієї із цілей, а саме конкурентоспроможності регіону показав перевагу оціночних аспектів вивчення конкурентоспроможності над змістовними, а також недостатнє врахування різних функції цього територіального утворення. У цьому зв’язку обґрунтовано доцільність застосування системного підходу до конкурентоспроможності регіону з виділенням таких напрямів: 1) результативного (аналіз результатів функ-ціонування регіону); 2) факторного (розглядає джерела розвитку регіону і створення його конкурентоспроможності); 3) процесного (враховує умови відтворювання населення, виробництва товарів і послуг, регіонального потен-ціалу).

Такий підхід до формування стратегічних цілей забезпечує створення багаторівневої системи цілей регіону сформованої в двох взаємопов’язаних процесах: управлінському і організаційному, реалізують відповідну ієрархію вертикалі влади і самоорганізацію суспільства.