МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ РЕГІОНАЛЬНИХ ЦІЛЬОВИХ ПРОГРАМ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЇ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

В першому розділі «Теоретико-методичні засади формування та реалізації регіональних цільових програм в системі управління соціально-економічним розвитком території» досліджено теоретичні основи стійкого розвитку регіонів на основі стратегічного підходу; визначено концепцію програмно-цільового управління регіональними соціально-економічними системами; досліджено соціально-економічну роль видатків на реалізацію цільових програм; розкрито економічну природу бюджетного планування, орієнтованого на результат.  

Проведене дослідження теоретичних підходів до визначення понять регіону й регіонального розвитку дозволило сформулювати наступне визначення регіону, що враховує вимоги стійкого розвитку. Регіон – інтегральне утворення, яке володіє певною єдністю природних, господарських і соціальних компонентів, що виступає в якості самостійного повноцінного суб'єкта відносин на різних рівнях (регіональний, міждержавний, міжнародний), здатне до саморозвитку за рахунок наявних конкурентних переваг, які дозволяють задовольняти основні життєві потреби населення, що проживає як на даній території, так і поза нею. Такий підхід дозволяє врахувати весь комплекс факторів і умов, що впливають на регіональний розвиток, і розробити модель соціально-економічного розвитку регіону на основі вимог стійкого розвитку.

Доведено, що застосовувана в стратегіях регіонального розвитку трьохфакторна модель (економіка-суспільство-екологія) не відповідає в теперішній час тенденціям і умовам розвитку, будучи спрощеною. Зокрема, вона не враховує інституціональні й інформаційні фактори. В результаті дослідження була розроблена й запропонована п’ятифакторна модель стійкого розвитку регіону, що включає крім економічних, соціальних і екологічних факторів, також інституціональні й інформаційні фактори (рис.1).

Необхідність включення цих факторів у практику стратегічного управління обумовлена тим, що невдачі й проблеми реалізації багатьох стратегій і програм розвитку обумовлені невідповідністю існуючої інституціональної структури вимогам і завданням стійкого розвитку, слабкою скоординованістю дій органів влади й управління по реалізації стратегії на окремих територіях, розпливчастістю цілей і показників оцінки досягнення цілей та ін. До цього в сучасних умовах додається різко зросла роль інформаційних факторів, без яких у цей час не можливе успішне досягнення цілей розвитку.  

Наші дослідження показали, що процеси управління витратами регіональних ресурсів мають наступні основні недоліки: недостатньо повно опрацьований механізм обліку результатів оцінки ефективності й результативності при формуванні планів витрати державних регіональних ресурсів; не приділено належної уваги поділу поточних і капітальних видатків при проведенні оцінки їх ефективності; технологія розрахунків з погляду побудови структури індикаторів утруднює об'єктивну системну економічну інтерпретацію отриманих результатів.