УПРАВЛІННЯ СОБІВАРТІСТЮ ПРОДУКЦІЇ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, наведено мету і завдання, предмет і об’єкт дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретичні аспекти управління собівартістю продукції” розглядаються теоретичні та методичні аспекти формування і управління собівартістю продукції.

Відмічено, що сільське господарство України переживає складні часи свого становлення в нових умовах господарювання. Не зовсім вдалі спроби проведення реформ, економічна криза і незавершеність інституційних правил діяльності створили нестійку ситуацію в галузі та ускладнили можливості в регулюванні відносин між виробником і споживачем, між державним впливом і самовизначенням. У таких умовах, особливо на рівні основної виробничої ланки, тобто підприємства, загострилися потреби в самостійній економічній роботі та у використанні наукових знань з основ економіки управління.

Управління розглядається в дисертації як особлива діяльність у новому інформаційному просторі, в новому конкурентному середовищі, в умовах підвищення ризику і відповідальності за свої рішення. Основою сучасного управління, як і раніше, залишаються економічний аналіз, оцінка потенціальних можливостей, орієнтація на ресурсозбереження і оптимальне використання наявних ресурсів. У центрі уваги економічного аналізу в даній роботі розглядаються категорії витрат і собівартості виробництва продукції. Теоретично обґрунтовано підвищення їх ролі в умовах сучасних трансформаційних процесів і постійного виникнення «нестандартних, проблемних, непередбачуваних ситуацій».

Аналіз витрат і собівартості не є самоціллю, а становить важливу ланку в механізмі управління ефективністю виробництва і реалізації продукції. Виділені три складові, що забезпечують якісною інформацією управлінський апарат – це система обліку витрат, система класифікації витрат та віднесення їх на собівартість, головні фактори впливу та характер їх дії на формування собівартості продукції. Саме досліджуване поняття «собівартість» розглядається як економічна категорія, що відбиває в собі інтеграцію ресурсів, виробничих взаємодій і якість управління і виражає результативність (ефективність) виробничої діяльності і господарського розрахунку.

У завданнях організаційного забезпечення економії витрат обґрунтовані: оновлення техніко-технологічної бази, застосування технологічних карт, впровадження нових форм відповідальності і ефективних систем стимулювання. Установлено, що управління витратами на підприємстві доцільно сформувати як мережеву систему центрів відповідальності. Аналіз витрат у структурних ланках діяльності, як складова функції контролю і оперативного корегування рішень, допомагає оцінити ефективність використання усіх ресурсів підприємства, виявити резерви зниження витрат на виробництві, зібрати інформацію для підготовки планів і ухвалення раціональних управлінських рішень.

Загальний підхід у цьому питанні має витоками розгляд собівартості з різних позицій, як це представлено на рисунку.