РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

summary

Основний зміст дисертації

У першому розділі – «Теоретичні основи соціально-економічної оцінки природних благ» – проаналізовано сучасні моделі стійкого розвитку територій з домінантною природно-ресурсною складовою; досліджено методологію екологізації економіки, теорію суспільного добробуту стосовно оцінки природних благ та концепцію загальної економічної цінності природи; розкрито суть основних понять дослідження: природні блага, природний капітал, природно-ресурсна рента, нематеріальні природні ресурси; обґрунтовано доцільність застосування теорії інвайронментальної економіки як методологічної основи ресурсного забезпечення стратегічного розвитку.

Аналіз наукових праць щодо сучасного виміру концепції «sustainable development» дав змогу виявити не тільки її фундаментальний розвиток у трьох доктринах – інвайронментальній, економічній, соціальній, а й прикладну імплементацію в постіндустріальні моделі розвитку економіки. Основною відмінністю інвайронментальної концепції від попередніх економічних теорій є включення в ринковий процес якостей навколишнього середовища (природних умов, ресурсів, просторового потенціалу території). За останнє десятиріччя вчення Р. Костанзи, Хю Дейлі, Дж. Бартоломью щодо «природного капіталу» розвинулося в наукову дисципліну «екологічна економіка», яка отримала академічний рівень і у вітчизняних дослідженнях М.В. Багрова, І.А. Горленко, Л.Г. Мельника, Л.Г. Руденко, С.П. Сонько, І.Г. Черваньова. Інвайронментальний вимір сучасної моделі економіки демонструє екологічна концепція розвитку, обґрунтована вітчизняними вченими під керівництвом Б.В. Буркинського.

Для втілення принципів сталого розвитку в життя важливу роль відіграє соціально-економічна оцінка природних благ, яка повинна використовуватися на макрорівні для створення економічних інструментів охорони навколишнього природного середовища, збереження природного потенціалу та усунення негативних наслідків завданої екологічної шкоди. На сьогодні під природними благами розуміється сукупність природних факторів, що складається з життєпідтримувальних систем, біорізноманіття, відновлюваних і невідновних ресурсів, що використовуються людиною або становлять для неї інтерес.

Теоретичною основою економічної оцінки природних благ є неокласична економіка добробуту, сформульована Пігу (Pigou, 1920) і Хіксом (Hicks, 1939) - загальна корисність будь-якого блага є сумою сплаченої за нього ціни плюс будь-який надлишок споживача. Оскільки більшість екологічних товарів та послуг знаходяться поза ринком, мають низьку або нульову ціну, «надлишок споживача» в загальній корисності цього товару чи цієї послуги може бути досить великим. У свою чергу, в разі втрати цих «безкоштовних» екологічних благ і послуг добробут зазнає великих збитків, які можна порівняти з річним ВВП, виробленим у світовому масштабі.