ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПРОЦЕСНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ІЗ ЗОВНІШНЬО-ЕКОНОМІЧНИМ НАПРЯМКОМ ДІЯЛЬНОСТІ: ТЕОРІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ

summary

Основний зміст роботи

         У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, зазначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, розкрито об’єкт, предмет і методи дослідження, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

         У першому розділі «Загальна наукова оцінка стану проблеми: аналіз підходів попередників щодо її розв’язання» автором досліджено принципові недоліки функціонального розподілу праці в економічних підрозділах системи управління промисловими підприємствами.

Із погляду на проблеми, що існують в об’єкті управління підприємством при функціональній системі поряд з розробкою нового продукту вирішуються питання оплати рахунків постачальників, планування стратегії та інші процеси, що відбуваються в системі управління підприємством, існує необґрунтоване прагнення оцінювати окремі одиниці бізнес-процесів, при цьому штучно порівнюючи витрати на їх здійснення з доходами від «продажу» власним підрозділам.

Автор довів, що концепція, в якій вихідним приймається положення, що будь-які економічні стосунки повинні передбачати, як мінімум, наявність двох суб’єктів – покупця і продавця, без яких вони не стають власне економічними, а продукт праці не набуває економічної форми товару.

На думку авторів, які ігнорують це економічне явище, а вважають  умовним, непринциповим, це основне суто економічне питання залишають його осторонь, за рамками саме ринкової форми економічного процесу.

Автор дійшов висновку, що процесний підхід, який все частіше пропонується багатьма авторами, не може в силу ряду причин бути покладений в структуроутворюючу основу процесного, просторового зрізу концепції системи управління.

Не витримує критики, як доказано автором, і концепція формування прибутку внутрішніх підрозділів підприємств, які обмежені внутрішньою сферою діяльності підприємства і безпосередньо не виходять за межі підприємства на зовнішній ринок.

Сучасні її прихильники, по-перше, не беруть до уваги дві невдалі спроби впровадити у внутрішньовиробничі стосунки товарно-грошовий механізм. Такі спроби були зроблені в 1929-1930 і 1965-1975 роках, їх впровадження в діяльність підприємств, які представлені цілісними економічними комплексами, як суто ринкових механізмів у внутрішньому розподілі праці практично нічого не змінило в не дало очікуваних результатів.

По-друге, орієнтовані на розвиток концепції штучних «товарних ринків» додаткові, нові положення сучасних теоретиків не співпадають із реальним економічними процесами підприємств.

Автором обґрунтовано, що стратегічні господарські підрозділи (СГП) – це лише нова назва внутрішніх підрозділів і суті економічних відносин вони не змінюють. Ніякої повної автономії у виборі продукції ринків, в стосунках із постачальниками, покупцями, іншими контрагентами вони не мають, бо діють у межах суто ієрархічної структури управління. Це – штучна спроба ще раз повернутися до псевдо ринкового внутрішнього механізму.

Таким чином, в роботі обґрунтовано неприйнятність концепції штучних товарних ринків, а відтак, недоцільність її використання в формуванні нової системи управління.

Їз погляду на проблеми, що стосуються функціонального, часового зрізу управління, автор вважає неприйнятним використання, перш за все, дві концепції попередників: управлінського обліку, контролінгу.

Автором доведено, що некритично запозичений вітчизняними науковцями американський управлінський облік і німецький контролінг, за своїм загальним призначенням мало чим відрізняється один від одного, практично, в певній мірі вони є повторенням існуючої функціональної системи управління.

Управлінський облік, спочатку був рекомендований лише на одній ланці діяльності – в управлінні витратами виробництва, і тільки потім він став альтернативою обліку всіх інших процесів – фінансовому. Він поєднує функції нормування, планування, обліку, контролю, тобто повторює загальний цикл управління.

На відміну від нього контролінг уключав не тільки зазначені функції, але, безпосередньо не беручи участь в управлінні, створював умови для прийняття управлінських рішень. Доведено, що обидві групи функцій мають спільний між собою і загальною системою управління об’єкт впливу

Автором доведено, що некритично запозичені і перенесені науковцями у вітчизняну теорію управління зазначені концепції та інші похідні від них системи, методи, пропозиції містять багато дискусійного, навіть помилкового і, відтак, не сприяють подоланню принципових недоліків існуючої функціональної системи, створенню якісно нової системи управління.

         У другому розділі «Промислове підприємство як складна економічна система» проведено системний аналіз сукупного економічного процесу як об’єкту управління.

В роботі ідентифіковано сукупний управлінський процес як самостійну існуючу в просторі і часі специфічну сферу діяльності поряд із іншими сферами діяльності підприємства, а також специфічні частини сукупного економічного процесу, що відображає просторовий зріз системи управління підприємствами, як процеси основних сфер їх діяльності.

         Процеси, що в ній відбуваються, відображають характер її впливу на процеси об’єкта управління, тобто, на процеси основних сфер діяльності, які узгоджуються з задачами життєдіяльності підприємства.