ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНИХ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ЕНЕРГЕТИКИ РЕГІОНУ В УКРАЇНІ Автореферат

У вступі обґрунтовано сутність і стан проблеми, що вирішується, актуальність теми дисертаційного дослідження, її зв’язок з науковими програмами; визначено мету, основні завдання дослідження, наукову новизну, встановлено об’єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі – “Теоретичні засади формування стратегічних механізмів державного управління розвитком енергетики регіону” – узагальнено теоретичні підходи до державного управління розвитком енергетики на регіональному рівні; обґрунтовано необхідність державного управління інноваційними процесами в енергетиці регіонів України; досліджено стратегічні підходи до механізмів державного управління інноваційними енергетичними технологіями регіону.

Визначено, що критичний стан, у якому зараз знаходиться енергетична галузь України, давно вже є проблемою всестороннього обговорення. Частота криз, що постійно виникають у енергетичному секторі, засвідчує недостатність рівня його стійкості до дії різних дестабілізуючих факторів, які виникають при зіткненні інтересів. Для цього потрібно задіяти механізми, які дали б можливість істотно змінити баланс споживання енергоресурсів, зменшити їхній абсолютний оборот, а також частку споживання природного газу. Для практичної реалізації цього завдання необхідно визначитися з механізмами інвестування структурного реформування й модернізації енергетики регіону.

За своїм змістом поняття "енергетика" – це галузь економіки, до якої входять суб’єкти господарювання, діяльність яких пов’язана з розвідуванням, видобутком, переробкою, виробництвом, зберіганням, транспортуванням, передачею, розподілом, торгівлею, збутом чи продажем енергетичних продуктів – палива, електричної і теплової енергії, – основна діяльність яких спрямована на задоволення потреб населення.

Енергетика, як галузь первинного сектора економіки, являє собою своєрідну промислову базу для економічного розвитку інших галузей сфери виробництва і послуг. Зрозуміло, що саме вироблення енергії є тим обмежувачем, який може перешкоджати створенню нових виробництв, особливо енергоємних. Зважаючи на це, держава координує розвиток різних галузей господарства з позиції взаємозалежності ряду виробництв. Роль держави найбільш відчутна і життєво необхідна в структуроутворюючих сферах економіки.

Виявлено, що необхідність державного управління енергетикою на регіональному рівні визначається завданнями: забезпечення відповідності загальної стратегії розвитку регіону та стратегії розвитку енергетики; цілеспрямованого орієнтування споживачів на економію конкретних, найбільш дефіцитних для даного регіону енергоресурсів; перерозподілу енергоносіїв між різними сферами національної економіки завдяки їх широкій взаємозамінності, різному рівню дефіцитності, сильній диференціації витрат на виробництво, транспорт та охорону навколишнього середовища; виборчої фінансової підтримки окремих галузей, підприємств і груп населення в умовах зростання цін на паливо та енергію; забезпечення екологічної безпеки енергетичного виробництва. Доведено, що енергетична політика регіону включає систему заходів державного регулювання, спрямованих на повне, безперебійне, якісне забезпечення потреб національної економіки і населення суб’єкта держави в енергоносіях при суспільно прийнятних цінах і тарифах. Вона здійснюється органами управління регіону по відношенню до всіх виробників, постачальників і споживачів енергоресурсів, що знаходяться на даній території. Енергетична політика покликана висловлювати довгострокові інтереси суспільства, які ринкові механізми врахувати і реалізувати не можуть. У той же час у сучасних умовах вона виступає в якості універсального інструменту вирішення протиріч між регіональними інтересами і поточними комерційними інтересами окремих виробників і споживачів палива та енергії. Регіональна енергетична політика формується з урахуванням базових положень національної енергетичної стратегії, ймовірного розвитку енергоекономічних ситуації в регіоні та можливих змін у зовнішньому економічному середовищі. Для реального здійснення регіональної політики потрібно, щоб її цілі знайшли відображення в інвестиційних проектах підприємств-виробників і споживачів енергоресурсів. Мотиваційний механізм функціонує таким чином: енергокомпанії та промислові підприємства розробляють свої інвестиційні програми, виходячи з основних положень енергетичної політики, та беруть участь у регіональних енергопрограм.

Визначено основні принципи державного впливу на розвиток інноваційної діяльності, а саме: виявлення пріоритетних перспективних напрямів і критичних технологій з урахуванням прогнозованої їх ефективності та світових тенденцій; економічна підтримка пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, включаючи важелі нормативно-правового забезпечення цієї підтримки; організація системи державного обліку та контролю за реалізацією результатів досліджень і розробок; формування інвестиційного потенціалу реалізації закінчених науково-дослідних робіт в енергетиці. Виявлено, що основними механізмами реалізації державного управління інноваційною діяльністю енергетики регіону мають бути: формування державних цільових програм; концентрація бюджетних і позабюджетних коштів на виконання проектів; організація державних центрів науки та освіти з розроблення та впровадження високих технологій