ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В НАУКОВО-ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його мету й завдання, об’єкт і предмет; викладено найбільш вагомі результати, що характеризують наукову новизну; подано дані про практичне значення роботи, апробацію результатів дисертації та публікації.

У першому розділі – “Теоретичні основи державно-приватного партнерства як механізму стимулювання інноваційного розвитку економіки” – досліджено сутність і подано характеристику державно-приватного партнерства як механізму державного управління, виокремлено моделі державно-приватного партнерства, досліджено основні напрями реалізації його програм.

Існують різні погляди на партнерські відносини держави і бізнесу та їх економічний зміст. Сьогодні досить складно виокремити теоретичні напрями, у яких системно визначається економічний зміст партнерських відносин держави і підприємницьких структур. Частіше в науковому дискурсі зосереджується увага на тому, чи існує певне верховенство держави при формуванні подібних відносин або ж перевагу мають підприємницькі структури, а також на тому, хто має бути конкретним ініціатором партнерських відносин на регулярній основі і що власне є державно-приватним партнерством.

Взаємозв'язок держави і підприємницьких структур в умовах ринкового господарства має тривалу і потужну основу, причому сутнісна характеристика полягає, у першу чергу, в тому, що в країнах з розвинутою ринковою економікою власність на засоби виробництва існує переважно у приватних суб'єктів економічної діяльності. Проте, держава при цьому не усувається від регулювання національної економіки і залучає ресурси та можливості приватних суб'єктів господарювання. У зв'язку з цим було б помилкою протиставляти приватні суб'єкти економічної діяльності і державу як інститут, покликаний лише контролювати і регулювати діяльність цих суб'єктів та ринкові відносини між ними.

Політико-економічна діяльність держави має бути спрямована не тільки на регулювання економічних процесів, а й на створення форм економічного порядку. Органи державної влади, не забезпечуючи в повному обсязі своїх зобов'язань перед населенням країни, мають сприяти створенню тих форм, які здатні це зробити. Отже, необхідно реалізувати такі нові форми державно-приватного партнерства, яким держава здатна делегувати частину своїх повноважень для виконання своїх зобов'язань перед громадянами. Природно, що в першу чергу йдеться про місцеві органи державної влади, які безпосередньо забезпечують реалізацію продекларованих населенню зобов'язань (у частині, наприклад, розвитку регіональної інфраструктури, формування сучасного житлово-комунального господарства, підтримки міського громадського транспорту, збереження робочих місць у депресивних регіонах і створення нових робочих місць в усіх регіонах, сучасного надання населенню соціальних, медичних, освітніх, інших послуг тощо).