У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, її зв`язок з науковими програмами, визначено мету, основні завдання дослідження, наукову новизну, встановлено об’єкт, предмет, визначено методи дослідження, сформульовано практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі – “Теоретичні та методологічні основи формування системи державного управління інноваційним розвитком регіону”– уточнено сутність і значення державного управління інноваційним розвитком регіону; визначено інновації як умову формування системи державного управління регіональним розвитком; обґрунтовано соціально-економічний підхід в системі державного управління інноваційним розвитком регіону.
Встановлено, що управління інноваційною діяльністю реалізується за допомогою цілеспрямованого впливу органів державного управління на економічні інтереси інститутів інноваційної сфери і передбачає як умову своєї ефективності прогнозування реакцій цих інститутів на дію державних структур.
З'ясовано, що з метою цілеспрямованого створення умов для діяльності в науковій та інноваційній сферах держава формує цілі й принципи своєї політики і власні пріоритети в цій галузі. Метою інноваційної політики є створення соціально-економічних, науково-технічних і організаційно-господарських передумов для пріоритетного розвитку продуктивних сил суспільства та регіонів.
Визначено, що цілісна концепція управління інноваційними процесами на рівні регіону має конкретизуватися у пріоритетах державного регулювання регіонального інноваційного розвитку, забезпечувати вирішення стратегічних, проміжних та поточних завдань за допомогою використання відповідних управлінських важелів впливу, що спрямовані на активізацію інноваційних процесів в регіоні та включати відповідний набір методів та заходів державного регулювання інноваційної діяльності.
Проаналізовано різні визначення інновацій та запропоновано інновацію як об'єкт державного управління розглядати як комплексну діяльність за участю різних взаємозв'язаних один з одним суб'єктів, кінцевим результатом якої є практичне впровадження нововведення, наукових досліджень, нової техніки, технології з метою отримання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту.
Виявлено, що залежно від цілей державного управління може бути застосовано об'єктний або процесний підхід до визначення сутності інновацій. Відповідно до об'єктного підходу інновації є результатом інноваційної діяльності, який втілений у вигляді нових або удосконалених товарів чи послуг, що є конкурентоспроможними на ринку, технологічних процесів, організаційно-управлінських і соціально-економічних рішень виробничого, адміністративного, правового, комунікативного та іншого характеру, що використовуються в практичній діяльності та забезпечують суспільну або економічну вигоду. Згідно з процесним підходом, інновації у державному управлінні визначено як створення й упровадження у практику якісно нових форм, методів, засобів та інституційних структур управління на основі використання досягнень науково- технічного прогресу, що забезпечують суспільну або економічну вигоду.
Дослідження різних трактувань терміну «інноваційна економіка регіону» дозволило представити її уточнене визначення - це економіка, що ґрунтується на використанні нових ефективних технологічних розробок інноваційно-ресурсного потенціалу території та їх практичного застосування. З позицій відкритої системи, інноваційна економіка регіону — це економіка, здатна до постійного оновлення продукції шляхом впровадження інновацій і легко адаптується до внутрішніх і зовнішніх умов, що змінюються. Інноваційна економіка є стратегічним цільовим орієнтиром розвитку регіональних соціально - економічних систем в процесі переходу від ресурсно-сировинної до інноваційної моделі розвитку.
Доведено, що для формування цілісної інноваційної системи регіону найбільш адекватним є соціально-економічний підхід. Під соціально-економічним підходом до державного управління регіональним розвитком вважаємо за доцільне розглядати сукупність прийомів, способів, регулюючих дій держави, що забезпечують свідомий організуючий вплив на розробку і розвиток нових ідей, технологій, ухвалення нових управлінських рішень, спрямованих на формування інноваційної системи регіону.
З позицій соціально-економічного підходу до державного управління інноваційним розвитком представляється доцільним структуру регіональної соціально-економічної системи розглядати з виділенням певних зон, тобто у формі її інноваційних проявів на цій території, з'єднання яких формуються компонентами інноваційної системи регіону. Ці компоненти можуть розглядатися в якості підсистем, зв'язки між якими встановлюються відповідно до певної ієрархії. Виділення підсистем дозволяє конкретизувати управлінський інструментарій для забезпечення ефективного функціонування інноваційної системи регіону.
Встановлено, що механізм управління інноваційною системою включає взаємозв'язані складові: організаційну модель взаємодії та інфраструктурну складову. Остання включає елементи, які сприяють інноваційній діяльності, зокрема: підприємства, фірми, державно-приватне партнерство, бізнес-ангели, бізнес-інкубатори, фірми трансфери - технологій, венчурні фонди, фонди підтримки малого і середнього бізнесу, компанії, що управляють, інвестиційні компанії, консалтингові компанії, технопарки, ЗМІ у сфері інновацій, НДІ, ВНЗ; підсистему забезпечення; функціональну підсистему; ресурсну підсистему; організаційну підсистему.
Доведено, що на ефективність функціонування механізму управління інноваційною системою регіону визначальний вплив справляє оптимальне поєднання всіх підсистем та створення відповідного організаційно-методичного забезпечення, що в кінцевому підсумку визначатиме функціональні напрями інноваційної діяльності та управління інноваціями.
У другому розділі – “Аналіз і оцінка умов формування системи державного управління інноваційним розвитком регіону”– проаналізовано сучасний стан і тенденції інноваційного розвитку регіону; проаналізовано систему заходів державного управління розвитком інноваційного потенціалу регіону; виявлено чинники державного управління інноваційним розвитком регіональної економічної системи.
Для забезпечення ефективного функціонування інноваційної системи регіону та оптимізації управлінського інструментарію, а також керуючись соціально-економічним підходом до державного управління інноваційним розвитком, здійснено аналіз підсистем інноваційної системи Львівської області.
Інноваційна система була представлена як сукупність основних чотирьох підсистем, до яких відносяться: економічна, соціальна, екологічна, інвестиційно-інноваційна. Економічній підсистемі інноваційної системи Львівського регіону характерні: нераціональна структура виробництва; відсутність диверсифікованих організаційних форм виробництва, нерозвиненість коопераційних зв'язків, вузька спеціалізація малих підприємств; низька конкурентоспроможність продукції, що зумовлено використанням зношеного та морально застарілого устаткування, яке призводить до підвищення енерго-, матеріало- та ресурсомісткості виробництва; нерозвиненість науково-технічного потенціалу, що не дає змогу використовувати наукові і технологічні чинники в подоланні кризових явищ в економіці. Так, у 2008-2010 рр. порівняно з попередніми роками спостерігалось деяке сповільнення інноваційної активності промислових підприємств області, їх частка зменшилась з 15,8% у 2007 р. до 13,4 у 2010 р.
