ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГУМАНІСТИЧНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ СПІЛКУВАННЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, розкрито наукову новизну і практичну значущість, зазначено експериментальну базу дослідження, подано відомості про апробацію й упровадження його результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади формування гуманістичної спрямованості спілкування дітей старшого дошкільного віку» обґрунтовано сутність поняття «гуманістична спрямованість спілкування», уточнено зміст понять «гуманістична взаємодія», «гуманні взаємини», розкрито особливості спілкування дітей з дорослими, чинники, що впливають на формування гуманістичної спрямованості їхнього спілкування з однолітками.

У філософії в найбільш загальному розумінні спілкування визначене як одна з основних форм взаємодії об’єктів суспільства. У психології означене поняття використовується для позначення особливого виду діяльності (Б. Ананьєв, О. Леонтьєв) або її складової: комунікативної (Д. Ельконін), мовленнєвої (О. Леонтьєв). Спілкування розглядають як одну зі сторін соціального буття людини, її способу життя, принципово відмінного від діяльності (Б. Ломов); джерело й умови життєдіяльності людини (В. Мясищев); процес передавання думок і переживань (Л. Виготський); взаєморозуміння людьми один одного (С. Рубінштейн), обмін інформацією і текстами (Н. Формановська); процес і форму взаємодії людей (О. Бодальов, М. Лісіна, Б. Паригін, Т. Репіна) тощо. В етиці спілкування вивчається в контексті міжособистісних взаємин, моральних аспектів людської поведінки (В. Малахов, В. Сафьянов, Г. Чайка, Т. Чмут). У педагогічних дослідженнях спілкування тлумачать як: особливий вид діяльності (А. Мудрик), її умова і зміст (В. Кан-Калік, М. Нікандров); засіб формування морального досвіду та соціалізації особистості (Т. Алексєєва, І. Бех, О. Докукіна, В. Киричок, О. Кононко, Т. Поніманська, Ю. Приходько), виховання гуманних взаємин (В. Абраменкова, Л. Артемова, А. Гончаренко, Г. Лаврентьєва, С. Ладивір, В. Нечаєва).

Установлено, що існує тісний взаємозв’язок між спілкуванням, взаєминами і взаємодією, який дає підстави визначати «гуманістично спрямоване спілкування» як особливий вид спілкування, що базується на гуманізмі як моральній нормі і цінності, повазі, довірі, рівності і справедливості як принципу суб’єкт-суб’єктної взаємодії. В означеному спілкуванні всі його учасники активні, рівноправні партнери, суб’єкти взаємодії, що дозволяє задовольнити їх потребу в розумінні, співчутті та співпереживанні.

Гуманістично спрямоване спілкування за своїм змістом виконує низку важливих функцій: пізнання особистості (передбачає знання партнерами по спілкуванню один одного, орієнтування кожного з них в інтересах, уподобаннях, емоційній спрямованості на довкілля); співпереживання (забезпечує умови для розуміння особистістю почуттів іншої людини, формування здатності поставити себе на місце іншого, усвідомлення того, що існують інші, відмінні від її точки зору); виховна (формування взаємин); соціальна (набуття соціального досвіду в процесі спілкування).

Особливості спілкування дітей з дорослими (Т. Алєксєєнко, Л. Виготський, О. Леонтьєв, М. Лісіна, А. Петровський) та однолітками (Р. Буре, Л. Галігузова, М. Лісіна, Т. Рєпіна, А. Рузська, О. Смірнова) виявляються у тому, що формування гуманістичної спрямованості спілкування старших дошкільників має комплексний характер і передбачає цілеспрямовану, організовану систематичну роботу з дітьми, батьками і вихователями. Послідовність і скоординованість виховних зусиль значимих для дитини дорослих є суттєвою умовою, що впливає на формування спрямованості особистості старшого дошкільника. Отже, взаємодія дошкільного закладу і родини у сфері виховання є однією з визначальних умов формування гуманістичної спрямованості спілкування старших дошкільників.

У другому розділі «Дослідницько-експериментальна робота з виявлення особливостей гуманістично спрямованого спілкування дітей старшого дошкільного віку» розкрито завдання та зміст виховання гуманістичної спрямованості спілкування дітей за чинними програмами навчання і виховання дітей дошкільного віку та їх реалізація у практиці роботи дошкільних навчальних закладів. Описано основні параметри діагностування сформованості гуманістичної спрямованості спілкування старших дошкільників; критерії, показники та рівні сформованості гуманістичної спрямованості спілкування старших дошкільників, з’ясовано вплив досвіду спілкування значимих дорослих на наявність у дітей гуманістичної спрямованості спілкування стосовно однолітків, розкрито й обґрунтовано педагогічні умови формування гуманістичної спрямованості спілкування у дітей старшого дошкільного віку.

Аналіз завдань та змісту виховної роботи щодо спілкування дітей дошкільного віку, поданих у програмах «Дитина», «Малятко», виявив відсутність системи роботи щодо гуманістичного виховання. Відтак, вона недостатньо відображена в практичній роботі вихователів, які завдання гуманістичного виховання дитини планують і вирішують окремими, не систематизованими і не зв’язаними між собою заходами. Це вказує на необхідність розробки та впровадження спеціальних педагогічних умов виховання у дітей гуманістичної спрямованості спілкування.

Виявлення ефективності виховної роботи, що проводиться у дошкільних навчальних закладах з метою формування гуманістичної спрямованості спілкування дітей старшого дошкільного віку, здійснювалося за такими критеріями: гностичний (знання правил етикету в спілкуванні, уміння оцінювати ситуації спілкування і поведінку його учасників, запобігати конфліктним ситуаціям та вирішувати їх, розуміння вербальних і невербальних засобів спілкування); поведінковий (уміння встановлювати контакт, чітко висловлювати свої думки, ініціювати та підтримувати бесіду, виявляти розуміння і реагувати на поведінку партнерів по спілкуванню, комунікабельність); мотиваційний (інтерес до процесу та партнерів по спілкуванню, прагнення гуманізувати процес спілкування, збалансованість мотивації для інших і для себе, широта мотивації); емоційний (задоволеність спілкуванням, урахування емоційного стану учасників спілкування, культура вираження почуттів у спілкуванні, контроль емоцій під час спілкування, здатність до співчуття і співпереживання).

За результатами констатувального етапу експерименту було визначено 3 рівні розвитку гуманістичної спрямованості спілкування дітей старшого дошкільного віку: високий, середній і низький. Високий рівень гуманістичної спрямованості спілкування характеризується ґрунтовними знаннями щодо правил етикету в спілкуванні, умінням адекватно оцінювати ситуації спілкування і поведінку його учасників, попередженням та вирішенням конфліктних ситуацій у разі їх виникнення, умінням «читати» вербальні і невербальні засоби спілкування; умінням самостійно встановити контакт, ініціювати і підтримувати бесіду, розумінням партнерів по спілкуванню, комунікабельністю; інтересом до процесу та партнерів по спілкуванню, прагненням гуманізувати процес спілкування, мотивацією спілкування для інших та для себе, широтою мотивації; задоволеністю спілкуванням, умінням ураховувати емоційний стан учасників; виявленням високої культури вираження почуттів, умінням контролювати свої емоції в спілкуванні, здатністю до емпатії.

Середній рівень гуманістичної спрямованості спілкування характеризується знаннями правил етикету в спілкуванні, умінням оцінювати спілкування та поведінку його учасників залежно від ситуації, що склалася, і бажань, попередженням та вирішенням конфліктних ситуацій після нагадування дорослого, або з метою отримання похвали, ситуативним розумінням вербальних і невербальних засобів спілкування; умінням встановити контакт, ініціювати й підтримувати бесіду з допомогою інших, недостатньою чіткістю висловлювання, розуміння партнерів по спілкуванню, недостатньою комунікабельністю; ситуативним інтересом до процесу та партнерів по спілкуванню, прагненням гуманізувати процес спілкування після нагадування відповідної норми поведінки, правила спілкування, з метою отримання схвалення з боку значимих дорослих, більш авторитетних однолітків, однобічністю та недостатньою широтою мотивації; умінням ураховувати емоційний стан учасників переважно в ситуаціях виявлення крайніх емоційних реакцій; непостійним дотриманням культури вираження почуттів, умінням контролювати свої емоції у спілкуванні, здатністю до емпатії залежно від бажання.

Низький рівень гуманістичної спрямованості спілкування характеризується поверховими знаннями правил етикету в спілкуванні, відсутністю вмінь оцінювати спілкування та поведінку його учасників, попереджувати й конструктивно вирішувати конфліктні ситуації та недостатнім розумінням вербальних і невербальних засобів спілкування; відсутністю вмінь самостійно встановлювати контакт, ініціювати і підтримувати бесіду, чітко висловлювати свої думки, розуміти партнерів по спілкуванню, некомунікабельністю; інтересом до процесу та партнерів по спілкуванню задля власної вигоди, відсутністю прагнення гуманізувати процес спілкування, збідненістю або відсутністю мотивації спілкування; відсутністю вміння дотримуватися культури вираження почуттів, невмінням контролювати свої емоції у спілкуванні, нездатністю до емпатії.

За даними констатувального етапу, за показниками гуманістично спрямованого спілкування високого рівня досягли – 21,9 % дітей експериментальної групи (далі – ЕГ) та 23,5 % дітей контрольної групи (далі – КГ). Середній рівень було виявлено у 47,6 %дітей ЕГ і 45,9 % – КГ; низький – відповідно 30,5 % дітей ЕГ та 30,6 % дітей КГ.

Зважаючи на те, що педагоги, як і батьки, є прикладом для наслідування дітьми, необхідно було з’ясувати ефективність їхнього спілкування, особливості міжособистісного спілкування вихователя, батьків з дітьми та особливості їхньої взаємодії, а також виявити труднощі, що виникають у спілкуванні між дорослими і дитиною.

Анкетування батьків виявило особливості їхнього спілкування між собою та з дітьми. Так, 35,7 % батьків не завжди дотримуються єдності вимог у вихованні дітей. Лише 65,0 % батьків дотримуються важливої для гуманістичного спілкування позиції «на рівних» (разом з дитиною), в основі якої лежить визнання та повага особистості дитини, 27,3 % батьків надають перевагу домінуванню над дитиною, 7,7 % – позиції вседозволеності. Серед тих батьків, хто дотримується домінуючої позиції у спілкуванні з дітьми, 18,9 % уважають, що у вихованні хлопчиків повинна переважати сувора дисципліна, обмежене виявлення емоцій та почуттів задля розвитку в них мужності, що досягається, як на їхню думку, авторитарними методами і прийомами виховання.

Бажання батьків бути демократичними і гуманними не завжди збігається з реальними діями: у 16,8 % випадків вони використовують фізичні покарання як засіб впливу на дитину. Надають перевагу поясненню 32,9 % проанкетованих батьків, заохоченню – 20,2 %, переконанню – 13,2 %, вказівкам – 9,1 % та проханням – 7,8 %.

Аналіз отриманих результатів щодо особливостей розуміння батьками дітей і спілкування з ними дозволив виокремити три рівні за такими критеріями: 1) розуміння необхідності виховання гуманістичної спрямованості спілкування у дітей; 2) дотримання батьками моральних норм у спілкуванні з дітьми; 3) позитивний приклад міжособистісного спілкування батьків між собою.

Зіставивши отримані результати щодо особливостей здійснення виховання дітей у сім’ї, зокрема, організації спілкування батьків з дітьми, з рівнями сформованості гуманістичної спрямованості спілкування у дітей, було виявлено, що вони фактично збігаються (табл. 1). До високого рівня гуманістичної спрямованості спілкування було віднесено 21,9 % дітей і 23,7 % батьків ЕГ. Така сама ситуація спостерігається і за іншими рівнями, що свідчить про прямо пропорційну залежність рівня розвитку спілкування дітей з однолітками від характеру спілкування, що склалось у сім’ї.