| summary: | . Аналіз результатів досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених стосовно ефективності основних прийомів технології і їх впливу на продуктивність гібридів кукурудзи дозволив провести обґрунтування і вибір напрямку досліджень. В зв’язку з різною адаптивністю і пристосованістю новостворених гібридів кукурудзи до умов ґрунтово-кліматичних підзон Степу практичну цінність представляють відомості про оптимальне їх співвідношення в структурі посівних площ кукурудзи. Існуюча система пропорційного складу біотипів стосовно основних кліматичних зон України створювалась на основі емпіричних спостережень, виробничої практики і можливостей забезпечення галузі насінням гібридів відповідних груп стиглості.
Враховуючи світову тенденцію застосування енерго- і ресурсозбережних технологій в сільському господарстві, актуальним завданням сучасного рослинництва є визначення реакції нових гібридів кукурудзи на основні прийоми агротехніки з метою застосування в різних технологічних системах, а також вивчення їх реакції на зміну попередників, глибину обробітку ґрунту, строки сівби, густоту стояння рослин тощо в умовах конкретної ґрунтово-кліматичної зони. Результати досліджень переконливо свідчать про глибоке вивчення ефективності кожного з існуючих елементів технології, однак ще недостатньо з’ясована їх комплексна дія в посівах гібридів кукурудзи різних груп стиглості, що не дозволяє виявити і повною мірою реалізувати їх генетичний потенціал. Створення і впровадження у виробництво нових гібридів кукурудзи на основі поєднання різноманітних генетичних плазм, з різним рівнем адаптивності до умов вирощування, а також загальна спрямованість технологій вирощування на використання сортових особливостей біотипів викликає необхідність розробки нових, принципово відмінних моделей сортової технології.
Аналіз літературних джерел підтвердив актуальність проведення досліджень по кожному із вказаних напрямків та розробки практичних засад і теоретичних положень сортової технології вирощування кукурудзи на основі використання потенціалу нових гібридів, що представляє великий практичний інтерес.
Умови та методика досліджень. Основна частина досліджень проводилась в мережі дослідних станцій Інституту зернового господарства УААН (Красноградській, Ерастівській, Жеребківській, Ізмаїльській, Розівській, Генічеській, дослідному господарстві „Дніпро”), науково-дослідних установах, координацію досліджень з технології вирощування кукурудзи в яких виконує Інститут зернового господарства (Луганський, Кримський ІАПВ, Запорізька ДСГДС), та НВФГ „Компанія Маїс” Синельниківського району Дніпропетровської області.
Ґрунтовий покрив в північному Степу представлений чорноземами звичайними середньо- та малогумусними важкосуглинковими на лесовидному суглинку, із вмістом гумусу в орному шарі 3,1-5,8% (за Тюріним). Відзначається він достатніми запасами калію та нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6,8-7,2). Клімат помірно-континентальний із річною сумою опадів 459-545 мм. Середньодобова температура повітря складає 7,5-8,7оС, сума ефективних температур – 1200-1300ºС, сума активних температур – 2800-3100оС.
В південному Степу ґрунти представлені чорноземом звичайним або південним на карбонатному лесі та на жовто-бурих глинах, а також каштановим, важкосуглинковим, середньосолонцюватим. Вміст гумусу в орному шарі 1,9-3,6% (за Тюріним), легкогідролізованого азоту – 5-7 (за Тюріним-Кононовою), фосфору – 10-15 мг, калію – 20-30 мг/100 г ґрунту (за Чириковим), реакція ґрунтового розчину слаболужна (рН 7,5-8,2). Клімат помірно-континентальний, посушливий, з частими південно-східними вітрами, які зумовлюють ґрунтову і повітряну посухи. Річна сума опадів складає 237-398 мм і коливається за роками в межах 170-445 мм. Середня температура повітря становить 9,2-10,3оС, сума ефективних температур – 1300-1590оС, сума активних температур – 2900-3500оС.
Дослідження виконували відповідно до загальноприйнятих методичних рекомендацій (Б.А. Доспехов, 1979; ВНДІК, 1980). Досліди проводили за багатофакторними схемами методом розщеплених ділянок, де ділянками першого порядку були гібриди різних груп стиглості, другого та третього – інші досліджувані фактори. Посівна площа кожної із елементарних ділянок становила 50,4-151,2 м2, облікова – 25,2-100,8 м2 в трьох-шести повтореннях.
В дослідах проводили фенологічні спостереження, підрахунок сходів в динаміці і визначення польової схожості насіння, облік ушкодженості насіння і проростків шкідниками та ураженості хворобами, біометричні виміри та обчислення. У динаміці визначали кількість листків, масу рослин, чисту продуктивність фотосинтезу і засвоєння ФАР посівами, вміст хлорофілу в листках, жаростійкість (по Мацкову) та посухостійкість рослин (метод ЕОТЛП), вологозабезпеченість посівів. Вивчали агрофізичні властивості ґрунту, кореневу систему, забур’яненість посівів, алелопатичний вплив субстрату попередників на процеси росту і розвитку рослин. Визначали рівень покриття поверхні ґрунту післяжнивними рештками попередників методами ліній, що перетинаються, або з використанням тестерів. Проводили визначення вологості зерна, індивідуальної продуктивності рослин, структури урожаю, урожайності і якості зерна. Вміст залишкової кількості гербіцидів у ґрунті і на рослинних рештках визначали методом рідинної хроматографії. Економічну ефективність і статистичний обробіток визначали і здійснювали на комп’ютері.
Принципи добору гібридів кукурудзи при вирощуванні в зоні Степу. Неоднорідність степової території в агрокліматичному відношенні зумовлює необхідність адекватної оцінки розміщення і районування гібридів кукурудзи різних груп стиглості за ґрунтово-екологічними ресурсами з метою їх ефективного використання. Відмінності гідротермічних і агрокліматичних умов спричиняють неоднаковий рівень забезпечення рослин кукурудзи сонячною інсоляцією, теплом, поживними речовинами і вологою. Середньорічні кліматичні умови степової зони коливаються в широких межах – ГТК за Селяниновим за травень-вересень змінюється від 0,89 до 0,45; сума середніх добових температур >10оС складає 2800-3500оС, тривалість періодів із середньодобовою температурою повітря понад 10оС – 160-195 діб. Для нормального росту і розвитку рослин гібридів кукурудзи від ранньостиглої до середньопізньої груп стиглості існують умови достатнього теплозабезпечення, проте запаси вологи і їх розподіл за фазами розвитку, особливо в критичний за водоспоживанням період, для окремих груп виявляється недостатнім. У південному Степу щорічно бувають бездощові періоди різної тривалості, які приводять до ґрунтової посухи. Згубно впливає на стан посівів низька відносна вологість повітря (≤30%) у поєднанні з високою температурою (≥30оС) і вітром. Імовірність бездощових періодів тривалістю 30 діб і більше за вегетаційний період становить 20-40%.
При проведені заходів щодо оптимізації структурного складу гібридів кукурудзи різних груп стиглості в конкретних регіонах степової зони необхідно враховувати агрокліматичні умови території, що дасть можливість найповніше використати природні ресурси стосовно їх генетичного потенціалу та послабити вплив несприятливих умов на розвиток рослин кукурудзи. В північному Степу умови зволоження сприятливі для росту і розвитку рослин кукурудзи. За 15 років досліджень на Красноградській ДС найвищу урожайність зерна отримали в роки, коли ГТК був в межах 1,1-1,6 – середня урожайність зерна ранньостиглих гібридів становила 6,00 т/га, середньоранніх – 6,98, середньостиглих – 7,18 і середньопізніх – 8,16 т/га. У роки, коли в період формування і наливу зерна ГТК був у межах 0,65-0,95, урожайність гібридів зменшилась на 1,32-1,56 т/га або на 18-24%. В сухі і дуже сухі роки вирощування гібридів в цьому регіоні призводило до зниження урожайності зерна на 2-3 т/га порівняно зі сприятливими роками, а найбільше знижували продуктивність середньопізні форми – на 36,6%, що свідчить про підвищену вимогливість їх рослин до умов зволоження. Проте тенденція до збільшення врожайності від ранньостиглих форм до середньопізніх зберігалась практично у всі роки досліджень (табл. 1).
На Ерастівській ДС (північний Степ) у вологі і недостатньо зволожені роки урожайність гібридів за групами стиглості формувалася подібним чином. У сухі роки середньопізні гібриди знижували продуктивність із-за недостатньої кількості атмосферних опадів і нездатності окремих форм реалізувати свій генетичний потенціал внаслідок обмежених запасів вологи в ґрунті. Зокрема урожайність гібридів середньопізньої групи протягом 1998-1999 рр. була нижчою, ніж у середньостиглих біотипів. Якщо в недостатньо зволожені роки зниження врожайності порівняно зі сприятливими не перевищувало 18-23%, то в сухі воно становило вже 53-55% і найбільше зменшували продуктивність середньопізні зразки. Кращі гібриди, які протягом кількох років формували найвищу зернову продуктивність в північному Степу, є ранньостиглі Дніпровський 181 СВ, Руно 198 СВ, Кадр 195 СВ, середньоранні ДЧ 265 МВ, Дніпровський 288 СВ, Євро 301 МВ, середньостиглі Моніка 350 МВ, Дніпровський 337 МВ, Маїс 358 МВ, середньопізні Кодацький 442 МВ, Дніпровський 473 СВ, Маїс 400 СВ, Ефект МВ.
На Розівській ДС (південний Степ), умови для вирощування кукурудзи малосприятливі. Лише в окремі вологі роки найвищу урожайність зерна отримали при вирощуванні середньостиглих і середньопізніх гібридів. В інші роки перевага була за ранньостиглими і середньоранніми гібридами, а в більшості років (1998-2001, 2003) останні забезпечили максимальну продуктивність. Як у вологі, так і в сухі роки урожайність зерна гібридів за групами стиглості в середньому була практично на одному рівні (різниця в межах 0,24-0,44 т/га). В південному регіоні відзначено тісний кореляційний зв’язок між гідротермічним режимом періодів вегетації і зерновою продуктивністю гібридів (r = 0,67-0,80). В південному Степу залежність рівня урожайності від умов зволоження і температурного режиму була найбільш високою, що свідчить про посилення ролі кліматичного фактора у формуванні продуктивності кукурудзи в південних регіонах України. |
