СТЕПАНОВА Людмила Павлівна МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ПОЛІФОНІЧНОГО СЛУХУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ МУЗИКИ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

СТЕПАНОВА Людмила Павлівна
УДК 373.3.016:78(043.3)

МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ПОЛІФОНІЧНОГО СЛУХУ
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ МУЗИКИ

13.00.02 теорія та методика музичного навчання

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
Побережна Галина Іонівна
доктор мистецтвознавства,
професор

Київ 2011
ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПОЛІФОНІЧНОГО СЛУХУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В УМОВАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ.

13

1.1. Феномен поліфонічного слуху

13

1.2. Проблема розвитку поліфонічного слуху в теорії та методиці музичного навчання

32

1.3 Особливості розвитку поліфонічного слуху молодших школярів.

51

Висновки до першого розділу.

68

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПОЛІФОНІЧНОГО СЛУХУ В ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ..

72

2.1. Поліфонічне багатоголосся українського музичного фольклору як підґрунтя виховання поліфонічного слуху молодших школярів

72

2.2.Педагогічні умови розвитку поліфонічного слуху дітей молодшого шкільного віку на уроках музики

79

2.3. Критеріальний апарат дослідження..

98

Висновки до другого розділу..

104

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ РОЗВИТКУ ПОЛІФОНІЧНОГО СЛУХУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ МУЗИКИ..

108

3.1. Стан розвитку поліфонічного слуху молодших школярів у загальноосвітніх навчальних закладах..

108

3.2. Поетапна методика дослідної роботи з розвитку поліфонічного слуху учнів початкової школи .

145

3.3. Аналіз результатів експериментального дослідження .

164

Висновки до третього розділу..

179

ВИСНОВКИ..

183

ДОДАТКИ

187

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

227

ВСТУП

Сучасний етап розвитку вітчизняної освіти характеризується актуалізацією ролі мистецьких дисциплін у процесі становлення духовно багатої особистості мети, що зумовлює гуманізацію та гуманітаризацію освітніх процесів у загальноосвітній школі. Орієнтація на духовні цінності, відродження культурних традицій, формування творчої особистості на зразках національної культурної спадщини, застосування особистісно розвивальної методології, впровадження у практику відповідних інноваційних методик все це знайшло відображення у освітніх державних документах: Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті”, Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа)”, Концепції та комплексній програмі художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах та ін. [169; 110; 111].
Фактором, що визначає зазначені пріоритетні напрямки вітчизняної освіти, є її вписаність у загальні процеси культурної глобалізації (Болонська декларація), яку загалом зумовлюють прискорені темпи розвитку сучасних інформаційних технологій. Вони інтенсивно трансформують часо-простір людського буття. Його стискання спричиняє високі темпи змін у полікомунікативних процесах (міжособистісних, міжкорпоративних, міжнародних) і як результат їх драматизацію. Стрімкий темп зрушень, підвищена інформативна насиченість і багатовимірність сучасного світу вимагає нових підходів до його адекватного сприймання, яке в певній мірі може доповнити багатофункціональне музичне мистецтво, оскільки в своєму арсеналі має такий унікальний засіб музичної виразності як поліфонічний (від грец. багатозвучний, багатоголосний) виклад музичного матеріалу. Це передбачає, через закладення основ поліфонічного сприйняття музичних творів, розвиток елементів поліфонічного мислення для сприйняття багатозвучного оточуючого світу.
У цьому контексті однією з нагальних потреб сьогодення є розвиток ще у дитинстві (особливо у шкільному віці) здатності до поліфонічного сприйняття світу, чому сприяє розвиток поліфонічного слуху та елементів поліфонічного мислення, розширюючи можливості для формування багатогранної особистості шляхом її духовного та інтелектуального збагачення. Адже і розвиток сучасної науки багато в чому завдячує явищу інтердисциплінарності, виникненню нових перспективних відгалужень поміжнаукового знання, інтеграції далеких галузей досліджень. Таким чином можна зазначити, що поліфонічний світ” вимагає поліфонічного сприйняття і поліфонічного мислення.
Пізнання цілісності як гармонічного стану буття зумовлює осягнення поліфонічності” як феномена художнього світосприйняття сучасності, тому розвиток в учнів поліфонічного слуху та мислення є актуальною проблемою сьогодення. Виражальну специфіку поліфонії визначає ключове поняття одночасний контраст” (Г.Побережна, Т.Щериця), отже закономірно, що поліфонічний принцип використовується як художній засіб використовується не тільки в музиці, а практично в усіх видах мистецтва (літературі, образотворчому мистецтві, хореографії, екранних видах мистецтва). Властивість поліфонії поєднувати одночасно декілька самостійних ліній, планів, що об’єднані з метою створення цілісного художнього образу, надає можливості розглядати і художні твори, і, навіть, культурні явища в їх поліфонічності”, тобто, у цілісності множинності, власне, у цілісності пізнання мистецтва як феномена художнього світосприйняття [191].
Саме тому першочерговим завданням уроків музики у школі є: навчити дітей любити і розуміти музику, навчити такому спілкуванню з нею, при якому відбувається засвоєння відбитих у музичних образах думок і почуттів, що породжують естетичну насолоду. До такого спілкування потрібно готувати з дитинства. Власне, кінцевою метою музичних занять є формування музичної культури учня (Д.Кабалевський), що поєднує і гармонічне (естетичне) почуття, і розум. У руслі реалізації цієї мети в музичній педагогіці постійно розробляються нові напрямки музичного розвитку дітей, про що свідчать праці: Е.Абдулліна, Ю.Алієва, О.Апраксіної, В.Бєлобородової, А.Болгарського, Н.Гродзенської, Д.Кабалевського, Л.Куненко, Л.Масол, О.Ростовського, О.Рудницької та інших науковців [2; 5; 12; 162; 37; 69; 90; 123; 140; 218; 223].
Дослідники музичної педагогіки привертали увагу до питання формування звуковисотного, гармонічного, тембрового слуху, метроритмічного відчуття, особливостей музичного сприйняття, багатоголосного співу. Розвиток же поліфонічного слуху залишався невирішеною проблемою в музичній педагогіці загальноосвітньої школи, незважаючи на величезний розвитковий потенціал поліфонії, її здатність стимулювати розвиток креативного мислення дітей, впливати на інтелект. Хоча теорія поліфонії, як фундаментальна система музичного мислення, здавна розроблялась у музикознавстві (Г.Гельмгольц, Ю.Алієв, А.Дмитрієв, З.Рінкявічюс, М.Ройтерштейн, Г.Побережна, І.Чижик, Т.Щериця, К.Южак та ін.), у масовій педагогічній практиці музичного навчання сьогодення спостерігається недооцінка значення розвитку в учнів поліфонічного слуху та поліфонічного мислення складного, специфічного процесу, що вимагає спеціальних психолого-педагогічних умов, розробки ефективної поетапної методики.
Проблема розвитку поліфонічного слуху молодших школярів, якій присвячена дана робота, на сьогодні взагалі ще мало досліджена, хоча спостерігається певне підвищення інтересу до поліфонії в сучасні музичній педагогіці. Воно обумовлене тим, що з ХХ століття в музиці спостерігається різнобічна взаємодія поліфонічного викладу з гомофонно-гармонічним. Цей процес проявляє себе в поліфонічному збагаченні гомофонних форм, відродженні старовинних поліфонічних форм із забарвленням нового світовідчуття. Поліфонія знов утверджується як система музичного мислення (А.Дмітрієв, З.Рінкявічюс, М.Ройтерштейн, Г.Побережна, Т.Щериця, К.Южак та ін.) [76; 213; 216;191;288].
Незважаючи на значну кількість педагогічних досліджень з проблем розвитку музичних здібностей (зокрема слуху) на національній основі, проблема розвитку саме поліфонічного слуху ще потребує ґрунтовної розробки, зокрема на українському національному матеріалі. Адже українське народне багатоголосся з характерною самостійністю голосів, мелодичною виразністю кожної партії дає багатий матеріал для розвитку в дітей молодшого шкільного віку поліфонічного слуху.
Щоб подолати упереджене ставлення до цього процесу в загальноосвітній школі слід з’ясувати, в чому полягає складність сприймання і засвоєння поліфонічних творів, визначити особливості поліфонічного складу, осягнути феномен поліфонічного слуху, окреслити напрямок його розвитку найефективнішими методами, починаючи вже з молодшого шкільного віку. Тому особливої актуальності набуває питання узагальнення теоретичних і педагогічних досліджень у напрямку розвитку поліфонічного слуху, розробки методів його активізації, створення методичних рекомендацій щодо впровадження відповідної методики в практику музичного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах.
Протиріччя між прогресивною музично-педагогічною теорією і реальною практикою шкільної музичної освіти, між традиційним викладанням предметів естетичного циклу та необхідністю цілісного, більш осмисленого пізнання музичного мистецтва, можливість якого надає поліфонія, дають підстави стверджувати, що розвиток у школярів поліфонічного слуху є актуальною науковою проблемою і потребою музичної практики початкового навчання.
Актуальність зазначеної проблеми, недостатня розробленість з питань діагностики

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено результати теоретичного дослідження та практичного вирішення проблеми розвитку поліфонічного слуху молодших школярів на уроках музики, що знайшло відображення у визначенні специфіки означеного процесу, у розробці, обгрунтуванні та експериментальній перевірці відповідної методики.
1. Проблема розвитку поліфонічного слуху молодших школярів є актуальною у зв’язку з тим, що вона залишилася поза увагою вчених, незважаючи на значну кількість досліджень з питань розвитку музично-творчих здібностей дітей. Відсутність поглиблених досліджень з означеної проблеми істотно впливає на якість та ефективність загального музично-естетичного виховного процесу. Створення ефективної методики розвитку поліфонічного слуху молодших школярів на національному грунті надасть змогу удосконалити музичне виховання дітей молодшого шкільного віку в загальноосвітніх навчальних закладах.
2. На основі узагальнення результатів теоретичного аналізу наукової літератури розкрито сутність поліфонічного слуху, конкретизовано його визначення як здібності розчленовано сприймати, співвідносити, відтворювати фактурну горизонтальну (лінеарну) багатоскладність музики. Науково обґрунтовано проблему розвитку поліфонічного слуху молодших школярів з позицій комплексного, діяльнісного, особистісного підходів. Виявлено компонентну структуру розвитку поліфонічного слуху, який ми розуміємо як процес комплексного удосконалення структурних складових означеного слуху кожної особистості в умовах виконання нею різних видів творчої діяльності. Компонентну структуру розвитку поліфонічного слуху складають: мотиваційно-ціннісний компонент, що забезпечує сформованість позитивного ставлення до музичного мистецтва, поліфонії, рівень сформованості естетичних потреб, відображує бажання та потребу дитини в заняттях музикою, усвідомлення нею цінності народного мистецтва; когнітивно-операційний компонент, що охоплює обсяг та якість спеціальних музично-поліфонічних знань, чіткість уявлень, а також сформованість операційних навичок їх застосування; діяльнісно-творчий компонент, що показує ступінь оволодіння різноманітними способами художньої діяльності, розвиток творчих та комунікативних здібностей.
3. Основними критеріями розвитку поліфонічного слуху нами визначено: міру потреби учнів у музично-поліфонічній діяльності, який характеризують такі показники: ставлення до поліфонічних музичних творів у суб’єктивно-емоційному реагуванні; бажання, потреба включатись у навчальну діяльність з вивчення поліфонічних творів; наявність ціннісно-установчих схильностей учнів до сприйняття поліфонічного фактору у народній творчості; ступінь обізнаності молодших школярів у сфері музично-поліфонічної творчості, означений такими показниками: сформованість знань про народну музичну творчість та народне декоративно-ужиткове мистецтво; сформованість навичок тембро-динамічної диференціації; сформованість навичок сприйняття поліфонічного багатоголосся; наявність знань елементарного поліфонічного тезаурусу; міру здатності учнів до поліфонічно-імпровізаційного виконавства з такими показниками: вияв чутливості до поліфонічного матеріалу, самостійне орієнтування в ньому; здатність до вокальної імпровізації у поліфонічному контексті; практично-творче застосування набутих навичок, знань та умінь у художньо-поліфонічній сфері, контроль за власним виконанням поліфонічних творів.
4. Ефективний розвиток поліфонічного слуху молодших школярів на уроках музики у загальноосвітніх навчальних закладах України вимагає відповідних педагогічних умов, а саме: вибору навчального репертуару на українському національному матеріалі, застосування співу без супроводу, характерного для українських народних пісень; послідовного включення до навчального процесу різних видів поліфонії у такій наступності: контрастна, імітаційна, підголоскова; залучення елементів українського національного орнаменту як засобу візуалізації поліфонічної фактури; створення на уроці атмосфери творчої активності, невимушеності та підтримки творчих досягнень учнів. Функціями цього процесу є: пізнавальна, виховна, естетично-розвиваюча художньо-творча, гедоністична, комунікативна.
6. У ході констатувального експерименту було розроблено рівні сформованості поліфонічного слуху молодших школярів: початковий, середній, достатній. До початкового рівня було віднесено 66,8% учнів, до середнього 30,14%, до достатнього 3,06%. На основі визначених критеріїв розвитку поліфонічного слуху молодших школярів для уточнення здобутих емпіричних даних нами були використані діагностичні методи педагогічного спостереження, інтерв’ю, тестування, анкетування, опитування, бесіди, методи практично-творчих завдань, аналізу виконання та самооцінки, аналізу та обробки результатів. Перший етап був спрямований на дослідження показників мотиваційно-ціннісного компоненту. Другий етап констатувального експерименту був спрямований на перевірку показників когнітивно-операційного компоненту. Третій етап був спрямований на перевірку показників діяльнісно-творчого критерію розвитку поліфонічного слуху.
7. Формувальний експеримент складався з трьох етапів педагогічної роботи: орієнтаційно-потребового, пізнавально-корекційного та креативно-самостійного. Основною метою була перевірка на практиці дієвості та ефективності методики розвитку у молодших школярів поліфонічного слуху на національному грунті. На кожному з етапів застосовувалися інформаційні, наочні, дієво-практичні, ігрові методи, поділені нами на три основні групи: методи теоретичного аналізу поліфонічних творів, методи інтеграції мистецтв, методи активізації творчої діяльності. У процесі формувального експерименту розроблено методичні рекомендації для впровадження запропонованої методики у шкільну практику.
Результати підсумкових контрольних зрізів за розробленими критеріями та показниками рівнів сформованості поліфонічного слуху учнів свідчать про ефективність запропонованої методики. Кількість учнів ЕГ, віднесених до достатнього рівня розвитку поліфонічного слуху збільшилась на 17,9%, до початкового зменшилась на 52,3%, кількість учнів, що відповідають середньому рівню збільшилась на 25,36%. Зафіксована на основі порівняльного аналізу статистичних даних експериментальної та контрольної груп позитивна динаміка сформованості поліфонічного слуху молодших школярів доводить дієвість та результативність розробленої поетапної методики розвитку поліфонічного слуху молодших школярів на уроках музики. Це дає підставу рекомендувати її для впровадження у шкільну практику.
Проведене дослідження не вирішує всіх питань розглянутої проблеми. Подальшого дослідження потребує методика розвитку поліфонічного слуху молодших школярів у процесі позакласної та позашкільної діяльності, послідовності відповідного навчально-виховного процесу в початковій та основній школі, підготовки вчителів музики та студентів педагогічних вузів мистецьких спеціальностей до викладання предмету з урахуванням розвитку в учнів поліфонічного слуху.