Вилінський Святослав Іванович М’яка сила» у зовнішній полі­тиці Федеративної Республіки Німеччина щодо держав Центральної Азії

brief description

Вилінський Святослав Іванович, асистент кафедри іноземних мов Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «М’яка сила» у зовнішній полі­тиці Федеративної Республіки Німеччина щодо держав Центральної Азії» (23.00.04 - політичні проблеми між­народних систем та глобального розвитку). Спецрада Д 26.001.29 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

аКИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ВИЛІНСЬКИЙ СВЯТОСЛАВ ІВАНОВИЧ
УДК 327.8 (430:575)
«М’ЯКА СИЛА» У ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ ФЕДЕРАТИВНОЇ
РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНА ЩОДО ДЕРЖАВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ АЗІЇ
23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
__________________ С.І. Вилінський
Науковий керівник: Скороход Юрій Степанович,
доктор політичних наук, професор
КИЇВ – 2019

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………… 14
ВСТУП……………………………………………………………………… 15
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ТА ДЖЕРЕЛЬНОДОКУМЕНТАЛЬНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ……… 22
1.1. Концептуально теоретичні основи дослідження «м’якої
сили» у зовнішній політиці сучасної держави …………….
22
1.2. Стан наукової розробки проблеми та джерельна база
дослідження…………………………………………………….49
Висновки до Розділу 1 ……………………………………………… 65
РОЗДІЛ 2. «М’ЯКА СИЛА» В СУЧАСНІЙ ЗОВНІШНІЙ
ПОЛІТИЦІ ФРН…………………….……………………... 67
2.1. Доктринальні основи політики ФРН як сучасної «м’якої
сили»………….……………………………………………… 67
2.2. Політико-інституційні особливості забезпечення «м’якої
сили» в зовнішній політиці ФРН…………………………... 84
2.3. Місце Центральної Азії в сучасній зовнішній політиці
ФРН……………………………………………………………
107
Висновки до Розділу 2 ……………………………………………… 121
РОЗДІЛ 3. ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ
«М’ЯКОЇ СИЛИ» ФРН У РЕГІОНІ ЦЕНТРАЛЬНОЇ
АЗІЇ …………………………………………………………… 123
3.1. Політика ФРН щодо упровадження демократичного
врядування у країнах Центральної Азії ……………………. 123
3.2. Політика ФРН щодо дотримання прав людини в країнах
Центральної Азії ……………………………………………... 144
3.3. Німецький вплив у регіоні Центральної Азії через канали
освіти, науки і культури …………………………………….. 163
3.4. Політика Німеччини щодо країн Центральної Азії у галузі
розвитку інфраструктури і технічного співробітництва…… 177
13
Висновки до Розділу 3 ……………………………………………… 194
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………….. 196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………. 202

bibliography

ВИСНОВКИ
Таким чином, підводячи загальні підсумки проведеного нами
дисертаційного дослідження, можемо зробити наступні висновки:
1. У питанні про ключові зовнішньополітичні інтереси та цілі ФРН у
регіоні Центральної Азії проведене дослідження засвідчило хибність або ж
поверхневість поширених у вітчизняних та закордонних наукових розвідках
тверджень і висновків про домінуючу спрямованість німецьких правлячих кіл
на досягнення ФРН контролю виключно за енергетичними ресурсами в регіоні
Центральної Азії. Інтереси ФРН у зазначеному регіоні ідентифіковані з
широким спектром питань і проблем, серед яких відзначимо наступні.
По-перше, німецькі інтереси в зазначеному регіоні пов’язуються з
розвитком інтелектуального потенціалу його держав, що одночасно
корелюється з перспективними потребами забезпечення Німеччини
необхідними людськими та кадровими ресурсами.
По-друге, німецькі інтереси спрямовані на формування поясу стабільних та
західноорієнтованих держав на периферії сучасного і майбутнього ЄС. Зокрема,
ключовим атрибутом такого завдання є необхідність сприяння формуванню
максимально наближеної до європейської моделі державного врядування
центральноазійських країн. Іншою складовою такого завдання є максимальна
нейтралізація таких загроз, як наркотрафік, нелегальна міграція, посилення
соціальної напруженості, зростання загрози економічного колапсу, виходу на
сцену радикального ісламу. У контексті протидії сучасним загрозам тероризму
зростаючий інтерес до Центральної Азії починаючи з 2000 року визначається
одночасно й посиленням боротьби з терористичними групами всередині ФРН.
По-третє, німецькі інтереси в регіоні Центральної Азії пов’язані із
запровадженням в його країнах європейських (а безпосередньо саме німецьких)
норм, стандартів та технологій, поширення тут німецької продукції, розширення
ринку збуту німецьких товарів.
197
2. Сучасна зовнішня політика ФРН орієнтована на забезпечення
зовнішнього сприйняття держави як «надійного союзника»
(«Verantwortungspolitik» – політика відповідальності) і «чесного партнера»,
досягнення «лідерства за рахунок власного прикладу», а також різнобічних
переваг «німецької моделі» (“Politik des guten Beispiels” – «політика гарного
прикладу»). При цьому вироблення і практичне упровадження успішної
соціально-економічної політики є ключовим елементом досягнення та
посилення німецького впливу за кордоном.
Німецький варіант «м’якої сили» передбачає у собі не просто поширення
власного продукту чи певного способу організації справи, а цілеспрямовану та
комплексну роботу з упровадження останніх у тих державах, що виступають
об’єктами проектування відповідної сили. ФРН виступає не просто взірцем для
наслідування, а безпосередньо розбудовником та упроваджувачем тих чи інших
норм, цінностей, практик чи досвіду. Відтак, «м’яка сила» ФРН за власним
проявом значною мірою відображає реалізацію політики розвитку як комплексу
заходів, що спрямовані на сприяння добробуту іншим країнам шляхом
розбудови необхідних для них політичних, економічних і соціальних інститутів,
запровадження механізмів ефективного врядування. При цьому основним
результатом прояву «м’якої сили» ФРН в країнах Центральної Азії є політикоадміністративний, науково-технічний та економічний впливи на розвиток
останніх. У свою чергу, культурний та інформаційний впливи є другорядними.
3. Концепція «м’якої сили» відповідає головним принципам сучасної
зовнішньої політики ФРН, а саме несиловим методам ведення політики та
досягнення зовнішньополітичної мети, а також принципам багатосторонності в
рамках зовнішньополітичної практики держави. При цьому наявні сьогодні
німецькі важелі «м’якої сили» в регіоні Центральної Азії надають змогу ФРН
завуальовувати власні первинні зовнішньополітичні інтереси та завдання, факти
власної відкритої діяльності чи прямого впливу в країнах зазначеного регіону.
Застосування ФРН інструментів «м’якої сили» з огляду на принцип
багатосторонності є помітним з точки зору часткового використання нею
198
інститутів та механізмів ключових європейських багатосторонніх структур
таких, як ЄС, ОБСЄ, а також Організація економічного співробітництва та
розвитку, Міжнародна організація праці. З іншого боку, використання
Німеччиною міжнародних структур багатостороннього співробітництва носить
здебільшого допоміжний або другорядний характер. Головною рисою цього є
те, що використання потенціалу міжнародних структур багатостороннього
співробітництва не відображає системність чи комплексність стратегії ФРН з
реалізації власної «м’якої сили» в країнах регіону Центральної Азії. Одночасно
можна стверджувати, що, за виключенням власних неурядових інституцій,
Німеччина не проводить роботу з формування під своєю егідою міжурядових
багатосторонніх структур із одночасним забезпеченням в таких структурах
власних лідируючих позицій та статусу. Отже, на сучасному етапі «м’яка сила»
ФРН реалізовується переважно в рамках односторонньої, а не багатосторонньої
зовнішньої політики держави.
4. Ключовими суб’єктами із забезпечення німецького
зовнішньополітичного «м’якого» впливу наразі виступають урядові органи
влади, а не громадські неурядові організації. Таке твердження свідчить про
переважання сьогодні саме державоцентричної моделі або типу проектування
Німеччиною власної «м’якої сили» назовні, за якої основними ініціаторами та
проектантами практичних важелів впливу виступають федеральний уряд та
федеральні міністерства держави, а недержавні структури управління –лише
провідниками ідей та втілювачами проектів
Проведені нами наукові розвідки указують, що ключовими державними
структурами, які відповідають чи причетні до реалізації ФРН «м’якої сили» в
регіоні Центральної Азії виступають федеральні Міністерство закордонних
справ, Міністерство економічного співробітництва і розвитку, Міністерство
освіти і науки, а також меншою мірою Міністерство внутрішніх справ ФРН.
У свою чергу, «м’яка сила» ФРН через канали неофіційної дипломатії або
«другої доріжки» чітко знаходить свої прояви через діяльність таких німецьких
структур, як неурядові культурно-просвітницькі (Інститут імені Гете, Німецька
199
служба академічних обмінів) та науково-дослідні й технічні громадські
організації (Німецька служба розвитку) та товариства (Німецьке товариство
міжнародного співробітництва), політичні та корпоративні фонди (Фонд
Конрада Аденауера, Фонд Фрідріха Еберта, Фонд Фрідріха Науманна, Фонд
Ханса Зейделя та Фонд Генріха Бьолля). В окрему категорію провідників
«м’якої сили» ФРН необхідно віднести німецькі засоби масової інформації
(Німецька хвиля), а також інформаційно-аналітичні центри (Профі, Діректзу)
5. Зовнішньополітичне проектування «м’якої сили» ФРН у регіоні
Центральної Азії позначене чіткими рисами багатоукладного галузевосекторального характеру і концентрується на чотирьох ключових напрямах: 1)
галузь демократичного врядування; 2) галузь захисту прав і свобод людини; 3)
галузь гуманітарного співробітництва; 4) галузь технічного співробітництва.
Відповідно, кожний з окреслених напрямів характеризується наявністю
окремих піднапрямків, що позначені індивідуальними підходами та методами
реалізації «м’якої сили» ФРН. У рамках галузі демократичного врядування
головні зусилля німецької дипломатії та агентів впливу спрямовані на
підтримку демократичних інститутів шляхом вдосконалення наявної
законодавчої бази та правового поля п’яти центральноазійських держав. Галузь
захисту прав людини передбачає в собі комплексну роботу з упровадження та
моніторингу за дотриманням одночасно політичних, соціально-економічних, а
також етнокультурних прав людини. Напрям гуманітарного співробітництва
включає запровадження ФРН освітньо-навчальних програми за німецькими
зразками, а також залучення науковців країн Центральної Азії у наукові проекти
та програми Німеччини та Європейського Союзу. У свою чергу, галузь
технічного співробітництва охоплює широке коло завдань із реформування
таких секторів, як енергетика та сільське господарство, управління природними
ресурсами, охорона навколишнього середовища.
6. Дослідивши безпосередні інструменти з реалізації «м’якої сили» ФРН у
регіоні Центральної Азії автор дійшов висновку про їх розгалужений і
комплексний спектр дії. У цьому розумінні наявні сьогодні у Німеччині важелі
200
власного непрямого впливу в країнах Центральної Азії можуть бути поділені на
три умовні групи, а саме: 1) комплекс дипломатичних інструментів держави; 2)
комплекс адміністративно-господарських інструментів; 3) комплекс науковотехнологічних інструментів.
До першої групи інструментів «м’якої сили» ФРН у регіоні Центральної
Азії ми відносимо: використання механізмів переговорно-дипломатичної
практики на високому та найвищому рівнях, механізмів парламентської або
народної дипломатії, а також каналів, сучасних механізмів та методів
неофіційної дипломатії або дипломатії «другої доріжки».
Основу адміністративно-господарських інструментів «м’якої сили»
становить презентація в країнах Центральної Азії сучасних механізмів
державного управління та практики господарської діяльності з подальшим їх
упровадженням в життя на місцях. Вагомий вплив у п’ятьох
центральноазійських державах мають, зокрема, німецький досвід управління
земельними та водними ресурсами, загальні підходи і методи планування та
розподілу державних ресурсів, а також комплекс природоохоронних заходів.
Науково-технологічний інструментарій ФРН представлений наразі
упровадженням навчально-підготовчих програм та проектів, зокрема
використання інструментів німецької дуальної системи навчання за формулою
«освіта + професія». Іншим важелем німецького впливу в регіоні виступає
використання засобів масової інформації та комунікації, німецького експертнотехнічного потенціалу, сучасних інформаційних технологій, передових
технології науки і техніки, що використовуються у промисловій галузі, галузі
транспорту та сільському господарстві п’яти центральноазійських держав.
7. Характеризуючи загальні результати і наслідки використання «м’якої
сили» в сучасній політиці ФРН у регіоні Центральної Азії можна говорити про
їх достатню дієвість в п’яти центральноазійських країнах. Це формує надійні
підвалини для повноцінного геополітичного закріплення Німеччини у регіоні
Центральної Азії, її позиціювання тут як «держави-взірця» або ж «державиприкладу» для наслідування.
201
Перспективною та виграшною видається німецька модель проектування
«м’якої сили» через призму сучасних завдань та імперативів сталого розвитку,
що, відповідно, створює певні переваги ФРН порівняно з іншими провідними
державами Європи, а також порівняно з аналогічною політикою і стратегією в
даному регіоні США. Останнє є можливим не стільки і не лише завдяки
достатньо високому науково-технічному потенціалу та розвинутій економіці
держави, скільки достатньо розвинутим механізмам, формам і методам
проектування відповідного надбання назовні, а саме – у зовнішньополітичній та
економічній проекціях.
Пропонована сьогодні німецька стратегія проектування «м’якої сили» у
регіоні Центральної Азії є привабливою та перспективною й у розрізі сучасних
проблем світової політики та глобального управління, а безпосередньо з огляду
на виконання в центральноазійському регіоні та цілей сталого розвитку ООН.
Вагомим моментом тут для німецької зовнішньої політики є можливість
заручитися необхідною дипломатичною підтримкою п’яти держав,
забезпечення дієвої і результативної координації спільних дій як безпосередньо
на регіональному, так і на глобальному рівнях.
З іншого боку, певною мірою слабкими або ж недостатньо проробленими
виглядають наявні у ФРН важелі проектування власної «м’якої сили»
безпосередньо через галузь захисту прав людини, де німецька дипломатія та
технократія значною мірою зосереджені на забезпеченні соціальноекономічних, а не політичних прав громадян. Теж саме стосується галузі
державного врядування, де німецькі суб’єкти «м’якої сили» займаються лише
незначним вдосконаленням нормативно-правової бази з другорядних питань і
проблем, що не становлять собою критичної ваги у контексті повноцінної
демократизації та лібералізації сучасних правлячих режимів
центральноазійських держав.