ЖВАНІЯ ТАРАС ВАЛЕРІАНОВИЧ ЕМОЦІЙНА ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІГ.С.СКОВОРОДИ

На правах рукопису

Жванія Тарас Валеріанович

УДК 159.923.5:159.942.5-371.134

Емоційна готовність майбутніх психологів
до професійної діяльності

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Волкова Оксана Георгіївна,
кандидат психологічних наук, доцент

Харків 2012

Зміст

Вступ

3

Розділ 1.Теоретичні засади проблеми психологічної готовності майбутніх психологів до професійної діяльності

10

1.1 Проблема готовності до професійної діяльності в психології

10

1.2 Емоційна готовність психолога до професійної діяльності

24

1.3 Професійно важливі якості особистості майбутнього психолога та їх значення в розвитку емоційної готовності до професійної діяльності

35

Висновки до першого розділу

46

Розділ 2.Емпіричний аналіз емоційної готовності майбутніх психологів до професійної діяльності

49

2.1 Теоретичне обґрунтування дослідження емоційної готовності до професійної діяльності

49

2.2 Характеристика психодіагностичного інструментарію вивчення емоційної готовності майбутніх психологів до професійної діяльності

62

2.3 Аналіз результатів дослідження емоційної готовності студентів-психологів до майбутньої професійної діяльності

75

Висновки до другого розділу

109

Розділ 3.Шляхи та засоби розвитку емоційної готовності до професійної діяльності в майбутніх психологів

116

3.1 Обґрунтування системи психолого-педагогічних заходів із розвитку емоційної готовності майбутніх психологів до професійної діяльності

116

3.2 Характеристика структури та змісту розвивально-корекційної програми

121

3.3 Аналіз результатів застосування розвивально-корекційної програми

153

Висновки до третього розділу

159

Висновки

163

Список використаних джерел

167

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах сучасного соціально-економічного, культурно-історичного та інформаційного розвитку України, інтенсифікації професійної діяльності особливо гостро постає проблема вдосконалення процесу підготовки конкурентоспроможних фахівців. Зміни освітніх стереотипів, традиційних форм та засобів професіоналізації особистості передбачають формування в майбутнього фахівця в умовах навчання у вищому навчальному закладі психологічної готовності до професійної діяльності як передумови ефективного її здійснення.
Особливий інтерес до професійного становлення майбутніх психологів зумовлюється високою соціальною значущістю цієї професії, стрімким зростанням її популярності та розширенням сфер застосування. Професія психолога сьогодні стійко посіла високе місце в рейтингу популярних професій та протягом майже десятиліття входить до трійки найбільш популярних спеціальностей поруч із економічними та юридичними.
Проблема професійної підготовки майбутніх психологів знаходиться в центрі уваги багатьох учених (Г.О.Балл, О.Ф.Бондаренко, С.Д.Максименко, В.Г.Панок, Н.І.Пов’якель, Н.В.Пророк, В.А.Семіченко, Н.В.Чепелєва та інші).
Останнім часом зростає кількість досліджень українських та зарубіжних психологів, спрямованих на вивчення змісту професійної підготовки психологів в умовах вищих навчальних закладів, ролі різних форм та методів навчання, комплексу професійно важливих якостей особистості психологів та умов їх формування (Т.А.Вілюжаніна, Ж.П.Вірна, Л.В.Долинська, М.І.Д’яченко, Н.Л.Коломенський, Л.М.Мітіна, Е.Л.Носенко, В.Г.Панок, Н.І. Пов’якель, Н.В.Пророк, О.П.Саннікова, В.А.Семіченко, Т.В.Сінельнікова, Л.В.Скріпко, Н.А.Стафуріна, Н.А.Сургунд, Л.Г.Терлецька, Н.В.Чепелєва, Т.С.Яценко та інші).
Теоретико-методологічні аспекти психологічної готовності до професійної діяльності висвітлені у працях таких вітчизняних та зарубіжних учених, як О.Г.Асмолов, Г.О.Балл, М.І.Д’яченко, Л.А. Кандибович, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, Л.Е.Орбан-Лембрик, К.К.Платонов, Д.М.Узнадзе, Е.А.Фарапонова та інших. Що стосується досліджень проблеми психологічної готовності майбутнього психолога до професійної діяльності, можна виділити праці О.Ф.Бондаренка, О.О.Бодальова, В.Й.Бочелюка, В.В.Зарицької, В.Г.Панка, Н.І.Пов’якель, Н.В.Чепелєвої, в яких готовність розглядається як складова частина професійного відбору на психолого-педагогічні спеціальності. Окремий напрям досліджень представляють роботи І.В.Вачкова, В.М.Духневича, К.О.Малишевої, М.С.Пряжнікова, В.В.Шульги з проблем вивчення особливостей професійно важливих якостей особистості практичних психологів, які вже працюють за фахом.
Разом із цим, сучасний стан психологічної практики виявляє недостатній рівень розробленості проблеми психологічної готовності майбутніх психологів до здійснення професійної діяльності в цілому та емоційного її компоненту зокрема.
Актуальність визначеної проблеми, її недостатня розробленість, об’єктивні суспільні потреби у фахівцях, які вирізняються емоційною готовністю до виконання своїх професійних обов’язків, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Емоційна готовність майбутніх психологів до професійної діяльності».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з комплексною науково-дослідною темою кафедр психології, педагогіки та практичної психології Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди «Розвиток новітніх педагогічних технологій навчання та виховання цілісної творчої особистості» (номер державної реєстрації 0103U000499), що координується Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України. Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням вченої ради Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (протокол №9 від 21.12.2010р.) та узгоджена на бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень із педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол №1 від 25.01.2011 р.)
Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні особливостей становлення та цілеспрямованого розвитку емоційної сфери майбутніх психологів як компоненту їхньої психологічної готовності до професійної діяльності.
Для досягнення зазначеної мети дослідження визначені такі завдання:
1. Здійснити теоретичний аналіз наукових уявлень стосовно емоційної готовності студентів-психологів до майбутньої професійної діяльності.
2. Визначити взаємозв’язок між особливостями емоційної готовності до професійної діяльності та мотиваційної сфери майбутніх психологів.
3. Виявити типи емоційної готовності студентів-психологів до майбутньої професійної діяльності.
4. Визначити особливості динаміки становлення емоційної готовності до професійної діяльності майбутніх психологів у період навчання у вищому навчальному закладі.
5. Розробити розвивально-корекційну програму, спрямовану на розвиток емоційної готовності до майбутньої професійної діяльності та подолання негативних проявів у функціонуванні емоційної сфери студентів-психологів.
Об’єкт дослідження психологічна готовність до майбутньої професійної діяльності.
Предмет дослідження емоційна готовність майбутніх психологів до професійної діяльності та особливості її розвитку в процесі навчання.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали: принцип єдності діяльності та свідомості (О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн), принципи системного підходу в психології (К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, О.Г.Асмолов, Б.Ф.Ломов, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн); теорія функціональних систем (П.К.Анохін); вітчизняні концепції особистісно-професійного становлення (Є.О.Клімов, Л.М.Мітіна); дослідження процесу становлення особистості студента (Г.С.Абрамова, Ж.П.Вірна, Л.В.Долинська, Н.В.Наумчик, В.Г.Панок, Н.І.Пов’якель, О.П.Сергєєнкова, О.Г.Солодухова, Т.Б.Хомуленко, Н.В.Чепелєва); психолого-педагогічні принципи застосування активних методів навчання у процесі професійної підготовки, зокрема у вищій школі (О.К.Дусавицький, О.М.Лактіонов, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, Ю.М.Швалб, Т.С.Яценко).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань був застосований комплекс методів, вибір і поєднання яких зумовлено предметом і метою дослідження. До комплексу ввійшли теоретичні методи: аналіз, систематизація та узагальнення психологічних даних стосовно сутності, компонентів емоційної готовності майбутніх психологів до професійної діяльності, теоретичне моделювання (розробка розвивально-корекційної програми); методи збору емпіричних даних, а саме: спостереження, самоспостереження, бесіди, опитування, анкетування, тестування (вивчення показників емоційної готовності студентів-психологів до майбутньої професійної діяльності); методи математико-статистичної обробки даних (описові статистики, критерій χ2 Пірсона, tкритерій Стьюдента, коефіцієнт кутового перетворення φ* Фішера, факторний та кластерний аналіз). Усі розрахунки були виконані за допомогою пакету статистичних програм Statistica 6.0.
Для збору емпіричних даних були використані такі методики: методика вивчення емоційного інтелекту Н.Холла; шкала самооцінки особистісної та ситуативної тривожності Ч.Д.СпілбергераЮ.Л.Ханіна; тест «Самооцінка психічних станів» (за Г.Айзенком); методика дослідження нервово-психічної стійкості особистості «Прогноз» (за В.О.Бодровим); методика вивчення стилів пояснення успіхів та невдач «СТОУН-В» (за Т.О.Гордєєвою); методика вивчення мотивів навчальної діяльності студентів А.О.Реана та В.О.Якуніна.
Надійність та достовірність отриманих результатів забезпечується відповідністю використаних методів і методик предмету, меті та завданням дослідження, а також критеріям надійності та валідності; ідентичністю процедури дослідження для всіх респондентів; сполученням методів кількісного та якісного аналізу; використанням методів математичної статистики для обробки емпіричних даних.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційному досліджені наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні особливостей розвитку емоційної готовності студентів-психологів до майбутньої професійної діяльності в процесі навчання, можливостей оптимізації даного процесу шляхом здійснення розвивально-корекційної роботи. Отримані в ході дослідження результати дозволили сформулювати такі висновки:
1. Психологічна готовність до професійної діяльності розглядається як комплекс взаємопов’язаних та взаємозумовлених психологічних якостей, наявність яких у майбутнього психолога має сприяти успішній професійній діяльності у галузі психології та взаємодії всіх її суб’єктів. У роботах вітчизняних і зарубіжних дослідників розроблено численні підходи до вивчення психологічної готовності суб’єкта до професійної діяльності, серед яких найбільш широко представлені особистісний, особистісно-діяльнісний та функціональний підходи. Узагальнення уявлень представників різних підходів щодо структури психологічної готовності до професійної діяльності дозволило визначити такі її компоненти як: особистісний, інтелектуальний (когнітивний), операційний (інструментальний), емоційно-вольовий тощо.
2. Емоційна готовність майбутніх психологів до професійної діяльності це стійке системне психологічне утворення в структурі емоційної сфери особистості майбутнього фахівця, яке виражає певний рівень емоційної зрілості особистості, базується на розвиненій емоційній компетентності, є показником психологічного здоров’я людини та забезпечує ефективну міжособистісну взаємодію. Структурними компонентами емоційної готовності психолога до майбутньої професійної діяльності є усвідомлення власних емоцій, керування емоціями, несхильність до афектів і швидкої немотивованої зміни настрою, розвинена емпатія, оптимістичний атрибутивний стиль. Більшість авторів погоджуються з тим, що особливого значення в успішності формування емоційної готовності до майбутньої професійної діяльності в період професійного навчання у вищому навчальному закладі набуває наявність у студентів-психологів професійно важливих якостей особистості, що відповідають вимогам професії.
3. Особливості вираженості загального показника емоційного інтелекту, особистісної й ситуативної тривожності, оптимістичного стилю атрибуції та специфіка їх взаємозв’язків визначають тип емоційної готовності майбутніх психологів до професійної діяльності. Несприятливий тип емоційної готовності характеризується високими показниками тривожності, як особистісної так і ситуативної, у поєднанні з низькими показниками оптимістичного атрибутивного стилю та низькими показниками емоційного інтелекту. Помірний тип емоційної готовності характеризується середніми показниками особистісної та ситуативної тривожності, середніми показниками параметрів оптимістичного атрибутивного стилю та середніми показниками емоційного інтелекту. Достатній тип емоційної готовності поєднує низькі показники особистісної та ситуативної тривожності, високі показники параметрів оптимістичного атрибутивного стилю та високі показники емоційного інтелекту.
4. За результатом застосування кластерного аналізу встановлено, що провідними мотивами навчання студентів третього, четвертого та п’ятого курсів є внутрішні професійно значущі мотиви. На четвертому курсі до цієї групи також приєднується мотив «одержання диплому», виразність якого зменшується на п’ятому курсі, що може бути пов’язане з усвідомленням факту одержання диплому як необхідної умови початку професійної діяльності, але не запоруки успішного її здійснення. Для студентів третього року навчання, на відміну від студентів-четвертокурсників, більш дієвими є внутрішні професійно значущі мотиви, які спрямовані на отримання професійних знань і вмінь в аудиторних умовах. Як негативне явище можна оцінювати значущо нижчу внутрішню мотивацію навчальної діяльності, яку виявлено в студентів четвертого року навчання, на відміну від студентів-третьокурсників. Зменшення виразності зовнішньої мотивації начальної діяльності і збільшенням питомої ваги внутрішніх мотивів навчання у студентів п’ятого курсу, порівняно із четвертокурсниками, може бути пояснена більш чітким усвідомленням ролі власної професійної готовності в успішності виконання обов’язків практичного психолога.
Представники визначених типів емоційної готовності до майбутньої професійної діяльності відрізняються за переважаючими мотивами навчальної діяльності. При несприятливому та помірному типах емоційної готовості більш виразними виявилися зовнішні мотиви навчальної діяльності, при достатньому типі внутрішні професійно значущі мотиви.
5. Динаміка становлення емоційної готовності студентів-психологів до майбутньої професійної діяльності в процесі навчання характеризується збереженням загального рівня емоційного інтелекту на фоні зниження показників оптимістичного стилю атрибуції та зростання показників особистісної й ситуативної тривожності, нервово-психічної нестійкості майбутніх психологів.
6. Під час розробки системи засобів оптимізації розвитку емоційної готовності студентів-психологів до майбутньої професійної діяльності доцільно спиратися на характеристики, притаманні достатньому типу емоційної готовності. Цю систему засобів можна втілити в розвивально-корекційній програмі, структура якої включає мотиваційний, інформаційний та інструментальний блоки. Мета мотиваційного блоку полягає у розвитку позитивної мотивації до професійно-навчальної діяльності, особистісних змін та саморозвитку емоційної сфери; інформаційного у засвоєнні знань про зміст і структуру емоційної готовності, засоби її діагностики та розвитку; інструментального у оволодінні засобами емоційної саморегуляції, формуванні здатностей до подолання деструктивних психічних станів, у розвитку оптимістичної моделі реагування на успіхи та невдачі. Ефективність запропонованої розвивально-корекційної програми підтверджена у ході контрольного дослідження, за результатами якого визначено зростання середніх показників емоційного інтелекту, оптимізму та зниження середніх показників особистісної й ситуативної тривожності у студентів експериментальної групи, що сприяло зменшенню кількості студентів із несприятливим і збільшенню кількості студентів із помірним і достатнім типами емоційної готовності до майбутньої професійної діяльності.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми емоційної готовності студентів-психологів до майбутньої професійної діяльності. Перспективи подальших досліджень ми вбачаємо в більш глибокому вивченні емоційної сфери особистості майбутніх психологів, зовнішніх та внутрішніх чинників формування емоційної готовності до професійної діяльності, визначенні впливу сформованого типу емоційної готовності на адаптацію та успішність подальшої практичної діяльності.