СОЦІОЛОГІЧНІ ВИМІРИ РЕЛІГІЙНОЇ СВІДОМОСТІ

brief description

ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „ЗАПОРІЗЬКИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО ТА МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ”

На правах рукопису

ЗАЙЦЕВА ЧІПАК НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 316.291.12

СОЦІОЛОГІЧНІ ВИМІРИ РЕЛІГІЙНОЇ СВІДОМОСТІ

Спеціальність 22.00.04 спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник: доктор
соціологічних наук, професор
Черниш Наталія Йосипівна

Запоріжжя - 2007

ЗМІСТ

Вступ....................................................................................................................

3

Розділ

1. Теоретико-методологічні засади вивчення феномену релігійної свідомості

1.1. Релігійна свідомість та релігія у соціогуманітарних науках і специфіка їх дослідження в соціології....................................

12

1.2. Тривимірний простір релігійної свідомості та можливості його соціологічного аналізу.......................................................

57

1.3. Аналіз праць, присвячених емпіричним дослідженням релігійної проблематики..........................................................

82

Висновки до першого розділу

113

Розділ

2. Апробація моделі встановлення соціологічних вимірів релігійної свідомості (на прикладі Львівщини)

2.1. Ступінь розвинутості та міра сформованості основних вимірів релігійної свідомості населення Львівщини ..........

116

2.2. Домінуючі типи релігійної свідомості населення Львівської області та їх функціональна скерованість................................

154

2.3. Релігійна свідомість населення Львівщини з точки зору функціонального підходу.........................................................

169

Висновки до другого розділу

183

Висновки..............................................................................................................

187

Список використаної літератури.......................................................................

193

Додатки................................................................................................................

207

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасне українське суспільство переживає епоху докорінних соціальних трансформацій, які заторкують усі сфери життя соціуму культурну, політичну, економічну та відбуваються під впливом глобальних світових та макрорівневих процесів. На тлі прискорення процесів глобалізації, що супроводжуються натиском уніфікованої масової культури західного зразка, починає дедалі більше набирати сили тенденція до активізації локальних чинників, починаючи від посилення ролі місцевих спільнот і закінчуючи ренесансом етнічних культур, серед ключових елементів яких є релігія. З 1991 р. соціологи стало фіксують факт зростання соціальної значущості релігії у житті людей, підвищення рівня суспільної довіри до церкви і церковних інститутів, суттєвого покращення кількісних показників їх розвитку.
Разом з тим в українському соціумі спостерігається виникнення неоднозначної ситуації, коли релігійне відродження слабко корелює з духовним станом суспільства і особливо з повсякденними життєвими практиками людей; це дало привід деяким дослідникам висловити сумнів у наявності сталого зв’язку між декларованою релігійністю та життєдіяльністю пересічних (і особливо непересічних) громадян України. Зростає у своїх численних виявах процес секуляризації; він дедалі частіше супроводжується формалізацією релігійності значної частини населення країни, амбівалентністю її релігійної свідомості, появою і зміцненням феномену так званої „нерелігійної свідомості” тощо.
Ці різноскеровані тенденції привертають увагу і зацікавлення таких вітчизняних соціологів, як А. Биченко, В. Бурлачук, Н. Дудар, В. Єленський, А. Колодний, М. Лукашевич, А. Панков, М. Паращевін, А. Річинський, Л. Рязанова, Л. Скокова. Об’єктом їх уваги є окремі аспекти секуляризації, місце релігії у суспільному житті як різноманітних типів релігійності (глибинної, критичної, ситуативної/афіліативної), так і визначення загального рівня релігійності населення України або його регіональних зрізів. Разом з тим відчувається брак напрацювань стосовно моделей релігійної свідомості, інструментарію їх прикладних досліджень засобами соціології.
Наші колеги з так званого „ближнього зарубіжжя” (тобто з теренів колишнього СРСР) також активно працюють у напрямку з’ясування суті і структури релігії та релігійної свідомості, соціальної ролі останньої, її впливу на суспільне життя сучасного соціуму. Це передусім праці таких вчених, як І. Яблоков, Ю. Борунков, В. Зінченко, А. Дем’янов, Д. Угринович та ін. Однак у дослідженнях цих учених здійснюється переважно теоретичний аналіз проблем, пов’язаних із формуванням та функціонуванням духовно-релігійних феноменів, а емпіричні дослідження скеровуються передовсім на релігійні практики різних груп населення. Певні наробки у площині обраної нами проблеми містять праці Б. Грушина та С. Борщова, проте запропоновані ними концепції структури та складових релігійної свідомості не супроводжуються процедурами доведення одержаних під час інтерпретації та операціоналізації понять до рівня конкретних, придатних для соціологічного вимірювання індикаторів.
Праці закордонних англомовних соціологів, що стосуються дослідження релігійних феноменів, мають свою специфіку. Насамперед слід зазначити, що вони містять чіткий розподіл на переважно теоретичні розробки в галузі релігійності та прикладні емпіричні дослідження, відтак не вдається зафіксувати зв’язок між методологічною та методичною частиною дослідження, встановити теоретичні підвалини емпіричного аналізу, з’ясувати підходи, з позицій яких ведеться дослідницький пошук „у полі”. Такі західні дослідники, як Дж. Олпорт, Р. Клейтон, Дж. Гледден, М. Корнвал, Дж. Фолкнер, Ф. Гордон, Б. Грем та інші роблять акцент на дослідженнях у площині релігійності, а це поняття є значно ширшим за своїм змістом порівняно із поняттям релігійної свідомості. Таким чином, можна твердити про певну спорідненість відомих нам зарубіжних і вітчизняних конкретно-соціологічних досліджень, яка полягає у домінуванні в дослідницькій практиці тематики, пов’язаної з релігійністю, і, відповідно, із значним звуженням дослідницького поля щодо спорідненого, але не тотожного поняття релігійної свідомості. Крім того, спільною рисою згаданих наукових публікацій є й відсутність добротних методик конкретно-соціологічних досліджень стану релігійної свідомості через систему чітко фіксованих індикаторів.
Таким чином, наукова проблема полягає насамперед у недостатньому висвітленні взаємопов’язаних теоретико-методичних засад аналізу сучасного стану релігійної свідомості населення України і зумовлена вкрай слабким зв’язком методологічних принципів та методичного інструментарію її вивчення засобами соціології. Актуальність теми детермінована потребами практично-політичного характеру. Формування релігійної свідомості набувало непередбачуваної логічної послідовності, коли радикальна зміна суспільної ситуації супроводжувалась зростанням кількості людей, що відносили себе до віруючих, але водночас збільшенням числа конфесій, які ставили за мету збільшення складу своїх вірних. А це, в свою чергу, є чинником, здатним посилити міжрелігійні та міжконфесійні конфлікти та розшарувати українське суспільство за віросповідальною ознакою. Все це актуалізує потребу прирощення теоретичного знання про релігійну свідомість як важливу складову духовного життя багатьох людей в умовах посткомуністичних трансформацій, а також необхідність вироблення адекватного методичного інструментарію її конкретно-соціологічних досліджень в сучасній Україні. Актуальною залишається й вимога підвищення ефективності тієї частини державної політики, яка скерована на подолання міжконфесійної напруги в українському соціумі, відновлення ціннісної системи, ядром якої в нашій країні традиційно виступали релігійні цінності. Останні спроможні стати надійним фундаментом загальнонаціональної консолідації, духовного та морального розквіту суспільства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика і ракурс роботи пов’язані з напрямками науково-дослідної діяльності кафедри історії та теорії соціології. Зокрема, в рамках роботи над темою "Соціологічні виміри сучасного українського суспільства: регіоналізм, інституціоналізація та структурні трансформації" (номер державної реєстрації 0105U400942) Львівського національного університету ім. Івана Франка було опубліковано три статті. Автор дисертації також брала участь у розробці інструментарію, аналізі отриманої інформації та виробленні пропозицій і рекомендацій в межах підготовки аналітичного звіту із зазначеної теми.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка моделі встановлення соціологічних вимірів релігійної свідомості.
Для досягнення цієї мети були поставлені наступні дослідницькі завдання:
на основі синтезу теоретичних положень комплексу соціогуманітарних дисциплін встановити теоретичні засади дослідження релігійної свідомості та методологічні принципи побудови її моделі;
на підставі авторського бачення теоретичних засад та методологічних принципів дослідження обраної теми розробити концептуальну схему аналізу релігійної свідомості;
здійснити апробацію запропонованої схеми шляхом розробки на її базі інструментарію та технологій проведення конкретно-соціологічного дослідження релігійної свідомості населення Львівщини;
з’ясувати стан, особливості та тенденції розвитку релігійної свідомості населення Львівської області на початку першої декади ХХІ ст. в її основних вимірах;
визначити ступінь розвинутості та міру сформованості конкретних типів релігійної свідомості мешканців Львівської області, властивих кожному з вимірів;
виявити домінуючі серед населення Львівщини типи релігійної свідомості та міру їх розповсюдженості;
визначити детермінанти, які зумовлюють домінування того чи іншого типу релігійної свідомості у мешканців Львівської області;
проаналізувати наслідки домінування того чи іншого типу релігійної свідомості та міру їх впливу на соціальне життя Львівщини.
Об’єкт дослідження релігійна свідомість.
Предмет дослідження конкретно-соціологічні виміри релігійної свідомості.
Методи дослідження. У роботі використовувався комплекс загальнонаукових методів: порівняльного аналізу та синтезу (для характеристики теоретичних основ дослідження змісту і структури релігійної свідомості в академічному та богословському релігієзнавстві і в соціології зокрема), системного аналізу (для розробки моделей дослідження релігійної свідомості), соціологічні (анкетування) і статистичні (кореляційний та регресійний аналіз) методи .
У дисертації використані результати конкретно-соціологічного дослідження „Соціальний портрет населення Львівщини на порозі ХХІ століття”, проведеного Українським центром вивчення громадської думки «Соціоінформ» у 2005р. (Вибірка: N=1200 осіб у Львівській області). До анкети цього дослідження був включений блок питань, розроблений дисертантом. Крім того, для дослідження динаміки змін у сфері релігійної свідомості використані дані інших соціологічних досліджень центру „Соціоінформ” за 1997, 2000 та 2003 рр. у тій їх частині, яка була пов’язана із релігійними аспектами життя мешканців Львівщини та релігійними практиками віруючих; ці дослідження проводилися за безпосередньої участі дисертанта.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації розроблено концептуальну модель встановлення соціологічних вимірів релігійної свідомості, основними положеннями якої є такі:
розширено визначення релігійної свідомості, яка трактується нами як багатовимірний духовний феномен, специфічний спосіб ставлення до надприродних явищ, суть і основу якого становить віра у надприродні сили (що вважаються священними) і / або у релігійне вчення та інші духовні утворення (релігійні цінності, норми, орієнтації, зразки, упередження тощо); цей комплекс, набуває емоційно-вольових ознак та раціонально осмислюється релігійною людиною, завдяки чому остання як його носій може здійснювати своєю поведінкою певний вплив на суспільні процеси та водночас залежати від них;
на відміну від жорсткої структурації, яка є домінуючим принципом дослідження релігійної свідомості, вперше запропоновано розглядати цей феномен як цілісне духовне утворення та досліджувати його шляхом з’ясування загальних сутнісних (ступеня розвинутості та міри сформованості ознак) і функціональних (міра впливу сильна/ слабка, скерованість орієнтованість на суспільство/ на особу, характер періодичний/ системний, зміст вирішення питань сенсу/ забезпечення схвалення громадськості тощо) характеристик на основі принципу холізму;
вперше запропоновано розглядати релігійну свідомість, що функціонує в межах органічно єдиного тривимірного простору, основними векторами якого є теоретико-пізнавальний (або когнітивний), емоційно-оціночний (або афективний), діяльнісно-вольовий (або конативний), ступінь розвитку і міра сформованості яких визначає її функціональну скерованість і суспільну значимість;
вперше в рамках однієї моделі застосовано принципи ієрархізації кожного з вимірів релігійної свідомості в їх синтезованій єдності. Зокрема, для дослідження когнітивного виміру було запропоновано застосування принципу зростаючої раціоналізації, для дослідження афективного виміру принципу посилення емоційного навантаження, для конативного принципу ускладнення домінуючої диспозиції;
вперше визначено 9 індикаторів для дослідження ступеню розвитку усіх трьох вимірів релігійної свідомості, одержаних внаслідок процедур інтерпретації та операціоналізації основних понять та положень, а саме: для теоретико-пізнавального виміру це накопичення побутових релігійних знань через їх систематизацію та раціоналізацію до гнучкої системи релігійнихзнань; для емоційно-оціночного перехід від релігійних настроїв через емоції до високих релігійних почуттів; для діяльнісно-вольового еволюція від релігійних установок через спрямованість до ціннісних релігійних орієнтацій; також виділено 27 соціальних показників, одержаних внаслідок комбінаторики індикаторів;
вперше запропоновано типологію релігійної свідомості, яка містить 27 типів релігійної свідомості відповідно до кількості виокремлених показників, що дає можливість зорієнтуватись у конкретних проявах цього духовного феномену.
Апробація цієї теоретичної моделі дозволила одержати результати, що претендують на практичну новизну.
Встановлено стан релігійної свідомості населення Львівщини на початку ХХІ ст.; його характеризують такі риси:
домінування когнітивного виміру з поміркованою представленістю афективного та слабкою сформованістю конативного вимірів;
відмінності найбільш розповсюджених типів релігійної свідомості серед двох груп (віруючих та глибоко віруючих) респондентів;
незначний вплив соціально-демографічних чинників на рівень розвитку та міру сформованості релігійної свідомості (за виключенням віку респондентів та типу поселення);
тенденція зростаючого впливу секуляризації, що найбільшим чином притаманно віковій групі молоді;
мінімальний вплив релігійної свідомості на громадську думку у сфері поза релігійного життя.
Практичне значення одержаних результатів. Результати здійсненого дисертаційного дослідження можуть бути використані для:
- теоретичного і практичного дослідження надалі стану, функціональної ролі та скерованості релігійної свідомості населення посткомуністичних суспільств;
- побудови аналогічних концептуальних схем дослідження інших різновидів свідомості: політичної, економічної, екологічної тощо;
- прогнозування деяких можливих негативних наслідків функціонування релігійної свідомості через зростання ваги її окремих асоціальних типів (наприклад, фанатичного);
- вироблення низки рекомендацій щодо формування сильної державної політики, скерованої на відновлення ціннісної системи, ядром якої виступають релігійні цінності та розвиток культури;
- підготовки та викладання нормативних і спеціальних навчальних курсів із соціології релігії, релігієзнавства, психології релігії, соціології культури у вищих навчальних закладах ІІІ та ІV рівнів акредитації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження були представлені на наступних науково-практичних конференціях та методологічних семінарах: Міжнародні наукові конференції «Харківські соціологічні читання» (Харків, 2004-2005), звітно-наукові конференції Львівського національного університету ім. І. Франка (Львів, 2003-2006), методологічний семінар на кафедрі історії та теорії соціології Львівського національного університету ім. І. Франка (Львів, 2006), методологічний семінар на кафедрі галузевої соціології Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка (Київ, 2006).

Публікації. Основні ідеї та результат дисертаційної роботи викладено у трьох наукових статтях, опублікованих у наукових виданнях, включених до затвердженого ВАК України переліку фахових видань, у яких можуть публікуватись результати дисертаційних досліджень на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук.

bibliography

ВИСНОВКИ

Здійснений аналіз теоретичного доробку представників релігієзнавства, низки соціогуманітарних наук стосовно релігійної свідомості дозволив віднайти можливість міждисциплінарного теоретичного синтезу положень стосовно дослідження в соціології цього феномену.
Надання цьому синтезу виразно соціологічного структурування дозволило нам здійснити інтерпретацію поняття релігійна свідомість, яке розглядається як специфічний спосіб ставлення до надприродних явищ, суть і основу якого складає віра у надприродні сили (що вважаються священними) і / або у релігійне вчення; як віру, що набула емоційно-вольових ознак та раціонально осмислилася релігійною людиною, завдяки чому остання як її носій може здійснювати своєю поведінкою певний вплив на суспільні процеси та водночас залежати від них.
Подальший перехід до операціоналізації поняття релігійна свідомість дозволив розглядати її як єдність релігійної віри, знань про релігію, емоційного ставлення до неї та волі до реалізації її положень. Додержання принципу холізму для дослідження релігійної свідомості є важливим теоретико-методологічним положенням, яке вимагає досліджувати релігійну свідомість шляхом вимірювання її загальних сутнісних та функціональних характеристик на противагу штучному розчленуванню цілісних за походженням духовних процесів та явищ, які її складають.
Застосування принципу цілісності у дослідженні релігійної свідомості дозволило зробити висновок про доцільність уведення до понятійно-категоріального апарату моделі соціологічного дослідження релігійної свідомості терміна „вимір”. Виходячи з твердження про те, що поєднання знань, емоцій та волі творять усі свідомі процеси, ми побудували цю модель дослідження релігійної свідомості у вигляді тривимірного простору, в межах якого остання формується, функціонує і набуває певного значення. Основними вимірами у цьому випадку виступатимуть: теоретико-пізнавальний (або когнітивний, абстрактно-теоретичний, теоретико-концептуальний), емоційно-оціночний (або афективний) і діяльнісно-вольовий (або конативний, поведінковий).
Зміст теоретико-пізнавального (когнітивного) виміру становлять погляди та уявлення про об’єкт віри, об’єкти релігійного відображення і пізнання, а також про всі ті явища, які можуть усвідомлюватися й пізнаватися в релігійному плані. Змістом емоційно-оціночного (чи афективного) виміру є почуття, прагнення, бажання, поривання, емоції та оцінки. Всі вони завдяки конативному компоненту (або діяльнісно-вольовому виміру), набуваючи особливої спрямованості на надприродне, становлять зміст життя віруючої людини.
Для визначення ступеня розвитку чи міри сформованості кожного з вказаних вимірів було запропоновано критерії їх ієрархізації. Для когнітивного) виміру застосовано критерій зростаючої раціоналізації, для афективного критерієм виступає міра емоційного навантаження, для конативного критерієм є посилення модальності установок на релігійну діяльність.
Як наслідок, усі виміри мають три градації, що можуть характеризувати ступінь розвитку та міру сформованості релігійної свідомості: когнітивний накопичені в процесі повсякденної життєдіяльності релігійні знання, систематизовані релігійні знання, гнучка раціоналізована система релігійних знань; афективний релігійні настрої, емоції та почуття; конативний соціальні установки, пов’язані з релігійним життям, релігійна спрямованість на дію та релігійні ціннісні орієнтації як мотив життєдіяльності. Така градація дозволила виробити ті відправні пункти, спираючись на які внаслідок авторського дослідження стало можливим з’ясувати стан релігійної свідомості респондентів у певному географічно-територіальному просторі та у певний конкретно-історичний час.
Відтак статусу носія релігійної свідомості, на наш погляд, можна набути лише за умови наявності релігійної віри та досягнення хоча б першого ступеня розвитку усіх трьох її вимірів. З іншого боку, слід підкреслити, що забезпечення цих вихідних початкових умов є свідченням наявності релігійної свідомості незалежно від ступеня її розвитку чи міри сформованості.
Запропонована модель дослідження релігійної свідомості дозволяє здійснити її структурування та достатньо повну типологізацію її можливих станів усього їх нараховується 27, що обумовлено кількістю можливих комбінацій ступенів розвитку трьох вимірів релігійної свідомості відповідно до міри їх сформованості.
На основі запрпонованої типологізації можна робити висновок не лише про стан релігійної свідомості, а й про її функціональну скерованість та значимість як для особи, так і для її оточення і суспільства в цілому.
Аналіз сучасних наукових праць, присвячених емпіричним дослідженням релігійної проблематики, засвідчив відсутність комплексних, концептуально витриманих методик дослідження релігійної свідомості, її багатоступеневої типології та наявності узгоджених системних принципів щодо визначення її функціональної скерованості і соціальної значимості.
У конкретно-соціологічних дослідженнях, проведених як вітчизняними, так і зарубіжними (англомовними) вченими, акцент робиться переважно на вивченні релігійності за означенням більш широкого духовно-практичного феномену, ніж релігійна свідомість. Це, у свою чергу, зумовлює маргіналізацію досліджень релігійної свідомості, відсторонення її на периферію наукових пошуків, однобічність чи фрагментарність одержаних результатів.
Це спонукало нас до вироблення (на основі проведеного теоретичного аналізу і синтезу) власної програми конкретно-соціологічного дослідження релігійної свідомості, де були використані інтерпретація основних рядоутворюючих та похідних понять з їх наступною операціоналізацією. У свою чергу, здійснення цих дослідницьких процедур дозволило сформувати відповідні блоки питань до анкети і провести авторське дослідження з екстраполяцією вищезгаданих принципів і методик на населення Львівської області та на конкретний час, а саме червень 2005 р.
Реалізація цієї дослідницької моделі дозволила одержати наступні висновки. Переважаюча частина населення Львівщини ідентифікує себе з віруючими та глибоко віруючими; практично всі вони є носіями релігійної свідомості. Найбільша частка респондентів, які ідентифікували себе з глибоко віруючими, проживає в селах Львівської області, найменша в обласному центрі. Частка віруючих мало корелює з типом населеного пункту. Глибоко віруючих найбільше серед жінок та у старшій віковій групі, найменше серед чоловіків та у молодшій віковій групі.
Загальний стан релігійної свідомості населення Львівської області у 2005 р. характеризується значним ступенем розвитку когнітивного, посереднім афективного та низьким рівнем розвитку конативного вимірів.
Аналіз когнітивного виміру релігійної свідомості свідчить про декларований респондентами перехід від систематизованого (догматизованого) вчення до творчого осмислення релігійних положень. Це часто спричиняє еклектичність, синкретизм та утилітарність релігійної свідомості, її прагматичну скерованість. Стан розвитку афективного виміру характеризується переважаючим домінуванням настроїв та емоцій та подекуди релігійних почуттів. Це свідчить про дві тенденції зростання ваги секуляризаційних процесів і формалізацію релігійної свідомості на суспільному рівні, а також про все ще достатньо велику її значимість у приватному житті. Конативний вимір характеризується домінуванням переважно соціальних установок і лише подекуди релігійної спрямованості, що свідчить про незначний вплив релігії на життя особи, групи та суспільства загалом.
Релігійна свідомість віруючих та глибоко віруючих має суттєві відмінності. В межах когнітивного виміру віруючим респондентам здебільшого притаманна гнучка раціоналізована система знань, тоді як глибоко віруючим систематизоване доктринальне вчення. В межах афективного виміру віруючим притаманні переважно релігійні настрої, тоді як глибоко віруючим релігійні почуття. В межах конативного виміру у свідомості віруючих та глибоко віруючих домінують соціальні установки, проте останні демонструють більше вольового прагнення до реалізації релігійних положень у своєму житті.
Відповідно домінуючі типи релігійної свідомості для глибоко віруючих та віруючих також є відмінними. Для групи глибоко віруючих на першому місці розташувався споглядальний тип свідомості (2;2;1); на другому дисонансний (2;3;1); на третьому світоглядно-ситуативний (3;2;1). Серед віруючих перше місце посідає світський тип релігійної свідомості (3;1;1); друге світоглядно-ситуативний (3;2;1); третє рівномірно-секуляризований (1;1;1).
Жоден з домінуючих типів релігійної свідомості не здійснює системних впливів на життєдіяльність особи, а тому їх функціональне навантаження обмежується забезпеченням особистісних потреб індивіда, що підтверджує загальносвітову тенденцію до уприватнення всіх сфер життєдіяльності індивіда у сучасному суспільстві, зменшення суспільної ролі усіх соціальних інститутів включно з релігійними у житті соціуму.
Домінуючі типи релігійної свідомості відображають модифіковану роль релігії у житті сучасної людини, а саме: забезпечення системи життєвих сенсів, забезпечення певної користі або ефекту (добробуту, оберегу, стабільності тощо), включення до вузької релігійної спільноти, трансляція традиції, привнесення розради, відчуття внутрішнього комфорту.
Домінуючий тип релігійної свідомості залежить від таких соціально-демографічних показників, як вік респондента і тип населеного пункту, в якому він проживає. Ступінь розвитку когнітивного виміру незначною мірою визначається рівнем освіти респондентів та їх статтю. Ступінь розвитку афективного виміру добре корелює з типом (величиною) поселення, віком респондента та частотою відвідування церкви. Міра сформованості конативного виміру корелює зі статтю респондента та його освітою. Встановлено наявність зв’язку між ступенем розвитку афективного та конативного вимірів: із зростанням інтенсивності емоційних проявів у релігійній свідомості індивіда зростає питома вага домінуючих диспозиційних утворень.
Встановлено, що відвідування церви найчастіше практикують особи із другим (середнім) ступенем розвитку когнітивного виміру. Частота здійснення релігійних практик підвищується із зростанням ступеня розвитку афективного та конативного вимірів. У свою чергу, „воцерковлення” призводить до зростання ступеня розвитку афективного та конативного вимірів релігійної свідомості. В цілому вплив релігійної свідомості респондентів Львівщини на соціальні процеси станом на 2005 рік у Львівській області є мінімальним.
Проведений аналіз підтвердив доцільність застосування запропонованих нами положень щодо виокремлення основних вимірів релігійної свідомості та принципів ієрархізації їх ступенів розвитку. На наш погляд, запропонована авторська модель дослідження релігійної свідомості може претендувати на новизну через специфіку поєднання принципів ієрархізації її вимірів у межах однієї дослідницької методики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1

Академічне релігієзнавство/ За наук. ред. А. М. Колодного. К.: Світ знань, 2000. 862 с.

2

Андреева Г.М. Социальная психология.- М.: Изд-во МГУ, 1988. - 432с.

3

Арон Р. Етапи розвитку соціологічної думки. К.: Юніверс, 2004. 688 с.

4

Баранников В.П., Матронина Л.Ф. Динамика религиозности в информационном обществе// Социс. 2004. №9. С.130 136.

5

Белла Р. Основные этапы эволюции религии в истории общества// Религия и общество: Хрестоматия по социологии религии. М.: 1996. С. 665 677.

6

Биченко А., Дудар Н. Релігійність українського суспільства: рівень, характер, особливості// Національна безпека і оборона. 2002. №10. С. 14 21.

7

Білодід Ю.М. Духовність: сутність, структура, функції. Житомир: Редакційно-видавничий відділ ІПСТ, 2003. 192с.

8

Большой психологический словарь. В 2-х тт./ Сост. А. Ребер Т.2. М: Вече, АСТ, 2000. 559с.

9

Большой толковый социологический словарь. В 2-х тт. Том 2 (П - Я): пер. с англ. М.: Вече, АСТ, 2001. 528с.

10

Борунков Ю.Ф. Несовместимость научного и религиозного познания (критика православной концепции познания). М.: Знание, 1982. 64с.

11

Борунков Ю.Ф. Особенности религиозного сознания. М.: Знание, 1972. 48с.

12

Бурлачук В. Відмінність, якої немає. Релігійна віра в дзеркалі соціологічного дослідження // Україна 2002. Моніторинг соціальних змін. К.: 2002. С.543-547.

13

Бучма О. Релігійність особи: мотиви та вияви. Показники та критерії релігійності// Академічне релігієзнавство. Підручник. К.: Світ знань, 2000. С. 528-534.

14

Бучма О. Співвідношення понять „релігія” і „релігійність”. // Академічне релігієзнавство. Підручник. К.: Світ знань, 2000. С. 520-522.

15

Быстрицкий Е.К. Практическое знание в мире человека. М., 1990. 350 с.

16

Ваторопин А.С. Религиозный модернизм и постмодернизм// Социс. 2001. - №11. С.84-91.

17

Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. К. Основи,: 1994. 269 с.

18

Вишняк О. І., Козловський О.Р. Рівні релігійності та конфесійна структура населення в Україні// Українське суспільство: 10 років незалежності. К.: 2001. С. 372 377.

19

Гаврилов Ю. А. Конфессиональные особенности религиозной веры и представлений о ее социальных функциях// Социс. 2005. №6. С.46 56.

20

Гаврілова Н. Характер сучасної молодіжної релігійності та її вплив на формування нового типу духовності// Релігія і соціальні зміни в сучасному суспільстві. Матеріали міжнародної наукової конференції (м. Чернівці, 18-19 квітня 2005р.). Чернівці: Рута, 2005. 152с.

21

Гамплова Д. Программа социальных исследований 1999// Социс. 2002. №7. С.78 86.

22

Гараджа В.И. Социология религии. М.: Аспект Пресс, 1996. 239с.

23

Грабовець О., Яковенко Ю. Религия как социальная технология консолидации социума// Социология: теория, методы, маркетинг. 2001. №3. С.111 117.

24

Грановская Р.М. Психология веры. Санкт-Петербург: Речь, 2004. 576с.

25

Грушин Б.А. Массовое сознание. М.: Издательство политической литературы, 1987. 386с.

26

Давимука С.А., Колодій А.Ф., Кужелюк Ю.А., Подорнов В.М., Черниш Н.Й. Львівщина на порозі ХХІ ст. Соціальний портрет. Львів: Національна Академія наук України. Інститут регіональних досліджень, 2001. 352с.

27

Демкин М.В. Анализ структуры сознания М.: Издательство МГУ, 1980. 35с.

28

Демьянов А.И. Религиозность: тенденции и особенности проявления. Воронеж: издательство Воронежского уневирситета, 1984. 183с.

29

Добрускин М.Е. Новая религиозная ситуация в ВУЗАХ Украины// Социс. 2003. №10. С.101 110.

30

Доусон К.Г. Религия и культура. /перевод с англ., вступ. ст. Кожурин К.Я./ СанктПетербург: Алтея, 2001. 281с.

31

Дудар Н., Шангіна Л. Релігія і церква в суспільному житті України// Національна безпека і оборона. 2002. №10. С. 6 13.

32

Дудар Н.П. Релігійність в українському соціумі: детермінанти і характеристика сучасного стану: автореферат. - К., 2002. - 20с.

33

Дулуман Є.К. Релігія як соціально-історичний феномен. К.: Наукова думка, 1974. 263 с.

34

Дюркгайм Е. Первісні форми релігійного життя: Тотемна система в Австралії. К.: Юніверс, 2002. 424с.

35

Єленський В. Релігія після комунізму. К.: Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, 2002. 420с.

36

Єленський В., Перебенесюк В. Релігія. Церква. Молодь. К.: АЛД, 1996. 160с.

37

Здіорук С.І. Суспільно-релігійні відносини: виклики Україні ХХІ століття: Монографія. К.: Знання України, 2005. 552 с.

38

Зиченко В.П. Миры сознания и структура сознания, www.voppsyl.ru/4yl1991/9120/5.php.

39

Зоц В.А. Культура. Религия. Атеизм. М.: Политиздат, 1982. 158с.

40

Иванова Р.А. Вера виртуальный объект сакральности” http://anthropology.ru/ru/text/ivanova_ra/virtual_23.htm/

41

Изард К. Е. Психология эмоций. Санкт-Петербург: Питер, 2000. 464с.

42

Історія релігій в Україні: У 10-ти т.//Редкол.: А.Колодний (голова) та ін.. К., 1996-2004. Т.10 Релігія і Церква років незалежності України (за ред. проф. Колодного). Дрогобич: Коло, - 2003. 616с.

43

Йингер Дж. М. Социология религии как наука: функциональный подход // Религия и общество: Хрестоматия по социологии религии. М., 1996. С. 161 165.

44

Йингер Дж. М. Функциональный подход к религии// Религия и общество: Хрестоматия по социологии религии. М., 1996. С. 166 170.

45

Каариайнен К., Фурман Д. Верующие, атеисты и прочие (эволюция российской религиозности)// Вопросы философии. 1997. № 6. С. 35 52.

46

Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство: Підручник. К.: Наукова думка, 2000. 352 с.

47

Карагодіна О. Релігія, як соціально-психологічне явище. // Академічне релігієзнавство. Підручник. К.: Світ знань, 2000. С. 501-519.

48

Каргина И.Г. Самоидентификация верующих: социальная мотивация // Социс. 2004. №1. С.45 53.

49

Кислюк К.В., Кучер О.М. Релігієзнавство. К.: Кондор, 2004. 646с.

50

Колодний А. М. Україна в її релігійних виявах. Львів: СПОЛОМ, 2005. 336 с.

51

Колодний А., Бучма О. Компоненти релігійності. // Академічне релігієзнавство. Підручник. К.: Світ знань, 2000. С. 522-528.

52

Колодний А.М. Основні риси релігійної духовності українця. // Сучасна релігійна ситуація в Україні: стан, тенденції, прогнози. К.: Інститут філософії НАН України, 1994. Частина 1. С. 44 53.

53

Колодний А.М. Феномен релігії. К.: Світ знань, 1999. 52с.

54

Колодний А.М., Пилипович Л.О. Релігійна духовність українців: вияви, постаті, стан. Львів, 1996. 182 с.

55

Кольвазон М.Я., Макешин Н.И. Общественное сознание и общественные науки. М.: Знание, 1973. 64с.

56

Кондратик Л.Й. Релігієзнавча концепція В’ячеслава Липинського. Луцьк: Надстир’я, 2002. 258с.

57

Краткий словарь по социологии/ Под общ. ред. Д.М. Гвишиани, Н.И. Лапина. М.: Политиздат, 1989. 479 с.

58

Кулик В.С. Религия в системе духовной культуры // Константы. Альманах социальных исследований. 1993. Т.1, №1. С.85 92.

59

Культурология ХХ век. Энциклопедия / Под ред. С. Я. Левит Т.2. Санкт-Петербург: Университетская книга, 1998. 447с.

60

Куценок Б.М. Эмоции и религия. К.: Политиздат Украины, 1982. 103 с.

61

Лобовик Б.А., Щадурский В.Г. Религиозное сознание и здравый смысл. Киев: Знание; 1986. 48с.

62

Лобовик Б.О. Богослов’я і буденна релігійна свідомість. К.: Наукова думка, 1968. 60с.

63

Лобовик Б.О. Буденна релігійна свідомість: гносеологічний аналіз. Київ: видавництво Київського університету, 1971. 173с.

64

Лобовик Б.О. Релігійні погляди, почуття, поклоніння. К.: Політвидав України, 1970. 84с.

65

Лобовик Б.А. Религиозное сознание и его особенности. К.: Наукова думка, 1986. 246с.

66

Лоусон Т., Гэррод Д. Социология. А Я: Словарь-справочник/ Пер с англ. К.С. Ткаченко. М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000. 608 с.

67

Лубський В.І., Козленко В.М., Горбаченко Т.Г. Соціологія релігії. К., 1999.

68

Лукашевич М. Соціологія релігії. Львів: Українська Академія Друкарства, 1999. 31с.

69

Маерс Д. Социальная психология. Санкт-Петербург: Питер Ком, 1998. 688с.

70

Мартинюк І., Соболєва Н. Світська віра як феномен суб’єктивної реальності: Сучасний стан і тенденції змін // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2001. №2. С.32 53.

71

Матвєєва Н.Ю. Методологія соціального пізнання в російській релігійній філософії // Социс. 2004. - №1. С.61-69.

72

Методологические проблемы современного религиоведения (под ред. М.П. Гапочки, В.И. Гараджи)// Серия Проблемы религии и атеизма за рубежом”. М.: ИНИОН АН СССР, 1990, 51с.

73

Муравьёв Ю.А. Культура и религия: введение в проблематику www.atheizm.ru/old/MurAth1.html

74

Мчедлов М.П., Гаврилов Ю.А., Шевченко А.Г. Мировоззренческие предпочтения // Социс. 2004. №9. С.95 101.

75

Мчедлов М.П., Гаврилов Ю.А., Шевченко А.Г. О социальном портрете современного верующего// Социс. 2002. №7. С.68 77.

76

Налетова И.В. «Новые православные» в России: тип или стереотип религиозности// Социс. 2004. №5. С.130 136.

77

Національна самосвідомість студентської молоді: соціологічний аналіз. - Торонто-Едмонтон-Львів: Вид-во Канадського інституту українських студій, 1993.- 158с.

78

Немировский В.Г., Стариков П.А. Тенденция «квазирелигиозности» в среде красноярского студенчества// Социс. 2003. №10. С.96 100.

79

Общественное сознание и его формы / под ред. В.И. Толстых. М.: Политиздат, 1986. 367с.

80

Ортинський І. Наука і таємниця. Львів: Стрім, 1998. 164с.

81

Павленко П. Релігійне життя, як релігійне діяння. // Академічне релігієзнавство. Підручник. К.: Світ знань, 2000. С. 543-552.

82

Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження: Курс лекцій/ Міжнародний фонд „Відродження”. К.: Наукова думка, 1996. 232 с.

83

Панков А. Современные трансформации религиозного сознания и религии как социального института // Социс 2001. - №. 7. С. 218 223.

84

Панков А.А. Проблема соцальной адаптации нетрадиционных религиозных движений в современной Украине// Методологія, теорія і практика соціологічного дослідження сучасного суспільства. Збірник наукових праць. - Харків: Вид. центр Харківськог