Лехніцька Світлана Іванівна. ЯВИЩЕ СИНОНІМІЇ У ФАРМАЦЕВТИЧНІЙ НОМЕНКЛАТУРІ ГРЕЦЬКО-ЛАТИНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ: ОНОМАСІОЛОГО-ДЕРИВАЦІЙНИЙ АСПЕКТ

brief description

Лехніцька Світлана Іванівна. Назва дисертаційної роботи: "ЯВИЩЕ СИНОНІМІЇ У ФАРМАЦЕВТИЧНІЙ НОМЕНКЛАТУРІ ГРЕЦЬКО-ЛАТИНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ: ОНОМАСІОЛОГО-ДЕРИВАЦІЙНИЙ АСПЕКТ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут філології
На правах рукопису
Лехніцька Світлана Іванівна
УДК 811.124’373.61
ЯВИЩЕ СИНОНІМІЇ
У ФАРМАЦЕВТИЧНІЙ НОМЕНКЛАТУРІ
ГРЕЦЬКО-ЛАТИНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ:
ОНОМАСІОЛОГО-ДЕРИВАЦІЙНИЙ АСПЕКТ
10.02.14 – класичні мови. Окремі індоєвропейські мови
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник –
Михайлова Олена Григорівна,
кандидат філологічних наук, доцент
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………......…………….5
ВСТУП…………………………………………………………………….……….6
РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА СИНОНІМІЇ В СУЧАСНІЙ НАУКОВІЙ
ТЕРМІНОЛОГІЇ ТА НОМЕНКЛАТУРІ……………………………………...14
1.1. Фармацевтична термінологія та номенклатура в сучасному науковому
дискурсі………………………………………………………........................14
1.1.1. Історія розвитку та становлення латинськомовної фармацевтичної
термінології та номенклатури……………………………………………15
1.1.2. Парадигма наукових пошуків у дослідженні фармацевтичної
термінології та номенклатури……………………………………………24
1.1.3. Обґрунтування операційного терміноряду сучасної
фармакології……………………………………………………………….28
1.1.4. Екстра- / інтралінгвістична зумовленість формування й розвитку
фармацевтичної термінології та номенклатури……………………….35
1.2. Ресурс синонімії у розвитку фармацевтичної термінології та
номенклатури………………………..……………………………………….39
1.2.1. Лінгвістичний статус синонімії у фармацевтичній термінології та
номенклатурі………………………………………………………………40
1.2.2. Причини виникнення синонімії у фармацевтичній термінології та
номенклатурі………………………………………………………………46
1.2.3. Джерела виникнення синонімії у фармацевтичній термінології та
номенклатурі: торгові назви та знаки……………………………………55
1.2.4. Різновиди синонімії у фармацевтичній латинськомовній
номенклатурі……………………………………………………………..59
1.2.5. «Світова» синонімія у номенклатурі лікарських засобів………..61
1.2.6. Синонімічний ряд як класифікаційна одиниця у фармакології…64
1.2.7. Класифікація латинськомовних фармаконімів-синонімів ………67
Висновки до Розділу 1.......................................................................................71
3
РОЗДІЛ 2. ОНОМАСІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ
ЛАТИНСЬКОМОВНИХ ФАРМАКОНІМІВ-СИНОНІМІВ НА
ПОЗНАЧЕННЯ АНАЛГЕТИКІВ ТА АНТИПІРЕТИКІВ……………………..74
2.1. Номеноелеменент і номенокомпонент як одиниці ономасіологічного
та морфолого-синтаксичного аналізу синонімів-фармаконімів….............74
2.1.1. Мовно-категоріальна приналежність частотних номеноелементів
у складі латинськомовних фармаконімів на позначення аналгетиків та
антипіретиків……………………………………………………………...77
2.2. Основні принципи номінації лікарських препаратів аналгетичної та
антипіретичної груп…………………………………………………………88
2.3. Кількісна характеристика синонімічних рядів групи наркотичних та
ненаркотичних аналгетиків і антипіретиків ………………………………90
2.4. Ономасіологічна структура фармаконімів-синонімів на позначення
аналгетичних і антипіретичних препаратів………………………………..91
2.5. Класифікація латинськомовних фармаконімів-аналгетиків та
антипіретиків за видом ономасіологічної ознаки………………………….98
2.6. Види ономасіологічних моделей синонімічних фармаконімівкомпозитів зі спільним ономасіологічним базисом
«знеболення»………………………………………………………………..100
2.7. Види ономасіологічних моделей синонімічних фармаконімівкомпозитів зі спільним ономасіологічним базисом
«жарозниження»……………………………………………………………108
2.8. Види ономасіологічних моделей складених фармаконімів-синонімів
групи аналгетиків та антипіретиків……………………………………….111
2.9. Варіативність як ознака фонетико-морфологічної адаптації
фармаконімів у сучасних європейських мовах………………….............117
Висновки до Розділу 2...................................................................................120
РОЗДІЛ 3. МОРФОЛОГО-СИНТАКСИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ
ЛАТИНСЬКОМОВНИХ ТРИВІАЛЬНИХ ФАРМАКОНІМІВ
АНАЛГЕТИЧНОЇ ТА АНТИПІРЕТИЧНОЇ ГРУП…………………………..123
4
3.1. Загальна характеристика способів словотворення в сучасних
лінгвістичних дослідженнях………………………………………………123
3.2. Асоціативні назви як обов’язковий атрибутивний компонент
латинськомовної фармацевтичної номенклатури…….…………………125
3.3. Лінгвістичний ресурс основоскладання у фармацевтичній
номенклатурі………………………………………………………………..129
3.4. Абревіація у фармацевтичній номенклатурі: абревіальні
номеноелементи та номенокомпоненти………………..............................133
3.5. Дериваційні моделі творення фармаконімів на позначення препаратів
групи аналгетиків та антипіретиків……………………………………….137
3.5.1. Дериваційні моделі з одним кореневим
номеноелементом………………………………………………………..137
3.5.2. Дериваційні моделі з двома та трьома кореневими
номеноелементами………………………………………………………141
3.6. Основні морфонологічні явища словотвору фармаконімівкомпозитів…………………………………………………………………..146
3.7. Синтаксична будова фармаконімів на позначення аналгетичних та
антипіретичних препаратів………………………………………………...147
Висновки до Розділу 3 ………………………………………………………..159
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….162
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………..……...168
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ………………...…211
ДОДАТОК. СИНОНІМІЧНІ РЯДИ ФАРМАКОНІМІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ
АНАЛГЕТИЧНИХ ТА АНТИПІРЕТИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ ……………….212
5
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
КН – комерційна назва
ЛО – лексична одиниця
ЛП – лікарський препарат
МНН – міжнародна непатентована назва
НЕФ – номеноелемент фармаконіма
НКФ – номенокомпонент фармаконіма
ННН – національна непатентована назва
НС – нервова система
НСФ – номеносимвол фармаконіма
ССС – серцево-судинна система
ТН – торгова назва
ТМ – торговельна марка
ФО – фармаконім
ЦНС – центральна нервова система
6
ВСТУП
Фармацевтична термінологія та номенклатура є вузькоспеціалізованою
галуззю медичної науки, яка динамічно розвивається впродовж усієї історії
людства. Третє тисячоліття характеризується значним проривом у
фармацевтиці, зокрема, у розробці сучасних лікарських препаратів, для
найменування яких лікарі та фармацевти створили тисячі спеціальних назвнеологізмів. Важливо усвідомлювати, що фармацевтичні терміни та номени –
це не тільки одиниці «мови для спеціального вжитку», але й сучасні
індикатори знань, показники рівня розвитку медичної науки в цілому. Також
аналізовані мовні одиниці є своєрідними знаками духовної культури
людства, що виникають і зберігаються в нашій свідомості.
Постійне зростання кількості фармацевтичних найменувань пов’язане
як із прогресом фармацевтичної науки та поширенням виробництва
оригінальних лікарських засобів, так і з проблемою тиражування ліків
різними фармацевтичними компаніями. Саме тому збільшення кількості
фармацевтичних назв набагато випереджає виробництво оригінальних ліків.
Окрім того, фармацевтична термінологія та номенклатура належать до
сучасних штучно створених систем. Найбільш цікаву та динамічну групу
становлять наукові і тривіальні назви, перелік яких постійно розширюється.
Така динаміка зростання кількості нових фармацевтичних назв зумовлена, з
одного боку, використанням певного набору частотних кореневих і
афіксальних елементів (компонентів) латинського та грецького походження,
з іншого – номінативними стратегіями, покладеними в основу процесів
наукового словотворення. Саме класичні мови, які традиційно демонструють
високий дериваційний потенціал, надають можливість стисло та точно
передавати різноманітну інформацію про об’єкт номінації. Латинськомовний
фармаконім як одиниця фармацевтичної номенклатури представляє
дворівневу ономасіологічну модель, яка складається з ономасіологічного
базиса, або понятійного компонента (родове поняття), та ономасіологічної
7
ознаки, яка вказує на особливості об’єкта номінації у порівнянні з подібними.
Зауважимо, що принцип родо-видових відношень є універсальним у процесі
формування сучасної наукової термінології та номенклатури.
Актуалізований когнітивно-ономасіологічний підхід до вивчення
фармацевтичної номенклатури дозволяє виявити номінативні стратегії та
мотиваційні ознаки, закладені у внутрішній формі фармаконіма, зосередити
увагу на способах мовної репрезентації когнітивних структур окремих
галузей знань. На нашу думку, фармаконім втілює інформаційнокомунікативну стратегію номінації, оскільки інформація, носієм якої він є,
розрахована не тільки на фахівців – лікарів, фармацевтів, провізорів, а й на
потенційних споживачів – хворих, які купують ліки. Відповідно, дворівнева
ономасіологічна модель побудови фармаконіма дозволяє сконцентрувати в
одній назві як спеціальні відомості про лікарський препарат: хімічний склад,
фармако-терапевтичні властивості, лікарську форму, групу споживачів тощо,
так і товарознавчу інформацію, яка забезпечує успішне просування
препарату у торговельному просторі ліків. Таким чином, фармаконім
увиразнює дуалістичну стратегію номінації, метою якої є: 1) зорієнтувати
лікарів і провізорів у виборі нового лікарського препарату серед широкого
асортименту лікарських засобів; 2) звернути увагу потенційного споживача
на привабливу назву, яка інколи виконує функцію прихованої реклами, а
отже, створює певний «імідж» новим лікам. Наприклад, назви
знеболювальних ЛП, які належать до одного фармацевтичного синонімічного
ряду, з домінантою Metamizolum (МНН): Analginum Ultra, AnalginumZdorovje, Analginum–Darnitsa, Optalgin, Novalgin, Nopain, Bolinet та ін.
Кожна назва ЛП є результатом номінативної діяльності фармацевтів і
лікарів, у процесі якої встановлюється зв’язок із мовними когнітивними
структурами та когнітивними структурами різних галузей знань, а саме:
1) хімією (195 ФО); 2) клінічною медициною (285 ФО); 3) анатомією (30 ФО);
4) ботанікою (3 ФО). Крім наукових галузей знання, у фармаконімах
представлені наївно-буденні знання (66 ФО), що актуалізують позитивні
8
асоціації споживачів ліків. Це насамперед асоціативні назви –
номеноелементи та номенокомпоненти у вигляді епонімів (теоніми,
антропоніми) і топонімів та аксіологічні прикметники (поганий, найкращий
та ін.)
Кожна ономасіологічна модель номінації передбачає вибір потрібного
«набору» мовних засобів різного рівня, що має забезпечити досягнення
визначеної мети. Такий обов’язковий набір включає дериваційні моделі для
створення універбальних фармаконімів, синтаксичні моделі – для
багатокомпонентних фармаконімів, а також частотні кореневі й словотвірні
номеноелементи грецько-латинського походження з усталеною семантикою.
Використання однакових ономасіологічних моделей із залученням
генетично різного кореневого та словотворчого матеріалу у вигляді
номеноелементів і номенокомпонентів призводить до виникнення повної або
часткової синонімії. Наприклад, різні види ономасіологічних моделей з
ономасіологічним базисом «знеболення» представлені синонімічними
еквівалентними номеноелементами різної генези зі значенням «біль /
відчуття болю»: 1) лат. dolor – біль> початковий або кінцевий номеноелемент
dol- / -dol; 2) грец. ἄλγος – біль > початковий або серединний номеноелемент
alg-; ἄλγησις – больове відчуття > серединний або кінцевий номеноелемент
-ges; ὀδύνη – біль > кінцевий номеноелемент –odyne; 3) англ. рain – біль >
початковий або кінцевий номеноелемент рain-; 4) рос. боль – біль > кінцевий
номеноелемент – bol, пор.: Dolodol (лат. dolo/r/ – біль+ лат. dol/or/ – біль),
Algodol (гр. ἄλγος – біль + лат. dol/or/ – біль), Dolgesik (лат. dol/or/ – біль +
ἄλ/γησ/ις – больове відчуття + -іс), Boldol (bol-, від рос. боль – біль +
лат. dol/or/ – біль) та ін. На відміну від синонімів, варіанти мають спільну
генетичну субстанцію та не збігаються тільки в межах фонетичних або інших
формально-граматичних трансформацій усередині даного слова, наприклад:
Analgin – Proalgin; Doloran – Dolorex; Morfine – Morfina, Tramadolum –
Tramolum та ін.
9
Актуальність теми дисертації зумовлена необхідністю комплексного
дослідження латинськомовних номенклатурних одиниць з компресованою
семантикою, що детермінує використання когнітивно-ономасіологічного
підходу, визначення лінгвістичного статусу та всебічного аналізу явища
номенклатурної синонімії, виникнення якого пов’язане з характерними для
латинськомовної фармацевтичної номенклатури номінативно-дериваційними
процесами.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисeртаційне досліджeння є частиною плaнової наукової теми Інституту
філології Київського національногo університету імені Тараса Шевченка
«Мови та літератури народів світу: взаємодія та самобутність»
(№ 11 БФ 044-01). Тему дисертації затверджено вченою радою Інституту
філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка
(протокол № 3 від 30 листопада 2005 р.).
Метою дослідження є комплексний аналіз синонімічних назв грецьколатинського походження у фармацевтичній номенклатурі.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
- дослідити історію розвитку та лексичний склад латинськомовної
фармацевтичної термінології та номенклатури;
- обґрунтувати теоретичні та методологічні засади дослідження
синонімії та варіативності в латинськомовній фармацевтичній номенклатурі;
- проаналізувати поняття «фармаконім» як базову одиницю
фармацевтичної номенклатури, схарактеризувати кореляцію понять
«термінологія» та «номенклатура»;
- визначити позамовні та внутрішньомовні чинники, що
спричиняють виникнення синонімії та варіативності в латинськомовній
фармацевтичній термінології та номенклатурі;
- з’ясувати види синонімічних відношень у фармацевтичній
номенклатурі;
10
- визначити номінативну стратегію та види ономасіологічних
моделей творення латинськомовних фармаконімів на позначення аналгетиків
і антипіретиків;
- обґрунтувати поняття «номеноелемент» і «номенокомпонент» як
універсальні одиниці морфолого-синтаксичного аналізу;
- з’ясувати мовно-категоріальну приналежність номеноелементів у
складі латинськомовних фармаконімів;
- проаналізувати основні дериваційні та синтаксичні моделі
фармацевтичних найменувань.
Об’єкт дослідження – синонімічні ряди латинськомовних
фармаконімів на позначення аналгетиків та антипіретиків.
Предметом дослідження є ономасіологічні, дериваційні та синтаксичні
моделі творення латинськомовних фармаконімів.
Матеріалом дослідження є 15 синонімічних рядів із загальною
кількістю 848 лексичних одиниць, що входять до складу 590 фармаконімів
грецько-латинського походження, дібраних методом суцільної вибірки з
різних видань фармацевтичних довідників.
Джерельну базу дисертаційного дослідження становлять словниководовідникові видання М. Машковського «Лікарські засоби» [388],
фармацевтичний довідник «Компендіум» [385; 386; 367], міжнародний
фаховий інтернет-ресурс [390].
Методи дослідження. У дисертації застосовано комплекс сучасних
лінгвістичних методів, вибір яких зумовлений специфікою об’єкта
дoслідження, а саме: описовий метод (комплексна репрезентація отриманих
результатів), зіставний метод (виявлення спільного та відмінного у складі
латинськомовної фармацевтичної номенклатурі), класифікаційний
метод (аналіз та класифікація фактичного матеріалу), кількісний метод
(лінгвостатистична репрезентація дoсліджуваних фармаконімів). Виявлення
смислових елементів мовних значень та стратегій, покладених в основу
номінації, активувало використання метoдики лінгвокогнітивного та
11
лiнгвокультурологічного аналізу; методу моделювання, зокрема, для
визначення ономасіологічних, дериваційних і синтаксичних моделей
творення фармаконімів, метод компонентного аналізу та етимологічний
аналіз.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше:
- системно досліджено явище синонімії в латинськомовній
фармацевтичній номенклатурі;
- подальшого розвитку дістала комплeксна методика когнітивноономасіологічного та морфолого-синтаксичного аналізу латинськомовних
фармаконімів на позначення аналгетиків та антипіретиків;
- визначені ономасіологічні, дериваційні та синтаксичні моделі
творення фармаконімів;
- проведений комплексний аналіз латинськомовних
фармацевтичних найменувань.
Теоретичне значення дисертаційної праці полягає в тому, що її
результати є внеском у розвиток лінгвістичного термінознавства, зокрема,
актуалізуються пошукові ідеї кoгнітивного напряму (когнітивноономасіологічний аспект дослідження проявів синонімії в латинськомовній
номенклатурі). Отримані узагальнення та висновки поглиблюють деякі
положення про морфологічну варіантність, критерії розгляду досліджуваного
явища у термінознавсті, специфіку функціонування синонімів у
фармацевтичній латинськомовній номенклатурі. Результати дослідження, що
увиразнюють основні дериваційні та синтаксичні моделі фармацевтичних
найменувань, сприятимуть розв’язанню актуальних проблем сучасного
мовознавства (вужче – термінознавства) – не лише в контексті поглиблення
знань про стратегії розвитку номінативних процесів у галузі фармакології, а
й створення загальної концепції становлення фармацевтичної термінології та
номенклатури.
Практичне значення. Матеріали дисертаційного дослідження,
зроблені автором спостереження та висновки можуть бути використані в
12
лексикографічній практиці; при викладанні у вищій школі курсів загального
та зіставного мовознавства, лексикології, лінгвокультурології,
термінознавства, нормативного курсу «Латинськa мова» для студентівмедиків, а також спецкурсів, присвячених питанням функціонування
медичної та біологічної латини, для студентів-філологів спеціальності
«Класичні мови, інозeмна мова». Практична частина дисертації та додатки
можуть бути використані для укладання підручників та лінгвістичних
словників фармацевтичної термінології (тлумачного, перекладного,
етимологічного, словотвірного, морфемного та ін.).
Особистий внесок здобувача. Усі результати наукового дослідження
отримані дисертантом особисто, усі статті написані без співавторства.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної
праці обговорювалися на засіданнях кафедри загального мовознавства та
класичної філології, на міжнародних і всеукраїнських конференціях, під час
наукових читань. Зокрема, результати дослідження були викладені в
7 доповідях на наукових конференціях: Міжнародній науковій конференції
до 75-річчя доктора філологічних наук професора С. В. Семчинського
(м. Київ, травень 2006 р.); Всеукраїнській науковій конференції за участю
молодих учених «Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність»
(м. Київ, квітень 2007 р.); Перших міжнародних читаннях пам’яті
проф. Ю. В. Шаніна (м. Київ, червень 2008 р.); Міжнародній науковопрактичній конференції «Мовно-культурна комунікація у сучасному
медичному просторі: класичні мови як основа медичної термінології»
(Читання пам’яті проф. Ю. В. Шаніна) (м. Київ, березень 2010 р.);
Міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених
«Актуальні проблеми сучасної медицини» (м. Київ, листопад 2010 р.);
інтернет-конференції: Scientific and Professional Conference «Urgent problems
of philology and linguistics» (м. Budapest, Оctober 2014); XVII Всеукраїнській
науково-практичній інтернет-конференції «Вітчизняна наука на зламі епох:
13
проблеми та перспективи розвитку» (м. Переяслав-Хмельницький, жовтень
2015 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і результати
дисертаційного дослідження висвітлено у 13 одноосібних статтях та одних
тезах автора: 10 статей та тези надруковано у фахових наукових виданнях
України, 3 статті – у міжнародних.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з переліку
умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної
літератури (384 позиції, 23 з яких – іноземними мовами), списку джерел
ілюстративного матеріалу (6 позицій), додатка з повним переліком
досліджуваних одиниць, 2 схем, 5 діаграм. Повний обсяг дисертації становить
256 сторінок, із яких 167 – основного тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ
1. Встановлено, що сучасна фармацевтична номенклатура належить до
штучно створених наукових систем відкритого типу, які постійно
оновлюються та розвиваються за рахунок появи нових одиниць та виходу з
ужитку застарілих. Цей процес зумовлений впливом як позамовних, так і
власне мовних чинників. Мовною причиною синонімії у фармацевтичній
номенклатурі є співіснування наукової (систематичної) назви і тривіальної
(звичайної) назви ЛП. Готові лікарські засоби з тією самою активною
речовиною з’являються у торговельній мережі під декількома комерційними
назвами (торговими найменуваннями), що також сприяє виникненню
номенклатурної синонімії. Наявність великої кількості торгових назв для
готових ЛП з тією самою лікарською речовиною або аналогічним хімічним
складом призводить до виникнення «світової» (міжмовної) синонімії
лікарських засобів. До позамовних чинників виникнення синонімії у
фармацевтичній номенклатурі належить вплив мовного середовища
споживачів, що відображено в непатентованих національних назвах,
утворених за мовними зразками країни, де поширюється лікарський засіб.
Національні непатентовані найменування є валідними тільки в межах однієї
країни.
2. Доведено, що в основу фармацевтичного синонімічного ряду
покладено ієрархічний принцип побудови фармацевтичної номенклатури, де
таксоном вищого рангу вважається міжнародна непатентована назва
ЛП (МНН), рекомендована Всесвітньою організацією охорони
здоров’я (ВООЗ). У синонімічному ряді остання виконує функцію домінанти.
Крім МНН, країна-виробник надає еквівалентний національний
відповідник МНН – національну непатентовану назву (ННН), яка є таксоном
нижчим, ніж МНН. Таксонами найнижчого рангу є торговельні назви (ТН),
під якими ЛП поширюються у торговельній мережі.
163
3. Проаналізовано кореляцію понять «синонімія» та «варіативність» у
фармацевтичній номенклатурі. Основним критерієм розмежування синонімії
та варіативності є генетичний принцип, варіанти мають спільну генетичну
субстанцію і не збігаються тільки в межах фонетичних або інших формальнограматичних перетворень усередині певного ФО. Залежно від виду
варіативного номеноелемента або номенокомпонента фармаконіма
розрізняємо графічні, словотвірні, еліптичні, абревіатурні та синтаксичні
варіанти. Номенклатурними синонімами є фармаконіми, які належать до
одного синонімічного ряду з фармаконімом-домінантою, що репрезентує
міжнародна непатентована назва (МНН), яка вказує на діючу речовину ЛП.
Більшість таких фармаконімів є повними або частковими синонімами
еквівалентного типу, оскільки складаються з синонімічних номеноелементів
різної генези, які відрізняються одним кореневим номеноелементом, але
мають спільне значення.
4. З’ясовано, що мінімальною одиницею плану вираження
фармаконіма морфемного рівня є номеноелемент (НЕФ) – сегмент
морфемного складу фармаконіма зі стабільним значенням, представлений
коренем або сполученням кореня з афіксами. Мінімальною одиницею плану
вираження фармаконіма лексико-синтаксичного рівня є номенокомпонент
(НКФ) – лексична одиниця (ЛО) у складі фармаконіма-словосполучення.
Найбільш продуктивною частиною мови при творенні фармаконімів у
групі аналгетиків та антипіретиків є іменник (86 НЕФ), далі – прикметник
(36 НЕФ), дієслово (24 НЕФ), числівник (4 НЕФ), натомість найменш
продуктивним – прислівник (2 НЕФ). Залежно від позиції номеноелемента
у ФО виділено початкові, серединні та кінцеві номеноелементи. Кінцевий
номеноелемент у складному фармаконімі, як правило, є базовим, а
початковий виражає ознаку, яка може змінюватися. За мовною належністю
домінують номеноелементи латинського (79 НЕФ) та грецького
походження (44 НЕФ), незначною є кількість національних
164
номеноелементів, серед яких пріоритет належить англомовній
генезі (24 НЕФ).
5. Встановлено, що процес творення фармацевтичних назв ґрунтується
на інформаційно-комунікативній стратегії номінації, яка реалізується у
дворівневих ономасіологічних моделях. Першим рівнем є ономасіологічний
базис, що вказує на архісему головного слова прототипного
словосполучення, другим – ономасіологічна ознака, що реалізує семантичний
множник головного слова прототипного словосполучення. Ономасіологічні
ознаки, актуалізовані в номінативній моделі фармаконімів-синонімів,
об’єднано у групи на позначення: 1) терапевтичного ефекту
(знеболювального, жарознижувального тощо); 2) діючої речовини (хімічний
склад препарату); 3) способу дії (повільно, добре, безпосередньо);
4) лікарської форми (капсули, таблетки); 5) клінічного спрямування (грип,
мігрень); 6) способу введення (епідуральний, пероральний); 7) симптомів
захворювання (біль, жар); 8) вікової групи споживачів (діти, підлітки,
дорослі).
6. У результаті ономасіологічного аналізу фармаконімів-синонімів
визначено 43 ономасіологічні моделі. Синонімічні фармаконіми-аналгетики
та антипіретики представлені ономасіологічними моделями з різним
ономасіологічним базисом та ознаками. Найбільшу кількість становлять
моделі з архісемами: «знеболення» – 16 моделей; «жар», «зниження жару» –
4 моделі; «хвороба» – 3 моделі; «лікування, запобігання» – 5 моделей;
«орган» – 3 моделі; «діюча речовина», «хімічний склад» – 12 моделей.
7. Дослідження структурно-морфологічних ознак латинськомовних ФО
на позначення аналгетиків та антипіретиків дозволило встановити кореляцію
між словотвірною будовою фармаконіма та номінативними стратегіями його
формування. Найбільш характерними для латинськомовної фармацевтичної
номенклатури виявилися способи компресивного словотворення
(основоскладання та абревіація), що пояснюється тенденцією до скорочення
назв ЛП та економією мовних ресурсів. У дисертаційній праці визначено
165
7 дериваційних моделей. Назви з одним кореневим номеноелементом
репрезентують 3 дериваційні моделі, серед яких: ФО, утворені
суфіксацією (11 ФО), префіксацією (14 ФО) та префіксально-суфіксальним
способом (16 ФО), разом – 41 ФО. Назви з двома або більше кореневими
номеноелементами представлені 4 словотвірними моделями – із двома
кореневими номенокомпонентами (243 ФО) та трьома кореневими
номенокомпонентами (2 ФО). Найбільш продуктивними виявилися
дериваційні моделі, утворені складанням двох номеноелементів, у тому числі
і скорочених (237 ФО). Способом абревіації утворено 25 ФО, серед яких
ініціальні абревіатури (18 ФО), мішані, або ініціально-складові, абревіатури
(7 ФО).
8. Аналіз ФО на позначення аналгетичних та антипіретичних ЛП
виявив такі регулярні морфонологічні явища, характерні для композитного
словотворення: прирощення звуків до кореневих номеноелементів і
накладання кореневих морфем при основоскладанні. Усі визначені
морфонологічні явища відбуваються в позиції на стику двох кореневих
номеноелементів (кореневих морфем), а отже, йдеться про «морфемний
шов».
9. У результаті проведеного кількісного аналізу складених ФО різної
синтаксичної будови встановлено, що найбільш частотними є
однокомпонентні (343 ФО) та двокомпонентні найменування (236 ФО), менш
частотними – трикомпонентні (11 ФО). Синтаксичні моделі, як і дериваційні,
корелюють з ономасіологічними моделями, тому опорне слово у ФОсловосполученні, як правило, є ономасіологічним базисом, а залежний
номенокомпонент – ономасіологічною ознакою.
10. У дисертаційній праці визначено 11 синтаксичних моделей з
різними типами синтаксичного зв’язку та кількістю номенокомпонентів.
Найбільш поширеною синтаксичною моделлю виявилася атрибутивна.
Атрибутивний номенокомпонент словосполучення, як правило, є
неузгодженим означенням у вигляді прикладки (230 ФО), виражений
166
іменником у повній формі (160 ФО), скороченій формі (40 ФО),
абревіатурою (25 ФО). Атрибутивний номенокомпонент може бути
виражений прикметником – узгоджене означення (11 ФО) або іменником у
формі род. відмінка однини – неузгоджене означення (15 ФО). Найменш
частотними є дієслівні моделі з предикативним зв’язком (3 ФО), а також
синтаксична модель, утворена поєднанням кореневого номенокомпонента та
цифрового номеносимвола (2 ФО).
11. З’ясовано, що в більшості випадків (225 ФО) атрибутивний
номенокомпонент репрезентує КН-ідентифікатор фірми-виробника, тобто є
своєрідною торговою маркою. Ідентифікаційну функцію виконують
передусім асоціативні назви, тому серед цієї групи атрибутивних
номенокомпонентів переважають різні види власних назв: антропоніми,
топоніми, теоніми. Найбільш поширеними є антропоніми (імена та прізвища
засновників фармацевтичних компаній і фірм), які легко запам’ятовуються
споживачами ліків і викликають позитивні асоціації, що сприяє збільшенню
продажу ЛП.
12. Основна мета фірм-виробників, що створюють оригінальні
препарати або препарати-синоніми, полягає в бажанні привернути увагу та
зацікавити споживача ліків, що досягається за допомогою віднайдення
привабливої назви, яка містить корисну інформацію або добре відоме
(прецедентне) ім’я. Саме тому до складу фармаконімів широко залучаються
асоціативні назви – епоніми (теоніми, антропоніми), топоніми, які містять
додаткову культурологічну інформацію. Вживання ономастичних
номенокомпонентів значно підвищує ступінь мотивованості назви ліків,
створює позитивний імідж ЛП.
Перспективність отриманих у дисертації висновків виявляється у:
а) розвитку метoдики лінгвокогнітивного та лiнгвокультурологічного аналізу
в контексті актуальних проблем сучасного термінознавства; б) деталізації
методики когнітивно-ономасіологічного та морфолого-синтаксичного аналізу
термінів та найменувань при дослідженні прогностичних шляхів розвитку
167
терміносистеми; в) розробці теоретико-методологічних проблем когнітивної
лінгвістики; г) системному дослідженні явища термінологічної та
номенклатурної синонімії; ґ) об’єктивації магістральних шляхів розвитку
латинськомовної фармацевтичної терміносистеми.