Галамага Олена Володимирівна Сакральний латинськомовний текст доби античності: генологічні, вербально-сугестивні та праг- макомунікативні виміри

brief description

Галамага Олена Володимирівна, викладач кафедри ла­тинської мови Національного медичного університету іме­ні О. О. Богомольця: «Сакральний латинськомовний текст доби античності: генологічні, вербально-сугестивні та праг- макомунікативні виміри» (10.02.14 - класичні мови. Окремі індоєвропейські мови). Спецрада Д 26.001.19 у Київсько­му національному університеті імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ
На правах рукопису
ГАЛАМАГА Олена Володимирівна
УДК 811.124.02
САКРАЛЬНИЙ ЛАТИНСЬКОМОВНИЙ ТЕКСТ ДОБИ
АНТИЧНОСТІ: ГЕНОЛОГІЧНІ, ВЕРБАЛЬНО-СУГЕСТИВНІ ТА
ПРАГМАКОМУНІКАТИВНІ ВИМІРИ
Спеціальність 10.02.14 – класичні мови. Окремі індоєвропейські мови
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник –
ГОЛУБОВСЬКА Ірина Олександрівна
доктор філологічних наук,
професор
КИЇВ – 2017
2
ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
САКРАЛЬНОГО ТЕКСТУ........................................................................................... 12
1.1. Текст як об’єкт вивчення в мовознавстві. ................................................. 12
1.2. Сакральний текст як лінгвокультурний різновид тексту......................... 19
1.2.1. Зміст та обсяг поняття «сакральне». ....................................................... 33
1.3. Сакральний латинськомовний текст античності: особливості, функції та
генологічні виміри......................................................................................................... 36
1.4. Когнітивний вимір сакрального тексту. .................................................... 47
1.4.1. Особливості формування римської ментальності. ................................ 53
1.4.2. Магія та релігія в римському світі. ......................................................... 58
1.4.3. Сакральний час у контексті античної ментальності.............................. 68
1.5. Лінгвокомунікативний (лінгвопрагматичний) вимір сакрального тексту.71
1.5.1. Ритуал як невербальний складник сакральної комунікації. ................. 74
1.6. Особливості сугестивного впливу та модус його реалізації в
сакральному тексті. ....................................................................................................... 82
1.7. Методика опрацювання сакрального латинськомовного тексту. ........... 86
Висновки до Розділу 1 ........................................................................................ 89
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРНО-СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ДОСЛІДЖЕННЯ
АНТИЧНОГО САКРАЛЬНОГО ЛАТИНСЬКОМОВНОГО ТЕКСТУ.................... 90
2.1. Фоносемантичний аспект сакрального латинськомовного тексту. ........ 90
2.2. Просодичний аспект сакрального латинськомовного тексту. .............. 100
2.3. Лексико-семантичний аспект сакрального латинськомовного тексту. 112
2.4. Синтаксичний (мікро й макро) аспект сакрального латинськомовного
тексту. ........................................................................................................................... 144
Висновки до Розділу 2. ..................................................................................... 156
РОЗДІЛ 3. КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ ПІДХІД ДО
ВИВЧЕННЯ САКРАЛЬНОГО ЛАТИНСЬКОМОВНОГО ТЕКСТУ.................... 158
3
3.1. Реалізація магічної функції мови в процесі мовної комунікації........... 158
3.2. Типи мовленнєвих актів у сакральному латинськомовному тексті. .... 161
3.2.1. Перформативи – особливий складник сакрального латинськомовного
тексту. ........................................................................................................................... 170
3.3. Лінгвосинергетика сакрального латинськомовного тексту в контексті
сугестивного впливу. .................................................................................................. 175
Висновки до Розділу 3. ..................................................................................... 180
ВИСНОВКИ....................................................................................................... 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.................................................. 183
ІЛЮСТРАТИВНИЙ МАТЕРІАЛ ДОСЛІДЖЕННЯ ..................................... 203
ДОДАТКИ.......................................................................................................... 220
Додаток А........................................................................................................... 220
Додаток Б ........................................................................................................... 221
Додаток В........................................................................................................... 222
Додаток Г ........................................................................................................... 223
Додаток Ґ............................................................................................................ 224
Додаток Д........................................................................................................... 225
Додаток Е ........................................................................................................... 226
Додаток Є........................................................................................................... 227
4
ВСТУП
Сакральні тексти є історично зумовленим феноменом людської культури,
який має індивідуальну форму існування, формалізованість, заданість структури,
певний семіотичний код. Античні сакральні латинськомовні тексти є не лише
важливим джерелом культурологічної інформації, а й матеріалом для вивчення
римської ментальності, оскільки саме в таких текстах знаходять свій вияв
специфічні риси характеру давніх римлян.
У наш міждисциплінарний час сакральні тексти як складний феномен
людської культури стали об’єктом дослідження для фахівців, які спеціалізуються
в різних галузях наукового знання: істориків, лінгвістів, психологів,
релігієзнавців, культурологів.
Сакральні тексти вивчалися в археолого-епіграфічному контексті (Р. Вюнш,
Ю. Виноградов, Д. Джордан, Е. Додс, Д. Огден, О. Одоллен, Е. Роде, Р. Томлен,
І. Толстой, С. Тохтасьєв, О. Федорова), культурно-релігійному (В. Адмоні,
Т. Брукхардт, М. Еліаде, В. Козлов, Т. Кудрявцева, Л. Леві-Брюль, К.Леві-Стросс,
О. Лосєв, Ю. Лотман, Е. Мелетинський, Н. Мечковська, Т. Михайлова, А. Петров,
В. Пропп, О. Режабек, Е. Сепір, В. Сокір, Е. Тайлор, В. Топоров, Дж. Фрезер,
К. Юнг); генологічному (Е. Діль, Є. Кагаров, А. Кропп, М. Мартен,
Н. Познанський, І. Помяловський, Д. Урбанова, К. Фараоне); аспекті реалізації
лінгвосугестивного потенціалу (Р. Бендлер, С. Болтаєва, Д. Гріндер, Р. Ділтс,
М. Еріксон, О. Климентова, Н. Коновалова, О. Снитко, Н. Слухай, І. Черепанова,
Г. Холл).
Актуальність даного дослідження зумовлена недостатньою вивченістю
античного сакрального латинськомовного тексту (СЛТ). Є нагальна необхідність
аналізу цих текстів у контексті сучасних лінгвістичних студій: лінгвокогнітології,
лінгвокультурології, лінгвопрагматики, комунікативної лінгвістики,
лінгвосугестології, лінгвосинергетики із залученням їх метамови та
інструментарію, що створило б принципово нове підґрунтя для опрацювання й
осмислення феномену СЛТ. Окрім того, жодне дослідження сакральних
5
латинськомовних текстів не було присвячено моделюванню впливу такого роду
текстів на свідомість учасників ритуалу, мотивам їх застосування, аналізу їх
вербальних та невербальних констант.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана на кафедрі загального мовознавства, класичної філології та
неоелліністики в межах загальних наукових тем Інституту філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка «Мови й літератури народів
світу: взаємодія та самобутність» (№ 11 БФ 004-01) та «Розвиток і взаємодія мов
та літератур в умовах глобалізації» (№ 06БФ044-01), затверджених Міністерством
освіти та науки України.
Метою дослідження є здійснення комплексного аналізу сакрального
латинськомовного тексту римської античності в контексті ідей сучасної
лінгвокультурології, лінгвістичної прагматики, лінгвосугестології та
лінгвосинергетики.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання низки таких завдань:
- виявити та описати особливості СЛТ;
- запропонувати класифікацію СЛТ на підставі їх генологічної
належності;
- на основі аналізу античної магії та релігії окреслити світ вірувань
давніх римлян як чинників формування їх ментальності;
- дослідити ритуал як невербальний складник античної сакральної
комунікації;
- проаналізувати сакральні латинськомовні тексти під кутом зору участі
різних структурних одиниць фоносемантичного, просодичного, лексикосемантичного та синтаксичного рівнів тексту в здійсненні сугестивного впливу;
- виявити типи мовленнєвих актів, реалізованих у СЛТ;
- висвітлити лінгвосинергетичну природу механізму сугестії, закладену
в СЛТ.
6
Об’єктом дослідження є сакральний латинськомовний текст доби
європейської античності раннього архаїчного, класичного та пізнього періодів
(VI ст. до н. е. – IV ст. н. е.).
Предметом дослідження є генологічні, вербально-сугестивні,
прагмакомунікативні та лінгвосинергетичні особливості сакрального
латинськомовного тексту римської античності.
Матеріалом дослідження є 50 античних сакральних латинськомовних
текстів, з-поміж яких: епіграфічні написи, вилучені з «Corpus Inscriptionum
Latinarum» (1893-1986), «Defixionum tabellae» R. Wunsh (1897), «Defixionum
tabellae» A. Audollent (1904), «Curse Tablets of Roman Britain» R. Tomlin (2005), та
«Defixiones: ein aktuelles corpus lateinischer Fluchtafeln» A. Cropp (2008);
латинськомовний ритуальний гімн Арвальських братів та пісня Саліїв; амулетні
латинськомовні формули (SATOR та ABRACADABRA); уривки з оригінальних
текстів римських авторів («De Agri Cultura» М. Порція Катона, «Aeneis» та
«Eclogae» П. Вергілія Марона, «Rerum Rusticarum De Agri Cultura» М. Теренція
Варрона, «Metamorphoses» Л. Апулея) тощо.
Теоретико-методологічну базу дослідження становлять розвідки в галузі
лінгвокультурології (А. Вежбицька, I. Голубовська, О. Гуревич, Л. Звонська,
Ю. Мосенкіс, О. Снитко, А. Собуцький, Ю. Степанов, О. Тищенко, Б. Чернюх,
В. Шовковий, Г. Яворська); лінгвістичної генології (Н. Арутюнова, Ф. Бацевич,
М. Бахтін, Н. Болотнова, В. Чернявська); лінгвокомунікативістики та
лінгвопрагматики (Дж. Остін, Ф. Палмер, Д. Серль, Р. Якобсон Ф. Бацевич,
В. Мусієнко, Г. (мол.) Почепцов, Т. Радзієвська); вербальної сугестії (А. Бєлова,
С. Болтаєва, М. Желтухіна, О. Климентова, Т. Ковалевська, Н. Коновалова,
Н. Слухай, О. Снитко, І. Черепанова); лінгвосинергетики (М. Алефіренко,
К. Белоусов, О. Глазунова, Л. Кушніна, І. Моісеєва, Г. Москальчук, О. Муратова,
Л. Піхтовнікова, В. Піщальнікова, Є. Пономаренко).
Методи дослідження. В якості основного методу дослідження використано
описовий метод, що передбачає застосування прийомів спостереження,
7
ідентифікації, інтерпретації, узагальнення та типологізації. Застосовано також
метод текстологічного аналізу – для з'ясування формально-семантичної
структури сакральних латинськомовних текстів; метод контекстуального та
компонентного аналізу – для з'ясування семантики ключових лексем сакральних
латинськомовних текстів; метод лінгвокультурологічної інтерпретації – для
адекватного трактування культурного складника сакральних латинськомовних
текстів; метод прагмалінгвістичного аналізу – для ідентифікації використаних у
межах сакральних латинськомовних текстів типів мовленнєвих актів.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:
– було запропоновано авторську генологічну класифікацію сакральних
латинськомовних текстів;
– сакральні латинськомовні тексти доби європейської античності
вперше досліджувалися під кутом зору синергетичної взаємодії структурних
одиниць фоносемантичного, просодичного, лексико-семантичного та
синтаксичного рівнів, спрямованої на здійснення сугестивного впливу;
– сакральний текст було вперше розглянуто як специфічний
комунікативний, прагматично детермінований акт спілкування з потужним
компонентом імпліцитної семантики;
– вперше запропоновано авторську типологію перформативів-сценаріїв,
використовуваних у сакральних латинськомовних текстах.
Положення дисертації, які винесено на захист:
1. Сакральний латинськомовний текст доби європейської античності є
складним мовленнєвим феноменом синергетичної природи, взаємодія
компонентів якого спрямована на здійснення сугестивного впливу.
2. В основу генологічної класифікації СЛТ можуть бути покладені
різноманітні класифікаційні ознаки, а саме: сфера реалізації, мета використання,
форма представлення тощо.
8
3. Сакральний латинськомовний текст є прагматично зумовленим
комунікативним актом, який реалізується переважно такими типами мовленнєвих
актів, як директиви та реквестиви.
4. СЛТ можна розглядати й у термінах мовленнєвого акту – перформативу,
оскільки текст прокляття реалізує не тільки функцію представлення, а й водночас
здійснення магічної дії.
5. Синергетична взаємодія мовно-мовленнєвих одиниць, які належать
різним структурно-системним рівням тексту, здійснюється завдяки: вживанню
асонансів та алітерацій на фоносемантичному рівні; ритму, пауз та рим на
просодичному рівні; семантики ключових слів на лексико-семантичному рівні;
певній модальності речень на мікросинтаксичному рівні, використанню
синтаксичних паралелізмів та повторів на макросинтаксичному рівні.
Теоретичне значення дисертації визначається внеском у розвиток теорії,
методології та практики лінгвокультурологічних досліджень (сакральний текст
розглянуто як феномен культури), генологічних (запропоновано авторську
генологічну класифікацію сакральних латинськомовних текстів),
лінгвопрагматичних (сакральний текст розглянуто як специфічний
комунікативний, прагматично детермінований акт спілкування з потужним
компонентом імпліцитної семантики), лінгвосугестологічних (сакральні
латинськомовні тексти доби європейської античності досліджено під кутом зору
синергетичної взаємодії структурних одиниць фоносемантичного, просодичного,
лексико-семантичного та синтаксичного рівнів тексту, спрямованої на здійснення
сугестивного впливу).
Практична цінність дослідження полягає в можливості застосування
матеріалів, положень та висновків дисертації в герменевтичній дослідницькій
практиці, під час розроблення нормативних курсів та спецкурсів із латинської
мови та римської культури, античного релігієзнавства та міфології; загального
мовознавства, лінгвокультурології, лінгвокомунікативістики, лінгвопрагматики,
лінгвосугестології тощо.
9
Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження були
обговорені на засіданні кафедри загального мовознавства, класичної філології та
неоелліністики (23 жовтня 2016 р.), а також апробовані на міжнародних та
всеукраїнських конференціях: Всеукраїнській науковій конференції за участю
молодих учених «Мова, свідомість, художня творчість, інтернет у дзеркалі
сучасних філологічних студій» (Київ, 11 квітня 2013 р.); Міжнародній науковій
конференції «Сучасна філологія: парадигми, напрямки, проблеми» (Київ,
9 жовтня 2014 р.); Міжвузівській науково-практичній конференції «Мова.
Культура. Комунікація: нові парадигми дослідження» (Рівне, 16-17 жовтня 2014
р.); Всеукраїнських наукових читаннях за участі молодих учених «Дух нового
часу в дзеркалі слова й тексту» (Київ, 9 квітня 2015 р.); Всеукраїнській науковопрактичній конференції «ІV Міждисциплінарні гуманітарні читання» (Київ, 28
жовтня 2015 р.); Міжнародній науковій конференції «Пріоритети мовознавчої
науки в контексті глобалізаційних процесів» (Київ, 13 листопада 2015 р.);
Всеукраїнських наукових читаннях за участі молодих учених «Мова й література
в глобальному й локальному медіапросторі» (Київ, 5-6 квітня 2016 р.); Наукових
читаннях «Філологічний міленіум» (Київ, 10 листопада 2016 р.).
Результати дослідження опубліковано у фахових вітчизняних та
закордонних виданнях:
1. Галамага О. В. Латинськомовний сакральний текст – формула
SATOR: мовно-прагматичні характеристики / О. В. Галамага // Мовні й
концептуальні картини світу. – К.: Київський університет, 2013. – Вип. 46,
част.1. – С. 44-54.
2. Галамага О. В. Фоносемантичні виміри сакральних латиномовних написів
/ О. В. Галамага // Studia Linguistica: зб. наук. пр. – К.: Видавничий дім Дмитра
Бураго, 2014. – Вип.8. – С. 146-150.
3. Галамага О. В. Латинський сакральний текст: лінгвосинергетичні виміри /
О. В. Галамага // Etnolingwistyka i komunikacja międzykulturowа, 2015. – С.17-24.
10
4. Галамага О. В. Магія vs релігія в контексті ментальності давніх римлян /
О. В. Галамага // Науковий журнал «Молодий вчений». – Вип.11. – К.:
Гельветика, 2015. – С. 86-90.
5. Галамага О. В. Окремі аспекти генологічної класифікації сакральних
латиномовних текстів / О. В. Галамага // Наукові записки Національного
університету «Острозька академія». Серія «Філологічна». – Вип. 59. – Острог:
Острозька академія, 2015. – С. 45-48.
6. Галамага О. В. Лексикон латинських tabullae defixiones у прагматикосугестивному висвітленні / О. В. Галамага //Актуальні проблеми української
лінгвістики: теорія і практика: Зб. Наукових праць. – К.: Київський університет,
2016. – Вип. 32. – С. 204-221.
Структура та обсяг дисертації. Дослідження складається зі вступу, трьох
розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, додатків, які містять
ілюстративний матеріал дослідження, списку використаної літератури. Повний
обсяг дисертації становить 225 сторінок, обсяг основного тексту – 180 стр.
Список використаної літератури налічує 238 позицій. Додатки складаються з 45
досліджених текстових фрагментів та 8 ілюстрацій.
У вступі окреслено сучасний стан наукового опрацювання сакральних
латинськомовних текстів доби античності, обґрунтовано актуальність та новизну
проведеного дослідження, окреслено його об’єкт та предмет, сформульовано мету
та завдання роботи, розкрито теоретичне та практичне значення отриманих
результатів, описано матеріал і методи дослідження, відображено апробацію
результатів дисертаційної роботи.
У першому розділі «Теоретико-методологічні аспекти дослідження
сакрального тексту» розглянуто текст як об’єкт вивчення в мовознавстві,
визначено особливості та функції античного сакрального тексту, створено
класифікацію сакральних латинськомовних текстів за генологічним параметром,
досліджено когнітивні виміри сакральних текстів, визначено особливості
римської ментальності та магічно-релігійного світогляду давніх римлян,
11
розглянуто римський ритуал як невербальну складову сакральних текстів,
визначено методику дослідження сакрального тексту як сугестивно зумовленого
феномена. На нашу думку, саме герменевтичний підхід до тексту, який
передбачає трактування культури як сукупності текстів та механізмів їх
створення, є найперспективнішим при дослідженні текстів сакрального характеру.
У другому розділі «Структурно-системний підхід до дослідження
античного сакрального латинськомовного тексту» описано теоретичні засади
аналізу сакральних текстів за структурно-семантичними параметрами,
проаналізовано сакральні латинськомовні тексти під кутом зору участі різних
структурних одиниць фоносемантичного, просодичного, лексико-семантичного та
синтаксичного рівнів у здійсненні сугестивного впливу; досліджено особливості
сакральних латинськомовних текстів у комунікативно-прагматичному вимірі.
У третьому розділі «Комунікативно-прагматичний підхід до вивчення
сакрального латинськомовного тексту» здійснено лінгвопрагматичний підхід до
дослідження сакральних латинськомовних текстів, зокрема, виділено основні
типи мовленнєвих актів, характерних для такого роду текстів; запропоновано
авторську типологію перформативів-сценаріїв, реалізованих у сакральних
латинськомовних текстах; на прикладі одного із текстів зроблено спробу
застосування лінгвосинергетичного підходу до опрацювання механізму сугестії,
закладеної в сакральних латинськомовних текстах

bibliography

ВИСНОВКИ
1. Сакральний латинськомовний текст є, з одного боку, лінгвокультурним
феноменом європейської античності, породженням міфологічного мислення; з
другого – це прагматично маркований мовленнєвий акт, який представлений
переважно директивами та реквестивами з потужним невербальним складником
(ритуал, символіка чисел, кольорів); з третього – це перформатив, який виступає
засобом розгортання когнітивних сценаріїв на кшталт: «констатація образи»,
«принесення в дар», «передання жертви божеству», «акт виконання прокляття»);
з четвертого – багатокодове утворення, у якому вербальні компоненти всіх
структурних рівнів текстової організації взаємодіють, утворюючи єдину
лінгвосинергетичну цілісність, умотивовану прагматичною інтенцією сугестораадресанта.
2. Було запропоновано класифікацію сакральних латинськомовних текстів
на підставі їх генологічної належності з опертям на такі критерії, як: сфера
використання (побутові, любовні, медичні, військові, релігійні тексти тощо),
стиль, хронотоп написання, мета використання, форма представлення
(ритмізовані/не ритмізовані). За критерієм сфери використання ці тексти було
поділено на дві групи: 1) магічні (ритуальні) тексти, що мають індивідуальний
характер прояву (закляття побутової магії для захисту; лікування від хвороби;
привернення успіху; любовної магії; прокляття для помсти, спричинення смерті);
2) релігійні тексти, що мають соціальний характер прояву (молитви-звертання до
богів).
3. У результаті аналізу фоносематичного рівня сакральних латинськомовних
текстів табличок проклять були виявлені алітерації, котрі створюють ефект
звукового шуму, спричинюючи втрату милозвуччя, що може спричинювати стан
психічного пригнічення, супроводжуваного страхом. На матеріалі текстів
любовних замовлянь були вирізнені асонанси та алітерації (висока частота
сонорних приголосних), що сприяло меліоративному забарвленню тексту.