ФОНОЛОГІЧНА ТА МОРФОЛОГІЧНА СИСТЕМИ ЄГИПЕТСЬКОГО ДІАЛЕКТУ АРАБСЬКОЇ МОВИ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА ім. А. КРИМСЬКОГО

На правах рукопису

ПЕТРОВА Юлія Іванівна

УДК 81’34:81’366 811.411.21’06 (81’28)

ФОНОЛОГІЧНА ТА МОРФОЛОГІЧНА СИСТЕМИ
ЄГИПЕТСЬКОГО ДІАЛЕКТУ АРАБСЬКОЇ МОВИ

10.02.13 мови народів Азії, Африки, аборигенних народів
Америки та Австралії

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Рибалкін Валерій Сергійович
доктор філологічних наук, професор

Київ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І.

РОЗДІЛ ІІ.

РОЗДІЛ ІІІ.

РОЗДІЛ IV.

ВИСНОВКИ

....

Теоретичні та лінгвопрагматичні засади дослідження єгипетського діалекту
1.1. Стилістична стратифікація арабської мови
1.2. Історіографія питання ..
1.3. Висновок

Фонологічна система єгипетського діалекту
2.1. Система консонантизму ...
2.1.1. Класифікація приголосних фонем.....
2.1.1.1. Реалізація інтердентальних фонем
2.1.1.2. Реалізація емфатичних фонем ..
2.1.1.3. Реалізація увулярної фонеми q .
2.1.1.4. Реалізація африкати ğ ....
2.1.1.5. Реалізація сонорних l і r
2.2. Реалізація гортанного вибуху ..
2.2.1. Ініціальна гамза ...
2.2.2. Медіальна гамза ..
2.2.3. Фінальна гамза ....
2.2.4. Деривати від неправильних коренів .
2.3. Система вокалізму.....
2.3.1. Проблема класифікації голосних ..
2.3.1.1. Голосний а ......
2.3.1.2. Голосний е...
2.3.1.3. Голосний і ..
2.3.1.4. Голосний о ..
2.3.1.5. Голосний u ..
2.3.1.6. Дифтонги ....
2.4. Особливості силабічної структури та акцентуації.
2.5. Висновки ...

Дериваційні особливості єгипетського діалекту
3.1. Типи структуризації словоформ ..
3.2. Іменні словотвірні типи ....
3.3. Особливості зовнішньої афіксації
3.3.1. Позиційна класифікація афіксів
3.3.1.1. Суфікси ...
3.3.1.2. Префікси .
3.3.1.3. Інфікси
3.3.1.4. Циркумфікси ..
3.3.1.5. Афіксоїди
3.3.1.6. Преформативи
3.3.1.7. Інтерфікси ...
3.3.2. Класифікація афіксів за функцією творення
3.3.2.1. Іменні словотворчі морфеми
3.3.2.2. Дієслівні словотворчі морфеми
3.3.2.3. Іменні формотворчі морфеми ...
3.3.2.4. Дієслівні формотворчі морфеми ..
3.4. Основоскладання і словоскладання 3.5. Висновки.....

Найважливіші аспекти дієслівної системи єгипетського діалекту
4.1. Типи непохідних основ триконсонантних дієслів .
4.1.1. Непохідні основи у системі правильних дієслів .
4.1.2. Непохідні основи у системі неправильних дієслів
4.1.3. Співвідношення основ перфекта й імперфекта
4.1.4. Альтернації типового голосного ...
4.2. Система похідних дієслівних форм
4.2.1. Продуктивність похідних дієслівних типів .
4.2.2. Характеристика значень похідних форм ..
4.2.3. Вираження пасиву. .
4.2.4. Діалектні похідні дієслівні форми
4.3. Система чотириконсонатних дієслів
4.4. Особливості словотвірних процесів у дієслівній системі
4.5. Морфологічний склад похідних порід
4.5.1. Дифіксація похідних дієслівних форм...
4.5.2. Дієприкметник
4.6. Морфонологічні особливості неправильних дієслів .
4.6.1. Гамзовані дієслова ..
4.6.2. Подібноправильні дієслова
4.6.3. Порожні дієслова
4.6.4. Недостатні дієслова
4.6.5. Подвоєні дієслова ...
4.7. Висновки ....

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ............. 200

ДОДАТКИ

А. Таблиці А.1А.6.......
Б. Таблиці Б.1Б.4....
В. Таблиці В.1В.4.......
Г. Таблиці Г.1Г.14......

216
219
222
224

Умовні позначення, використані в дисертації:

АМ арабська мова;
АЛМ арабська літературна мова;
КАМ класична арабська мова;
ДАМ діалекти арабської мови;
ЄД єгипетський діалект;
ч.р. чоловічий рід;
ж.р. жіночий рід;
С₁С₂С₃ триконсонантне дієслово;
С₁С₂С₃С₄ чотириконсонантне дієслово;
(v) вокалічний елемент (огласовка, яка може варіювати між а/i залежно від консонантного оточення).

ВСТУП

Актуальність дослідження. Системний опис регіональних розмовних форм сучасної арабської мови одна з найважливіших проблем арабістики. Це зумовлено, з одного боку, тим, що об’єктом дослідження сходознавців до ХХ століття традиційно виступала арабська літературна мова (АЛМ), без урахування даних територіальних діалектів, з іншого боку, новою якісною роллю розмовної мови в житті сучасних арабомовних суспільств. Єгипетський діалект (ЄД), а саме його найпрестижніша форма каїрське койне посідає особливе місце серед побутово-розмовних форм арабської мови завдяки своєму значенню в соціальному та культурному житті арабського світу. У другій половині ХХ століття вона посіла найвищий щабель у соціально-функціональній ієрархії арабських розмовних форм і почала обслуговувати сфери, які в інших країнах закріплені за АЛМ. Для переважної більшості верств єгипетського суспільства ця мовна форма стала основним комунікативним засобом [109, 22]. Крім того, її вплив поширюється поза межі Єгипту, а її престиж як основного наддіалектного засобу спілкування в арабському світі постійно зростає. Дослідження мовних особливостей престижних наддіалектних столичних розмовних форм становить значний інтерес у сучасній арабській діалектології. На прикладі ЄД можна ефективно дослідити особливості мовної ситуації в інших арабських країнах і краще зрозуміти структуру інших арабських діалектів.
Актуальність дисертаційного дослідження визначається також цілковитою відсутністю на теренах України будь-яких праць, як наукових, так і практичного характеру, присвячених загальним проблемам арабської діалектології або конкретним регіональним мовним варіантам, та браком необхідного науково-теоретичного підходу і підготовлених кадрів для викладання найпоширенішого арабського діалекту.
Попри значну кількість праць з арабської діалектології, створених радянськими та російськими арабістами (Шарбатов Г.Ш., Завадовський Ю.М., Мішкуров Е.М., Белова А.Г.), дуже мало з них присвячені детальному аналізу окремих аспектів діалектного ладу (здебільшого це лексико-граматичні характеристики). Деяким із них, написаним кілька десятиліть тому, бракує сучасних підходів до інтерпретації досліджуваних аспектів. Наприклад, низка положень дисертації Шарбатова Г.Ш. [113] потребує розвитку й уточнення фактів. Досліджень, присвячених власне ЄД, на пострадянському просторі дуже мало (див. [3, 26, 49, 90, 98, 102, 112, 113]).
До аналізу окремих аспектів фонології та морфології ЄД зверталися здебільшого західні арабісти (див. [124, 125, 133 136, 147, 152, 153]). Значний внесок у розробку загальних теоретичних питань арабської діалектології зробили В. Марсе, Ж. Кантіно, Ч. Фергюсон, Х. Біркеланд, Х. Бланк, А. Чапкевич, К. Ферстеєх, К. Хоулз, А. Кайє. Дослідженням структури ЄД займалися В. Гарднер, Р. Харрел, Т. Мітчелл, Д. Паркінсон, Е. Броуслоу. Проте на сьогодні низка важливих проблем структури не лише ЄД, а й інших арабських діалектів, залишаються нерозв’язаними (інтерпретація систем консонантизму й вокалізму, класифікації афіксів, іменних і дієслівних словотвірних типів та характеристики їхніх значень). Це пояснюється недостатнім рівнем досліджень у цій галузі, що з теоретичної точки зору спричинило прогалини у науковій трактовці багатьох важливих аспектів, а з практичної викликає значні труднощі при спілкуванні з носіями цієї форми розмовної мови.
Таким чином, детальне дослідження різних аспектів арабської діалектології взагалі та ЄД зокрема й подальше запровадження теоретичних результатів і практичних розробок у вітчизняну арабістику та навчальний процес є вкрай необхідними. Сучасний арабіст не може обійтися у своїй професійній діяльності без знань основ ЄД, який є найпоширенішою розмовною формою в арабському світі.
Як зазначає Бєлова А.Г., найголовнішими завданнями арабістики в галузі діалектології на сучасному етапі є створення порівняльної та порівняльно-історичної граматик ДАМ, а також порівняльно-історичної граматики АЛМ та ДАМ. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити низку конкретних завдань, таких, як опис і аналіз територіальних ДАМ як у синхронії, так і в діахронії, дослідження фонетико-фонологічної, граматичної і лексичної систем сучасних розмовних форм [9, 26].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах наукової теми «Країни Близького Сходу та виклики сучасності: трансформаційні процеси в політиці, економіці, культурі», (розділ ІІІ «Еволюційні процеси в країнах Близького Сходу та досвід збереження культурної ідентичності»), яка розроблялася в 2005 2006 рр. (номер державної реєстрації 01050003674).
Об’єкт дослідження форма розмовної мови Єгипту, яка є природною для населення Каїра та найближчих до нього населених пунктів, склалася на основі каїрської говірки й увібрала до своєї структури найбільш характерні ознаки інших міських та сільських говірок.
Предметом дослідження є фонологічна, морфологічна та морфонологічна системи цієї мовної форми. Особлива увага приділяється специфічним діалектним рисам даних систем, яких немає в АЛМ.
Мета дисертації систематизація фонологічних закономірностей та морфологічних і морфонологічних особливостей у системі іменного й дієслівного словотвору ЄД, виявлення спільних з АЛМ рис і відмінностей від її фонологічної та дериваційної систем; виявлення особливостей реалізації фонологічних та морфологічних закономірностей на трьох основних функціональних рівнях діалекту (у розмовній мові інтелігенції, освічених та неосвічених) .
Поставлена мета і предмет дослідження передбачають розв’язання низки конкретних завдань теоретичного та практичного характеру:
здійснення системного опису ЄД як складової діалектної макросистеми арабської мови на фонологічному і морфологічному рівнях;
проведення синхронічного аналізу фонологічної системи ЄД і виявлення особливостей реалізації всіх типів консонантних і вокалічних альтернацій на його основних функціональних рівнях, а також фонологічних та екстралінгвістичних закономірностей, які впливають на вибір варіантів реалізації фонем, що зазнають змін порівняно з їхніми аналогами в АЛМ;
складення класифікацій приголосних і голосних фонем ЄД, систематизація типів морфонологічних альтернацій з урахуванням підходів, що склалися у вітчизняній та зарубіжній арабістиці;
проведення всебічного аналізу найважливіших формальних аспектів дієслівного словотвору як основної складової морфологічної системи будь-якої форми арабської мови;
розробка детальної класифікації всіх непохідних і похідних дієслівних форм ЄД та систематизація морфонологічних закономірностей його словотвірної системи;
виявлення нових, типових для ЄД характеристик плану змісту досліджуваних словотвірних дієслівних та іменних моделей;
визначення ступеня продуктивності різних словотвірних типів у системі імені й дієслова ЄД за допомогою методу лінгвостатистичного аналізу;
дослідження особливостей морфонологічних альтернацій у словотвірній та словозмінній системах неправильних дієслів різних типів як носіїв різноманітних морфонологічних репрезентацій морфем і морфонологічних закономірностей, які визначають характер звукової репрезентації морфем у ЄД.
Методи дослідження. Основними методами, застосованими у процесі роботи, є:
описовий метод, який використано при аналізі, інвентаризації, таксономії та інтерпретації досліджуваних мовних явищ ЄД як системного утворення у синхронічному аспекті;
метод порівняння, який дозволив виявити спільні риси фонологічного та морфологічного рівнів АЛМ та ЄД, а також специфічні діалектні особливості, яких немає в АЛМ;
таксономічний метод, у межах якого складено низку класифікацій досліджуваного мовного матеріалу;
метод лінгвостатистичного аналізу, який дозволив виявити частотність вживання досліджуваних морфологічних моделей та ступінь їхньої продуктивності, підтвердити висновки конкретними кількісними підрахунками;
емпіричний метод спостереження за мовленням інформантів-носіїв ЄД, за допомогою якого проведено польові дослідження та виявлено низку специфічних явищ фонологічного та морфологічного рівнів, які мають місце на різних функціональних рівнях ЄД.
У ролі джерел дослідження використано:
єдиний наявний на сьогодні у світовій арабістиці великий словник ЄД (M. Hinds, S. Badawi. A Dictionary of Egyptian Arabic, 1986) обсягом 981 сторінка, на основі якого подано всі квантитативні дані [145], а також інші лексикографічні праці (збірники прислів’їв і фразеологізмів);
зразки природного діалектного мовлення каїрців, записані нами з каналів супутникового телебачення та в процесі польових досліджень у Каїрі (інформантами виступали здебільшого представники інтелігенції та освічених прошарків суспільства, середнього віку, чоловічої статі, вихідці з Каїра та прилеглих до нього провінцій);
мовний матеріал, представлений у сучасних естрадних піснях, телевізійних серіалах, ток-шоу та інших видах телепрограм, записаних з каналів супутникового телебачення (’Al-fadā’iyya al-misriyya, Nile-TV, EDTV, SAT-7, Mu‘ğiza) в період з 2001 по 2006 рр. (загальна тривалість звучання близько ста годин);
письмові тексти, що представляють зразки розмовної мови єгиптян (діалоги в художніх творах єгипетських письменників ХХ століття) [195215].
З науково-теоретичних робіт, на положення яких ми спиралися, використані праці відомих російських діалектологів Шарбатова Г.Ш. [111117], Мішкурова Е.Н. [5154] та низки провідних західних дослідників у цій галузі: Ч. Фергюсона [137143], Т. Мітчелла [152153], А. Кайє [148149], Д. Паркінсона [155], К. Ферстеєха [159160], К.Хоулза [146].
Наукова новизна отриманих результатів. Після творів А. Ю. Кримського в українській арабістиці практично припинилося вивчення живого народного мовлення в арабському світі. Тому наша праця має на меті реанімувати дослідження арабських діалектів на науковій основі і тим самим закласти основи арабської діалектології в Україні.
Протягом багатьох століть арабські діалекти не розглядалися як об’єкт наукового дослідження й почали вивчатися порівняно недавно. Світовій арабістиці бракує праць, присвячених глибокому, детальному дослідженню різних аспектів сучасних арабських діалектів та систематизації даних всіх мовних рівнів. Наше дисертаційне дослідження має зробити внесок у заповнення прогалин в цій галузі.
Новизна нашого дослідження полягає в тому, що:
уперше у вітчизняній арабістиці проведено комплексний аналіз морфологічної системи ЄД;
уперше складено детальну класифікацію всіх словотвірних та словозмінних форм ЄД у системі імені та дієслова;
уперше складено детальні порівняльні класифікації афіксів ЄД та АЛМ (позиційну та за функцією творення);
уперше надано конкретні квантитативні дані, які підтверджують ступінь продуктивності досліджуваних словотвірних типів;
уперше детально досліджено план змісту словотвірних моделей ЄД в системі іменного та дієслівного словотвору, в тому числі нових діалектних форм;
уперше системно досліджено закономірності реалізації гортанного вибуху і типів його трансформацій в ЄД.
Особистий внесок здобувача полягає в:
систематизації даних щодо фонологічної та морфологічної систем ЄД, наявних у вітчизняних і зарубіжних працях з арабістики, їх критичному аналізі, пошуку збігів і розходжень між ними, виявленні недостатньо розроблених аспектів, власному трактуванні низки дискусійних питань фонологічного та морфологічного рівнів ЄД;
розробці класифікацій словотвірних моделей і словозмінних форм у дієслівній системі ЄД, виявленні характеристик плану змісту досліджуваних словотвірних типів;
наданні чітких квантитативних даних, які підтверджують ступінь продуктивності явищ фонологічного рівня і словотвірних типів;

bibliography

ВИСНОВКИ

Загальною метою нашої роботи було проведення комплексного дослідження фонологічної та морфологічної систем ЄД як складової діалектної макросистеми АМ. Ми виявили низку невирішених питань, пов’язаних з інтерпретацією деяких аспектів фонологічного та морфологічного рівнів не лише ЄД, а й АЛМ (зокрема, в її єгипетському регіональному варіанті), що зумовило необхідність їх детального аналізу.
Основні висновки дисертаційного дослідження можна сформулювати таким чином:
1. Системи консонантизму ЄД та АЛМ мають доволі незначний ступінь розходження. В консонантній системі ЄД спостерігається найбільша кількість альтернацій, зумовлених екстралінгвістичними чинниками (належністю лексеми до певної сфери, соціальним статусом мовця або адресата). Однак найчастіше ці альтернації не мають релевантного характеру. З іншого боку, основною типологічною рисою морфонології ЄД є домінування вокалічних альтернацій. Питома вага консонантних альтернацій є значно меншою через необхідність збереження кореневої морфеми й фонетичного вигляду слова, яке в ЄД значно видозмінюється саме через різноманітні вокалічні трансформації.
2. Основними видами фонетичних змін, які відбуваються в консонантній системі ЄД, є: а) реалізація «класичних» фонем через інші звуки (інтердентальні s, z; емфатичні s, t, d, z; увулярний q; африката ğ;); б) якісна зміна вимови (полегшена або напружена сонорні r, l); в) випадіння або перехід у слабкий приголосний (гортанний вибух). Нами виявлено більш «престижні» та «низькі» варіанти реалізації «класичних» фонем, які зазнають змін в усному мовленні. Зокрема, інтердентальність не сприймається єгиптянами як ознака більш престижного діалекту, і заміна їх дентальними стала загальноприйнятою тенденцією навіть на «високих» мовних рівнях. Обґрунтовано недоцільність включення іншомовних фонем v та p до консонантного інвентарю ЄД (враховуючи оказіональний характер їхньої реалізації) та виключення з нього арабської увулярної фонеми q, оскільки її реалізація в низці коренів є обов’язковою для представників усіх соціальних прошарків.
3. Реалізація гортанного вибуху в ініціальній та медіальній позиціях у більшості випадків не спричиняє корінних змін у структурі слова. Типами трансформацій гортанного вибуху в цих позиціях є його випадіння, перехід у слабкий приголосний або роз’єднувальної гамзи у з’єднувальну. У дієсловах з гортанним вибухом у фінальній позиції відбуваються зміни типологічного характеру (перехід дієслова до типу недостатніх). Системним явищем ЄД є перехід гамзи в слабкий приголосний у звукосполученні -ā’i та її випадіння в словоформах, що закінчуються на -ā’ з кількісною редукцією попереднього довгого голосного. Словоформи, в кінці яких реалізується гортанний вибух у повній вимові, можна трактувати як інтерференцію з АЛМ, оскільки чим більш загальновживаним є слово, тим менш стійким є гортанний вибух на всіх функціональних рівнях ЄД. В якості кореневого приголосного гортанний вибух є значно стійкішим, ніж у дериватах від інших типів неправильних коренів.
4. Питання класифікації загальнодіалектної системи вокалізму та вокалізму конкретних діалектів, а також наукової транскрипції для діалектних вокалічних елементів залишаються дискусійними в арабістиці. Різні дослідники виділяють у ЄД п’ять, шість, вісім, дев’ять та дванадцять голосних. Ми спираємося на підхід Т.Мітчелла, згідно з яким вокалізм ЄД представлений п’ятьма фонемами (a-e-o-і-u), кожна з яких може мати довгу й коротку форму, і трьома дифтонгами (aw-ay-iw). Фонема а представлена двома звуковими варіантами переднього й заднього рядів, що зумовлено консонантним оточенням. Ми пропонуємо виділити в групі алофонів фонеми а «нейтральний» голосний середнього ряду. Сукупність алофонів усіх п’яти фонем у нашій класифікації становить 19.
5. Голосні ЄД за кількісною характеристикою можуть бути найкоротшими, короткими, середніми, неповними, довгими (власне довгими й наддовгими). Наслідком перерозподілу голосних у мовленнєвому потоці є утворення фонетичних слів, переміщення наголосу та перерозподіл силабічних меж. Найпродуктивнішим складом в ЄД є CVC, питома вага якого порівняно з аналогічним типом в АЛМ збільшується за рахунок кількісної редукції етимологічно довгих голосних у закритих складах всередині слова або конструкта.
6. Морфологічна система ЄД характеризується поєднанням двох типів структуризації словоформ аглютинативним (у системі правильних коренів) та фузійним (у системі неправильних коренів), що підтверджує інтерпретацію арабських діалектів у цілому як систем флективно-фузійних з елементами аглютинації. В системі іменного словотвору спостерігається тенденція до ускладнення морфологічної структури словоформи за допомогою зовнішньої афіксації, що в деяких випадках спричиняє перебудову й навіть «розмиття» словотвірної моделі через порушення класичної системи вокалізації та афіксації. Однак ми дійшли висновку, що в ЄД в цілому зберігається корпус «класичних» словотвірних моделей і спостерігається тенденція до уніфікації та звуження характеристик їхніх значень. З іншого боку, в діалектній дериваційній системі з’явилася низка нових словотвірних іменних і дієслівних моделей. Також в ЄД зросла питома вага словотворчих афіксів, деякі з яких поступово входять до складу нових іменних і дієслівних словотвірних типів. Разом з тим в ЄД значно скоротився інвентар формотворчих іменних і дієслівних афіксів через спрощення діалектної системи граматичних категорій.
7. Згідно з нашими підрахунками на основі даних словника ЄД [145] та відповідно до даних Д. аль-Кахтані [122], загальна кількість дієслів обох функціональних рівнів арабської мови майже однакова (ЄД 8315, АЛМ 8327). Збереглися три типи непохідних основ з їхніми характерними значеннями перехідності (тип fa‘al) і тимчасового стану або переходу в нього (типи fi‘il і fu‘ul). Виявлено, що тип fu‘ul поступово витісняється більш продуктивним fi‘il, що підтверджується нашими статистичними даними (232:50). В ЄД спостерігається тенденція до морфологічного вираження категорії перехідності-неперехідності й збереження семантико-граматичних ознак словотвірних моделей.
8. У системі похідних дієслівних форм ЄД спостерігається низка кількісних і якісних відмінностей порівняно з АЛМ. Інвентар похідних дієслівних форм дієслова типу С₁С₂С₃ ЄД становить п’ятнадцять порівняно з десятьма формами сучасної АЛМ. Розширення системи порід відбулося через продуктивність зовнішньої афіксації. За допомогою словотворчих префіксів ’it- та ’ist(v)- утворилися п’ять нових форм (пасив першої, другої, третьої порід та похідні форми від другої та третьої порід). Ми обґрунтували необхідність розмежування форм словотвірних омонімів (п’ятої породи з пасивом другої породи, шостої породи з пасивом третьої, десятої породи з похідними формами на ’ist(v)-), враховуючи диференційні семантичні ознаки цих моделей. З іншого боку, виявлена тенденція до витіснення форми четвертої породи формою першої. У більшості випадків від кореня утворюються друга порода з її формою пасиву, сьома порода та форма пасиву від непохідної основи.
9. Система похідних порід ЄД у цілому зберігає сукупність значень, характерних для відповідних форм АЛМ. Разом з тим деякі породи набули додаткових значень або відтінків (друга, п’ята, десята). У нових формах на ’ist(v)- семантичні ознаки моделі ще не стабілізувалися.
10. У системі дієслів типу С₁С₂С₃С₄ виявлено чотири форми, дві з яких являють собою нові діалектні утворення (форма пасиву на ’it- та похідна форма на ’ist(v)-). Виявлено нову модель масдара tifa‘līl, який може бути утворений від форми пасиву, що є новою типологічною особливістю системи дієслів С₁С₂С₃С₄ в ЄД.
11. У формах другої, п’ятої та десятої порід дієслова С₁С₂С₃ та всіх формах дієслова С₁С₂С₃С₄ голосний другого кореневого (С₁С₂С₃) і третього кореневого (С₁С₂С₃С₄) варіює між а та і залежно від консонантного оточення. Реалізація голосного а зумовлена наявністю емфатичного, увулярного, фарингального або ларингального приголосного, а також r. Форми третьої, шостої, сьомої, восьмої та дев’ятої порід, навпаки, виступають зі стабільними типами дифіксації.
12. Загальна кількість дериватів, які можна утворити (теоретично) від триконсонантного кореня в ЄД, становить 78, від чотириконсонантного 21 (форми перфекта, імперфекта, імператива, масдара, активного й пасивного дієприкметників). У системі дериватів триконсонантного кореня морфологічно розрізнюються 62 форми з 78, чотириконсонантного 12 із 21.
13. Відмінності в типах дифіксації дієслівних основ ЄД та АЛМ та перебудова силабічної структури діалектних словоформ у загальних рисах не порушують внутрішнього системного характеру дієслівної морфології ЄД. Таким чином, морфологічна структура ЄД у цілому є системним утворенням.
З науково-теоретичної точки зору результати нашого дослідження можуть бути використані для проведення подальших розробок у галузі структури єгипетського та інших арабських діалектів, їхнього системного опису, інвентаризації явищ різних мовних рівнів та здійснення компаративного аналізу структури арабських діалектів різних груп, оскільки, як справедливо зазначає Бєлова А.Г., одним із найактуальніших завдань арабістики є опис фонетико-фонологічної, граматичної та лексичної систем сучасних арабських діалектів та створення їхньої порівняльної граматики [9, 26]. У практичному плані досягнуті нами результати будуть використані для розробки навчальних програм з арабської діалектології та практичних посібників з єгипетського та інших діалектів арабської мови для ефективного опанування вітчизняними арабістами їхньої морфологічної структури, яка при вивченні розмовних форм арабської мови становить найбільші труднощі.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Аль-Маасарани М. Сравнительный анализ некоторых грамматических категорий современных арабских диалектов // Семитские языки. Сборник статей. Вып.2, ч.2. М., 1965. С. 513521.
2. Аль-Одат, М.Т. Лексико-грамматическая характеристика южноиорданского диалекта: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.22. М., 1993. 20 с.
3. Багиров А.Г. Египетский арабский диалект. М., 2005. 560 с.
4. Баранов Х.К. Арабско-русский словарь: В 2 т. 8-е изд. М.: Русский язык, 1996. 936 с.
5. Белкин В.М. Арабская лексикология. М.: Изд-во МГУ, 1975. 195 c.
6. Белкин В.М. Замечания о характере семантических изменений в системе арабского глагола // Семитские языки. Сборник статей. М.: Изд-во вост. лит, 1963. С. 1924.
7. Белова А.Г. Арабская историческая диалектология и опыт реконструкции химьяритского языка: Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.22. М., 1992. 31 с.
8. Белова А.Г. Д-р Анūс Фурейха. Диалекты и метод их изучения // Семитские языки. Сборник статей. М.: Изд-во вост. лит, 1963. С. 227233.
9. Белова А.Г. История арабского языка: итоги и перспективы // Языковые уровни и их анализ (на материале языков разных систем). Казань, 2000. С. 2127.
10. Белова А.Г. Проблемы арабского языкознания (1960-1973) // Семитские языки. Вып. 3. М., 1976. С. 224244.
11. Белова А.Г. «Средний язык» в системе наддиалектных форм арабского языка // Типы наддиалектных форм языка. Отв. ред. Гухман М.М.. М.: Наука, 1981. С. 174199.
12. Белова А.Г. Формообразование имен в арабском языке (на материале сравнительного анализа иракского диалекта и литературного языка): Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1964. 23 с.
13. Булыгина Т.В. Проблемы теории морфологических моделей. М.: Наука, 1977. 287 с.
14. Вавичкина Т.А. Морфологическая структура глагольного слова в арабском и русском языках: Дис. канд. филол. наук: 10.02.29. М., 2003. 199 с.
15. Васильев А.М. Египет и египтяне. М.: Мысль, 1986. 255 с.
16. Васильев Г.А. Дамасский разговорный язык (лексико-грамматический очерк): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.22. М., 1997. 23 с.
17. Винников И.Н. Изучение арабских диалектов в Советском Союзе // Семитские языки. Вып. 3. М., 1976. С. 4957.
18. Габучан Г.М. К вопросу о структуре семитского слова (в связи с проблемой «внутренней флексии») // Семитские языки. Вып. 2, ч.1. М., 1965. С. 114127.
19. Гранде Б.М. Введение в сравнительное изучение семитских языков. М., 1988. 439 с.
20. Гранде Б.М. Курс арабской граматики в сравнительно-историческом освещении. М., 1998. 592 с.
21. Гранде Б.М. Сложные имена (композиты) в семитских язиках // Семитские языки. Вып. 2, ч.1. М., 1965. С. 140145.
22. Гранде Б.М. Сохранение «слогового ритма» в некоторых моделях слов // Ковалев А.А., Габучан Г.М. Арабская филология. Сборник статей. М.: Изд-во МГУ, 1968. С. 8085.
23. Гухман М.М. Типы наддиалектных форм языка. М.: Наука, 1981. 309 с.
24. Дурново Г.А. Прилагательные цвета и физического признака в классическом арабском языке: Дис. канд. филол. наук: 10.02.22 / Ин-т востоковедения РАН. 2001. 238 с.
25. Ежов Ю.Н. Категория числительного в современных арабских диалектах: Автореф. дис. канд. филол. наук: Д.003.01.03 / Ин-т востоковедения АН СССР. М., 1983. 15 с.
26. Жордания А.Г. Двуязычие (типа диглоссии) арабов Египта: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.17. Тбилиси, 1983. 24 с.
27. Завадовский Ю.Н. Арабские диалекты Магриба. М., 1962. 132 с.
28. Завадовский Ю.Н. Пассив в арабских диалектах Магриба // Семитские языки. Вып. 3. М., 1976. С. 7477.
29. Завадовский Ю.Н. Хассāнūйа арабский диалект Мавритании // Семитские языки. Вып. 3. М., 1976. С. 245250.
30. Звегинцев В.А. История арабского языкознания. Краткий очерк. М.: Изд-во МГУ, 1958. 80 с.
31. Иванова М.А. Активные процессы корнеобразования в современных арабских обиходно-разговорных языках и диалектах: Дис. канд. филол. наук: 10.02.22. М., 2003. 207 с.
32. Игнатьев А.С. Особенности ритмико-синтаксической организации современной арабской ораторской речи (на материалах социально-политического красноречия в Египте): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.22. М., 1980. 21 с.
33. Ионченко В.Н. Морфонологическая характеристика арабского диалектного языка Сирии: Автореф. дис. канд. филол. наук: Д003.01.03/ Ин-т востоковедения АН СССР. М., 1979. 23 с.
34. Исаева Ф.А. Диалектизмы в «Тысяча и одной ночи»: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.22. Душанбе, 1978. 20 с.
35. Исаева Ф.А. Особенности памятников арабской народной литературы мамлюкского периода // Проблемы арабской классической и современной литератур. Душанбе, 1989. С. 3844.
36. Йусуф ибн Закария ал-Магриби. Даф‘ ал-иср ‘ан калāм ахл миср («Удаление бремени с речи жителей Египта»). Факсимиле рукописи. Предисловие и указатели А.С. Аввада. М., 1968. 26 с., 337 с.
37. Каддух М.А. Ливанский диалект арабского языка (лексико-грамматический очерк): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.22. М., 1984. 18 с.
38. Карабекян С.М. Вопросы ритмического построения арабской речи: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.22 / Ин-т востоковедения АН СССР. М., 1984. 17 с.
39. Кариев У.З. Словообразование имен существительных и прилагательных в современном арабском литературном языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1966. 19 с.
40. Касевич В.Б. Морфонология. Л.; Изд-во ЛГУ, 1986. 160 с.
41. Касевич В.Б. Фонологические проблемы общего и восточного языкознания. М.: Наука, 1983. 295 с.
42. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. К.: ВЦ «Академія», 2000. 367 с.
43. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. К.: ВЦ «Академія», 1999. 284 с.
44. Крачковский И.Ю. Очерки по истории русской арабистики. М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1950. 298 с.
45. Крымский А.Ю. Лекционные обработки (по Т.Нельдеке) и лекции А.Крымского. Черновое издание. Вып. V, ч.2. М., 1905. 275 с.
46. Кямилев С.Х. Возможный подход к унификации транскрипции (для сборников типы «Семитские языки») // Семитские языки. Вып. 3. М., 1976. С. 260273.
47. Кямилев С.Х. Глагольные породы в марокканском диалекте арабского языка // Семитские языки. Вып. 3. М., 1976. С. 98108.
48. Лукьянова Г.О. Система лексико-грамматических значений пород арабского глагола и их соответствия в русcком языке: Дис. канд. филол. наук: 10.02.20. М., 2004. 177 с.
49. Мамедшахов Р.Г. Отрицательные конструкции в современном арабском литературном языке, египетском и иракском диалектах: Дис. канд. филол. наук: 10.02.22. СПб., 2003. 145 с.
50. Маслух С.А. Акустическая характеристика арабского консонантизма и вокализма и нормы поэтической рифмовки: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.17 / Ин-т стран Азии и Африки при МГУ. М., 1975. 31 с.
51. Мишкуров Э.Н. Алжирский диалект арабского языка. М.: Наука, 1982. 131 с.
52. Мишкуров Э.Н. Проблема экономии в языке и ее связь с феноменом «переходности» // Языковые уровни и их анализ (на материале языков разных систем). Казань, 2000. С. 921.
53. Мишкуров Э.Н. Система глагола в алжирском диалекте арабского языка; Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.07 / Ин-т востоковедения АН СССР. М., 1973. 35 с.
54. Мишкуров Э.Н. Типология диалектного и литературного грамматического строя современного арабского языка: Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.20. М., 1985. 35 с.
55. Михеев А.С. Типология арабского языка: синсемантические разряды слов арабского литературного языка и арабских разговорно-диалектных языков Машрика и Магриба. Казань, 2001. 167 c.
56. Огнетова Г.П. О фонологической теории в арабистике // Ковалев А.А., Габучан Г.М. Арабская филология. Сборник статей. М.: Изд-во МГУ, 1968. С. 111120.
57. Омран С.А. Разговорный язык Латакии (лексико-грамматический очерк): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.22. М., 1988. 21 с.
58. Панахи М.П. О критерии сложного слова в арабском языке // Семитские языки. Вып. 2, ч.1. М., 1965. С. 145151.
59. Петрова Ю.І. Вокалічна система єгипетського діалекту арабської мови // Східний світ. № 4. К., 2006. С. 8796.
60. Петрова Ю.І. Консонантні фонетичні альтернації в єгипетському діалекті арабської мови // Сходознавство. № 33-34. К., 2006. С. 135147.
61. Петрова Ю.І. Морфологічний склад словоформи в єгипетському діалекті арабської мови // Нова філологія. № 2 (22). Запоріжжя, 2005. С. 97104.
62. Петрова Ю.І. Продуктивні моделі дієслівного словотвору в єгипетському діалекті арабської мови // Сходознавство. № 31-32. К., 2005. С. 6880.
63. Петрова Ю.І. Система похідних дієслівних форм // Східний світ. № 3. К., 2006. С. 121130.
64. Петрова Ю.І. Словоскладання як продуктивний морфологічний засіб єгипетського діалекту арабської мови // Тези доповідей міжнародної наукової конференції «Х сходознавчі читання А.Кримського». К., 2006. С. 6567.
65. Петрова Ю.І. Функції дієприкметника активного стану в єгипетському діалекті арабської мови // Тези доповідей міжнародної наукової конференції «IX сходознавчі читання А.Кримського». К., 2005. С. 4042.
66. Плунгян В.А. Общая морфология: введение в проблематику. М., 2000. 384 с.
67. Редькин О.И. Аравийские периферийные диалекты (диалект Хадрамаута): Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.22. СПб., 1999. 32 с.
68. Редькин О.И. Гортанный взрыв в арабском и других семитских языках: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.22. Л., 1984. 16 с.
69. Рибалкін В.С. А.Ю.Кримський як арабіст-діалектолог // Мовознавство. 1991. №2. С. 6874.
70. Рижих В.І. Дієслівна система арабської літературної мови: неправильні дієслова: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.13 / Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України, 2004. К. 19 с.
71. Романов Б.В. Суданский диалект арабского языка (лексико-грамматический очерк): Автореф. дис. канд. филол. наук: Д.003.01.03 / Ин-т востоковедения АН СССР. М., 1981. 19 с.
72. Ромачев Б.Н. Вопросы словесного ударения в современном арабском литературном языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.07 / Ин-т востоковедения АН СССР. М., 1967. 23 с.
73. Ромачев Б.Н. Некоторые вопросы словесного ударения в современном арабском литературном языке // Ковалев А.А., Габучан Г.М. Арабская филология. Сборник статей. М.: Изд-во МГУ, 1968. С. 96110.
74. Ромачев Б.Н. Некоторые проблемы исторической акцентологии арабского литературного языка // Семитские языки. Вып. 3. М., 1976. С. 130136.
75. Рыбалкин В.С. Арабская лингвистическая традиция: Истоки, творцы, концепции. К.: Феникс, 2000. 359 с.
76. Рыбалкин В.С. Классическое арабское языкознание. К.: Стилос, 2003. 405 с.
77. Рыбальченко Т.Е. Турецко-русский и русско-турецкий словарь. М., 2005. 696 с.
78. Рыжих В.И. Глагольная система арабского литературного языка. Книга первая: Сильные глаголы. Одесса: Астропринт, 2002. 422 с.
79. Рыжих В.И. Глагольная система арабского литературного языка: неправильные глаголы: Дис. канд. филол. наук: 10.02.13. К., 2004. 248 с.
80. Сегаль В.С. К фонологической интерпретации долгих гласних в арабском литературном языке // Семитские языки. Вып. 2, ч.2. М., 1965. С. 451458.
81. Сегаль В.С. Некоторые вопросы звукового состава и орфоэпии современного арабского литературного языка: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.07 / Ин-т востоковедения АН СССР. М., 1964. 19 с.
82. Сегаль В.С. О произносительных стилях в арабском языке в связи с так называемым двуязычием // Проблемы изучения языковой ситуации и языковой вопрос в странах Азии и Северной Африки. Под ред. Никольского Л.Б. М.: Наука, 1970. С. 8594.
83.