ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КУЛЬТУРНО-МАРКОВАНОЇ ЛЕКСИКИ МОВИ ГІНДІ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Мотріченко Олена Миколаївна

УДК 81’37’373 : 811.214.21

ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
КУЛЬТУРНО-МАРКОВАНОЇ ЛЕКСИКИ МОВИ ГІНДІ

Спеціальність: 10.02.13 мови народів Азії, Африки,
аборигенних народів Америки та Австралії

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Паламар Лариса Максимівна
доктор педагогічних наук, професор

Київ 2005

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ...4
ВСТУП .5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ СПЕЦИФІКИ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО РІВНЯ МОВИ .12
1.1. Передумови зародження лінгвокультурологічного напрямку
у світовій мовознавчій науці. Концепція слова як вмістища
знань” .12
1.2. Національно-культурна специфіка лексичних одиниць як предмет
лінгвістичних досліджень у ХХ ст. на початку ХХІ ст. 19
1.3. Лінгвокультурологічні пошуки індійських мовознавців ..29
1.4. Дослідження семантики культурно-детермінованих номенів:
комплексний підхід ..33
1.5. Кореляція між мовою і культурою: кумулятивна властивість
слова ...45
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 ...51

РОЗДІЛ 2. КУЛЬТУРНО-МАРКОВАНЕ СЛОВО ЯК ОСОБЛИВА КАТЕГОРІЯ
ЛЕКСИКИ СУЧАСНОЇ МОВИ ГІНДІ ...55
2.1. Типологія культурно-маркованої лексики мови гінді ..55
2.1.1. Реалії 57
2.1.2. Фонова лексика (лексика з культурно-специфічними
прототипами) ..60
2.1.3. Культурно-конотована лексика .66
2.1.4. Культурні лакуни 74
2.1.5. Ключові слова культури 84
2.1.6. Етикетні формули як особливий вид культурно-маркованої
лексики 97
2.1.6.1. Вітання 97
2.1.6.2. Звертання ..101
2.2. Предметно-тематична класифікація культурно-маркованої лексики
мови гінді 106
2.2.1. Міфологія, релігія, філософія .107
2.2.2. Побут .128
2.2.3. Мистецтво, література, традиційно-обрядова народна
культура ......133
2.2.4. Суспільство ...136
2.2.5. Одиниці виміру 138
2.3. Генетична класифікація культурно-маркованої лексики мови гінді .....140
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 .145

РОЗДІЛ 3. СПЕЦИФІКА СЕМАНТИКИ І ФУНКЦІОНУВАННЯ КУЛЬТУРНО-МАРКОВАНОЇ ЛЕКСИКИ У ТЕКСТАХ МОВИ ГІНДІ 149
3.1. Лексика міфологічного походження 149
3.1.1. Номени нижчої” міфології .149
3.1.2. Номени вищої” міфології. Назви міфологічного походження:
предмети, події, явища, місця тощо ..161
3.1.3. Назви давніх текстів і епосів ...174
3.2. Побутова лексика ...177
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 .185
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 188
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ....193
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ..216

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВІ власне ім’я;
КМЛ культурно-маркована лексика;
ЛСВ лексико-семантичний варіант;
СВІ символічне власне ім’я;
(a) слово арабського походження;
(chin) слово китайського походження;
(e) слово англійського походження;
(h) слово власне гінді;
(jap) слово японського походження;
(p) слово перського походження;
(port) слово португальського походження;
(s) слово санскритського походження:
(t) слово тюркського походження;
(tib) слово тибетського походження.

ВСТУП

Сучасна інтеграційна тенденція розвитку гуманітарних наук, зокрема лінгвістики, дає змогу мовознавцям використовувати у своїх пошуках результати суміжних галузей знання: етнографії, культурології, соціології, психології тощо. Розширення меж мовознавчих досліджень зумовило активний розвиток таких міждисциплінарних напрямків, як етнолінгвістика, психолінгвістика, соціолінгвістика, лінгвокраїнознавство, лінгвокультурологія. Експансія лінгвістики в суміжні ділянки знання і толерантніше ставлення мовознавців до використання даних інших наук сприяють вивченню мови у взаємозв’язку з мисленням, свідомістю, національним менталітетом, культурою, носієм яких виступає мовна етнічна особистість. Культурологічна спрямованість, антропоцентризм і функціоналізм стають характерними рисами мовознавства ХХІ століття.
Відбувся, за словами В. І. Карасика, передбачений Фердінаном де Сосюром перехід від вивчення системи мови до вивчення мовлення. Схематично цей перехід можна зобразити як рух від структурної лінгвістики до функціональної, далі до прагмалінгвістики і до культурологічної лінгвістики [72, с. 5]. Новітнім лінгвістичним теоріям стали співзвучними ідеї В. Гумбольдта, Е. Сепіра, Б. Уорфа, О. О. Потебні та інших мовознавців.
Своєрідна й загадкова культура Індії вже багато століть привертає увагу західних дослідників: археологів, істориків, етнографів, лінгвістів. Колись давньогрецькі мандрівники і філософи змалювали перший в історії Європи образ Індії країни див і мудреців”. У добу середньовіччя казкова країна безмежних багатств” стала ласим шматком для португальців, іспанців, голландців, французів, англійців. На зламі XVIII XIX століть німецькі романтики створили новий образ Індії ідеальної, духовної, містичної країни, що протистоїть матеріальному, прагматичному, раціональному Заходу. За виразом А. Тойнбі, Індія це не просто назва країни, а цілий світ сам по собі”. Сучасний дослідник Г. Д. Гачев говорить про цю країну, як про духовний вузол землі”, російський індолог М. Ф. Альбедиль розглядає індійські реалії, як явища, що спантеличують”. Чого може навчити нас Індія?” це питання сходознавця ХІХ століття, професора Оксфордського університету Макса Мюллера, залишається актуальним і сьогодні [6], [47].
Індійці створили особливий гетерогенний тип культури, який характеризується дивним співіснуванням протилежностей, єдністю різноманітностей”, терпимістю, синкретизмом і традиціоналізмом. Саме ця особливість стала магнітом для дослідників різних галузей гуманітарного знання.
Становлення європейської індології припадає на кінець XVIII початок ХІХ ст. (У. Джонс, Ч. Уілкінс, Г. Кольбрук, Ф. Шлегель, Ф. Бопп, М. Мюллер, Г. С. Лебедєв). Захоплення Індією помітне в мотивах творчості видатних українських письменників Лесі Українки, І. Франка, І. Нечуя-Левицького. Значний внесок у розвиток української індології зробили О. П. Баранников, П. Г. Ріттер, Г. М. Хоткевич, С. І. Наливайко. В російській індологічній науці відомі імена таких мовознавців, як О. С. Бархударов, В. М. Безкровний, В. І. Горюнов, Г. О. Зоґраф, Т. Я. Єлизаренкова, В. М. Топоров, О. Г. Ульциферов, Є. П. Челишев та інші.
Сьогодні наша держава не залишається осторонь глобального інтересу до Індії. За роки незалежності в Україні в кількох навчальних закладах, як середніх, так і вищих, розпочато вивчення мови гінді, індійської літератури, культури, історії та філософії. Зокрема, у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка вже випущено дві групи молодих фахівців з мови та літератури гінді. За останні десять років захищено низку дисертацій, присвячених історії та політиці Індії (К. Рубель, І. Горобець, І. Поліха, О. Борділовська, О. Ленько), вийшли у світ монографії С. І. Наливайка Таємниці розкриває санскрит” (2000 р.) та Індоарійські таємниці України” (2004 р.), які присвячені українсько-індійським етнічним, мовним, історичним, міфологічним і культурним зв’язкам. Проте серед наукових праць з індології бракує саме мовознавчих досліджень.
На думку автора, перспективним є дослідження мови гінді в кореляції з багатогранною індійською культурою, що дасть можливість зробити висновки як лінгвістичного, так і культурологічного характеру. Адже мова відображає своєрідність духовної й матеріальної культури певного народу, завдяки чому й створюється національно-специфічна мовна картина світу”.
Відповідно до сучасних лінгвофілософських поглядів мова не лише відбиває дійсність, а й інтерпретує її, створюючи особливу вторинну” реальність, в якій живе людина. Вона є домом буття” за М. Гайдеґґером [181, с. 354]. Таке ж розуміння мови було й у давній Індії. Гайдеґґерівський погляд на мову як на сутність, що творить і моделює світ, є індійським” (!) по духу.
Сприйняття індійцями мови і слова завжди було пов’язане з глибинними, буттєвими аспектами. Слово було самостійною реальністю; воно мало високий онтологічний статус. Згідно з індійською концепцією мова, слово не тільки і не стільки результат говоріння, скільки творча сила, твірна енергія, основа, на якій тримаються світи, сутнісний океан буття, принцип світобудови. Мова не номенклатура або безліч найменувань, це не система знаків, а вид творчої діяльності [6, с. 79].
Центральним об’єктом дослідження в сучасних лінгвістичних студіях стає вербальний образ світу, що існує у свідомості носіїв певної культури та виступає одним з її компонентів. Отже, сьогодні мову, з одного боку, розглядають як невіддільну частину пізнання й пов’язують з глибинним філософським розумінням дійсності, з другого як скарбницю національної культури.
На сучасному етапі розвитку мовознавчої науки зростає інтерес лінгвістів до комплексу проблем, пов’язаних з вивченням тих властивостей мови, які виходять за межі її зовнішньої структурно-знакової сторони. Такі властивості зустрічаються насамперед у лексико-семантичній сфері мови, особливо в тій частині лексики, яка пов’язана з національно-культурною специфікою певного народу.
Вагомий внесок у дослідження національної специфіки семантики слова зробили вітчизняні та зарубіжні мовознавці Р. Ладо, В. І. Абаєв, М. Г. Комлєв, О. С. Ахманова, Л. Єльмслєв, Ю. Найда, Є. М. Верещагін, В. Г. Костомаров, В. М. Русанівський.
Аналізу національно-маркованої лексики різних мов присвячують свої праці українські та зарубіжні мовознавці А. Вєжбіцька, І. О. Голубовська, Л. М. Дяченко, Р. П. Зорівчак, В. М. Манакін, В. М. Телія, Г. Д. Томахін, Б. Ґдовська та інші. Серед індійських лінгвістів, що працюють над питанням взаємозумовленості мови і культури, зазначимо Б. Тіварі, Р. Соні, Ш. Патхака. На жаль, проблему культурно-забарвленої лексики сучасної мови гінді лише фрагментарно висвітлено в дослідженнях індійських мовознавців. Російські мовознавці-індологи хоча й розглядали загальні питання лексики мови гінді (О. С. Бархударов, Є. П. Челишев, О. Г. Ульциферов, К. М. Недзвецька та інші), аспект національно-культурної специфіки семантики слова залишився поза їхньою увагою. Саме цей факт і зумовлює вибір автором теми Функціонально-семантичні особливості культурно-маркованої лексики мови гінді”.
У даній праці під культурно-маркованою лексикою (КМЛ) ми розуміємо сукупність слів і словосполучень, що містять у своїй семантиці національно-культурний змістовий компонент і класифікуються в кожній мові на основі:
1) специфіки закодованої в них інформації про особливі елементи культури, притаманні певній культурній спільноті;
2) специфічного, національно зумовленого ставлення до них з боку носіїв певної мови;
3) їхньої соціальної ролі та функцій у суспільстві.
Актуальність дослідження визначається насамперед потребою теоретичного вивчення КМЛ мови гінді в семантичному та функціональному аспектах, а також практичною необхідністю укладання підручників, посібників, словників лінгвокультурологічного типу з метою оптимізації вивчення лексики цієї мови в контексті індійської культури.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах затвердженої Міністерством освіти і науки України наукової теми № 02 БФ 044-01 Актуальні проблеми філології”, яка розробляється в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета дисертаційного дослідження полягає у висвітленні особливостей відбиття специфічної національно-культурної інформації в лексико-семантичній системі мови гінді, у комплексному аналізі та вивченні функціонування КМЛ в текстах різних стилів мовлення.
Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:
з’ясувати теоретичні передумови становлення лінгвокультурологічного напрямку в мовознавстві;
узагальнити досвід дослідження семантики культурно-маркованих лексичних одиниць і визначити оптимальні методи їхнього аналізу;
запропонувати типологію КМЛ мови гінді та виявити семантичні особливості кожного з видів культурно-забарвлених лексичних одиниць;
розробити предметно-тематичну й генетичну класифікації КМЛ мови гінді;
проаналізувати конкретні контексти функціонування культурно-маркованих лексичних одиниць та визначити їхні функції;
узагальнити отримані результати і зробити відповідні висновки.
Об’єктом дослідження є КМЛ мови гінді як джерело національно-культурної інформації.
Предметом дисертаційного дослідження є семантичні та функціональні особливості культурно-маркованих лексичних одиниць мови гінді.
Методологічною основою дослідження є положення про тісний діалектичний зв’язок мови і культури, мови і нації, мови і менталітету народу, культурно-філософська інтерпретація мови в рамках антропоцентричної лінгвістичної парадигми. Особливе значення для даної праці має розуміння мови як культурного коду нації, а слова як акумулятора і транслятора специфічної національно-культурної інформації.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених у роботі завдань і досягнення основної мети застосовано комплексне поєднання таких методів, як: описовий, компонентного аналізу при розгляді семантичної структури досліджуваних одиниць, контекстуального аналізу при встановленні смислу культурно-маркованих одиниць та визначенні їхніх функцій, етимологічного і кількісного аналізу, лінгвокультурологічного та концептуального аналізу, опитування й анкетування інформантів.
Фактичний матеріал дослідження склали тексти мовою гінді різноманітної стильової належності, зокрема оповідання, п’єси, нариси, мемуари, есе, уривки художньої прози, публіцистичні тексти тощо. Загальна кількість проаналізованих контекстів 3673 на близько 5700 сторінках. До роботи залучено різноманітні лексикографічні та країнознавчі джерела: двомовні, тлумачні, етимологічні, фразеологічні, енциклопедичні словники, зокрема Словник індійської культури”, Словник символів індійської культури”, Енциклопедія індуїзму” й низку інших джерел мовою гінді.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній:
уперше зроблено спробу, з одного боку, розглянути лексику мови гінді крізь призму унікальної індійської культури, а з другого спираючись на мовні дані, визначити пріоритети й домінанти духовної культури Індії;
уперше здійснено комплексний аналіз культурно-маркованих лексичних одиниць мови гінді із залученням інформації, що міститься у країнознавчих, етнографічних, міфологічних аутентичних джерелах для пояснення мовно-системних характеристик та мовленнєвого функціонування КМЛ;
розроблено типологію КМЛ мови гінді, а також уточнено й запропоновано власні визначення її видів.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в розкритті культурних особливостей Індії крізь призму культурно-детермінованих одиниць мови гінді, у висвітленні однієї з важливих проблем сучасної лінгвістики взаємозумовленості семантики мовних одиниць і національної культури. Дана праця може стати базовою для подальшого наукового дослідження мови гінді в лінгвокультурологічному ракурсі.
Практична цінність наукової праці полягає в тому, що результати дослідження, зібраний і проаналізований матеріал можуть бути використані в лексикографічній практиці при укладанні лінгвокультурологічного словника мови гінді, у вузівських курсах з індології, лінгвокраїнознавства, лексикології, стилістики мови гінді, при створенні відповідних посібників і підручників, лексичних коментарів до навчальних текстів.
Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження є наслідком самостійної праці дисертанта. Наукових робіт, написаних у співавторстві, немає.
Апробація результатів дисертації. Матеріали та поетапні результати дослідження доповідалися й обговорювалися на дев’ятьох науково-практичних конференціях: 1) Конференція молодих учених Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка (Київ 18 квітня 2002 р.); 2) 11-та Міжнародна наукова конференція ім. проф. Сергія Бураго Мова і культура” (Київ 24-28 червня 2002 р.); 3) Міжнародна наукова конференція за участю молодих учених Мовно-культурна комунікація: напрямки і перспективи дослідження” (9 квітня 2003 р.); 4) П’ята міжнародна науково-практична конференція Україна країни Сходу в ХХІ столітті: діалог мов, культур, цивілізацій” (Київ 18-19 квітня 2003 р.); 5) Міжнародна наукова конференція VII Сходознавчі читання А. Кримського” (Київ 4-5 червня 2003 р.); 6) 12-та Міжнародна наукова конференція ім. проф. Сергія Бураго Мова і культура” (Київ 23-27 червня 2003 р.); 7) Міжнародна наукова конференція Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури ” (Київ 23-24 жовтня 2003 р.); 8) Міжнародна наукова конференція Семіотика культури/тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ 14 квітня 2004 р.); 9) Міжнародна наукова конференція VIIІ Сходознавчі читання А. Кримського” (Київ 2-3 червня 2004 р.). Результати дослідження також було використано в лекціях з лінгвокраїнознавства, прочитаних студентам Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка та Київського інституту східної лінгвістики і права у 2000 2005 рр. За результатами виконаного дисертаційного дослідження опубліковано 10 праць, із яких 6 статей у фахових наукових виданнях, 2 статті у збірниках конференції Мова і культура”, 2 тези конференцій.
Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна праця складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, а також списків використаної літератури та джерел ілюстративного матеріалу (397 позицій). Обсяг тексту дисертації 192 сторінки, загальний обсяг 219 сторінок.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дає підстави зробити такі висновки:
1. У сучасній лінгвістиці викристалізовується розуміння мови як засобу прилучення мовної особистості до безперервної культурної традиції певного народу. Мова, з одного боку, зберігає накопичену соціумом інформацію про конкретні факти історії та культури народу, а з другого закарбовує у своїх формах особливий спосіб світобачення її мовців, погляд на світ крізь призму національно-культурних уявлень і образів.
Лінгвістика ХХІ століття активно розробляє нові напрямки, в яких мова розглядається як дім духу”, дім буття людини”, культурний код нації”, своєрідний транслятор” культури, а не лише як засіб комунікації. Слово ж розуміється як вмістище знань”, колективна пам’ять носіїв мови”, дзеркало життя нації”, ключ до способу життя і менталітету народу”.
Така концепція мови має витоки у філософських та культурологічних надбаннях давньоіндійських і античних мислителів, у герменевтичній процедурі тлумачення слів і текстів XVIII ст. (Ф. Шлейєрмахер); в її основі теоретичні здобутки В. Гумбольдта, Л. Вайсґербера, Ф. Боаса, Е. Сепіра, Б. Уорфа, О. О. Потебні, П. О. Флоренського, О. Ф. Лосєва, Р. Ладо. У другій половині ХХ століття активно досліджується проблема вираження національно-культурної специфіки мовними одиницями (Ю. Найда, Ч. Фріз, А. Мейе, О. С. Ахманова, В. І. Абаєв, М. Г. Комлєв, В. Г. Верещагін, Є. М. Костомаров, В. М. Русанівський), а на зламі тисячоліть спостерігається справжній лінгвокультурологічний бум. Прагнення вчених пояснити кореляцію таких феноменів, як мова і культура, мова й етнос, мова й менталітет народу, зумовило ширше залучення до лінгвістичних досліджень даних інших наук: філософії, культурології, етнології, психології, соціології, а також активний розвиток таких маргінальних галузей науки, як етнолінгвістика, лінгвокультурологія, психолінгвістика, етнопсихолінгвістика тощо (А. Вєжбіцька, О. О. Леонтьєв, В. А. Маслова, В. В. Воробйов, В. М. Телія, І. О. Голубовська).
2. Культурологічний напрямок у лінгвістиці потребує розробки нових методичних стратегій, насамперед, у сфері семантики. Сучасна наукова парадигма семасіології вимагає комплексного міждисциплінарного принципу дослідження значення, що враховує етимологічний, системно-структурний, культурно-історичний, етнопсихологічний, комунікативно-функціональний, когнітивний підходи, а також методи і прийоми, що застосовуються в соціології, психології і культурології. Саме такий підхід вважаємо найбільш об’єктивним для аналізу культурно-детермінованих феноменів.
3. Проведений комплексний аналіз свідчить про насиченість лексичних одиниць мови гінді національно-культурною інформацією, що дозволяє підтвердити думку багатьох лінгвістів про взаємозв’язок мови і культури. Специфіка КМЛ як унікального фрагмента гіндімовної картини світу обумовлена як чинником зовнішнього світу (матеріальна культура), так і чинником національного способу мислення, національного менталітету (стереотипи свідомості). Також помічено, що національно-специфічні лексеми неоднорідні за ступенем культурної маркованості. Слова у процесі комунікації набувають різного ступеня семасіологічної глибини: від мінімального ближчого” значення слова до дальшого” значення слова, пов’язаного з широким культурно-історичним фоном (за О. О. Потебнею). Встановлено, що своєрідність культури народу найбільш очевидно проявляється на лексичному рівні мови і представлена в номінативних одиницях через культурні семи, культурний фон, культурну конотацію, її втіленням виступають також культурні концепти. Беручи до уваги той факт, що національно-культурна специфіка по-різному передається значеннями слів, а також ураховуючи поліаспектність культурного компонента, яку обумовлено складністю самого феномена культури, було виділено п’ять видів КМЛ мови гінді: 1) реалії; 2) фонова лексика, або лексика з культурно-специфічними прототипами; 3) культурно-конотована лексика; 4) культурні лакуни; 5) ключові слова культури позначення національно-специфічних абстрактних концептів. Аналіз показав, що межі видів КМЛ є дифузними, що часто є причиною віднесення одного й того самого слова принаймні до двох категорій. Як особливий вид КМЛ розглянуто формули мовленнєвого етикету лексичні засоби вираження вітань і звертань у мові гінді.
6. Етимологічний аналіз показав гетерогенність шару КМЛ мови гінді. Серед лексичних одиниць з національно-культурною семантикою переважають слова санскритського походження татсам” (50,5 %) і слова власне гінді тадбгав” (29,5 %). Запозичені лексеми з арабської та перської мов (16 %) розглядаються як носії мусульманської культури в рамках загальноіндійської. У словах англійського походження (2,5 %) культурне забарвлення переважно має характер лексичного фону.
Визначено вищий культурний статус санскритського слова в мові гінді як провідника” давньоіндійської культури з минулого у сьогодення. Успадкована міфологічна та релігійно-філософська лексика санскриту, з багатством якої не може порівнятися жодна мова світу, складає значну частину словника мови гінді.
7. У дисертації запропоновано предметно-тематичну класифікацію КМЛ, яка нараховує 35 тематичних груп, що розподілені за п’ятьма сферами: 1) міфологія, релігія, філософія; 2) побут; 3) мистецтво, література, традиційно-обрядова народна культура; 4) суспільство; 5) одиниці виміру. Зважаючи на рамки дисертаційного дослідження, у класифікації подано лише незначну частину відібраних культуронасичених” одиниць (312), репрезентованих здебільшого реаліями й фоновими словами. Проте на основі проведеного аналізу ми можемо стверджувати, що КМЛ переважно сконцентрована у таких сферах, як міфологія, релігія, філософія і побут.
8. Встановлено, що більша частина КМЛ належить до сфери активного функціонування переважно в художньому, публіцистичному й розмовному дискурсах сучасної мови гінді. Лінгвістичні дані підтвердили визначальну роль міфології в духовній культурі індійців. Активне функціонування в гіндімовних текстах номенів міфологічного походження відображає особливості світосприйняття й світорозуміння індійців, певну спрямованість їхнього національного духу”.
9. Здатність таких видів КМЛ, як реалії та фонові слова, виступати носіями інформації про матеріальні, соціальні та духовні феномени індійського життя лежить в основі реалізації ними двох основних функцій: 1) функції номінації унікальних або специфічних національно-культурних явищ; 2) функції передачі культурного колориту (кумулятивна функція).
10. Аналіз функціонування культурно-конотованої лексики мови гінді показав, що оцінно-ціннісний конотативний компонент їхньої семантики актуалізується здебільшого в певних контекстах, за винятком інгерентної, внутрішньо притаманної слову конотації, яка легко відтворюється носіями індійської культури без контексту. Культурно-конотовані слова в текстах сучасної мови гінді виступають у функції вторинної номінації як метафори, компоненти образних порівнянь, стрижневі компоненти фразеологізмів. Встановлено, що СВІ, яким притаманні суб’єктивно-оцінні конотації, у текстах художнього й публіцистичного стилів функціонують як антономазійні ВІ, компоненти порівняльних зворотів, а також використовуються як елементи стилістичного прийому алюзії.
Культурні конотації притаманні й іншим видам КМЛ, наприклад, реаліям. Набуваючи певних конотацій у тих чи інших контекстах, реалії виконують такі ж самі функції, що й культурно-конотована лексика.
11. Специфічними елементами національних мов є культурні лакуни, наявність яких зумовлюється своєрідністю логіко-поняттєвої категоризації дійсності мовами, що зіставляються. Лакуни часто виступають лінгвістичним покажчиком підвищеної значущості певних предметів та явищ для однієї культурно-мовної спільноти відносно іншої.
12. Запропоновані й апробовані процедура виявлення і схема аналізу ключових слів культури дали змогу схематично розглянути та обґрунтувати ключовий характер номенів idla 'діл' (серце) і mana 'ман' (душа дух розум), які концентровано передають особливості характеру індійського народу й вельми показові в експлікації мовної особистості. Ґрунтовний аналіз цих та інших концептів індійської культури (насамперед, Qama- 'дгарма' і kma- 'карма') вважаємо завданням майбутніх досліджень.
Серед перспективних напрямків подальших досліджень лексичного (граматичного) матеріалу мови гінді в культурологічному ракурсі також зазначимо аналіз прецедентних феноменів, паремій, метафор, національної символіки, еталонів і етнічних стереотипів із залученням даних етнопсихології й етносоціології, а також мовленнєвої поведінки в типових ситуаціях спілкування за схемами діти батьки”, чоловік дружина”, хазяїн слуга” тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абаев В.И. Понятие идеосемантики // Язык и мышление. М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1948. Вып. ХІ. С. 13 28.
2. Абаев В.И. Язык и история // Теоретические проблемы советского языкознания. М.: Наука, 1968. С. 35 49.
3. Аверьянова И.Е. Русская культурно-маркированная лексика в англоязычных произведениях о России и Великой Октябрьской социалистической революции: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04, 10.02.01 / МВ и ССО УССР КГУ. К., 1984. 23 с.
4. Ажнюк Б.М. Лингвострановедческие аспекты английской фразеологии: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / МВ и ССО УССР КГУ. К., 1984. 24 с.
5. Алефиренко Н.Ф. Методологические проблемы современного лингвистического поиска // Принципы и методы исследования в филологии: Конец ХХ века: Сб. ст. науч.-метод. семинара TEXTUS”. Санкт-Петербург Ставрополь: Изд-во СГУ, 2001. Вып. 6. С. 30 32.
6. Альбедиль М.Ф. Индия: беспредельная мудрость. М.: Алетейа, 2003. 416 с.
7. Апресян Ю.Д. Избранные труды. М.: Школа Языки русской культуры”, 1995. Т. 2: Интегральное описание языка и системная лексикография. 767 с.
8. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367 с.
9. Арнольд И.В. Функции коннотативных компонентов значений в поэтическом тексте // Структура и семантика предложения и текста в германских языках: Межвуз. сб. науч. тр. ЛГПИ им. А. И. Герцена. Л.: ЛГПИ, 1989. С. 3 9.
10. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с.
11. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1957. 295 с.
12. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. Энциклопедия, 1966. 607 с.
13. Баранников П.А. Проблемы хинди как национального языка. Л.: Наука, 1972. 185 с.
14. Баранников П.А. Языковая ситуация в ареале языка хинди. Л.: Наука, 1984. 250 с.
15. Бартминский Е., Небжеговская С. Когнитивное определение, профилирование понятий и субъектная интерпретация мира // Когнитивная лингвистика конца ХХ века: Материалы Международной научной конференции 7 8 октября 1997 г.: В 2 ч. Минск, 1997. Ч. 1. С. 4 15.
16. Бархударов А.С. Развитие индоарийских языков и древнеиндийская культурная традиция. М.: Наука, 1988. 215 с.
17. Бархударов А.С. Факторы формирования и развития лексики хинди (к проблеме синхронной и диахронической классификации лексических систем // Индийское языкознание: Материалы конференции 7 10 дек., 1970 г. М.: Наука, 1978. С. 36 45.
18. Бархударов Л.С. Язык и перевод (Вопросы общей и частной теории перевода). М.: Международные отношения, 1975 239 с.
19. Бельчиков Ю.А. О культурном коннотативном компоненте лексики // Язык: система и функционирование: Сб. науч. тр. М.: Наука, 1988. С. 30 35.
20. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
21. Берков В.П. Вопросы двуязычной лексикографии. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1973. 191 с.
22. Бескровный В.М. Очерки функциональных стилей хинди. М.: Наука, 1984. 169 с.
23. Бєлова А.Д. Мовні картини світу: принципи утворення та складові // Проблеми семантики слова, речення, тексту: Зб. наук. праць. К.: Видавничий центр КНЛУ, 2001. Вип. 7. С. 26 30.
24. Бируни А. Индия: Пер. с араб. Репринт с изд. 1963 г. М.: Ладомир, 1995. 727 с.
25. Білецький А.О. Про мову і мовознавство: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. К.: Артек, 1996. 224 с.
26. Блаватская Е.П. Из пещер и дебрей Индостана. К.: МП «Муза», 1991. 279 с.
27. Болдырев Н.Н. Когнитивная семантика: Курс лекций по английской филологии. Тамбов: Изд-во Тамб. ун-та, 2000. 123 с.
28. Брагина А.А. Лексика языка и культура страны: Изучение лексики в лингвострановедческом аспекте. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Русский язык, 1986. 151 с.
29. Бурбак Е.Ф. Лингвистическая интерпретация реалии (На материале британский общественно-политических реалий): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Киев. гос. пед. ин-т ин. яз. К., 1986. 24 с.
30. Бурбак О.Ф. Сутність та функції національно-культурного компонента лексичного значення реалій // Мовознавство. 1986. № 4. С. 56 57.
31. Бэшем А.Л. Чудо, которым была Индия: Пер. с англ. 2-е изд. М.: Издательская фирма Восточная литература” РАН, 2000. 614 с.
32. Веденина Л.Г. Послесловие // Франция. Лингвострановедческий словарь / Под ред. Л. Г. Ведениной. М.: Интердиалект +”/ АМТ”, 1997. С. 1023 1033.
33. Вежбицкая А. Семантические универсалии в описании языков / Пер. с англ. А. Д. Шмелёва; Под ред. Т. В. Булыгиной. М.: Языки русской культуры, 1999. 780 с.
34. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание: Пер. с англ. / Отв. ред. М. А. Кронгауз; вступ. ст. Е. В. Падучевой. М.: Русские словари, 1996. 416 с.
35. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Лингвострановедческая теория слова. М.: Русский язык, 1980. 320 с.
36. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Национально-культурная семантика русских фразеологизмов // Словари и лингвострановедение: Сб. ст. М.: Русский язык, 1982. С. 89 98.
37. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура: Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного. 4-е изд. перераб. и доп. М.: Русский язык, 1990. 246 с.
38. Весна Т.В. Ідеологічний та національно-культурний компоненти в семантичній структурі лексики політичного дискурсу: Автореф. ... дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. К., 1998. 26 с.
39. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе / Под ред. В. Россельса. М.: Международные отношения, 1980. 352 с.
40. Виноградов В.С. Лексические вопросы перевода художественной прозы. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. 172 с.
41. Вопросы оптимизации естественных коммуникативных систем / Под ред. О. С. Ахмановой. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. 212 с.
42. Воркачев С.Г. Концепт счастья в русском языковом сознании: опыт лингвокультурологического анализа. Краснодар: Техн. ун-т КубГТУ, 2002. 142 с.
43. Воробьев В.В. К понятию поля в лингвокультурологии (Общие принципы) // Русский язык за рубежом. 1991. № 5. С. 101 106.
44. Воробьев В.В. О понятии лингвокультурологии и её компонентах // Язык и культура. Вторая Международная конференция: Доклады / Киевский ун-т имени Тараса Шевченко. Кафедра украинского и русского языков / С. Б. Бураго (сост.). К., 1993. С. 42 48.
45. Ганга // Клоз А., Сантэм А. Введение в индийскую мифологию (Основанное на сказаниях Пуран и Махабхараты): Учебно-методическое пособие / Институт Йога Ґуру Ар Сантэма. Очно-заочное и вечернее отделение. Философский Чакрам. Кафедра Индийской Мифологии. М.: ОАО Современник, 2000. С. 40 43.
46. Гачев Г.Д. Национальные образы мира: общие вопросы. М.: Сов. писатель, 1988. 445 с.
47. Гачев Г.Д. Образы Индии (Опыт экзистенциональной культурологи) / Предисл. П. Гринцера. М.: Наука. Издательская фирма Восточная литература”, 1993. 390 с.
48. Гдовська Б. Лексика страноведческих реалий в художественном тексте: Дис. канд. филол. наук. 10.02.01. К., 1993. 210 с.
49. Говердовский В.И. Коннотемная структура слова. Х.: Вища школа, 1989. 94 с.
50. Голубовская И.А. Этнические особенности языковых картин мира: Монография Киев: ИПЦ Киевский университет, 2002. 293 с.
51. Голубовська І.О. Етнічні особливості мовних картин світу: Монографія. 2-е вид., випр. і доп. К.: Логос, 2004. 284 с.
52. Городецька О.В. Національно-марковані концепти в британській мовній картині світу ХХ століття: Автореф. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. К., 2003. 18 с.
53. Горюнов В.И. Индия: пособие по лингвокультурологии. М.: Муравей, 2002. 128 с.
54. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию / Пер. с нем., под ред., с предисл. Г. В. Рамишвили. М.: Прогресс, 1984. 397 с.
55. Гумбольдт В. О различии строения человеческого языка и о влиянии этого различия на умственное развитие человеческого рода: Посмертное сочинение В. фон Гумбольдта. Введение во всеобщее языкознание / Пер. П. Билярского. СПб.: Типогр. Императ. Акад. Наук, 1859. 365 с.
56. Гумбольдт В. Язык и философия культуры: Пер. с нем. / Сост., общ. ред. и вступ. статьи А. В. Гулыш, Г. М. Рамишвили. М.: Прогресс, 1985. 451 с.
57. Гуревич А.Я. Время как проблема культуры // Вопросы философии. 1969. № 3. С. 105 116.
58. Гусева Н.Р. Индия: общество и традиции. М.: Знание, 1990. 63 с.
59. Гусева Н.Р. Индия: тысячелетия и современность. М.: Наука, 1971. 144 с.
60. Гусева Н.Р. Многоликая Индия. 2-е изд., испр. и доп. М.: Наука, 1980. 272 с.
61. Дяченко Л.М. Функціонально-семантична характеристика безеквівалентної та фонової лексики сучасної української літературної мови: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. К., 1997. 175 с.
62. Елизарова Г.В. Культурологическая лингвистика (опыт исследования понятия в методических целях). СПб.: Изд-во Бельведер”, 2000. 140 с.
63. Ельмслев Л. Можно ли считать, что значения слов образуют структуру // Новое в лингвистике. М.: Иноиздат, 1962. Вып. II. С. 117 139.
64. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С. Я. Єрмоленко. К.: Либідь, 2001. 224 с.
65. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ: типы фреймов // Вісник Черкаського ун-ту. Сер. Філол. науки. Черкаси, 1999. Вип. 11. С. 11 18.
66. Забродин Ю.М., Потемкина О.Ф., Рубахин В.Ф. Слойноступенчатая модель переработки информации человеком // Когнитивная психология. М.: Наука, 1986. С. 27 34.
67. Зиновьева М.Д. О соотношении терминов "лингвострановедение" и "лингвокультурология" // Русский язык как иностранный: Теория. Исследования. Практика. Спб., 2000. Вып. IV. С. 13 16.
68. Зиновьева М.Д. Страноведческая и лингвострановедческая аспектизация обучения русскому языку как иностранному // Практическая методика преподавания русского языка на начальном этапе. М.: Русский язык, 1990. С. 28 51.
69. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). Львів: Вид-во при Львівськ. держ. ун-ті, 1989. 214 с.
70. ИДС Индуизм. Джайнизм. Сикхизм: словарь / Под общ. ред. Альбедиль М. Ф. и Дубянского А. М. М.: Республика, 1996. 576 с.
71. Иорданская Л.И., Мельчук И.А. Коннотативный аспект в лингвистической семантике // Wiener slavistischer. 1980. Bd. 6. S. 191 210.
72. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. М: Гнозис, 2004. 390 с.
73. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. М.: Наука, 1987. 262 с.
74. Кацнельсон С.Д. Содержание слова, значение и обозначение. М., Л.: Наука, 1965. 110 с.
75. Клоз А., Сантэм А. Введение в индийскую мифологию (Основанное на сказаниях Пуран и Махабхараты): Учебно-методическое пособие / Институт Йога Ґуру Ар Сантэма. Очно-заочное и вечернее отделение. Философский Чакрам. Кафедра Индийской Мифологии. М.: ОАО Современник, 2000. 198 с.
76. Клоков В.Т. Основные направления лингвокультурологических исследований в рамках семиотического подхода // Теоретическая и прикладная лингвистика: Межвуз. сб. науч. тр. Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. Вып. 2: Язык и социальная среда. С. 60 67.
77. Кобозева И.М. Лингвистическая семантика: Учебник. М.: Эдиториал УРСС, 2000. 352 с.
78. Ковалик І.І., Cамійленко С.П. Загальне мовознавство: історія лінгвістичної думки. К.: Голов. вид-во видавничого об’єднання Вища школа”, 1985. 216 с.
79. Комлев Н.Г. О культурном компоненте лексического значения // Вестник Моск. ун-та. Серия Х. Филология. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1996. № 5. С. 43 50.
80. Комлев Н.Г. Компоненты содержания слова: Автореф. дис. канд. филол. наук / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. М., 1966. 16 с.
81. Конецкая В.П. Лексико-семантическая характеристика языковых реалий // Великобритания: лингвострановедческий словарь. 2-е изд., стереотип. М.: Русский язык, 2000. С. 532 538.
82. Коран / Дослідження, переклад (фрагмент) і коментарі Валерія Рибалкіна. К.: Стилос, 2002. 272 с.
83. Коран / АН СССР, Ин-т востоковедения; Пер. и коммент. И. Ю. Крачковского. 2-е изд. М.: Наука, 1990. 727 с.
84. Корнилов О.А. Языковые картины мира как производные национальных менталитетов. М.: Изд-во МГУ, 1999. 341 с.
85. Красных В.В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология: Курс лекций. М.: ИТДГК «Гнозис», 2002. 284 с.
86. Кубрякова Е.С. Языковое сознание и языковая картина мира // Филология и культура: Материалы второй международной конференции. Тамбов: Изд-во ТГУ им. Г. Р. Державина, 1999. С. 6 13.
87. Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г. Лузина Л.Г. Краткий словарь когнитивных терминов. М.: Изд-во МГУ, 1996. 245 с.
88. Кюльоли А. Что является научной проблемой в лингвистике. Разбор нескольких случав // Вестник Московского университета. Сер. 9. Филология. М.: Изд-во Моск. ун-та, 2000. № 3. С. 100 115.
89. Ладо Р. Лингвистика поверх границ культур / Пер. с англ. В. А. Виноградова // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1989. Вып. XXV: Контрастивная лингвистика. С. 32 62.
90. Лапин Н.И. Модернизация базовых ценностей россиян // Социальные исследования. 1986. № 5. С. 3 15.
91. Леві-Строс К. Структурна антропологія / Пер. з фр. З. Борисюк. К.: Основи, 2000. 387 с.
92. Липилина Л.А. Аллюзия и метафора (на материале современного английского языка) // Когнитивно-коммуникативные аспекты филологических и методических исследований: Материалы международной конференции. Калининград: Изд-во КГУ, 2001. С. 21 28.
93. Лисиченко Л. Мовна картина світу та її рівні // Збірник Харківського історико-філософського товариства. Нова серія. Х., 1998. Т. 6. С. 129 144.
94.&nbs