Пишньоха Ольга Анатоліївна Функціонування етнокультурної лексики в турецькій поезії ХХ століття

brief description

Пишньоха Ольга Анатоліївна, асистент кафедри тюркології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Назва дисертації: «Функціонування етнокультурної лексики в турецькій поезії ХХ століття». Шифр та назва спеціальності 10.02.13 мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та Австралії. Спецрада Д26.001.50 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
ПИШНЬОХА ОЛЬГА АНАТОЛІЇВНА
УДК: 811.512.161ʼ373:39]:821.512.161-
1(043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕТНОКУЛЬТУРНОЇ ЛЕКСИКИ
В ТУРЕЦЬКІЙ ПОЕЗІЇ ХХ СТОЛІТТЯ
10.02.13. – Мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки
та Австралії
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів має посилання на відповідне джерело
_______________________О. А. Пишньоха
Науковий керівник: Покровська Ірина Леонідівна, доктор філологічних
наук, доцент
Київ – 2020

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
15
ВСТУП
16
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ЕТНОКУЛЬТУРНОЇ ЛЕКСИКИ 23
1.1. Становлення етнолінгвістики та лінгвокультурології 27
1.2. Мовне відображення ментально-поведінкових норм як
етнокультурне джерело
38
1.3. Взаємозвʼязок мови та культури у працях українських
тюркологів і турецьких лінгвістів 41
1.4. Етнокультурна лексика як проекція національної свідомості 48
1.5. Методологічні засади дослідження етнокультурної лексики
54
Висновки до першого розділу 57
РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕТНОКУЛЬТУРНОЇ
ЛЕКСИКИ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ
59
2.1. Поняття «безеквівалентна лексика» як категорія
етнокультурної лексики
59
2.2. Історія, політика та релігія як джерело формування турецької
мовної картини світу 68
2.3. Функціонування різних типів назв реалій турецької мови у
поетичних текстах ХХ століття
74
2.3.1. Типологія назв реалій у турецькій поезії початку
ХХ століття
87
2.3.2 Типологія назв реалій у турецькій поезії середини ХХ
століття 120
14
2.3.3. Типологія назв реалій у турецькій поезії кінця
ХХ століття
146
Висновки до другого розділу
175
РОЗДІЛ 3. ПРЕЦЕДЕНТНІ ІМЕНА ЯК ОСОБЛИВА
КАТЕГОРІЯ ЕТНОКУЛЬТУРНОЇ ЛЕКСИКИ ТУРЕЦЬКОЇ
ПОЕЗІЇ ХХ СТОЛІТТЯ
178
3.1. Прецедентні феномени як різновид функціонування
етнокультурної лексики
178
3.1.1. Прецедентні імена у турецькій поезії
183
3.2. Функціонування прецедентних імен у турецькій поезії
ХХ століття 185
Висновки до третього розділу
210
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
215
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
221
ДОДАТКИ
252
Додаток 1
252
Додаток 2
254
Додаток 3
256
Додаток 4
257
Додаток 5
268

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
У сучасній антропоцентрично зорієнтованій лінгвістиці дослідження,
присвячені розгляду таких явищ, як етнокультурне самовизначення,
етнокультурна диференціація, етнокультурна релевантність тощо, стали
перспективними і динамічно розвиваються на матеріалі окремих мов. Це, зі
свого боку, орієнтує на етнокультурну толерантність, що особливо важливо в
умовах глобалізації та посилення міжкультурного діалогу.
Зокрема, посилення дипломатичних, торговельних, туристичних,
культурно-освітніх відносин між Україною і Туреччиною (особливо
підписання низки угод у 2017 р.) обумовлює необхідність практичного
опанування турецької мови загалом та актуальність наукових досліджень у
галузі функціонування турецької етнокультурної лексики в українській
тюркології зокрема.
1. Функціонування етнокультурної лексики турецької поезії ХХ ст. має
соціальну обумовленість: з одного боку, це спроба збереження і стимуляції
національної культури, із другого – дається взнаки вплив західного типу
мислення, із третього – етнокультурна лексика є засобом конструювання
нової політичної нації, відіграючи роль обʼєднуючого фактора для
багатонаціональної за своїм складом Туреччини.
Етнокультурна лексика турецької поезії ХХ ст. відтворює мовну
картину світу носіїв турецької мови (як тогочасних, так і «дорослої» частини
теперішніх), є творчим, соціально-психологічним продуктом нації і потребує
уважного спостереження та подальшого ретельного дослідження.
2. У дисертації розроблено типологію назв реалій у турецькій поезії
ХХ ст., що спирається на культурно-історичні передумови їхнього
виникнення.
216
3. Аналіз 900 лексем засвідчив, що мова поетів відображує події
конкретних історичних періодів, транслює цінності, що виникали і поступово
трансформувалися, зберігаючи при цьому особливості етнічного менталітету.
4. Етнокультурні лексичні одиниці відображують культурний досвід
народу й у художньому тексті виконують низку функцій, зокрема таких, як:
створення місцевого (локального) культурного колориту, відтворення
історичного колориту, функція «націоналізації» історії, створення у тексті
національно-культурного колориту, функція памʼяті, міфопоетична,
репрезентативна, символьна, експресивна, естетична функції,
етнокультурного діалогу, функція демонстрації соціальної реальності,
політична та релігійна функції, сугестивного впливу, виокремлення турецької
нації серед інших, маркування «свій – чужий», функція етнічної
паспортизації, авторизації тощо.
Дослідивши в діахронічному зрізі використання лексем, повʼязаних із
кочовим життям тюркських племен, стало зрозумілим, що традиційний
тюркський світогляд не втрачає своєї актуальності. У сучасній турецькій мові
сліди стародавнього кочового менталітету відображені на рівні таких реалій,
як: Анатолія, чинара, Танри, ер, ель, іль, тюркю та ін.
Етнокультурна лексика несе на собі відбиток релігійних уявлень, що
були культурним надбанням турецького етносу в різні історичні часи його
існування. Проте ментальні зміни в турках, як за османських часів, так і за
кемалістських, початково і здебільшого стосувалися великого міста. Село
продовжувало жити своїм традиційним побутом разом із шаріатом, а
подекуди із шаманізмом у його спрощеному вигляді.
Зокрема, шаманізм закріпився у ритуалах, обрядах, різноманітних
священних мовних кліше. Зазнавши змін, він продовжує жити в основі
світогляду турків, апелюючи до ідей створення світу (спочатку Тенгрі
створив дерево з девʼятьма гілками, потім девʼять видів людей і зробив їхнім
прихистком тінь цього дерева). Важливим доказом цього є функціонування
217
фітонімів у турецькій мові та священне місце рослин у тюркській картині
світу, зокрема. В усіх куточках Анатолії наявні специфічні зверненнямолитви до дерев, ряд символів та прикмет, з ними повʼязаних (ритуальне
завʼязування стрічок і читання молитов, жертвоприношення деревам,
висаджування дерева з нагоди народження дитини, віра в те, що звʼязок
людини і рослини зберігається навіть після смерті і рослина надає рушійну
силу душі в потойбіччі тощо).
Отже, те, що фітоніми в будь-якій мові мають культурно-специфічне
забарвлення, є невідʼємною частиною певної національної лінгвокультури і
формується впродовж багатовікового становлення нації, відображаючи
процес пізнання та фіксації уявлень про навколишній світ її представниками.
5. Зʼясовано історичний зміст і коммеморативне навантаження образів
відповідних історичних персонажів, специфіку контекстного функціонування
зазначених образів, їхню вагому роль у формуванні турецької мовної
свідомості (Лейла, Меджнун, Асли, Керем, Ширін, Фархад, Шахерезада,
Огуз-хан, Орхан Газі, Кельоглан, Шахмаран, Корогли, Ататюрк, султан
Сулейман, Фатіх, Адам та Єва, Авель та Каїн, Алі, Ібрагім, Ной, Хідр та Ільяс,
Юнус, Фізулі, Сінан, Кунурі й ін.).
6. Встановлено, що прецедентні імена історичних, релігійних,
літературних персонажів відображають соціально-психологічний тип
представника турецького соціуму, використовуються носіями турецької мови
і у повсякденному житті: 1) деякими іменами нарікають дітей (часто дають
подвійне імя: одне – релігійне, друге – власне тюркське); 2) якісь
використовують на позначення певного емоційно-психічного стану людини
(Лейла, Меджнун); 3) деякі імена поширені лише у специфічних районах
Туреччини, вказуючи, звідки людина родом (Сатилмиш); 4) семантика
деяких імен діахронічно зазнала трансформацій і вони продовжують
використовуватися у турецькій поезії як у класичному варіанті, так і набувши
нових конотацій (Еліф, Лейла, Йосма).
218
7. Турецька мова як основа національної ідентичності зберігає культурноісторичні, духовні цінності давніх тюрків, збагачує їх посередництвом
контактів з іншими народами та зберігає у своєму лексичному фонді велику
кількість мовних одиниць, що містять у своїй семантиці етнографічні дані
світорозуміння своїх предків (Чинар).
Виявленою особливістю турецької мови (а відповідно і свідомості) є те,
що вона фіксує усі явища, пропускає їх крізь призму національної свідомості,
і залишає у своїй лінгвокультурі вже у зміненому форматі. Наприклад, деякі
лексеми арабського і перського походження функціонують у сучасній
турецькій мові, зберігши лише частину свого висхідного значення, та
набувши нових асоціацій, повʼязаних винятково з турецькими уявленнями
про світ (Еліф, олеандр, тюльпан та ін.).
Імʼя Ататюрка формально відноситься до прецедентних, з огляду на
роль вождя і творця сучасної турецької нації, часті покликання на нього
відтворюють широку гаму осмислень його настанов та особистості, й,
очевидно, певну еволюцію творчого дискурсу упродовж ХХ ст.
У поезії початку ХХ ст. імʼя вождя (тим більше за його життя) огорнуте
шанобливим та емоційно-виразним визнанням його генія; його особистість є
джерелом і обʼєктом творчого натхнення. Його ім'я функціонує у поезії як
символ відкритості і готовності до соціальних, економічних та ін.
перетворень, модерних ідеалів громадянського патріотизму, жертовності,
згуртованості й оптимізму в ім’я майбутнього турецької нації і Турецької
Республіки.
Поезія середини ХХ ст., не втрачаючи уваги до особи Ататюрка, але
явно применшуючи емоційність покликань на нього, переосмислює його ідеї,
не підважуючи їх авторитетність, відповідно до нових реалій. В умовах
політичного курсу Турецької Республіки останніх двох десятиліть, що
допускає розширення авторитету ісламу в політичному житті, імʼя та особа
Ататюрка є символом і дороговказом продовження європеїзації країни,
наголошує на пріоритеті національних цінностей над релігійними.
219
Лексика поезій кінця ХХ ст. до певної міри відтворює еволюцію
світогляду турецького населення, що пережило соціальні, політичні й
економічні перетворення в Турецькій Республіці, ближче познайомилося із
західним світом.
Ураховуючи той факт, що поезія миттєво відгукується на всі настрої в
суспільстві, на внутрішню та зовнішню політику держави, стає очевидним,
що збільшення антропонімів і топонімів, повʼязаних з іншими країнами,
зокрема з європейськими, на початку та в середині ХХ ст. відображають
зростаючий інтерес Туреччини до західної цивілізації, що логічно відповідає
стратегічному курсу країни на вестернізацію, який був заданий Ататюрком.
На прикладі відповідних етнокультурних лексем очевидно, що нація
прийняла покладений Ататюрком курс. Проте посилання на ці реалії значно
поступаються етнокультурним лексемам, успадкованим від османських і
доосманських часів.
Хоча поезія є творчістю індивідуальних поетів, усе ж вона
віддзеркалює смаки, настрої і знання турецької нації, розкриває характерні
особливості, відтінки описуваного явища, допомагає не лише вказати на саме
явище, а й видає його своєрідне авторське бачення разом з оцінкою та
особистим ставленням до нього.
Особливості функціонування етнокультурної лексики і тенденції
використання таких лексем турецькими поетами ХХ ст. демонструють
значний обсяг їхньої культурної памʼяті, але водночас і спроби поєднання
власної традиційності з культурними кодами Західної цивілізації,
новаторство разом із постійним зверненням до національної культурної
спадщини, від буденного життя пересічної людини до героїчного минулого і
славних тюркських та османських правителів.
Перспективи подальшого дослідження повʼязані із поглибленням
вивчення виражальних можливостей цієї лексики в поетичному тексті, із
питанням перекладу таких лексем, визначенням їхнього емоційноекспресивного потенціалу, усього спектру асоціативних звʼязків, закладених
220
у їхній семантиці. Безумовний інтерес становить і подальший аналіз впливу
історичних передумов формування реалій (османська імперська
ментальність, ідеї пантюркізму, культ особи Ататюрка) на менталітет носіїв
турецької мови, дослідження етнокультурної лексики з позицій сучасного
політичного, релігійного дискурсів, сприйняття та використання
етнокультурних лексем носіями турецької лінгвокультури, які мешкають за
кордоном.