УЗУАЛЬНЕ ТА ОКАЗІОНАЛЬНЕ В ІННОВАЦІЯХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ: тенденції оновлення лексико-словотвірної категорії назв особи

brief description

Донецький національний університет

На правах рукопису

Брітікова Катерина В’ячеславівна

УДК 811.161.2´373.611 (043.3)

УЗУАЛЬНЕ ТА ОКАЗІОНАЛЬНЕ В ІННОВАЦІЯХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ:
тенденції оновлення лексико-словотвірної категорії назв особи
10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник
Карпіловська Євгенія Анатоліївна, доктор філологічних наук, професор, в.о.завідувача відділу структурно-математичної лінгвістики Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України

Донецьк-2007

ЗМІСТ

ВСТУП 6
РОЗДІЛ І. Тенденції оновлення лексичного фонду української мови
в період незалежності (1991-2006 рр.) 14
І.1. Динаміка мови в синхронії 14
І.2. Внутрішні й зовнішні чинники розвитку мови 18
І.3. Термінологічний апарат опису виявів динаміки в лексичній
та словотвірній підсистемах мови 25
І.3.1. Словотвірний тип 26
І.3.2. Інновація 28
І.3.3. Неологізм 30
І.3.4. Оказіоналізм 36
І.3.5. Потенційне слово 45
І.4. Мовна норма та інновації 49
І.5. Поняття узуального та оказіонального в словотворенні 52
Висновки до розділу І 53
РОЗДІЛ ІІ. Способи класифікації відіменних іменників назв особи 55
ІІ.1. Словотвірна категорія особи 55
ІІ.2. Непохідні запозичення-інновації як тло для аналізу
новотворів 57
ІІ.3. Іменна мотивація новотворів назв осіб 63
ІІ.3.1. Іменники як дериваційна база номінацій особи 63
ІІ.3.2. Прикметники як мотивувальні слова 65
ІІ.3.3. Множинна мотивація відіменних іменників-
новотворів 66
ІІ.4. Семантика відіменних іменників назв особи 70
ІІ.4.1. Ключові сфери функціонування новотворів назв
особи 74
ІІ.4.2. Назви осіб прихильників чогось або когось 76
ІІ.4.3. Належність до колективу однодумців 78
ІІ.4.4. Назви осіб за професією та родом занять 80
ІІ.4.5. Номінації-характеристики 83
Висновки до розділу ІІ 85
РОЗДІЛ ІІІ. Узуальне словотворення нових відіменних іменників
назв особи 87
ІІІ.1. Продуктивні типи суфіксальних відіменних
іменників назв осіб чоловічої статі 89
ІІІ. 2. Продуктивні типи суфіксальних відіменних
іменників назв осіб жіночої статі 109
ІІІ.3. Продуктивні типи префіксальних відіменних
іменників назв осіб 115
ІІІ.4. Малопродуктивні типи творення відіменних
іменників назв особи 127
ІІІ.5. Способи творення складних відіменних іменників назв
особи 134
ІІІ.5.1. Композиція 134
ІІІ.5.2. Юкстапозиція 149
ІІІ.5.3. Абревіація 157
ІІІ.6. Інші способи творення інновацій на позначення особи 162
ІІІ.6.1. Суфіксальні утворення з основами складеного типу 163
ІІІ.6.2. Усічення (апокопа) 164
ІІІ.7. Способи творення нових іменників-демінутивів та
аугментативів 165
Висновки до розділу ІІІ 167
РОЗДІЛ ІV. Різновиди неузуального (оказіонального) словотворення
нових відіменних іменників назв особи 169
ІV.1. Трактування оказіоналізму та оказіонального
словотворення в сучасному мовознавстві 169
ІV.2. Власне-оказіональні способи творення нових слів 173
ІV.2.1. Каламбур 173
ІV.2.2. Контамінація 175
ІV.2.3. Самостійне функціонування афіксальних морфем 176
ІV.2.4. Оказіональне творення онімів 177
ІV.2.5. Графічні способи 178
ІV.2.6. Міжслівне накладання 180
ІV.2.7. Зворотний словотвір 181
ІV.3. Порушення емпіричної та системної продуктивності
як засіб творення оказіоналізмів 182
Висновки до розділу ІV 189
ВИСНОВКИ 190
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 193
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 211
ДОДАТКИ 214

ВСТУП

Набуття українською мовою статусу мови держави, а отже, кардинальна зміна її суспільних функцій спричинюють гостру потребу в дослідженні динаміки мови, яка виявляється насамперед у змінах лексичного фонду (неологізація / архаїзація, термінологізація / детермінологізація, інтернаціоналізація / націоналізація, перерозподіл лексики за сферами функціонування мови тощо), інвентарю засобів словотворення, у стильовій диференціації мовних одиниць, зміні їхніх оцінних властивостей, а також у формуванні в них нових значень, широкій варіативності номінацій. У першу чергу, активізацію мовної динаміки спричинює динаміка суспільного життя. Проте, крім зовнішніх чинників, зміни в лексичному фонді мови спричинюють і чинники внутрішні, пов’язані з розвитком мовної системи, процесами її кодифікації та внормування відповідно до нових потреб суспільного життя. Без усебічного обстеження змін у системі сучасної української мови неможливе успішне розв’язання теоретичних і практичних завдань мовного будівництва в сучасній Україні, повноцінна українізація всіх сфер життя українського суспільства.
Інновації в українській лексиці вже неодноразово досліджувалися на різних часових зрізах. Аналізу тенденцій розвитку словникового складу літературної української мови в другій половині ХІХ на початку ХХстоліття присвятила монографію Розвиток лексики української літературної мови в ІІ половині ХІХ на початку ХХ століття” О.Г.Муромцева (К., 1985), нову лексику української мови післявоєнного періоду на тлі інших слов’янських мов у праці Розвиток лексики слов’янських мов у післявоєнний період” проаналізувала В.Т.Коломієць (К.,1973). А.Москаленко, Ю.Редько, В.Присяжнюк, О.Терещенко, І.Шашкін, М.Бойко та інші вчені досліджували процес оновлення української мови ХХ століття. Динаміку внормування українського лексикону впродовж ХХстоліття у своїй монографії Динаміка лексичних норм української літературної мови ХХ століття” всебічно обстежила Л.В.Струганець (Тернопіль, 2002). Докладний опис інноваційних процесів у мові засобів масової інформації подав у своїй монографії „Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі мови засобів масової інформації)” О.А.Стишов (К., 2003). На основі всебічного вивчення лексико-словотвірних інновацій було створено низку українських словників нової лексики, відсутніх в радянську добу в українській лексикографії: Д.Мазурик „Нове в українській лексиці” (Л., 2002), Г.М.Віняр і Л.Р.Шпачук „Словник новотворів української мови кінця ХХстоліття” (Кривий Ріг, 2002), Ж.В.Колоїз „Тлумачно-словотвірний словник оказіоналізмів” (Кривий Ріг, 2003), А.М.Нелюби „Лексико-словотвірні інновації (1983-2003)” (Х., 2004), Г.М.Вокальчук „Короткий словник авторських неологізмів в українській поезії ХХ століття”, долучений до її монографії „Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний аспект)” (Рівне, 2004).
Проте сьогодні ще відсутні дослідження інновацій у межах лексичних об’єднань, зокрема, словотвірних категорій, які б давали змогу виявити цілісну картину тенденцій їхньої внутрішньої та зовнішньої динаміки, закономірності оновлення їхнього складу. Уже виконані праці пов’язані з осмисленням окремих проблем оновлення української мови на межі ХХ-ХХІстоліть. Це дисертаційні дослідження Т.А.Коць „Функціональний аспект лексичної норми в засобах масової інформації (на матеріалі газет 90-х років ХХ ст.)” (К., 1997), І.А.Самойлової Процеси семантичної деривації в лексиці сучасної української літературної мови (на матеріалі неологізмів 70-90-х років ХХ ст.)” (К., 1999), І.І.Браги „Мовна репрезентація образу держави у пресі України (кінець 1970-х початок 2000-х років)” (К., 2002), Д.Мазурик Інноваційні процеси в лексиці сучасної української літературної мови (90-і роки ХХ ст.)” (Л., 2002), Г.Б.Мінчак „Конотативна семантика сучасних ідеологічно забарвлених номінативних одиниць (на матеріалі української преси 90-х років ХХстоліття)” (К., 2003) та інші. Для з’ясування активності інноваційних процесів у лексиконі, продуктивності тих чи інших способів та моделей творення лексичних інновацій украй потрібний комплексний аналіз нової лексики саме в межах словотвірних категорій, що зумовлює актуальність теми дисертації.
Фактографічну основу дослідження склали 1140 лексико-словотвірних інновацій на позначення особи, виявлені в українській періодичній пресі різного суспільно-політичного спрямування за 1991-2006 роки, зокрема в журналах Політика і культура”, „Критика”, „Бизнес” (російськомовне джерело, в якому був опрацьований тільки розділ рекламних оголошень про вакансії, що, за чинним українським законодавством, друкуються українською мовою), Ліцей”, „Вітчизна”, „Урок української” та газетах Громадський контроль”, Шлях перемоги”, ”Освіта України”, „Обрій ПІБ”, Урядовий кур’єр”, Товариш”, Світлиця”, „Коментар”, „Літературна Україна”, „Правозахисник України”, „Хрещатик” та інших, а також неолексеми, зафіксовані в словниках інновацій перелічених вище . У цілому ж картотека дослідження нараховує 1500 окремих лексем з їхніми можливими графічними та акцентуаційними варіантами, похідними та словосполуками з ними. Аналіз інновацій, що з’явилися в мовній практиці засобів масової інформації (далі ЗМІ) протягом одного року або певного періоду (у нашому дослідженні періоду функціонування української мови в статусі мови незалежної Української держави), дає уявлення про стан лексикону в певний момент його функціонування, його „миттєвий знімок”. Для з’ясування регулярності тієї чи іншої інновації, її відповідності нормам української мови необхідне зіставлення з іншими часовими зрізами розвитку української мови. Такий підхід до вивчення інновацій можна вважати загальноприйнятим у дослідженнях нової лексики. Він, зокрема, реалізований у працях колективу російських дослідників під керівництвом Н.З.Котелової. Нові слова, які виявили свою стабільність у лексиконі протягом десятиліття (60-і та 70-і роки), було представлено в узагальнювальних словниках-довідниках „Нові слова й значення” („Новые слова и значения”), виданих цим колективом у 1971 та 1984 роках.
Спирання в дослідженні на матеріал, переважно зібраний нами самостійно з українських загальнодоступних газет та журналів, зумовлене роллю, яку ЗМІ відіграють сьогодні в житті українського суспільства. У мові газет і журналів найяскравіше виявлені процеси, що відбуваються в усіх сферах функціонування мови. Крім власних прикладів із текстів, у дисертації широко використовувалися статті зі словника-довідника Д.Мазурик Нове в українській лексиці” (Л., 2002), укладеного за матеріалами української преси 90-х років минулого століття, „Короткого словника жарґонної лексики української мови” Л.Ставицької (К., 2003), „Сучасного словника-мінімуму іншомовних слів” (К., 2002), а також приклади з комп’ютерної бази лексико-словотвірних інновацій в сучасній українській мові, створюваної у відділі структурно-математичної лінгвістики Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України, досліджень Л.Павленко [2000], О.Стишова [2003], Г.Шаповалової [2003], Є.Карпіловської [2004], Н.Клименко [2004], О.Турчак [2004] та інших дослідників. Деякі інновації були дібрані з текстів сучасних українських художніх творів (С.Процюк „Інфекція”, В.Омелянчук „Чорний лелека” та ін) й іноземної прози українською мовою (Дж.Д.Селінджер „Над прірвою у житі” в перекладі О.Логвиненка, Дж.К.Ролінґ „Гаррі Поттер і таємна кімната” в перекладі В.Морозова та ін).
Метою роботи є дослідження формально-граматичних і функціонально-семантичних особливостей відіменних новотворів назв особи, визначення продуктивності й активності моделей їхнього творення, виявлення узуальних та оказіональних способів творення таких інновацій у досліджуваний період час функціонування української мови в статусі мови незалежної Української держави.
Реалізація поставленої мети передбачала виконання таких конкретних дослідницьких завдань:
1) визначити лексико-семантичні групи назв особи, які почали активно поповнюватися відіменними новотворами в нових умовах функціонування української мови;
2) обстежити реальні, тобто вже засвідчені в текстах або словниках відіменні іменники назви осіб, для встановлення їхньої словотвірної структури, семантики та стилістичних (експресивно-оцінних) конотацій;
3) виявити ядерні (продуктивні) і периферійні (малопродуктивні) словотвірні типи нових відіменних іменників назв особи;
4) виділити словотвірні типи узуальних відіменних іменників-інновацій, які відповідають усталеній на сьогодні лексичній і словотвірній нормам української мови, і словотвірні типи неузуальних (оказіональних) відіменних іменників-інновацій, створених усупереч таким нормам.
Об’єктом дослідження є нові відіменні іменники в межах словотвірної категорії назв особи в сучасній українській мові, як ті, що вже засвідчені словниками, виданими після 1991 року, так й інновації, виявлені в мові ЗМІ, але ще не зафіксовані словниками.
Предмет дослідження становлять способи та засоби створення нових відіменних іменників-назв особи в сучасній українській мові, як простих (з одним коренем), так і складних (кількакореневих), їхня відповідність усталеній лексичній та словотвірній нормам мови, продуктивність й активність певних моделей словотворення.
У дисертації в процесі аналізу іменників-інновацій був застосований системний підхід, що полягав у комплексному вивченні їхніх форми, семантики та особливостей функціонування в письмовому мовленні. Для виконання конкретних завдань дослідження були використані такі методи: описовий у дослідженні словотвірних типів нових відіменних іменників-назв осіб; метод компонентного аналізу та дефініційний метод при аналізі семантичної будови іменників-новотворів та вироблення її метамовних (словникових) еквівалентів; частково також використовувалися методи лінгвістичного моделювання та прогнозування для з’ясування ступеня реалізації потенціалу окремих словотвірних моделей, а також метод кількісних оцінок їхньої продуктивності та активності в сучасній українській мові.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в його межах подальшого розвитку набув аналіз словотвірної категорії особи у зв’язку з явищем антропоцентризму в мові; уперше описано нові відіменні іменники назви особи з огляду на узуальну чи оказіональну модель їхнього творення; виявлено внутрішньо- й позамовні чинники, що впливають на творення й функціонування в сучасній мовній практиці номінацій особи певної формально-семантичної будови.
Теоретичне значення дисертаційної роботи зумовлене тим, що проаналізований новий матеріал розширює уявлення про шляхи й способи оновлення лексикону української мови як державної мови незалежної України. Здійснений аналіз нових номінацій особи дає змогу встановити тенденції розвитку української мови в нових суспільно-політичних умовах її функціонування; зроблені висновки розвивають теорію узуального й оказіонального словотворення в сучасній українській дериватології.
Практичне значення дослідження полягає в можливості застосування його теоретичного апарату, фактичного матеріалу й одержаних результатів для вивчення динамічних процесів у системі сучасної української мови, їхнього лексикографічного моделювання. Зібраний матеріал і запропонований спосіб його аналізу й класифікації може бути використаний при укладанні різнотипних словників нової української лексики, у створенні комп'ютерних лінгвістичних баз даних і знань, а також у розробленні лінгвістичного забезпечення різноманітних систем опрацювання україномовних текстів.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана в межах наукових тем: „Лексичні і граматичні форми і категорії в національно-мовній картині світу” (Г05/12) кафедри української мови Донецького національного університету; „Динамічні процеси в словотворенні та лексиці сучасної української мови” й „Теоретичні та методологічні засади комп’ютерного моделювання інноваційних процесів у мові”, виконуваних у відділі структурно-математичної лінгвістики Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України, а також науково-дослідного проекту „Інноваційні процеси в лексиконі та граматичному ладі сучасної української мови” (реєстраційний номер 7.07/00005), який спільно виконують відділ структурно-математичної лінгвістики Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України та кафедра української мови Донецького національного університету на замовлення Державного фонду фундаментальних досліджень Міністерства освіти і науки України.
Апробація роботи. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри української мови Донецького національного університету (протокол №5 від 22 грудня 2006 р.). За результатами дослідження виголошені доповіді на таких загальнодержавних та міжнародних наукових конференціях: Міжнародна наукова конференція „Дослідження слов’янських мов та літератур у вищій школі: досягнення та перспективи” (Москва, 2003); ХМіжнародна конференція з функціональної лінгвістики „Функціонування російської та української мов в епоху глобалізації” (Ялта, 2003); ХІМіжнародна конференція з функціональної лінгвістики „Функціональний опис природної мови та її одиниць” (Ялта, 2004); Міжнародні „Граматичні читання-ІІІ” (Донецьк, 2005); ХІІ Міжнародна конференція з функціональної лінгвістики „Функціоналізм як основа лінгвістичних досліджень” (Ялта, 2005). Результати дослідження були також викладені в доповіді на науковому аспірантському семінарі, започаткованому при кафедрі української мови ДонНУ (Донецьк, 2003).
Публікації. Зміст дисертації висвітлено у восьми публікаціях, з яких чотири наукові статті, опубліковані у фахових виданнях, передбачених переліком ВАК України, і чотири тези доповідей на міжнародних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури (194 найменування), додатка (індекси новотворів-жаргонізмів, юкстапозитів-інновацій та словник нових іменників назв особи). Обсяг основного тексту дисертації становить 192 сторінки. Загальний обсяг роботи 305 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. У дисертації процеси оновлення лексико-словотвірної категорії назв особи в сучасній українській мові проаналізовано в межах антропоцентричної, динамічної, наукової парадигми. Уперше в українській дериватології відіменні іменники-назви особи описано з огляду на узуальну чи оказіональну модель їхнього творення. Такий підхід до аналізу формально-семантичної будови похідної лексики уможливив з’ясування внутрішньо- та позамовних чинників, що регулюють творення та функціонування в сучасній мовній практиці нових номінацій особи.
2. Здійснений аналіз тенденцій оновлення лексико-словотвірної категорії назв особи в сучасній українській мові засвідчив, що новотвори в нових умовах функціонування української мови особливо активно створюються у таких сферах суспільної діяльності, як сфера політики (назви осіб за політичними переконаннями, поглядами, належністю до політичної партії, виконуваною в політикумі функцією чи обійманою урядовою посадою). Аналізовану категорію похідних активно поповнюють також новотвори на позначення реалій сфер економіки, спорту, культури, мистецтва, моди, реклами. Значна кількість нових відіменних іменників викликана появою нових сфер людської діяльності в сучасному українському суспільстві: державотворення, сфера готельного, модельного, рекламного бізнесу, приватного підприємництва тощо. До творення нових номінацій особи спричинюються як зовнішні, так і внутрішні чинники змін у сучасному українському лексиконі, мовної динаміки в цілому.
3. Унаслідок опрацювання текстів газетно-журнальної публіцистики періоду незалежності (1991-2006 рр.), реєстрів новітніх загальномовних і галузевих українських словників, а також спеціальних неологічних словників, їхнього зіставлення з реєстрами словників радянської доби виявлено різний характер новизни аналізованих новотворів на позначення особи. Серед таких словотвірних інновацій виділені ті, що 1) називають нові явища дійсності й мають нову форму з новим значенням, 2) по-новому називають уже відомі явища, поняття, реалії дійсності й можуть мати частково нову або й стару форму з новим значенням та 3) слова внутрішні входження, які не потрапили до словників з огляду на їхнє ідеологічне або стилістичне забарвлення, повернулися до активного вжитку з периферії лексикону. У дисертації запропоновані уточнені визначення термінів мовна інновація, неологізм, новотвір, потенційне слово, оказіоналізм.
4. У межах дослідженого матеріалу виділені словотвірні типи узуальних та неузуальних (оказіональних) відіменних іменників-інновацій. За допомогою запровадженої методики кількісного обрахування продуктивності словотвірних типів, а також аналізу семантико-функціональних властивостей новотворів доведено, що серед дібраних інновацій, як і в українській літературній мові до 1991року, узуальні словотвірні типи становлять основу поповнення словотвірної категорії назв особи. Так, на приблизно 1140опрацьованих новотворів припадає 1073 інновації, утворені в межах узуальних словотвірних типів, що становить 93% від загальної кількості опрацьованого матеріалу, відповідно, неузуальних (оказіональних) новотворів нараховуються приблизно 80одиниць, що становить близько 7 % від загальної кількості виявлених інновацій.
5. Серед нових відіменних іменників на позначення особи виявлені ядерні (продуктивні) й периферійні (малопродуктивні) словотвірні типи. Наприклад, до продуктивних словотвірних типів, за якими утворюються узуальні іменники на позначення осіб чоловічої або жіночої статі, належать: „іменник + -ник”, „іменник + -ист (-іст)”, „іменник + -ець”; „іменник + -к(а)”, „іменник + -иц(я)”, „анти- + іменник”, „супер- + іменник” тощо. Високу продуктивність засвідчили способи творення складних слів: словоскладання (юкстапозиція), основоскладання (композиція) та абревіація. Також активно утворюються інновації за допомогою усічення твірної основи. До малопродуктивних узуальних способів словотворення віднесено більшість префіксальних словотвірних типів, зокрема, „поза- + іменник”, „недо- + іменник” та інші.
6. Оказіональне словотворення становить окрему систему сучасного українського словотвору, якій притаманна власна сукупність способів і засобів словотворення. Серед них виділяємо власне-оказіональні способи: каламбур, міжслівне накладання, зворотний словотвір, контамінація, самостійне вживання морфем (морфологізація частин слова), творення оказіональних онімів, графічні способи, а також порушення системної чи емпіричної продуктивності узуальних словотвірних типів.
7. Проаналізовані лексико-словотвірні інновації розширюють уявлення про тенденції та способи оновлення лексико-словотвірної категорії назв особи й сучасного українського лексикону в цілому. Одержані теоретичні результати дослідження, вироблені класифікації нової похідної лексики розвивають теорію узуального й оказіонального словотворення в сучасній українській дериватології і можуть прислужитися для розв’язання завдань гармонійного розвитку сучасного українського загальномовного й професійного лексикону, вироблення нових та розвитку вже наявних функціональних стилів української мови.
8. Зібраний та систематизований мовний матеріал, випрацьовані методики його аналізу та пояснення закладають підґрунтя для вірогідного прогнозування дальшого розвитку дослідженої лексико-словотвірної категорії назв особи в сучасній українській мові. Вони можуть бути використаними при укладанні нових загальномовних і галузевих словників різних типів, а також у створенні комп'ютерних лінгвістичних баз даних і знань, створенні різноманітних україномовних процесорів, лінгвістичного забезпечення комп’ютерних систем опрацювання україномовної інформації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во иностр. лит., 1955. 416 с.
2. Белоусова А.С. Имена лиц и их синтаксические свойства // Слово и грамматические законы языка: Имя / Отв. ред. Н.Ю.Шведова, В.В.Лопатин. М.: Наука, 1989. С.139-140, 181.
3. Бічай Ю.В. „Модні” слова в сучасній російській мові (на матеріалі тлумачних словників і мовленнєвої практики мас-медіа кінця ХХ початку ХХІ ст.): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.02. Дніпропетровськ, 2003. 20 с.
4. Блинова О.И. Явление мотивации слов. Томск: Изд-во Томск. гос. ун-та, 1984. 192 с.
5. Бодуэн де Куртене И.А. Избранные труды по языкознанию. В 2 т. Т.2. М., 1963. 437с.
6. Большой словарь русского жаргона. СПб.: Норинт, 2000. 720 с.
7. Брітікова К.В. Роль юкстапозиції у творенні експресивно-оцінних номінацій особи // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 14 / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. Донецьк: ДонНУ, 2006. С.197-200.
8. Брітікова (Розова) К.В. Мовна динаміка та її сучасний терміноапарат // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 13 / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. Донецьк: ДонНУ, 2005. С.280-286.
9. Брага І.І. Мовна репрезентація образу держави у пресі України (кінець 1970-х-початок 2000-х років): Автореф. дис. ... канд.філол.наук: 10.02.01. К., 2002. 20с.
10. Валгина Н.С. Активные процессы в современном русском языке: Учебное пособие для студентов вузов. М.: Логос, 2001. 304 с.
11. Васильева Л.И. Суффиксальное словообразование лиц по профессии в русском и украинском языках: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10660. М., 1971. 31 с.
12. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2001. 1440с.
13. Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2003. 896с.
14. Винокур Г.О. Маяковский новатор языка // Избранные работы по русскому языку. М.: Учпедгиз, 1959. С.45-69.
15. Віняр Г.М., Шпачук Л.Р. Словник новотворів української мови кінця ХХстоліття. Кривий Ріг, 2002. Вип. 2. 232с.
16. Вокальчук Г.Н. Окказиональная номинация лиц в украинской поэзии 20-30-х годов ХХ века: Автореферат дис. ... канд. филол. наук : 10.02.01. К., 1991. 24 с.
17. Вокальчук Г.М. Юкстапозити-назви осіб в українській поезії 20-30-х років ХХ століття // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії. Т.2. Рівне, 1995. С.128-145.
18. Вокальчук Г.М. Індивідуально-авторські юкстапозити в українській поезії 20-30-х років ХХ століття // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії. Вип.10. Рівне, 2002. С.102-109.
19. Вокальчук Г.М. Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний аспект) / За ред. А.П.Грищенка: Монографія. Рівне: Наук.-видав.центр «Перспектива», 2004. 524с.
20. Волков С.С., Сенько Е.В. Неологизмы и внутренние стимулы языкового развития // Новые слова и словари новых слов. Л.: Наука, 1983. С. 43-57.
21. Волоцкая З.М. К сопоставительному описанию славянских языков // Вопросы языкознания. 1975. № 5. С.38-54.
22. Волоцкая З.М. Некоторые наблюдения над структурой толкования мотивированных слов (на материале словарных статей в Словаре польского языка” под ред.В.Дорошевского) // Советское славяноведение. 1976. № 6. С.77-86.
23. Волоцкая З.М. Установление отношения производности между словами (Опыт применения трансформационного метода) // Вопросы языкознания. 1960. № 3. С.100-107.
24. Габинская О.А. Антонимия как одна из причин возникновения лексических новообразований // Инновации на разных языковых уровнях: Сб. науч. трудов. Рига, 1978. С.135-145.
25. Гимпелевич В.С. О членимости заимствованных слов в русском языке // Развитие современного русского языка. 1972. М.: Наука, 1975. С.192-198.
26. Головащук С.І. Словник-довідник з правопису та слововживання / За ред. В.М.Русанівського. К.: Наук. думка, 1989. 832с.
27. Горбачевич К.С. Изменение норм русского литературного языка. Л.: Просвещение, 1971. 270с.
28. Горецький Я. Динамічність і динаміка в мові // Мовознавство. 1988. №6. С.7-10.
29. Городенська К.Г. Префікси та префіксоїди в українській мові // Мовознавство. 1986. №1. С.36-41.
30. Гринберг Дж. Квантитативный подход к морфологической типологии языков // Новое в лингвистике. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1963. Вып.ІІІ. С.60-94.
31. Ґрещук В.В. Український відприкметниковий словотвір. Івано-Франківськ: Вид-во Плай” Прикарпатського університету ім.В.Стефаника, 1995. 208с.
32. Ґрещук В.В. Відприкметникові утворення // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М (співголова) та ін.; НАН України. Вид.2-ге, випр. і допов. К.: Укр. енцикл.”, 2004. 821с.: іл. С.79-80.
33. Давыдова Т.С. О продуктивности структурных моделей наименований лиц по профессии в современном английском языке // Вестник ЛГУ. Серия 2. 1990. №2 (9). С. 76-80.
34. Дащенко О.И. Лексические инновации в современном русском языке и их источники // Лексико-граматичні інновації в сучасних слов’янських мовах: Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції / Упорядник Т.С.Пристайко. Дніпропетровськ: „Пороги”, 2005. С.121-124.
35. Денисов П.Н. О понятии синхронного среза и синхронного состояния языка в лексике и лексикографии // Вопросы языкознания. 1986. №3. С.89-95.
36. Дідківська Г.Г. Назви осіб за професією в сучасній українській мові // Мовознавство. 1969. № 5. С. 18-23.
37. Дорофєєва О.М. Оказіональне слово в сучасній російськомовній газетно-журнальній комунікації (комунікативно-прагматичний та соціокогнітивний аспекти): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.02. К., 2003. 20 с.
38. Ермакова О.П. Лексические значения производных слов в русском языке. М.: Рус.яз., 1984. 152 с.
39. Єрмоленко С.Я. Мова преси // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М (співголова) та ін.; НАН України. Вид.2-ге, випр. і допов. К.: Укр. енцикл.”, 2004. 821с.: іл. С.352.
40. Єрмоленко С.Я. Мова телебачення і радіо // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М (співголова) та ін.; НАН України. Вид.2-ге, випр. і допов. К.: Укр. енцикл.”, 2004. 821с.: іл. С.353.
41. Єрмоленко С.Я. Публіцистичний стиль // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М (співголова) та ін.; НАН України. Вид.2-ге, випр. і допов. К.: Укр. енцикл.”, 2004. 821с.: іл. С.539-540.
42. Єрмоленко С.Я. Розмовна мова // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М (співголова) та ін.; НАН України. Вид.2-ге, випр. і допов. К.: Укр. енцикл.”, 2004. 821с.: іл. С.560-561.
43. Загнітко А.П. Постмодерністський поетичний синтаксис: типологічні вияви інновацій // Граматика слова і граматика мови. Донецьк, 2005. С.129-151.
44. Захлюпаная Н. М. Субстантивные образования с суффиксом -ка в современном украинском языке: Автореф.дис. канд.филол.наук: 10.02.02. Ужгород, 1984. 20 с.
45. Звегинцев В.А. Очерки по общему языкознанию. М.: Изд-во МГУ, 1962. 384с.
46. Земская Е.А. Активные процессы современного словопроизводства // Русский язык в конце ХХ столетия (1985-1995). 2 изд. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 90-141.
47. Земская Е.А. Окказиональные и потенциальные слова в словообразовании // Актуальные проблемы русского словообразования. I. Самарканд, 1972. С.19-28.
48. Земская Е.А. Словообразование как деятельность / Ин-т рус. языка РАН. М.: Наука, 1992. 221 с.
49. Зенков Г.С. Вопросы теории словообразования. Фрунзе: Изд-во Киргиз. гос. ун-та, 1969. 165 с.
50. Ільїн В.С. Префікси в сучасній українській мові. К., 1953. 167с.
51. Какорина Е.В. Стилистический облик оппозиционной прессы // Русский язык конца ХХ столетия (1985-1995). 2 изд. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 409-426
52. Карпіловська Є.А. Динаміка сучасної української мови в словниках нового покоління (проект серії словників нової української лексики) // Українська мова. 2004. №3. С.3-29.
53. Карпіловська Є.А. Ігрова стихія в сучасній українській мовотворчості // Лінгвістичні студії: Зб.наук.праць. Випуск 12 / Укл.: Анатолій Загнітко (наук.ред.) та ін. Донецьк: ДонНУ, 2004. С.244-247.
54. Карпіловська Є.А. Мовна категоризація світу і тенденції українського експресивно-оцінного словотворення // Граматика слова і граматика мови. Донецьк, 2005. С.229-253.
55. Карпіловська Є.А. Суфіксальна підсистема сучасної української літературної мови: будова та реалізація. К., 1999. 297с.
56. Каспришин З.Е. Множественность словообразовательной мотивации в современном украинском языке: Автореферат дис. ... канд. филол. наук: 10.02.01. К., 1989. 17 с.
57. Кислюк Л. Нові тенденції у творенні іменників-назв осіб сучасної української мови // Актуальні проблеми українського словотвору. Івано-Франківськ, 2002. С.217-225.
58. Клименко Н.Ф. Абревіація // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М (співголова) та ін.; НАН України. Вид.2-ге, випр. і допов. К.: Укр. енцикл.”, 2004. 821с.: іл. С.7.
59. Клименко Н.Ф. Відіменникові утворення // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М (співголова) та ін.; НАН України. Вид.2-ге, випр. і допов. К.: Укр. енцикл.”, 2004. 821с.: іл. С.73.
60. Клименко Н.Ф. Відіменні утворення // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М (співголова) та ін.; НАН України. Вид.2-ге, випр. і допов. К.: Укр. енцикл.”, 2004. 821с.: іл. С.74.
61. Клименко Н.Ф. Моція // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М (співголова) та ін.; НАН України. Вид.2-ге, випр. і допов. К.: Укр. енцикл.”, 2004. 821с.: іл. С.384.
62. Клименко Н.Ф. Назви осіб // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М (співголова) та ін.; НАН України. Вид.2-ге, випр. і допов. К.: Укр. енцикл.”, 2004. 821с.: іл. С.398-399.
63. Клименко Н.Ф. Новотворення чи мавпування? // Урок української. 2004. №10. С.23-25.
64. Клименко Н.Ф. Основи морфеміки сучасної української літературної мови. Вид. 2-ге. К., 2000. 161 с.
65. Клименко Н.Ф. Осново- і словоскладання у процесах номінації сучасної української мови // Українська мова. 2003. № 3-4. С.83-105.
66. Клименко Н.Ф. Потенційне слово // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М (співголова) та ін.; НАН України. Вид.2-ге, випр. і допов. К.: Укр. енцикл.”, 2004. 821с.: іл. С.511.
67. Клименко Н.Ф. Потенциальные и реализованные слова // Система и структура языка в свете марксистско-ленинской методологии / АН УССР. Ин-т языкознания им. А.А.Потебни. Под ред. В.И.Перебейнос. К.: Наук. думка, 1981. С.129-146.
68. Клименко Н.Ф. Словоскладання. Абревіація // Словотвір сучасної української літературної мови / За ред. І.І.Ковалика. К.: Наук. думка, 1979. С.314-398.
69. Клименко Н.Ф. Словотвірна категорія // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М (співголова) та ін.; НАН України. Вид.2-ге, випр. і допов. К.: Укр. енцикл.”, 2004. 821с.: іл. С.618-619.
70. Клименко Н.Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові. К.: Наук. думка, 1984. 251 с.
71. Клименко Н.Ф. Юкстапозит // Українська мова”. Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М. (співголова) та ін; НАН України. Вид. 2-ге, випр. і допов. К.: Укр. енцикл.”, 2004. 821 с.: іл. С. 810.
72. Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А. Словотвірна морфеміка сучасної української літературної мови. К., 1998. 161с.
73. Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А., Даниленко Л.І. Динаміка словникового складу сучасної української сови на тлі міжслов’янських паралелей // Мовознавство. 2003. №2-3. С.96-111.
74. Коваленко Б. Словотвір субстантивних аугментативів // Актуальні проблеми українського словотвору. Івано-Франківськ, 2002. С.209-217.
75. Коваленко Б.О. Стилістично знижена лексика в мові сучасної української публіцистики: Автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01. К., 2003. 19 с.
76. Ковалик І.І. Питання іменникового словотвору в східнослов’янських мовах у порівнянні з іншими слов’янськими: До IV Міжнародного з’їзду славістів. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1958. Ч.1. 151с.
77. Ковалик І.І. Своєрідні особливості іменникового словотвору української мови // Граматичні та стилістичні студії з української та російської мов. К.: Наук. думка, 1965. С.69-89.
78. Колоїз Ж.В. Тлумачно-словотвірний словник оказіоналізмів. Кривий Ріг, 2003. 166с.
79. Коломієць В.Т. Розвиток лексики слов’янських мов у післявоєнний період. К.: Наук. думка, 1973. 304с.
80. Косериу Э. Синхрония, диахрония и история (Проблема языкового изменения) / Перевод с исп. И.А.Мельчука. М.: УРСС, 2001. 206 с.
81. Костомаров В.Г. Языковой вкус эпохи. Из наблюдений над речевой практикой масс-медиа. СПб.: Златоуст, 1999. 319с.
82. Котелова Н.З. Первый опыт лексикографического описания русских неологизмов // Новые слова и словари новых слов / Отв. ред. Н.З.Котелова. Л: Наука, 1978. С.5-26.
83. Коць Т.А. Функціональний аспект лексичної норми в засобах масової інформації (на матеріалі газет 90-х років ХХ ст.): Автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01. К., 1997. 16 с.
84. Коць Т.А. Функціонування лексичних варіантів у засобах масової інформації // Мовознавство. 1997. №6. С.56-63.
85. Кровицька О.В. Розвиток словотвірної категорії особи в українській мові ХVІ-ХVІІІ ст. // Актуальні проблеми українського словотвору: Матеріали ІІІ наукових читань, присвячених пам’яті професора Івана Ковалика / Відп. ред. В.В.Ґрещук. Івано-Франківськ: Вид-во „Плай” Прикарпатського університету ім. В.Стефаника, 1995. С.85-86.
86. Кровицька О.В. Семантична та словотвірна характеристика назв осіб у пам’ятках української мови ХVІ-ХVІІІ ст.: Автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01. Львів, 1995. 21 с.
87. Крысин Л.П. Иноязычное слово в контексте современной общественной жизни // Русский язык в конце ХХ столетия (1985-1995). 2 изд. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 142-161.
88. Крысин Л.П. Структурные и функциональные свойства иноязычных неологизмов // ХІІ Международная конференция по функциональной лингвистике. „Функционализм как основа лингвистических исследований”. Сборник научных докладов. Ялта: „Доля”, 2005. С.170-173.
89. Кудрявцева Л.А., Дорофеева Е.Н. Функционирование окказиональных онимов в языке СМИ // ХІ Международная конференция по функциональной лингвистике „Функциональное исследование естественного языка и его единиц”. Сборник научных докладов. Ялта: „Доля”, 2004. С.199-200.
90. Кураева С.Ю. Множественность словообразовательной структуры сложных существительных-названий лица // Актуальные проблемы русского словообразования. Уч. записки. Т. 143. Ташкент, 1975. С.232-236.
91. Куценко В. Проблема класифікації іменникових юкстапозитів (на матеріалі української преси) // Мовознавчі дослідження. Зб. наук. праць / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред) та ін. Донецьк: ДонДУ, 2000. С.82-89.
92. Лингвистический энциклопедический словарь / Под. ред. В.Н.Ярцевой. М.: Советская энциклопедия, 1990. 685 с.: ил.
93. Лопатин В.В. Рождение слова. Неологизмы и окказиональные образования. М.: Наука, 1973. 151 с.
94. Лопатин В.В. Суффиксальная универбация и смежные явления в сфере образования новых слов // Новые слова и словари новых слов / Отв. Ред. Н.З.Котелова. Ленинград: Наука, 1978. С.72-80.
95. Лыков А.Г. Можно ли окказиональное слово назвать неологизмом // Русский язык в школе. 1972. №2. С. 85-89.
96. Лыков А.Г. Окказионализм и языковая норма // Грамматика и норма. М.: Наука, 1977. С. 62-83.
97. Лыков А.Г. Русское окказиональное слово: Автореф. дис. докт. филол. наук. М., 1972. 60 с.
98. Мазурик Д.В. Інноваційні процеси в лексиці сучасної української літературної мови (90-і роки ХХ ст.): Автореферат дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Львів, 2002. 21 с.
99. Мазурик Д. Нове в українській лексиці: Словник-довідник. Львів: Світ, 2002. 130 с.
100. Максимов В.И. Суффиксальное словообразование имен существительных в русском языке. Л.: Изд-во Ленинград.гос.ун-та, 1975. 221 с.
101. Мамрак А.В. Продуктивність словотвірних типів у сучасній українській мові (на матеріалі утворень з -ник) // Мовознавство. 1982. № 4. С.46-49.
102. Матезиус В. О потенциальности языковых явлений // Пражский лингвистический кружок. М.: Прогресс, 1967. С.42-69.
103. Мінчак Г.Б. Конотативна семантика сучасних ідеологічно забарвл