Палій Світлана Анатоліївна Формування та реалізація державної політики у сфері інформаційної безпеки у країнах ЄС: досвід для України

brief description

Палій Світлана Анатоліївна, головний фахівець відділення організації освітнього процесу заочної форми навчання ПрАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом". Назва дисертації: «Формування та реалізація державної політики у сфері інформаційної безпеки у країнах ЄС: досвід для України». Шифр та назва спеціальності 25.00.02 механізми державного управління. Спецрада К 26.142.06 Міжрегіональна академія управління персоналом

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
УДК 327.88:659.441.12
ДИСЕРТАЦІЯ
ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕ ЗПЕКИ У КРАЇНАХ ЄС: ДОС ВІД ДЛЯ УКРАЇНИ
25.00.02 - механізми державного управління
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело Палій С.А.
(підпис, ініціали та прізвищ-? здобувана)
Науковий керівник: кандидат наук з державного управління, доцент
Жукова Ірина Віталіївна
Київ-2021

ЗМІСТ
13
ВСТУП 17
РОЗДЫ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ 26
1.1 Огляд дискурсного поля проблематики формування механізмів реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки 26
1.2 Теоретичні основи розроблення та функціонування державної політики
у сфері інформаційної безпеки у працях вітчизняних учених 44
1.3 Сутність поняття та категоріального ряду механізмів реалізації державної політики інформаційної безпеки у світовій науковій думці 62
Висновки до Розділу 1 80
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ 83
2.1 Пріоритетні орієнтири європейського розвитку державної політики інформаційної безпеки 83
2.2 Інституціонально-правові механізми реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки у країнах ЄС 102
2.3 Аналіз соціальних перетворень державної політики у сфері інформаційної безпеки в Україні у контексті європейського виміру 121
Висновки до Розділу 2 140
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ 143
3.1 Стан та проблеми вітчизняної державної політики інформаційної безпеки 143
3.2 Засоби подолання негативних тенденцій формування механізмів державної політики інформаційної безпеки 160

bibliography

висновки
147
У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення важливого науково-теоретичного завдання, шо полягає у виявленні інституціональних засад державної політики у сфері інформаційної безпеки у країнах ЄС. в контексті удосконалення механізмів її формування та реалізації в Україні.
Результати досліджень свідчать про реалізацію завдань дослідження, шо дозволило сформулювати наступні висновки та рекомендації:
1. Проведений аналіз, існуючих на сьогодні, етапів становлення наукової
думки у галузі забезпечення вітчизняної інформаційної безпеки дав змогу дійти висновку, що, сьогодні, відбувається активізація наукових досліджень у напрямі вивчення інформаційної безпеки в Україні, яка пов'язана, в першу чергу, з появою неприхованої інформаційної агресії з боку інших держав, шо плавно переросло у гібридну війну із використанням специфічних інформаційно- психологічних методів впливу на населення та систему органів публічної влади. У такій ситуації виникає нагальна необхідність у формуванні чітких наукових підходів шодо визначення сутності інформаційної безпеки особи, можливостей її повноцінного забезпечення, виявлення можливих взаємозв'язків із суспільною інформаційною безпекою та загальнонаціональною безпекою інформаційного простору держави, алгоритмів та механізмів дій держави в умовах інформаційних війн та інші вкрай важливі інформаційні питання.
2. Дослідження науково-теоретичних підходів таких науковців як: Дж. Арквілли, О. Баранова, О. Бойченка, Ф. Бреттоа, Д. Волтона, П. Віриліо,
О. Гладуна, О. Дзьобаня. Ж. Дюфрена, А. Лукашова, А. Манойло, Д. Ронфельдта, М. Пайова, В. Русака, Т. Перуна, Р. Права. А. Стрельцова, Ю. Уфімцева, Я. Чмир а, В. Шатуна. Остроумова та ін. шодо розгляду державної політики інформаційної безпеки дало змогу надане авторське визначення даного поняття як: функціональної системи державно-політичних процесів, яка
забезпечує здійснення управління існуючими та можливими інформаційними небезпеками, загрозами з метою повноцінного задоволення потреб суспільства у отриманні інформаційних даних, реалізації інтересів держави шляхом забезпечення комплексного застосування інформаційних даних, ефективного функціонування інформаційної інфраструктури держави, системи регулювання

відносин суб’єктів, які здійснюють збір, використання та розповсюдження інформаційних даних та засобів для їх виробництва, оброблення та зберігання.
3. Структуровано основні урядово-управлінські механізми забезпечення цифрової політики Європейського Союзу, серед яких: визначення засад обробки персональних даних, основ контрольно-інституційного нагляду за дотриманням прав громадян на приватне життя; забезпечення ефективного рівня мережево- інформаційної безпеки у рамках Європейського співтовариства та розвитку культури мережевої та інформаційної безпек для користі громадян, користувачів, виробників та державного сектору Європейського Союзу (Єврокомісія): реалізація державного контролю за безпекою даних на засадах ефективного реагування на наявні та гіпотетичні загрози електронним мережам: встановлення гуманних підходів шодо заборони реклами тютюнових виробів та обмеження реклами алкогольних напоїв; визначення аспектів безпекової політики у основних галузях (медична, енергетична, транспортна та ін.).
4. Визначені інституціональні перетворення вітчизняної державної політики у сфері інформаційної безпеки через концепт}'алізацію механізмів її реалізації в ЄС, шо передбачає: поєднання загально-правового, наукового та галузевого підходів до стандартизації в області інформаційної безпеки, шо покращить взаємозв'язок між державно-управлінськими ланками різних рівнів та зробить можливим їх ефективну роботу; створення дієвого механізму забезпечення цифрової схоронності даних за прикладом, наданим Європою в особі Ради ЄС та Європейської комісії, зокрема: поступове перепрофілювання державно-управлінських механізмів забезпечення інформаційної безпеки у русло суцільного моніторингу; реалізація антикіберної політики шляхом налагодження механізму взаємодії державно-приватного сектору та покращення загального рівня інформаційної обізнаності суспільства: створення «порталу інформаційного співробітництва», шо скеровував би цифрову політику на шлях спеціалізованого регулювання загроз, ризиків та відповідних попереджень.
5. Вказано на можливість збільшення ефективності діяльності у сфері забезпечення безпеки в інформаційному середовищі України шляхом активізації співробітництва органів публічної влади держави та інститутів громадянського суспільства з метою формування дієвої, виваженої та узгодженої політики

держави в інформаційній сфері, з урахуванням громадської думки та тісної взаємодії з населенням щодо варіантів вирішення проблемних питань інформаційної безпеки країни.
Акцентована увага на тому, що процес формування єдиної системи забезпечення безпеки в інформаційному просторі та впровадження її у життя має наступні перешкоди:
- закритість політики у сфері забезпечення безпеки в інформаційному просторі держави, шо полягає у неможливості активної участі громадянського сектора у процесах її розроблення та реалізації;
- відсутність системного контролю з боку громадського сектора за процесами реалізації політики забезпечення безпеки в інформаційному просторі держави;
- відсутні критерії розмежування важливості забезпечення національної інформаційної безпеки та інформаційної безпеки суспільства, громадянина, зокрема.
6. Представлене наукове бачення функціонального та організаційного забезпечень засобів подолання негативних тенденцій функціонування механізмів реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки, шо проявляється у запропонованій концептуальній моделі їх удосконалення, шо сприятиме: оптимізації оцінки ефективності забезпечення схоронності Інтернет- простору; розвитку партнерства між приватним та публічним секторами задля знешкодження мережевих злочинців; блокуванню фішингу та незаконних грошових операцій (транзакцій) для протидії кібератакам на інформаційні системи: підсиленню боротьби з цифровими загрозам на внутрішньодержавному та міжнародному рівнях: побудові динамічних та цілісних механізмів протидії інформаційним загрозам: вирішенню питання охорони прав Інтернет-
провайдерів та захисту їх інтересів задля ефективного забезпечення цифрової безпеки