ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАБІЛЬНОГО РОЗВИТКУ ПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ (на прикладі ДАК «Хліб України»)

brief description

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 5
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1. Організаційно-економічна категорія господарської та фінансової стабільності функціонування підприємств в контексті сталого розвитку України 18
1.1. Поняття господарсько-фінансової стабільності підприємства 18
1.2. Особливості впливу макроекономічних чинників на стабілізацію
господарсько-фінансового розвитку підприємства на сучасному етапі 29
1.3. Елементи методики та методології дослідження 40
1.4. Мікро та макроекономічні характеристики організаційних, трудових та техніко-економічних складових стабілізаційних процесів 69
Висновки до першого розділу 93
РОЗДІЛ 2. Передумови стабілізації господарсько-фінансової діяльності підприємств ДАК «Хліб України» 99
2.1. Стан економіки держави як передумова стабілізації господарської діяльності підприємств 99
2.2 Організація ефективного функціонування переробних підприємств. Критерії оцінки та показники їх господарсько-фінансової стабільності 107
2.3. Теоретико-методологічні засади визначення економічної стратегії підвищення господарсько-фінансової стабільності підприємства 120
Висновки до другого розділу 133
РОЗДІЛ 3. Основи факторного аналізу господарсько-фінансової стабільності підприємств 135
3.1. Характеристика ДАК «Хліб України» з теоретико-методологічних позицій визначення стратегії господарсько-фінансової стабільності 135
3.2. Факторний аналіз господарсько-фінансової діяльності ДП ДАК «Хліб України» в системі стратегічного планування 146
3.3. Управління реалізацією стратегії господарсько-фінансової стабільності підприємства шляхом впливу на відповідні фактори 166
Висновки до третього розділу 191
РОЗДІЛ 4. Напрямки використання важелів стабілізації виробництва 194
4.1. Удосконалення планування, прогнозування та організації виробництва 194
4.2. Якість продукції, робіт і послуг, як засіб посилення конкурентної позиції підприємства 213
4.3. Ефективне використання трудових ресурсів як фактор стабілізації функціонування підприємств 235
4.4. Вдосконалення технологічного розвитку переробних підприємств як чинник забезпечення реалізації стратегії їх господарсько – фінансової стабільності 246
4.5. Управління ресурсозбереженням як фактор стабілізації господарсько-фінансової діяльності підприємства 259
4.6. Роль інвестування в забезпеченні стабільного функціонування переробних підприємств 273
Висновки до четвертого розділу 279
РОЗДІЛ 5. Організаційно-економічний механізм управління стратегією
підвищення господарсько-фінансової стабільності підприємств 285
5.1. Організаційне забезпечення господарсько-фінансової стабільності розвитку переробних підприємств 285
5.2. Контроль за реалізацією стратегії підвищення господарсько-фінансової стабільності підприємства з використанням засобів компютерного моделювання 296
5.3. Оцінка взаємозв’язку фінансових показників при реалізації
стратегії господарсько-фінансової стабільності переробних
підприємств
302
5.4. Соціальна та економічна ефективність управлінського впливу на техніко-економічні фактори. Прогнози розвитку економіки переробних підприємств 311
Висновки до п’ятого розділу 328
ВИСНОВКИ 331
ДОДАТКИ 337
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 364

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах проведення в Україні радикальної економічної реформи, питання забезпечення господарської та фінансової стабільності переробних підприємств набуває все більшого значення. Досягнення поставленої мети повинно відбуватися на основі підвищення ефективності використання всіх засобів та ресурсів у відповідності до концепції переходу України до сталого розвитку та інших програмних документів з соціально-економічного розвитку держави, пропонованих Кабінетом Міністрів України на перспективу.
Одним із засобів досягнення цієї мети є цілеспрямоване управління факторами впливу, що забезпечують економічну стабільність функціонування підприємства. Основним чинником стабілізації та джерелом нарощування виробничих можливостей, інтенсифікації суспільного виробництва є ефективне та раціональне використання ресурсів, роль яких помітно зростає в умовах державної незалежності, економічної самостійності господарюючих суб’єктів, коли залучення нових ресурсів значною мірою визначаються як наявним потенціалом, так і грамотною політикою їхнього ефективного використання. За цих обставин на особливу увагу заслуговує економія матеріальних ресурсів через їхню невідтворюваність, природну обмеженість і зростаючу вартість.
Застосування протягом минулого, посттоталітарного періоду здебільшого адміністративних методів управління негативно вплинуло на господарську та фінансову стабільність функціонування переробних підприємств. За умов розвитку ринкових відносин та використання економічних методів управління, подальшої розробки вимагають організаційно-економічний механізм забезпечення стабільного розвитку підприємств та питання вдосконалення управління, визначення впливу на його ефективність організаційних та техніко-економічних факторів. Економічні методи забезпечують поєднання інтересів держави та трудових колективів. У свою чергу, необхідність посилення впливу організаційних та техніко-економічних факторів на господарську та фінансову стабільність функціонування підприємств обумовлює актуальність досліджуваної проблеми.
Значний внесок у науково-практичну розробку реформування переробних галузей агропромислового комплексу, становлення нових організаційно-правових форм підприємств переробної промисловості зробили в першу чергу українські вчені, економісти.
В опрацюванні макроструктурних аспектів провідне місце належить М. Я. Дем’яненку, Б. Й. Пасхаверу, М.П. Сичевському, Д. В. Полозенку, В. П. Ситнику, А. Фесині, О. М. Шпичаку. Визнання у цій сфері здобули зокрема наукові розробки в галузі реформування АПК О.Б. Бутнік – Сіверського, Т.Л. Мостенської, П. Т. Саблука, М. В. Зубця, В. Я. Амбросова, П. І. Гайдуцького, З. В. Гуцайлюка, С. Л. Дусановського, О. М. Онищенка, В. М. Олійника, Д. П. Доманчука та ін.
Щодо форм господарювання, кооперування, розвитку інтегрованих формувань, організації виробництва, становлення внутрішньогосподарських відносин, значний внесок зробили В. І. Бойко, М. П. Вітковський, В. Н. Зимовець, В.І. Гринчуцький, В. М. Нелепа, О. О. Рябчик, М.К. Пархомець. Проблеми реформування матеріально-технічної бази розробляють В. Г. Більський, М. І. Кисіль, Г. М. Підлісецький, соціального розвитку – Г. І. Купалова, Л. О. Шепотько та інші.
В дослідженнях цих вчених головна увага приділяється підвищенню ефективності роботи переробних підприємств, розробляються проблеми становлення та інтенсифікації підприємств харчової промисловості та перероблення сільськогосподарської продукції в різні періоди часу, пропонуються шляхи підвищення рівня ефективності функціонування підприємств, значна увага приділяється розробці механізмів державного регулювання, визначенню паритету цін на продукцію, формуванню ефективних каналів реалізації продукції та іншим економічним питанням.
В економічній літературі відсутня чітка методологія реалізації стратегії сталого розвитку підприємств. Реалізація стратегії найменш формалізована частина стратегічного управління та найбільш невизначена з точки зору забезпечення кінцевого результату.
В ринкових умовах потребують подальшого дослідження проблеми, що пов’язані з кардинальними змінами існуючої економічної системи. В цих умовах особливої актуальності набуває питання підвищення ефективності переробних підприємств з використанням організаційно-економічного механізму забезпечення їх стабільного розвитку і на цій основі збільшення прибутковості. Усі ці та інші обставини обумовлюють актуальність обраної теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок і проблематика досліджень узгоджуються з основними напрямками державних програм у сфері соціально-економічного розвитку країни, зокрема, з Концепцією державної промислової політики, Програмою структурної перебудови економіки України, Програмою соціально-економічного та культурного розвитку області «Тернопілля – 2010», Регіональною програмою розвитку малого підприємництва у Тернопільській області на 2009 – 2010 роки. В основу роботи покладені результати досліджень, проведених автором відповідно до планів НДР Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя за темами: «Основні закономірності розвитку України в ХІХ – ХХ ст.» (реєстр. номер 0101U000992; ВК2 – 01), «Дослідження проблем і можливостей регіональних ринків в умовах перехідної економіки» (реєстр. номер 0101U000993; ВКЗ – 01).
Результати досліджень включені у наукові звіти Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя та НДІ Мінекономіки України до тем «Удосконалення планування і підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів», «Розвиток теоретичних і методичних основ «Системи норм і нормативів» для планування ресурсів» і «Розробка методичних рекомендацій із застосування на промислових підприємствах економічних важелів, що забезпечують стабілізацію економіки, подальше збільшення використання вторинних матеріальних ресурсів у виробництві».
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка механізму та системи економічних методів управління, які би мали вплив на організаційні та техніко-економічні фактори господарської та фінансової стабільності функціонування підприємств і на цій основі досягнення сталого розвитку суспільства. Досягнення поставленої мети зумовлює необхідність розгляду і вирішення таких завдань:
– обґрунтувати роль та місце управління у системі забезпечення стабільності функціонування переробних підприємств;
– уточнити поняття господарсько-фінансова стабільність підприємства в контексті сталого розвитку суспільства та основних визначень за темою дослідження;
– виявити причини виникнення застійних явищ при функціонуванні підприємств;
– на прикладі ДАК «Хліб України» виявити фактори впливу на організаційне забезпечення ефективного використання основних та оборотних засобів, трудових, матеріальних, фінансових ресурсів;
– здійснити аналіз організаційних, трудових та техніко-економічних складових стабілізаційних процесів;
– здійснити класифікацію факторів, що впливають на стабілізацію функціонування підприємств, у т. ч. за рахунок ресурсозбереження в переробних галузях;
– здійснити розробку заходів з формування принципів керування ними, виявити передумови їхнього впровадження у виробничу практику;
– систематизувати критерії та визначити показники господарсько-фінансової стійкості переробних підприємств;
– дослідити вплив державної політики на господарсько-фінансову стійкість переробних підприємств;
– удосконалити систему економічних методів управління техніко-економічними факторами, у тому числі ресурсозбереженням, на різних рівнях управління та виявити рівень впливу запропонованих методів на ефективність використання матеріальних, енергетичних, трудових, фінансових та інших ресурсів;
– розробити теоретичні і прикладні механізми забезпечення господарсько-фінансової стабільності переробних підприємств;
– запропонувати методичне забезпечення впровадження системи економічних методів управління техніко-економічними факторами діяльності підприємств;
– сформувати концептуальні, теоретико-методологічні засади формування та реалізації стратегії розвитку переробних підприємств.
Предметом дослідження є теоретичні, методологічні, методичні та прикладні проблеми формування організаційно-економічного механізму забезпечення стабільного розвитку переробних підприємств.
Об’єктом дослідження є економічні процеси взаємодії складових організаційно-економічного механізму забезпечення стабільного розвитку переробних підприємств в сучасних умовах.
Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дослідження є наукове та творче осмислення досягнень вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі теорії та практики економіки управління підприємствами, закони України, постанови Кабінету Міністрів України у сфері мікроекономічного регулювання діяльності переробних підприємств, прогнозування соціально-економічного розвитку, імплементації різнопланових політик для підвищення ефективної діяльності переробних підприємств.
Для досягнення поставленої мети використані загальнонаукові й спеціальні методи пізнання явищ і процесів у сфері економіко-господарської діяльності підприємств:
- аналіз та узагальнення теоретичних джерел і наукової літератури для визначення основних положень організаційно-економічної категорії господарської та фінансової стабільності функціонування підприємств;
- економічного аналізу, прогностичний та діагностичний метод при здійсненні комплексної оцінки стану економіки України та економіки переробних підприємств системи ДАК „Хліб України”;
- загальнонаукові прийоми аналізу і синтезу, специфічні методи наукового дослідження (групування, порівняння, узагальнення економічних показників, наочне відтворення результатів аналізу, коефіцієнтний та індикаторний аналізи);
- середньогеометричної та середньоарифметичної зваженої при визначенні середньорічного темпу росту обсягів товарної продукції;
- графічний метод при аналізі динаміки обсягів виготовленої продукції та структури виробництва;
- класичні методи математичного аналізу й математичної статистики при розрахунку коефіцієнтів та показників господарсько-фінансової стабільності переробних підприємств;
- рейтинговий метод для визначення збалансованої системи показників;
- найменшого відсотка, середнього відсотка та методи оцінки позиції асортименту і можливостей його розширення.
Серед прикладних методів застосовано такі:
- порівняльний (при розгляді світового досвіду економіко–господарської діяльності переробних підприємств);
- історичний та логічний ( при дослідженні поняття „сталий розвиток”);
- кластерний (при оцінці та прогнозі виробничої діяльності переробних підприємств, обчисленні узагальнених інтегральних показників);
- факторний (при зниженні мірності використаних змінних);
- кореляційний та регресійний (побудова кореляційних матриць для вибору пріоритетів).
У процесі вирішення поставлених у роботі завдань використовувались також методи: логічного узагальнення, аналізу, синтезу та порівняння – для визначення сутності поняття “господарсько-фінансової стабільності підприємства” в контексті сталого розвитку України, обґрунтування необхідності уточнення поняття “сталий розвиток” (розділ 1, п. 1.1, розділ 2, п. 2.1.); соціологічні методи у формі опитування (із залученням засобів зв’язку) з метою вивчення причин гальмування розвитку економіки на сучасному етапі (розділ 1 п. 1.2, п. 1.3.); різноманітні прийоми статистичного методу, а саме: порівняння – для визначення динаміки обсягів, тенденцій і закономірностей виробництва і збуту продукції (розділ 2), кореляційно-регресивний аналіз – для пофакторного аналізу фінансово-господарської стабільності підприємств (розділ 3,4); системний підхід – для вивчення впливу чинників та важелів стабілізації виробництва, визначення їх напрямків (розділ 4); методи економіко-математичного моделювання при розробці теоретичних та прикладних механізмів управління стратегією підвищення фінансово-господарської стабільності підприємства (розділ 5).
Інформаційною базою дослідження є матеріали Держкомстату України, інформація Комітетів Верховної Ради України та міністерств, результати обстеження зернопереробної галузі загалом та переробних підприємств ДАК „Хліб України”, бухгалтерська та фінансова звітність підприємств, монографії, збірники, дані річних звітів, інформаційних та аналітичних бюлетенів, економічних і політичних оглядів, тижневиків, а також ресурси Інтернету, періодичні видання вітчизняних і міжнародних організацій, неурядових інститутів
Емпіричною базою дослідження стали результати наукових досліджень, здійснених дисертантом особисто, відомий світовий та вітчизняний досвід діяльності у сфері економіки та управління підприємствами.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретико-методологічних засад і методичних положень, практичних рекомендацій щодо нового вирішення проблем, які виникають при здійсненні господарсько-фінансової діяльності переробних підприємств, формування організаційно-економічного механізму забезпечення стабільного їх розвитку.
Найсуттєвішими теоретичними і практичними результатами, які характеризують наукову новизну дослідження та визначають особистий внесок дисертанта є такі:
вперше:
- дано визначення фінансової стабільності функціонування підприємств у контексті сталого розвитку суспільства під якою слід розуміти такий стан його ресурсного потенціалу, матеріально-речової та вартісної структур виробництва і таку його динаміку, за наявності яких забезпечуються стабільно високі результати його господарсько-фінансового функціонування. Дано визначення основних понять з теми дослідження; а саме: фінансову стійкість – пропонується розглядати як результат цілеспрямованої діяльності господарських структур, який свідчить про забезпеченість підприємства власними фінансовими ресурсами, характеризується високим рівнем їх використання та обумовлює раціональні напрями їх розміщення; фінансова стабільність розглядається як стан фінансових ресурсів підприємства і такий ступінь їх використання, при якому є можливість вільного маневрування грошовими засобами, здатність забезпечити безперебійний процес виробництва та реалізації продукції; стратегія підвищення господарсько-фінансової стабільності – забезпечується впровадженням організаційно-економічного механізму стабільного розвитку підприємства; організаційно-економічний механізм це системно- організаційний інструментарій забезпечення економічної самостійності, високої рентабельності виробництва та матеріальної відповідальності за кінцеві результати діяльності;
- здійснено комплексну оцінку стану економіки переробних підприємств у контексті сталого розвитку суспільства та вступу України до СОТ;
- запропоновано методологію формування організаційно-економічного механізму забезпечення стабільного розвитку переробних підприємств та визначено принципи їх ефективного функціонування.
удосконалено:
- систему економічних методів управління господарським механізмом, що дозволяє здійснювати комплексний вплив на фактори стабілізації економіки підприємств та визначати їх ефективність за допомогою групи показників в т. ч.: коефіцієнта залежності „автономії”; коефіцієнта фінансової залежності; коефіцієнта фінансової стійкості; коефіцієнта маневреності власного капіталу; коефіцієнта покриття, або коефіцієнта поточної ліквідності; коефіцієнта співвідношення залученого і власного капіталу; коефіцієнта концентрації залученого капіталу та ін.:
- існуючий підхід до визначення класифікаційних ознак факторів, що впливають на стабільність функціонування підприємств у т.ч. за рахунок раціональної організації виробництва і прогнозування, організації заходів ресурсозбереження, підвищення якості продукції, робіт і послуг, інвестування, що відображає потенційний внесок не лише організаційної, економічної, а й конструкторської та технологічної підготовки виробництва, логістизації безпосередньо процесу виробництва;

дістали подальшого розвитку:
- методи та засоби вирішення завдань організаційного характеру;
- теоретичний підхід до виявлення впливу техніко-економічних факторів, у тому числі ресурсозбереження, на діяльність підприємств, з позицій реалізації двох його складових – економії першого і другого роду на мікро- та макрорівнях;
- узагальнена характеристика передумов стабілізації господарської діяльності підприємств, що полягає у визначенні причин виникнення застійних явищ у розвитку економіки підприємств на сучасному етапі;
- методичні підходи управління стратегією підвищення господарсько-фінансової стабільності підприємства;
- методичні рекомендації щодо впровадження економічних методів управління, які дозволяють управляти техніко-економічними факторами стабілізації переробних підприємств.
Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів дослідження полягає у розробці, теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо розроблення нових та удосконалення існуючих підходів до управління стратегією підвищення господарсько-фінансової стабільності підприємства. Використання на практиці запропонованих методик впливу на організаційно-економічні фактори стабілізації виробництва дозволить підвищити ефективність господарювання як на рівні окремих підприємств зернопродуктового комплексу, так і на рівні переробної галузі АПК, народного господарства України в цілому. Основні положення роботи використані при розробці регіональної складової загальнодержавних програм, а саме: результати дослідження є складовою частиною «Методичних рекомендацій з організації використання ресурсного потенціалу Тернопільської області і Західного регіону», програм соціально–економічного розвитку регіону. Окремі теоретико–методологічні положення та пропозиції автора дисертаційної роботи використовуються при формуванні планів та прогнозів Головного управління економіки Тернопільської облдержадміністрації (довідка № 01/2–420 від 15.05 2007р.), управління харчової та переробної промисловості (довідка № 354 від 13.03.2005р.). Ряд пропозицій автора впроваджено у практику діяльності Тернопільського комбінату хлібопродуктів (довідка № 01/200 від 13.02.2008р.).
Теоретичні підходи щодо вдосконалення господарсько-фінансової діяльності переробних підприємств використовуються у навчальному процесі викладачами, аспірантами факультету управління і бізнесу Тернопільського державного технічного університету ім. Івана Пулюя (довідка №451 від 11.03.2008р.), Тернопільського національного економічного університету при викладанні курсів «Економіка підприємств» і «Основи економіки та організації виробництва» (довідка № 126 – 07 від 8.02.2008р), Тернопільського інституту соціальних та інформаційних технологій при викладанні курсів «Організація виробництва», «Стратегічний менеджмент», (довідка № 34 – ОД, від 20.04.2006 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням і містить авторські розробки щодо створення організаційно-економічного механізму забезпечення стабільного розвитку переробних підприємств. Наукові результати, що виносяться на захист, одержано дисертантом особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні та практичні положення та результати дисертаційної роботи апробовані на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях: ”Проблеми економічної інтеграції України в Європейський союз” (Ялта – Форос – Україна. 14–16 вересня 1998 р), “Проблеми інтеграції напрямів освітнього потенціалу в державотворчому процесі”. (Севастополь – Ласпі, 31 травня 2000 р.), “Управління в ХХІ ст.” „Концепції та моделі економічного розвитку”(22–26 травня 2000 р.) „Проблеми інтеграції науково – освітнього потенціалу в державотворчому процесі” (Тернопіль – Севастополь – Суми, 2002 р.), “Розвиток корпоративного управління в глобальному середовищі” (Тернопіль, Тернопільська академія народного господарства, 22 –24 жовтня 2004 р.) “Розвиток підприємницької діяльності і економічної стратегії в сучасних умовах” (м. Донецьк, 20–22 травня 2004 р.), «Регіональні засоби масової інформації бізнесові структури та органи місцевого самоврядування: взаємодія на шляху до Євроінтеграції» (Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій, Тернопіль, 2005 р.), „Разом в Європі: маркетингові стратегії регіонального розвитку” (12 – 15 травня 2005 р. м. Тернопіль), „Медіа, Бізнес, Громадськість, Влада: взаємодія на шляху до Євроінтеграції» (м. Тернопіль, 2003 р).
Публікації. Основні результати і висновки дисертаційної роботи опубліковані у 74 наукових працях (загальний обсяг 122 друк. арк., особисто автору належить 55 друк. арк.) в тому числі одна монографія одноособова, одна у співавторстві, 4 навчально–методичних посібники (з них 1 одноособово), 27 публікацій у фахових виданнях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, що становлять індивідуальний внесок автора.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано теоретично-методологічне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в створенні організаційно-економічного механізму забезпечення стабільного розвитку переробних підприємств і на цій основі сталого розвитку суспільства.
Теоретичні, методологічні та практичні результати дисертації полягають у наступному:
1. В умовах проведення в нашій державі економічних реформ, становлення ринкової економіки на перший план постало питання забезпечення господарської та фінансової стабільності підприємств на основі підвищення ефективності використання всіх видів ресурсів у відповідності до концепції переходу України до сталого розвитку. Одним із засобів досягнення цієї мети є управління факторами впливу на економічну стабільність функціонування підприємства. Основним фактором стабілізації та джерелом нарощування виробничих ресурсів є ефективне використання наявних засобів та раціональне використання ресурсів, роль яких помітно зростає в умовах державної незалежності, економічної самостійності господарських структур, коли можливості залучення нових ресурсів значною мірою визначаються як наявним потенціалом, так і грамотною політикою їхнього раціонального використання.
2. Встановлено – фінансова стабільність підприємства характеризує лише одну грань комплексу виробничо-господарської діяльності підприємства. Вона має тісний зв’язок з ефективністю виробництва, а також із кінцевими результатами діяльності підприємства. В свою чергу, показниками ефективності виробництва може виступати система коефіцієнтів, що представляють можливості для розробки організаційно-економічних та господарських механізмів, які забезпечували б реалізацію економічної стратегії підвищення господарсько-фінансової стабільності підприємства.
3. Вивчено передумови для організації стратегічного управління господарсько-фінансовою стабільністю, яке полягає у виборі дій щодо досягнення довготермінової мети в умовах, що постійно змінюються. Ця ситуація дає можливості визначення поняття стабільності функціонування підприємств шляхом впливу на різні організаційно-економічні фактори, у тому числі якості продукції, робіт і послуг, ресурсозбереження яке на відміну від традиційних трактувань, пропонується розглядати як реалізацію двох його складових — економії першого і другого роду. При цьому економія першого роду утворюється на рівні первинної ланки, а економія другого роду утворюється на рівні народного господарства. На основі цього уточнено техніко-економічну категорію господарської та фінансової стабільності функціонування підприємств. Здійснено класифікацію виявлених факторів, що впливають на стабільність функціонування підприємств на основі комплексної оцінки раціональної організації виробництва і прогнозування ресурсозбереження в переробних галузях АПК, в тому числі зернопродуктового комплексу України, що відображає потенційний внесок не лише економічної, а й конструкторської та технологічної підготовки виробництва і безпосередньо самого процесу виробництва. Запропоновано механізми забезпечення всебічної економії матеріальних і енергетичних ресурсів, чим створено передумови для прогнозування та ефективного управління цими процесами;
4. На прикладі ДП ДАК «Хліб України» підтверджено, що стабілізація господарсько – фінансової діяльності підприємства потребує розробки певної стратегічної програми його розвитку.
5. Запропонована система економічних методів управління, яка за допомогою показників-коефіцієнтів дозволяє здійснювати комплексний вплив на фактори стабілізації економіки підприємств. При цьому всі економічні методи управління класифіковані на методи зовнішнього і внутрішнього впливу. Встановлено, що до першої групи належать економічні показники, у т. ч. ціноутворення, кредитування, платежі в бюджет і економічну відповідальність господарських ланок, а до другого — розподіл госпрозрахункового доходу та система економічного стимулювання ефективного господарювання, ресурсозбереження, підвищення якості продукції, робіт і послуг тощо.
6. Виявлено залежність величини госпрозрахункового доходу та фінансового стану підприємств від ефективності використання впливу техніко-економічних факторів, ресурсозберігаючих заходів на господарювання, в т.ч. і на якість продукції, робіт і послуг. На прикладі ДП ДАК «Хліб України», запропоновано напрями покращення фінансового стану і збільшення госпрозрахункового доходу. Їх реалізація пов’язана не лише з якістю продукції, робіт і послуг, раціональним ресурсоспоживанням, а й досконалістю методологічних основ аналізу господарсько – фінансової стабільності підприємств.
7. Розроблено теоретичні і прикладні засади формування організаційно-економічного механізму управління стратегією підвищення господарсько-фінансової стабільності підприємства, методичні рекомендації із застосування економічних методів, що дозволяють управляти техніко-економічними факторами стабілізації на основі впливу на показники, що його формують в умовах реального госпрозрахунку в період економічного становлення підприємств та переходу їх до регульованої ринкової економіки.
8. Для того, щоб стратегія підвищення господарсько-фінансової стабільності була більш надійною, при розробці та виборі оптимальних шляхів залучено всі фактори, дія яких проявилась в дослідженні. Вибір шляхів підвищення господарсько-фінансової стабільності підприємства здійснюється в кілька етапів. Перший етап. На підставі даних статистичної звітності підприємства складається аналітичний баланс і визначаються вхідні дані для розрахунку показників. Другий етап. Виділення факторів, які мають першочерговий вплив на відібрані показники. Третій етап. Після проведення розрахунків вивчаються можливості виходу на розрахункові величини фактору.
9. Структуризовано стратегічну мету підприємства. У сфері стабілізації економіки, її подано у вигляді підцілей нижчих рівнів, досягнення яких сприятиме досягненню стратегічної мети.
10. Цілями тактичного рівня для стабільного розвитку переробних підприємств є:
- усунення неплатоспроможності підприємства, відновлення фінансової, у т. ч. господарської стабільності підприємства та зміна фінансової (господарської) стратегії для прискорення економічного росту, які передбачають:
- усунення неплатоспроможності, яке можливе за рахунок досягнення оперативних господарських цілей;
- зменшення суми поточних зовнішніх господарських і фінансових зобов’язань підприємства;
- зменшення суми поточних внутрішніх фінансових зобов’язань підприємства в результаті невдалих господарських дій;
- збільшення величини грошових активів, які забезпечують покриття поточних зобов’язань.
11. Забезпечення господарської та фінансової стабільності підприємства можливе за умови досягнення таких оперативних цілей:
- збільшення в результаті господарсько - фінансової діяльності обсягу позитивного грошового потоку (перевищення розміру надходжень над розміром витрат);
- зниження обсягу споживання інвестиційних ресурсів підприємства у поточному періоді;
- забезпечення росту обсягів споживання за рахунок якості продукції, робіт та послуг;
- зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного росту підприємства залежить від досягнення багатьох господарських цілей;
- збільшення темпів приросту обсягів реалізації продукції;
- перегляду окремих іцснуючих напрямів господарської стратегії підприємства.
12. На основі діагностики господарсько - фінансової стабільності підприємства можуть будуватися обґрунтовані управлінські рішення, спрямовані на поліпшення господарського і фінансового стану.
13. Ці та інші показники дають підстави і створюють передумови для комп’ютерного прогнозування, моделювання та аналізу господарсько-фінансової стабільності підприємств, здійснення розрахунків показників економічної і соціальної ефективності, заходів, спрямованих на реалізацію стратегії стабілізації підприємства. Змодельовано стратегію господарсько-фінансового розвитку підприємства з врахуванням факторів впливу на його стабільність та запропоновані організаційний механізм її реалізації.
14. Ймовірність наукових положень, що містяться в дисертації, підтверджується конкретним використанням офіційних методичних і статистичних матеріалів, даних державних планів економічного і соціального розвитку, а також експериментальною перевіркою запропонованих методичних розробок, на основі яких були зроблені розрахунки управління впливом техніко-економічних та енергетичних факторів на господарську та фінансову стабільність. За результатами дисертаційного дослідження можна пропонувати:
Міністерству аграрної політики України:
- практичні рекомендації щодо розробки стратегії та програм розвитку
- переробних підприємств та забезпечення їх стабільного функціонування у відповідності до алгоритму господарсько-фінансової стратегії підвищення фінансової стійкості переробних підприємств;
- методичні підходи проведення комплексної оцінки стану економіки, класифікації факторів, що впливають на стабільність функціонування переробних підприємств на основі використання інноваційних методів організації агропромислового виробництва;
- пропозиції щодо удосконалення стратегії управління господарсько-фінансової стабільності;
- рекомендації, щодо головних напрямків поліпшення фінансового стану на збільшення доходу на основі використання впливу основних організаційно-економічних факторів на рівень господарювання, тощо.
На рівні ДП ДАК „Хліб України”:
- прийняти рішення про заборону передачі в оренду майна дочірніх підприємств Компанії;
- ініціювати визнання недійсними договорів оренди, які уклали Компанія та підпорядковані їй підприємства, і повернути майно в користування дочірніх підприємств, або порушити питання про перерахування до державного бюджету належної частки орендної плати;
- зважаючи на відсутність економічного ефекту та погіршення фінансового стану дочірніх підприємств, припинити практику надання консультаційно-інформаційних та маркетингових послуг, оплата яких здійснюється за рахунок дочірніх підприємств.
Таким чином в умовах радикальних економічних реформ пропонується організаційно-економічний механізм забезпечення стабільного розвитку переробних підприємств на прикладі ДП ДАК «Хліб України», який може послужити одним із важелів як становлення зернопродуктового комплексу України, так і сталого розвитку суспільства загалом

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аакер Д. Стратегическое рыночное управление // Пер. с англ.; Под ред. Ю.Н. Каптуревского. – С.Пб.: Питер, 2002. – 544 с.
2. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку// Інформаційно аналітичний збірник. Вип.4. – К.: Інститут аграрної економіки УААН, 2000. – 66 с.
3. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – 2–ге вид., доп.і перер. – К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.
4. Андрушків Б. М., Кузьмін О. Є. Основи менеджменту: методологічні положення та прикладні механізми. – Тернопіль: Лілея, 1997. – 291 с.
5. Антикризисное управление: Учебное пособие // Под ред. Короткова Э. М.  М.: Инфра  М, 2000. 431 с.
6. Антонова О.В. Управление кризисным состоянием организации //Под ред. проф. В.А.Швандара. – М.: ЮНИТИ–ДАНА, 2004. – 141 с.
7. Армстронг М. Менеджмент: методы и приемы // Пер. с англ. изд. – К.: Знання–Прес, 2006. – 876 с.
8. Аскер Д. Стратегическое рыночное управление // Пер. с англ. – С.Пб: Питер, 2002. – 544 с.
9. Багиев Г.Л., Асаул А.Н. Организация предпринимательской деятельности: Учебное пособие // Под общей ред. проф. Г.Л.Багиева. – С.Пб.: Издательство СПбГУЭФ, 2001. – 231 с.
10. Бандурин А.В., Дроздов С.А. Кушаков С.Н. Проблемы управления корпоративной собственностью. – М.: Буквица, 2000. – 160 с.
11. Березін О.В. Проблеми функціонування продовольчого ринку України: Монографія. – К.: Вища школа, 2002. – 211 с.
12. Берколайко М.З., Плетнев Ю.М., Руссман И.Б. Методика дифференциации производственных затрат // Финансовый менеджмент. – 2002. – №3. – С. 42–50.
13. Бланк И.А. Управление активами.– К.: Ника–Центр, Ельга, 2002.– 720 с.
14. Бланк И.А. Управление денежными потоками. – К.: Ника–Центр, Ельга, 2002. – 736 с.
15. Бланк И.А. Управление формированием капитала. – К.: Ника–Центр, 2000. – 512 с.
16. Близнюк Т.С., Дорман В.Н. Методика определения постоянных затрат и практика ее использования // Финансовый менеджмент. – 2002. –
№ 6. – С. 46 – 57.
17. Бойко В.І. Зерно і ринок : Монографія. – К.: ННЦІАЕ, 2007. – 312 с.
18. Бойко В.І. Про гарантування продовольчої безпеки України// Економіка АПК. – 2006. – №1. – С.60 – 67.
19. Бойко В.І., Касянова Н.Л. До питання стратегії виробництва зерна в Україні // Агроінком.– 2002. – №8 – 9. – С.15 –19.
20. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 480с.
21. Борисова В. А. Методологічні основи аналізу фінансового стану підприємств і агропромислового виробництва //Фінанси України. – 2000 – №10. – С.63–68.
22. Бухгалтерський облік основних засобів та інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів: Навчальний посібник // І.М. Павлюк. – К.: ЦНЛ, 2004. – 144 с.
23. Важинський Ф. Управління в умовах стратегічних невизначеностей: основні методи і засоби // Регіональна економіка. – 2001. – № 2.– С. 147–150.
24. Варли Р., Рафик М. Основы управления розничной торговлей // Пер. с англ. – М.: Издательский Дом Гребенникова, 2005. – 456 с.
25. Васильченко А. Давайте орієнтуватися на економіку // Хлібопродукти. – 2004. – № 8. – С. 26–28.
26. Великий Ю. Взаємовигідні відносини виробників та переробників молока – основа конкурентоспроможності продукції //Тваринництво України. – 2000. – № 7–8. – С. 8.
27. Вереникин А. Общность принципов ценообразования на конкурентных и монополизированных рынках // Вопросы экономики. – 2005. – №10. – С. 56–71.
28. Верхогляд В. Прибуток і збиток: радість і печаль // Баланс.– 2004.– №21. – С. 49 – 52.
29. Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник – М.: Гардарики, 2002.  269 с.
30. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник. – 3–е изд. – М.: Экономист, 2004. – 528 с.
31. Відоменко І.О. Організаційно-економічний механізм реалізації стратегії конкуренції підприємствами борошномельної промисловості // Автореф. дис. к.е.н. – Одеса: Інст.проб. ринку, 2005. – 23 с.
32. Власов В.І. Глобальна продовольча проблема: Монографія. – К.: ННЦІАЕ, 2001. – 506 с.
33. Войнаренко М. Цінова політика держави та її вплив на механізм формування витрат агропромислового комплексу // Економіст. – 2003. – №12. – С. 28–32.
34. Володькина М.В. Стратегический менеджмент: Учебное пособие. – К.: Знання – Пресс, 2002. – 149 с.
35. Гаврилюк Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 152 с.
36. Гальчинський А.С. Суперечності реформ: у контексті цивілізаційного процесу. – К.: Українські пропілеї, 2001. – 319 с.
37. Гаркавенко С. С. Маркетинг. – К.: Лібра, 2002. – 712 с.
38. Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 360 с.
39. Гойчук О.І. Продовольча безпека: Монографія. – Житомир: Полісся, 2004. – 348 с.
40. Голіков В.І. Переробна промисловість – основний важіль для підйому АПК //Діловий вісник. – 1998. – № 6. – С. 16–17.
41. Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник. – К.: Лібра, 2003. – 704 с.
42. Голощапов Н.А., Соколов А.А. Цены и ценообразование: Уч.–мет. пос. – М.: “Приориздат”, 2004. – 160 с.
43. Горшков В.Г. Корпоративная стратегия промышленнной компании в условиях расширяющейся диверсификации – Барнаул: АлтГТУ, 2001. – 172 с.
44. Господарський Кодекс України // Кодекси України  К.: Форум, 2003.  251 с.
45. Грабауров В.А. Информационные технологии для менеджеров. – М.: Финансы и статистика, 2001 – 292 с.
46. Григор А. Исследование инструментальных стратегий маркетинга// Актуальні проблеми економіки, 2005. – №2. – С. 47–52.
47. Гринберг Н. Стратегическое планирование и стратегический менеджмент // Менеджмент сегодня. – 2001.  №1.  С. 37–43.
48. Грідчина М.В. Корпоративні фінанси (зарубіжний досвід і вітчизняна практика): Навч.посібн.– 2–ге вид., стереотип. – К.: МАУП, 2002. – 232 с.
49. Гуткевич С. Прибуток як основне джерело інвестування підприємницьких структур// Актуальні проблеми економіки. – 2002. – №8. – С. 26–28.
50. Дейли Д. Эффективное ценообразование – основа конкурентного преимущества // Пер. с англ. – М.: Вільямс, 2004. – 304 с.
51. Дейнеко Л.В. Розвиток харчової промисловості України в умовах ринкових перетворень: Проблеми теорії і практики.– К.: Знання, 1999. – 331 с.
52. Дейнеко Л.В., Сичевський М.П. Стратегічні напрями забезпечення продовольчої безпеки України // Вісник соціально-економічних досліджень: Зб. наук. пр. – Одеса: ОДЕУ. – 2001. – Вип. 8. – Ч. 1. – С. 54–56.
53. Дереповко І. Питання підвищення ефективності функціонування системи управління підприємства // Регіональна економіка. – 2000. – №1. – С. 44–52.
54. Дженстер П., Хасси Д. Анализ сильных и слабых сторон компании: определение стратегических возможностей // Пер. с англ. – М.: Вильямс, 2003. – 368 с.
55. Добренькова Е.В. Долюруков А. Стратегическое управление бізнесом.  М.: Международный університет бизнеса, 2001. – 403 с.
56. Довгопол Н. А. Моделювання залежностей зміни рентабельності від її факторних показників // Регіональна економіка. – 2005. – № 2. – С. 37–38.
57. Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика // Пер. с англ.; Под.ред. Ю.Н. Каптуревского. – С.Пб.: Питер, 2001. – 480 с.
58. Дусановський С.Л. Економічні аспекти функціонування і розвитку продовольчого ринку регіону. – Тернопіль: Горлиця, 2007. – 230 с.
59. Дусановський С.Л. Удосконалення економічного механізму господарювання в галузях АПК. – Тернопіль: ТАНГ, 2005. – 154 с.
60. Дусановський С.Л., Білан Є.М. Економічні основи розвитку АПК в ринкових умовах. – Тернопіль: Економічна думка, Астон, 2003. – 198 с.
61. Дэй Д. Стратегический маркетинг // Пер. с англ. – М.: Эксмо, 2003. –
62. Егоров И.В. Управление товарными системами.– М.: Маркетинг, 2001. – 644 с.
63. Економіка виробничого підприємництва: Навчальний посібник // За ред. А.В. Шегди – К.: Знання, 2002. – 405 с.
64. Економіка і організація підприємств з переробки с/г сировини / За ред. проф. С.Л. Дусановського, доц. Б.Б. Гладича. – Тернопіль:
Поліграфіст, 2000. –210 с.
65. Економіка підприємств харчової промисловості: Підручник // За заг.ред. А.О. Заїнчковського – К.: Урожай, 1998. – 272 с.
66. Економіка підприємства: Навчальний посібник // За ред. А.В. Шегди. – К.: Знання – Прес, 2001. – 335 с.
67. Економіка підприємства: Підручник // За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2–ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 528 с.
68. Економіка підприємства: Підручник // За ред. П.С. Харіва. – Тернопіль: Економічна думка, 2000. – 500 с.
69. Економічна енциклопедія: У трьох томах // Ред. кол.: С.В.Мочерний (відп.ред.) та ін. – К.: Академія, 2000. – 864 с.
70. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств: Навчальний посібник // За ред. проф. Романіва М.М. – М.: Фінанси, 2000. – 366 с.
71. Єрохін С.А. Структурна трансформація національної економіки (теоретико–методологічний аспект). – К.: Світ знань, 2002. – 528 с.
72. Житна І. П. Нескреба А. М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств. – К.: Вища школа, 2002. – 315 с.
73. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", від 22.05.97р., №283/97–ВР// Вісник податкової служби України, 2001. – № 1–2. – С. 12 – 14.
74. Захарчук О. В. Економічні відносини у зернопродуктовому комплексі Вінничини // Автореф. дис. к.е.н. – К.: Ін–т аграр.екон. УААН. – 2002. – 20 с.
75. Захарчук О. В. Регіональні аспекти регулювання економічних відносин у зернопродуктовому підкомплексі АПК // Економіка АПК. – 2002. – №2. – С. 43 – 47.
76. Зінь Е.А., Турченюк М.О. Планування діяльності підприємства. Підручник. – К.: Професіонал, 2004. – 319 с.
77. Зуб А.Т., Локтионов М.В. Системный стратегический менеджмент: методология и практика. – М.: Генезис, 2001. – 752 с.
78. Зубець М.В. Напрями економічного зростання агропромислового комплексу України. – К.: Аграрна наука, 2004. – 52 с.
79. Зубовський В. Економіка підприємства. – К.: Уфілб, 2000. – 64 с.
80. Иванов Ю.Б., Тищенко А.Н., Дробитько Н.А., Абрамова А.С. Конкурентоспособность предприятия: оценка, диагностика, стратегия. Научн. изд. – Х.: ХНЭУ, 2004. – 250 с.
81. История экономических учений: Учебное пособие // Под ред. В.Автомонова, О.Ананьина, Н.Макашевой. – М.: Инфра М, 2002. – 784 с.
82. Ищенко Е. Прибыль как критерий эффективности функционирования предприятия // Економіст. – 2005. – №8. – С. 90–92.
83. Іваненко В. І., Болюх М. А. Економічний аналіз господарської діяльності. – К.: ЗАТ «Нічлава», 1999. – 204 с.
84. Іваненко В. М. Курс економічного аналізу. – К.: Знання–прес, 2000. – 207 с.
85. Іванов Ю. Звичайні ціни: мінімізація податкових ризиків// Бухгалтерія. – 2005. – №19. – С. 45–49.
86. Іванов Ю., Котляров Є. "Реформована" собівартість (калькулювання у промисловості) // Бухгалтерія. – 2001. – № 20/1(435). – С. 45–51.
87. Івченко А. Тлумачний словник української мови. – Харків: Фоліо, 2006. – 540 с.
88. Ільина О., Юкаш А. Управление качеством хлеба, муки и зерна // Хлібопродукти. – 2004. – № 12. – С. 37–38.
89. Калінчик М.В., Ільчук М.М., Бєляєв О.В., Тимченко В.Н., Пилипченко А.В., Сонець В.А. Формування ринку сої та продуктів його переробки в Україні: Монографія. – К.: ЗАТ «Нічлава», 2007. – 200 с.
90. Калінчик М.В., Ільчук М.М., Шовкалюк В.С., Калінчик І.М. Стабілізація ринку зерна в Україні: Монографія. – К.: ЗАТ «Нічлава», 2006. – 230 с.
91. Калінчик М.В., Шовкалюк В.С. Рівень споживання продуктів харчування як основа розробки стратегії розвитку АПК // Економіка АПК. – 2001. – №3. – С. 20.
92. Калюжний В. Вплив податків на процес ринкового ціноутворення й економіку підприємств // Фінанси України. – 2002. – №6. – С. 17–25.
93. Каплан Р., Нортон Д. Збалансована система показників.– М.: Олімп-Бізнес, 2003. – 245 с.
94. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика: Підручник. – К.: КНЕУ, 2001. – 240 с.
95. Кваша С.М. Зовнішньоекономічні аспекти аграрної політики. Ч.1 – К.: НАУ, 2001. – 71с.
96. Керанчук Т. Фінансова стабільність підприємства і методичні аспекти її оцінки // Економіка України. – 2000. – №1. – С. 83–86.
97. Кириленко І.Г. Державне регулювання ринку в умовах продовольчої кризи // Економіка АПК. – 2003. – № 9. – С. 9–16.
98. Кирич Н.Б. Эффективность управления промышленным производством // Віче. – 1998. – № 9 – С. 158–159.
99. Кирич Н. Б. Система управління народним господарством Тернопільської області / Н. Б. Кирич, Б. М. Андрушків, Б. Ф. Бойко // Львівський центр науково-технічної і економічної інформації. Інформаційний листок № 020 –96. – 1996. – С. 2–3
100. Кирич Н.Б., Андрушків Б.М., Бойко Б.Ф. Шляхи вдосконалення управління народногосподарським комплексом на обласному рівні // Науковий регіональний річник "Тернопілля – 96". – Тернопіль: Збруч, 1996. – С. 349–352.
101. Кирич Н. Б. Пять складових успішних державотворчих потуг – як вони використовуються сьогодні // Науковий регіональний річник “Тернопілля–97”. – Тернопіль: Збруч, 1997. – С. 533–536.
102. Кирич Н. Б. Як поліпшити роботу сфери обслуговування / Н. Б. Кирич, Б. М. Андрушків // Економіка України. – К.: Преса України, 1997. – №6 – С. 82–85.
103. Кирич Н.Б. Організаційні механізми реалізації стратегії підвищення фінансово – господарської стабільності підприємства // Матеріали Х наукової конференції ТДТУ імені Івана Пулюя, Тернопіль, 17 – 18 травня. – Тернопіль: ТДТУ, 2006. – С. 249.
104. Кирич Н.Б. Особливості управління техніко-економічними факторами стабілізації виробництва на сучасному етапі // Галицький економічний вісник. – 2006. – № 2 (9). – С. 33 – 38
105. Кирич Н. Б. Природокористування – як фактор безпечної життєдіяльності людини в суспільстві / Н. Б. Кирич // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 1998. – №6. – С. 11–12.
106. Кирич Н. Б. Стабільність виробництва та фінансова стійкість господарських структур – необхідна умова інтеграції України до ЄС: Тези доп. Міжнар. наук. конф. // Разом в Європі: маркетингові стратегії регіонального розвитку: Зб. наук. праць Терноп. інституту соц. та інф. технол.. – Тернопіль: ТІСІТ, 2005. – С. 35–36.
107. Кирич Н. Б. Сталий розвиток та фінансова стійкість господарських структур регіону – необхідна умова інтеграції України до ЄС: Тези доп. Міжнар. наук. конф. // Разом в Європі: регіональні стратегії формування економіки знань в умовах євроінтеграції: Зб. наук. праць Терноп. інституту соц. та інф. технол. – Тернопіль: ТІСІТ, 2006. – С. 193–201.
108. Кирич Н.Б. Від стабілізації суспільного виробництва – до сталого розвитку суспільства: Монографія. – Тернопіль: ТДТУ, 2003. – 203 с.
109. Кирич Н.Б. Збалансованість системи показників у формуванні стратегії розвитку організацій, підприємств – як метод стабілізації економіки України // Схід. – 2007. – №3 (81). – С. 101–103.
110. Кирич Н. Б. Якість продукції, робіт і послуг – засіб посилення конкурентної позиції підприємства // Галицький економічний вісник. – 2008. – № 2. – С. 100–106.
111. Кирич Н. Б. Про кризу взаємовідносин у загальній теорії криз / Н. Б. Кирич, Б. М. Андрушків, І. П. Сівчук // Регіональна економіка. – 2008. – №8. – С. 122–134.
112. Кирич Н. Б. Окремі позитиви і негативи в розвитку підприємств переробних галузей України на сучасному етапі / Н. Б. Кирич // Економіка України. – 2008. – №5. – С. 68–75.
113. Кирич Н. Б. Про проблеми машинобудування, технічне оснащення та технологічне забезпечення зернопереробних підприємств / Н. Б. Кирич // Вісник Хмельницького національного університету. – 2007. – № 6 / Том 3. – С. 267–371.
114. Кирич Н. Б. Про проблеми рейдерства в Україні з позицій науки / Н. Б. Кирич, Б. М. Андрушків, Л. Я. Малюта // Економіка та держава. – 2008. – № 2 (62). – С. 15–19.
115. Кирич Н. Б. Організаційно–економічна категорія господарської та фінансової стабільності функціонування підприємств в контексті сталого розвитку України / Н. Б. Кирич // Вісник економічної науки України. – 2007. – №4. – С. 113–114.
116. Кирич Н.Б. Регіональні особливості розвитку підприємств переробних галузей України на сучасному етапі // Галицький економічний вісник. – 2007. – № 2, (13). – С. 61–66.
117. Кирич Н.Б. Сучасні проблеми організації технічного оснащення та технологічного забезпечення підприємств переробної промисловості.// Галицький економічний вісник. – 2007. – № 4, (15).– С. 122–125.
118. Кирич Н. Б. Теоретичні та прикладні механізми управління стратегією підвищення господарсько-фінансової стабільності підприємства / Н. Б. Кирич // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2008. – № 3. – С. 136–142.
119. Кирич Н. Б. Оптимізаційна модель функціонування Центру трансферу технологій як ланки логістичного зв’язку виробництва з освітою / Н. Б. Кирич, Б. М. Андрушків, П. Д. Дудкін // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. –2007. – № 8. – С. 78–86.
120. Кирич Н. Б. Організаційні, трудові та техніко-економічні складові стабілізаційних процесів / Н. Б. Кирич // Вісник економічної науки України. – 2008. – №5. – С. 145–156.
121. Кирич Н.Б. Роль інвестування в організації стабільного функціонування переробних підприємств / Н.Б. Кирич, В. І. Барканов // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. – № 8. – С. 9–11.
122. Кирич Н. Б. Вдосконалення інноваційної діяльності підприємств зернопереробної промисловості / Н. Б. Кирич, Б. М. Андрушків // Вісник економічної науки України. – 2008. – №1 (13). – С. 50–54.
123. Кирич Н. Б. Ефективне використання трудових ресурсів
як фактор стабілізації функціонування підприємств / Н. Б. Кирич // Україна: аспекти праці. – 2008. – № 3. – С. 39–42.
124. Кирич Н. Б. Вдосконалення організаційно-економічного механізму управління життєдіяльністю ВУЗу / Н. Б. Кирич, П. Д. Дудкін // Вісник Донецького університету економіки і права. – 2008. – №4. – С. 148–159.
125. Кирич Н. Б. Про шляхи підтримки університетською наукою нових форм підприємницької діяльності в умовах переробної промисловості / Н. Б. Кирич // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки. – Вип. 12. – Ч. 1. – Кіровоград, 2007. – С. 270–277.
126. Кирич Н. Б. Досконалий організаційно-економічний механізм – запорука конкурентоспроможності переробних підприємств / Н. Б. Кирич // Інноваційний агросвіт. – 2008. – № 3. – С. 15–20.
127. Кирич Н.Б. Шляхи вдосконалення організації статистичного обліку в умовах обласного регіону // Зб. наук. праць науково-практичної конференції: "Проблеми економічної безпеки та керованого контролю динамічних природно – техногенних систем" 18–19 вересня. – Львів: Світ, 1997. – С. 2.
128. Кирич Н.Б., Андрушків Б.М., Малюта Л.Я. Про проблеми рейдерства в Україні з позицій науки // Економіка та держава. – 2008. – №2. – С. 15 –19.
129. Кирич Н.Б. Аналітичні аспекти впровадження нової економічної стратегії підвищення господарсько-фінансової стабільнсоті переробних підприємств // Економіка промисловості України: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України, 2007. – С. 50–57.
130. Кирич Н.Б., Андрушків Б.М. Регіональна наука: можливості і проблеми // Науковий регіональний річник "Тернопілля – 97". – Тернопіль: Збруч, 1996. – С. 316–319.
131. Кирич Н.Б., Андрушків Б.М., Бойко Б.Ф. Система управління народним господарством Тернопільської області // Львівський центр науково-технічної і економічної інформації. Інформаційний листок № 020 – 96.– 1996 . – 2 с.
132. Кирич Н. Б. Нове слово про менеджмент в Україні / Н. Б. Кирич, І. В. Бакушевич // Віче. – 2002. – №3. – С. 77–78.
133. Кирич Н.Б., Андрушків Б.М., Малюта Л.Я. та ін. Економічна та майнова безпека підприємства і підприємництва. Антирейдерство // Монографія – Тернопіль: Терно–граф, 2008. – 424 с.
134. Кирич Н.Б., Вихрущ В.П., Андрушків Б.М., Харів П.С. Економіка підприємств: Навч. посіб. – Тернопіль: Економічна думка, 2000. – 448 с.
135. Кирич Н.Б. Економіка підприємства. Посібник з самостійного вивчення курсу / Н.Б. Кирич, П.С. Харів, Б.М. Андрушків, А.В. Гощинський.– Тернопіль: ТІСІТ, 2007. – 312 с.
136. Кирич Н.Б. Основи соціального менеджменту. Теоретичні положення та прикладні механізми: Навчальний посібник / Н. Кирич, М. Папієв, Т. Кирян та ін. – Тернопіль: Тернограф, 2007. – 1024 с.
137. Кирич Н. Б. Роль людського фактора у підвищенні ефективності роботи підприємства / Н. Б. Кирич // Україна: аспекти праці. – 2008.– № 4. – С. 40–44. (0,2 д.а.).
138. Кирич Н. Б. Досконалий організаційно-економічний механізм – запорука конкурентоспроможності переробних підприємств / Н. Б. Кирич // Інноваційна економіка. – 2008. – № 1 [7]. – С. 115–119.
139. Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – К.:ЦУЛ, 2002. – 496 с.
140. Кміть В.М. Системний підхід до управління накладними витратами підприємств // Фінанси України. – 2002. – №7. – С. 51–57.
141. Коваленко М.А., Радванська Л.М. Фінанси спільного інвестування: Навчальний посібник. – Херсон: ОЛДІ–плюс, 2002. – 248 с
142. Козина Т.А. Калькулирование себестоимости промышленной продукции на перерабатывающих предприятиях АПК и основы управлення затратами: Учебное пособие. – М.: НТИПП, 2002. – 102 с.
143. Козлова А.І. Питання розвитку переробної сфери АПК // Вісник аграрної науки. – 1998. – № 3. – С. 77–79.
144. Кононенко О. Аналіз фінансової звітності. – X.: Фактор, 2003. – 148 с.
145. Константинов С.А. Новый подход к определению критерия эффективности сельскохозяйственного производства // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 2000. – №3. – С.23–24.
146. Копитова І.В. Проблема визначення ефективності управління //Материалы VII междунар. научной конференции “Актуальные проблемы гуманитарных наук и их информационное обеспечение”. – Харьков: Народная украинская академия, 2000. – С. 47–49.
147. Корінєв В. Дослідження впливу ціни на прибутковість діяльності підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – №2. – С. 92–98.
148. Корінєв В. Цінова політика підприємства: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001. – 257 с.
149. Корнійчук Г. Надаємо знижки: як обґрунтувати звичайність ціни // Все про бухгалтерський облік. – 2006. – №43. – С. 6–8.
150. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2001. – 378 с.
151. Корпоративне управління: Навчальний посібник // О.Э.Кузьмін, Л.І.Чернобай, А.О.Босак, О.С.Скибінський та ін. – Львів: Львівська політехніка, 2004. – 172 с.
152. Коршунов І.І. Планування маркетингової діяльності на підприємстві: Монографія. – Харків: Основа, 2000. – 304 с.
153. Корчемний Н. А. Проблемы энергосбережения в сельскохозяйственном производстве Украины // Тезисы научно–технической конференции «Энергосбережение в сельском хозяйстве». — М.: ВИЗСХ, 1998. — С. 140–142.
154. Корчемний М. А., Федорейко В. С., Гаран Е. В. Повышение экономической эффективность кормоцехов при автоматизации поточных линий дозирования кормов // Труды научно–практической конференции «Повышение роли молодых ученых и специалистов в совершенствовании экономического механизма хозяйствования». — Одесса. – Вып. 4, 1988. – С. 10–12.
155. Кох Р. Стратегия: как создавать и использовать эффективную стратегию. – СПб.: Питер, 2003. – 320 с.
156. Крамаренко Г.О. Ціноутворення в умовах ринкових реформ // Фінанси України. – 2005. – №4. – С. 54–60.
157. Круюк С.І. Оцінка фінансового стану підприємств// Фінанси України.– 2002.– №8. – С. 40−47.
158. Куденко Н.В. Стратегічний маркетинг: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 152 с.
159. Кудря С. О. Системи акумулювання і перетворення енергії відновлювальних джерел // Автореф. дес. д.т.н. – Львів: Львівська політехніка, 2002. – 37 с.
160. Кукура С.П. Теория корпоративного управления. – М.: ЗАО “Экономика”, 2004 . – 478 с.
161. Кулініч М. Харчова промисловість: проблеми і перспективи // Харчова і переробна промисловість. – 2004. – № 8 . – С. 3–5.
162. Лафта Дж. Управленческие решения: Учебн. пос. – М.: Центр экономики и маркетинга, 2002. – 304 с.
163. Лепа Н.Н. Методи и модели стратегического управлення предприятием // НАН Украины. Мн–т экономики промьшленности. – Донецк: ООО "Юго–Восток ЛТД", 2002. – 186 с.
164. Лисенко А.В. Забезпечення еквівалентного обміну між сільським господарством й іншими сферами АПК // Вісник академії економічних наук України. – 2002. – №2. – С. 147.
165. Литвак Б.Г. Разработка управленческого решения: Учебник. – 3–е изд. – М.: Дело, 2002. – 382 с.
166. Литвиненко Я.В. Сучасна політика ціноутворення: Навчальний посібник. – 2–е видан. – К.: МАУП, 2003. – 240 с.
167. Лотиш О.Я. Удосконалення системи управління затратам виробництва // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2001. –№17. – С. 17–19.
168. Лотиш О.Я. Комплексний підхід до вибору показників оцінки рівня витрат на виробництво продукції // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серії: економіка. – 2002. – № 10. – С. 232–233.
169. Люкшинов А.Н. Стратегический менеджмент: Учебное пособие. – М.: ЮНИТИ –ДАНА, 2000. – 375 с.
170. Мак–Дональд М. Стратегическое планирование маркетинга. – СПб: Питер, 2000. – 320 с.
171. Малиновський А.С. Системне відродження сільських територій в регіоні радіоактивного забруднення: Монографія. – К.: ННЦІАЕ, 2007. – 602 с.
172. Мамонтова Н. А. Умови забезпечення фінансової стійкості підприємств // Фінанси України. – 2000. – №8. – С. 103–106.
173. Маркетинг менеджмент. Научное издание // Под ред. д.э.н., проф. Балабановой Л.В. – Донецк: ДонГУЭТ, 2001. – 594 с.
174. Маркетинг: Энциклопедия /Под. Ред. М.Бейкера // Пер с англ. – СПб: Питер, 2002. – 1200 с.
175. Мартиненко М.М., Ігнатієва І.А. Стратегічний менеджмент: Підручник. – Каравела, 2006. – 320 с.
176. Марченко А.А. Аналіз джерел формування фінансових ресурсів // Фінанси України. – 2002. – №9. – С. 102–108.
177. Масло І. П., Грицишин М. І., Грибинюк О. М. Енергетична оцінка сільськогосподарського виробництва // Техніка АПК. – 1994. – № 6. – С. 7–9.
178. Международный менеджмент // Под ред. Пивоварова С.Э. Тарасевича Л.С., Майзеля А.И. – СПб.: Питер, 2002. – 575 с.
179. Минцберг Г., Куинн Дж.Б., Гошал С. Стратегический процесс // Пер. с англ. Под ред. Ю.Н.Каптуревского. – СПб.: Питер, 2001. – 688 с.
180. Міщенко А.П. Стратегічне управління: Навчальний посібник. – Київ.: Центр навчальної літератури, 2004. – 336 с.
181. Мних Є. В., Ференц І. Д. Економічний аналіз: Навчальний посібник. – Львів: Армія України, 2000. – 144 с.
182. Мних Є.В. Економічний аналіз. – К.: Навчальний центр, 2003. – 432 с.
183. Мостенська Т.Л., Новак В.О., Луцький М.Г., Міненко М.А. Менеджмент: Підручник. – К.: Сузір’я, 2007. – 690 с.
184. Мостенська Т.Л., Прядко В.В. Основи маркетингу: Навчальний посібник. – Чернівці: Букрек, 2002. – 184 с.
185. Мочерний С.В. Методологія економічного дослідження. – Львів: Світ, 2001. – 146 с.
186. Мумладзе І. Державний контроль у сфері цін і ціноутворення та захист прав суб'єктів господарювання // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №2. – С. 85–88.
187. Мурашко М.І. Менеджмент персоналу: Навч.–практ. посіб. – К.: Знання, 2002. – 311 с.
188. Наливайко А.П. Теорія стратегії підприємства. Сучасний стан та напрямки розвитку. – К.: КНЕУ, 2001. – 227 с.
189. Нарышкина М. Обзор основных методов оценки стоимости брендов // Лаборатория рекламы. – 2005. – №5. – С. 8–11.
190. Негода Н. Ціноутворення: оптимальні рішення в сучасних ринкових умовах // Справочник экономиста. – 2005. – №2. – С. 69–71.
191. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент. – К.: ТОВ “УВПК “Екс об”, 2002. – 560 с.
192. Никитин С. Прибыль: теоретические и практические подходы // Мировая экономика и международные отношения. – 2002.– №5. – С. 20–27.
193. Ньюмен Э., Каллен П. Розничная торговля: организация и управление // Пер