УСТИМЕНКО МАРІЯ ВІКТОРІВНА. ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ІННОВАЦІЙНИХ КЛАСТЕРІВ У КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ

brief description

УСТИМЕНКО МАРІЯ ВІКТОРІВНА. Назва дисертаційної роботи: " ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ІННОВАЦІЙНИХ КЛАСТЕРІВ У КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ"

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
На правах рукопису
Устименко Марія Вікторівна
УДК 339.9.012.23:330.341.1](4+(4-11))(043.3)
ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ІННОВАЦІЙНИХ КЛАСТЕРІВ
У КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ
Спеціальність 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні
відносини
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Науковий керівник
доктор економічних наук, професор
Старостіна Алла Олексіївна
Київ – 2016
1
Зміст
ВСТУП........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНИХ КОНЦЕПЦІЙ
МІЖНАРОДНИХ ІННОВАЦІЙНИХ КЛАСТЕРІВ ...............................................11
1.1. Сутність поняття міжнародного кластеру в системі міжнародних економічних
відносин ....................................................................................................................11
1.2. Міжнародні інноваційні кластери у посиленні стійкості суб’єктів
господарювання........................................................................................................28
1.3. Теоретичні засади формування міжнародних інноваційних кластерів............46
Висновки до Розділу 1..............................................................................................63
РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ІННОВАЦІЙНИХ
КЛАСТЕРІВ У КРАЇНАХ ЦСЄ...............................................................................65
2.1. Чинники та моделі генезису міжнародних кластерів в умовах глобалізації....65
2.2. Етапи формування міжнародних інноваційних кластерів у країнах ЦСЄ.......92
2.3. Механізм взаємоузгодження інтересів учасників міжнародних інноваційних
кластерів за участі країн ЦСЄ ................................................................................120
Висновки до Розділу 2............................................................................................147
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ІННОВАЦІЙНИХ
КЛАСТЕРІВ ЗА УЧАСТЮ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ...........................149
3.1. Особливості генезису міжнародних інноваційних кластерів в Україні.........149
3.2. Пріоритетні напрями формування міжнародних інноваційних кластерів за
участю українських підприємств.........................................................................164
3.3. Заходи щодо формування міжнародних інноваційних кластерів за участю
українських підприємств......................................................................................181
Висновки до Розділу 3 ..........................................................................................191
ВИСНОВКИ...........................................................................................................192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................196
ДОДАТКИ..............................................................................................................227
2
Перелік умовних позначень
ЦСЄ Центральна та Східна Європа
ЄС Європейський Союз
ЄС-10 Країни, що вступили до ЄС у 2004 році: Естонія, Кіпр,
Латвія, Литва, Чехія, Мальта, Польща, Словаччина,
Словенія, Угорщина.
ЄС-12 Країни ЄС-10, а також Болгарія і Румунія, що вступили до
ЄС у 2007 році
ЗВТ Зона вільної торгівлі
ДВ Додана вартість
ЛДВ Ланцюжки доданої вартості
ПІІ Прямі іноземні інвестиції
НДДКР Науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки
ТНК Транснаціональні компанії
МСП Малі та середні підприємства
ОЕСР Організація економічного співробітництва та розвитку
ООН Організація об’єднаних націй
ПРООН Програма розвитку організації об’єднаних націй
Абревіатури назв країн
Абревіатури назв Країна
BG Болгарія
EE Естонія
LV Латвія
LT Литва
PL Польща
RO Румунія
SK Словаччина
SI Словенія
HU Угорщина
CZ Чехія
3
ВСТУП
Характерною ознакою сучасного розвитку світової економіки є становлення
нової моделі її функціонування на базі розгортання нового етапу науково-технічної
революції. Сучасний стан української економіки та подальше поглиблення
технологічного розриву по відношенню до провідних країн суттєво ускладнює
повноцінне входження України в систему світогосподарських зв’язків та її
інтеграцію в європейський економічний простір. Саме тому для України
актуалізується пошук шляхів інноваційного розвитку.
Досвід країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ), які протягом останніх
десятиліть здійснили якісні і системні перетворення національних економік,
свідчить про ефективність використання таких форм співробітництва як розвиток
єврорегіонів, транскордонного співробітництва, міжнародних інноваційних
кластерів у напрямку переходу на інноваційний шлях господарювання, серед яких
важливу роль відіграють власне міжнародні інноваційні кластери, які не тільки
стають ефективними осередками розвитку інноваційних процесів, формами
ефективного співробітництва компаній, науково-освітніх закладів,
інфраструктурних інститутів та органів державного управління, але й оптимізують
життєвий цикл НДДКР та забезпечують гармонізацію економічних інтересів усіх
суб’єктів господарювання. З огляду на це значного теоретичного і практичного
значення набуває дослідження процесів формування міжнародних інноваційних
кластерів у країнах ЦСЄ.
Теоретичні аспекти формування і функціонування кластерів висвітлені у
роботах зарубіжних авторів: М.Кітінга, М.Портера, В.Прайса, А.Ругмана, Е.Фезера,
Д.Якобса, Л.Янга, та вітчизняних авторів: Базилевича В.Д., Варналія З.С.,
Войнаренка М.П, Дегтярьової І.О., Дубницького В.І., Мікули Н.А., Соколенка С.І.,
Крикавського Є.В. Особливості інтернаціоналізації кластерів розкриваються у
працях А.Мальберга, І.Зандера, К.Кетелса, Г. Ліндгвіста, О. Зюльвела тощо. Досвід
формування міжнародних кластерів у окремих країнах Європи висвітлено у роботах
А.М. Ковальські, П.Замборскі, Ребелотті. Питанням дослідження міжнародних
4
кластерів присвячені праці і вчених країн з транзитивною економікою. Широко
висвітлена концепція формування кластерів в рамках транскордонних регіонів у
працях Бакушевич І.В., Внукової Н.М., Войнаренко М.П., Дубницького В.І.,
Старостіної А.О., Мікули Н.А., світовий досвід функціонування кластерів та
особливості міжнародної кластерної взаємодії розкриваються у працях Вергуна В.А.,
Єрмакової О.А., Єрмоленко В.В., Ємельянова В.Е., Гільдебранда Р.А., Каніщенко
О.Л., Ліщинського І.О., Михайлова А.С., Сегедіна В.М., Ступницького О.І.,
Румянцева А.П., Хмари М.П., Філіпенка А.С., Чужикова В.І., Яшевої Г.А.
Однак потребує подальшого уточнення економічна природа міжнародних
кластерів та їхні особливості у підвищенні стійкості функціонування і розвитку
національних економік. Недостатньо дослідженими залишаються проблеми
оцінювання рівня розвитку таких структур і моделі їх формування. Окреслені вище
питання зумовили актуальність теми дисертаційної роботи, її мету, завдання та
напрямки дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію
виконано згідно з планами науково-дослідних робіт Київського національного
університету імені Тараса Шевченка за комплексними держбюджетними темами
економічного факультету «Модернізація економіки України на засадах сталого
соціально-економічного розвитку: закономірності, протиріччя, ризики»
№11БФ040-01 (державний реєстраційний номер 111U006456, термін виконання –
2013 – 2015 рр.). Внесок автора полягає у розробці теоретико-методичних засад
входження українських суб’єктів підприємництва до системи світогосподарських
відносин за рахунок впровадження ефективних форм взаємодії вітчизняних
економічних суб’єктів з іноземними учасниками на кластерних засадах.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є удосконалення теоретичних
підходів та розроблення практичних рекомендацій щодо формування міжнародних
інноваційних кластерів для забезпечення стійкості та конкурентоспроможності
української економіки. Виходячи з мети дослідження, в дисертаційній роботі
поставлені наступні завдання:
− визначити економічну природу поняття «міжнародний кластер»;
5
− виявити роль міжнародних інноваційних кластерів у посиленні стійкості
національної економіки;
− систематизувати чинники розвитку міжнародних кластерів в умовах
посилення глобалізаційних та регіоналізаційних процесів;
− вдосконалити класифікацію моделей генезису міжнародних інноваційних
кластерів у сучасних умовах;
− запропонувати типологізацію національних моделей формування
міжнародних кластерів;
− розробити систему оцінювання стану функціонування і розвитку
міжнародних інноваційних кластерів в країнах ЦСЄ;
− розкрити механізм взаємоузгодження інтересів учасників міжнародних
інноваційних кластерів за участі країн ЦСЄ;
− визначити пріоритетні напрями формування міжнародних інноваційних
кластерів за участі українських підприємств;
− запропонувати заходи сприяння розвитку інноваційній діяльності
українських підприємств на основі формування міжнародних інноваційних
кластерів.
Дослідження цих питань дозволить українським компаніям здійснювати
ефективну інтеграцію до міжнародних інноваційних кластерних об’єднань.
Об’єктом дослідження виступає процес розвитку міжнародних кластерів.
Предметом дослідження є формування міжнародних інноваційних кластерів
у країнах ЦСЄ.
Методи дослідження. У процесі написання роботи були використані
загальнонаукові методи пізнання економічних явищ і процесів, такі як: метод
наукової абстракції, узагальнення, дедукції та індукції (розділ 1, 2), ідеалізації (1.1);
системний метод, методи аналізу та синтезу при дослідженні механізму розвитку
інноваційної діяльності в міжнародних кластерах (1.2) та механізму
взаємоузгодження інтересів учасників міжнародних інноваційних кластерів (п.2.3);
єдності історичного і логічного (2.1, 2.2, 3.2); методи кількісного аналізу (розділи 2,
6
3); порівняння та аналогії при визначенні моделей формування міжнародних
інноваційних кластерів та можливості використання досвіду розвинених країн ЦСЄ
в Україні (2.1, 2.2, 3.2, 3.3). Крім того у даній роботі використано специфічні
економетричні методи, а саме: застосування моделей бінарного та впорядкованого
вибору для визначення параметрів оцінки, характерних для різного стану розвитку
кластеру (2.2); методи ієрархічної кластеризації (2.2, 3.1).
Інформаційною базою дослідження виступають монографії, науковоаналітичні публікації вітчизняних та зарубіжних авторів; нормативно-правові
документи України та країн ЦСЄ; офіційні матеріали Державного комітету
статистики України, Статистичної служби ЄС; інформаційно-статистичні
матеріали Європейської кластерної обсерваторії, інформаційно-аналітичні
матеріали міжнародних організацій, в тому числі ЮНКТАД, ОЕСР, групи
Світового банку та ін.; агентств сприяння розвитку інвестиціям і торгівлі країн
ЦСЄ, зокрема Чеського агентства підтримки підприємництва та інвестицій
(ЧехІнвест), Словацького агентства розвитку інвестицій і торгівлі (САРІО) тощо;
публікації міжнародних консалтингових компаній, зокрема МакКінзі, КПМГ,
Ернст енд Янг тощо, інтернет-ресурси, експертні опитування.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі одержано
нові науково обґрунтовані результати, які в сукупності вирішують важливе науковопрактичне завдання, що полягає в удосконаленні теоретичних підходів та
розробленні практичних рекомендацій щодо формування міжнародних
інноваційних кластерів для забезпечення стійкості та конкурентоспроможності
української економіки. До найбільш вагомих результатів, які характеризують
наукову новизну дисертаційної роботи, розкривають особистий внесок автора та
виносяться на захист, належать:
вперше:
− розроблено систему оцінювання рівня розвитку міжнародних інноваційних
кластерів в країнах ЦСЄ (на прикладі автомобілебудівних, текстильних,
біотехнологічних та ІТ-кластерів) з використанням економетричних моделей
впорядкованого вибору, що включає комплекс моніторингових показників за такими
7
складовими: рівень розвитку агломерації, її ресурсна забезпеченість, параметри
попиту, стан розвитку господарських зв’язків, застосування яких дало змогу
визначити загальні тенденції процесів міжнародної інноваційної кластеризації країн
ЦСЄ (стимулюючий вплив базових і підтримуючих галузей на розвиток кластеру;
зниження ймовірності формування кластерів у випадку домінування (у вимірах
обсягів зайнятості) одних секторів у структурі економіки над іншими та специфічні
у залежності від галузевої приналежності кластерів;
удосконалено:
− визначення сутності поняття «міжнародний кластер» як суб’єкта
міжнародних економічних відносин, який виступає у вигляді територіальних
утворень, що включають сукупність підприємств, організацій та інших учасників
різної національної належності, функціонування і взаємодія яких відбувається на
певних принципах (територіальної (просторової) концентрації; спеціалізації;
стійкості господарських взаємозв’язків; конкурентності; юридичної і організаційної
самостійності учасників; взаємної вигоди), і в результаті такої взаємодії стає
можливим досягнення найвищих кінцевих результатів діяльності;
− ідентифікацію специфічних особливостей міжнародного інноваційного
кластеру у підвищенні стійкості економічних суб’єктів (підприємств, регіонів, країн
його функціонування), що стає можливим за рахунок посилення економічної
самодостатності такого утворення, кращої адаптації до нових умов зовнішнього
середовища, можливості здійснення внутрішніх структурних перетворень і
ефективної координації діяльності його учасників, здатності до продукування
інновацій і пошуку нових напрямів і форм співпраці;
− класифікацію моделей генезису міжнародних інноваційних кластерів за
критеріями: країна-ініціатор, місце концентрації економічної активності, орієнтація
ринкової діяльності кластеру, на основі яких виокремлено чотири моделі:
національно-ініціативну, що передбачає еволюційну трансформацію сфери
діяльності від внутрішнього ринку до зовнішнього; іноземно-внутрішню, яка
передбачає розвиток ділової активності в межах однієї країни; іноземно-зовнішню,
основою якої є стратегічне поєднання внутрішнього та зовнішнього ринків; спільно-
8
ініціативну, яка передбачає диверсифікацію поліструктурної економічної діяльності
груп кластерних компаній на глобальних ринках;
− теоретичні засади аналізу механізму взаємоузгодження інтересів учасників
міжнародних інноваційних кластерів за участі країн ЦСЄ, який включає сукупність
форм поєднання інтересів (компромісні, підпорядковані, різноспрямовані),
принципів їх ефективного узгодження (врахування інтересів усіх учасників,
рівноправність, взаємовигідність), методів (договірні, недоговірні) та інструментів
(фінансово-економічні, стратегічні, поведінкові, нормативно-правові) регулювання
виграшу в умовах специфічного середовища (на макро-, мезо-, мікро-, нанорівнях) за
допомогою яких забезпечується узгодження інтересів учасників міжнародних
інноваційних кластерів;
набули подальшого розвитку:
− систематизація чинників формування міжнародних інноваційних кластерів
в умовах розвитку процесів глобалізації і регіоналізації (зростання мобільності
факторів виробництва, розвиток міжнародних торговельних і виробничих відносин
між країнами світу, інтернаціоналізація досліджень та інновацій та ускладнення їх
форм, зростання кількості учасників міжнародних відносин, загострення
міжнародної конкуренції, посилення регіональних відмінностей), які призводять як
до розвитку економічних взаємозв’язків у глобальному масштабі, формуючи єдиний
простір економічної взаємодії кластерів між учасниками з різних країн і регіонів, так
і до посилення локалізації економічної діяльності у рамках окремих регіональних
інноваційних і виробничих систем;
− типологізація національних моделей формування кластерів у залежності від
рівня розвитку економіки з урахуванням наступних критеріїв: стан функціонування
і розвитку кластерів (стадія розвитку кластерів, рівень інноваційної діяльності
учасників); чинники формування кластерів (ендогенні, екзогенні по відношенню до
країни); специфіка розвитку міжнародної діяльності кластерів (рівень
налагодженості зв’язків, напрямки і форми розвитку їх зв’язків з іншими країнами);
− теоретичні засади аналізу процесів інтенсифікації інноваційної активності
українських суб’єктів підприємництва на засадах формування міжнародних
9
кластерів, факторами якого виступають: загальні умови ведення господарської
діяльності (чинники, що роблять можливим розвиток інновацій і чинники, що
вимагають розвиток інновацій); наявність структурних компонентів і
налагодженість взаємозв’язків між ними (спільні зв’язки між виробничим і науководослідним сектором, доступність розвиненої інноваційної інфраструктури,
можливості розвитку і розширення кількості зовнішніх зв’язків); стан розвитку
взаємодії учасників і системи поширення знань і технологій у кластері (через прямі
взаємодії (формальні канали колаборації, неформальні канали), і непрямі взаємодії
(спільний ринок робочої сили, створення нових підприємств));
− пропозиції щодо формування міжнародних інноваційних кластерів в Україні:
згідно з національно-ініціативною моделлю (кластер біотехнологій) на засадах
обґрунтованого поєднання економічних інтересів національних учасників; згідно зі
спільно-ініціативною моделлю (кластери у сфері ІТ-послуг, транспортнологістичних послуг; у аерокосмічній сфері) на основі формування системи
партнерських відносин з учасниками з інших країн для розробки спільних
продуктових рішень і формування каналів їх збуту; згідно з іноземно-зовнішньою
моделлю (кластери комплектуючих для автомобілебудування) у напрямку
долучення до існуючих кластерів у ЦСЄ.
Практичне значення одержаних результатів. Положення дисертації, її
теоретичні підходи, висновки і практичні рекомендації автора можуть бути
використані при розробці концептуальних засад економічної політики України в
аспекті пошуку механізмів підвищення інноваційного розвитку українських
суб’єктів підприємництва та інтеграції українських суб’єктів підприємництва до
системи світогосподарських відносин.
Особистий внесок здобувача. Усі отримані наукові, методичні та практичні
результати, що виносяться на захист, є особистими розробками автора та знайшли
своє відображення в опублікованих ним працях. Із наукових праць, опублікованих у
співавторстві, у дисертації використано лише ті положення, які є результатом власних
досліджень автора. Основні положення і наукові результати дослідження
доповідались, обговорювались та отримали схвалення на засіданнях кафедри
10
міжнародної економіки та маркетингу економічного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка, на міжнародних і
всеукраїнських науково-практичних конференціях, круглих столах, серед яких:
Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих
вчених «Шевченківська весна 2013: Економіка» (м.Київ, 18-22 березня 2013 року),
IV Международная научно-практическая конференция молодых ученых и
студентов, проводимая в рамках IV Евразийского экономического форума
молодежи (г. Таллин, 17 мая 2013г.), Науково-практична конференція «Актуальні
проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери» (м. Донецьк,
24 — 25 квітня 2014 рік), Міжнародна науково-практична конференція (м. Одеса,
25-26 вересня жовтня 2015 року), II Всеукраїнська науково-практична конференція
студентів, аспірантів i молодих учених «Об’єднані наукою: перспективи
міждисциплінарних досліджень» (м.Київ, 10–11 листопада 2015 року), IV
Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні виклики розвитку світової
економіки» (м.Київ, 19-20 листопада 2015 року).
Публікації. За результатами дисертаційної роботи опубліковано 18 наукових
праць загальним обсягом 8,2 друкованих аркушів, з них 9 наукових статей, в тому
числі 7 – у фахових виданнях (7,1 др. арк.), 1 стаття – іноземною мовою в
зарубіжних виданнях (0,6 др. арк.). Наукові статті відображають основний зміст
дослідження.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу,
трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг основного
тексту – 195 сторінок, що містять 44 аналітичні таблиці і 40 рисунків. Список
використаних джерел з 309 найменувань подано на 29 сторінках. Додатки на 32
сторінках включають 15 таблиць та 5 рисунків

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі одержано нові науково обґрунтовані результати, які в
сукупності вирішують важливе науково-практичне завдання, що полягає в
удосконаленні теоретичних підходів та розробленні практичних рекомендацій щодо
формування міжнародних інноваційних кластерів для забезпечення стійкості і
конкурентоспроможності української економіки. Результати проведеного
дослідження дозволили сформулювати наступні висновки:
1. В останні десятиліття змінюються підходи до регіональних, виробничих та
інноваційних систем, що проявляються у розвитку транскордонних кластерів,
транснаціональних кластерів, міждержавних та інших міжнародних утворень,
взаємодіючих на принципах кластеру загальною назвою для яких може бути
міжнародний кластер. Міжнародний кластер є суб’єктом міжнародних економічних
відносин, який виступає у вигляді територіальних утворень, що включають
сукупність підприємств, організацій та інших учасників з різних країн,
функціонування і взаємодія яких відбувається на певних принципах (просторової
концентрації; спеціалізації; стійкості взаємозв’язків; конкурентності; юридичної і
організаційної самостійності учасників; взаємної вигоди), і в результаті такої
взаємодії стає можливим досягнення найвищих кінцевих результатів діяльності
учасників.
2. Специфічні особливості міжнародних інноваційних кластерів у підвищенні
стійкості функціонування і розвитку економічних суб’єктів полягають у наступному:
посилення економічної самодостатності такого утворення, краща адаптація до нових
умов зовнішнього середовища, можливість здійснення внутрішніх структурних
перетворень і ефективної координації діяльності його учасників, здатність до
продукування інновацій і пошуку нових напрямів і форм співпраці. Однак сам
міжнародний кластер в цілому може вигравати більше, ніж його учасники, регіони і
країни діяльності, оскільки завдяки функціонуванню внутрішнього ринкового
механізму кластеру, в його структурі залишаються лише конкурентоздатні
підприємства і країни, що пропонують кращі умови діяльності.
193
3. В умовах посилення процесів глобалізації та регіоналізації на формування
кластеру впливають наступні чинники: зростання мобільності факторів
виробництва, розвиток міжнародних торговельних і виробничих відносин,
інтернаціоналізація досліджень та інновацій, ускладнення їх форм, зростання
кількості учасників міжнародних відносин, інтенсифікація міжнародної конкуренції,
посилення регіональних розбіжностей, які призводять як до розвитку економічних
взаємозв’язків у глобальному масштабі, так і до посилення локалізації економічної
діяльності у рамках окремих регіональних інноваційних і виробничих систем. За
таких умов генезис міжнародних інноваційних кластерів відбувається згідно з
наступних моделей: національно-ініціативної; іноземно-внутрішньої; іноземнозовнішньої; спільно-ініціативної, виокремлених за критеріями: країна-ініціатор,
місце концентрації економічної активності, орієнтація ринкової діяльності кластеру.
4. Міжнародні кластери у країнах ЦСЄ розвивались під впливом як ендогенних,
так і екзогенних чинників макроекономічного розвитку. Щодо їх формування можна
виокремити наступну періодизацію етапів: на першому етапі (1990-1999) було
сформовано майже половину наявних кластерів у ЦСЄ; протягом другого етапу
(2000-2004) відбувалась подальша підготовка до інтеграційних процесів з ЄС, що
знайшло своє відображення у інтенсифікації процесів кластеризації країн ЦСЄ;
наступний етап (2005-2013) був ознаменований поглибленням спеціалізації ряду
кластерів, їх укрупненням (автомобільні, текстильні, транспорто-логістичні тощо) та
занепадом ряду інших. На сучасному етапі (з 2014 року) відбувається створення
міжнародних кластерів у новітніх сферах господарювання, розвиток їх міжгалузевих
зв’язків.
5. Система оцінювання рівня розвитку міжнародних інноваційних кластерів у
країнах ЦСЄ може бути представлена у форматі моніторингових показників за
наступними складовими: параметри розвитку агломерації підприємств (локалізація
зайнятості у регіоні по відношенню до середнього у ЦСЄ, кількість осіб зайнятих у
галузі кластеризації, у базовій галузі, зростання кількості нових компаній у галузі);
ресурсна забезпеченість діяльності (вартість робочої сили, валове нагромадження
капіталу у галузі, витрати на НДДКР у регіоні, доступ до глобальної інформаційної
194
мережі); параметри попиту на продукцію (обсяги реалізації продукції галузі у регіоні,
частка інноваційного продукту у структурі реалізації); рівень розвитку
господарських зв’язків між учасниками кластерів (наявність
підтримуючих/домінуючих галузей; просторово-часове значення входження ТНК до
регіону; рівень розвитку міжнародних коопераційних зв’язків; частка виробництва у
регіоні у загальному в ЄС; рівень процесних та маркетингових інновацій).
6. Механізм взаємоузгодження інтересів учасників міжнародного кластеру – це
сукупність форм поєднання інтересів (компромісні, підпорядковані,
різноспрямовані), принципів їх ефективного узгодження (врахування інтересів усіх
учасників, рівноправність, взаємовигідність), методів (договірні, недоговірні) та
інструментів (фінансово-економічні, стратегічні, поведінкові, нормативно-правові)
регулювання виграшу в умовах специфічного середовища (на макро-, мезо-, мікро-,
нанорівнях) за допомогою яких забезпечується узгодження інтересів учасників
міжнародних інноваційних кластерів.
7. З огляду на сучасні тенденції розвитку світової економіки на базі новітніх
сфер господарювання та з урахуванням наявного потенціалу національної економіки
(наявність диверсифікованої структури економіки, значної кількості науководослідних установ, відносно дешевої робочої сили, територіальної близькості до
агломерацій у країнах ЦСЄ) визначено наступні пріоритетні галузі формування
міжнародних інноваційних кластерів в Україні: згідно з національно-ініціативною
моделлю – кластер біотехнологій; згідно зі спільно-ініціативною моделлю: кластери
у сфері ІТ-послуг, транспортно-логістичних послуг та аерокосмічний кластер; згідно
з іноземно-зовнішньою моделлю: створення автомобілебудівних кластерів.
8. Створення спільної зони вільної торгівлі між Україною та ЄС відкриває нові
можливості для формування кластерів в Україні у напрямку долучення до існуючих
кластерних структур у ЄС за рахунок спрощення зовнішньоекономічних аспектів
взаємодії учасників, а також, з можливістю доступу до ринку ЄС, підвищує
привабливість розміщення господарської активності інших іноземних суб’єктів в
Україні, що фактично і відбувається у західних регіонах України. У рамках програми
Східного партнерства, спрямованої на сприяння якісним перетворенням економіки
195
України та її становлення як повноцінного партнера ЄС, відкриваються можливості
для участі Україні в ряді міждержавних проектів економічного розвитку та
формування відкритого діалогу для пошуку спільних напрямків зростання даних
країн.
9. Сприяння розвитку інноваційній діяльності українських підприємств на
засадах формування міжнародних кластерів має включати наступні заходи: розвиток
загальних умов ведення господарської діяльності (надання державних пільг і
стимулів для розвитку інноваційних проектів; покращення міжнародного
інвестиційного іміджу України на галузевому та регіональному рівні; стимулювання
попиту на інноваційну продукцію); формування можливості налагодження
взаємозв’язків між державним, підприємницьким та науково-дослідним сектором
(визнання на законодавчому рівні організаційно-правової форми «кластер»;
формування організаційних умов для комерціалізації НДДКР; створення агентств
залучення іноземних інвестицій і сприяння торгівлі); розвиток платформ для
взаємодії учасників і формування системи поширення знань і технологій у кластері.