Фліссак Костянтин Андрійович Методологічні засади та механізми економічної дипломатії в інтеграції України до світового господарства

brief description

Фліссак Костянтин Андрійович, докторант кафедри міжнародного бізнесу Київського національного універси­тету імені Тараса Шевченка МОН України: «Методологічні засади та механізми економічної дипломатії в інтеграції України до світового господарства» (08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини). Спецра­да Д 26.001.02 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ФЛІССАК
Костянтин Андрійович
УДК 339.9
ДИСЕРТАЦІЯ
Методологічні засади та механізми економічної
дипломатії в інтеграції України до світового господарства
Спеціальність: 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні
відносини
Галузь знань: економічні науки
Подається на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
___________________________
Науковий консультант
Вергун Володимир Антонович
доктор економічних наук,
професор
Київ – 2018
2
Зміст
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ 20
1.1. Формування та розвиток економічної дипломатії 20
1.2. Теоретико-методологічні концепції сучасної економічної
дипломатії 39
1.3. Забезпечення національних економічних інтересів держави
засобами економічної дипломатії 69
Висновки до розділу 1 79
РОЗДІЛ 2. ІНСТИТУЦІЙНІ ОСНОВИ МЕХАНІЗМУ ЕКОНОМІЧНОЇ
ДИПЛОМАТІЇ УКРАЇНИ 82
2.1. Діалектика та інституційні рівні розвитку сучасної економічної
дипломатії 82
2.2. Взаємодія державних інституцій України у сфері економічної
дипломатії 99
2.3. Методологічні засади організації діяльності економічних підрозділів дипломатичних представництв України 115
Висновки до розділу 2 136
РОЗДІЛ 3. ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ
МЕХАНІЗМУ ЕКОНОМІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ УКРАЇНИ 140
3.1. Галузеві та територіальні вектори дипломатичної діяльності в
міжнародному економічному співробітництві 140
3.2. Світова енергетична дипломатія і специфіка її застосування
Україною 160
3.3. Зовнішньоборгова проблема у фінансовій складовій економічної
дипломатії 181
Висновки до розділу 3 197
3
РОЗДІЛ 4. СВІТОВИЙ ДОСВІД ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ. 204
4.1. Моделі організації економічної дипломатії в окремих країнах
Європейського Союзу 204
4.2. Особливості англосаксонської моделі економічної дипломатії 231
4.3. Дипломатичний захист національних економічних інтересів у
провідних державах Азії 255
Висновки до розділу 4 276
РОЗДІЛ 5. ЕКОНОМІКО-ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВИМІР ЕФЕКТИВНОСТІ ІНТЕГРАЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ УКРАЇНИ 282
5.1. Динаміка міжнародного економічного співробітництва та
інтеграційних процесів України з позицій економічної дипломатії 282
5.2. Економічна дипломатія у забезпеченні зовнішньоторговельної
експансії України 301
5.3. Механізми економічної дипломатії в забезпеченні інвестиційної
активності української економіки 315
Висновки до розділу 5 333
РОЗДІЛ 6. ФОРМУВАННЯ НОВОЇ ПАРАДИГМИ ЕКОНОМІЧНОЇ
ДИПЛОМАТІЇ УКРАЇНИ. 338
6.1. Економічна дипломатія в реалізації євроінтеграційних устремлінь
України. 338
6.2. Латентні можливості нових векторів економічної активності
України. 362
6.3. Забезпечення національних інтересів в інтеграції України до
світового господарства механізмами економічної дипломатії. 375
Висновки до розділу 6 397
ВИСНОВКИ 406
ДОДАТКИ 421
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 498
4
Перелік умовних скорочень
АСЕАН Асоціація держав Південно-Східної Азії
АТЕС Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво
БАГІ Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій
ВВП Валовий внутрішній продукт
ГАТТ Генеральна угоди з тарифів і торгівлі
ЄБРР Європейський банк реконструкції і розвитку
ЄЕС Європейське Економічне співтовариство
ЄС Європейський Союз
ЗЕД зовнішньоекономічна діяльність
МАГАТЕ Міжнародне агентство з атомної енергії
МБРР Міжнародний банк реконструкції та розвитку
МВФ Міжнародний Валютний Фонд
МЕРКОСУР Південний спільний ринок
МЗС Міністерство закордонних справ
МФК Міжнародна фінансова корпорація
ОЕСР Організація економічного співробітництва та розвитку
ООН Організація Об’єднаних Націй
ОПЕК Організація країн-експортерів нафти
ОЧЕС Організація чорноморського економічного співробітництва
ПІІ Прямі іноземні інвестиції
СНД Співдружність Незалежних Держав
СОТ Світова організація торгівлі
ТЕМ Торговельно-економічна місія
ФРС Федеральна Резервна Система
ШОС Шанхайська організація співробітництва
ЮНКТАД Комісія ООН з торгівлі та розвитку
AHK Закордонна торгова палата (Deutsche
Auslandshandelskammern)
5
GTAI
Німецьке товариство зовнішньоекономічної діяльності і
маркетингу (Germany Trade and Invest)
NAFTA Північноамериканська зона вільної торгівлі (North American
Free Trade Agreement)
USTDA
Агентство США по торгівлі і розвитку (U.S. Trade and
Development Agency)
6
ВСТУП
Актуальність теми. Розвиток світового господарства та міжнародних
економічних відносин надав нові можливості представникам бізнесу, сприяючи
виникненню нових та подальшому розвитку існуючих напрямів інтернаціоналізації господарської діяльності. Водночас дана тенденція супроводжується
загостренням конкуренції між представниками різних країн, що змушує шукати
додаткові конкурентні переваги. Виникнення зазначеної проблеми зумовлює
необхідність активізації зусиль на даному напрямку з боку національних
держав. Враховуючи наростаючий дефіцит низки матеріальних, сировинних та
фінансових ресурсів, питання захисту національних інтересів набуває стратегічного характеру. Однією з найбільш ефективних форм реалізації кроків по
захисту власних інтересів стала економічна дипломатія.
Як різновид діяльності держав та її інституцій дипломатія вже тривалий
час застосовується з метою захисту та просування національних інтересів у
міжнародних відносинах. Зокрема, різко зросло навантаження на дипломатичних агентів країни в частині вирішення економічних проблем та сприяння
потребам суб’єктів бізнесу власної держави, а відповідна проблематика
отримала розвиток ще і на багатосторонньому рівні, сприяючи поглибленню як
міжнародного економічного партнерства, так і конкуренції.
Окремі аспекти обґрунтування теоретичних положень функціонування
економічної дипломатії знайшли відображення в працях таких вітчизняних та
зарубіжних науковців, як: А.-К.Амарей, А.Н.Барковський, Р.Барстон, Н.Бейн,
Г.Р.Беррідж, Д.Болдуїн, В.А.Вергун, С.Вулкок, К.Гамільтон, Л.Д.Градобітова,
Н.М.Грущинська, П.Девіс, Д.А.Дегтєрьов, А.Джеймс, Т.В.Зонова, І.Д.Іванов,
Л.М.Капіца, Г.Каррон де ла Каррьєр, М.Костецькі, Р.Кулсейт, Р.Ленгхорн, Д.Лі,
О.Е.Ліхачов, І.Р.Мавланов, А.А.Мардашев, О.Нарай, І.О.Орнатський, Е.Поттер,
К.С.Рана, О.Г.Савойський, А.Уотсон, А.С.Філіпенко, Б.Хокінг, В.Д.Щетінін.
Деякі різновиди економічної дипломатії в специфічних галузевих сферах
її діяльності розглядалися в працях відомих фахівців, серед яких:
М.Є.Богучарський, Р.Вілкінсон, Г.Вінгем, Т.Герон, І.С.Гумарова, А.З.Дорошке-
7
вич, С.З.Жизнін, І.С.Жукова, Дж.Керзон, С.В.Корсунський, Дж.Крум,
З.О.Луцишин, С.МакГуайр, М.Маргелов, Дж.Оделл, І.Г.Пашковська,
Дж.Пігман, В.В.Самойленко, Р.Худек, А.І.Шевцов.
Проблемам практичного використання економічної дипломатії або
окремих її компонентів присвячені роботи, авторами яких є: П.Баранай, П.ван
Бергейк, О.Г.Білорус, Г.Дікгойер, Л.Зуйдема, Л.Л.Кістерський, А.Г.Кримінські,
П.Лозовські, М.З.Мальський, К.Мархєвка-Бартковяк, Е.Молендовські, В.Самарцев, Є.І.Сафронова, Л.М.Федякіна, А.Фотига, О.Шаров, В.Шлямін, М.Якоп.
Поряд з тим, не применшуючи значення досліджень усіх зазначених
науковців, можна констатувати, що функціонування економічної дипломатії
України та окремих її механізмів, перспективи та потенціал їх використання в
контексті поглиблення інтеграції держави в світову економіку є позбавленими
єдиного теоретико-методологічного базису з чітко конкретизованим понятійнокатегоріальним апаратом, систематизованими інструментами та розумінням
спектру їх можливостей. Це означає, що теорія економічної дипломатії містить
резерви інтенсифікації євроінтеграційних устремлінь України та є недостатньо
розкритою з точки зору методологічного апарату міжнародних економічних
відносин. Недостатньо обґрунтовано застосування термінологічного та понятійного апарату економічної дипломатії. Актуальність та вагомість зазначених
проблем, необхідність їх вирішення обумовили вибір теми дисертаційної
роботи, визначили мету і завдання дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася в межах комплексної науково-дослідної теми
Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені
Тараса Шевченка "Україна в міжнародних інтеграційних процесах" (Державний
реєстраційний номер 11БФ048-01) та комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Модернізація суспільного розвитку України в умовах світових процесів глобалізації" (2011-2015 рр.).
Впродовж 2011-2013 рр. дослідження по темі дисертації виконувалось в межах
науково-дослідної теми кафедри міжнародних фінансів Тернопільського націо-
8
нального економічного університету "Розвиток міжнародних партнерських
відносин та просування інтересів України" (державний реєстраційний номер
0110U008606); зокрема автором виконано розділи "Моделі формування міжнародних партнерських відносин між підприємствами країн Європи" та "Захист та
просування інтересів України інструментами економічної дипломатії".
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка теоретикометодологічних положень сутності феномену економічної дипломатії як
важливої складової сучасних міжнародних економічних відносин, її засад,
механізмів та принципів функціонування в процесі інтеграції України до
світового господарства.
Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлені наступні конкретні
завдання:
- проаналізувати специфіку формування та розвитку економічної дипломатії в системі наукових знань, актуалізувати визначення категорії "економічна
дипломатія" на предмет відповідності реаліям міжнародних економічних
відносин ХХІ століття;
- розкрити сутність сучасних теоретико-методологічних концепцій
економічної дипломатії та виявити їх взаємозв’язок з практичними аспектами
формування відповідних механізмів в економіці України та ряду інших держав;
- ідентифікувати інституційні рівні економічної дипломатії на основі їх
діалектичного взаємозв’язку;
- проаналізувати вітчизняну практику розвитку дипломатичних механізмів підтримки і координації зовнішньоекономічної діяльності та просування
національних інтересів за кордоном, узагальнити та систематизувати
методологічні засади практичного функціонування зазначених механізмів;
- з’ясувати основні галузеві та територіально-регіональні вектори
економічної дипломатії України;
- дослідити практичну імплементацію принципів та положень економічної дипломатії України у забезпеченні її інтересів в енергетичному сегменті
ЗЕД;
9
- ідентифікувати та систематизувати пріоритети вітчизняного дипломатичного супроводу зовнішньоекономічної діяльності України у фінансовій
сфері;
- аналітично узагальнити досвід функціонування механізмів економічної
дипломатії провідних країн світу та ЄС в контексті його імплементації в
Україні;
- відстежити вплив економічної дипломатії на міжнародні інтеграційні
процеси, в яких бере участь Україна, визначити перспективи їх розвитку;
- запропонувати методику визначення ефективності економічної
дипломатії та оцінки потенціалу її розвитку в зовнішньоторговельних та
інвестиційних контактах із зарубіжними партнерами;
- дослідити та систематизувати приховані можливості нових векторів
економічної активності України у зовнішній сфері для їх реалізації засобами
економічної дипломатії;
- розробити комплекс практичних заходів, спрямованих на комплексне
та ефективне забезпечення національних інтересів України механізмами
економічної дипломатії в процесі інтеграції вітчизняної економіки до світового
господарства.
Об’єктом дослідження є інтеграційні процеси світової економіки в умовах глобальної нестабільності, закономірності та особливості їх прояву на
національному рівні.
Предметом дослідження є теоретичні положення, методологічні засади,
механізми та закономірності функціонування системи економічної дипломатії в
умовах інтеграції України до світового господарства.
Методи дослідження. Методологічний апарат дослідження базується на
застосуванні принципу єдності теорії та практики; теоретичною основою
послужили праці вітчизняних та зарубіжних науковців. Для досягнення поставленої перед роботою мети на різних етапах дослідження були використані
наступні наукові методи: історико-логічний та діалектичний (при дослідженні
сутності економічної дипломатії, специфіки її формування та розвитку,
10
визначенні рівнів її існування та взаємозв'язок між ними: пп. 1.1, 1.2, 1.3, 2.1);
структурно-логічний (при вивченні вітчизняної специфіки економічної дипломатії впродовж всього часу її функціонування: пп. 2.2, 2.3); наукової абстракції, аналізу та синтезу, кількісного та якісного компаративного аналізу (для
ідентифікації основних галузевих та територіальних векторів економічної
дипломатії України, при дослідженні досвіду та специфіки економічної
дипломатії зарубіжних країн: п. 3, 4), економіко-математичного моделювання,
трендового аналізу, екстраполяції та евристичного аналізу (при з’ясуванні
впливу економічної дипломатії на міжнародні інтеграційні процеси за участю
України, визначенні їх перспектив: пп. 5.1; для визначення результативності
модифікування національних моделей економічної дипломатії відносно різних
напрямків та аспектів зовнішньоекономічної діяльності держави: пп. 5.2, 5.3,
6.2); впродовж всього дослідження використовувались методи індукції та
дедукції (в тому числі для визначення перспектив та можливостей використання механізмів економічної дипломатії України щодо її євроінтеграції: пп. 6.1,
6.3), а також статистичний та графічний (для обробки і узагальнення
статистичних даних та їх подальшого ілюстрування з метою більшої наочності
в таблицях та графіках: п.3, 4, 5, 6).
Інформаційну базу дослідження склали: законодавчі, нормативні, офіційні та статистичні документи міжнародних організацій, іноземних держав та
України, її міністерств та відомств, монографічні дослідження, наукові
публікації у вітчизняних та зарубіжних виданнях, матеріали профільних
інтернет-ресурсів, спеціальні періодичні видання, а також дані власних
досліджень автора з проблематики економічної дипломатії.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці нових
методологічних засад до системного дослідження економічної дипломатії України, що дало можливість обґрунтувати її зростаюче значення для національної
економіки в контексті інтеграції до світового господарства та визначити її місце
і роль в системі наукових знань про міжнародні економічні відносини. При
цьому в процесі дослідження одержано такі нові найбільш суттєві наукові
11
результати, які розкривають особистий внесок автора у розробку проблеми та
характеризують новизну роботи:
вперше:
 на основі системного підходу, діалектичної взаємодії одиничного (держава), особливого (регіональні інституційні об’єднання та організації) і загального
(світовий, глобальний рівень) запропоновано цілісну авторську концепцію суті,
субординації та ролі економічної дипломатії в комплексній системі наукових
знань про світове господарство і міжнародні економічні відносини в умовах
глобалізації. Визначено її теоретичне підґрунтя та методологічні засади в
контексті забезпечення інтеграції України до світового господарства. Зокрема
доведено, що економічна дипломатія є відносно самостійною сферою діяльності, а на рівні теоретичного аналізу – окремою категорією та науковим напрямом
з власним об’єктом, предметом, методологією та методами дослідження.
Встановлені і розкриті принципи формування, функції, місце та роль суб’єктів
економічної дипломатії в міжнародних господарських стосунках, економічних
процесах та обґрунтовано її інституційне, нормативне і організаційне
забезпечення. Це дозволило сформулювати методологічні засади розвитку і
функціонування системи економічної дипломатії України з виходом на
формування практичних механізмів реалізації ефективної інтеграції держави в
систему міжнародних економічних відносин. З’ясовано, що методологічні
принципи економічної дипломатії формуються на основі сучасних течій, шкіл і
теорій світового господарства і міжнародних економічних відносин, міжнародного бізнесу, зокрема, неокласичних, неокейнсіанських та неоінституційних;
 запропоновано методику оцінки результативності економічної дипломатії
України на основі об’єктивних кількісних показників розвитку вітчизняної
економіки, стану і динаміки її співробітництва із зарубіжними партнерами.
Доведено, що поєднання методів економіко-математичного моделювання і
евристичного аналізу дає можливість здійснити обґрунтування вибору
оптимальної на даний час моделі практичної організації механізмів економічної
дипломатії України, орієнтованої на забезпечення зваженої конкурентно-
12
інтеграційної активності держави. Такий результат стає можливим на основі
ідентифікації існуючих тенденцій зовнішньоекономічної діяльності країни та
подальшим їх співставленням з розвитком торговельно-економічного та
фінансового партнерства з іншими державами;
 розроблено систему економіко-математичних моделей для визначення
рівня взаємозалежності показників фінансового забезпечення державою
функціонування дипломатичних механізмів у зовнішньоекономічному співробітництві і результативних оцінок діяльності країни та її окремих економічних суб’єктів у зазначеній сфері. На підставі сформованих економетричних
моделей результативності зовнішньоекономічної діяльності України з’ясовано
характер функціональних зв’язків фінансового забезпечення механізмів
економічної дипломатії та підсумкових показників реалізації ЗЕД держави;
удосконалено:
 визначення категорії "економічна дипломатія": на основі емпіричного
аналізу її запропоновано трактувати як взаємопов’язану та спільну діяльність
органів державної влади, різнорівневих підприємницьких структур, фінансовоекономічних установ, неурядових та міжнародних організацій, спрямовану на
відстоювання власних економічних інтересів, забезпечення конкурентних
переваг, створення сприятливих умов у зовнішньоекономічній діяльності як для
національної економіки в цілому, так і для окремих її суб’єктів, посилення
існуючих та формування нових позитивних соціально-економічних результатів
з використанням дипломатичних механізмів та інструментів. Доведено, що така
дефініція досліджуваної категорії розкриває сутність предмету, явища чи
процесу і, як абстрактне узагальнююче поняття, віддзеркалює систему
економічних відносин між різнорівневими суб’єктами;
 структуру механізму сучасної економічної дипломатії на основі
узагальнення світового досвіду функціонування її механізмів із виокремленням
моделей організації (економічної пріоритетності, частково-об’єднаної, об’єднаної та делегування завдань третім сторонам), що дозволило чітко ідентифікувати функції та завдання, виконувані органами державної влади, які належать
13
до головних учасників системи національної економічної дипломатії, а також
створити необхідний науковий базис для подальшого використання цієї
структурної ланки міжнародних економічних відносин України. Доведено, що
важливими складовими економічного успіху досліджених країн на світовій
арені стали, по-перше, створення в системі органів державної виконавчої влади
спеціалізованих структур, в тому числі за кордоном, уповноважених на
реалізацію стратегічних завдань національної економічної дипломатії, по-друге,
поширення практики страхування та кредитування експортно-імпортних,
інвестиційних та коопераційних операцій, які мають значення для здійснення
національних інтересів;
 теоретичні підходи до енергетичної дипломатії як окремої складової
економічної дипломатії; з’ясовано специфіку діяльності профільних суб’єктів
економічної дипломатії з метою створення сприятливих умов для реалізації
експортних можливостей вітчизняних підприємств-виробників енергоресурсів;
визначено перспективи участі українських представників у формуванні
регіональної та глобальної енергетичної мережі та інфраструктури;
конкретизовано методологічні принципи відносно дипломатичного супроводу
важливих міжнародних енергетичних проектів;
 методологічні засади систематизації існуючого досвіду особливостей
економічної дипломатії зарубіжних країн, які ґрунтуються на сучасних теоріях
міжнародної торгівлі, міжнародного інвестування, інституцій, асиметрії,
невизначеності і ризиків. Встановлено, що опосередкованими даними, які
дозволяють вести мову про ефективність економічної дипломатії країни, є
результати її зовнішньоекономічної діяльності, головними з яких виступають
кількісні та вартісні обсяги зовнішньої торгівлі товарами і послугами, обсяги
ввезених та вивезених інвестицій, структура органів, відповідальних за
економічну дипломатію всередині країни, наявність (відсутність) мережі
профільних представництв за кордоном і системи державної підтримки
зовнішньоекономічної діяльності її національних суб’єктів;
14
 на основі використання загальнонаукових методологічних принципів
здійснено діалектичне відображення процесів, закономірностей і суперечностей
становлення та функціонування системи економічної дипломатії в Україні на
практиці. Розроблено комплекс заходів, орієнтованих на забезпечення реалізації стратегічної цілі України – євроінтеграції – інструментарієм та механізмами
економічної дипломатії. Зокрема, обґрунтовано необхідність розгортання
мережі закордонних економічних представництв держави з повноваженнями
дипломатичного забезпечення просування вітчизняних інтересів у контактах із
зарубіжними партнерами, а також комплексного захисту від потенційно
загрозливих чи недобросовісних кроків як стосовно окремих суб’єктів
підприємницької діяльності України, так і проти галузей або економіки
держави в цілому. Визначено принципи роботи та основні завдання зазначених
представництв з позицій забезпечення ефективності участі України у міжнародних економічних відносинах.
набули подальшого розвитку:
 теоретико-методологічні підходи до виокремлення рівнів економічної
дипломатії: аргументовано використання з метою теоретичного аналізу двостороннього та багатостороннього форматів міждержавних економічних
контактів, який поділено на регіональний, груповий та універсальний;
встановлено сутнісні риси діалектичного взаємозв’язку між зазначеними
рівнями. Це дає підстави обґрунтувати динаміку міжнародного економічного
партнерства з акцентом на трансформацію двосторонніх контактів у багатосторонні, а також визначення передумов виникнення та розвитку міжнародних
інституційних об’єднань інтеграційного профілю;
 дослідження специфіки вітчизняного досвіду розвитку дипломатичних
механізмів підтримки зовнішньоекономічної діяльності та просування національних інтересів за кордоном, що дало підстави визначити і науково
обґрунтувати об’єктивний характер пріоритетних напрямів галузевого та
територіального спрямування зусиль економічної дипломатії України. З’ясовано, що в регіональному розрізі значний нерозкритий потенціал для України за
15
умови належного використання економічної дипломатії мають Близький Схід,
Південна та Південно-східна Азія, Північна та Південна Африка, Латинська
Америка; на білатеральному рівні доцільним є посилення підтримки економічних відносин інструментами та механізмами економічної дипломатії з такими
країнами як ФРН, КНР, Білорусь, Польща, Туреччина, Індія, Іспанія, Італія;
 виокремлення особливостей підтримки та супроводу інвестиційних та
фінансово-кредитних складових зовнішньоекономічної діяльності України
інструментарієм економічної дипломатії. Обґрунтовано, що головними
напрямами зусиль економічної дипломатії тут є інтенсифікація співробітництва
з міжнародними фінансовими організаціями і міжнародними регіональними
банками розвитку з метою залучення в українську економіку необхідних
зовнішніх фінансово-кредитних ресурсів та своєчасне погашення або
реструктуризація зовнішнього боргу і зовнішніх запозичень;
 оцінювання стану інтеграційних процесів за участю України з позицій
визначення ефективності сучасної вітчизняної економічної дипломатії відносно
підтримки та супроводу міждержавної взаємодії з представниками ЄС та
постсоціалістичними країнами. Емпірично доведено, що недостатній рівень
дипломатичної підтримки в економічній сфері, по-перше, є чинником, який
гальмує євроінтеграцію України, по-друге, позбавляє нашу державу можливостей реалізовувати власний потенціал на зарубіжних ринках, по-третє, дає
можливість ідентифікувати слабкі місця в співпраці України з ЄС, що можуть
стати потенційними перешкодами у процесах євроінтеграції нашої країни, почетверте, дозволяє виокремити пріоритетні лінії функціонування економічної
дипломатії за сферами, умовами, забезпеченням та механізмами реалізації
національних інтересів в інтеграції до ЄС і світового господарства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення, висновки і рекомендації, отримані автором в процесі
дослідження та сформульовані в дисертації, можуть служити методологічною
базою для подальших досліджень проблематики економічної дипломатії в
теоретичній сфері та для розробки і вдосконалення ефективних механізмів
16
національної стратегії захисту та просування національних інтересів у процесі
розвитку міжнародних економічних відносин із зарубіжними партнерами в
практичній діяльності.
Наукові розробки, висновки і практичні рекомендації автора були
використані: Управлінням зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності Тернопільської обласної державної адміністрації (довідка про
впровадження №123-1/01-10-1 від 04.03.2013 р.), Міністерством економічного
розвитку і торгівлі України (довідка про впровадження №4304-04/392 від
30.04.2013 р.), Посольством України у Федеративній Республіці Німеччина
(довідка про впровадження № 61212/ 36-200-1360 від 08.10.2013 р.), Управлінням зовнішньоекономічних зв’язків, інвестицій та транскордонного співробітництва Закарпатської обласної державної адміністрації (довідка про впровадження №05.1–06.67 від 04.02.2014 р.), Управлінням стратегічного розвитку міста
Тернопільської міської ради (довідка про впровадження № 305/2 від
13.07.2015 р.), Комітетом у закордонних справах Верховної Ради України
(довідка про впровадження № 04-20/12-1151(282916) від 13.11.2015 р.).
Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін "Міжнародний
бізнес", "Галузеві аспекти міжнародного бізнесу", "Дипломатичне забезпечення
міжнародного бізнесу", "Кроскультурний менеджмент", "Ділові переговори в
міжнародному бізнесі" в Інституті міжнародних відносин Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження
№ 048/11-487 від 14.12.2016 р.) та при викладанні дисциплін "Економічна
дипломатія", "Міжнародні організації", "Дипломатична та консульська служба",
"Дипломатичний протокол та етикет" в Тернопільському національному економічному університеті (довідка про впровадження № 126-06/2416 від
25.11.2014 р.).
Особистий внесок здобувача. Дана дисертація є одноосібно виконаною
науковою роботою, а всі отримані наукові положення, висновки та рекомендації, які становлять наукову новизну та виносяться на захист, отримані автором
17
особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані тільки
ті положення та висновки, які є результатом особистої роботи автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідались і обговорювались на 32 міжнародних і всеукраїнських конференціях та інших наукових й науково-практичних заходах. Серед них, зокрема:
Міжнародна науково-практична конференція «Особливості організації
менеджменту інноваційної діяльності в умовах регіону» (м. Тернопіль, 2009 р.),
VII, VIII, ІХ, Х міжнародна науково-практична конференція молодих вчених
"Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ ст.: національна ідентичність та тенденції глобалізації" (м. Тернопіль, 2010-2013 рр.), Міжнародна
науково-практична конференція "Ökonomische Weltkonjunktur und die
internationale Mobilität der Produktionsfaktoren" (м. Тернопіль – м. Дрезден, ФРН,
2010 р.), І, ІІ, ІІІ, ІV, V Наукова конференція молодих вчених "Актуальні
проблеми міжнародних економічних відносин: фінансові стратегії та інституційні системи міжнародного співробітництва" (м. Тернопіль, 2010-2014 рр.),
Круглий стіл "Підготовка фахівців за спеціальністю «Державна служба» в
контексті адміністративної реформи" (м. Тернопіль, 2011 р.), Круглий стіл
"Ефективність міжнародних інтеграційних процесів" (м. Київ, 2012 р.),
Міжнародна науково-практична конференція студентів та молодих вчених
"Міжнародна економіка у ХХІ ст." (м. Тернопіль, 2013 р.), Науково-практична
конференція "Формування єдиного наукового простору Європи та завдання
економічної науки" (м. Тернопіль, 2013 р.), Міжнародна науково-практична
конференція "Основні моделі участі України в інтеграційних процесах на
теренах СНД" (м. Київ, 2013 р.), Науково-практична конференція "Актуальні
питання сучасної світової економіки і міжнародних економічних відносин"
(м. Київ, 2013 р.), ХІ, ХІІ, ХІІ Міжнародна науково-практична конференція
молодих вчених "Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ ст.:
національна візія та виклики глобалізації" (м. Тернопіль, 2014-2016 рр.), ІІ
Всеукраїнська наукова інтернет-конференція "Україна у геоекономічному
просторі: глобальні виклики, сучасні тренди розвитку та соціокультурні
18
трансформації" (м. Тернопіль, 2014 р.), Науково-практична конференція
"Підвищення стійкості економіки: національний та глобальний виміри"
(м. Київ, 2014 р.), Наукова конференція "Сучасні тенденції розвитку світових
фінансів" (м. Київ, 2015 р.), Наукова конференція "Геостратегічні пріоритети
України в політичній, економічній, правовій та інформаційній сферах" (м. Київ,
2015 р.), Міжнародна науково-практична конференції студентів, аспірантів і
молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (м. Київ,
2015 р.), Міжнародна науково-практична конференція "Зовнішня політика і
дипломатія: український і світовий досвід" (м. Київ, 2015 р.), Міжнародна
наукова конференція "Modern Transformation of Economics and Management in
the Era of Globalization" (м. Клайпеда, Литва, 2016 р.), ХІ науково-практична
конференція молодих вчених "Актуальні проблеми світового господарства і
міжнародних економічних відносин" (м. Харків, 2016 р.), ІІІ Міжнародна
заочна науково-практична конференція "Наука ХХІ ст.: актуальні напрямки
розвитку" (м. Самара, РФ, 2016 р.), Міжнародна конференція "Мега-тренди
світового розвитку та економічні перспективи України" (м. Київ, 2016 р.),
Міжнародна науково-практична конференція "Innovative Potential of SocioEconomic Systems: the Challenges of the Global World" (м. Лісабон, Португалія,
2016 р.), VІІ Міжнародна науково-практична конференція «Безпека в умовах
сучасних трансформацій міжнародної системи: виклики та перспективи»
(м. Львів, 2016 р.).
Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковано
в 59 наукових публікаціях загальним обсягом 106 друк. арк., у тому числі: 2
одноосібних монографії (58,6 друк. арк.), 3 навчальних посібники (1 одноосібний обсягом 25,6 друк. арк., частка автора в інших – 2,7 друк. арк.), 53 наукових
статті, з них 24 у фахових економічних виданнях (в т.ч. 18 – у наукових фахових виданнях України обсягом 9,6 друк. арк., 6 статей – у зарубіжних фахових
виданнях і наукових фахових виданнях України, що входять до міжнародних
наукометричних баз обсягом 4,1 друк. арк.), 2 статті в інших наукових
виданнях та 28 тез наукових доповідей обсягом 5,5 друк. арк.
19
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, шести
розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг
дисертаційної роботи становить 420 сторінок комп’ютерного тексту. Робота
містить 37 рисунків на 34 сторінках, 48 таблиць на 50 сторінках та 18 додатків
на 75 сторінках, список використаних джерел налічує 697 найменувань на 67
сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ
В дисертації запропоновано теоретичне узагальнення і нове вирішення
наукової проблеми, якою є визначення методологічних засад та механізмів
використання економічної дипломатії у процесі інтеграції України до світового
господарства. Результати проведеного дослідження дали можливість обґрунтувати значення економічної дипломатії та її механізмів для національної
економіки та визначити місце в системі наукових знань про міжнародні
економічні відносини. Це дозволило зробити наступні висновки, спрямовані на
реалізацію мети дослідження, які водночас характеризуються науковою
новизною і мають теоретичне і науково-практичне значення:
1. Економічна дипломатія активно використовується для відстоювання
національних економічних інтересів за кордоном та їх підтримки всередині
держави в контактах із зарубіжними партнерами, тобто за своїм змістом та
наповненням належить до галузі знань економічного профілю. Економічна
дипломатія – це взаємопов’язана та спільна діяльність органів державної влади,
різнорівневих підприємницьких структур, фінансово-економічних установ,
неурядових та міжнародних організацій, спрямована на відстоювання власних
економічних інтересів, забезпечення конкурентних переваг, створення
сприятливих умов у зовнішньоекономічній діяльності як для національної
економіки в цілому, так і для окремих її суб’єктів, посилення існуючих та
формування нових позитивних соціально-економічних результатів з використанням дипломатичних механізмів та інструментів. Під даним поняттям
розуміється по-перше, цілеспрямована діяльність держави та її інституцій у
конкретному напрямі щодо реалізації поставлених завдань та досягнення
стратегічних цілей; по-друге, інструмент для реалізації поставлених завдань та
досягнення стратегічних цілей; по-третє, окрема сфера науки в теорії
міжнародних відносин та міжнародної економічної діяльності. Функціями
економічної дипломатії як специфічної діяльності держави і відповідних
інституцій, є: захист національних інтересів; підвищення конкурентоспромож-
407
ності вітчизняної економіки; забезпечення рівноправних та недискримінаційних умов інтеграції в світове господарство; стимулювання експорту і експортної експансії на зовнішні ринки; стимулювання ефективного інвестиційного
партнерства; моніторинг стану співробітництва вітчизняного бізнесу з зарубіжними партнерами на предмет своєчасного виявлення конфронтаційних ризиків
та їх попередження; врегулювання торгових протиріч і суперечок. Функціями
економічної дипломатії як засобу або інструменту для досягнення стратегічних цілей є: представницька; інформаційна; аналітична; організаційна;
презентаційна; комунікативна або переговорна; стимулююча; превентивна. До
функцій економічної дипломатії як окремої галузі науки відносяться:
пізнавальна або гносеологічна; методологічна; нормативна; прогностична.
2. Теоретико-методологічною основою механізму дипломатичного супроводу та підтримки національних економічних інтересів є сукупність наукових
концепцій та підходів, які обґрунтовують, аналізують, систематизують та
впорядковують різноманітні аспекти дипломатичної активності у сфері міжнародної торгівлі, інвестиційної та валютно-фінансової діяльності, науково-технологічної взаємодії, коопераційного партнерства, реалізації стратегій економічної безпеки тощо. Економічна дипломатія (як наука) має трансдисциплінарний
характер. Дана обставина обумовлена, як самим характером досліджуваної
категорії, так і її теоретичними засадами, що включають в себе методологічний
базис різних галузей наукового знання, до яких належать: концепції системного
підходу; теорії міжнародної торгівлі та міжнародного руху факторів
виробництва, транснаціональних корпорацій; теорії міжнародної політичної
економії; теорії міжнародних відносин; доктрина міжнародного права.
3. Функціонування та ефективність системи економічної дипломатії
суттєво залежить від вибору виду організації її підсистем, іншими словами від
обраної моделі економічної дипломатії. В сучасних умовах країнами світу
використовується декілька моделей діяльності в зазначеній сфері: об’єднана,
частково-об’єднана, економічної пріоритетності, а також передача завдань з
408
організації торговельно-економічних зв’язків третій особі. Залежно від характеру, рівнів економічних зв’язків та кількості їх учасників виокремлюються такі
рівні економічної дипломатії, як двосторонній та багатосторонній; останній, у
свою чергу, поділяється на регіональний, груповий та, власне, багатосторонній.
4. Реалізація функцій і завдань економічної дипломатії України повинна
забезпечуватись, з одного боку, інститутами законодавчої влади, центральними
та регіональними органами виконавчої влади, з іншого – суб’єктами ЗЕД.
Безпосередніми представниками інституцій економічної дипломатії є закордонні місії, підпорядковані МЗС України. Організаційно і методологічно у
забезпеченні роботи в частині прямої підтримки українських експортерів у всіх
її формах, критично важливими є: по-перше, статусне і функціональне
підсилення структурного підрозділу МЗС України, відповідального за економічне співробітництво, а також розширення функцій відділів з економічних
питань у складі Посольств України, які на даний час займаються лише
моніторингом макроекономічної ситуації в країнах перебування; по-друге,
забезпечення діяльності економічних відділів дипломатичних представництв
України за кордоном на засадах прямих контактів із суб’єктами ЗЕД та
органами регіональної виконавчої влади в Україні; по-третє, забезпечення
виконання Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі
України, згідно з яким Міністерство здійснює свої повноваження
безпосередньо та через торгові представництва у складі закордонних
дипломатичних установ.
5. За специфікою функціонування, цілями і завданнями, правовим
забезпеченням і регламентуванням, способами реалізації, впливом на формування ВВП та соціально-економічні показники держави і відповідно до сфер та
галузей діяльності у системі ЗЕД країни до об’єктів економічної дипломатії
України слід відносити: національні економічні інтереси; економічну безпеку
країни; енергетичну безпеку; продовольчу безпеку; експорт товарів і послуг;
імпорт товарів і послуг; стандартизацію; залучення іноземних інвестицій в
409
економіку країни; рух інвестиційних вкладень за межі України; трудову
міграцію; військо-технічне співробітництво; зовнішні фінансові запозичення та
зовнішню заборгованість; міжнародні торговельні спори та суперечки.
Специфічними сферами діяльності, які також можуть бути віднесені до об’єктів
економічної дипломатії є: гарантування нормального функціонування глобального інформаційного простору; забезпечення сприятливих інституційних умов
світового розвитку. Кожен вектор прикладення зусиль економічної дипломатії
необхідно пов’язувати з напрямами національних економічних інтересів від
макро- до мікрорівня.
6. Підписання і введення в дію Угоди про асоціацію між Україною та ЄС
актуалізують питання диверсифікації української економіки, її зовнішньоекономічних відносин, а отже і економічної дипломатії. Основними причинами, які
змушують активізувати зусилля щодо зазначеної диверсифікації, є:
незадовільна динаміка експортно-імпортних операцій; відплив іноземних
інвестицій з України; недостатнє використання потенційних можливостей в
отриманні фінансових вигод; необхідність зменшення ризиків. Відповідно до
пріоритетів диверсифікації функціональної структури економічної дипломатії
України слід віднести: сприяння розвитку національної економіки; формування
сприятливих умов для повноцінного інтегрування української економіки в
світогосподарську систему; надання підтримки вітчизняному бізнесу у його
виході на зовнішні ринки; захист національних економічних інтересів держави і
її господарюючих суб’єктів.
7. Одним із найбільш пріоритетних напрямів економічної дипломатії в
сучасних умовах є енергетична дипломатія, основу якої формують економічні
інтереси. До її об’єктів відносяться: національні економічні інтереси у сфері
енергетики; енергетична безпека країни; експорт енергоресурсів; імпорт
енергоресурсів; транзит енергоресурсів; стандартизація у сфері виробництва,
транспортування і постачання енергоносіїв; залучення іноземних інвестицій у
комплекс добування, виробництво і збут енергоносіїв; налагодження
410
міжнародної кооперації і міжнародного економічного партнерства у діяльності
з добування, виробництва і збуту енергоносіїв; розв’язання і врегулювання
міжнародних спорів і суперечок, які виникають на ринках енергоносіїв.
Використання інструментарію дипломатичного супроводу в інтересах
національних суб’єктів міжнародного енергетичного ринку створює підстави
для створення можливостей щодо формування ефективної взаємодії вітчизняних бізнес-структур і безпосередніх суб’єктів енергетичної дипломатії. Така
взаємодія може переслідувати насамперед мету диверсифікації імпорту та
експорту енергоносіїв, впливу в потрібному напрямі на цінову політику,
підтримку енергетичного бізнесу країни за кордоном. Головними напрямами
зазначеної взаємодії слід розглядати: 1) створення сприятливих умов для реалізації експортних можливостей вітчизняних підприємств-виробників енергоресурсів; 2) надання максимального сприяння закордонними представництвами
національним компаніям в країнах перебування в реалізації енергетичних
проектів за кордоном; 3) забезпечення національним компаніям-виробникам
енергоресурсів недискримінаційного доступу до закордонних енергетичних та
фінансових ресурсів і ринків; 4) участь у формуванні регіональної та глобальної
енергетичної мережі і інфраструктури; 5) участь у створенні системи колективної енергетичної безпеки; 6) дипломатичний супровід великих енергетичних
проектів, особливо тих, що мають важливе зовнішньоекономічне значення.
Виходячи з Енергетичної стратегії, ключовим напрямом діяльності України є
активізація участі у Європейському Енергетичному Співтоваристві з виконанням взятих на себе зобов’язань та адаптація законодавства України до
нормативних вимог ЄС. Предметом енергетичної дипломатії у забезпеченні
реалізації Енергетичної стратегії є: 1) діяльність щодо запровадження на
засадах Європейського Енергетичного Співтовариства нормативно-правової
бази з питань енергетики, навколишнього середовища, конкурентної політики
та відновлюваних джерел енергії; 2) запровадження регуляторної системи, яка
дозволить ефективно функціонувати ринкам мережевих енергопродуктів та
411
включатиме створення єдиного механізму їх транскордонного транспортування; 3) забезпечення координації взаємодопомоги у випадках серйозних
порушень у функціонуванні енергетичних мереж.
8. До об’єктів фінансової складової економічної дипломатії у системі
зовнішньоекономічних відносин відносяться: ціновий аспект зовнішньої
торгівлі; інвестиційне співробітництво; міжнародна фінансова кооперація;
зовнішні запозичення. Ціновий аспект зовнішньої торгівлі у фінансовій складовій економічної дипломатії проявляється, насамперед, у забезпечені дотримання цінових параметрів та оптимізації цін, оскільки на даній основі формується
кінцевий фінансовий результат як безпосередньо суб’єкта-експортера, так і
країни, з якої здійснюється експорт. У сфері інвестиційного співробітництва
проявом фінансової складової є залучення фінансових ресурсів іноземних
інвесторів в економіку країни, вкладення коштів в економічно вигідні проекти
за кордоном, а також здійснення комплексу заходів щодо мінімізації впливу
ризиків для інвесторів. При побудові системи міжнародних коопераційних
зв’язків з використанням інструментарію економічної дипломатії, фінансова
складова охоплює питання фінансового забезпечення коопераційних мереж,
збільшення доходів та зменшення затрат, мінімізації ризиків у досягненні
зовнішньоекономічних цілей. Складові дипломатичного супроводу тут повинні
охоплювати весь комплекс необхідного інструментарію.. У взаємодії
уповноважених державних інституцій щодо управління державним боргом в
його зовнішній складовій, та представників економічної дипломатії необхідно
брати до уваги наступні вимоги: 1) врегулювання зовнішньої заборгованості
повинно мати системний характер і здійснюватися в межах загальної
фінансової стратегії держави; 2) залучення зовнішніх запозичень повинно
здійснюватися тільки з метою структурного реформування економіки України;
3) пріоритет слід надавати залученню інвестиційних ресурсів; 4) з метою
мінімізації можливостей впливу на державу зі сторони кредиторів в інших
соціально-економічних питаннях доцільно диверсифікувати джерела залучення
412
зовнішніх запозичень; 5) потенціал державної управлінської системи необхідно
спрямувати на оптимізацію характеру витрачання державних коштів, контролю
за їх раціональністю. Таким чином, зусилля економічної дипломатії тут
доцільно розподіляти за двома головними напрямами: по-перше, на
інтенсифікацію співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями і
регіональними банками розвитку з метою залучення в українську економіку
необхідних зовнішніх фінансово-кредитних ресурсів; по-друге, на погашення і
реструктуризацію зовнішнього боргу і зовнішніх запозичень, іншими словами,
на реалізацію ефективної боргової дипломатії.
9. Кожна країна самостійно обирає для себе модель організації практичної економічної дипломатії, ступінь її доцільності та варіант розвитку. На даний
вибір впливає ряд чинників, до яких належать: 1) історична традиція використання економічної дипломатії для вирішення завдань власної зовнішньої
політики та ЗЕД держави і її окремих суб’єктів; 2) належність до міжнародних
інтеграційних об’єднань, на рівні яких нерідко розробляються єдині стандарти
для багатьох аспектів діяльності країни; 3) рівень соціально-економічного
розвитку держави. Досвід країн-засновниць ЄС свідчить, що навіть належність
до клубу держав, які визначають більшість геоекономічних процесів у світі, що
зумовлена та супроводжується концентрацією в їх руках значних фінансовоекономічних ресурсів, не означає відмови від підтримки суб’єктів національного бізнесу за кордоном. Більше того, виступаючи за розвиток ринкової
конкуренції, зазначені країни активно розвивають власну систему та механізми
економічної дипломатії. При цьому важливо, що при схожих цілях в діях у
зовнішньому середовищі навіть держави з одного об’єднання реалізують їх за
допомогою достатньо різних механізмів.
10. Без належного державного супроводу інструментами та механізмами
економічної дипломатії перспективи української ЗЕД є сумнівно-суперечливими, в той же час механічне нарощення коштів, виділених на підтримку
названих форм ЗЕД не гарантуватиме прямопропорційного підвищення їх
413
результативності. Результати економіко-математичного аналізу вітчизняної
ЗЕД дають підстави стверджувати про недостатню ефективність сучасного
стану механізмів економічної дипломатії України. Причинами цього є
наступне. По-перше, витрачання коштів державою на фінансування структур та
дій, які належать до механізму економічної дипломатії, не забезпечує належної
віддачі у вигляді швидких зовнішньоекономічних результатів. По-друге,
механізми економічної дипломатії України у їх нинішньому вигляді не
сприяють інтеграції нашої держави в світове господарство. При цьому позбавлення суб’єктів господарювання належної підтримки та супроводу у зовнішніх
торговельних відносинах може призвести до подальшого скорочення абсолютних обсягів національних товарів та послуг на міжнародних ринках. За такої
умови зростання відносних показників інтеграційної активності не належить до
позитивних ознак та не дає підстав стверджувати про формування позитивних
тенденцій. По-третє, виникнення проблем у відносинах з однією з державучасниць СНД не може служити достатнім поясненням зменшення
торговельно-економічних контактів з іншими членами даної структури.
Особливо важливе це твердження в частині українського експорту, який має
сильний зв’язок із значенням ВВП держави. Так, значне скорочення обсягів
торговельних контактів з країнами СНД не може бути списане винятково на
конфронтаційний характер відносин з Росією та на внутрішні політичні
проблеми нашої держави, оскільки за таких умов за межами розгляду
залишаються наявні проблеми економічної дипломатії. По-четверте, з
аналогічних причин функціонування зазначених механізмів слід визнати
недостатнім в питаннях залучення іноземних інвестицій в Україну. Тим більше,
що наявний потенціал дозволяє не просто здійснювати механічне збільшення
вкладень зарубіжного капіталу в країну, але і вести системну роботу над
залученням вітчизняних суб’єктів у міжнародні коопераційні мережі і цим
створювати передумови для подальшого реформування економіки України.
414
11. Реформування системи та механізмів економічної дипломатії України
може змінити існуючі тенденції і забезпечити передумови для ефективного
розвитку вітчизняної економіки та активізації її участі в інтеграційних
процесах. При цьому отримані результати свідчать, що за умови належного
реагування з боку держави та удосконалення економічної дипломатії, Україна
може тільки за два роки, для яких робились обчислення, отримати як мінімум
пом’якшення спадного тренду у ЗЕД, а як максимум – створити передумови для
подолання зазначеної ситуації та сформувати базис для довготривалого
зростання кількісних і якісних показників ЗЕД країни. Залежно від впливу
кон’юнктурних та ряду інших ринкових чинників, реальними результатами
удосконалення економічної дипломатії України буде отримання впродовж двох
років від вітчизняного експорту товарів на 3,4-6,6 млрд. дол. США більше, ніж
за поточного стану справ, від експорту послуг – на 1,9-3,8 млрд. дол. США
більше очікуваних значень. Таким чином можливий сумарний позитивний
ефект по вітчизняному експорту оцінюється в 5,3-10,4 млрд. дол. США. Щодо
залучення ПІІ позитивний ефект може становити зростання обсягу залучених
ПІІ додатково на 600 млн. дол. США впродовж 2018 рр.
12. Існує необхідність прийняття державної стратегії у забезпеченні
національних інтересів України у сфері прямих іноземних інвестицій. Така
стратегія повинна визначити галузеві та територіальні пріоритети щодо ПІІ,
умови їх залучення в стратегічні галузі економіки, систему заходів щодо
підвищення інвестиційної привабливості національної економіки та зниження
інвестиційних ризиків, а також передбачати тут комплекс дій у просуванні та
захисті національних інтересів за кордоном. З метою сприяння взаємодії
інвесторів з державними органами та органами місцевого самоврядування,
відповідними суб’єктами господарювання під час підготовки та реалізації ними
інвестиційних проектів із залученням прямих іноземних інвестицій Кабінетом
Міністрів України утворено Офіс із залучення та підтримки інвестицій, який є
тимчасовим консультативно-дорадчим органом Уряду. Для забезпечення
415
повноцінного і ефективного функціонування відкритого Офісу доцільно;
1) підвищити його статус до рівня Національного агентства, підпорядкованого
Кабінету Міністрів, з встановленням чіткої організаційної структури, штатного
розпису і джерел фінансового забезпечення; 2) передбачити у його функціональних обов’язках вироблення пропозицій щодо координації стратегічних
напрямів діяльності центральних і територіальних владних структур у сфері
міжнародного інвестиційного співробітництва; 3) передбачити налагодження
Офісом співробітництва з міжнародними та регіональними фінансовими організаціями; 4) налагодити роботу Офісу у взаємодії з економічними підрозділами
посольств та інших представництв України за кордоном. На зазначених засадах
Офіс із залучення та підтримки інвестицій зможе стати повноцінною інституцією економічної дипломатії у сфері міжнародного інвестиційного партнерства,
націленою на забезпечення інвестиційної активності української економіки.
13. Успішна реалізація євроінтеграційних устремлінь України може бути
забезпечена на підставі, по-перше, необхідного розвитку власних продуктивних
сил і досягнення необхідного рівня економіки та соціально-економічних
стандартів, по-друге, уніфікації нормативно-правових засад і стандартів
регулювання економіки та їх імплементації з діючими в ЄС правовими нормами
та правопорядком, по-третє, активної ролі економічної дипломатії у знятті
проблем і подоланні існуючих на шляху інтеграції бар’єрів на засадах відстоювання і просування національних економічних інтересів країни. Виходячи з
цього, в стратегії застосування економічної дипломатії у ЗЕД України європейський напрям слід розглядати як пріоритетний.
14. Для національних інтересів України у забезпеченні євроінтеграції є
необхідними: 1) удосконалення матеріальної основи євроінтеграції, зокрема,
зміни структури українського експорту і його диверсифікації за рахунок
підвищення конкурентоспроможності та збільшення частки продукції з
високим рівнем готовності і доданої вартості; 2) вироблення комплексу заходів,
спрямованих на підвищення конкурентоздатності продукції, а також
416
спрямування зусиль на активну участь підприємницьких структур України у
міжнародній кооперації у сфері зовнішньої торгівлі та інвестиційного партнерства з ЄС; 3) диверсифікація зовнішньої торгівлі за рахунок створення умов для
експортної експансії на освоєних ринках та виходу на нові ринки, а також
оптимізації імпорту з урахуванням технологічності та інвестиційного характеру
і зниження ризиків залежності від партнерів по імпорту; 4) створення
ефективного механізму підтримки національного експорту із застосуванням
системи експортних кредитів та експортного страхування, а також належної
підтримки і сприяння засобами економічної дипломатії; 5) удосконалення
інституційної складової механізмів української економічної дипломатії в особі
профільних міністерств та відомств, наближення її структури та відповідного
нормативно-правового забезпечення до стандартів країн-членів ЄС при
врахуванні вимог до професійного забезпечення даної сфери діяльності.
15. Повернення до активної ролі економічної дипломатії, формування
дієздатних фахових структур у закордонних дипломатичних представництвах
України необхідно забезпечувати з врахуванням позитивного досвіду країнчленів ЄС, для яких входження до наднаціонального об’єднання не послабило
використання механізмів та інструментарію економічної дипломатії, оскільки
інтеграція не означає відміну конкуренції. Крім того, механізми економічної
дипломатії в Євросоюзі успішно використовуються в системі антикризових
заходів. В числі європейських імперативів для України в умовах євроінтеграції
та в контексті забезпечення національних економічних інтересів при виконанні
Угоди про асоціацію між Україною і ЄС, необхідною є імплементація
європейських стандартів у сфері української економічної дипломатії. При
цьому аналіз моделей економічної дипломатії країн ЄС може послужити чітким
орієнтиром для диверсифікації економічної дипломатії України за напрямами
та предметом інтересів, формами і методами, за підставами і умовами, за
механізмами підтримки, розвитку і стимулювання.
417
16. Пониження рівня активності і дієвості механізмів економічної
дипломатії України та концентрація їх в руках суто зовнішньополітичного
відомства призвели до того, що зазнали прямих втрат або були витіснені із
зарубіжних ринків ті вітчизняні виробники, які представляли національні
інтереси в сегментах як високотехнологічних товарів, так і тих, виробництво
яких вимагає засад міжнародної кооперації. Втрачено також частину ринків з
високим рівнем конкуренції або із значними захисними заходами з боку інших
держав. У зв’язку з цим логічними є рекомендації профільним державним
структурам та інституціям, що прямо чи опосередковано мають відношення до
економічної дипломатії, акцентувати увагу на: по-перше, підтримці та
просуванні інтересів національних виробників, які представляють виробництво
високотехнологічних товарів або мають можливості та потенціал для участі у
міжнародних мережах; забезпечують реалізацію готової до споживання або
використання та продукції з високим рівнем доданої вартості; по-друге,
необхідності посилення роботи щодо захисту інтересів суб’єктів вітчизняного
бізнесу, які реалізують на зовнішніх ринках продукцію груп "Недорогоцінні
метали та вироби з них", "Продукти рослинного походження", "Мінеральні
продукти" і "Продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості",
оскільки кількісні обсяги експорту за зазначеними позиціями дозволяють вести
мову про їх значення для вітчизняної економіки та національних економічних
інтересів в цілому. При цьому необхідно враховувати, що для України існують
потенційні загрози виникнення стратегічної проблеми для національних
інтересів в недалекому майбутньому. Маються на увазі ризики втрати
Україною статусу транзитної держави. Це свідчить, що одним із потенційно
важливих векторів зовнішньоекономічної активності України та її забезпечення
механізмами економічної дипломатії є сфера зовнішньої торгівлі послугами.
17. Невикористаними є потенційні можливості у міжнародному кооперуванні, участь в яких нашої держави на даний час є відверто недостатньою. Так,
ігнорування коопераційних процесів призведе до зростання частки аграрних та
418
сировинних товарів у номенклатурі українського експорту, а це означатиме, що
Україна практично буде позбавлена перспектив модернізації власної економіки
та переходу на вищі рівні технологічного укладу. Без цього вести мову про
повноцінну євроінтеграцію чи про ефективне включення в міжнародні економічні відносини не доводиться. Крім того, це суттєво послаблює стимули для
диверсифікації Україною ЗЕД та економічної дипломатії. При цьому фактично
випадає з поля зору та виходить за межі функціональних інтересів превентивність зниження рівня ризиків негативного впливу на експортно-імпортні
операції вітчизняного бізнесу та національну економіку коливань кон’юнктури
на міжнародних ринках.
18. Важливим потенційним вектором зовнішньоекономічної активності
України слід вважати систему державної підтримки та сприяння експорту, яка у
світовій практиці включає безпосередню фінансову допомогу експортерам у
певних сегментах зовнішньої торгівлі та реалізується через відповідні державні
програми. Попри те, в Україні не створені належні правові умови для надання
державних гарантій для підтримки експортерів, відсутні законодавчо визначені
завдання із забезпечення державної фінансової підтримки експорту, а діючі
законодавча та нормативно-правова бази не передбачають застосування
існуючих у міжнародній практиці сучасних механізмів та інструментів державної підтримки експорту. Найбільш оптимальною і функціонально оправданою в
умовах України інституційною структурою страхування, кредитування і
гарантування експортної діяльності слід вважати ланцюг: 1) агентство по
страхуванню експортних ризиків і експортних кредитів (АСЕ); 2) уповноважений банк або мережа банків, які здійснюють експортне кредитування за умови
страхування експортних операцій в АСЕ. При цьому страхові гарантії
суб’єктам зовнішньої торгівлі та кредитним установам надає АСЕ, а державні
гарантії щодо великих проектів залишаються в компетенції Уряду країни. В
такому разі кожна із названих складових системи страхового супроводу та
кредитного забезпечення експорту буде займатися винятково в межах своєї
419
компетенції і своїх функціональних повноважень. АСЕ повинно стати
повноцінним інститутом розвитку експорту України, забезпечивши кращі
умови його фінансування та диверсифікації, полегшення доступу вітчизняної
продукції на світові ринки, попередження негативного впливу підприємницьких і політичних ризиків за кордоном. Важливою умовою результативності та
ефективності функціонування АСЕ слід вважати його вихід на міжнародні
позиції для розширення своєї діяльності у взаємодії і співробітництві з
аналогічними структурами інших країн.
19. Важливим етапом входження України до світового господарства є
реалізація її євроінтеграційних заходів, передбачених насамперед Угодою про
асоціацію між Україною та ЄС. Необхідним є посилення ролі і значення
економічної дипломатії з її інституціями і інструментарієм, при жорсткій
системі внутрішнього регламентування та регулювання економічних процесів у
зовнішній торгівлі та інвестиційній діяльності. При надзвичайно високому
ступені інтегрованості членів ЄС, в його провідних країнах національний
пріоритет економічної дипломатії забезпечується нормативно, організаційно та
інституційно. Необхідними умовами вирішення даної проблеми в Україні є:
1) визнання місця і ролі економічної дипломатії в сучасних міжнародних
економічних відносинах на рівні вітчизняної науки та актуалізація її
досліджень фахівцями профільних галузей знань; 2) потреба в усвідомленні
важливості сучасної економічної дипломатії на рівні компетентних органів
державної влади, які наділені повноваженнями для впливу на розвиток ЗЕД як
країни в цілому, так і окремих її суб’єктів; 3) популяризація економічної
дипломатії як форми діяльності в середовищі українського бізнесу з метою
забезпечення адекватного сприйняття сутності та можливостей дипломатичної
підтримки суб’єктів господарювання, а також налагодження дієвого
взаємозв’язку між підприємництвом та уповноваженими структурами держави.
20. На даному етапі розвитку ЗЕД та реалізації заходів в напрямі інтеграції до світового господарства для України оптимальним та необхідним
420
вважаємо відхід від об’єднаної моделі економічної дипломатії. Попри те, що
найбільшу віддачу забезпечує модель економічної пріоритетності, в умовах
гострої кризи країна не зможе забезпечити необхідний рівень фінансування, а
також кадрового та організаційного забезпечення для її оперативного
розгортання. Тому компромісним варіантом є застосування частково-об’єднаної
моделі з передачею профільних питань у відання економічного блоку уряду з
одночасним створенням спеціалізованих закордонних дипломатичних місій в
країнах, які належать до числа пріоритетних партнерів України у зовнішньоекономічній діяльності та міжнародних відносинах. Логічним було б створення
повноцінної структури Торгового представника України, відокремленої від
інших відомств і підпорядкованої Кабінету Міністрів України, з конкретизацією обов’язків, прав і відповідальності та укомплектованої кваліфікованими
фахівцями.