Гуменюк Ярослав Миколайович Диверсифікація зовнішньоторговельних зв’язків аграрного сектору економіки України в умовах глобалі­зації

brief description

Гуменюк Ярослав Миколайович, асистент кафедри міжнародного бізнесу Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шев­ченка: «Диверсифікація зовнішньоторговельних зв’язків аграрного сектору економіки України в умовах глобалі­зації» (08.00.02 - світове господарство і міжнародні еко­номічні відносини). Спецрада Д 26.001.02 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ГУМЕНЮК ЯРОСЛАВ МИКОЛАЙОВИЧ
УДК 339.92
ДИСЕРТАЦІЯ
ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ
АГРАРНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ
ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
Спеціальність 08.00.02 – світове господарство
і міжнародні економічні відносин
Подається на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_________________ Я.М. Гуменюк
(підпис)
Науковий керівник: Ступницький Олексій Іванович,
кандидат економічних наук, професор
Київ – 2017

ЗМІСТ
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ АГРАРНОЇ СФЕРИ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
18
1.1. Ґенеза концептуальних підходів до економічного змісту аграрної
сфери світового господарства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . .
18
1.2. Трансформаційні зміни в аграрній сфері світового господарства під
впливом глобалізації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
31
1.3. Аграрний сектор України як складова глобальної аграрної системи . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
50
Висновки до розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60
РОЗДІЛ 2. НАПРЯМИ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ АГРАРНОГО СЕКТОРУ
УКРАЇНИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
64
2.1. Формування та розвиток глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі
аграрною продукцією України та ЄС . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
64
2.2. Інтенсифікація зовнішньоторговельних відносин аграрного сектору
України з країнами СНД . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
91
2.3. Трансконтинентальний вектор розвитку зовнішньоекономічних
аграрних відносин сільського господарства України . . . . . . . . . . . . . . . . .
103
Висновки до розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122
РОЗДІЛ 3. ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ
ПОТОКІВ У СИСТЕМІ АГРАРНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ
УКРАЇНИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
126
3.1. Система державної підтримки у забезпеченні ефективності експорту
аграрної продукції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
126
3.2. Взаємодія зовнішніх економічних потоків агарного сектору України з
окремими найбільшими зовнішньоторговельними партнерами . . . . . . .
141
3.3. Ефективність міжнародної конкурентоспроможності диверсифікованої
моделі зовнішньоторговельної діяльності агроекономічного сектору
України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
161
Висновки до розділу 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 169
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 175
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 192

bibliography

ВИСНОВКИ
Результати дисертаційного дослідження, які були отримані в процесі аналізу
проблем диверсифікації зовнішньоторговельних зв’язків аграрного сектору
економіки України в умовах глобалізації, можна згрупувати таким чином:
1. Теоретико-методологічну основу дослідження проблеми диверсифікації
зовнішньоторговельних зв’язків аграрного сектору економіки України в умовах
глобалізації становить сукупність концепцій, підходів, представників таких світових
наукових шкіл, як неокласика, неоінституціоналізм, неокласичний синтез та
економічна нобелелогія в рамках яких аналізуються різноманітні аспекти
функціонування аграрного сектору як складової світового господарства, його
особливостей в окремих регіональних інтеграційних об’єднаннях та окремих
країнах, включаючи Україну. Теоріями, що розкривають, узагальнюють питання
диверсифікації зовнішньої торгівлі аграрною продукцією, зміни, модифікації умов
торгівлі та торговельної політики України виступають зокрема теорія контрактів
О. Харта і Б. Хольмстрьома, концепція регулюючої ролі держави, її торговельної
політики Ж. Тіроля, доктрина поведінкової економіки Р. Тейлора.
2. Під впливом глобалізації сільське господарство є двигуном, який сприяє
зростанню несільськогосподарських секторів і економічному добробуту. Економічне
зростання, що відбувається в сільському господарстві, може справити особливо
відчутний вплив на скорочення масштабів убогості й голоду. Збільшення зайнятості
та доходів у сільському господарстві стимулює попит на несільськогосподарські
товари й послуги, що також сприяє зростанню доходів сільського господарства.
Лібералізація торгівлі та глобальний взаємозв’язок створюють нові можливості та
виклики для країн, що розвиваються. Країни, які приділяють особливу увагу
процесам трансформації та модернізації сільського господарства, отримують вигоду
від участі в глобальних виробничих і вартісних мережах. Минулі інвестиції в
сільську інфраструктуру, технології підвищення продуктивності, а також ринкові
інститути, роблять їх більш сприйнятливими до сигналів глобального ринку.
3. Аграрне виробництво є важливою галуззю спеціалізації України в
міжнародних економічних відносинах і має суттєві порівняльні переваги у зовнішній
торгівлі. Зокрема, за обсягами експорту та рівнем фактичних порівняльних переваг у
зовнішній торгівлі окремими видами продукції агарного сектору (насіння
173
соняшнику та соняшникова олія, кукурудза, ячмінь, соя, пшениця та ін.) Україна
входить до десятки країн-світових лідерів.
4. Інтеграція аграрного сектору економіки України у ринок Європейського
Союзу та набуття чинності поглибленої всеохоплюючої зони вільної торгівлі з ЄС
позитивно вплинуть на зовнішню торгівлю продовольчої сфери України та на
диверсифікацію товарної структури. Аграрний сектор став визначальним та
конкурентним у системі взаємозв’язків Україна – ЄС та має позитивну тенденцію до
зростання. Підвищення субсидіюючої ролі держави в сільському господарстві та
удосконалення єдиної аграрної політики України підвищить конкурентоздатність
продовольчої сфери України та зробить її більш стійкою до нових ризиків і
негативних факторів у торговельній взаємодії з ЄС.
5. Формування конкурентних переваг експорту українського аграрного
продукту до країн-учасниць СНД є необхідним кроком і вимагає додаткової
розробки. Зокрема, доцільним є тарифне та квотне обмеження експорту сировини та
сільгосппродукції первинного виробництва, що вплине на зменшення фактичної
кількості товару, при цьому збільшуватимуться грошові еквіваленти за рахунок
доданої вартості.
6. ТНК та агрохолдинги з іноземним капіталом відіграють визначну роль у
диверсифікації експорту української аграрної продукції завдяки: концентрації
фінансових ресурсів, здатності протистояти глобальним викликам, доступу до
технологій та технологічного оснащення, елімінування політичних ризиків на
місцевому, національному та міжнародному рівнях. Основним ринком збуту
продовольчої продукції України є Азія (частка у загальному експорті – 39%), ЄС
(29%), країни СНД (15%) та Африка (15%). Одним із факторів високої
конкурентоздатності таких підприємств та виходу на експортні ринки регіональних
економічних угруповань як ЄС, НАФТА, АСЕАН + 3, ЛАД і СНД, є залучення
фінансування, інвестицій та низьковідсоткового кредитування з боку європейських
банків, що дає можливість розвивати дані компанії та нарощувати надходження до
держбюджету внаслідок збільшення виробничих потужностей та ефекту масштабу.
7. Під час формування ринкової економіки в незалежній Україні відбувався
поступовий процес географічної диверсифікації українського експорту з країн СНД
до країн далекого зарубіжжя, але він ще не завершений. Тому важливим завданням є
пошук нових ринків збуту вітчизняної продукції, зокрема результатів аграрного
174
виробництва. Проведене дослідження свідчить, що потенційними ринками збуту
вітчизняного продовольства є країни-учасниці ЛАД, АСЕАН+3, НАФТА.
Трансконтинентальний напрям експорту аграрної продукції є необхідним винятково
з точки зору розширення ринкової гегемонії продовольчих продуктів українського
походження на нових ринках, його використання задля розширення
зовнішньоторговельних взаємовідносин та, як наслідок, підписання секторальної або
повної угоди про зону вільної торгівлі.
8. Просторова гравітаційна модель зовнішньої торгівлі аграрного сектору
економіки України використана в дисертації для опису обсягу та напрямів
зовнішньоторговельних потоків та прогнозу їхньої реакції на факторну
волатильність низки чинників. Отримані значення коефіцієнтів гравітаційної моделі,
які було отримано під час економетричного аналізу, відповідають сформульованим
теоретичним гіпотезам, при цьому були виявлені нові фактори, що випливають на
аграрний експорт України. Дистанція між столицями України та основними
партнерами справляє значущий негативний вплив на аграрний експорт, тобто
збільшення відстані зменшує показник, також вагомою є роль торговельного
режиму (рівень митних тарифів, квотування, фіто-санітарні, екологічні норми і
стандарти якості).
9. Інтеграція аграрного сектору економіки України до регіональних
інтеграційних угруповань має здійснюватися трьома шляхами: 1) інтеграція
економіки у регіональні об’єднання в цілому; 2) інтеграція аграрного сектору
зокрема; 3) пошук стратегічних партнерів у інтеграційних союзах та поза їх межами
з метою диверсифікації ринків та збільшення товарообігу.
10. Глобальна та регіональна нестабільність породжує ризики, природа яких
полягає у непередбачуваності дій учасників міжнародних економічних відносин та,
як наслідок, торговельні війни, тарифне та нетарифне регулювання торгівлі. В
умовах посилення нестабільності, турбулентності, ризикованості, невизначеності
світогосподарських процесів змінюються умови торгівлі і торговельної політики в
аграрному секторі України, трансформуються та зникають традиційні ринки
українського аграрного експорту, що об’єктивно зумовлює необхідність його
географічної та товарної диверсифікації, побудови виробничої моделі,чутливої до
кон’юнктури на світових товарних ринках та сприятливої для освоєння нових
привабливих ринків збуту.