Заяць Олена Іванівна Глобальні виміри конкурентної сили міжнародних інтеграційних об’єднань

brief description

Заяць Олена Іванівна, доцент кафедри міжнародних економічних відносин Державного вищого начального закладу «Ужгородський національний університет». Назва дисертації: «Глобальні виміри конкурентної сили міжнародних інтеграційних об’єднань». Шифр та назва спеціальності 08.00.02 світове господарство і міжнародні економічні відносини. Спецрада Д26.001.02 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

ДВНЗ “УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”
МIНICТEPCТВO OCВIТИ I НAУКИ УКPAЇНИ
КИЇВCЬКИЙ НAЦIOНAЛЬНИЙ УНIВEPCИТEТ IМEНI ТAPACA ШEВЧEНКA
МIНICТEPCТВO OCВIТИ I НAУКИ УКPAЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ЗAЯЦЬ OЛEНA IВAНIВНA
УДК 339.92:339.137.2(100)
ДИСЕРТАЦІЯ
ГЛОБАЛЬНІ ВИМІРИ КОНКУРЕНТНОЇ СИЛИ
МІЖНАРОДНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ОБ’ЄДНАНЬ
Cпeцiaльнicть 08.00.02 — cвiтoвe гocпoдapcтвo i мiжнapoднi
eкoнoмiчнi вiднocини

Подається нa здoбуття нaукoвoгo cтупeня доктора eкoнoмiчниx нaук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне
джерело_________________ О.І. Заяць
Науковий консультант:
Вергун Володимир Антонович, доктор економічних наук, професор
КИЇВ - 2020

ЗМІСТ
CПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...........................................17
ВСТУП.................................................................................................19
РОЗДІЛ І. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
КОНКУРЕНТНОЇ СИЛИ МІЖНАРОДНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ
ОБ’ЄДНАНЬ.................................................................................................34
1.1. Парадигма економічного змісту конкурентної сили суб’єктів
світового господарства.................................................................................34
1.2. Генезис категорії конкурентної сили в економічній науці................53
1.3. Дискурс розвитку конкурентної сили міждержавних інтеграційних
об’єднань........................................................................................................74
Висновки до розділу І………………………………………………….....95
РОЗДІЛ ІІ. ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ І МОДЕЛІ
ФУНКЦІОНУВАННЯ КОНКУРЕНТНОЇ СИЛИ МІЖНАРОДНИХ
ІНТЕГРАЦІЙНИХ ОБ’ЄДНАНЬ...........................................................102
2.1. Фактори формування конкурентної сили міжнародних інтеграційних
об’єднань......................................................................................................102
2.2. Моделі функціонування і розподілу конкурентної сили міжнародних
інтеграційних об’єднань у глобальних умовах........................................122
2.3. Методологічні підходи до виміру глобальної конкурентної сили..137
Висновки до розділу IІ...………………………………………………...153
РОЗДІЛ ІІІ. МІЖДЕРЖАВНІ ІНТЕГРАЦІЙНІ ОБ’ЄДНАННЯ
ЯК СУБ’ЄКТИ КОНКУРЕНТНОЇ СИЛИ...........................................158
3.1. Асинхронна диспозиція конкурентної сили у регіональних
інтеграційних об’єднаннях.........................................................................158
16
3.2. Внутрішньоінтеграційний розподіл конкурентної сили..................187
3.3. Вплив трансрегіональної інтеграції на співвідношення конкурентної
сили…………………………………………………………………………198
Висновки до розділу ІII….……………………………………………..214
РОЗДІЛ ІV. ЕКОНОМІЧНІ ЕФЕКТИ КОНКУРЕНТНОЇ
СИЛИ ІНТЕГРАЦІЙНОГО ОБ’ЄДНАННЯ…………………………220
4.1. Вплив вступу країни до інтеграційного союзу на її конкурентну
силу…………………………………………………………………………220
4.2. Системна взаємодія інтеграційних союзів в умовах глобальної
конкуренції…………………………………………………………………241
4.3. Конкуперація як форма взаємодії, партнерства та співробітництва
міжнародних інтеграційних об’єднань…………………………………….270
Висновки до розділу ІV.………………………………………………....295
РОЗДІЛ V. ГЛОБАЛЬНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ВИМІРИ
РОЗВИТКУ КОНКУРЕНТНОЇ СИЛИ УКРАЇНИ.................................303
5.1. Конкурентний статус України в глобальній та регіональній
економічній системі...........................................................................................303
5.2. Участь у міжнародних інтеграційних об’єднаннях як фактор посилення
її глобальної конкурентної сили......................................................................323
5.3. Емпіричний тест інтеграційних характеристик конкурентної сили
України................................................................................................................345
Висновки до розділу V...………………………………………………...360
ВИСНОВКИ……………………………………………………………...364
CПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................................375
ДОДАТКИ...................................................................................................419

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні обґрунтовано теоретико-методологічні й
практичні аспекти конкурентної сили міждержавних інтеграційних об’єднань
сучасного світового господарства, факторів її формування та масштабів
впливу на глобальне конкурентне середовище. Проведене дослідження дало
можливість отримати такі найбільш важливі висновки та узагальнення.
1. Еволюція теоретичних підходів до «глобального конкурентного
лідерства» і «конкурентного домінування у глобальному господарстві» – від
класичних теорій конкурентних переваг М. Портера, співвідношення
факторів виробництва Гекшера–Оліна і багатофакторної моделі міжнародної
торгівлі В. Леонтьєва до «ендогенної теорії зростання» Нордгауза–Ромера та
«теорії причинності» Сенерта–Делікана (модель «конкурентоспроможність–
інновації–конкурентна сила») – дає підстави для розуміння сучасних
процесів формування і трансформації феномена глобальної конкурентної
сили національних економік та конкурентної сили міждержавних
інтеграційних об’єднань. Сучасні тенденції, нові явища і процеси
міжнародної конкуренції свідчать, що, оскільки конкурентна сила будь-якого
суб’єкта світового господарства створюється, а не успадковується, процеси
економічної інтеграції та дезінтеграції, вільної торгівлі і неопротекціонізму
по-різному позначаються на суб’єктах глобального конкурентного простору
(їхніх конкурентних стратегіях), а розподіл конкурентної сили між ними із
витісненням суперників з найбільш перспективних глобальних і
регіональних ринкових ніш мотивує гіперконкуренцію.
2. Згідно із здійсненою класифікацією національних економік за
стадіями розвитку і стадіями конкурентного суперництва на основі
національного суб’єктного багатства та ранжування країн у контексті
економіко-конкурентного лідерства визначено, що особливостями сучасної
глобальної конкуренції є як поява нових лідерських гегемоній і
365
контргегемоній (багатосторонні домовленості з координування і
регулювання конфліктів), так і створення коаліцій інтеграційних об’єднань (у
т.ч. ієрархічних інституційних структур) шляхом лібералізації режимів
доступу на ринки, уніфікації бізнес- та соціальних стандартів і т. п. Це
зумовило необхідність уведення в науковий обіг якісно нових визначень
категорій «глобальна конкурентна сила країни» та «конкурентна сила
міждержавного інтеграційного об’єднання». Така необхідність викликана,
по-перше, залежністю потенціалу глобальної конкурентної сили країни не
лише від продуктивності використання ресурсів, а й від її здатності
ефективно конкурувати на міжнародних ринках. По-друге, актуальністю
виокремлення у міжнародній економічній теорії четвертого рівня
конкурентоспроможності – мегарівня (конкурентна сила міждержавних
інтеграційних об’єднань) та розробленням індексу інтегрованої конкурентної
сили.
3. Запропоновано авторське визначення двох нових понять: 1)
«глобальна конкурентна сила країни» як базова наукова категорія, що відбиває
динаміку гіперконкуренції, охоплює кількісні і якісні показники привабливості
національної економіки, які відображають конкурентний потенціал
майбутнього економічного зростання держави. Її величина визначається
конкурентними перевагами (оцінка конкурентного статусу) щодо інших країн
та відображає процес конкурентної боротьби у різних формах протидії та
співробітництва за конкурентні позиції на міжнародній арені; 2)
«конкурентна сила міждержавного інтеграційного об’єднання» як ключова
інтегративна категорія, що уособлює міжнародну економічну інтеграцію, яка
історично є чинником об’єднання спільних цілей сталого розвитку, а
кооперативні зв’язки – провідним генератором зростання інтегрованості
економік країн-учасниць та змін у структурі їхніх конкурентних сил (виважена
диференціація торговельно-конкурентних відносин, формування єдиної
366
моделі взаємодії ринків країн-членів, взаємопристосування конкурентних
політик).
4. Економічна інтеграція (незалежно від її форми – симетричної або
асиметричної) стимулює макроекономічний акумуляційний ефект (людський
та фізичний капітал) зростання кількості регіональних торговельних блоків і
координацію національних регуляторних дій, а також іманентні економікоконкурентні ефекти (масштабу, алокації торгівлі, реалокації виробничих
ресурсів, синергії), які отримує країна, що приєдналася до міжнародного
інтеграційного об’єднання, у коротко- і довгостроковому періодах. Аналіз
взаємозв’язку конвергенції та економічної синхронізації на прикладі ЄС
свідчить, що, по-перше, на основі декомпозиції змін у експортних частках
окремих країн ЄС та структуризації регіональних експортних профілів
відбуваються інтенсивні процеси трансформації глобальних конкурентних сил
країн-членів (реакція на зміни у міжнародній конкуренції) в інтегровану
конкурентну силу міждержавного інтеграційного об’єднання – вони
відбуваються синхронно, як два однаково спрямовані процеси. По-друге,
спостерігається суттєва недостатність використання методу синтетичного
контролю (аналіз еволюції просторових відмінностей між країнами-членами
та особливостей поляризації), що пов’язано із сучасним феноменом
нарощення глобальної конкурентної сили країн–членів ЄС за рахунок
диференціації обраних шляхів національного економічного розвитку.
5. Сучасна непередбачуваність характеру взаємодії різноманітних
чинників конкурентної сили глобального економічного простору визначає
турбулентність рушійних сил її трансформації. Сумарно-синергетичний
ефект глобальних конкурентних сил країн–членів міждержавних
інтеграційних об’єднань справляє вагомий вплив на розподіл конкурентної
сили між усіма суб’єктами глобального конкурентного середовища, а зміна
«правил гри» на світовому ринку формує нову структуру самоорганізації
367
глобальної економічної системи і підпорядковані їй стільникові субструктури
соціально-економічної неозалежності. Це виявляється у швидкому зростанні
ролі чинника «інноваційна екосистема» (діджиталізація, фінансування
інноваційних проєктів наднаціональними інститутами, розвиток
міжнародного співробітництва інститутів, лабораторій і т. д.) у сучасному
процесі формування конкурентної сили міжнародного інтеграційного
об’єднання. Динаміка наявних мегатрендів (глобалізація, інтеграція і
демократизація) і «контртрендів» (ізоляціонізм, дезінтеграція і
дедемократизація), формально-горизонтальна взаємодія та механізм вибору
опосередковано визначають шляхи долучення країни до системи
міжрегіональних зв’язків (лідерство, емуляція, кооперація, обмін).
6. Аналіз інтегрованої конкурентної сили міжнародних інтеграційних
об’єднань як результату агрегації глобальних конкурентних сил країн-членів
дав підстави стверджувати, що системa чинників гнучкої та динамічної
глобальної конкурентної сили (обставини та умови, що сприяють її
нарощенню) структурується залежно від масштабу та характеру їх впливу
(основні, розвинуті, спеціалізовані і т. п.). Здійснені розрахунки конкурентної
сили за факторами «сприятливе середовище», «людські ресурси», «ринки»,
«інноваційна екосистема» для всіх країн світового господарства та
найбільших міжнародних інтеграційних об’єднань дали можливість автору
визначити, що: а) нагромаджений людський капітал (компетенції, навички та
знання) є наразі провідним чинником, що забезпечує високий економічний і
конкурентний результат; б) взаємодія країн-членів об’єктивно приводить до
зближення і синхронізації ділових циклів, при цьому значно зростає роль
інфраструктури, сприятливого середовища, інноваційного та науковотехнологічного потенціалу.
7. Результатом дослідження стала авторська інтерпретація моделей
формування глобальної конкурентної сили країни для застосування
368
міжнародними інтеграційними об’єднаннями, оскільки всі детермінанти
набувають значної трансформації при участі країни в процесах економічної
інтеграції. Детермінантами моделі формування конкурентної сили
міжнародного інтеграційного об’єднання є факторні умови країн-членів,
умови внутрішньосоюзного попиту, торговельно-конкурентна взаємодія
пов’язаних та підтримувальних галузей країн-членів, їх конкуренція та
конкурентна стратегія. Основним наслідком взаємодії детермінант є
створення конкурентних переваг кожного окремого міжнародного
інтеграційного об’єднання, які допомагають країнам-членам нарощувати
економічну та конкурентну силу у глобальному просторі порівняно з
аутсайдерами. Це передбачає принципово новий підхід до глобальних
вимірів конкурентної сили за допомогою відповідних якісних і кількісних
індикаторів, оскільки якість оцінок, а також ступінь їхньої відповідності
сучасним реаліям конкурентних відносин суттєво впливають на стратегічні
рішення будь-якої країни.
8. Характеристика внутрішньоінтеграційного розподілу конкурентної
сили передбачає кількісне оцінювання універсального показника порівняння
факторів інтеграції та дезінтеграції (із щорічним його моніторингом). У
роботі розраховано індекс інтегрованої конкурентної сили міжнародних
інтеграційних угруповань – 2019 шляхом аналізу країн-членів за 12
критеріями. Його рівень установлено як середнє значення індивідуальних
балів країн-членів для ЮСМКА (76 балів із 100 можливих), ЄС (72 бали),
АСЕАН (65 балів), МЕРКОСУР (59 балів), а також для двох інтеграційних
об’єднань, у яких бере участь Україна, – ОЧЕС (62 бали) і ГУАМ (60 балів).
Загальні характеристики послідовної кореляції свідчать, що ключові
макроекономічні змінні (реальний обсяг виробництва, інвестиції та
внутрішньорегіональна торгівля) мають спільні тенденції в довгостроковій
перспективі, що вказує на тісний макроекономічний зв’язок між країнами–
369
членами міжнародних інтеграційних угруповань. Цей індекс може бути
використаний і як індикатор (маркер) конкурентного розвитку окремого
міжнародного інтеграційного об’єднання, і як глобальний показник
економіко-конкурентної ефективності міждержавних інтеграційних
об’єднань.
9. Здійснене порівняння оцінок інтегрованої конкурентної сили
міжнародних інтеграційних об’єднань свідчить, що за показниками
макроекономічної стабільності, бізнес-динамізму та інноваційного
потенціалу лідирує ЮСМКА, а за такими критеріями, як інституції,
інфраструктура, впровадження інформаційно-комунікаційних технологій,
здоров’я та кваліфікація, – ЄС. Загалом за показниками індексу інтегрованої
конкурентної сили міждержавні інтеграційні об’єднання розміщуються в
такому порядку: ЮСМКА– перше місце у рейтингу серед чотирьох
об’єднань, ЄС – друге, АСЕАН – третє та МЕРКОСУР – четверте. Динаміка
рейтингів залежить від ступеня розширення сфери формалізації
співробітництва між міждержавними інтеграційними об’єднаннями за
рахунок створення зон вільної торгівлі між ними та нових форм економікоконкурентної співпраці. Зростає кількісна і видова різноманітність
торговельно-економічних угод, активізується пошук платформ і механізмів
організації діяльності та взаємодії, сфер зовнішньоекономічних зв’язків з
урахуванням особливих позицій країн-членів. Це відбувається шляхом:
а) інтенсифікації переговорних процесів щодо створення спільних зон
вільної торгівлі між усіма найбільшими торговельно-конкурентними блоками
(ЄС–МЕРКОСУР, АСЕАН–ЄС, ЮСМКА–ЄС); б) конвергенції інституційних
та комерційних аспектів інтеграції у процесі створення міжнародних
ланцюгів вартості; в) розроблення моделей поведінки та інструментів діалогу
міждержавних інтеграційних об’єднань у глобальному конкурентному
просторі.
370
10. Вдосконалення та модернізація підходів до подальшої структуризації
міжнародних інтеграційних об’єднань (ЮСМКА, ЄС, МЕРКОСУР, АСЕАН)
вносять зміни у механізми інтеграції, які, однак, не мають тотального і
одномоментного характеру, що дає змогу країнам-членам та суб’єктам
бізнес-середовища адаптуватися до нових «правил гри» відповідно до
критеріїв макроекономічної стабільності. Сучасний етап розвитку системної
взаємодії інтеграційних об’єднань пов’язаний з виникненням феномена
мегарегіоналізму і створенням торговельних мегаблоків (окремих
інтеграційних об’єднань великих держав та їх коаліцій). Передумовами їх
створення є застосування принципів глобального управління і побудова
ідентичності (формування нормотвірної колективної ідентичності на основі
соціального конструктивізму) у багаторівневому просторі, навіть у
географічно віддалених одне від одного суб’єктів. Мегарегіональні
торговельні угоди нового покоління (ТТП, США+11, ТТІП, США–ЄС, ВРЕП,
АСЕАН+6) як інструмент глобальної конкурентної сили перетворюють
міжнародну торгівлю, з одного боку, на мультипросторову багатовекторну
торговельну систему з великими міжнародними кластерами географічного і
функціонального характеру, новим міжрегіональним рівнем глобальної
кооперації. З іншого – на договірні структури нового торговельноекономічного альянсу в мережі перспективних спільних проєктів на основі
самостійних інституційних платформ