Гусак Ольга Сергіївна Принципи судо­чинства в системі принципів права: теоретико-правові аспекти

brief description

Гусак Ольга Сергіївна, головний консультант відді­лу опрацювання правових позицій науково-експертного управління Вищого спеціалізованого суду України з роз­гляду цивільних і кримінальних справ: «Принципи судо­чинства в системі принципів права: теоретико-правові аспекти» (12.00.01 - теорія та історія держави і права; істо­рія політичних і правових учень). Спецрада Д 26.001.04 у Київському національному університеті імені Тараса Шев­ченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ГУСАК ОЛЬГА СЕРГІЇВНА
УДК 340.11 + 341.492
ДИСЕРТАЦІЯ
ПРИНЦИПИ СУДОЧИНСТВА В СИСТЕМІ ПРИНЦИПІВ ПРАВА:
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ
12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень
Подається на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_______________О. С. Гусак
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник:
Бобровник Світлана Василівна
доктор юридичних наук,
професор
Київ – 2017

ЗМІСТ
ВСТУП ……………………………………………………………………….. 12
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ …..…………………….………………….. 23
1.1 Історія розвитку та сучасний стан наукового пізнання
принципів судочинства……………………………….……....….…………… 23
1.2 Методологічні основи наукового дослідження.…...……………….…… 50
Висновки до Розділу 1 ………………………………………………………... 66
РОЗДІЛ 2. ПРИНЦИПИ СУДОЧИНСТВА ЯК КАТЕГОРІЯ
ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ ..……………………………………………………… 70
2.1 Принципи судочинства як правова категорія: поняття та ознаки…….
2.2 Значення принципів судочинства як явища правової реальності……
2.3 Критерії класифікації і види принципів судочинства………………….
70
89
109
Висновки до Розділу 2………………………………………………………… 128
РОЗДІЛ 3. ПРИНЦИПИ ПРАВА ТА ПРИНЦИПИ СУДОЧИНСТВА:
ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ СПІВВІДНОШЕННЯ І
РЕАЛІЗАЦІЇ ……………………………………………………..…..………... 130
3.1 Теоретико-прикладні аспекти співвідношення принципів права і
принципів судочинства………………………………………………………..
3.2 Реалізація принципів права та принципів судочинства в діяльності
Конституційного Суду України………………………………………………
130
142
3.3 Стан і шляхи вдосконалення реалізації принципів права
та принципів судочинства в діяльності судів загальної юрисдикції………. 159
Висновки до Розділу 3 ………………………………………………………... 180
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………….. 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………
189
220
12
ВСТУП
Актуальність дослідження. Поточне реформування системи судочинства
в Україні, що відбувається у відповідності до положень Закону України «Про
внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 року
№ 1401-VIII [55] та Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в
Україні від 08.04.2014 року № 1188-VII [54], визначає доцільність активізації
наукових досліджень проблем функціонування системи судочинства в Україні
та вироблення ефективних шляхів його удосконалення. Важливим аспектом
функціонування системи судочинства є система принципів судочинства, котрі
становлять основу його здійснення, виступають критеріями якості,
ефективності та результативності його функціонування. В умовах
реформування системи судочинства його принципи становлять ключовий
напрям (сферу) реформування. Це потребує належного наукового підґрунтя в
частині аналізу закономірностей принципів судочинства, з одного боку, як
самостійного явища, а з іншого боку, як засобу реалізації вказаного
реформування. Тому актуальність теми дисертації насамперед зумовлена
необхідністю наукового забезпечення процесу реформування системи
судочинства в Україні, в тому числі і в частині удосконалення функціонування
принципів судочинства.
Принципи судочинства становлять систему ідей, правил, положень
здійснення судочинства, котрі знаходяться в органічному зв’язку із
принципами права, які в свою чергу так само впливають на зміст і результат
практики судочинства. Фактично, принципи судочинства є явищем системного
плану, що забезпечують формування та функціонування системи вихідних ідей,
правил, положень в правовій сфері. Вони взаємопов’язані з принципами права,
оскільки мають єдину методологічну основу утворення і функціонування,
вихідний, основоположний характер, функціонують в органічному поєднанні та
націлені на забезпечення відповідності юридично значимої діяльності єдиним
усталеним вимогам. З огляду на існуючий взаємозв’язок між принципами права
13
та принципами судочинства, в науковому плані високий ступінь наукової
актуальності набувають теоретико-правові закономірності системних зв’язків
між принципами права та принципами судочинства, що мають об’єктивно
зумовлений характер та потребують свого наукового дослідження в частині їх
синхронного виникнення, розвитку, функціонування та удосконалення.
Актуальність теми дисертаційної роботи підтверджує поточний стан
практики здійснення судочинства в Україні, що відзначається суттєвими
недоліками, які пов’язані в тому числі і з порушенням принципів права та
принципів судочинства. Це обумовлює високий ступінь недовіри українського
суспільства до функціонування органів судової влади, широкий спектр судових
актів, котрі прийняті із порушенням принципів права і принципів судочинства.
Вказане доводить доцільність ґрунтовної наукової розробки принципів права та
принципів судочинства з точки зору практики їх реалізації в процесі
судочинства, вироблення науково обґрунтованих шляхів удосконалення їх
функціонування. Посилює актуальність теми дисертації і існуючі недоліки
правового забезпечення принципів судочинства в Україні, які виявляються в
непослідовності їх закріплення в положеннях різних нормативно-правових
актів, неузгодженості принципів між собою, абстрактності правового
регулювання механізму їх реалізації, відсутності єдиного нормативноправового акту, в положеннях якого було б комплексно закріплено принципи
судочинства, механізм їх реалізації тощо.
Проте, в сучасній юридичній літературі не вироблено єдиних підходів до
характеристики теоретико-правових аспектів принципів судочинства в системі
принципів права, що зумовлює дефіцит відповідних наукових досліджень, а
також породжує недоліки в практиці судочинства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження здійснене в межах наступних тем науково-дослідної
роботи юридичного факультету Київського національного університету імені
Тараса Шевченка: «Механізм адаптації законодавства у сфері прав громадян
України до законодавства Європейського Союзу» (№ 06БФ042-01, номер
14
державної реєстрації 0101U003579); «Доктрина права в правовій системі
України: теоретичний і практичний аспекти» (№ 11БФ042-01, номер державної
реєстрації 0111U008337) та відповідно до затвердженої Вченою радою
юридичного факультету теми дисертації (протокол №8 від 27 червня 2014 р.).
Мета і завдання дослідження. Виходячи з теми дисертації, її метою є
комплексний аналіз теоретико-правових аспектів принципів судочинства в
системі принципів права, їх характеристика та обґрунтування практичних
рекомендацій щодо удосконалення реалізації принципів права і принципів
судочинства в Україні. Відповідно до мети дослідження автором визначено та
виконано наступні завдання:
- здійснити аналіз історії становлення та розвитку пізнання принципів
судочинства;
- визначити і структуризувати сучасне розуміння принципів права та
принципів судочинства;
- з’ясувати науково-дослідний потенціал теоретико-правових аспектів
принципів судочинства в системі принципів права;
- встановити методологічні основи наукового дослідження принципів
судочинства;
- обґрунтувати місце принципів судочинства в системі понятійнокатегоріального апарату юридичної науки;
- обґрунтувати авторське визначення поняття «принципи судочинства»;
- з’ясувати та охарактеризувати значення принципів судочинства;
- удосконалити критерії класифікації принципів судочинства і
охарактеризувати їх різновиди;
- узагальнити характеристику взаємозв’язку принципів права та
принципів судочинства в діяльності Конституційного Суду України;
- з’ясувати стан реалізації принципів права та принципів судочинства в
діяльності судів загальної юрисдикції;
- обґрунтувати шляхи вдосконалення реалізації принципів права та
принципів судочинства в Україні.
15
Об’єктом дисертаційного дослідження є принципи права та принципи
судочинства як явища правової дійсності.
Предметом дисертаційного дослідження є теоретико-правові аспекти
принципів судочинства в системі принципів права.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить
сукупність принципів наукового пізнання, методологічних підходів,
філософських (світоглядних), загальнонаукових та спеціально-наукових
методів. Центральне місце в науковій роботі займають методологічні підходи,
які надали можливість сформувати загальну стратегію наукового дослідження.
За основу було взято системний підхід, завдяки якому принципи судочинства
розкриті, з одного боку, в органічній єдності з системою принципів права, а з
іншого боку – як системне явище, що складається з комплексу самостійних
взаємопов’язаних елементів.
Використання діалектичного методу дозволило розкрити принципи
судочинства в контексті закономірностей їх зародження та розвитку як
самостійного явища і як об’єкту світоглядного пізнання (підрозділ 1.1). У
процесі дослідження застосовано історико-правовий метод, який надав змогу
визначити і структуризувати сучасне розуміння принципів права та принципів
судочинства, узагальнити науково дослідний потенціал теоретико-правових
аспектів принципів судочинства, а також охарактеризувати становлення і
розвиток правового забезпечення принципів судочинства в Україні
(підрозділи 1.1; 3.2; 3.3). За допомогою формально-логічного методу
виокремлено та обґрунтовано самостійність поняття «принципи судочинства»,
розкрито його ознаки, на підставі чого уточнено визначення (підрозділ 2.1).
Застосування системно-функціонального методу забезпечило встановлення
функціональних можливостей методологічних підходів і методів наукового
дослідження принципів судочинства (підрозділ 1.2), з’ясування значення
принципів судочинства (підрозділ 2.2), визначення взаємозв’язку принципів
права та принципів судочинства в діяльності Конституційного Суду України
(підрозділ 3.2), розкриття стану реалізації принципів права та принципів
16
судочинства в діяльності судів загальної юрисдикції (підрозділ 3.3). Системноструктурний метод дозволив удосконалити критерії класифікації принципів
судочинства і охарактеризувати їх різновиди (підрозділ 2.3), а також
встановити особливості взаємозв’язку принципів права та принципів
судочинства, розкрити їх співвідношення в контексті наявності їх спільних і
відмінних ознак та положень, які визначають їх взаємодію (підрозділ 3.1).
Теоретико-методологічна та емпірична база дослідження.
Багатоаспектний характер проблеми принципів права та судочинства
обумовлює її дослідження у різних сферах наукових знань. Вона була
предметом наукового пошуку представників різних наукових напрямків, а
саме: теоретико-правові аспекти принципів судочинства та їх взаємозв’язку з
принципами права епізодично досліджено у працях В. М. Баранова,
С. В. Бобровник, М. М. Вопленка, Ж. О. Дзейко, О. В. Зайчука, М. І. Козюбри,
А. М. Колодія, В. В. Копєйчикова, С. Ю. Лавруся, В. В. Лазарева,
І. Л. Невзорова, П. О. Недбайла, В. В. Оксамитного, Н. М. Оніщенко,
Н. М. Пархоменко, В. В. Пашутіна, О. В. Петришина, О. О. Петришина,
С. П. Погребняка, П. М. Рабіновича, С. П. Рабіновича, В. Ф. Сіренка,
О. Ф. Скакун, Г. П. Тимченка та інших.
Деякі аспекти принципів судочинства в системі принципів права розкрито
в роботах представників галузевих юридичних наук. Так, окремі аспекти
принципів судочинства в системі принципів права розкрито представниками
наук конституційного права (О. Ф. Андрійко, Н. А. Мяловицька,
В. Л. Федоренко), кримінального процесуального права (П. П. Андрушко,
О. О. Кваша, О. М. Костенко), адміністративного права (В. Б. Аверьянов,
В. М. Бевзенко, І. С. Гриценко, О. В. Кротюк, Р. О. Куйбіда, Д. М. Лук’янець,
Р. С. Мельник, А. А. Пухтецька), цивільного процесуального права
(Г. П. Тимченко, С. Я. Фурса, М. Й. Штефан) та ін.
Емпіричну базу дослідження складають літературні джерела, міжнародні
договори, нормативно-правові акти України та іноземних держав,
законопроектна документація, матеріали офіційної статистики.
17
Наукова новизна отриманих результатів зумовлена тим, що дисертація
є одним із перших у сучасній вітчизняній науці загально-теоретичним
монографічним дослідженням теоретико-правових аспектів принципів
судочинства в системі принципів права. Наукова новизна отриманих
результатів розкривається у висновках та рекомендаціях, які відображають
науковий доробок здобувача:
уперше:
- обґрунтовано доцільність структуризації сучасного розуміння
принципів права та принципів судочинства на три напрямки: 1) світоглядне
розуміння, згідно з яким принципи права та принципи судочинства мають
самостійне значення та являють собою комплекс ідей, правил, положень,
переконань про основи функціонування права та судочинства, які засновані на
загальному сприйнятті явищ і процесів всесвіту; 2) наукознавче розуміння, що
розкриває принципи права та принципи судочинства як явища пізнавального
характеру, зумовлені закономірностями свого зародження, виникнення,
розвитку та функціонування в сфері права та судочинства, становлять
самостійний об’єкт наукового пізнання; 3) правове розуміння, відповідно до
якого принципи права та принципи судочинства є явищами правового
характеру, закріплені за допомогою правових норм, визначають основи
функціонування права і судочинства, а також забезпечують реалізацію функцій
правового характеру;
- узагальнено характеристику взаємозв’язку принципів права і
принципів судочинства в діяльності Конституційного Суду України та
встановлено, що вказані принципи виконують регулятивну та охоронну
функції, забезпечуючи стабільність та результативність діяльності
Конституційного Суду України;
- доведено, що в практиці судочинства судів загальної юрисдикції
України принципи права та принципи судочинства: а) становлять основу
судочинства, на яких засноване судове провадження, відповідні судові акти, а
також правові наслідки, які породжуються в результаті здійснення
18
судочинства; б) реалізуються в практиці діяльності судів загальної юрисдикції
в органічному поєднанні між собою як явища системного плану;
в) використовуються як при тлумаченні норм права, так і при їх застосуванні,
забезпечуючи при цьому уніфікованість та стабільність судочинства;
г) застосовуються шляхом їх усвідомлення суб’єктами судочинства та втілення
в судовій діяльності і актах судочинства;
удосконалено:
- визначення поняття «принципи судочинства», яке ще не було
предметом теоретичних досліджень, як внутрішньо узгодженої системи
загальнообов’язкових, формально виражених положень, що визначають
характер та зміст функціонування судочинства, відображаючи його соціальну
цінність і призначення, регламентують умови та порядок здійснення
судочинства;
- характеристику ознак принципів судочинства, до яких віднесено
наступні: а) стосуються судочинства як особливого правового явища;
б) визначають умови та порядок здійснення судочинства; в) мають
загальнообов’язковий характер, поширюються на невизначене коло суб’єктів
права та гарантуються державою; г) за змістом являють собою внутрішньо
узгоджену систему положень, що визначають характер та зміст
функціонування судочинства; д) мають об’єктивно зумовлений характер,
оскільки походять від судочинства як явища об’єктивного плану;
є) закріплюються в положеннях міжнародних та внутрішньодержавних актів;
ж) впливають на розвиток правового регулювання судочинства;
- положення про наслідки реалізації принципів права та принципів
судочинства, які виступають в якості критерію для визначення законності,
справедливості, обґрунтованості та об’єктивності судових рішень, результатом
чого є: а) відмова у задоволенні скарги (заяви) про оскарження судового
рішення у випадку не підтвердження фактів порушення (недотримання)
принципів права або принципів судочинства; б) повне чи часткове задоволення
скарги (заяви) про оскарження рішення у випадку встановлення фактів
19
порушення (недотримання) принципів права або принципів судочинства із
відповідними наслідками (скасування рішення, ухвалення нового, повернення
справи на повторний розгляд);
дістали подальшого розвитку:
- уявлення про значення принципів судочинства, що розкрито в
межах: акумулятивного аспекту як здатності поєднати, узагальнити та
накопичити систему ідей, положень, правил, які стосуються питань сутності,
змісту, форми судочинства; регулятивного аспекту щодо здатності принципів
судочинства до врегульовування суспільних відносин в сфері здійснення
судочинства; охоронного аспекту як націленість принципів судочинства на
недопущення порушень прав, свобод і законних інтересів суб’єктів права;
захисного аспекту, згідно з яким принципи судочинства націлені на
забезпечення захисту прав, свобод та інтересів кожного в розумні строки
незалежним, безстороннім і справедливим судом; системоутворюючого
аспекту щодо побудови процесу та змісту судочинства як системного явища;
правозастосовного аспекту як здатності принципів до визначення умов та
порядку поширення норм права на конкретних суб’єктів права та на конкретні
життєві ситуації в процесі розгляду судових справ; правотлумачного аспекту,
відповідно до якого принципи судочинства становлять основу з’ясування та
подальшого роз’яснення норм права; правотворчого аспекту як засобу
визначення перспектив розвитку правового регулювання судочинства;
правоінформативного аспекту, що виявляється у здатності принципів
судочинства впливати на формування професійної свідомості суб’єктів в сфері
юридичної діяльності; контрольно-наглядового аспекту щодо встановлення
відповідності чи невідповідності процесу та/або результату судочинства
вимогам принципів;
- критерії класифікації принципів судочинства, які доповнені
наступними: мета судочинства (охоронні та захисні принципи); сутність
судочинства (принципи верховенства права, законності, справедливості,
гуманізму, публічності, рівності, забезпечення права на захист, незалежності і
20
неупередженості суддів, об’єктивності, професійності); характер юридичної
діяльності (загальні, спеціальні та галузеві принципи); правове закріплення
принципів судочинства (конституційні, міжнародні та законодавчі принципи);
зміст принципів судочинства (інституціональні, функціональні, організаційні
принципи), призначення принципів судочинства (дозвільні, забороняючі,
зобов’язуючі принципи), різновиди судочинства (принципи цивільного,
кримінального, адміністративного, господарського судочинства);
- шляхи вдосконалення реалізації принципів судочинства як елементу
системи принципів права в Україні, серед яких виокремлено: 1) посилення
фундаментальних наукових досліджень принципів права і принципів
судочинства; 2) вдосконалення правового забезпечення принципів права та
принципів судочинства, закріпивши їх у єдиному нормативно-правовому акті;
3) законодавче закріплення положень про співвідношення принципів права і
принципів судочинства міжнародного та національного рівнів; 4) активізація
здійснення Конституційним Судом України офіційного тлумачення положень
законодавства, якими закріплено принципи права та принципи судочинства; 5)
правове закріплення вимоги до суб’єктів правотворчої діяльності про
недопустимість прийняття правотворчих актів всупереч закріпленим
принципам права та принципам судочинства без попередньої зміни положень
законодавства, якими закріплені ці принципи; 6) підвищення рівня
професійності суддів, в тому числі і в питаннях реалізації принципів права та
принципів судочинства; 7) запровадження в навчальний процес вищих
навчальних закладів України юридичного профілю та в навчальний процес
юридичних факультетів вищих навчальних закладів відповідних навчальних
дисциплін (наприклад, «Принципи права», «Принципи судочинства»).
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони
можуть бути використані у:
- науково-дослідній роботі – для подальшого розвитку теоретико-правових
знань юридичної науки з проблем принципів права і принципів судочинства;
21
- правотворчій діяльності – щодо вдосконалення правового забезпечення
принципів права і принципів судочинства в Україні;
- діяльності органів судочинства України – для удосконалення діяльності
Конституційного Суду України, судів загальної юрисдикції в частині
вдосконалення реалізації принципів права та принципів судочинства;
- викладацькій діяльності – з метою ініціювання запровадження в
навчальний процес таких дисциплін, як «Принципи права», «Принципи
судочинства», а також при підготовці їх навчально-методичного.
Апробація матеріалів дисертації. Окремі висновки, положення та
рекомендації, які обґрунтовані автором за результатами дисертаційної роботи,
обговорювались на наступних міжнародних і всеукраїнських науковотеоретичних і науково-практичних конференціях: Міжнародна науковопрактична конференція «Право, держава та громадянське суспільство в умовах
системних реформ на шляху до євроінтеграції» (м. Дніпропетровськ, 21-22
листопада 2014 р.); ХІ Міжнародна наукова конференція студентів та молодих
вчених «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, 24
квітня 2015 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Діяльність
органів публічної влади щодо забезпечення стабільності та безпеки
суспільства» (м. Суми, 21-22 травня 2015 р.); Міжнародна Інтернетконференція «Антикорупційна політика України: актуальні проблеми
забезпечення ефективності» (м. Київ, 29 травня 2015 р.); Міжнародна науковопрактична конференція, присвячена Дню науки юридичного факультету
«Актуальні питання державотворення в Україні» (м. Київ, 22 травня 2015 р.);
Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 90-річчю юридичного
факультету БДУ «Теоретико-методологічні і конституційні основи стабільного
развитку національної правової системи в умовах глобальних і регіональних
процесів в контексті захисту прав людини та побудови правової держави»
(м. Мінськ, 19−20 жовтня 2015 р.); ІІ Міжнародна науково-практична
конференція «Проблеми забезпечення прав і свобод людини, їх захисту в
країнах Європи» (м. Луцьк, 11 грудня 2015 р.); ІІІ Науково-практична
22
конференція «Актуальні наукові дослідження сучасної юридичної науки: теорія
та практика» (м. Київ, 18 березня 2016 р.); Міжнародна науково-практична
конференція, присвячена Дню науки юридичного факультету «Актуальні
питання державотворення в Україні» (м. Київ, 20 травня 2016 р.); ХІІІ
Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання
реформування правової системи» (м. Луцьк, 24-25 червня 2016 р.); VІІІ
Всеукраїнська наукова конференція молодих учених, присвячена Дню прав
людини «Правова система держави: проблеми формування та перспективи
розвитку» (м. Одеса, 11 грудня 2015 р.); Всеукраїнська наукова конференція
«Людина – суспільство – держава. Права та обов’язки: історія питання та
сучасний стан» (м. Кривий Ріг, 28 жовтня 2016 року).
Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 17
наукових праць, серед них 5 статей у фахових юридичних виданнях, в тому
числі 1 стаття в іноземному науковому виданні, і 12 тез у збірниках матеріалів
наукових конференцій.
Структура та обсяг дисертації визначаються метою та завданнями
дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять вісім
підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг
становить 224 сторінки, з них 31 сторінка – список використаних джерел, що
складається з 287 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ
Теоретико-правові аспекти принципів судочинства в системі принципів
права мають складний та багатоаспектний характер, що обумовлює значний їх
наукознавчий потенціал. Підбиваючи підсумки проведеному науковому
дослідженню, перш за все, варто наголосити на тому, що в межах цієї наукової
роботи ми намагались розкрити теоретико-правові аспекти принципів
судочинства в системі принципів права шляхом дослідження:
1) історико-методологічних аспектів наукового пізнання принципів
судочинства в системі принципів права, що дозволило розкрити закономірності
зародження та розвитку світоглядного і наукового пізнання принципів
судочинства, структурувати сучасний стан наукового пізнання принципів
судочинства та їх особливостей в системі принципів права, на підставі чого
визначено перспективи наукового пізнання предмету цієї дисертаційної роботи.
Окрім того, беручи за основу встановлені особливості теоретико-правових
аспектів принципів судочинства в системі принципів права, визначено
методологічні основи їх наукового пізнання та розкрито переваги
методологічних підходів та методів наукового дослідження;
2) принципів судочинства як категорії юридичної науки, в результаті
чого було виокремлено та охарактеризовано зміст ознак принципів
судочинства, на підставі чого уточнено розуміння поняття «принципи
судочинства». З огляду на важливість принципів судочинства, обґрунтовано
доцільність з’ясування їх значення, що було розкрито в межах комплексу
виокремлених і обґрунтованих аспектів. Окрім того, доведено системний
характер принципів судочинства, особливості якого були розкриті шляхом
виокремлення системи критеріїв їх класифікації та різновидів принципів
судочинства, котрі охарактеризовані, засновуючись на особливостях
вітчизняної практики судочинства;
185
3) теоретико-прикладних аспектів співвідношення та реалізації
принципів права і принципів судочинства, що надало змогу розкрити
співвідношення між принципами права та принципами судочинства шляхом
виокремлення спільних і відмінних ознак та положень, що відображають
взаємодію між ними. Також визначено особливості реалізації принципів права
та принципів судочинства в діяльності Конституційного Суду України,
узагальнено стан та обґрунтовано шляхи вдосконалення реалізації принципів
права та принципів судочинства в діяльності судів України.
Найбільш суттєві результати, положення, висновки і пропозиції, отримані
в процесі дослідження теоретико-правових аспектів принципів судочинства в
системі принципів права, відображають теоретичні узагальнення, нове
вирішення наукового завдання та зводяться до наступного.
1. Перші уявлення про наявність та практичну витребуваність вихідних
(основоположних) засад здійснення судочинства, дотримання яких є основою
справедливості і законності як природних засад життєдіяльності суспільства,
зароджуються в поглядах мислителів у період Античності, обґрунтовуються
юристами Стародавнього Риму, в основі яких знаходяться уявлення про правду
і неправду, справедливість і несправедливість, добро і зло і т.п.
2. Світоглядні уявлення про вихідні (основоположні) засади
функціонування права і здійснення судочинства мають динаміку свого розвитку
та отримують свою подальшу розробку в поглядах мислителів періодів
Середньовіччя, Просвітництва та Новітнього часу, доповнюючись ідеями про їх
божественне походження, призначення щодо забезпечення гармонії в
суспільстві, створення умов для реалізації інтересів і потреб людини тощо.
3. Стан наукового розуміння принципів права та принципів судочинства
структуровано в межах: а) вузького (нормативного) розуміння, відповідно до
якого принципи права та принципи судочинства являють собою комплекс
вихідних (основоположних) ідей, положень, правил, уявлень, які мають свою
власну структуру, поділяються на різновиди і набувають статус принципів
лише за умови, коли отримують форму виразу у вигляді положень
186
законодавства; б) широкого розуміння, згідно з яким принципи права і
принципи судочинства визначаються як комплекс вихідних (основоположних)
ідеї, положень, правил, уявлень, які характеризуються історичним ступенем
свого становлення, є соціально обумовленими, засновані на уявленнях про
сутність та соціальне призначення права і судочинства, не залежать від їх
правового закріплення.
4. Принципи судочинства займають самостійне місце в системі
понятійно-категоріального апарату юридичної науки, наділені ознаками, які
надають змогу удосконалити його визначення як внутрішньо узгодженої
системи загальнообов’язкових, формально виражених положень, що
визначають характер та зміст функціонування судочинства, відображаючи його
соціальну цінність і призначення, регламентують умови та порядок здійснення
судочинства.
5. Значення принципів судочинства виявляється в межах
акумулятивного, регулятивного, охоронного, захисного, системоутворюючого,
правозастосовного, правотлумачного, правотворчого, правоінформативного,
контрольно-наглядового аспектів.
6. Багатоаспектність принципів судочинства визначає можливість їх
класифікації, в основу якої закладено наступні критерії: мета судочинства
(охоронні та захисні принципи); сутність судочинства (принципи верховенства
права, законності, справедливості, гуманізму, публічності, рівності,
забезпечення права на захист, незалежності і неупередженості суддів,
об’єктивності, професійності); характер юридичної діяльності (загальні,
спеціальні та галузеві принципи); правове закріплення принципів судочинства
(конституційні, міжнародні та законодавчі принципи); зміст принципів
судочинства (інституціональні, функціональні та організаційні принципи);
призначення принципів судочинства (дозвільні, забороняючі і зобов’язуючі
принципи); різновиди судочинства (принципи конституційного, цивільного,
кримінального, адміністративного судочинства тощо).
7. Взаємозв’язок принципів права та принципів судочинства
187
зумовлюється тим, що вони, по-перше, являють собою систему вихідних
положень, ідей та засад, які стосуються правових явищ або процесів; по-друге,
виступають в якості безумовних правил, які мають бути дотримані всіма
суб’єктами права; по-третє, слугують критерієм виміру відповідності явиш чи
процесів правової реальності зазначеними принципам; по-четверте, формують
відповідний рівень правосвідомості суб’єктів права та реалізуються в їх
правовій поведінці; по-п’яте, їх основним призначенням є забезпечення якості
та ефективності правової діяльності.
8. Співвідношення принципів права та принципів судочинства як
взаємопов’язаних явищ виявляється в межах спільних і відмінних ознак та
положень, які визначають їх взаємодію.
9. Принципи права та принципи судочинства реалізуються як в межах
процесу діяльності Конституційного Суду України (процесуальні принципи),
так і в межах змісту його діяльності, та втілюються в результатах діяльності
Конституційного Суду України (матеріальні принципи); Конституційний Суд
України в своїй діяльності керується принципами права та принципами
судочинства як національного, так і міжнародного характеру; принципи права
та принципи судочинства реалізуються в діяльності Конституційного Суду
України як явища системного плану, які аналізуються Судом у системному
взаємозв’язку, та відіграють подвійну роль в діяльності Конституційного Суду
України, оскільки, з однієї сторони, вони виступають практичною основою
діяльності Конституційного Суду України, а з іншої сторони, вони являють
собою потенційний об’єкт аналізу та реалізації в частині визнання
неконституційними законодавчих актів в цілому або окремих їх положень,
здійснення тлумачення положень законів, якими закріплено принципи права
або принципи судочинства, а також відіграють роль критерію якості його
діяльності.
10. Практика судочинства судів загальної юрисдикції України свідчить
про те, що принципи права та принципи судочинства: а) становлять основу
судочинства, на яких засноване судове провадження, відповідні судові акти, а
188
також правові наслідки, які породжуються в результаті здійснення судочинства;
б) реалізуються в практиці діяльності судів загальної юрисдикції в органічному
поєднанні між собою як явища системного плану; в) реалізуються як при
тлумаченні відповідних норм права, так і при безпосередньому застосуванні
правових норм, забезпечуючи при цьому уніфікованість та стабільність
судочинства; г) реалізуються як матеріальні, так і процесуальні принципи, що
надає змогу забезпечити ефективність та результативність застосування норм
права; д) реалізуються шляхом їх усвідомлення суб’єктами судочинства та
втілення в судовій діяльності і актах судочинства.
11. Основними шляхами вдосконалення реалізації принципів судочинства
в Україні є: посилення фундаментальних наукових досліджень; вдосконалення
правового забезпечення принципів права та принципів судочинства;
законодавче закріплення співвідношення означених принципів на
міжнародному та національному рівнях; активізація діяльності
Конституційного Суду України щодо орієнтаційного тлумачення актів, що
закріплюють принципи права та принципи судочинства; правове закріплення
заборони суб’єктам правотворчості щодо прийняття актів всупереч закріпленим
принципам права та судочинства.