Доротюк Ольга Геннадіївна Наукова спадщина П.О.Недбайла

brief description

Доротюк Ольга Геннадіївна, юрисконсульт ДП «Вікар». Назва дисертації: «Наукова спадщина П.О.Недбайла». Шифр та назва спеціальності 12.00.01 теорія та історії держави і права; історія політичних і правових учень. Спецрада Д26.001.04 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна робота
на правах рукопису
ДОРОТЮК Ольга Геннадіївна
УДК 340.12:001.891](092)Недбайло П.(043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
НАУКОВА СПАДЩИНА П. О. НЕДБАЙЛА
Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
______________________ О. Г. Доротюк
Науковий керівник – Ковальчук Олександр Михайлович,
кандидат юридичних наук, доцент, Заслужений юрист України
Київ – 2020

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………...…16
РОЗДІЛ 1 СТАН НАУКОВОГО РОЗРОБЛЕННЯ ТЕМИ ТА
МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………………………25
1.1 Генезис наукової, педагогічної та державної діяльності Петра Омеляновича
Недбайла…………………………………………………………………………...25
1.2 Методологія дослідження науково-правової спадщини вченого………… 46
Висновки до Розділу 1 ……………………………….…………………………65
РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ІДЕЇ П. О. НЕДБАЙЛА ……………..68
2.1 Співвідношення права і моралі в працях
П. О. Недбайла..........…………………………………………………….…...…..68
2.2 Наукові дослідження П. О. Недбайла про правові норми, їх застосування та
тлумачення………………………………………………………………………..96
Висновки до Розділу 2 ……..…………………………..……………………..131
РОЗДІЛ 3 ЗНАЧЕННЯ НАУКОВОЇ СПАДЩИНИ ПЕТРА
ОМЕЛЯНОВИЧА НЕДБАЙЛА ДЛЯ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ…………..133
3.1 Постійне представництво П. О. Недбайла від УРСР в Комісії ООН з прав
людини у 1958–1971 рр.……………....................................................................133
3.2 Погляди П. О. Недбайла на міжнародний захист прав людини…………..142
3.3 Дослідження проблем теорії права та держави у працях ученого та їх
актуальність для сучасної юридичної науки і практики……………………...154
Висновки до Розділу 3……………………………………..………….……….183
ВИСНОВКИ…………………………………………..…………………………185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….190
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….....210
16
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Сучасна українська держава
перебуває на етапі фундаментальних змін у всіх сферах суспільного життя.
Відбувається оновлення законодавства і реформування правової системи
загалом, змінюються парадигми правового життя. Наука потребує нових
підходів, що ґрунтуються на глибокому й усебічному аналізі шляхів
вирішення складних теоретичних та практичних проблем.
Нинішнє суспільство відчуває нагальну потребу звернутися до здобутків
видатних науковців у сфері соціальної, громадської та професійної діяльності.
Саме тому в умовах глобальних перетворень активізується інтерес дослідників
до наукової спадщини представників вітчизняної юридичної науки. Згідно з
аналізом спеціальної літератури потужні історичні традиції має юридичний
факультет (нині Інститут права) Київського національного університету, на
якому з моменту його заснування працювали видатні професори-юристи, які
заклали не тільки основи викладання юридичних дисциплін, а й розробляли
важливі загальнотеоретичні проблеми права, що мало значний вплив на
подальший розвиток юридичної науки в Україні. Саме підґрунтя теорії права
на юридичному факультеті Київського національного університету заклали
такі відомі вчені, як: К. О. Неволін, Є. В. Спекторський, М. К. Ренненкампф та
інші.
Суттєвим внеском у ресурсний потенціал юридичної науки стали наукові
дослідження авторів, у яких проаналізовано університетську правову думку в
дореволюційний період, зокрема: О. М. Ковальчука «Теорія права у працях
учених Київського університету (ХІХ – початок ХХ століття)»; Т. І. Бондарук
«Основоположники Київської історико-юридичної школи
М. Ф. Владимирський-Буданов, Ф. І. Леонтович»; С. М. Мельника «Вченіюристи Київського національного університету імені Тараса Шевченка у
галузі кримінального процесу» та інших.
17
Узагальнення теоретичних напрацювань з проблеми, що досліджується,
дало змогу встановити, що в радянський період на юридичному факультеті
теж працювало чимало відомих теоретиків права, які продовжували традиції
своїх попередників. У контексті цього доречно акцентувати увагу на
університетській науці післявоєнного періоду, яка є недостатньо дослідженою.
З-поміж багатьох відомих учених юридичного факультету післявоєнного
періоду особлива роль належить Петрові Омеляновичу Недбайлу. Діапазон
наукових інтересів дослідника є широким: поняття права і моралі, проблеми
методології, застосування та тлумачення норм права, принципи міжнародного
права, правове виховання, значення та завдання юридичної науки тощо.
Науковець прагнув до оновлення юридичної науки, яка відповідала би
потребам часу.
Творча спадщина П. О. Недбайла та його науково-педагогічна діяльність
сприяли формуванню плеяди відомих теоретиків права в Україні. Саме тому
важливо забезпечити наступність в еволюції теоретико-правових ідей цього
вченого, без урахування яких неможливо вирішити чималу кількість
актуальних загальнотеоретичних проблем.
На підставі опрацювання й аналізу спеціальних джерел установлено, що
донині недостатньо уваги приділено дослідженню теоретико-правової
спадщини П. О. Недбайла, яку досліджували фрагментарно, лише в окремих
статтях розкрито певні аспекти теоретико-правових поглядів (П. Рабінович,
М. Вітрук).
У вітчизняній юридичній науці відсутні спеціальні дослідження щодо
науково-правової спадщини Петра Омеляновича Недбайла на рівні дисертацій,
що й обумовлює актуальність та вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано на кафедрі теорії та історії права та держави
Інституту права Київського національного університету імені Тараса
18
Шевченка відповідно до комплексної цільової програми університету й
кафедри теорії та історії права та держави у межах теми науково-дослідної
роботи Інституту права Київського національного університету імені Тараса
Шевченка: «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і
практичний аспекти» № 11 БФ 042-01 (ДР № – 0111U008337).
Тему дисертації затверджено вченою радою юридичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол від
26 листопада 2007 р. № 4) та уточнено на засіданні Вченої Ради юридичного
факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
27 червня 2014 року (протокол № 8).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в
поглибленому аналізі наукової, педагогічної та державно-правової діяльності
П. О. Недбайла, його поглядів на державу, право, права людини; розкритті
науково-практичної значущості доробку вченого та визначення його місця і
ролі у вітчизняній та світовій міжнародно-правовій науці.
Для реалізації зазначеної мети, необхідно виконати такі завдання:
– сформувати періодизацію генезису наукової, педагогічної та державноправової діяльності П. О. Недбайла та охарактеризувати специфіку кожного
етапу;
– з’ясувати передумови формування педагогічної та наукової діяльності
П. О. Недбайла як ученого;
– визначити особливості практичної, наукової та викладацької діяльності
П. О. Недбайла;
– здійснити порівняльний аналіз правових і моральних норм у працях
П. О. Недбайла;
– проаналізувати наукові підходи П. О. Недбайла про правові норми, їх
застосування та тлумачення;
19
– дослідити проблеми міжнародного захисту прав людини в науковоправових доробках П. О. Недбайла;
– розкрити ідею П. О. Недбайла про підвищення ролі юридичної науки
для розвитку законодавства;
– проаналізувати проблеми теорії права та держави, які обґрунтував
П. О. Недбайло, і показати їх значення для сучасної юридичної науки.
Об’єктом дослідження є внесок українських учених радянської доби в
розвиток державно-правової доктрини та юридичної думки в Україні.
Предмет дослідження – наукова спадщина П. О. Недбайла.
Хронологічні межі дослідження визначено роками творчої діяльності
вченого, а саме 1929–1974 рр.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи
слугували сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання,
використання яких уможливило забезпечення комплексного виконання
поставлених завдань, а також дало змогу сформулювати обґрунтовані
висновки та пропозиції щодо вирішення досліджуваних питань теорії держави
і права.
Зокрема, на підставі загальнонаукового діалектичного методу здійснено
системний аналіз процесу становлення та розвитку правових поглядів
П. О. Недбайла (підрозділ 1.2), а також з’ясовано сутність його правових
підходів (підрозділи 3.1–3.3). Метод синтезу та аналогії використано у
процесі теоретико-правового аналізу окремих періодів життя
П. О. Недбайла, що в роботі представлено як частини його цілісної суспільно
корисної діяльності у сфері правової науки (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2). Методи
дедукції й індукції застосовані у дослідженні науково-правової спадщини
П. О. Недбайла, різних аспектів його життєдіяльності (підрозділи 1.1, 3.1–3.3).
Окрім того, застосовано й історико-правовий метод (підрозділи 1.1–
1.3), за допомогою якого з’ясовано фактори та умови формування правових
20
поглядів П. О. Недбайла; системно-структурний, формально-логічний і
порівняльно-правовий методи – під час визначення комплексу нормативноправових засобів, завдяки яким з’ясовано категорійно-поняттєвий апарат у
досліджуваній темі, а також у процесі визначення конкретних елементів
системи науково-правової спадщини вченого і структурованого та логічного їх
розгляду (підрозділи 2.1, 2.2), а також авторської концепції тлумачення права
та моралі (підрозділ 1.3) й основних правових ідей (підрозділи 3.1–3.3). Метод
узагальнення використано під час підготовки висновків проведеного
дослідження та визначення місця й ролі правової спадщини П. О. Недбайла
для сучасної юридичної науки (підрозділи 3.1–3.3).
Інформаційною та емпіричною основою дослідження слугували:
наукові праці П. О. Недбайла та його учнів і послідовників; архівні
матеріали; політико-правова література; довідкові видання, а також
узагальнення практичного застосування норм закону та підзаконних актів
тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація
є першим в українській науці права самостійним комплексним науковим
дослідженням, присвяченим внеску П. О. Недбайла у формування державноправової доктрини України, зокрема у частині поняття, предмета, методу
теорії держави і права як загальноюридичної дисципліни; у концепцію прав
людини; вчення про взаємозв’язок норм права й моралі; застосування та
тлумачення норм права.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку наукових
положень і висновків, які відповідають критерію наукової новизни щодо
становлення та розвитку державно-правових ідей О. П. Недбайла, зокрема:
вперше:
– установлено етапи формування наукових та правових досліджень
П.О. Недбайла: 1) початковий етап становлення науково-правового світогляду
21
– 1929–1939 рр. (Харківський період); 2) формування як науковця – 1939–
1959 рр. (Львівській період); 3) зрілість як ученого-правника – починаючи з
1959 до 1974 рр. (період активної міжнародної діяльності, Київський період);
– виявлено класифікацію ознак правових норм, серед яких
П. О. Недбайло виокремив: 1) формальну визначеність; 2) є регулятором
суспільних відносин; 3) нормативність; 4) закріплює суспільно корисниі
відносини; 5) є правилом правомірної поведінки (у разі неправомірної
поведінки застосовується державний примус);
– досліджено та виділено спільні і відмінні риси правових та моральних
норм у контексті науково-правових поглядів П. О. Недбайла. Як правові, так і
моральні норми є правилом поведінки, але моральні норми не мають
письмової закріпленості, а норми права закріплено на законодавчому рівні та в
разі їх порушення застосовується державний примус;
– установлено, що згідно з концепцією П. О. Недбайла застосування
права як виду правової діяльності, повинно бути спрямоване на реалізацію на
практиці правових можливостей для задоволення інтересів суб'єктів права. На
відміну від інших форм реалізації права, застосування права здійснюється
уповноваженими на це державними органами. П. О. Недбайло особливу увагу
приділяв теорії й практиці вдосконалення юридичних гарантій правильного,
законного, обґрунтованого, справедливого, доцільного, ефективного
застосування норм права. Тлумачення права вчений розглядав як одну зі
стадій процесу застосування правових норм, що майже не досліджувалося у
такому контексті іншими науковцями та практиками права. Учений
акцентував, що тлумачення означає кінцеву розумово-інтелектуальну
діяльність, спрямовану на встановлення повного й точного змісту правової
норми;
– досліджено погляди П. О. Недбайла щодо переліку основних проблем
міжнародного захисту прав людини, до яких віднесено такі, як: 1) расизм;
22
2) гендерна дискримінація; 3) нацизм; 4) агресія з боку окремої держави. У
своїх наукових працях учений зважав на загальноцивілізаційні цінності і на
перше місце ставив права і свободи людини;
– комплексно сформульовано особливості юридичної науки, які виділяв
П. О. Недбайло, зокрема вона: 1) спрямована на обслуговування потреб
суспільства; 2) є водночас теоретичною і прикладною наукою; 3) взаємодіє з
багатьма гуманітарними науками; 4) висвітлює об’єктивну дійсність; 5) є
основою для будівництва суспільства та держави;
– виявлено особливості поглядів П. О. Недбайла на проблеми загальної
теорії держави та права: загального поняття та предмета теорії держави і
права; місця та ролі теорії держави і права серед юридичних наук; системи
теорії держави та права; методів теорії держави і права; закономірностей
виникнення, розвитку й призначення держави та права; цінність прав людини
в теорії держави і права; проблеми наукового пізнання теорії держави та права;
проблема поділу правових норм на обов’язково-примусові та обов’язководобровільні; проблема неврегульованості поняття правосуб’єктності.
Удосконалено аргументацію, що державно-правові погляди
П. О. Недбайла відіграють важливу наукову роль для удосконалення
юридичної науки України, своїми науково-теоретичними розробленнями
вчений заклав основи для подальшого розвитку й удосконалення державноправових явищ.
Дістали подальшого розвитку висновки та узагальнення, пов’язані з
розкриттям змісту проблем теорії держави і права у ХХ столітті.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в
тому, що основні положення та висновки, сформульовані у дисертації, можуть
бути використані у:
– науково-дослідній діяльності – для подальших наукових
досліджень проблем співвідношення права і моралі, питань
23
застосування правових норм та юридичних гарантій законності, впливу
юридичної науки на законодавство, удосконалення та реалізації питань
захисту прав людини;
– правотворчості – у процесі вдосконалення законодавства
та підготовки нових проєктів щодо захисту прав людини і громадянина;
– правозастосовній сфері – при використанні рекомендацій і пропозицій
щодо застосування правових норм та юридичних гарантій законності; захисту
прав людини на національному й міжнародному рівнях;
– освітньому процесі – у вищих юридичних навчальних закладах (ЗВО)
під час викладання навчальних дисциплін «Теорія права», «Проблеми теорії
права», а також у процесі підготовки робочих програм і планів, написанні
підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, проведенні семінарських
занять із зазначених дисциплін.
Особистий внесок здобувача. Дисертацію виконано здобувачем
самостійно, з використанням останніх досягнень теорії права та держави. Усі
сформульовані в ній положення і висновки обґрунтовано на основі особистих
досліджень автора. Усі ідеї та розробки належать автору особисто. Публікації
здійснені без співавторства.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки
дисертації оприлюднено на міжнародних науково-практичних
конференціях, зокрема: «Права людини в Україні: минуле, сьогодення,
майбутнє» (м. Харків, 10 грудня 2020 р.); «Актуальні проблеми правового
забезпечення протидії злочинності» (м. Харків, 14 травня 2020 р.); «Право як
ефективний суспільний регулятор» (м. Львів, 20–21 лютого 2015 р.);
«Сучасний стан і перспективи розвитку держави і права» (м. Львів, 27–28 червня
2014 р.).
Публікації. Основні наукові положення та результати дисертаційного
дослідження висвітлено у шести статтях, опублікованих у наукових фахових
24
виданнях України, двох статтях – у наукових виданнях іншої держави, а також
у чотирьох тезах доповідей і повідомлень на науково-практичних
конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається з анотації, вступу,
трьох розділів, логічно об’єднаних у сім підрозділів, висновків, списку
використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить
212 сторінок, з них основного тексту – 177 сторінок. Список використаних
джерел налічує 212 найменувань і займає 20 сторінок. Додатки (2) розміщено
на 3 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ
На підставі проведеного дослідження сформульовано низку висновків,
пропозицій та рекомендацій, що відображають досягнення поставленої мети,
зокрема:
1. Генеза формування наукової, педагогічної та державно-правової
діяльності П. О. Недбайла складається з таких етапів:
І етап (Харківський період) – 1929–1939 рр. – становлення науковоправового світогляду;
ІІ етап (Львівський період) – 1939–1959 рр. – становлення
П. О. Недбайла як науковця;
ІІІ етап (період активної міжнародної діяльності, Київський період) –
1959–1974 рр. – зрілість П. О. Недбайла як ученого-правника.
2. Формування педагогічно-викладацької діяльності П. О. Недбайла як
ученого складається з таких періодів:
1) Харківський період (1930–1939 рр.). У 1930 р. вступив до аспірантури
Харківського юридичного інституту на кафедру теорії держави і права та
паралельно працював слідчим окружної прокуратури в Луганську. З 1934 року
Петро Омелянович перейшов на наукову роботу – був співробітником
науково-дослідного інституту радянського будівництва і права при ЦВК
УРСР, а вже у 1937 році знову повертається на кафедру теорії держави і права
Харківського юридичного інституту як аспірант;
2) Львівський період (1939–1959 рр.). У 1939 р. П. О. Недбайло отримав
роботу у Львівському університеті та обіймав посаду декана юридичного
факультету. Цей період мав позитивний вплив на ефективність забезпечення
студентів знаннями та практичними навичками, а також на виховання нового
покоління молодих науковців;
3) Київський період (1959–1974 рр.). Попри те, що ще у 1926 році
Петро Недбайло вступив на юридичний факультет Київського інституту
187
народного господарства, фактично київський період почався з 1959 р., коли
Петру Омеляновичу було присвоєно звання професора, а з вересня цього ж
року вченого обрано за конкурсом завідувачем кафедри теорії та історії
держави і права Київського державного університету. До 1971 року
науковець обирався головою та віце-головою Комісії ООН з прав людини,
представляючи УРСР.
3. Практичну, наукову та викладацьку діяльність Петра Недбайла у
воєнний та післявоєнний період характеризують такі особливості:
- під час Другої світової війни науковець займав активну громадську
позицію і зробив внесок у розвиток правової науки: суттєве значення мали
висновки П. Недбайла про специфіку, структуру та види правових норм, їх
місце і роль у системі соціальних норм класового суспільства, основні засоби
та вимоги правозастосування, про об'єктивну істину в процесі застосування
норм права, способи і види тлумачення тощо;
- багатогранність правових поглядів П. О. Недбайла полягала в
науковому розробленні проблем політичної організації суспільства,
дослідженні комплексу питань теорії правосвідомості і правового виховання,
проблеми співвідношення об’єктивного і суб’єктивного у праві, розробленні
низки питань міжнародного права.
4. До спільних рис правових норм та моральних норм, які виділив
П. О. Недбайло, віднесено те, що вони:
- є правилами поведінки людей у суспільстві;
- покликані бути регулятором суспільних відносин;
- повинні бути справедливими і відповідати вимогам суспільства;
- визначають межі поведінки людини в суспільстві;
- мають вияв вільної поведінки людини в суспільстві.
До відмінних рис:
188
- установлювати правові норми – функція держави, моральні ж
норми встановлюються самим суспільством або кожною людиною особисто;
- правові норми поділяються на обов’язково-примусові й
обов’язково-добровільні, норми моралі завжди є добровільними;
- правові норми мають нормативне значення і є джерелом права,
моральні норми не визначені в жодному нормативно-правовому акті та не є
джерелом права, а існують у свідомості кожної людини по-різному;
- правова норма є обов’язковою для виконання всіх груп населення
на території держави, моральні норми залежать від самої людини та від її
вчинків;
- при порушенні норм права застосовується державний примус, у
разі порушення моральних норм може бути застосовано громадський осуд.
5. Застосування норм права П. О. Недбайло розглядав як вид правової
діяльності, який має бути спрямований на втілення в життя правових
можливостей (прав, свобод, законних інтересів) для задоволення інтересів
суб'єктів права. Основною особливістю застосування права є те, що воно
здійснюється уповноваженими на це державними органами. Учений значну
увагу приділяв теорії й практиці вдосконалення юридичних гарантій
правильного, законного, обґрунтованого, справедливого, доцільного,
ефективного застосування норм права.
Тлумачення права П. О. Недбайло розглядав як одну зі стадій процесу
застосування правових норм, що майже не розглядалося у такому контексті
іншими науковцями та практиками права. Науковець відзначав, що
тлумачення означає кінцеву розумово-інтелектуальну діяльність, спрямовану
на встановлення повного й точного змісту правової норми.
6. П. О. Недбайло виділяв такі основні проблеми міжнародного захисту
прав людини:
- расизм, під яким розумів ідеологію, що застосовують у політичній
189
діяльності, згідно з якою окрема раса домінує над усіма іншими расами та
етносами. Наслідком расистських переконань є дискримінація усіх осіб, які не
належать до конкретної раси;
- гендерна дискримінація, під якою учений розумів, по-перше,
нерівність прав та свобод чоловіків і жінок у їх правовому статусі, а, по-друге,
невідповідність можливостей обох статей при реалізації рівних прав;
- нацизм, основою якого слугує гіперболізована оцінка значення
нації у процесі державотворення;
- агресія з боку окремої держави, що свідчить про незаконну форму
(пряму чи непряму) породження збройного конфлікту зі сторони однієї
держави супроти територіальної цілісності та/чи суверенітету іншої держави.
7. За радянської доби існувала основна позитивістська концепція;
сучасна наука базується на плюралізмі правових учень; за радянської доби
було здійснено чимало наукових досліджень у правовій доктрині, які
базувалися на ідеологічній основі; за сучасних умов правові вчення
досліджуються, з урахуванням верховенства права, глобалізаційних та
інтеграційних процесів.
8. Науковець порушив важливі проблеми загальної теорії держави та
права як науки, а саме:
- загального поняття та предмета теорії держави та права;
- місця і ролі теорії держави та права серед юридичних наук;
- системи теорії держави та права;
- методів теорії держави та права;
- закономірностей виникнення, розвитку та призначення держави і
права;
- цінність прав людини в теорії держави і права;
- наукового пізнання теорії держави і права;
190
- поділу правових норм на обов’язково-примусові та обов’язководобровільні;
- неврегульованості поняття правосуб’єктності.