ПАНЧУК ІРИНА ОЛЕГІВНА ПРАВОСВІДОМІСТЬ ЯК ФАКТОР УТВЕРДЖЕННЯ ДЕМОКРАТИЧНИХ ОСНОВ ДЕРЖАВНОГО ТА СУСПІЛЬНОГО ЛАДУ УКРАЇНИ

brief description

Національний університет «Острозька академія»

На правах рукопису

Панчук Ірина Олегівна

УДК 340.1

ПРАВОСВІДОМІСТЬ ЯК ФАКТОР УТВЕРДЖЕННЯ ДЕМОКРАТИЧНИХ ОСНОВ ДЕРЖАВНОГО ТА СУСПІЛЬНОГО ЛАДУ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.01 теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Ковальчук Віталій Богданович
доктор юридичних наук, професор

Острог 2015

ЗМІСТ
ВСТУП.3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАВОСВІДОМОСТІ ЯК СУСПІЛЬНО-ПРАВОВОГО ФЕНОМЕНУ..11
1.1. Питання сутності правосвідомості в контексті основних теорій праворозуміння...11
1.2. Поняття правосвідомості, її структура та види ....31
1.3. Вплив правосвідомості на суспільно-політичні процеси та формування громадянської правосвідомості54
Висновки до Розділу 1.74
РОЗДІЛ ІІ. ПРАВОСВІДОМІСТЬ В ПРАВОВІЙ ДЕМОКРАТИЧНІЙ ДЕРЖАВІ..76
2.1 Правосвідомість як базовий елемент правової системи держави...76
2.2 Роль правосвідомості в процесі легітимації державної влади ..96
2.3 Правосвідомість в процесі забезпечення режиму законності і правопорядку.112
Висновки до Розділу 2...128
РОЗДІЛ ІІІ. ПРАВОСВІДОМІСТЬ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОГО ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА130
3.1. Правові цінності сучасного громадянського суспільства.130
3.2. Правосвідомість як фактор утвердження активної громадянської позиції..146
3.3. Особливості правосвідомості громадян в період демократичного транзиту та фактори формування зрілої правосвідомості164
Висновки до Розділу 3...183
ВИСНОВКИ....................186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...191

bibliography

ВИСНОВКИ

Дослідження сутності правосвідомості як фактору демократизації державного та суспільного устрою України дало підстави для формулювання наступних науково-теоретичних узагальнень, висновків та пропозицій:
1. У межах дисертаційного дослідження розмежовано поняття правосвідомості та праворозуміння. З’ясовано, що поняття праворозуміння необхідно розглядати у двох значеннях. По-перше, як органічну частину правосвідомості, що виражає процес розуміння особою права. По-друге, як наукове поняття, що використовується на позначення певної наукової теорії трактування сутності та походження права. У зв’язку з цим, найбільш доцільним є вивчення явища правосвідомості через призму основних положень психологічної, соціологічної та комунікативної теорії права, які розглядають правосвідомість як продукт суспільного життя. Такий підхід до даного явища є основою для формулювання авторського його визначення, відповідно до якого правосвідомість це засноване на суспільній комунікації пізнання та усвідомлення індивідами права, правових норм та правової дійсності, оцінка ними цих явищ з точки зору особистого та суспільного досвіду та формування власного ставлення до них.
2. Внутрішня структура правосвідомості включає правову ідеологію, правову психологію та поведінковий або ж вольовий елемент. Кожен з цих елементів однаково важливий і лише за умови їх одночасного гармонійного розвитку можна говорити про високий рівень правосвідомості. При цьому, правова ідеологія має досить чітку структуру, що знаходить відображення у науково обґрунтованій системі уявлень суспільства про правову дійсність, яка в свою чергу може змінюватись під впливом засобів та методів правового виховання. В той же час, такий елемент як правова психологія мало піддається зовнішньому впливу, а в її межах зазвичай формується різко позитивне чи навпаки різко негативне ставлення особи та суспільства до певного нормативно-правового акту. Не менш значимим у структурі правосвідомості є вольовий елемент правосвідомості, який містить мотиви правової поведінки та правові установки, що в результаті зумовлюють та визначають поведінку особи у правовому середовищі.
3. У межах індивідуальної правосвідомості варто виділити правосвідомість особистості особливий вид індивідуальної правосвідомості, носієм якого є всебічно розвинена особа, яка обізнана з нормами права і добре орієнтується в правовій сфері, здатна аналізувати оточуючу її правову дійсність і активно діяти у ній. У зв’язку з цим визначено також три види правосвідомості за рівнем сприйняття правових норм низький, базовий та високий. Перший характеризується негативним ставленням людини до права. Відмінною рисою другого є наявність у індивіда необхідної мінімальної поваги до права, яка утримує його від дії пов’язаних із порушенням закону. Характерними рисами високого рівня правосвідомості є схвалення суб’єктом права правових норм та розвинуті правові установки, мотиви щодо їх дотримання. При цьому, усі зазначені рівні правосвідомості можуть виділятися у межах індивідуальної чи суспільної, повсякденної, професійної чи наукової правосвідомості.
4. Важливою складовою процесу утвердження принципу верховенства права, становлення правової держави та громадянського суспільства є підвищення ефективності трьох основних функцій правосвідомості пізнавальної, оціночної та регулятивної. Таке зростання потенційної можливості правової свідомості впливати на суспільно-політичні процеси прямо залежить від становлення громадянської правосвідомості, що спрямована на пізнання, усвідомлення та оцінку публічно-правової сфери державного життя з боку громадян держави як безпосередніх учасників формування та здійснення державної влади.
5. Правосвідомість базовий елемент правової системи. Це обумовлено об’єктивним характером самої правової свідомості, а також особливостями побудови такої системи. Правосвідомість також являє собою важливий елемент правової культури, яка в свою чергу теж належить до структури правової системи. Таким чином, правосвідомість в контексті правової системи є самостійним елементом, а також виступає у межах її структури в органічній єдності із правовою культурою. Роль правосвідомості як елемента правової системи полягає у здатності підтримувати комунікацію між її складовими. Проте визначальною є її можливість здійснювати безпосередній вплив на інші елементи всередині такої системи систему права та правовідносини, правотворчість та правозастосування.
6. Легітимація державної влади є складним суспільно-політичним та правовим процесом, важливу роль у якому відіграє правосвідомість, оскільки високий рівень індивідуальної та суспільної правосвідомості є передумовою легітимності державної влади. Зокрема, в межах ідеологічної та психологічної складових правосвідомості, у громадян формуються уявлення про те, яким повинен бути механізм формування державної влади, її функціонування та припинення діяльності, також, чи відповідає діюча влада тим чітким критеріям та вимогам, що висуваються до неї суспільством. Окрім того, правосвідомість є основою для оцінки нормативно правових актів державної влади не лише на предмет їх відповідності встановленій процедурі прийняття таких актів, але й суспільним уявленням про право та закон, справедливе та несправедливе. Таким чином, високий рівень правосвідомості є гарантією легітимації демократичної державної влади, адже визнає лише верховенство права як основну умову її існування та реалізації.
7. Режим законності та правопорядку в державі повинен ґрунтуватися на високому рівні правосвідомості населення. При цьому, для тимчасового забезпечення режиму законності та правопорядку велике значення має базовий рівень правосвідомості. Правосвідомість у процесі забезпечення режиму законності та правопорядку відповідає за усвідомлення і оцінку індивідом та суспільством категорій права та закону. Цей процес у правосвідомості звичайних громадян ґрунтується на ліберальному розумінні даних явищ, разом з тим, визначена необхідність переважно позитивістського розуміння права та закону з боку представників державної влади.
8. Правосвідомість учасників громадянського суспільства відрізняється високим рівнем сприйняття правових норм та містить розвинуту систему правових цінностей. Процес формування правових цінностей проходить шляхом засвоєння правових знань індивідами через правову поінформованість, осмислення їх за допомогою категорії правового мислення та формування ціннісних орієнтацій особи і суспільства, які є безпосереднім джерелом таких цінностей. Їх перелік не може бути виключним, проте виділено основні правові цінності це свобода, рівність, справедливість, приватна власність та охорона прав і свобод людини та громадянина. У зв’язку з цим, характерними рисами правової ідеології громадянського суспільства є відображення та узагальнення у її межах уже сформованих правових цінностей та ідеалів, які є показником високого рівня розвитку суспільства та держави, з метою їх подальшого збереження, а також формування нових ціннісних орієнтацій у правосвідомості суб’єктів права, що б забезпечило подальший розвиток громадянського суспільства.
9. Громадянська позиція особи визначається рівнем її правосвідомості. Відповідно, позитивний чи негативний вплив на рівень громадянської активності правова свідомість здійснює виходячи із характеру відображення у ній ряду подій та явищ правової дійсності, що знаходяться із правовою свідомістю особи та суспільства у безпосередньому взаємозв’язку. Серед них потрібно особливо відзначити революційні події, спрямовані на повалення нелегітимної влади, процеси глобалізації, рівень консолідації суспільства, розвиток волонтерського руху, благодійництва та меценатства, участь індивідів у громадських організаціях та політичному житті суспільства та держави.
10. У період демократичного транзиту правосвідомість володіє особливостями, що відображаються у ідеологічній та психологічній її складових. Так, характерними рисами правосвідомості в цей період у аспекті правової психології є специфічна мотивація дотримання закону громадянами, у якій переважає страх, а також байдуже чи негативне ставлення до суспільних та державних справ. Особливостями правової ідеології в умовах транзитної демократії є низький рівень правових знань, ідеологічна невизначеність або відсутність правової ідеології у суспільстві, підміна правової ідеології на політичну, негативне ставлення до явища ідеології.
11. Запровадження системи ефективного правового виховання та освіти в Україні є однією з першочергових умов підвищення правосвідомості її громадян. У зв’язку з цим важливо нормативно закріпити чіткі та зрозумілі, а головне прогресивні форми такого виховання, а також охопити ними усі верстви населення. На сьогоднішній день правова освіта в нашій державі спрямована лише на одну категорію населення молодь. Проте, важливо поширити її на більш широкі суспільні верстви, залучаючи до цього процесу дошкільні навчальні заклади та заклади післядипломної освіти, громадські організації та приватних осіб. При цьому, метою правового виховання та освіти повинно бути у першу чергу засвоєння загальних понять про право, державу та громадянське суспільство, їх основних принципів і лише у другу чергу вивчення законодавчого масиву. В той же час формування поваги до Конституції України повинно стати одним з основних пріоритетів у процесі правового виховання населення, адже лише за цієї умови вона може бути реальним та ефективним регулятором суспільних відносин.