ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ У КОНТЕКСТІ СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

СОЦЬКИЙ АРТУР МИХАЙЛОВИЧ

УДК 349.2 (477)

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ
У КОНТЕКСТІ СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність: 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Щербина Віктор Іванович
доктор юридичних наук, доцент

Київ – 2012

З М І С Т

Вступ ………………………………………………………………………............ 3
Розділ 1 Організація праці як юридична категорія……………………………. 11
1.1. Організація праці як об’єкт регулювання норм трудового права..... 11
1.2. Трудовий договір – провідна правова форма організації праці…… 30
1.3. Нормативні та інші правові акти організації праці………………..... 47
Висновки до розділу 1……………………………………………………………. 65
Розділ 2 Суб’єкти організації праці у трудовому праві….....................……… 68
2.1. Правовий статус і повноваження роботодавця з організації праці… 68
2.2. Місце і роль працівників та їх об’єднань у системі організації праці на підприємствах, в установах, організаціях…………………
83
Висновки до розділу 2……………………………………………………………. 95
Розділ 3 Основні напрями реалізації повноважень роботодавця з організації праці……………………………………………………………………………….. 98
3.1. Правове регулювання кадрової роботи……………………………… 98
3.2. Професійна підготовка на виробництві……………………………… 127
3.3. Правова регламентація режиму робочого часу……………………… 144
3.4. Організація нормування і оплати праці: правові аспекти................... 153
Висновки до розділу 3……………………………………………………………. 174
Висновки ………………………………………………………………………….. 178
Список використаних джерел……………………………………………………. 184

ВСТУП
Актуальність теми. Україна нині знаходиться на перехідному етапі від індустріального до інформаційного суспільства. Безумовно, держава відігравала і надалі буде відігравати активну роль в регулюванні трудових та інших, пов’язаних із ними відносин, забезпеченні інтересів праці й капіталу. Відносини, які складаються на підприємствах, в установах, організаціях з приводу забезпечення людини можливістю реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці, є різноманітними за своєю природою та змістом. Саме тому проблеми врегулювання нормами трудового права цих відносин в нових економічних умовах є актуальними і важливими як із теоретичної, так і практичної точок зору.
Дослідження проблем правового регулювання організації праці найбільш активно здійснювалося наукою радянського трудового права. Найвагоміший внесок у розвиток цих наукових доробок здійснила ленінградська школа трудового права, яку сформував В.М. Догадов, а потім очолював О.С. Пашков. Хоча, якщо поглянути на цю проблему ширше, то питання організації праці, її правового регулювання стояло на порядку денному з моменту кардинальних змін соціальних та економічних відносин, якими супроводжувалося становлення капіталістичної системи господарювання. Однак інтерес підприємця (роботодавця) у трудових відносинах залишається незмінним – використання за плату здібностей працівника. Тепер у центрі уваги науковців людина, її права і свободи, проте не слід забувати й про нормативне врегулювання становища роботодавця, набір його прав та обов’язків, особливо в частині належної організації праці, встановлення її умов, забезпечення трудової дисципліни. Саме актуалізація цих проблем зумовила написання даної наукової роботи.
Слід зауважити, що проблеми правового регулювання організації праці в умовах ринкових відносин в Україні не були предметом розгляду ні в дисертаційних, ні в монографічних працях. Теоретичні та практичні проблеми організації праці та її правового регулювання досліджувались у роботах таких вітчизняних і зарубіжних учених як: А.А. Александров, В.В. Андропов, Ю.К. Балашов, Т.А. Бойченко, С.Ф. Вельбрек, І.С. Войтинський, Б.М. Генкін, З. Гришин, В.М. Догадов, А.В. Желєзов, Т.А. Занфірова, С.О. Іванов, А. Івлєв, В. Каскель, І.Я. Кисельов, Г.М. Костюніна, В.М. Лебедєв, П. Луї, Т.М. Матрусова, А.А. Муравйова, А.А. Нікіфорова, О.С. Пашков, А.В. Рочко, А.А. Сілін, О.В. Смирнов, А.А. Соболевська, Л.С. Таль, Є.Б. Хохлов, Д.В. Черняєва, В.Р. Шмідт, В.І. Щербина та ін.
Представлена робота є дослідженням основних питань правового регулювання організації праці в нових соціально-економічних умовах, змінах у державній соціально-економічній політиці, спрямованій на врахування інтересів сторін, усунення суперечностей та досягнення компромісів. Зважаючи на це, формуються й правові засоби, достатні для усунення розбіжностей між працею і капіталом, об’єктивної оцінки спільних результатів діяльності. Актуальність даного дослідження полягає ще й у тому, що в роботі розглянуто окремі питання науки трудового права, які мають важливе значення для вдосконалення нормативно-правових актів, зокрема, проекту ТК України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідної роботи кафедри трудового права та права соціального забезпечення Київського національного університету імені Тараса Шевченка за бюджетною темою «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» (№ 11БФ042-01), яка досліджується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року та кафедри цивільно-правових дисциплін Академії митної служби України над спільною бюджетною темою «Правове регулювання кадрової роботи у митних органах» (Державний реєстраційний номер 01041003697).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення та вирішення теоретичних і практичних питань правового регулювання організації праці, розкриття значення цієї категорії для впорядкування виробничого процесу та відносин працівників на підприємствах, в установах, організаціях. З урахуванням останніх досягнень трудового права та інших галузевих наук, узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду, практики застосування трудового законодавства, заплановано розв’язати нове наукове завдання щодо вдосконалення правового регулювання організації праці в умовах ринкових відносин.
Для досягнення зазначеної мети в дисертації необхідно вирішити наступні дослідницькі задачі:
– здійснити теоретичний аналіз низки категорій трудового права, зокрема: «організація праці», «суб’єкти організації праці», «акти організації праці» та ін.;
– з’ясувати природу виробничих та інших відносин, пов’язаних з організацією праці, їх місце у предметі трудового права;
– розкрити правове становище суб’єктів організації праці;
– показати та визначити роль кожного з напрямів реалізації повноважень роботодавця з організації праці в умовах ринкових відносин;
– сформулювати чіткі визначення понять досліджуваних правових явищ;
– дослідити ступінь ефективності існуючих норм трудового права про організацію праці в умовах ринкових відносин;
– визначити необхідність вдосконалення норм трудового права про організацію праці з урахуванням соціального характеру цієї галузі права та забезпечення інтересів людини праці;
– проаналізувати наукові доктрини, трудове законодавство країн з ринковою економікою, встановити стан правового регулювання організації праці в Україні;
– проаналізувати практику застосування трудового законодавства України, виявити основні проблеми його неефективності;
– сформулювати конкретні пропозиції й рекомендації щодо вдосконалення норм трудового права та включення їх до Трудового кодексу України.
Об’єктом дослідження є виробничі та інші, тісно пов’язані з трудовими, правовідносини.
Предметом дослідження є сукупність норм трудового права з організації праці у контексті сучасного розвитку економіки.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використана раціональна сукупність методів теорії пізнання. Зокрема, були використані такі з них: історико-правовий (для дослідження ґенези наукових поглядів на проблеми правового регулювання праці); логіко-семантичний (для аналізу та поглиблення розуміння понятійного апарату, що стосується теми дослідження); порівняльно-правовий (для вивчення особливостей правового регулювання організації праці за кордоном та у міжнародному контексті); системно-структурний (для визначення системи повноважень роботодавця); функціональний (для встановлення взаємозв’язків явищ, які у своїй сукупності характеризують суб’єктів організації праці, визначення специфічних для умов ринкових відносин юридичних засобів і способів упливу на виробничі відносини); абстрагування (для виокремлення найважливіших властивостей норм трудового права з організації праці, юридичних фактів та правовідносин, а також визначення їх понять); аналізу (для виділення найсуттєвіших ознак організації праці в умовах модернізації економіки, виявлення необхідності правового регулювання діяльності тих чи інших суб’єктів); моделювання (щоб сформулювати конкретні пропозиції з приведення норм трудового права до сучасних вимог соціально спрямованої економіки).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є першим комплексним дослідженням теоретичних і практичних питань правового регулювання організації праці в контексті сучасного розвитку економіки в Україні та світі. Внаслідок проведеного дослідження отримано цілісну наукову роботу, в якій запропоновано нове бачення виробничих та інших, тісно пов’язаних із трудовими, правовідносин, основане на результатах досягнень вітчизняної і зарубіжної правової науки.
Найбільш вагомими результатами дисертаційного дослідження, які мають наукову новизну, є такі:
вперше:
– у трудовому праві України організація праці розглянута як правова категорія, яка притаманна всім суспільно-економічним формаціям, а її сутність розкрита через зміст політичних і нормативних актів різних етапів розвитку суспільства;
– розкрито правову природу та значення актів організації праці (тарифно-кваліфікаційних довідників, положень про структурні підрозділи, посадових інструкцій, наказів і розпоряджень роботодавця та ін.), сформульовано основні вимоги до їх юридичного закріплення та оформлення. З метою вдосконалення правового регулювання до проекту ТК України запропоновано включити норми про акти з організації праці та оптимально визначено їх зміст;
– виходячи з конституційних засад про людину як найвищу соціальну цінність, норми про професійну підготовку на виробництві розглядаються, як центральний інститут трудового права, на рівні з інститутом трудового договору, бо право на працю тісно пов’язане з правом на безоплатну професійну підготовку і безоплатне підвищення кваліфікації. Норми ж проекту ТК України перетворюють право працівника на професійну підготовку в інтересах та можливостях роботодавця, вкорінюють власницьку ідеологію роботодавців над працівниками, позбавляють профільне міністерство контрольних функцій за цим напрямом діяльності держави;
– пропонується відмовитися від визнання на законодавчому рівні тарифної системи оплати праці як домінуючої складової організації оплати праці в Україні. Правове регулювання організації оплати праці має будуватися на принципово іншому підході – багатоманітності та свободі використання роботодавцем засобів визначення співвідношення між вкладеною працею та її результатами, але за жорсткого контролю представницьких органів працівників або інших органів виробничої демократії за питаннями оплати праці;
удосконалено:
– положення про функції, права та обов’язки кадрових підрозділів, визначено їх роль у впорядкуванні виробничої діяльності та правовому оформлені трудових функцій працівників. Виходячи з цього розкрито основні напрямки правового регулювання діяльності кадрових служб на сучасних підприємствах, в установах, організаціях, особливо в частині планування роботи з кадрами, а також забезпечення дисципліни праці, функціонування постійної і безперебійної системи контролю якості професійних кваліфікацій працівників та результатів їх трудової діяльності;
– теоретичні положення та норми трудового права про повноваження роботодавця, як сукупності низки правових можливостей, закріплених у законодавстві, локальних нормативних актах та актах організації праці. Найважливіше, що виявлено в характеристиці роботодавця, як суб’єкта трудового права, – це визначення його правових можливостей з організації та управління виробничим процесом, використання праці працівників, у визначених законодавством формах, для досягнення ним своїх цілей;
– розуміння проблем забезпечення правового порядку на підприємстві, установі, організації, формування у працівників поваги до закону та безумовного виконання його вимог. З урахуванням напрямів виховання працівників у сучасних соціально-економічних умовах, внесено низку пропозицій з правового регулювання відповідних заходів із забезпечення належної дисципліни праці;
– теоретичні положення про договори з професійної підготовки безпосередньо на виробництві, як один із окремих різновидів договорів у трудовому праві. Обґрунтовано позицію щодо недосконалості положень проекту ТК України за відсутності у ньому норм про форму, зміст та контроль з боку держави договорів про професійну підготовку, оскільки вони є самостійною підставою для виникнення правовідносин, пов’язаних із трудовими;
– правові основи участі працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями, розвитку органів виробничої демократії (виробничих, економічних, консультативних рад, комісій, громадських нарад тощо), становлення цивілізованих, рівноправних та партнерських відносин між працівниками і роботодавцями;
дістало подальшого розвитку:
– обґрунтування наукових позицій щодо відносної самостійності у предметі трудового права України виробничих відносин, як системи зв’язків із визначення організаційної структури підприємства, чисельності працюючих та юридичної формалізації функціональних місць працівників, а також діяльність службових осіб зі здійснення поточного управління виробничим процесом та спільним процесом праці з виданням відповідних організаційно-розпорядчих актів, що отримало нормативне закріплення і в проектах норм до ТК України;
– питання про різновиди трудового договору, виходячи з характеристики їх змісту, що дозволило побачити реальні можливості використання цього правового засобу для організації праці, врахування особливостей конкретного виробничого середовища, здібностей працівників та можливостей роботодавця;
– нормативне врегулювання професійного відбору працівників, удосконалення правових засобів (випробування, стажування, конкурс тощо), які забезпечують роботодавцеві можливість відібрати необхідного для роботи працівника;
– розуміння необхідності зміни у підходах до нормативного закріплення вимог про встановлення режиму робочого часу, посилення його гнучкості та індивідуалізації, з метою якнайкращого впорядкування та оптимізації виробничого процесу, мінімізації витрат роботодавця, забезпечення працівникам можливості для продуктивної праці та організації відпочинку.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в роботі висновки і пропозиції можуть бути використані: а) у процесі правотворчої діяльності державних органів під час реформування трудового законодавства, зокрема при підготовці проекту ТК України та відповідних нормативно-правових актів; б) у навчальному процесі при викладанні дисципліни «Трудове право» та спеціального курсу «Правове регулювання організації праці», а також при підготовці відповідної навчально-методичної літератури; в) у науково-дослідній сфері для подальших наукових досліджень проблем суб’єктів і правовідносин у трудовому праві, розвитку правових основ виробничої демократії.
Апробація результатів дослідження. Одержані здобувачем у процесі дослідження висновки, узагальнення і пропозиції оприлюднювались на: Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми зовнішньоекономічної діяльності та митної справи в умовах глобалізації» 3 грудня 2010 р. (м. Дніпропетровськ), IV Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «Митна політика та актуальні проблеми економічної безпеки України на сучасному етапі (економіко-управлінські, правові, інформаційно-технічні аспекти)» 25 березня 2011 р. (м. Дніпропетровськ), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми регулювання відносин у сфері праці і соціального забезпечення» 7–8 жовтня 2011 р. (м. Харків), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Трудове право, право соціального забезпечення та сучасні проблеми проходження служби в органах внутрішніх справ» 25 листопада 2011 р. (м. Харків).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у колективному підручнику «Курс порівняльного трудового права» (підрозділи 3.3., 4.4., 5.1., 5.3., 6.3., 7.1., 7.2.), чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях і чотирьох тезах доповідей на конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ
На основі комплексного використання основних методів наукового пізнання, досягнень загальної теорії права, трудового права, інших галузевих наук, узагальнення практики застосування норм трудового права, вітчизняного та зарубіжного досвіду розв’язано важливе наукове завдання, а саме: розкрито сутність правового регулювання організації праці в умовах ринкових відносин. Розроблені та сформульовані проекти норм трудового права враховують потреби практики, здатні суттєво удосконалити повноваження роботодавця з питань організації праці, визначити місце і роль працівників у цьому процесі, а також можуть бути включені до проекту ТК України.
Найбільш вагомі теоретичні результати дисертаційного дослідження:
1. Вирішення питань правового регулювання організації праці ґрунтується на характеристиці сучасної високорозвиненої країни, яка визначається її здатністю отримувати і реалізовувати нові знання і технології, тобто перебування її в четвертій стадії технічної революції, пов’язаної з науковою інтелектуалізацією виробництва.
2. Виробничі або ж управлінські відносини мають безумовно відносну самостійність у предметі трудового права України. Логічним підтвердженням цієї точки зору є норма ч. 2 ст. 1 проекту ТК України. Виробничі відносини – це система зв’язків щодо правильного визначення організаційної структури підприємства, установи, організації, визначення чисельності працюючих та юридичної формалізації функціональних місць працівників, а також діяльність службових осіб підприємств, установ, організацій зі здійснення поточного управління виробничим процесом та спільним процесом праці з виданням відповідних організаційно-розпорядчих актів.
3. Питання про різновиди трудового договору має неабияке практичне значення. Саме характеристика їх змісту дозволяє побачити реальні можливості використання цього правового засобу для організації праці, врахування особливостей конкретного виробничого середовища, здібностей працівника та можливостей роботодавця.
4. Функції, права та обов’язки таких універсальних структурних підрозділів підприємств, установ, організацій, зокрема, кадрових, юридичних, бухгалтерських, канцелярських та деяких інших, мають визначатися актами законодавства, що сприятиме уніфікації правового регулювання впорядкування виробничої діяльності, більш чіткому правовому оформленню трудових функцій працівників. Крім того, зважаючи на значення посадових інструкцій та інших локальних актів, присвячених організації роботи працівників, основні вимоги до їх юридичного оформлення мають міститись в нормах централізованого законодавства, наприклад, у Порядку розроблення та затвердження посадових інструкцій працівників підприємств, установ, організацій, який має затверджуватися Міністерством соціальної політики України, що, до речі, повністю відповідає компетенції цього міністерства.
5. Право господарської влади роботодавця є сукупністю низки правових можливостей, основні з яких – право управління робочою силою (право дирекції, директивна влада), право нормування умов праці (нормативна влада) і право накладення дисциплінарних стягнень (дисциплінарна влада). Ці повноваження тією чи іншою мірою знайшли своє закріплення у законодавстві, локальних нормативних актах та актах організації праці. Перше і найважливіше в характеристиці роботодавця, як суб’єкта трудового права, – це визначення можливостей роботодавця щодо організації та управління виробничим процесом, використання праці працівника, у визначених законодавством формах, для досягнення ним своїх цілей.
6. Основними напрямками правового регулювання діяльності кадрових служб на сучасних підприємствах, в установах, організаціях є: а) професійний відбір працівників та постійна робота з наявними кадрами; б) встановлення критеріїв оцінки і висування спеціалістів, їх професіоналізації; в) планування роботи з кадрами; г) забезпечення функціонування постійної і безперебійної системи контролю якості професійних кваліфікацій працівників та результатів їх трудової діяльності; д) забезпечення дисципліни праці.
7. Трудове законодавство України передбачає низку норм щодо професійного відбору працівників. Одні з них мають загальний характер, інші стосуються тільки окремих категорій працівників. Співбесіди, вивчення документів, медичні огляди, випробування, тестові випробування, стажування, конкурсне заміщення посад – все це засоби, які забезпечують роботодавцеві можливість відібрати необхідного для роботи працівника, бо мета усіх цих засобів єдина – перевірка відповідності працівника роботі, яка йому доручається.
8. Важливою складовою забезпечення правового порядку в державі, на підприємстві, установі, організації, формування у працівників поваги до закону та безумовного виконання його вимог є система норм трудового права, направлених на виховання працівників. Висловлюється й протилежна точка зору, яка не визнає за роботодавцем обов’язок виховання працівників. Така позиція помилкова. Напрями виховання працівників полягають у: а) формуванні у працівників професійного підходу до виконання виробничих завдань; б) належному ставленні до виконання своїх обов’язків; в) розвитку особистого почуття високої міри відповідальності за доручену справу.
9. Право на працю тісно пов’язане з правом на безоплатну професійну підготовку і безоплатне підвищення кваліфікації. У ст. 342 і 343 проекту ТК України право працівника на професійну підготовку викладено найвужче. Можна констатувати, що право працівника на професійну підготовку практично перетворюється в інтерес та можливості роботодавця. На жаль, так фіксується і вкорінюється власницька ідеологія роботодавців над працівниками. На Міністерство соціальної політики необхідно покласти обов’язок із методичного забезпечення організації професійного навчання та ефективного державного контролю за реалізацією цього напряму діяльності держави.
10. Договори про професійну підготовку безпосередньо на виробництві – один із окремих різновидів договорів у трудовому праві. Проект ТК України містить цілу низку договорів про професійну підготовку, у тому числі й нових. Не зрозуміло, чому в проекті відсутні поняття «учнівство», «учнівський договір», а в ст. 345 говориться про трудові договори з умовою щодо проходження професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації. Положення Кодексу будуть не досконалими, якщо вони не будуть містити норм про форму, зміст та контроль з боку держави договорів про професійну підготовку, оскільки вони є підставою для виникнення певних правовідносин, пов’язаних із трудовими. Всі визначення понять договорів про професійну підготовку підкреслюють головне – освітній елемент у трудовій діяльності працівника, їх ефективне поєднання, взаємозалежність.
11. Системи оплати праці – важлива складова організації оплати праці. Сучасні системи оплати праці – це безтарифні системи оплати праці, зокрема, такі як «плата за уміння і знання», оцінки заслуг, за схемою індивідуалізованої оплати праці, двох’ярусна система, гнучка, оплата за результатами («заслугами»), синтезована та ін. Тому з проекту ТК України необхідно вилучити норму про тарифну систему, як основу організації оплати праці. Норми ж проекту щодо стимулювання працівників необхідно викласти у редакції ст. 145 КЗпП України, бо стимулювання працівників у ній закріплене ширше, ніж грошові заохочувальні виплати. Законодавство України про порядок і періодичність виплати заробітної плати цілком відповідає міжнародним актам і практиці врегулювання цих питань у зарубіжних країнах.
Найбільш вагомі практичні результати дисертаційного дослідження:
1. Пропонується доповнити главу 2 Книги першої проекту ТК України нормами про акти з організації праці такого змісту:
«Стаття . Правові акти з організації праці
1. Правові акти з організації праці (плани виробничої діяльності, положення про структурні підрозділи, посадові інструкції, штатний розпис тощо) підприємства, установи, організації розробляються і затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.
2. Тарифно-кваліфікаційні довідники, довідники кваліфікаційних характеристик затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері праці за погодженням із відповідними галузевими органами управління.
3. Накази, розпорядження, доручення і вказівки роботодавця щодо організації праці є формою реалізації його повноважень (безпосередньо або через уповноважених осіб), згідно з якими він визначає мету і предмет завдання, строк їх виконання та відповідальну особу (осіб), якій (яким) їх належить виконати.
4. Наказ – письмовий (як виключення, передбачене законодавством, – усний) розпорядчий акт, що видається керівником підприємства, установи, організації на правах єдиноначальності (в окремих випадках уповноваженими керівниками нижчого рівня) і в межах своєї компетенції, що є обов’язковим для виконання підлеглими.
5. Розпорядження, доручення і вказівки – це письмові чи усні розпорядчі акти керівників різних рівнів, переважно пов’язані із забезпеченням виконання наказів.
6. Накази, розпорядження, доручення і вказівки повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк, з доведенням інформації про виконання керівнику, що їх видав».
2. З метою вдосконалення системи участі працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями, розширення правових основ виробничої демократії, ч. 3 ст. 353 проекту ТК України пропонується викласти у такій редакції:
«3. Кожний працівник має право брати участь у колективних діях, у тому числі, у зборах чи конференціях працівників підприємства, установи, організації або їх структурних підрозділах, а також у діяльності інших органів виробничої демократії (виробничих, економічних, консультативних рад, комісій, громадських нарад тощо), створених на підприємстві, в установі, організації на підставі закону чи статуту.»
3. Правовою формою управління кадрами є плани або програми роботи з кадрами як складові частини перспективного плану розвитку підприємства, установи, організації. Це передбачає, наприклад, абз. 2 ч. 1 ст. 44 ГК України. Але ТК України повинен містити норму, яка розвиватиме ці положення. Пропонується викласти її у такій редакції: «Право на самостійне формування роботодавцем програм діяльності з планування, розвитку трудового потенціалу, вдосконалення кадрової роботи, ефективного і раціонального використання можливостей наявних працівників».
4. У ТК України необхідно передбачити загальні норми про режим робочого часу та порядок його встановлення з такою редакцією:
«Стаття… Режим робочого часу та порядок його встановлення
1. Режим робочого часу встановлюється на підприємствах, в установах, організаціях колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.
2. Колективний договір та правила внутрішнього трудового розпорядку повинні передбачати: структуру робочого тижня, тривалість щоденної роботи, час початку і закінчення робочого дня, час і тривалість перерви для відпочинку і харчування, кількість змін протягом облікового періоду, порядок переходу зі зміни у зміну, а також інші положення, які визначають особливості встановлення спеціальних чи індивідуальних режимів робочого часу.
3. Режим робочого часу визначається особливістю діяльності, яку здійснює підприємство, установа чи організація та встановлюється з урахуванням думки трудового колективу.
4. Для окремих категорій працівників, передбачених законом, колективним договором чи статутом підприємства, можуть передбачатись трудовим договором (контрактом) індивідуальні режими робочого часу.»
5. Розвиваючи ідею про свободу вибору та встановлення систем оплати праці на підприємствах, у ТК України пропонується передбачити таку норму:
«Системи оплати праці на підприємствах встановлюються у колективному договорі чи на його основі іншими локальними нормативними актами з дотриманням норм і гарантій, передбачених цим Кодексом, нормативно-правовими актами у сфері праці, генеральною, галузевими, територіальними угодами.»

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Александров А.А. Направления работы / А.А. Александров // Труд за рубежом. – 1994. – № 2 (22). – С. 126 – 131.
2. Александров А.А. Правовой статус руководителей предприятий и механизмы их материального вознаграждения / А.А. Александров // Труд за рубежом. – 1994. – № 4 (24). – С. 6 – 21.
3. Александров Н.Г. Советское трудовое право: учеб. / Н.Г. Александров, Г.В. Муцинов, А.А. Абрамова, А.Д. Зайкин / Под ред. Н.Г. Александрова. – М.: Юрид. лит., 1972. – 567 с.
4. Александров Н.Г. Социальное значение Основ законодательства о труде / Н.Г. Александров // Социалистический труд. – 1971. – № 2.
5. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение / Н.Г. Александров. – М.: Юриздат, 1948. – 336 с.
6. Антропов В.В. Участие работников в управлении предприятиями в ФРГ / В.В. Андропов // Труд за рубежом. – 2001. – № 1 (49). – С. 20 – 40.
7. Антюшина Н.М. Трудовые отношения, условия труда и социальная поддержка трудящихся в Швеции / Н.М. Антюшина // Труд за рубежом. – 2003. – № 1 (57). – С. 91 – 112.
8. Апенько С. Эффективность системы оценки персонала / С. Апенько // Человек и труд. – 2003. – № 10.
9. Баглай М.В. Правовые методы усиления эксплуатации трудящихся в странах капитала. Основные тенденции современного буржуазного трудового права / М.В. Баглай, В.И. Усенин. – М.: Наука, 1964. – 316 с.
10. Бабкин В.Д. Народ и власть: опыт системного исследования воззрений М.Е. Салтыкова-Щедрина / В.Д. Бабкин, В.Н.Селиванов. – К.: Манускрипт, 1996. – 448 с.
11. Балашов Ю.К. Деятельность менеджеров в кадровой политике корпораций / Ю.К. Балашов // Труд за рубежом. – 2001. – № 3 (51). – С. 90 – 115.
12. Балашов Ю.К. Регулирование трудовых отношений в сфере занятости / Ю.К. Балашов, А.А. Силин // Труд за рубежом. – 1994. – № 2 (22). – С. 60 – 75.
13. Балашов Ю.К. Факторы и тенденции, влияющие на колдоговорной процесс / Ю.К. Балашов // Труд за рубежом. – 1994. – № 2 (22). – С. 30 – 41.
14. Барабаш О.Т. Дисципліна праці: навч. посіб. / О.Т. Барабаш – Х.: УкрЮА, 1994. – 52 с.
15. Бахрах Д.Н. Советское административное право: учеб. / Бахрах Д.Н., Додин Е.В., Здир Я.А. / Под ред. В.М. Манохина. – М.: Юрид. лит., 1977. – 544 с.
16. Боброва Л.И. Особенность управления традиционными российскими трудовыми коллективами / Л.И. Боброва // Управление персоналом. – 2004. – № 5.
17. Бойченко Т.А. Понятие «работодатель» и признаки его трудовой правосубъектности / Т.А. Бойченко // Трудовое право. – 2001. – № 3.
18. Бреслав Л. Кадровый потенциал и пути его повышения / Л. Бреслав, Б. Лисовик, И. Ломова // Человек и труд. – 2003. – № 4.
19. Буденко Н.И. Основы управления в органах внутренних дел: учебн. пособ. / Буденко Н.И., Кисин В.Р., Колодин Л.М. и др. / Под. ред. проф. А.П. Коренева. – М.: МВШМ МВД СССР, 1988. – 274 с.
20. Васильев В.А. Социально-трудовые отношения: теория и практика развития / В.А. Васильев // Трудовое право. – 2005. – № 3.
21. Вельбрек С.Ф. Теория промышленного права / С.Ф. Вельбрек / Пер. с фр. Ив. Грацианского. – СПб., 1873. – 103 с.
22. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины. Общая часть: учеб. пособ. / В.С. Венедиктов. – Харьков: ХИВД, 1994. – 76 с.
23. Веселый В.З. Теория управления в правоохранительной деятельности: учеб. / В.З. Веселый, Г.М. Воскресенский, В.Е. Караханов, В.Д. Малков и др. / Под ред. В.Д. Малкова. – М.: Академия МВД СССР, 1990. – 324 с.
24. Вишневский Д.М. Профессионально-квалификационная структура рабочей силы в странах с развитой рыночной экономикой (опыт и перспективы) / Д.М. Вишневский // Труд за рубежом. – 2003. – № 1 (57). – С. 19 – 38.
25. Войтинский И.С. Трудовое право / И.С. Войтинский. – М.: Юрид. изд-во НКЮ РСФСР, 1927. – 100 с.
26. Гавриленко Д.А. Дисциплина в советском государственном аппарате и организационно-правовые средства ее обеспечения / Д.А. Гавриленко. – Минск: Наука и техника, 1979. – 152 с.
27. Генкин Б.М. Экономика и социология труда: учеб. / Б.М. Генкин. – М.: Изд. груп. НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 384 с.
28. Гербер Р. Кадры в системе социалистического управления / Р. Гербер, Г. Юнг / Пер. с нем. В.А. Хорохордина / Под ред. М.В. Семина. – М.: Прогресс, 1970 – 209 с.
29. Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение / Л.Я. Гинцбург. – М.: Наука, 1977. – 310 с.
30. Горницкий А.А. Государственная дисциплина / А.А. Горницкий. – К.: Политиздат Украины, 1989. – 191 с.
31. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 18, 19 – 20, 21 – 22. – Ст. 144.
32. Гришин З. Социалистическая организация и дисциплина труда и вопросы советского трудового права / З. Гришин. – М.: Гос. изд-во «Советское законодательство», 1934. – 187 с.
33. Гурьянов С.Х. Труд и заработная плата на предприятии / С.Х. Гурьянов, Л.А. Костин. – Изд. 2-е, переработ. и доп. – М.: Экономика, 1973. – 448 с.
34. Дисциплінарний статут митної служби України: Затверджено Законом України від 6 вересня 2005 р. // Уряд. кур’єр. – 2005. – № 193. – 12 жовт.
35. Дулясова М.В. Оценка деловой репутации топ-менеджеров на примере европейских стран / М.В. Дулясова, Е.Р. Исламгалиева // Труд за рубежом. – 2007. – № 1. – С. 59 – 66.
36. Ершова Е.А. Юридическая природа правовых позиций Конституционного Суда РФ / Е.А. Ершова // Трудовое право. – 2004. – № 11.
37. Жарков Б. Организация профессиональной подготовки рабочих в капиталистических странах / Б. Жарков // Социалистический труд. – 1976. – № 8. – С. 123 – 130.
38. Железов А.В. Труд как фактор экономической динамики: автореф. дис. на соискание учен. ступени докт. эконом. наук: спец. 08.00.05 «Экономика и управление народным хозяйством (экономика труда)» / А.В. Железов. – Кострома, 2006. – 44 с.
39. Зайкин А.Д. XXV съезд КПСС и развитие советского трудового права / А.Д. Зайкин // Вестник Московского университета. Серия «Право». – 1976. – № 3. – С. 11 – 16.
40. Зайцева О.Б. Заключение аттестации как основание расторжения трудового договора по инициативе работодателя по Трудовому кодексу РФ / О.Б. Зайцева // Трудовое право. – 2003. – № 4.
41. Закон СССР от 17 июня 1983 г. «О трудовых коллективах и повышении их роли в управлении предприятиями, учреждениями, организациями» // Ведом. Верхов. Совета СССР. – 1983. – № 25. – Ст. 382.
42. Закон України від 1 лип. 1993 р. «Про колективні договори і угоди» // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 36. – Ст. 361.
43. Закон України від 24 берез. 1995 р. «Про оплату праці» // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 17. – Ст. 121.
44. Закон України від 24 берез. 1995 р. «Про охорону праці» // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 49. – Ст. 668.
45. Закон України від 24 трав. 2001 р. «Про організації роботодавців»// Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 32. – Ст. 171.
46. Занфірова Т.А. Правове регулювання трудових відносин за участю роботодавця-фізичної особи: автореф. дис… канд. юр. н.: 12.00.05 / Нац. юрид. акад.України. – Харків, 2004. – 16 с.
47. Зубкова А. Новое качество нормирования труда / А. Зубкова, С. Шкурко // Человек и труд. – 2001. – № 11.
48. Зуйков Г.Г. Основы научной организации управления и труда в органах внутренних дел / Г.Г. Зуйков, Г.А. Туманов, В.Д. Малков и др. / Под. ред. проф. Г.Г. Зуйкова. – М.: МВШ МВД СССР, 1973. – 112 с.
49. Иванов С.А. Советское трудовое право: вопросы теории / С.А. Иванов, Р.3. Лившиц, Ю.П. Орловский. – М: Наука, 1978. – 368 с.
50. Иванов Ю.В. Комплексный подход к оценке рабочих мест / Ю.В. Иванов, С.В. Белова, Е.С. Конева // Управление персоналом. – 2004. – № 1-2.
51. Иванов Ю.В. Оценка и аттестация персонала / Ю.В. Иванов // Управление персоналом. – 2006. – № 6.
52. Иванова С.А. Вопросы оплаты труда и тарифные соглашения / С.А. Иванова // Труд за рубежом. – 1994. – № 2 (22). – С. 42 – 48.
53. Иванов С.А. Личность в советском трудовом праве / С.А. Иванов, Р.З. Лившиц. – М.: Наука, 1982. – 232 с.
54. Ивлев А. Организация и стимулирование труда: зарубежный опыт / А. Ивлев, Ю. Гарайбех // Человек и труд. – 2003. – № 12.
55. Исаенко А.Н. Организация оплаты и стимулирование труда руководителей компаний в США / А.Н. Исаенко // Труд за рубежом. – 2001. – № 1 (49). – С. 66 – 80.
56. Івченко А.О. Тлумачний словник української мови / А.О. Івченко. – Х.: Фоліо, 2002. – 540 с.
57. Каринский С.С. Основные черты развития советского трудового права / С.С. Каринский // Советское государство и право. – 1957. – № 11. – С. 104 – 117.
58. Каскель В. Новое трудовое право / Под. ред. проф. Е. Даниловой / Пер. с нем. А. Зак / В. Каскель. – М.: Изд-во «Вопросы труда», 1925. – 416 с.
59. Киселев И.Я. Реформирование трудового законодательства в республиках бывшего Союза ССР (новые Трудовые кодексы и законы о труде) / И.Я. Киселев // Труд за рубежом. – 2001. – № 2 (50). – С. 100 – 125.
60. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: учеб. для вузов / И.Я. Киселев. – М.: Дело, 1999. – 728 с.
61. Киселев И.Я. Сравнительное трудовое право: учебн. / И.Я. Киселев. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 360 с.
62. Киселев И.Я. Трудовой договор при капитализме: проблемы найма и увольнения / И.Я. Киселев. – М.: Наука, 1989. – 191 с.
63. Киселев И.Я. Трудовое право России и зарубежных стран. Международные нормы труда / И.Я. Кисельов. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 608 с.
64. Кодекс законів про працю України: Затверджений Законом УРСР від 10 груд. 1971 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1971. – Додат. до № 50. – Ст. 375.
65. Кодекс законов о труде. С измен. и дополн. по 20-ое марта 1927 года и с алфав. указателем. – Харьков: Юридическое Издательство Наркомюста УССР, 1927. – 183 с.
66. Кодификация законодательства о труде социалистических стран. – М., Наука, 1979. – 413 с.
67. Кокурин Д. Инновационная деятельность как форма труда и развития бизнеса / Д. Кокурин // Человек и труд. – 2001. – № 2.
68. Колодкин Л.М. Организационные и правовые основы работы с кадрами в органах внутренних дел / Л.М. Колодкин. – М.: Академия МВД СССР, 1979.
69. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации / Ю.Н. Коршунов, Т.Ю. Коршунова, М.И. Кучма, Б.А. Шеломов. – М.: Спарк, 2003. – 767 с.
70. Конвенція про захист заробітної плати № 95 (переглянута). Прийнята на 32-й сесії Генеральної конференції Міжнародної організації праці 1 липня 1949 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1014.2555.0.
71. Конвенція про охорону материнства (переглянута в 1952 році) № 103. Прийнята на 35-й сесії Генеральної конференції Міжнародної організації праці 28 червня 1952 року // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964. – Т. I. – Міжнародне бюро праці, Женева.
72. Конвенція про примусову чи обов’язкову працю № 29. Прийнята на 14-й сесії Генеральної конференції Міжнародної організації праці 10 червня 1930 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
73. Конвенція про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів № 142. Прийнята на 60-й сесії Генеральної конференції Міжнародної організації праці 4 червня 1975 р. Конвенцію ратифіковано Указом Президії Верховної Ради УРСР від 03.05.1979 р. // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965-1999, Том II. – Міжнародне бюро праці, Женева.
74. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Україна, 1996. – 54 с.
75. Костюнина Г.М. Реформирование системы трудовых отношений в Бразилии // Труд за рубежом. – 2006. – № 4. – С. 56 – 74.
76. Костюнина Г.М. Трудовые отношения в Мексике / Г.М. Костюнина // Труд за рубежом. – 2007. – № 1. – С. 23 – 36.
77. Кочкина Н. Кадровый потенциал российской науки: потери и пути преодоления спада / Н. Кочкина, Г. Лыскова, О. Николаев, А. Павлов // Человек и труд. – 2003. – № 5.
78. Лебедев В.М. Изменение трудового договора / В.М. Лебедев // Трудовое право. – 2004. – № 8.
79. Лебедев В.М. Современное трудовое право (Опыт трудоправового компаративизма). Книга первая / В.М. Лебедев, Е.Р. Воронкова, В.Г. Мельникова / Под ред. В.М. Лебедева. – М.: Статут, 2007. – 301 с.
80. Лушников А.М. Особенности правового регулирования трудовых отношений при нестандартных формах занятости: опыт стран Запада / А.М. Лушников, М.А. Фомина // Труд за рубежом. – 2007. – № 2. – С. 88 – 109.
81. Лушникова М.В. Очерки теории трудового права / М.В. Лушникова, А.М. Лушников. – СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 940 с.
82. Маркарян А.С. Глобальная экономика и человеческий потенциал / А.С. Маркарян // Труд за рубежом. – 2003. – № 3.
83. Матрусова Т.Н. Государственное регулирование сферы труда в Японии / Т.Н. Матрусова // Труд за рубежом. – 2006. – № 1. – С. 3 – 15.
84. Матрусова Т.Н. Комплектование кадров в японских фирмах / Т.Н. Матрусова // Труд за рубежом. – 1999. – № 2 (42). – С. 69 – 101.
85. Матрусова Т.Н. Роль предпринимательских организаций в системе трудовых отношений в Японии / Т.Н. Матрусова // Труд за рубежом. – 1994. – № 4 (24). – С. 61 – 73.
86. Матрусова Т.Н. Японская система управления трудом в условиях глобализации экономики / Т.Н. Матрусова // Труд за рубежом. – 2001. – № 1 (49). – С. 3 – 20.
87. Митний кодекс України від 11 лип. 2002 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 38 – 39. – Ст. 288.
88. Молодцов М.В. Стабильность трудовых правоотношений / М.В. Молодцов, В.Г. Сойфер. – М.: Юрид. лит., 1976. – 239 с.
89. Муравьева А.А. Профессиональное образование и обучение в странах Западной Европы: сфера деятельности социальных партнеров / А.А. Муравьева // Труд за рубежом. – 2000. – № 4. – С. 117 – 133.
90. Муравьева А.А. Трансформация системы профессионального образования и обучения / А.А. Муравьева // Труд за рубежом. – 2006. – № 3. – С. 60 – 77.
91. Муравьева А.А. Труд, основанный на знаниях: высшая школа и производство (опыт стран ЕС) / А.А. Муравьева // Труд за рубежом. – 2007. – № 1. – С. 37 – 58.
92. Муравьева А.А. Формирование умений на рынке труда в Испании // Труд за рубежом. – 2006. – № 1. – С. 87 – 107.
93. На службу по управлению персоналом возлагается главная задача – формирование сплоченной команды профессионалов: Интервью с Э. Кайдас и А. Любецкой // Управление персоналом. – 2004. – № 3.
94. Некипелов Д.С. Соотношение индивидуальных трудовых контрактов с коллективными договорами и соглашениями / Д.С. Некипелов // Труд за рубежом. – 1994. – № 2 (22). – С. 98 – 106. – Приложение: закон Люксембурга о трудовых контрактах от 24 мая 1989 г. (в изложении). – С. 106 – 118.
95. Никифорова А.А. Зависимость заработной платы от продолжительности рабочего времени / А.А. Никифорова // Труд за рубежом. – 1999. – № 3 (43). – С. 45 – 56.
96. Никифорова А.А. Нестандартные формы занятости и режимы рабочего времени (опыт стран с рыночной економикой) / А.А. Никифорова // Труд за рубежом. – 1999. – № 1 (41). – С. 3 – 15.
97. Никифорова А.А. Подготовка хозяйственных руководителей в системе рыночной экономики / А.А. Никифорова // Труд за рубежом. – 1994. – № 4 (24). – С. 21 – 32.
98. Нуртдинова А. Экономика и право: проблемы взаимодействия / А. Нуртдинова // Отечественные записки. – 2003. – № 3 (12).
99. О введении аттестации руководящих, инженерно-технических работников и других специалистов предприятий и организаций промышленности, строительства, сельского хозяйства, транспорта и связи. Постановление Совета Министров СССР от 26 июля 1973 г. № 531 // СП СССР. – 1973. – № 18. – Ст. 103.
100. Общая психология: учеб. пособ. / Под. ред. проф. А.В. Петровского. – М.: Просвещение, 1970. – 432 с.
101. Олейникова О.Н. Профессиональное обучение и подготовка кадров в странах Западной Европы / О.Н. Олейникова // Труд за рубежом. – 2001. – № 2 (50). – С. 59 – 73.
102. Павлов Ф. Образовательные стандарты и качество рабочей силы / Ф. Павлов // Человек и труд. –2003. – № 7.
103. Пашков А.С. Договоры о труде в условиях многоукладной экономики / А.С. Пашков // Государство и право. – 1993. – № 6. – С. 57 – 65.
104. Пашков А.С. Кадровая политика и право / А.С. Пашков, Т.В. Иванкина, Е.В. Магницкая. – М.: Юрид. лит., 1989. – 288 с.
105. Пашков А.С. Правовые формы обеспечения производства кадрами в СССР / А.С. Пашков. – М.: Госюриздат, 1961. – 184 с.
106. Пилипенко П.Д. Окремі зауваження до проекту Кодексу України про працю / П.Д. Пилипенко // Право України. – 1996. – № 9. – С. 63 – 65.
107. Подшибякина Н.Д. Социально-трудовые отношения в странах Центральной и Восточной Европы / Н.Д. Подшибякина, Г.А. Цысина // Труд за рубежом. – 2006. – № 2. – С. 26 – 45.
108. Положение о порядке проведения аттестации руководящих, инженерно-технических работников и других специалистов предприятий и организаций промышленности, строительства, сельского хозяйства, транспорта и связи. Утверждено постановлением Государственного комитета Совета Министров СССР по науке и технике и Государственного комитета Совета Министров СССР по вопросам труда и заработной платы от 5 октября 1973 г. № 470/267 // Бюллетень нормативных актов министерств и ведомств СССР. – 1980. – № 8.
109. Положение об условиях труда надомников: Утверждено постановлением Государственного комитета СССР по труду и социальным вопросам и Секретариата ВЦСПС от 29 сент. 1981 г. № 275/17-99 // Бюл. Госкомтруда СССР. – 1982. – № 1.
110. Положення про роботу з кадрами в центральних і місцевих органах виконавчої влади: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.1995 р. № 747 // Збірник постанов Уряду України. – 1996. − № 2. – Ст. 39.
111. Полохало В. Фінансування науки в Україні складає лише 0,5 % від ВВП / В. Полохало // Освіта.ua. 2009. – 2 квітня.
112. Поль Луи. Рабочий и государство. Сравнительная история законодательства о труде в обоих частях света / Поль Луи / Пер. с фр. – СПб, 1907. – 358 с.
113. Попов В.И. Правовое регулирование социалистических трудовых отношений / В.И. Попов. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1983. – 176 с. – Бібліогр.: С. 163 – 174.
114. Порядок проведення атестації посадових осіб митної служби. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 р. № 1984 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
115. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» // ЗП України. – 1993. – № 9. – Ст. 184.
116. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» // Офіційний вісник України вiд 20.09.2002 – 2002 р., № 36, стор. 65, стаття 1699, код акту 23176/2002.
117. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів». – Законодавство України про працю: Збірник нормативно-правових актів. – Х.: ТОВ «Одісей», 2003. – С. 646 – 664.
118. Постанова Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 28 червня 1985 р. № 251 «Про заходи по поліпшенню нормування праці в народному господарстві» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua.
119. Постанова Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 16 вересня 1985 р. № 348 «Про дальший розвиток і підвищення ефективності проведення атестації робочих місць і їх раціоналізації в промисловості та інших галузях народного господарства» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
120. Постановление Всеукраинского Центрального Исполнительного Комитета и Совета Народных Комисаров от 28 апреля 1926 г. «Об условиях труда работников по найму выполняющих на дому у нанимателя (дамашние работники) работы по личному обслуживанию нанимателя и его семьи» // Собр. Узакон. УССР – 1926. – № 22. – Ст. 182.
121. Постановление Совета Министров СССР от 4 декабря 1981 г. № 1145 «О порядке и условиях совмещения профессий (должностей)» // СП СССР. – 1982. – № 2. – Ст. 7.
122. Постановление Совета Народных Комиссаров УССР от 20 августа 1923 г. «Об изъятиях по распростаранению Кодекса законов о труде на квартирников» // Соб. Узакон. УССР. – 1923. – № 32. – Ст. 467.
123. Постановление Совета Народных Комиссаров УССР от 17 апреля 1926 г. «Об установлении времени работ в местных учреждениях и торговых предприятиях» // Соб. Узакон. УССР. – 1926. – № 20. – Ст. 170.
124. Постановление Совета Народных Комиссаров УССР от 7 февраля 1923 г. «Временные правила о службе в государственных учреждениях и предприятиях» // Собр. Узакон. УССР. – 1923. – № 5. – Ст. 93.
125. Постановление Центрального Исполнительного Комитета и Совета Народных Комисаров Союза ССР от 4 июня 1926 г. «Об условиях труда на сезонных работах» // Сб. Зак. СССР. – 1926. – № 40. – Ст. 290.
126. Постановление Центрального Исполнительного Комитета и Совета Народных Комиссаров СССР от 15 октября 1926 г. «Об основных положениях об ученичестве у кустарей, ремесленников в промысловой кооперации и трудовых артелях» // Собр. Зак. СССР. – 1926. – № 71. – Ст. 543.
127. Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 4 октября 1965 г. № 729 «О совершенствовании планирования и усилении экономического стимулирования промышленного производства // СП СССР. – 1965. – № 19-20. – Ст. 153.
128. Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України: наказ Генер. прок. України від 20.01.2006 р., № 1/3гн // [Електрон. ресурс] – Режим доступу: // http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.15600.0
129. Проблемы трудового права и права социального обеспечения. – М.: АН СССР, Ин-т государства и права, 1975. – 281 с.
130. Проект Трудового кодексу України. Зареєстрований у Верховній Раді України за № 1108 від 04.12.07 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
131. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудовых отношений / А.И. Процевский. – М.: Юрид. лит., 1972. – 288 с.
132. Процевский А.И. Предмет советского трудового права / А.И. Процевский. – М.: Юрид. лит., 1979. – 223 с. – Бібліогр.: С. 195 – 222.
133. Процевський О.І. Новий зміст права на працю – основа реформування трудового законодавства України // Право України. – 1999. – № 6. – С. 101 – 105.
134. Пятаков А.В. Укрепление трудовой дисциплины (правовые вопросы) / А.В. Пятаков. – М.: Наука, 1979. – 211 с.
135. Рекомендации по применению режимов гибкого рабочего времени на предприятиях, в учреждениях и организациях отраслей народного хозяйства. Утверждены постановлением Госкомтруда СССР, Секретариата ВЦСПС от 30 мая 1985 г. № 162/12-55 // Бюллетень Государственного комитета СССР по труду и социальным вопросам. – 1985. – № 11.
136. Рекомендації щодо нормування праці в галузях народного господарства. Затверджено постановою Міністерства праці України від 19 травня 1995 р. № 2. – Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / Укладачі: В.С. Ковальський, Л.П. Ляшко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 1200 с.
137. Рекомендація щодо колективних договорів № 91. Прийнята на 34-й сесії Генеральної конференції Міжнародної організації праці 29 червня 1959 р. // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965-1999, Том II Міжнародне бюро праці, Женева.
138. Рекомендація щодо професійного навчання № 117. Прийнята на 46-й сесії Генеральної конференції Міжнародної організації праці 27 червня 1962 р. // Міжнародне законодавство про охорону праці. Конвенції та рекомендації МОП. – К., 1997 р.
139. Рішення Конституційного Суду України № 5-рп від 04.03.04 р. у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 Конституції України «держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах» (справа про доступність і безоплатність освіти) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
140. Рочко А.В. Колдоговорная практика во Франции в 90-х годах / А.В. Рочко // Труд за рубежом. – 1994. – №2 (22). – С. 82 – 90.
141. Самойлов Э. Стратегия для России / Э. Самойлов // Человек и труд. – 2003. – № 9.
142. Семенова А.Е. Очерки советского трудового права / А.Е. Семенова. – Изд. 2-е, доп. – Х.: Изд-во ВУСПС, 1925. – 135 с.
143. Середа О.Г. Роботодавець як суб’єкт трудового права: автореф. дис… канд. юр. н.: 12.00.05 / Нац. юрид. акад.України. – Харків, 2004. – 19 с.
144. Силин А.А. Предприниматель, его функции и полномочия / А.А. Силин // Труд за рубежом. – 1994. – № 4. – С. 3 – 6.
145. Силин А.А. Французская модель организации работы предприятия (фирмы, компании) / А.А. Силин // Труд за рубежом. – 1999. – № 3 (43). – С. 32 – 44.
146. Симорот З.К. Проблемы кодификации законодательства СССР и союзных республик о труде / З.К. Симорот, Е.А. Монастырский. – К.: Наукова думка, 1977. – 300 с.
147. Скобелкин В.Н. Юридические гарантии трудових прав рабочих и служащих / В.Н. Скобелкин. – М.: Юрид. лит., 1969. – 183 с.
148. Слезингер Г.Э. Вопросы организации труда и социальных отношений (по материалам зарубежных научных изданий) / Г.Э. Слезингер // Труд за рубежом. – 2000. – № 3. – С. 106 – 120.
149. Слинкова О.К. Трудовая мотивация и организационная культура: теоретико-методологические и прикладные основы исследования: автореф. дис… докт. эконом. наук: 08.00.05 / Кемеровский гос. ун-т. – Кемерово, 2006. – 35 с.
150. Смирнов О.В. Природа и сущность права на труд в СССР / О.В. Смирнов. – М.: Юрид. лит., 1964. – 210 с.
151. Смирнов О.В. Трудовое право социалистических стран / О.В. Смирнов, А. Вельтнер, К.П. Уржинский и др. / Отв. ред. О.В. Смирнов. – М.: Юрид. лит., 1981. – 271 с.
152. Соболевская А.А. Американская модель динамики человеческого капитала / А.А. Соболевская, А.К. Попов // Труд за рубежом. – 2006. – № 1. – С. 108 – 125.
153. Собол