УГОДИ ПРО ПРАЦЮ ЗА ТРУДОВИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.

1.1.
1.2.
1.3.

РОЗДІЛ 2.

2.1.

2.2.

2.3.

2.4.

Угоди про працю як підстава виникнення трудових правовідносин
Поняття угод про працю
Види угод про працю
Загальна характеристика угод про найм праці за трудовим законодавством

Угоди про працю учасників підприємств корпоративного типу і членів підприємств кооперативного типу
Правова природа та регулювання угод про працю учасників підприємств корпоративного типу і членів підприємств кооперативного типу (історико-правовий аналіз)
Підстави виникнення трудових правовідносин учасників підприємств корпоративного типу і членів підприємств кооперативного типу
Особливості порядку укладення та припинення угод про працю в підприємствах корпоративного типу
Особливості угод про працю в кооперативах, колективних сільськогосподарських підприємствах, фермерських господарствах
3

13
35

49

87

101

114

141

ВИСНОВКИ
160

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
168

ВСТУП

Актуальність теми. Конституція України визначила її як демократичну, соціальну державу. А це означає, що наповнюються новим змістом основні права людини й, у першу чергу, право на працю. Законодавство спрямовується на розширення договірної свободи учасників суспільних відносин у сфері застосування праці.
Формування в Україні ринкових відносин викликало принципові зміни в характері трудових відносин і формах їх правового опосередкування. У правових формах реалізації права на працю громадяни знаходять безпосереднє здійснення свого права працювати як наймані працівники (шляхом укладення трудового договору, контракту), бути членами підприємств кооперативного типу й учасниками підприємств корпоративного типу , фермерських господарств, займатися підприємницькою діяльністю, працювати на підставі цивільно-правових договорів або самостійно забезпечувати себе роботою. У зв’язку з цим і виникла необхідність дослідження та більшої конкретизації існуючих форм реалізації права на працю.
Оскільки застосування громадянами здатності до праці на умовах найму за винагороду може ґрунтуватися лише на угоді, виникає необхідність у дослідженні угод про працю як багатоаспектної категорії. Реалізовуючи право на працю, особа самостійно обирає в якій формі буде здійснюватися її трудова діяльність – укладення трудового договору, договору підряду, доручення, авторського договору або іншого цивільно-правового договору, служби в органах внутрішніх справ, в органах Служби безпеки України, вступ до господарського товариства, кооперативу, іншого колективного підприємства в якості його члена, учасника тощо. Усе це двосторонні юридичні акти, спрямовані на встановлення правовідносин, у межах яких діють суб’єкти відповідного права, для виникнення яких необхідна згода, волевиявлення обох сторін.
Поява в Україні різних форм власності та організаційно-правових форм господарювання позбавило державу права бути монопольним власником засобів виробництва й відповідно монопольним роботодавцем відносно громадянина. Тепер поряд з працівниками, які працюють за трудовим договором на умовах найму, виникла нова категорія працівників – працівники, які включені у відносини власності з підприємством . Це члени, учасники підприємств корпоративного й кооперативного типу. Виявлення суттєвих особливостей, а в деяких випадках і розбіжностей у правовому регулюванні трудових правовідносин, підстав виникнення трудових правовідносин зазначених працівників і є, до певної міри, предметом пошуку, тим більше, що немає єдиного погляду з цих проблем і у вчених-правознавців. Частково у своїх дослідженнях з’ясовували деякі питання зазначених проблем В.В. Глазирін, Т.Ю. Коршунова, В.І. Нікітінський, О.С. Пашков, Л.О. Сиро¬ватська, О.Я. Орловський, О.М. Ярошенко, Я.В. Свічкарьова, однак комплексного дослідження угод про працю взагалі й зокрема угод про працю працівників, включених у відносини власності з підприємством, організацією, немає.
Указане зумовлює актуальність даної роботи, яка охоплює комплекс проблем, пов’язаних з визначенням угод про працю як підстави виникнення трудових правовідносин, правових форм реалізації громадянами права на працю, поняттям найманої праці та особливостей угод про працю працівників, включених у відносини власності. Актуальність такого дослідження зумовлюється також відсутністю чіткої наукової концепції щодо різноманітності угод (договорів) із застосування праці, які відображають багатоукладний характер економіки та специфіку застосування праці різних категорій громадян. Деякі питання, пов'язані з поняттям найманої праці, особливостями правового регулювання заробітної плати, відповідальності в підприємствах корпоративного і кооперативного типу, взагалі не піддавалися всебічному науковому дослідженню. Особливої уваги потребує врегулювання розбіжностей, що виникають при одночасному застосуванні термінів і понять, які в сучасних умовах набувають нового змісту й тому вимагають детального аналізу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Соціально-економічне реформування суспільства на перший план поставило завдання створити сучасну національну правову систему, вершину якої становить Конституція України. Саме Основний Закон закріплює право на працю та окреслює механізми його реалізації, створює умови для повного його здійснення, забезпечує свободу трудової діяльності. Для забезпечення цього процесу необхідно створити належну наукову основу, яка стане базисом для успішного здійснення і реалізації галузевих та державних планів і програм у сфері зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу.
Дисертаційне дослідження з теми "Угоди про працю за трудовим законодавством України" безпосередньо пов’язано з бюджетною темою: "Формування механізму реалізації і захисту прав та свобод громадян України" за напрямком "Диспозитивно-правові методи і форми реалізації та захисту прав і свобод громадян України" (з 2000 року, ТЗ НДР № 01 БФ042-01), планами та програмами наукової та педагогічної роботи юридичного факультету, кафедри трудового, земельного і екологічного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні й дослідженні основних проблем правового регулювання угод про працю, що опосередковують трудові відносини найманих працівників та працівників, включених у відносини власності з підприємством, організацією за допомогою комплексного аналізу науково-теоретичних досліджень, законодавства України та інших країн, матеріалів практики. На основі отриманих даних робиться спроба виробити нові підходи і внести пропозиції щодо вдосконалення законодавства про працю і правозастосовної практики.
Виходячи з мети дослідження, автором окреслено наступні основні завдання:
- визначити поняття угод про працю як єдиної підстави виникнення трудових відносин;
- зосередити увагу на термінах, поняттях, категоріях, що використовуються як у процесі дослідження, так і в нормотворчій і правозастосовній практиці, визначити їх співвідношення і характерні риси з метою вдосконалення трудового законодавства;
- розкрити сутність і поняття найманої праці й окреслити форми її правового опосередкування;
- визначити сферу дії трудового законодавства, обґрунтувати можливість регулювання трудових відносин працівників, включених у відносини власності нормами трудового права;
- вивести характерні ознаки трудового договору, контракту як угод про найм праці та його сторони;
- виявити особливості правового статусу працівників, включених у відносини власності з підприємством, та підстави виникнення їх трудових правовідносин, і показати особливості порядку укладення та припинення трудового договору, контракту з працівниками підприємств корпоративного й кооперативного типу; визначити об'єктивні фактори, що обумовлюють диференціацію правового регулювання заробітної плати та відповідальності цих працівників;
- розробити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення трудового законодавства для забезпечення реалізації громадянами права на працю шляхом укладення різних угод про працю, що відповідає змісту ст. 43 Конституції України і ст. 3 Кодексу законів про працю (КЗпП) України.
Об'єктом дослідження є угоди про працю як родове поняття, що об'єднують різноманітні договори із застосування праці, наймана праця як правова категорія. Об’єктом дослідження також є наукові доробки з проблем трудового права, правового регулювання угод про працю та визначення їх змісту, наукові здобутки з теорії держави і права, трудового, цивільного, господарського, аграрного права, норми трудового законодавства України, Союзу РСР та міжнародні правові акти, практика їх застосування.
Предмет дослідження становлять трудові правовідносини, що виникають при укладенні угод про працю, а також відносини із застосування найманої праці та праці осіб, включених у відносини власності з підприємством.
Методи дослідження. При проведенні дисертаційного дослідження автором використано методи й прийоми наукового пізнання, основою яких є загальнонауковий діалектичний метод. Результати дослідження здобуто також за допомогою історико-правового методу при висвітленні питань про сферу дії трудового законодавства, регулювання праці членів підприємств кооперативного типу; формально-логічного методу – при визначенні понять угод про працю, найманої праці, роботодавця; системно-структурного методу – при класифікації угод про працю, визначенні форм реалізації права на працю та підстав виникнення трудових правовідносин працівників, включених у відносини власності з підприємством. Порівняльно-правовий метод покладено в основу аналізу законодавства України у сфері регулювання праці на підприємствах різних організаційно-правових форм і відповідного законодавства інших країн, в основу визначення поняття "роботодавець", при дослідженні правового регулювання та окремих положень трудового договору, угод. Методи системного аналізу та узагальнення були використані при дослідженні ознак найманої праці, при встановленні особливостей порядку укладення, припинення угод про працю, при визначенні їх змісту. Соціологічний метод був використаний при ознайомленні й узагальненні положень статутів підприємств та судової практики розгляду трудових спорів.
Науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження стали праці відомих вчених представників науки трудового права: М.Г. Александрова, Л.Ю. Бугрова, Я.І. Безуглої, В.С. Венедиктова, Л.Я. Гінцбурга, В.В. Глазиріна, Г.С. Гонча¬рової, В.Я. Гоца, П.І. Жигалкіна, І.В. Зуба, Т.Ю. Коршунової, Л.І. Лазор, Ф.М. Левіант, Р.З. Лівшиця, А.Р. Мацюка, В.І. Нікітінського, А.Ф. Нуртдінової, Ю.Л. Орловського, А.Є. Пашерстника, О.С. Пашко¬ва, О.І. Процевського, В.І. Прокопенка, В.Г. Ротаня, Л.О. Сироватської, Б.С. Стичин-ського, Н.М. Хуторян та ін. В умовах реформування трудового законодавства України особливого значення набувають зміни в характері суспільно-трудових відносин. Відображення цього процесу ми знаходимо в наукових працях відомих вчених: Н.Б. Болотіної, В.В. Єрьоменка, В.В. Жернакова, О.Т. Панасюка, П.Д. Пилипенка, Г.І. Чанишевої та ін.
У дослідженні використано наукові розробки відомих українських вчених-фахівців у галузі загальної теорії права, цивільного права: С.М. Братуся, О.А. Красавчикова, Г.К. Матвєєва, І.Б. Новицького, Ю.К. Толстого, Р.О. Халфіної та ін.; у галузі науки господарського права: О.М. Вінник, Г.В. Пронської, В.С. Щербини та інших вчених.
Теоретичною базою дослідження стали наукові праці вчених-правознавців у галузі колгоспного, сільськогосподарського, аграрного права: Ю.А. Вовка, В.В. Янчука, В.З. Янчука та інших вчених.
Нормативну базу становили Конституція України, міжнародно-правові акти, Кодекс законів про працю України та інші нормативно-правові акти України, законодавство Союзу РСР, окремі нормативно-правові акти зарубіжного законодавства, локальні нормативні акти та матеріали судової практики.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертаційній роботі вперше в Україні здійснено комплексне дослідження теоретичних і практичних проблем правового регулювання угод про працю, що опосередковують трудові відносини як працівників, які працюють за трудовим договором, так і працівників, включених у відносини власності з підприємством.
У процесі проведеного дослідження дисертантом сформульовано такі положення, що виносяться на захист:
1. Обґрунтування того, що угоди про працю як родове поняття об'єднують різноманітні договори із застосування праці, які відображають специфіку реалізації права на працю і, відповідно, певні форми його юридичного закріплення.
2. Наукові визначення таких правових категорій, як:
а) угоди про працю – це свідомі правомірні дії суб`єктів, наділених необхідним обсягом трудової правосуб`єктності, які вчинені з метою досягнення матеріальних чи інших благ шляхом правового опосередкування праці;
б) наймана праця – це добровільна, залежна, підлегла, економічно-організаційно забезпечена роботодавцем (тобто має несамостійний характер) праця особи, яка не включена у відносини власності з підприємством, установою, організацією, позбавлена, як правило, права участі у розподілі прибутків та участі в управлінні, яка надає свою робочу силу за винагороду;
в) роботодавець (працедавець) – це фізична чи юридична особа, яка наділена трудовою правосуб’єктністю і відповідно до законодавства використовує найману працю інших осіб на підставі укладення трудового договору (контракту), членства.
3. Класифікацію угод про працю пропонується проводити за такими критеріями: 1) за метою виникнення правовідносин та їх результатами угоди про працю поділяються на: а) договори про працю, що є підставою виникнення трудових правовідносин; б) договори про працю, що є підставою виникнення цивільних правовідносин; 2) за включенням працівника у відносини власності угоди про працю поділяються на: а) угоди (договори) про найм праці (трудовий договір, контракт як вид трудового договору); б) договори про працю на своїх засобах та знаряддях виробництва (договір підряду, договір доручення, авторський договір (якщо інше не передбачено договором); в) угоди (договори) товариства або договори, що опосередковують сумісну трудову діяльність; 3) за ступенем особистої свободи й самостійності працівника в процесі його трудової діяльності угоди про працю поділяються на: а) договори про працю з обмеженням особистої свободи працівника в процесі його діяльності (трудовий договір, контракт як вид трудового договору); б) договори про працю без обмеження особистої свободи працівника в процесі його діяльності (договір підряду, договір доручення, авторський договір).
4. Обґрунтування необхідності відмови від застосування в межах трудового права терміна "форми залучення громадян до праці" і заміна на більш точне визначення "форми реалізації громадянами права на працю" за притаманними йому ознаками.
5. Теоретичні висновки про те, що:
а) норми трудового права мають широку сферу дії й регулюють трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності й галузевої належності, у тому числі тих працівників, які включені у відносини власності з підприємством, організацією, та осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Кожна з форм власності є основою для різноманітних форм організації праці, а включення або невключення працівника у відносини власності визначає особливості правового регулювання трудової діяльності працівників та інші його права;
б) трудові відносини членів підприємств кооперативного типу й учасників підприємств корпоративного типу виникають із складного юридичного складу, в основу якого покладено установчий договір (договір про спільну діяльність, договір (акт) прийняття до членів підприємства). На основі цього договору виникають відносини членства, участі, що доповнюються трудовим договором. Умовою членства, участі є особиста чи майнова участь громадян – членів, учасників підприємств кооперативного і корпоративного типу, а підставою здійснення трудової участі (особистої участі в трудовій діяльності) на умовах членства, участі є трудовий договір.
6. Науково обґрунтовані положення про вдосконалення законодавства, що регулює трудові відносини працівників, які працюють за трудовим договором, і працівників, включених у відносини власності з підприємством, організацією.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в роботі положення, наукові висновки, рекомендації та пропозиції, що спрямовані на вдосконалення законодавства, можуть бути використані в правотворчій діяльності законодавчих органів, зокрема, при підготовці проекту Трудового кодексу України, у подальших загальнотеоретичних дослідженнях концепції забезпечення реалізації громадянами права на працю шляхом укладення різних угод про працю, правового регулювання трудових відносин працівників, включених у відносини власності з підприємством.
Наукові узагальнення, висновки та пропозиції можуть бути використані також у навчальному процесі при викладанні курсу "Трудове право України", спецкурсів з проблем трудового права в юридичних закладах вищої освіти та інших навчальних закладах, у процесі підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, довідників.
Дані рекомендації пропонуються використовувати в правозастосовній діяльності з метою вдосконалення практики застосування норм трудового законодавства, у практичній діяльності при розробці локальних нормативних актів підприємствами різної форми власності та господарювання.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційної роботи виконано й обговорено на кафедрі трудового, земельного і екологічного права, відображено в чотирьох самостійних наукових статтях у фахових виданнях, науковій доповіді на науково-теоретичному семінарі для аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка 21.02.2001 р. Окремі положення дисертації відображено також у тезах виступів та доповідей на наукових конференціях молодих вчених, аспірантів та пошукувачів, а саме на: щорічних наукових конференціях для студентів та аспірантів “Дні науки на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка” (2000, 2001); міжнародній науковій конференції з нагоди 50-річчя прийняття і проголошення Генеральною Асамблеєю ООН Загальної Декларації прав людини “Правовий статус особи: стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, 10-11 грудня 1998 р.); міжнародній науковій конференції, присвяченій 50-річчю створення Ради Європи “Європа на порозі нового тисячоліття” (м. Київ, 5 травня 1999 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми захисту прав і свобод людини в Україні” (м. Київ, 19-20 травня 2000 р.).
Результати дослідження апробовані автором у навчальному процесі при проведенні лекційних, семінарських і практичних занять з курсу “Трудове право України” для студентів юридичного, економічного факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Основні положення дисертаційної роботи викладено в публікаціях:
1. Дуюнова О.М. Право на працю та його реалізація в умовах ринкової економіки // Вісник Київського національного університету ім.Т.Шевченка. - Юридичні науки. – 2000. – Вип. 38. – С. 45–51.
2. Дуюнова О.М. Працюючі власники: деякі проблеми правового регулювання // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - № 6. - C. 52 - 55.
3. Дуюнова О.М. Поняття та ознаки найманої праці // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 8. – C. 49–51.
4. Дуюнова О.М. Правова природа та регулювання угод про працю членів, учасників підприємств кооперативного та корпоративного типу (історико-правовий аналіз) // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – № 1. – С. 104–113.
5. Дуюнова О.М. Шляхи реалізації права на працю // Правовий статус особи: стан, проблеми, перспективи: Зб. наук. ст. з нагоди 50-річчя прийняття і проголошення Генеральною Асамблеєю ООН Загальної Декларації прав людини (частина 3). – К., 1998. – Ч. 3. – С. 86–88.
6. Дуюнова О.М. Право на працю на межі тисячоліть // Європа на порозі нового тисячоліття: Зб. наук. ст. з нагоди 50-річчя створення Ради Європи. – К., 1999. – С. 58–62.
7. Дуюнова О.М. До питання про форми реалізації громадянами права на працю // Актуальні проблеми захисту прав і свобод людини в Україні: Тез. доп. учасників Всеукраїнської науково-практичної конф. – К., 2000. – С. 437–444.
8. Дуюнова О.М. Окремі аспекти правового регулювання умов трудового договору у корпоративних підприємствах // Держава і право очима молодих дослідників: Зб. наук. праць Міжнар. наук. конф.: Матеріали міжнар. наук. конф. студентів та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (29-30 листопада 2001 р.). – К., 2003. – С. 379–383.
Структура дисертації. Структура дисертації зумовлена цілями та характером дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів (семи підрозділів), висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 167 сторінок. Список літератури містить 329 найменувань (26 сторінок).

bibliography

ВИСНОВКИ

Здійснене в даній дисертаційній роботі комплексне дослідження угод про працю за трудовим законодавством, аналіз проблем, пов`язаних з правовими формами реалізації громадянами права на працю, організаційно-правовими формами опосередкування найманої праці та праці осіб, які включені у відносини власності, особливості угод про працю вказаних працівників в умовах докорінного реформування відносин власності, створили можливість дійти таких висновків і пропозицій:
1. Всі трудові відносини, що регулюються трудовим законодавством, незалежно від того, що є фактичною підставою їх виникнення, виникають на засадах угоди.
2. Угоди про працю необхідно розглядати як багатоаспектну категорію, оскільки будь-яке застосування громадянами здатності до праці за трудовим законодавством може грунтуватися лише на угоді. Угоди про працю це свідомі правомірні дії суб`єктів, наділених необхідним обсягом трудової правосуб`єктності, які вчинені з метою досягнення матеріальних чи інших благ шляхом правового опосередкування праці;
3. Угоди про працю як родове поняття об`єднують різноманітні договори із застосування праці, що відображають специфіку реалізації права на працю й, відповідно, певні форми його юридичного закріплення.
Угоди про працю можна класифікувати за різними критеріями. Так, за метою виникнення правовідносин та їх результатами, угоди про працю поділяються на: 1) договори про працю, що є підставою виникнення трудових правовідносин; 2) договори про працю, що є підставою виникнення цивільних правовідносин або цивільно-правові договори про працю. До першої групи належать: а) трудовий договір; б) контракт як вид трудового договору. До другої групи належать: а) договір підряду; б) договір доручення; в) авторський договір тощо.
За суб’єктом та метою врегулювання трудових відносин укладаються нормативні договори між роботодавцем та профспілкою: 1) генеральна угода, 2) галузева угода, 3) регіональна угода, 4) колективний договір, та індивідуальні договори між працівником і роботодавцем. До індивідуальних договорів відносяться: 1) трудовий договір, 2) контракт як вид трудового договору, 3) інші договори, які встановлюють умови праці, а саме договори про: повну індивідуальну, бригадну матеріальну відповідальність, встановлення випробувального строку, суміщення професій, посад, заміну тимчасово відсутнього працівника, неповний робочий час, переведення на іншу роботу, зміну істотних умов праці, подовження дії строкового трудового договору, поділ робочого дня на частини, нерозголошення комерційної таємниці тощо.
В залежності від сфери регулювання трудових відносин виділяються договори, які укладаються на централізованому рівні: 1) генеральна угода; 2) галузева угода; 3) регіональна угода, та договори, які укладаються на локальному рівні: 1) колективний договір; та договори, які укладаються на індивідуальному рівні: 1) трудовий договір, 2) контракт як вид трудового договору, 3) інші договори, які встановлюють умови праці.
За ступенем особистої свободи і самостійності працівника в процесі його діяльності угоди про працю поділяються на дві групи: 1) договори про працю з обмеженням особистої свободи працівника в процесі його діяльності. До них відносяться: а) трудовий договір, б) контракт як вид трудового договору; 2) договори про працю без обмеження особистої свободи працівника в процесі його діяльності. До них відносяться: а) договір підряду; б) договір доручення; в) авторський договір.
В залежності від включення особи, чия праця використовується, у відносини власності, угоди про працю поділяються на три групи: 1) угоди (договори) про найм праці. До цієї групи належать: а) трудовий договір; б) контракт як вид трудового договору; 2) договори про працю на своїх засобах та знаряддях виробництва (на своїй власності). До цієї групи належать: а) договір підряду; б) договір доручення; в) авторський договір (якщо інше не передбачено договором).
У випадках, коли у осіб, що застосовують працю з`являється спільне майно і коли вони реалізовують свої господарські функції щодо цього майна, вони перестають бути тільки найманими працівниками, включаються у відносини власності і стають членами (учасниками) колективного підприємства, товариства. Відповідно виділяється третя група угод про працю: 3) угоди (договори) товариства або договори, що опосередковують сумісну трудову діяльність.
Угоди (договори) товариства або договори, що опосередковують сумісну трудову діяльність, в залежності від особливостей економічних відносин поділяються на такі види: 1) договори, що опосередковують сумісну трудову діяльність, яка не супроводжується поєднанням матеріальних та грошових цінностей (коштів). Це трудовий договір, контракт з членом орендного підприємства, колективного сільськогосподарського підприємства, виробничого кооперативу, фермерського господарства, в діяльності яких їх члени беруть участь лише своєю працею; 2) договори, що опосередковують сумісну трудову діяльність, яка супроводжується поєднанням майна (трудовий договір з учасником акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю).
4. Кожна з форм власності є основою для різноманітних форм організації праці, а включення або не включення працівника у відносини власності спричинює особливості правового регулювання трудової діяльності таких працівників;
5. Організаційно-правові форми залучення громадян до праці не можуть бути одночасно формами реалізації громадянами права на працю і навпаки. Їх розмежуванню можуть слугувати наступні характерні риси: 1) форми залучення громадян до праці містять елементи примусу, повинності, приневолення, на відміну від форм реалізації громадянами права на працю, які передбачають свободу, рівність, добровільність і незалежність волі та волевиявлення людини при здійсненні права на працю; 2) ці два поняття з збереженням єдиної мети, а саме, втілення (здійснення) громадянином своєї здатності до праці, переслідують різні інтереси. Реалізовуючи права на працю громадянин, задовольняє перш за все свої інтереси. При залученні громадян до праці реалізовуються, задовольняються інтереси суспільства, держави; 3) завданням реалізації громадянами права на працю є втілення можливості заробляти собі на життя працею, а завданням форм залучення громадян до праці є розподіл трудових ресурсів, забезпечення народного господарства кадрами, виконання обов`язку працювати, виправлення і перевиховання особи працею, виконання робіт з непривабливими умовами праці тощо; 4) форми залучення громадян до праці на відміну від форм реалізації права на працю виключають можливість застосування праці на підставі угоди, яка представляє собою свідомий правомірний акт, що виражає волю сторін у визначенні їх взаємних прав та обов`язків.
Сьогодні в межах трудового права, в розрізі реалізації принципу свободи праці, поняття форми реалізації громадянами права на працю і організаційно-правові форми залучення громадян до праці наділяються однаковою метою. Аналіз юридичної основи цих понять дозволив виділити ряд притаманних ним характерних рис. Однак, організаційно-правові форми залучення громадян до праці не можуть бути одночасно формами реалізації громадянами права на працю і навпаки.
Тому в сучасних умовах необхідно відмовитися від застосування в межах трудового права терміну “форми залучення громадян до праці” і зупинитися на більш точному понятті “форми реалізації громадянами права на працю”, так як він відповідає принципу свободи праці.
6. Визнаною формою праці, яка отримала найбільше розповсюдження в суспільному виробництві, є праця за наймом. Під найманою працею слід розуміти добровільну, залежну, підлеглу, економічно-організаційно забезпечену роботодавцем (тобто має несамостійний характер) працю особи, яка не включена у відносини власності з підприємством, установою, організацією, позбавлена, як правило, права участі у розподілі прибутків та участі в управлінні, яка надає свою робочу силу за винагороду.
Дане визначення дає можливість виділити наступні характерні ознаки найманої праці: 1) добровільність вибору або добровільність погодження на працю; 2) залежність найманої праці, що означає підкорення працівника владі роботодавця; 3) підлеглість праці, що полягає у підкоренні працівника правилам внутрішнього трудового розпорядку, трудовій дисципліні; 4) економічно-організаційно забезпеченість працею роботодавцем, тобто праця носить несамостійний характер; 5) за цією формою праці засоби виробництва відокремлені від працівників, тобто наймані працівники виконують її не на своїх знаряддях та засобах виробництва, не включені у відносини власності з підприємством, установою, організацією; 6) у працівника, працюючого за наймом відсутнє право на розподіл прибутків підприємства, установи, організації, якщо інше не передбачено установчими документами; 7) наймані працівники не несуть ризику, пов`язаного з наявністю у особи відносин власності з підприємством, установою, організацією; 8) наймані працівники не вправі брати участь в управлінні підприємством, установою, організацією без згоди на те його власника; 9) входження, як правило, найманого працівника в трудовий колектив; 10) за цією формою праці працівник надає свою робочу силу за винагороду, тобто праця носить оплатний характер.
7. Внести зміни до КЗпП і ч.1 ст.21 КЗпП України викласти в наступній редакції: „За трудовим договором працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цим договором, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і договором сторін.”
8. Внести зміни до КЗпП та в інші нормативно-правові акти про працю щодо поняття “роботодавець” та визнавши його стороною трудового договору замість поняття “власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа”. Визначити у КЗпП України поняття “роботодавець” як:
Роботодавець (працедавець) – це фізична або юридична особа, яка наділена трудовою правосуб`єктністю і відповідно до законодавства використовує найману працю інших осіб на підставі укладення трудового договору (контракту), членства.
І внести відповідні зміни до інших нормативно-правових актів.
9. Говорити про зміну соціально-економічної сутності праці і, в зв`язку з цим, про трансформацію трудового договору в договір трудового найму, не має підстав. Перехід до ринкової економіки, виникнення та розвиток нових форм власності, різноманітність організаційно-правових форм господарювання обумовлюють лише зміну суб`єкта власності на засоби виробництва.
10. Контракт як угода про найм праці дозволяє розширити можливості індивідуально-договірного регулювання трудових відносин, але в межах встановлених законодавством. Контракт як угода про найм праці є тим правовим механізмом, який може встановлювати як сприятливіші так і невигідні для сторін умови, на відміну від трудового договору, такі як: тимчасовий характер трудових відносин (строковість контракту), підвищена відповідальність працівника (в тому числі матеріальна), додаткові підстави розірвання договору тощо. Контрактна система найму працівників не отримає масового поширення, оскільки вона створює несталість трудових відносин і в цьому суперечить інтересам працівників
11. Норми трудового права мають широку сферу дії, вони регулюють трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності й галузевої належності, в тому числі тих працівників, які включені у відносини власності з підприємством та осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
12. Ч. 2 ст. 3 КЗпП України пропонується викласти в наступній редакції: “Трудові відносини членів кооперативів, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, учасників господарських товариств регулюються законодавством про працю. Особливості праці цих працівників визначаються законодавством про діяльність відповідних підприємств, організацій, їх статутами, колективними угодами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів, вирішення трудових спорів поширюються в порядку, передбаченому законодавством про працю”.
13. Різний ступінь включення працівника в відносини власності обумовлює більш детальну диференціацію в межах окремих видів підприємств, організацій, а саме, слід розмежовувати: 1) трудові відносини учасників (членів, засновників) господарських товариств; 2) трудові відносини членів кооперативів; 3) трудові відносини членів орендних підприємств; 4) трудові відносини членів фермерських господарств; 5) трудові відносини осіб, які працюють за трудовим договором на умовах найму у всіх вказаних вище підприємствах, організаціях; 6) трудові відносини на державних та комунальних підприємствах; 7) трудові відносини в державних установах. Вимоги диференціації правового регулювання трудових відносин окремих категорій працівників слід врахувати в КЗпП України.
14. Умовою членства є особиста участь громадян – членів підприємств корпоративного і кооперативного типу, а підставою здійснення трудової участі (особистої участі в трудовій діяльності) на умовах членства є трудовий договір.
15. Одночасне перебування працівника у двох правовідносинах (трудових та майнових) дає можливість говорити про те, що на підприємствах корпоративного і кооперативного типу трудові відносини членів підприємств виникають із фактичного юридичного складу, в основу якого покладено установчий договір (договір про спільну діяльність, договір (акт) прийняття до членів). На основі цього договору виникають відносини членства, які доповнюються трудовим договором, що встановлює трудову функцію працівника, умови його праці тощо.
16. Аналіз цього юридичного складу дозволяє виділити коло притаманних йому характерних рис:
а) вступ до членів, учасників підприємства, також як і укладення трудового договору грунтується на добровільному волевиявленні самого працівника, який самостійно обирає місце роботи та вид трудової діяльності;
б) вступ до членів, учасників підприємства разом з трудовим договором утворюють юридичний склад з юридично неоднорідними актами, який є підставою виникнення трудових правовідносин відповідного кола суб`єктів трудового права;
в) вступ до членів, учасників підприємства – об`єднання осіб завжди має правоутворюючий характер, оскільки акт прийняття до членів, учасників тягне за собою (або є підставою) укладення трудового договору та виникнення трудових правовідносин;
г) вступ до членів, учасників підприємства, як один з елементів юридичного складу не поглинається трудовим договором і не вичерпується в момент укладення трудового договору. Факти-дії, що входять до числа елементів юридичного складу, за своїм характером та зв`язком з іншими елементами породжують самостійні наслідки.
17. Неповнолітньому працівнику, навіть якщо він не досяг 16-річного віку, не може бути відмовлено у вступі до господарського товариства, що засновується на базі підприємства майновий комплекс якого береться в оренду. На думку автора, у такому випадку необхідна згода одного з батьків або особи, що його замінює, оскільки вступ у члени орендного підприємства породжує не тільки трудові, а й майнові відносини.
18. Припинення трудового договору не тягне за собою припинення відносин щодо участі в господарському товаристві – об`єднаннях капіталів (АТ, ТОВ, ТДВ). І навпаки, вихід зі складу учасників (засновників) господарського товариства – об`єднання капіталів, як правило, не тягне за собою автоматичного припинення трудового договору, якщо інше не передбачено локальними актами.
19. Говорити про членство як угоду про працю не можна. Оскільки, членське правовідношення є обов’язковою передумовою виникнення трудового правовідношення с членом підприємства. Його можна розглядати як попередню угоду про майбутню працю.
20. В перші місяці діяльності підприємства, у період його становлення, норми про оплату праці не нижче встановленого державою мінімуму мають бути диспозитивними для членів, учасників (засновників) підприємства, в якому їх трудова участь не є обов`язковою. Але цей період не повинен перевищувати, наприклад, трьох місяців, що має встановлюватися на централізованому рівні (з можливою послідуючою компенсацією).
21. Структура загальної суми виплат для працівників, які включені в відносини власності з підприємством має складатися з трьох елементів, а саме: 1) заробітної плати; 2) частини прибутку у відповідності до розміру трудового внеску; 3) частини прибутку у відповідності до розміру майнового внеску члена, учасника підприємства (дивіденди).
22. Порядок стягнення матеріальної шкоди має бути диференційований залежно від того, при порушенні яких саме обов`язків мало місце її спричинення. Відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству членом, учасником (засновником) у процесі здійснення управлінської діяльності, має носити цивільно-правовий характер; за шкоду, заподіяну підприємству в процесі виконання зазначеним суб`єктом неуправлінських обов`язків (пов`язаних з участю, наприклад, у виробничому процесі), слід застосовувати санкції (нести відповідальність), передбачені нормами трудового законодавства про матеріальну відповідальність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. СПЕЦІАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА

1. Абалдуев В.А. Трудовые отношения на арендных предприятиях и при арендном подряде: проблемы правового регулирования // Советское государство и право. – 1991. – № 7. – С. 36-42.
2. Абрамова А.А., Дмитриева И.К. Контракт в трудовом праве // Вестник Моск. ун-та. – Сер. 11. Право. – 1992. – № 4. – С. 37-42.
3. Аграрне право України / За ред. В.З.Янчука – К.: Юрінком, 1996. – 560 с.
4. Акопова Е.М., Акопов Д.Р. Особенности правового регулирования труда руководителей государственных унитарных предприятий // Государство и право. – 1997. – № 6. – С. 55-59.
5. Акопова Е.М., Еремина С.Н. Договоры о труде: правовое регулирование трудовых отношений. – Ростов н/Д.: Изд-во “Феникс”, 1995. – 464 с.
6. Александров Н.Г. Договорной принцип социалистического труда // КЗоТ РСФСР 1922 года и современность. - М.: ВЮЗИ, 1974. - С. 20-29.
7. Александров Н.Г. К вопросу о роли договора в правовом регулировании общественных отношений // Ученые записки ВИЮН. – 1946. – Вып.6. – С. 72-76.
8. Александров Н.Г. О месте трудового и колхозного права в системе советского социалистического права // Сов. государство и право.- 1958.- №5. - С. 120-128.
9. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. – М.: Юриздат, 1948. – С. 230-247.
10. Александров Н.Г. Трудовой договор и административный акт // Ученые труды. Под ред. И.Т. Голякова. – М., 1947. – Вып. Х. – С. 324-350.
11. Александров Н.Г., Зайкин А.Д. Труд и право. – М.: Знание, 1973. – 192 с.
12. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х т. – М.: Юрид. лит. 1982. – Т.2. – 456 с.
13. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. (Курс лекций). Учеб. пособие. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1964. – Вып. 2. – 226 с.
14. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций. В 2-х т. – Свердловск, 1972. – Т.1. – 396 с.
15. Андреев Ю.Н. Правовое регулирование труда в производственных сельскохозяйственных кооперативах // Государство и право. – 1998. – № 8. – С. 63-70.
16. Аренда в вопросах и ответах: (242 вопр. и ответа по нормат. актам об аренде) / В.М. Пурлик, Н.А. Касумов, Е.С. Юрков; ВНИИ информ. и техн.-экон. исслед. в электротехнике. – М.: Ин-т “Информэлектро”, 1990. – 39 с.
17. Астрахан Е.И., Каринский С.С. Теоритические вопросы систематизации трудового законодательства // Теоритические вопросы систематизации советского законодательства. – М.: Госюриздат, 1962. – С. 385-387
18. Безина А.К., Бикеев А.А., Сафина Д.А. Индивидуально-договорное регулирование труда рабочих и служащих. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1984. – 136 с.
19. Большой юридический словарь / В.Н.Додонов. – М.: Инфра, 1998. – 790 с.
20. Брагинский М.И. Договор аренды: пути развития законодательства // Правовое регулирование рыночных отношений в СССР/ Под ред. А.А. Рубанов, М.М.Славин. – М., 1990. – С. 35-48.
21. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М.: Юрид. лит. – 1950. – 367 с.
22. Бугров Л.Ю. Проблемы свободы труда в трудовом праве России. – Пермь: Изд-во Перм. ун-та, 1992. – 229 с.
23. Бугров Л.Ю. Свобода труда и свобода трудового договора в СССР: (Юрид. аспект). – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1984. – 126 с.
24. Буева Л.П. Человек: деятельность и общение. – М.: Мысль, 1978. – 216 с.
25. Бурак В.Я. Єдність і диференціація правового регулювання трудових відносин робочого часу, часу відпочинку і заробітної плати на підприємствах: Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.05 / Київ. націонал. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 1999. – 18 с.
26. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность. - М.-Л., 1948. - С. 608.
27. Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. – Харьков: Консум, 1991. – 136 с.
28. Венедиктов В.С. Трудове право України в умовах ринкової економіки: проблеми та перспективи // Вісн. Університету внутрішніх справ. Харьков, 1997. – Вип. 2. – С.186-189.
29. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины. Учебное пособие. – Харьков: Консум, 1997. – 208 с.
30. Венедиктов В.С. Трудовой договор (контракт) по законодательству Украины. – Харьков, 1996. – 126 с.
31. Винник О. Общества с ограниченной ответственностью: преимущества и недостатки // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – №7. – С. 7-11.
32. Вінник О.М. Господарські товариства і виробничі кооперативи: правове становище.-К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998. – 309 с.
33. Вінник О.М. Проблеми майнової відповідальності посадових осіб органів акціонерних товариств // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – № 3. – С.12-15.
34. Вінник О.М., Щербина В.С. Акціонерне право: Навчальний посібник / За ред. В.С.Щербини. – К.: Атіка, 2000. – 544 с.
35. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. – М.: Наука, 1979. – 229 с.
36. Вишновецька С.В. Відносини несамостійної праці як предмет трудового права // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 55. Сер.: Правознавство. – Чернівці: ЧДУ, 1999. – С. 59-62.
37. Вовк Ю.А. Колхозное трудовое правоотношение. – М.: Юрид. лит., 1972. – 248 с.
38. Вовк Ю.А. Колхозное трудовое правоотношение: Автореф. дис. … д-ра юр. наук: 12.714 / Харьковский юрид. ин-т. – Харьков, 1971. – 28 с.
39. Войтинский И.С. Новейшее течение в гражданском законодательстве о найме труда // Вопр. обществоведения. – СПб, 1908. – Т.1.
40. Гаврилюк О.В. Контракт у трудовому праві України: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.05 / Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 1998. - 17 с.
41. Ганич Д.И., Олейник И.С. Русско-украинский словарь. 5-е изд. – К.: Изд-во “Рад. шк.”, 1979. – 1012 с.
42. Гейхман В.Л. Сложные фактические составы как основания возникновения трудовых правоотношений: Автореф. дис… канд. юр. наук: 12.00.05 / Моск. гос. ун-т. – М., 1970. – 26 с.
43. Генкин Д.М. Предмет и система советского трудового права // Сов. государство и право. – 1940. – № 2. – С. 55-71.
44. Гинцбург Л.Я. Регулирование рабочего времени в СССР. – М.: Наука, 1966. – 304 с.
45. Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение. – М.: Наука, 1977. – 310 с.
46. Глазырин В.В. Правовое регулирование труда в условиях плюрализма форм собственности // Реформа трудового законодательства: проблемы и решения : Труды 50.: – М.: Ин-т законодательства и сравнительного правоведения при Верховном Совете РФ, 1991. – С. 10-20.
47. Глазырин В., Терпугова Е. Правовое регулирование труда в негосударственных организациях СНГ // Право и экономика. - 1998. - № 9. – с. 67 - 74.
48. Головина С.Ю. Формирование понятийного аппарата трудового права // Государство и право. – 1998. – № 8. – С. 82-85.
49. Головина С.Ю., Шахов В.Д. Контрактная форма регулирования трудовых отношений // Сов. государство и право. - 1991. – № 8. – С. 45-51.
50. Головко М.Л., Пастухов В.П. Праця – основа власності: історичний, соціально-економічний та правовий аспект // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 1998. -№ 2. – С.23-28.
51. Гончарова Г., Жернаков В. Сфера укладення колективного договору // Право України. – 2000. – № 8. – С. 85- 87.
52. Горшенин К.П. Кодификация законодательства о труде. – М.: Госюриздат, 1967. – С. 24-44.
53. Господарське право: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – 288 с.
54. Гоц В.Я. Співвідношення централізованого і договірного регулювання умов праці в ринковій економіці // Вісн. Університету внутрішніх справ. – Х., 1997. – Вип. 2. – С. 190-192.
55. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник: В 2 ч. / Отв. ред. Р.Л.Нарышкина. – М.: Междунар. отношения, 1983. – Ч. 1. – 286 с.
56. Гречишникова Е.В. Договоры, регулируемые нормами трудового права: Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.05 / Омский государ. ун-т. – Омск, 1991. – 15 с.
57. Гудимов В.Н. Увольнение руководителя предприятия за невыполнение условий контракта // Государство и право. – 1995. – № 6. – С. 25-29.
58. Гуляев А.М. Русское гражданское право: обзор действующего законодательства и проекта гражд. уложения: Пособие к лекциям А.М. Гуляева. – К.: Тип. Император. ун-та им. Св. Владимира, 1907. – 438 с.
59. Дмитриева И.К. Трудовой договор научно-педагогических работников высших учебных заведений. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1991. – 166 с.
60. Догадов В.М., Левиант Ф.М., Пашков А.С. К вопросу о системе “Основ законодательства о труде” // Вопр. кодификации советского права. – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1957. – Вып. 1. – С. 18-29.
61. Дріжчана С.В. Аспекти правової природи контракту // Право України. – 1992. – № 8. – С. 10-12.
62. Егоров Ю.П. Сделки как средства индивидуального регулирования общественных отношений: Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.03 / Уральская юрид. академия. – Екатеринбург, 1993. – 17 с.
63. Ельяшевич В. Новое движение в области договора о труде // Право. – 1907. – №3, 4, 6.
64. Єрьоменко В.В. Підстави виникнення трудових правовідносин у колективних сільськогосподарських підприємствах, селянських (фермерських) господарствах, кооперативах // Право України. – 1997. – № 6. – С. 51-55.
65. Єрьоменко В.В. Підстави виникнення трудових правовідносин: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.05 / Національна юрид. академія. – Х., 1998. – 18 с.
66. Єрьоменко В.В. Правові форми реалізації громадянами права на працю // Право України. – 1999. – № 1. – С. 16-19.
67. Єрьоменко В.В. Призначення на посаду: актуальні питання теорії і практики // Право України. – 2000. – № 6. – С. 39.
68. Жернаков В. Правове регулювання праці: співвідношення трудового і цивільного права // Право України. – 2000. – № 7. – С. 49-53.
69. Жернаков В. Свобода праці як принцип сучасного трудового права // Право України. – 1999. – № 3. – С. 34-36.
70. Жернаков В. Соціально-трудові відносини: поняття, суб’єкти, правове регулювання // Право України. – 1999. – № 10. – С. 41-45.
71. Жуков О. Об ответственности участников хозяйственных обществ по обязательствам общества // Бизнес. – 1998. – № 24.
72. Журавлев Н.П. Многосторонние сделки в советском гражданском праве: Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.03 / Всесоюз. юрид. заоч. ин-т. – М., 1984. – 23 с.
73. Завадская Л.Н. Механизм реализации права / Рос. АН. Ин-т государства и права. – М.: Наука, 1992. – 287 с.
74. Завадский А.В. О девятой главе пятой книги проекта гражданского уложения (договор личного найма). – Казань: Императорский Казанский ун-т, 1900. – 32 с.
75. Зайкин А.Д. Трудовое право: проблемы на пути к рынку // Вестник Моск. ун-та. – Сер. 11. Право, 1992. – № 4. – С. 28-31.
76. Законодательство о труде в условиях перестройки / Симорот З.К., Стадник Н.П., Зуб И.В. и др.; АН УССР. Ин-т государства и права им. В.И.Корецкого; отв. ред. З.К.Симорот. – К.: Наук. думка, 1991. – 232 с.
77. Законы о товариществах. 2-е изд., перераб. и доп. / В.Максимов. – М.: Юрист, 1911. – 987 с.
78. Зуб И.В. Реформа трудового законодательства в условиях перехода к рыночной экономике // Советское государство и право. – 1991. – № 2. – С. 46-52.
79. Зуб И.В. Трудовое право России и Украины: общие проблемы, общие решения (попытка сравнительного исследования) // Государство и право. – 1997. – № 10. – С. 33-38.
80. Иванов Г.В. Членство в колхозе. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1960. – 32 с.
81. Иванов С.А. Кризис советского трудового права // Сов. государство и право. – 1990. – № 7. – С. 39-47.
82. Иванов С.А. МОТ: контроль за применением международных норм о труде и его проблемы // Государство и право. – 1997. – № 7. – С. 17-24.
83. Иванов С.А., Лившиц Р.З. Личность в советском трудовом праве. – М.: Наука, 1982. – 232 с.
84. Іншин М.І. Проблеми правового регулювання безробіття і зайнятості в Україні та напрямки його удосконалення// Вісник Університету внутрішніх справ. – Харьков, 1997. – Вип. 2. – С.192-194.
85. Иосифиди Д.Г. Форма труда и их правовое опосредование // Сов. государство и право. – 1992. - № 11. – С. 66-72.
86. Карпенко Д., Хуторян Н. Правові проблеми Загальної частини проекту Кодексу України про працю // Право України. – 1998. – № 3. – С. 41-44.
87. Квин Е. Сущность зароботной платы и особенности ее проявления в Украине // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – № 1. – С. 27.
88. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право. Учебник для вузов. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА*М, 1999. – 263 с.
89. Киселев И.Я. Транснациональные корпорации и буржуазное трудовое право. – М.: Наука, 1985. - 168с.
90. Киселев И.Я. Трудовой договор при капитализме: проблемы найма и увольнения. – М.: Наука, 1989. – 191 с.
91. Козлова Н.В. Правовая природа учредительного договора о создании юридического лица // Государство и право. – 1993. – № 10. – С. 92-100.
92. Колбасин Д.А. Содержание трудового договора на современном этапе. – Мн.: Навука і тэхніка, 1990. – 176 с.
93. Кооперативне право. Підручник для кооперат., сільськогосп., економ., юрид. вищих навч. закладів і фак. / За ред. В.І.Семчика. – К.: Ін Юре. – 1998. – 336 с.
94. Коршунова Т.Ю, Нуртдинова А.Ф. Трудовой договор в современных условиях. (К вопросу о найме труда) // Государство и право. – 1994. – № 2. – С. 30-41.
95. Коршунова Т.Ю. Правовое регулирование трудовых отношений работников корпо¬ративных предприятий: Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.05 / Ин-т законодательства и сравнит. правоведения при Верхов. Совете Рос. Федерации. – М., 1992. – 24 с.
96. Коршунова Т.Ю. Правовое регулирование трудовых отношений работников арендных предприятий // Сов. государство и право. – 1991. – № 12. – С. 60-67.
97. Коссак В. Іноземні інвестиції в Україні: цивільно-правовий аспект. – Львів: Центр Європи, 1996. – 216 с.
98. Кравчук В., Красовська А. Звернення стягнення на частку учасника у статутному фонді господарського товариства // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – № 12. – С. 40-42.
99. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат, 1958. – 182 с.
100. Красько И. Некоторые проблемы теории юридических лиц и их прикладное значение (классификация, корпоративные права, ответственность участников) // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – № 10. – С. 3-5.
101. Курс российского трудового права: В 3 т. Т.1. Общая часть / Под ред. Е.Б.Хохлова. – Спб.: Изд. С.-Петербургского ун-та, 1996. – 573 с.
102. Лавринчук І.П. Правовий статус державного службовця як учасника трудових правовідносин: Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.05 / Національна юрид. академія ім. Я.Мудрого. – К., 1999. – 20 с.
103. Левиант Ф.М. Виды трудового договора. – М.: Юрид. лит., 1966. – 188 с.
104. Лившиц Р.З. Регулирование рынка труда // Правовое регулирование рыночных отношений в СССР. – М.: Ин-т государства и права АН СССР, 1990. – С. 16-24.
105. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее. – М.: Наука, 1989. – 192 с.
106. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: поиск концепции // Сов. государство и право. –1990. – № 7. – С. 47-56.
107. Лившиц Р.З., Никитинский В.И. Реформа трудового законодательства: Вопр. теории // Социалистический труд. – 1989. – № 1. – С. 76-89.
108. Лившиц Р.З., Чубайс Б.М. Трудовой договор. – М.: Наука, 1986. – 174 с.
109. Луканьов І. Контрактна система найму та ефективність її впровадження в сільському господарстві // України: аспекти праці. – 1996. – № 5. – С. 47-50.
110. Луценко С. Проблемы правового регулирования контракта как особой формы трудового договора // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. – № 9. – С. 26-30.
111. Маврин С.П. Реализация права на труд в условиях перехода к рыночной экономике. // Правоведение. – 1991. – № 3. – С. 28-34.
112. Мартиросян Э.Р. Правовая природа отношений между руководителем организации и собственником ее имущества // Государство и право. – 1996. – № 6. – С. 48-53.
113. Матвеев Г.К. О гражданском противоправном действии // Сов. государство и право. – 1956. – № 3. – С. 74-76.
114. Минюков П.И., Багрий Т.П. Правовое регулирование трудовых отношений в условиях рыночной економики. – К., 1991. – С.10-25.
115. Мінюков П.І., Мінюкова Т.П. Правове регулювання трудових відносин на підприємствах, установах, організаціях закладах освіти в умовах переходу до ринкової економіки: Навч. Посібник / Ін-т змісту і методів навчання та ін. – 2-е вид., доп. – К.: Б.в., 1996. – 383 с.
116. Мозолин В.П. О праве частной собственности // Сов. государство и право. – 1992. – № 1. – С. 3-15.
117. Москаленко Г.К. Задачи науки трудового права в свете решений ХХ съезда КПСС // Социалистический труд. – 1956. – № 10. – С. 31-33.
118. Москаленко Г.К. К вопросу о кодификации советского законодательства о труде // Вопр. кодификации: Сб. науч. ст. / Отв. рд. В.М. Чхиквадзе, А.Н. Иодковский. – М.: Госюриздат, 1957. – С. 113-135.
119. Насыров Р.Г. Содержание сделки по советскому гражданскому праву: Автореф. дис. …канд. юр. наук: 12.00.03 / Моск. ин-т нар. хоз. им. Г.В. Плеханова. – М., 1982. – 22 с.
120. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю // Б.С.Стичинський, І.В.Зуб, В.Г.Ротань. - 2-ге вид. – К.: А.С.К., 2000. – 1072 с.
121. Неумивайченко Н.М. Особливості виконання, зміни та припинення трудових правовідносин державних службовців: Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.05 / Національна юрид. академія ім. Я.Мудрого. – Харьків, 2002. – 20 с.
122. Никитинский В., Орлов А. Трудовой контракт и рыночная экономика // Социалистический труд. – 1991. – № 2. – С. 101-103.
123. Никитинский В.И. Контракт в трудовом праве // Сов. государство и право. – 1991. – № 8. – С. 52-54.
124. Никитинский В.И. Перестройка фундамента системы законодательства о труде // Сов. государство и право. – 1990. – № 7. – С. 56-64.
125. Никитинский В.И., Коршунова Т.Ю. Правовое регулирование трудовых отношений работающих собственников // Государство и право. – 1992. – № 6. – С. 48-58.
126. Никитинский В.И., Орловский Ю.П. Предмет и метод трудового права: изменения в условиях перестройки // Сов. государство и право. – 1989. – № 4. – С. 71-79.
127. Никитинский В.И., Хохрякова О.С. Недействительность договоров о труде // Советское государство и право. - 1979. - №6. - С. 76-77.
128. Новицкий И.Б. Сделки. Исковая давность. – М.: Госюриздат, 1954. – 248 с.
129. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. – К., Вид-во „Аноніт”, 1998. – Т. 3. – 927 c.
130. Нуртдинова А.Ф. Индивидуально-договорное регулирование трудовых отношений в условиях рыночной экономики: Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.05. – М., 1991. – 21 с.
131. Орловский Ю. Контрактная форма приема на работу // Вест. Верховного Суда СССР. – 1991. – № 4. – С. 26-28.
132. Орловский Ю.П. Закон о труде в условиях перехода к рынку. Контрактная система набора кадров. – М.: Б.и., 1991. – 34 с.
133. Орловский Ю.П. Контракт и его роль в возникновении, изменении и прекращении трудового правоотношения // Сов. государство и право. – 1991. – № 8. – С. 60-63.
134. Орловський О.Я. Зміст трудових правовідносин в сучасних умовах: Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.05 / Київ. націон. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2001. – 20 с.
135. Пашерстник А.Е. О сфере действия советского трудового права // Сорок лет Советского государства и права и развитие правовой науки: Тез. докл. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1957. – С. 75-79.
136. Пашерстник А.Е. Право на труд. Очерки по советскому праву. – М.: Из-во АН СССР. Ин-т права, 1951. – 231 с.
137. Пашерстник А.Е. Теоретические вопросы кодификации общесоюзного законодательства о труде. – М.: Изд-во АН СССР, 1955. – 232 с.
138. Пашков А.С. Договоры о труде в условиях многоукладной экономики // Государство и право. – 1993. – № 6. – С. 57-65.
139. Пашков А.С. Доклад на Всесоюзной научной конференции “Реформа трудового законодательства в СССР” // Правоведение. – 1991. – № 3. – С. 108-109.
140. Пашков А.С. Проект нового Трудового кодекса // Государство и право. – 1995. – № 3. – С. 76-85.
141. Пашков А.С. Собственность и труд: правовые аспекты взаимодействия // Сов. государство и право. – 1991. – № 11. – С. 19-28.
142. Петришин О.В. Правовий режим державної служби: питання загальної теорії: Автореф. дис… док. юр. наук: 12.00.05 / Національна юрид. академія ім. Я.Мудрого. - Х., 1999. – 36 с.
143. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Очерки акционерного права Украины: Монография. – К.: МАУП, 1995. – 72 с.
144. Пилипенко П.Д. Ознаки трудової правосуб`єктності працівників у трудових правовідносинах // Право України. – 1999. – № 12. – С. 94-97.
145. Пилипенко П.Д. Підстави виникнення індивідуальних трудових правовідносин. – К.: Знання,