ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ПРАВА ЛЮДИНИ НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ В УКРАЇНІ

brief description

З М І С Т

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 9
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА ЛЮДИНИ НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ В УКРАЇНІ 9
1.1. Правове поняття соціального захисту громадян 9
1.2. Право людини на соціальний захист в Україні: поняття, зміст, обсяг та межі 28
1.3. Поняття та класифікація юридичних гарантій права людини на соціальний захист 51
РОЗДІЛ 2 71
НОРМАТИВНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ГАРАНТІЇ ПРАВА ЛЮДИНИ НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ В УКРАЇНІ 71
2.1. Нормативно-правові гарантії права людини на соціальний захист 71
2.2. Поняття та система організаційно-правових гарантій права людини на соціальний захист 94
РОЗДІЛ 3 115
ПРОЦЕДУРНІ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ПРАВА ЛЮДИНИ НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ 115
3.1. Поняття та зміст процедурних гарантій права людини на соціальний захист 115
3.2. Процесуальний порядок відновлення порушеного права людини на соціальний захист 134
ВИСНОВКИ 156
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 160

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Конституція України закріпила право громадян на соціальний захист (ст.46) і створила конституційну основу для нового розуміння поняття „соціальний захист”, визначення змісту права громадян на соціальний захист та побудови нової організаційно-правової системи соціального захисту в Україні.
Реформування у сфері соціального захисту спрямоване на впровадження ринкових засад, роздержавлення цієї сфери. Закладено нормативну базу побудови основних організаційно-правових форм - загальнообов'язкового державного соціального страхування із заснуванням спеціальних страхових фондів та державної соціальної допомоги для осіб, які не охоплені системою соціального страхування або мають забезпечення нижче прожиткового мінімуму. Відповідно до чинного законодавства України та міжнародних актів у загальній системі соціального захисту виокремлюється спеціальний та особливий соціальний захист, спрямований на окрему категорію осіб.
Соціальні проблеми, викликані перебудовою країни, зміною принципів та організації системи соціального захисту в Україні, створили підґрунтя для появи нових соціальних ризиків (малозабезпеченість, бідність, безробіття тощо), від яких людина потребує соціального захисту. В зв’язку з цим актуальним постає питання про формування нової системи юридичних засобів забезпечення прав людини в соціальній сфері.
Побудова сучасної системи юридичних гарантій права людини на соціальний захист повинна враховувати та відображати міжнародно-правовий вплив на внутрішньодержавну політику в сфері соціального захисту, оскільки проблема забезпечення соціальних прав людини вийшла за межі національного законодавства та внутрішньої політики держави і набула світового значення.
Проблеми юридичних гарантій завжди знаходяться в центрі уваги юридичної науки. Разом з тим, у юридичній науці відсутнє комплексне дослідження юридичного механізму забезпечення права людини на соціальний захист. Таке дослідження дозволяє визначити систему юридичних гарантій, взаємозв’язок різних їх видів у загальному механізмі гарантування права на соціальний захист, сформулювати основні чинники, що впливають на якість та ефективність юридичних гарантій здійснення права людини на соціальний захист.
Таким чином, проведення науково-теоретичного дослідження юридичних гарантій права людини на соціальний захист в Україні сьогодні є актуальним і має теоретичне і практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Реформування соціального захисту в Україні, оновлення її організаційно-фінансової системи, а також її законодавчої основи створило підґрунтя для проведення нових наукових досліджень у цій сфері. Це зумовило нові аспекти розгляду проблеми сучасного юридичного гарантування права людини на соціальний захист в Україні.
Дисертаційне дослідження проводилося відповідно до Пріоритетних напрямків розвитку правової науки на 2005-2010 роки, затверджено постановою загальних зборів відділень Академії правових наук України від 18 червня 2004 року №20/4-2; Пріоритетних напрямків наукового дослідження Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 роки, схвалених протоколом Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ від 27 грудня 2005 року №13, а також планів наукових досліджень кафедри трудового, земельного та екологічного права Харківського національного університету внутрішніх справ.
Науково-теоретичну базу дослідження склали наукові праці видатних українських та російських вчених з теорії права, зокрема: С.С. Алексєєва, М.І. Абдулаєва, М.В. Вітрука, Л.Д. Воєводіна, Т.М. Заворотченко, В.А. Іваненко, В.М. Капіцина, О.А. Лукашкової, А.С. Мордовця, Б.Л. Назарова, П.Є. Недбайло, В.С. Нерсесянца, П.М. Рабіновича, В.М. Скобелкіна, Г.Г. Шмельової, а також учених у галузі права соціального забезпечення, зокрема, В.М. Андріїва, В.С. Андреєва, К.С. Батигіна, Н.Б. Болотіної, В.Я. Бурака, Н.А. Вігдорчика, М.Л. Захарова, Л. Забєліна, Р.І. Іванової, А.В. Карцхія, О.Є. Мачульської, Л.І. Лазор, П.Д. Пилипенка, В.Д. Роіка, С.М. Прилипка, С.М. Синчук, І.М. Сироти, Б.І. Сташківа, В.К. Субботенко, Є.Г. Тучкової, Я.М. Фогеля, М.Ю. Федорової, В.Ш. Шайхатдінова.
Нормативну та емпіричну базу дослідження склали: Конституція України, акти національного соціально-захисного законодавства, а також міжнародні акти, зокрема, Європейська соціальна хартія (переглянута), Хартія основних прав Європейського Союзу, Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та інші.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі комплексного аналізу наукової літератури, а також положень чинного національного та міжнародного законодавства в сфері соціального захисту сформулювати поняття та систему юридичних гарантій права людини на соціальний захист, а також внести пропозиції та наукові рекомендації щодо вдосконалення їх якості та ефективності.
Для досягнення поставленої мети дисертація розв’язує такі основні завдання:
- визначення сучасної системи соціального захисту України згідно з нормами Конституції України, галузевого соціально-захисного законодавства України та положень міжнародно-правових актів.
- встановлення правової природи права людини на соціальний захист, визначення його змісту, обсягу та меж;
- визначення поняття та системи юридичних гарантій права людини на соціальний захист;
- формулювання основних ознак ефективності юридичних гарантій права людини на соціальний захист;
- вироблення рекомендацій та пропозицій щодо вдосконалення окремих видів юридичних гарантій права людини на соціальний захист.
Об’єктом дослідження є право людини на соціальний захист та система правовідносин, в яких здійснюється це право.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми юридичних гарантій права людини на соціальний захист; національне соціально-захисне законодавство та стандарти соціального захисту, закріплені в міжнародно-правових актах.
Методи дослідження. У процесі дослідження були використані загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ.
Історичний та порівняльно-правовий методи використовувались при вивченні динаміки формування та розвитку юридичного понятійно-термінологічного апарату в сфері соціального захисту. Застосування системно-структурного методу дозволило визначити сучасну систему соціального захисту в Україні, поняття, класифікацію та види юридичних гарантій права людини на соціальний захист. Соціологічний метод використовувався у ході проведення аналізу матеріалів практичного застосування положень соціально-захисного законодавства, зокрема: рішень про призначення конкретного виду соціального захисту; скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів соціального захисту; судових справ щодо розгляду спорів у сфері соціального захисту. Методом аналізу та синтезу було визначено юридичне поняття соціального захисту, характерні ознаки окремих його елементів. Через абстрагування та узагальнення визначено дефініції правових терміно-понять, таких як: „юридичні гарантії права людини на соціальний захист”, „соціальний захист”, „право людини на соціальний захист” та інші. Формально-юридичний метод використовувався у формулюванні пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства, змісту нових правових норм та прийняття нових нормативно-правових актів.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням проблем юридичних гарантій права людини на соціальний захист. В результаті проведеного дослідження були сформульовані такі наукові положення та висновки:
1. На підставі аналізу існуючих наукових позицій визначено зміст юридичного поняття „соціальний захист”.
2. Обґрунтовано і розкрито зміст інших ключових терміно-понять сфери соціального захисту - „соціальне забезпечення”, „соціальне страхування”, „соціальна допомога” та співвідношення між ними.
3. Визначено юридичну природу права людини на соціальний захист, його зміст, обсяг та межі.
4. Теоретично обґрунтовано та сформульовано визначення поняття „юридичні гарантії права людини на соціальний захист”.
5. Сформульоване поняття про комплексну систему юридичних гарантій права людини на соціальний захист, їх види та рівні.
6. Обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення юридичних гарантій права людини на соціальний захист, зокрема: організаційної системи соціального захисту в Україні; процедурного порядку здійснення права на соціальний захист та процесуального порядку його відновлення в разі порушення.
7. Визначено ряд ознак якісного соціально-захисного законодавства України та запропоновано засоби їх запровадження.
Практичне значення отриманих результатів. Матеріали дисертації можуть сприяти подальшій розробці теоретичних аспектів розвитку юридичних гарантій права людини на соціальний захист та вдосконалення вітчизняного соціально-захисного законодавства. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в навчальному процесі, у процесі викладання навчальної дисципліни „Право соціального забезпечення в Україні” та спеціальних курсів з цієї дисципліни.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на науково-практичній конференції „Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України” (м. Київ, Київський юридичний інститут МВС України, 12 березня 2004 року), на науково-практичній конференції „Трудове право України у контексті європейської інтеграції” (м.Харків-Чернігів, Харківський національний університет внутрішніх справ, Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, 25-27 травня 2006 року), на науково-практичній конференції „Правоохоронна діяльність: теорія, практика і навчання” (м. Київ, Київський юридичний інститут МВС України, 14 травня 2004 року), на науково-практичному семінарі „Соціальне законодавство України: теоретичні і практичні проблеми розвитку” (м. Київ, Київський юридичний інститут МВС України, 23 березня 2005 року), на засіданні науково-практичного „круглого столу” „Проблеми правового забезпечення праці та соціального захисту населення України в сучасних умовах” (м. Чернігів, Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, 11 квітня 2006 року та 30 березня 2007 року).
Публікації. За темою дисертації опубліковано дев’ять наукових статей, чотири з яких опубліковані у виданнях, що визначені ВАК України як фахові з юридичних наук.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 184 сторінки, у тому числі 159 сторінок основного тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ

Наукове завдання, розв’язанню якого присвячена дисертація полягає, у здійсненні комплексного дослідження проблем юридичних гарантій права людини на соціальний захист в Україні. Вирішення цього завдання знайшло своє втілення у висновках та пропозиціях, основними з яких є наступні:
1. Термін „соціальний захист” розглядається у різних значеннях, зокрема: широкому - як функція держави, основний напрямок соціальної політики та вузькому - як соціальне забезпечення та допомога, що надається людині в зв’язку з настанням соціального ризику.
2. Обґрунтовано, що поняття „соціальний захист” є більш загальною категорією по відношенню до інших ключових понять цієї галузі. Воно охоплює поняття „соціальне забезпечення”, „соціальне страхування” та „соціальна допомога”, що співвідносяться між собою як форми та види соціального захисту.
3. В основу побудови сучасної системи соціального захисту в Україні покладено два критерії: організаційно-правова форма соціального захисту та суб’єкт права на соціальний захист. За цими критеріями система соціального захисту складається з державного соціального захисту (вона включає соціальне страхування, державне соціальне забезпечення, державну соціальну допомогу, спеціальний та особливий соціальний захист) та недержавного соціального захисту.
4. Визначено поняття „право людини на соціальний захист” як законодавчо закріплена та гарантована державою можливість людини отримати соціальне забезпечення чи допомогу в разі настання соціального ризику.
5. Досліджені юридичні властивості права людини на соціальний захист – зміст, обсяг та межі.
Зміст права на соціальний захист визначено як сукупність правомочностей, закріплених у соціально-захисному законодавстві України, що забезпечують можливість задоволення матеріальних потреб людини в разі настання соціального ризику.
Обґрунтовано висновок про те, що усі правомочності цього права об’єднуються у два комплексні елементи – право на соціальне забезпечення та право на соціальне допомогу. Перше реалізується або у системі соціального страхування за рахунок соціально-страхових коштів, або в системі державного соціального забезпечення, що здійснюється на спеціальних умовах визначених законом за рахунок коштів державного бюджету. Друге, тобто право на соціальну допомогу, реалізується поза зв’язком з трудовою діяльністю та пов’язане або з категорією „нужденність”, або з особливим статусом особи.
Обсяг права на соціальний захист – це його кількісна сторона, що визначається за допомогою певних одиниць виміру (кількість благ, розмір пенсій, допомог, кількість пільг тощо). Визначено, що забезпечення повноти реалізації права на соціальний захист пов’язане з категорією достатності обсягу цього права. Запропоновано два способи визначення достатності обсягу права на соціальний захист. Перший спосіб визначення достатності обсягу права на соціальний захист означає, що соціальний захист повинен надаватись у такій кількості, щоб забезпечити потреби людини. Другий спосіб визначення достатності обсягу права на соціальний захист означає, що соціальний захист повинен надаватись у такій кількості, щоб компенсувати втрачений дохід, який особа мала до настання соціального ризику.
Межі права людини на соціальний захист мають два значення – власне правові (юридичні) та соціально-економічні. Юридичні межі права людини на соціальний захист полягають у чіткому закріпленні прав і обов’язків правомочної особи, кількості матеріальних благ, що мають бути надані державою, підстав та умов їх надання. Економічні межі здійснення права людини на соціальний захист прямо залежать від економічної забезпеченості держави, її фінансових можливостей та фінансових можливостей інших суб’єктів фінансування соціальної сфери.
6. Сформульовано визначення „юридичні гарантії права людини на соціальний захист” як система взаємопов’язаних правових та організаційно-правових умов, способів, засобів, які забезпечують здійснення права людини на соціальний захист.
Визначено рівні та види юридичних гарантій права на соціальний захист. Встановлено, що система юридичних гарантій права людини на соціальний захист в Україні має дворівневу структуру – гарантії міжнародного рівня та гарантії внутрішньодержавного (національного) рівня.
Міжнародні гарантії права на соціальний захист сформульовано як комплекс міжнародних стандартів у сфері соціального захисту та нормативно встановлений правозахисний механізм забезпечення прав людини в цій сфері.
Систему внутрішньодержавних гарантій складають нормативно-правові, організаційно-правові, процедурні та процесуальні гарантії права людини на соціальний захист, які, у свою чергу, поділяються на різні види за різними критеріями, враховуючи специфіку об’єкта гарантування.
7. Визначено ряд ознак якісного соціально-захисного законодавства України, відповідність яким підвищує ефективність нормативно-правових гарантій права людини на соціальний захист, та запропоновано засоби їх упровадження.
До основних ознак якісного соціально-захисного законодавства віднесені такі: системність, понятійно-термінологічна єдність у законодавстві; стабільність законодавства; дотримання принципу верховенства закону та принципу верховенства права при застосуванні соціально-захисного законодавства; відповідність соціально-захисного законодавства України міжнародним стандартам; дотримання принципу рівноправності в нормах соціально-захисного законодавства України та в процесі його застосування. Автор пропонує систематизувати законодавчий масив у сфері соціального захисту через кодифікацію законодавства та прийняття Кодексу України про соціальний захист, що забезпечить формування єдиних правових засад регулювання відносин у сфері соціального захисту.
8. Сформульовано основні ознаки ефективності організаційно-правових гарантій права людини на соціальний захист: достатність обсягу ресурсів; мінімізація роздробленості суб’єктів соціального захисту та зосередження функцій координації, нагляду та контролю в сфері соціального захисту в єдиному центральному органі виконавчої влади; чіткий розподіл повноважень між різними за функціональною спрямованістю органами управління в сфері соціального захисту; мінімізація впливу держави на фінансову систему соціального страхування.
9. У системі юридичних гарантій права людини на соціальний захист, як окремий вид, виокремлено процедурні гарантії. Їх систему складають: 1) гарантії на стадії звернення за призначенням конкретного виду соціального захисту; 2) гарантії на стадії призначення конкретного виду соціального захисту; 3) гарантії на стадії перерахунку призначеної соціальної виплати; 4) гарантії на стадії виплати (надання) конкретного виду соціального захисту; 5) гарантії на стадії оскарження дій та рішень компетентних органів, посадових осіб та відновлення порушеного права в адміністративному порядку.
10. Обґрунтовано необхідність удосконалення правового регулювання процедури адміністративного оскарження дій та рішень посадових осіб у сфері соціального захисту. Запропоновано закріпити в окремому розділі кодифікованого акта („Спори в сфері соціального захисту”) основні положення щодо розгляду спорів в адміністративному порядку та деталізувати ці положення у надвідомчому спеціальному нормативному акті – постанові Кабінету Міністрів України.
11. Визначено способи судового захисту прав людини в соціальній сфері, а саме: судовий захист у судах загальної юрисдикції; захист прав людини в соціальній сфері в порядку конституційного судочинства, через вирішення питань про неконституційність нормативних актів; захист прав людини в сфері соціального захисту в Європейському суді.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Головина С.Ю. Понятийный аппарат трудового права. Екатеринбург, 1997. -156 с.
2. Забелин Л.В. Теория социального обеспечения. – М.: Издание ВЦСПС, 1924. – 254с.
3. Семашко Н.А. Право на социальное обеспечение в СССР. - М., 1937. – 165с.
4. Дурденевский В. Лекции по праву социальной культуры. – М.-Л., 1929. – 137с.
5. Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1987.-352 с.
6. Иванова Р.И. Правоотношения по социальному обеспечению в СССР. – М.: Издат. Московского ун-та, 1986. - 176 с.
7. Захаров М.Л. Тучкова Э.Г. Право социального обеспечения России: Учебник. – 3-е изд., пере раб. И доп. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – 608с.
8. Шайхатдинов В.Ш. Право социального обеспечения Российской Федерации: Учеб. пособие. Екатеринбург, 1996. – Вып І. – 251с.
9. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения. Перспективы развития. – М., Городец, 2000. – 144с.
10. Батыгин К.С. Право социального обеспечения. Общая часть: Учебн. пособие. М., 1998. – 317с.
11. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні. – К.: Знання, 2005. – 381с.
12. Сташків Б.І. Теорія права соціального забезпечення: Навч. Посіб. – К.: Знання, 2005. – 405c.
13. Стаховська Н.М. Відносини в праві соціального забезпечення: Автореф. ... канд. юрид. наук. / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка.– К., 2000.– 21с.
14. Право соціального забезпечення: Навч. Посібник. Для студентів. юрид. спец. вищ. навч. закл. / П.Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, С.М. Синчук та ін. / За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2006. – 496с.
15. Синчук С.М., Бурак В.Я. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2003.-306с.
16. Лазор Л.І. Предмет права социального обеспечения: правовые проблемы // Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки: Матеріали науково-практичної конференції. Х.: Нац. ун-т внутр. Справ, 2003. – С. 181-186.
17. Прилипко С.М. Право на соціальне забезпечення в умовах ринкової економіки // Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки: Матеріали науково-практичної конференції. Х.: Нац. ун-т внутр. Справ, 2003. – С.202-208.
18. Cташків Б. Поняття права соціального забезпечення // Право України. – 2000. -№5. – С.24-26.
19. Право социального обеспечения. Учебное пособие / Под ред. К.Н. Гусова. – М.: “Проспект”, 1999. – 344с.
20. Шайхатдинов В.Ш. Система социальной защиты и обеспечения населения современной России // Социальная защита населения в регионе: Учебн. пособие. – Екатеринбург, 1999. – 325с.
21. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения. – М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1997. – 208с.
22. Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 16. - Ст.200
23. Закон України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку” від 16 грудня 1993 року №3721-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 4. - Ст.18
24. Закон України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 р. № 3552-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 45. - Ст. 425
25. Закон України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №15. - Ст.190
26. Закон України „Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення” в редакції від 03.03.1998 р. № 155/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 35. - Ст.235
27. Постанова Верховної Ради України „Про соціально-економічне становище в Україні та заходи щодо його стабілізації, соціального захисту населення, вдосконалення роботи Верховної Ради України в умовах, які склалися” від 27 січня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №13. – Ст.112
28. Постанова Верховної Ради України „Про соціальний захист населення і внутрішнього ринку України” від 4 січня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №17. – Ст.208
29. Постанова Верховної Ради України ”Про незадовільний соціальний захист населення у зв'язку з підвищенням тарифів на житлово-комунальні послуги” від 21 березня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №15. – Ст.105
30. Постанова Кабінету Міністрів України „Про додаткові заходи щодо соціального захисту багатодітних сімей” від 3 вересня 1992 року № 521 // Зібрання постанов Уряду України. – 1992. - №9. – Ст.233
31. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1991 року „Про соціальний захист сімей, які мають дітей, хворих на цукровий діабет” // Зібрання постанов Уряду України. – 1991. - №10. – Ст.97
32. Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні„від 21.03.1991 р. № 875-XII (із змін. та доповн.) // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 21. - Ст. 252
33. Закон України „Про охорону праці” в редакції Закону від 21 листопада 2002 року N 229-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №2. - Ст.10
34. Закон України „Про ветеринарну медицину” в редакції Закону від 16 листопада 2006 року 361-V // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - №14. – Ст.116
35. Закон України „Про приватизацію державного житлового фонду” від 19 червня 1992 року №2482-ХІІ (із змін. і допов.) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №36. - Ст.524
36. Закон України „Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 року №2229-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №27. - Ст.382
37. Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 року №2135-ХІІ (із змін. і допов.) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №22. - Ст.303
38. Основи законодавства України про культуру від 14 лютого 1992 року №2117-ХІІ (із змін. і допов.) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 21. - Ст.294
39. Закон України „Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей” від 15 червня 2004 року № 1763-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №36. - Ст.444
40. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения: Учебное пособие для вузов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Книжный мир, 1999. – 240с.
41. Юридична енциклопедія: в 6 томах / Ред. кол. Ю.С. Шемшученко (голова ред. кол.) та ін. – К.: Українська енциклопедія. – 1998. – 672с.
42. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16-98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №23. – Ст.121.
43. Вигдорчик Н.А. Социальное страхование в общедоступном изложении // Вопросы труда. М., 1927. – 217с.
44. Роик В.Д. Социальная защита работника в процессе труда: проблемы теории и практики. Автореф. дис. докт. экон. наук. М., 1994. – 36с.
45. Конвенція МОП №102 про мінімальні норми соціального забезпечення (1952р.) // Конвенции и рекомендации, принятые Международной конференцией труда. 1919 -1956. Т. I.- Женева: Международное бюро труда, 1996. – 775с.
46. Європейський кодекс соціального забезпечення (Рим, 6 листопада 1990 року) // Акти європейського права із соціальних питань. - К.: Парламентське видавництво, 2005. – 384с.
47. Європейська соціальна хартія (переглянута), Страсбург, 3 травня 1996 року. — К. : Фенікс, 2004. — 38с.
48. Федорова М.Ю. Понятие социального страхования // Журнал российского права. – 2001. - №1. – С.35-43
49. Якушев Л.П. Социальная защита: Учебное пособие. Государственная академия управления им. С. Орджоникидзе. – М., 1998. – 297с.
50. Оценка Международной программы ПИАКТ. МБТ. – Женева, 1984. – 98с.
51. Хартия Европейского Союза об основных правах: комментарий / Отв. ред. Кашкин С.Ю. - М. Юриспруденция, 2001. - 208с.
52. Право Європейського Союза: Сборник документов / Сост. П.Н. Бирюков. Воронеж, 2001. – 362с.
53. Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ (зі змінами та доповненнями станом на 19.12.2006) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 29. - Ст.399
54. Закон України „Про Державний бюджет на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – 2007. - № 7-8. - Ст.66
55. Закон України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №30. - Ст.142.
56. Закон України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист” від 24 березня 1998 року № 203/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 40-41. - Ст.249
57. Закон України „Про жертви нацистських переслідувань” від 23 березня 2000 року № 1584-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №24. – Ст.182
58. Курс международного права: В 7 т. М., 1992. – Т.6. – 439с.
59. Права человека: Учебник / Ответ. ред. Член-корр. РАН, докт. юрид. наук Е.А. Лукашева. – М.: Изд.группа “НОРМА-ИНФРА-М”, 1999. – 573с.
60. Права человека и процессы глобализации современного мира / Отв. Ред. Чл.. корр. РАН, д.ю.н. Е.А. Лукашева. – М.: Норма, 2005. – 464с.
61. Социальные права человека и социальные обязанности государства / Под ред. В.А. Иваненко. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. – 404с.
62. Абдулаев М.И. Права человека и закон: Историко-теоретические аспекты. – СПБ.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 322с.
63. Назаров Б.Л. Права человека. История, теория и практика. – М., 1995. – 465с.
64. Рабінович П.М., Панкевич І.М. Здійснення прав людини: проблеми обмежування (загальнотеоретичні аспекти). Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України / Редкол.: П.М. Рабінович (гол. Ред.) та ін. – Серія І. Дослідження та реферати. Випуск 3. – Львів.: «Астрон», 2001. – 108с.
65. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2004. – 464с.
66. Скрипнюк О.В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики. До 10-річчя незалежності України. Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. Корецького НАН України, 2000. – 600с.
67. Руднинский Ф.М. Механизм гарантий прав человека в современных условиях // В сб.: Права человека в условиях становления гражданского общества. Материалы международной научно-практической конференции (16-17 мая 1997 г.). Курск, 1997. – С.30 - 35
68. Кисилев И.Я. Зарубежное трудовое право: Учебник для вузов. – М.: Норма-Инфра-М. - 1998. – 263с.
69. Конституции буржуазных государств. Т.1 Великие державы и западные соседи СССР. М.; Л., 1935. – 384с.
70. Михайловская И.Б. Конституционное закрепление прав и свобод личности: взгляд извне // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. – 1998. - №2 (23). – С.35-37
71. Бондар Н.С. Права человека и Конституция России. Ростов-н/Д., 1996. – 185с.
72. Всеобщая декларация прав человека. Принята и провозглашена резолюцией 217 А (ІІІ) Генеральной Ассамблеей от 10 декабря 1948 г. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. М.: Изд. Группа норма – ИНФРА*М., 2000. – 784с.
73. Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах. Принятой и открытой для подписания, ратификации и присоединения резолюцией 2200 А (ІІІ) Генеральной Асамблеей от 16 декабря 1966 г. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. М.: Изд. Группа норма – ИНФРА*М., 2000. – 784с.
74. Конвенция МОТ №102 „О минимальных нормах социального обеспечения” (1952р.) // Конвенции и рекомендации, принятые Международной конференцией труда. 1919 -1956. Т. I.- Женева: Международное бюро труда, 1996. – 775с.
75. Конвенция МОТ №118 „О равноправности в области социального обеспечения” (1962) // Конвенции и рекомендации, принятые Международной конференцией труда. 1919 -1956. Т. I.- Женева: Международное бюро труда, 1996. – 775с.
76. Путило Н.В. Европейская интеграция и социальные права граждан России // Журнал Российского права. – 1999. - №7/8. – С.71-74
77. Право Європейського Союза / Учебник С.Ю. Кашкин, А.О. Четвертиков, Е.А.Чегринец и др. С.Ю. Кашкин (ред.); Моск. Гос. Юр. Акад. – М.: Юрист. - 926с.
78. Райнер А.О. Хартии Европейского Союза об основных правах // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. – 2002. - №3 (40). – С.7-10
79. Конституція України від 28 червня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
80. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан. М., Изд. Моск. Ун-та, 1972. – 300с.
81. Советское право социального обеспечения. Под. ред. А.Д. Зайкина. М., 1982. – 264с.
82. Тарасова В.А. Правовой статус граждан в сфере социального обеспечения // Советское государство и право. – 1981. - №1. – С.60-64
83. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 49-51. - Ст.371
84. Закон України „Про недержавне пенсійне забезпечення” від 9 липня 2003 року № 1057-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 47-48. - Ст.372
85. Закон України „Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” від 1 червня 2000 року №1768-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №35. - Ст.290
86. Фогель Я.М. Социальное обслуживание инвалидов и лиц пенсионного возраста. – М., 1980. - 126с.
87. Закон України „Про соціальні послуги” від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №45. – Ст.358
88. Краткий словарь по философии. – 3-е изд. – М.: Политиздат, 1979. – 437с.
89. Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 №2017-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №48. – С т.409
90. Лібанова Е. Бідність: визначення, критерії та показники // Україна: аспекти праці. – 1997. - №7. – с.32-35
91. Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 року № 1533-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №22. – Ст. 171.
92. Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 року №22-40-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №14. – Ст. 71.
93. Шмелева Г.Г. Конкретизация социалистического права как фактор совершенствования правового регулирования // Автореф. на соиск. уч. степени. к.ю.н. Харьков. – 1982. – 16с.
94. Закон України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” в редакції Закону від 22 березня 2001 року №2334-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 20. - Ст.102
95. Ледях И.А. Социальное государство и права человека. – В кн..: Социальное государство и защита прав человека / Под ред. Е.А. Лукашевой, Институт государства и права, РАН. – М., 1994. – С.22-33
96. Харламова Н. Конституционный статус социально-экономических прав // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. – 2000.- №1. – С.21-25
97. Глущенко П.П. Социально-правовая защита конституционных прав и свобод граждан (теория и практика). СПб., 1998. – 195с.
98. Рабінович П. Проблеми трансформації методології вітчизняного правознавства: досягнення, втрати, перспективи // Вісник академії правових наук України. – 2004. - №4. – С.11-13.
99. Колюшкин Е.И. Конституционное (государственное) право России. Курс лекций. – Изд-во Моск. Ун-та. – М.: 1999. – 381с.
100. The Limburg Principles on the Implementation Covenant on Economic, Social and Cultural Rights Quarterly. 1987.Vol. 9.N2. P.122-135
101. Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. / Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА. – М., 2000. – С.539-551.
102. Рішення Європейського суду у справі “Кайсин та інші проти України” від 3 травня 2001 року // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2001. - №2
103. Рішення Європейського суду у справі „Півень проти України” від 29 червня 2004 року // Офіційний вісник України. – 2004. - №42. – ст. 2821
104. Рішення Європейського суду з прав людини у справі „Проніна проти України” від 18 липня 2006 року // Офіційний вісник України. – 2006. - №47. – Ст. 3182
105. Рабінович П.М. Права людини і громадянина у Конституції України (до інтерпретації вихідних конституційних положень). – Харків.: право. – 1997
106. Ожегов С.И. Словарь русского языка. - М., “Русский язык”, 1961. – 900с.
107. Большая Советская Энциклопедия, изд. 2-е, т.10
108. Флейшиц Е.А. Соотношение правоспособности и субъективных прав // Вопр. общей теории советского права. – М., 1960. – 328с.
109. Витрук Н.В. О юридических средствах обеспечения реализации и охраны прав советских граждан // Правоведение, 1964. - №29. – С.46-49
110. Словарь-справочник про праву. Составитель А.Ф. Никитин. – М.: «Акалис», 1995. – 293с.
111. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристь, 1997. – 672с.
112. Малеин Н.С. Повышение роли закона в охране личных и имущественных прав граждан // Советское государство и право. – 1974. -№6. – С.39-42
113. Мордовец А.С. Социально-юридический механизм обеспечения прав человека и гражданина. – Саратов. – 1996. – 238с.
114. Лисенков С.Л., Таранов А.П. Гарантії прав та свобод людини і громадянина // Юридична енциклопедія: В шести томах / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: “Укр. енциклопедія”, 1998. – Т.1: А-Г. – 672с.
115. Мачульский Э.И., Новикова С.С. Правовое положение граждан социалистического государства. – В кн.: Государство и демократия в период посторения развитого социализма. М., 1974. – С.147-165
116. Теория государства и права / Под ред. А.М. Васильева. М., „Юрид. лит.”, 1977. – 472с.
117. Чечет Д.М. Субъективное право и формы его защиты. Л., 1968. – 273с.
118. Недбайло П.Е. О юридических гарантиях правильного осуществления советских правовых норм // Советское государство и право. – 1967. - №6. – С.20-28.
119. Чхиквадзе В.М. Социалистический гуманизм и права человека: ленинские идеи и современность. Ленинские идеи и современность. – М.: Наука. - 1978. – 303с.
120. Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини і громадянина в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 327с.
121. Скобелкин В.Н. Юридические гарантии трудовых прав наемных работников // Культура демократии и право. – Новосибирск. – 1996. – 217с.
122. Нерсесянц В.С. Система юридических гарантий прав и свобод граждан / В кн. Социалистическое правовое государство: концепция и пути реализации. – М.: Юрид. лит. - 1990. – 318с.
123. Теория государства и права: Курс лекций / Байтин М.И., Григорьев Ф.А., Зайцев И.М. и др. Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристь, 1997. – 672с..
124. Конституционное право: Учебник / Альхименко В.В., Бутылин В.Н., Герасимов А.П. и др. / Отв. ред. Козлов А.Е. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 464с.
125. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник: В 4 т. / Андреева Г.Н., Андреева И.А., Будагова А.Ш. и др. / Отв. ред. Страшун Б.А. – 2-е идз., доп. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – Т.1-2: Общая часть. – 778с.
126. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник. – М.: Белые альвы, 1996. – 400с.
127. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Курс лекций. – 2-е изд., доп. – М.: Манускрипт, 1996. – 312с.
128. Нечитайленко А.А. Основы теории права: Учебное пособие. – Харьков: Фирма “Консум” ,1998. – 176с.
129. Заворотченко Т.М. Міжнародні нормативно-правові гарантії прав і свобод людини // Держава і право / Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 10. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – С. 230-236.
130. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения советских правових норм // Правоведение. – 1971. - №3. – С.44-53.
131. Закон України „Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року (із змін. і допов.) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 3. - Ст. 10
132. Закон України „Про біженців” від 21 червня 2001 року №2557-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 47. - Ст. 250
133. Закон України „Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ (із змін. та допов.) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №8. - Ст.56
134. Закон України „Про державну службу” від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (із змін. і допов.) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №52. - Ст.490
135. Інструкція про порядок планування, обліку, видачі путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей, придбаних за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затверджена постановою правління Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності від 24 грудня 2001 року №51 // Загальнообов’язкове соціальне страхування. Нормативні акти. Зразки документів / Упоряд.: В.С. Перечепій та ін.. К.: Хрінком Інтер, 2003. – 456с.
136. Положення про забезпечення інвалідів внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування та облік, зберігання, розподіл і видачу путівок, затверджене постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 15 серпня 2001 року №32 // Загальнообов’язкове соціальне страхування. Нормативні акти. Зразки документів / Упоряд.: В.С. Перечепій та ін.. К.: Хрінком Інтер, 2003. – 456с.
137. Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, затверджене постановою правління Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності від 9 липня 2001 року №21 // Загальнообов’язкове соціальне страхування. Нормативні акти. Зразки документів / Упоряд.: В.С. Перечепій та ін.. К.: Хрінком Інтер, 2003. – 456с.
138. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 23. – Ст. 121.
139. Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №46-47. - Ст.403
140. Закон України „Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам” від 18 травня 2004 року №1727-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №33-34. - Ст. 404
141. Закон України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року №2195-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 4. - Ст.94
142. Закон України „Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” від 16 листопада 2000 року №2109-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №1. - Ст.2
143. Закон України “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні” від 17 квітня 1991 року №962-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №22. - Ст.262
144. Закон України “Про жертви нацистських переслідувань” від 23 березня 2000 року №1584-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №24. - Ст.182
145. Порядок надання біженцям грошової допомоги та пенсії, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 1998 р. №1016 // Зібрання постанов Уряду України. – 1998. - №13. – Ст.56
146. Порядок надання щомісячної грошової допомоги малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 року № 1192 // Офіційний вісник України. – 2000. - №31. – Ст.1314
147. Закон України „Про дипломатичну службу” від 20 вересня 2001 року №27-28-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №5. - Ст.29
148. Закон України „Про статус народного депутата” в редакції закону від 22 березня 2001 року №2328-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №42. - Ст.212
149. Закон України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” від 23 вересня 1997 року №540/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №50. - Ст.302
150. Закон України „Про наукову та науково-технічну діяльність” від 1 грудня 1998 року № 284-XIV (із змін. та допов.) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №2-3. - Ст.20
151. Закон України „Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – від 1991 року. - №53. – Ст. 793
152. Калашников С.В. Система конституционных гарантий обеспечения прав и свобод граждан в условиях формирования в России гражданского общества // Государство и право. - №10. – 2002. – С.17-22
153. Хартия Сообщества об основных социальных правах работников (Страсбург, 1989) // Право Европейского Союза: сборник документов / Сост. П.Н. Бирюков. Воронеж, 2001. – С.256-260
154. Шмельова Г. Юридичний механізм забезпечення прав людини (загальнотеоретична характеристика) // Право України. – 1994. - №10. – С.49-51
155. Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран. Учебное пособие. М. “ФОРУМ” – “ИНФРА-М”, 1999. – 488с.
156. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704с.
157. Теорія держави і права: Навч.посіб. / Олійник А.Ю., Гусарєв С.Д., Слюсаренко О.Л.; Нац. акад. внутр. справ України. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 176с.
158. Скобелкин В.Н. Юридические гарантии трудовых прав рабочих и служащих, М., «Юридическая литература», 1969 . – 184с.
159. Козлова Е.И., Кутафин О.Е. Конституционное право Российской Федерации: Учебник. - М.: Юристъ, 1996. – 480с.
160. Лексин В. Швецов А. Социальные обязательства государства, социальная политика и социальные реформы // Российский экономический журнал. – 2001. - №1. – С.38-52
161. Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка. М., 1996. – 795с.
162. Виступ Голови Верховної Ради України Володимира Литвина від час закриття п’ятої сесії Верховної Ради України четвертого скликання 2 липня 2004 року // Голос України. – 2004. – С.1-2
163. Системность законодательства как фактор повышения его качества // Государство и право. – 2002. - №8. – С. 5-15.
164. Закон України „Про пенсії за особливі заслуги перед Україною” від 1 червня 2000 року №1767-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 35. - Ст.289
165. Закон України „Про зайнятість населення” від 1 березня1991 року № 803-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 14. - Ст.170
166. Шемшученко Ю. Правові чинники формування соціально-економічної моделі України // Вісник Національної Академії наук України. – 2001. - №3. – С.7-11
167. Закон України „Про реабілітацію інвалідів” від 6 жовтня 2005 року 2961-IV // Відомості Верховної Ради України України. – 2006. - №2-3. - Ст.36
168. Закон України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” від 2 червня 2005 року 2623-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - №26. - Ст.354
169. Закон України „Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” від 13 січня 2005 року №2342-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 6. - Ст.147
170. Концепция развития российского законодательства в целях обеспечения единого правового пространства в России // Журнал Российского права. – 2002. - №6. – С.17-31.
171. Закон України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року 966-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №38. - Ст.348 // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. - №15. – Ст.411
172. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” // Офіційний вісник України. – 1996. - №37. – Ст.1324
173. Положення „Про порядок виплати одноразової компенсації за шкоду здоров’ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям за втрату годувальника”, затверджене наказом Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 31 грудня 1996 року №28 // Офіційний вісник України. – 1997. - №2. – Ст.23
174. Постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 16 лютого 2006 року по справі №2-а-20/06
175. Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 22 лютого 2005 року по справі №22-299/2005р.
176. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України „Про Державний бюджет України на 2001 рік” та Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" і підпункту 1 пункту 1 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 20 березня 2002 року // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. - №2. – С.10-18
177. Основні напрями соціальної політики України на 1997-2000 роки, затверджені Указом Президента України від 18 жовтня 1997 року №1166/97 // Урядовий кур’єр. - 1997.– № 202-203.– 30 жовтня.
178. Основні напрями соціальної політики України на період до 2004 року, затверджені Указом Президента України від 24 травня 2000 року №717/2000 // Офіційний вісник України. - 2000.– № 4.– Ст. 858.
179. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, затверджена Указом Президента України від 11 червня 1998 року // Урядовий кур’єр. – 1998. – 18 червня
180. Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затверджена Законом України від 18 березня 2004 року // Урядовий кур’єр України. – 2004. – 20 квітня
181. Закон України „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Кон