ДЕРЖАВНА ДОПОМОГА СІМ’ЯМ З ДІТЬМИ ЯК ФОРМА СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП.........................................................................................................................2
РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОЇ
ДОПОМОГИ СІМ’ЯМ З ДІТЬМИ
1.1. Державна допомога сім’ям з дітьми як інститут права соціального забезпечення...................................................................................................... 9
1.2. Значення державної допомоги сім’ям з дітьми в сучасних умовах розвитку держави і суспільства (у контексті європейського досвіду).........................49

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НАДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ
ДОПОМОГИ СІМ’ЯМ З ДІТЬМИ
2.1. Види і форми державної допомоги сім’ям з дітьми....................................... 70
2.2. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми.. ......98

РОЗДІЛ 3. РОЗМІРИ ТА ГАРАНТІЇ НАДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ
ДОПОМОГИ СІМ’ЯМ З ДІТЬМИ
3.1. Розміри державної допомоги сім’ям з дітьми...............................................131
3.2. Гарантії при наданні державної допомоги сім’ям з дітьми......................... 146

ВИСНОВКИ.......................................................................................................... 159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................... 167

ВСТУП

Актуальність теми. Соціально-правове дослідження державних допомог сім’ям з дітьми є актуальним як у загальнотеоретичному, так і у практичному (прикладному) плані. Термін державна допомога сім’ям з дітьми, який фіксує необхідність державної підтримки осіб, що знаходяться у соціально вразливому становищі, належить до числа широко вживаних у юридичній та суспільствознавчій літературі. Тому теоретичний аналіз змісту цього поняття є, безумовно, важливим.
Окрім того, поруч із загальнотеоретичним, чинником актуальності такого дослідження є сучасна ситуація соціально-політичного розвитку України, яка проголосила себе соціальною правовою державою. Оскільки вищою цінністю такої держави виступає особистість та її права, проблематика повноцінної реалізації державних допомог сім’ям з дітьми має безпосередній стосунок до формування умов гідного людини життя, її соціального захисту. Врахування соціально-політичних та економічних факторів розвитку державних допомог сім’ям з дітьми стає одним із елементів результативності державних реформ.
Слід відзначити, що це цілком відповідає сучасній міжнародній практиці соціального захисту людини у високорозвинутих країнах. Україна, яка проголосила пріоритетним напрямком зовнішньої політики курс на зближення з Європейським Союзом, узяла тим самим відповідні зобов’язання щодо забезпечення реалізації прав людини. Серед них – право на соціальний захист, яке набуває особливого значення в умовах ринкових перетворень. Сьогодні можна стверджувати, що спад економічного розвитку, недостатня соціально-правова захищеність широких верств населення, їх зубожіння та непевність у майбутньому, збільшує залежність людини від соціальної політики держави і спонукає останню приділяти пильну увагу розробці системи соціального захисту різних категорій населення.
Українська держава на законодавчому рівні виокремила соціально вразливу категорію із числа непрацездатного населення – неповнолітніх дітей, а з ними – і сім’ю, в якій вони утримуються й виховуються. Цим визначені пріоритети соціальної політики України, визнана перевага загальнолюдських (зокрема – сімейних) цінностей перед іншими.
Саме з сім’єю пов’язані такі чинники життєздатності суспільства, як генетичний, інтелектуальний, етнічний фонди, а також якість фізичного і духовного здоров’я, зв’язок поколінь, збереження моральних та культурних цінностей, забезпечення необхідного рівня соціального порядку. Українська держава визнає сім’ю головною структурною одиницею суспільства, а однією з її головних функцій, в свою чергу, – функцію народження і виховання дітей.
Вищезазначені обставини зумовлюють нагальність дослідження соціально-правового захисту шляхом надання державних допомог сім’ям з дітьми і обумовлюють актуальність нашого дослідження.
Ступінь дослідженості тематики дисертаційної роботи можна кваліфікувати як недостатній стосовно сучасного стану правової науки та завдань реформування українського суспільства. Хоча ця проблема частково розглядалася деякими науковцями при аналізі загальних проблем права соціального забезпечення. Серед праць українських науковців, які ґрунтовно займались окремими проблемами теорії права соціального забезпечення та визначення його місця в сучасній системі права України виділяються дослідження В.М. Андріїва, Н.Б. Болотіної, І.М. Сироти, Б.І. Сташківа, Б.С. Стичинського. За останні роки за близькими до тематики дисертаційної роботи темами в Україні було захищено декілька дисертацій на здобуття вченого ступеня кандидата юридичних наук: В.М. Андріїва, Б.І. Сташківа, Б.С. Стичинського, С.М. Сивак, Н.М. Стаховської, Т.З. Герасиміва. Проте комплексних досліджень проблематики інституту державних допомог в Україні не провадилося.
Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження проводилося відповідно до планів наукових досліджень кафедри трудового, екологічного та аграрного права, а також науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України Національного університету внутрішніх справ.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі комплексного аналізу наукової юридичної літератури з питань соціального забезпечення та захисту громадян взагалі і сімей з дітьми – зокрема, а також відповідного національного законодавства та правозастосовчої практики з’ясувати основні проблеми правового регулювання і фактичної реалізації державної допомоги сім’ям з дітьми, виробити пропозиції щодо удосконалення законодавства та правозастосовчої практики з питань соціально-правового захисту сім’ї з дітьми.
Досягнення зазначеної мети проводилось в процесі вирішення таких основних завдань:
- дослідження місця інституту допомог в системі права соціального забезпечення України;
- аналізу фактичного стану соціально-правового захисту сімей з дітьми у сучасній Україні;
- розкриття змісту основних юридичних термінів, понять та категорій, які застосовуються у процесі аналізу правовідносин, що складаються з приводу надання державою допомоги сім’ям з дітьми;
- аналізу закордонного досвіду надання державної підтримки сім’ям з дітьми;
- з’ясування соціально-правової суті конкретних видів та форм державної допомоги сім’ям з дітьми у контексті сучасної соціальної політики держави;
- виявлення недоліків і суперечностей та їх причин, які спостерігаються у процесі практичної реалізації права сімей з дітьми на державну допомогу;
- обгрунтування конкретних пропозицій і рекомендацій по удосконаленню законодавства та правозастосовчої практики з питань соціально-правового захисту сім’ей з дітьми.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини в сфері реалізації соціально-правового захисту сімей з дітьми.
Предметом дослідження є законодавство і практика його застосування з питань надання державної допомоги сім’ям з дітьми, вітчизняний і зарубіжний досвід та погляди вчених на даний правовий інститут.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає діалектичний метод пізнання правових явищ. В дисертації також використовувались наступні методи: формально-логічний, системно-структурний (засоби формальної логіки, поєднані з використанням системно-структурного методу дослідження, надали можливість проаналізувати інститут державних допомог сім’ям з дітьми як цілісне правове явище та визначити специфічні риси та загальні ознаки гарантій при наданні державних допомог сім’ям з дітьми), порівняльний (при аналізі вітчизняного законодавства та законодавства окремих зарубіжних країн), історичний (сучасний стан нормативного регулювання соціально-правового захисту громадян розглядається як результат розвитку національного законодавства, що дозволяє дослідити перспективи розвитку інституту державних допомог сім’ям з дітьми). Комплексний підхід до використання вищезазначених методів дозволив всебічно розглянути стан та механізм надання державних допомог сім’ям з дітьми і сформулювати пропозиції щодо вдосконалення його правового регулювання, а також для подальшого розвитку теоретичної думки в цьому напрямку. Теоретичні висновки й практичні рекомендації ґрунтуються на вимогах логіки щодо визначеності, послідовності та несуперечності суджень.
Науково-теоретичну базу дослідження становлять праці українських і російських вчених у сфері права соціального забезпечення, теорії держави та права, адміністративного права, трудового права, та деяких інших галузей права: С.С. Алексєєва, В.С. Андрєєва, В.М. Андріїва, К.С. Батигіна; Я.І. Безуглої, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, К.Н. Гусова, І.В. Гущіна, А.Д. Зайкіна, І.Д. Згоржельського, Р.І. Іванової, Б.О. Кістяківського, Л.І. Лазор, О.Є. Мачульської, М.І. Полупанова, О.І. Процевського, П.М. Рабиновича, І.М. Сироти, Б.І. Сташківа, Б.С. Стичинського, В.А. Тарасової, Ю.О. Тихомирова, Е.Г. Тучкової, Я.М. Фотеля, Г.І. Чанишевої, В.Ш. Шайхатдінова та інших. При розгляді окремих питань дослідження були використані також відповідні праці зарубіжних науковців.
Нормативну та емпіричну базу дослідження становлять: Конституція України, законодавчі акти України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, а також окремі правові акти зарубіжного законодавства та міжнародно-правові акти в сфері прав людини, соціальної політики та соціального забезпечення, а також статті практичних працівників сфери соціального захисту населення та власний фаховий досвід дисертантки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній галузевій науці на дисертаційному рівні проведений комплексний соціально-правовий аналіз державних допомог сім’ям з дітьми, з метою виявлення його місця, ролі і значення в сфері соціального захисту сімей, які мають неповнолітніх дітей, а також виявлені деякі факти невідповідності практичної реалізації вітчизняної соціальної політики в цій сфері міжнародним та внутрішньополітичним зобов’язанням.
В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:
1. Зроблено висновок, що важливим інститутом права соціального забезпечення є інститут державної допомоги сім’ям з дітьми, суть якого полягає передусім у виконанні демографічної функції правом соціального забезпечення, у поліпшенні матеріального становища сімей з дітьми та створенні найсприятливіших умов для розвитку підростаючого покоління.
2. Отримало подальший розвиток розуміння сутності соціальної держави та соціальної політики держави.
3. Дістало подальший розвиток уявлення про предмет, метод, функції, принципи права соціального забезпечення.
4. Запропоновано власне поняття “державна допомога сім’ям з дітьми”, під яким дисертантка розуміє грошові виплати сім’ям з дітьми у визначених державою випадках, що виплачуються щомісяця, одноразово або періодично з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, з Державного бюджету та інших бюджетів визначених законом, з метою поліпшення матеріального становища сімей з дітьми та створення найсприятливіших умов для розвитку підростаючого покоління.
5. Вперше запропоновано класифікацію державних допомог сім’ям з дітьми за наступними підставами: за колом осіб, на яких вони поширюються; за джерелом фінансування; за тривалістю виплат; за суб’єктами отримання допомоги; за юридичною силою правового акту.
6. Вперше досліджено гарантії при наданні державних допомог сім’ям з дітьми.
7. На основі проведеного аналізу діючого законодавства та правозастосовчої практики з питань надання різних видів державних допомог сім’ям з дітьми сформульовано і обгрунтовано низку пропозицій щодо їх вдосконалення.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації положення можуть бути використані в: правотворчій та правозастосовчій практиці, спрямованій на підвищення рівня правового та соціального захисту сімей з дітьми, на посилення охорони та захисту їх прав, свобод і законних інтересів; навчальному процесі – при підготовці лекцій і семінарських занять з права соціального забезпечення, розробці посібників та методичних рекомендацій; науковій роботі – при подальшому науково-теоретичному дослідженні проблематики державних допомог сім’ям з дітьми як важливої складової соціально-правового захисту людини.
Апробація результатів дисертації. Наукові положення, теоретичні висновки і практичні рекомендації, які містяться в роботі доповідалися на республіканських конференціях “Проблеми матеріальної та духовної культури народів Криму та Північного Причорномор’я від часів античності до наших днів” (Сімферополь, жовтень 2001 р., квітень 2002 р.), на ІV звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького та курсантського складу Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (31 травня 2002 р.), а також на науково-практичній конференції „Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки” (Сімферополь, 19-20 травня 2003 р.).
Публікації. Результати дисертації оприлюднені у семи статтях у наукових журналах та збірниках наукових праць, три з яких – у фахових виданнях, а також у матеріалах наукових і науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається із трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 183 сторінки. Список використаних джерел складається із 208 найменувань і займає 17 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. У будь-якій промислово-розвинутій цивілізованій державі, де існують ринкові відносини, соціальне забезпечення займає важливе місце в системі гарантій здійснення прав і свобод громадян. Оскільки ринкова економіка сама по собі не породжує механізмів соціального захисту населення, тому завдання створення системи соціального захисту своїх громадян повинна виконувати держава, яка досягла певного ступеня соціально-економічного та правового розвитку і яка усвідомлює своє значення щодо нормального функціонування суспільства. Держава, яка забезпечує своїм громадянам на підставі закону гідний рівень життя і вільний розвиток є соціальною. Вона створює систему соціального забезпечення, бере участь у фінансуванні пенсій, допомог, компенсацій, медичних та інших соціальних послуг.
2. До предмета права соціального забезпечення необхідно віднести наступні основні групи соціально-розподільних відносин: пенсійні відносини із забезпечення фізичних осіб пенсіями за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, за вислугу років та соціальними пенсіями, а також відносини по довічному утриманню суддів; відносини із забезпечення державними дотаціями сімей з дітьми, допомогою по тимчасовій непрацездатності, по безробіттю, на поховання, адресною соціальною допомогою непрацездатним громадянам з мінімальними доходами; відносини по забезпеченню грошовими і натуральними допомогами та компенсаційними виплатами за умови, що вони надаються тим категоріям осіб, які за нормами права соціального забезпечення підлягають матеріальному забезпеченню; відносини з надання означеним категоріям осіб гуманітарної допомоги; відносини з надання фізичним особам соціальних послуг, а саме: стаціонарне обслуговування громадян похилого віку та інвалідів у будинках-інтернатах та інших соціальних закладах; надання соціальних послуг за місцем проживання пенсіонерам та одиноким непрацездатним громадянам територіальними центрами та відділеннями соціальної допомоги вдома сфери соціального захисту населення; забезпечення населення протезно-ортопедичними виробами; забезпечення інвалідів автомобілями; медична, професійна і соціальна реабілітація інвалідів; забезпечення непрацюючих пенсіонерів санаторно-курортними путівками; надання тимчасового притулку безпритульним; відносини з надання громадянам субсидій та пільг за системою соціального забезпечення; відносини процедурного і процесуального характеру щодо встановлення юридичних фактів, реалізації права на соціальний захист, а також у зв’язку із захистом порушених прав у сфері соціального забезпечення.
3. Стосовно методів правового регулювання необхідно зазначити, що по-перше, будь-яка галузь права має не один, а декілька методів, які у сукупності складають відповідну методологію правового регулювання. По-друге, кожний метод складається з способів, прийомів і засобів правового регулювання. По-третє, у праві соціального забезпечення використовуються два основні методи регулювання: імперативний і диспозитивний. По-четверте, сфера соціально-забезпечувальних правовідносин має характер інтенсивного правового регулювання, характеризується високим рівнем юридичної напруги: формалізацією і чіткою деталізацією усіх сторін соціально-забезпечувальних правовідносин – встановленням суб’єктів, їхнього правового статусу, підстав, умов та порядку надання соціальних виплат та послуг, збору страхових внесків на обов’язкове державне соціальне страхування.
4. Вбачається, що на сьогоднішньому етапі розвитку українського суспільства функції права соціального забезпечення повинні мати дворівневу структуру – загально-соціальні та спеціальні юридичні. До загально-соціальних функцій слід віднести політичну, економічну, демографічну, виховну, реабілітаційну, охорони здоров’я населення. До спеціально-юридичних – регулятивну і охоронну.
5. До принципів права соціального забезпечення відносимо: по-перше, загальність, по-друге, фінансування за рахунок обов’язкових страхових внесків чи державного бюджету, по-третє, диференціація видів, умов і рівня забезпеченості, по-четверте, гарантованість рівня соціального забезпечення не нижче від прожиткового рівня, по-п’яте, багатоманітність видів соціального забезпечення, по-шосте, системність правового регулювання відносин в сфері соціального забезпечення громадян, по-сьоме, охорона та захист прав і законних інтересів громадян на соціальне забезпечення.
6. Важливим інститутом права соціального забезпечення є інститут державної допомоги сім’ям з дітьми, суть якого полягає перед усім у виконанні демографічної функції права соціального забезпечення, у поліпшенні матеріального становища сімей з дітьми та створенні найсприятливіших умов для розвитку підростаючого покоління.
7. Під державною допомогою сім’ям з дітьми розуміються грошові виплати сім’ям з дітьми у визначених державою випадках, що виплачуються щомісяця, одноразово або періодично з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, з Державного бюджету та інших бюджетів визначених законом, з метою поліпшення матеріального становища сімей з дітьми та створення найсприятливіших умов для розвитку підростаючого покоління.
8. Класифікацію державних допомог сім’ям з дітьми, на нашу думку доцільно проводити за наступними підставами:
- за колом осіб, на яких вони поширюються;
- за джерелом фінансування;
- за тривалістю виплат;
- за суб’єктами отримання допомоги;
- за юридичною силою правового акту.
У залежності від кола осіб, на яких вони поширюються, допомоги сім’ям з дітьми поділяються на: загальні, тобто такі, що стосуються усіх сімей з дітьми, право на яких пов’язане з появою або наявністю в складі сім’ї неповнолітньої дитини (допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, одноразова допомога при народженні дитини, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) та спеціальні, які призначаються окремим сім’ям з дітьми за існування певних умов, таких як співвідношення сукупного доходу та прожиткового мінімуму (допомога малозабезпеченим сім'ям, допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням) або наявність у дітей спеціального правового статусу (допомога дітям-інвалідам, допомоги дітям, які постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС, щомісячні допомоги ВІЛ-інфікованим дітям) або особливого соціального статусу матері (допомога на дітей одиноким матерям).
У залежності від джерела фінансування допомоги сім’ям з дітьми поділяються на такі, що надаються з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам (допомога по вагітності та пологам, допомога при народженні дитини, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною або по догляду за дитиною віком до трьох років або дитини-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною), такі, що надаються за рахунок коштів Державного бюджету (допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, одноразова допомога при народженні дитини, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога на дітей одиноким матерям, допомога малозабезпеченим сім'ям, допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам), та такі, що надаються за рахунок коштів бюджетів Збройних Сил, Прикордонних військ, Служби безпеки України, військ цивільної оборони, інших військових формувань та органів внутрішніх справ (допомога у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам з числа військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Служби безпеки України, військ цивільної оборони, інших військових формувань та з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ).
У залежності від тривалості виплат допомоги сім’ям з дітьми поділяються на одноразові, тобто ті, що надаються одноразово при настанні певної події (одноразова допомога при народженні дитини), щомісячні, тобто, які призначаються на тривалий час та виплачуються регулярно (допомоги у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога на дітей, що знаходяться під опікою та піклуванням, допомога на дітей одиноким матерям, допомога малозабезпеченим сім’ям), та періодичні (допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю по догляду за хворою дитиною або по догляду за дитиною до трьох років чи за дитиною-інвалідом до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною).
У залежності від суб’єкта отримання державної допомоги сім’ям з дітьми поділяються на ті, де суб’єктом виступає мати дитини (допомога в зв’язку з вагітністю та пологами, допомога на дітей одиноким матерям); сім’я в цілому (допомога при народженні дитини, допомога малозабезпеченим сім’ям); один з представників сім’ї, а саме особа, яка безпосередньо здійснює догляд за дитиною (допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років або дитиною-інвалідом); сама дитина (допомога на дітей, які знаходяться під опікою та піклуванням, соціальна допомога дітям-інвалідам, допомога ВІЧ-інфікованим дітям, транспортні та інші пільги).
У залежності від юридичної сили правового акту допомоги сім’ям з дітьми поділяються на такі, що закріплені в законодавчих актах України, такі, що закріплені в нормативно-правових актах Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств та такі, що закріплені в міжнародних договорах України.
9. Зважаючи на велику кількість законодавчих та нормативно-правових актів, якими регулюється соціальний захист сімей з дітьми, вважаємо, що нині існує нагальна потреба в створенні єдиного акту, в якому були б закріплені всі види державної підтримки сімей з дітьми, порядок та умови їх надання, чіткий порядок їх обчислення та виплати, встановлення державних гарантій їх реалізації. Прийняття такого акту полегшило б користування сімей з дітьми своїми правами та пільгами, підвищило б ефективність роботи працівників сфери соціального захисту і сприяло підвищенню загальної правової культури населення. Цього вимагає і реалізація принципу системності правового регулювання відносин в сфері соціального забезпечення громадян.
10. Для покращення демографічної ситуації в Україні, а також для виховання здорового (фізично і морально) молодого покоління нації необхідне введення нової, більш дієвої системи допомоги сім’ям з дітьми. При цьому, визначаючи розміри допомоги, влада повинна враховувати існуючий рівень цін та послуг, оскільки нинішній розмір недостатньо підтримує сімейний бюджет, особливо багатодітних та неповних сімей.
11. Необхідно ввести систему податкових пільг для осіб які займаються доглядом за дітьми. Надавати безпроцентні та довгострокові кредити на купівлю житла молодим сім’ям з дітьми. Спрямовувати відповідний відсоток державного бюджету на будівництво житла для молодих сімей з дітьми.
12. Утворити та впровадити в діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування комплексну систему моніторингу соціально-економічного потенціалу кожної української сім’ї, яка виховує дітей для надання необхідної та своєчасної допомоги.
13. Забезпечити існування достатньої кількості державних дошкільних закладів та належного їх фінансування. Оплата за користування цими закладами повинна бути часткової та диференційованою в залежності від матеріального становища сім’ї.
14. Необхідно застосувати в Україні досвід Бельгії в сфері надання допомог сім’ям з дітьми, а саме забезпечити ріст розміру допомоги при зростанні порядкового номеру дитини, тобто перша дитина, друга і т.д., а також при збільшенні віку дитини.
15. Рівень розвитку свободи та демократії в суспільстві визначається не тільки формальним визнанням владою пріоритетності прав і свобод людини та встановленням широкого кола прав і свобод людини і громадянина, але й багатьма іншими факторами. Найважливішим серед них являється наявність діючого, ефективного державного механізму реалізації прав, свобод та законних інтересів, який включає гарантії їх захисту.
16. Рівень реальності прав і свобод прямо пропорційний рівню їх гарантованості в усіх сферах суспільного життя. Кожне право має свою з точки зору предметної конкретизації систему гарантій.
17. До числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Зазначено, що основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом.
18. Гарантіями при наданні державної допомоги сім’ям з дітьми є: по-перше, визнання права на соціальний захист Конституцією України; по-друге, захист материнства, батьківства та дитинства державою (що теж закріплено нормами Основного закону); по-третє, конкретизація права сім’ї на державну допомогу, насамперед, у Законі України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” та інших нормативних актах; по-четверте, законодавчо визначене коло компетентних органів, наділених функцією призначення та виплат сімейних допомог; по-п’яте, можливість судового захисту порушеного права на отримання допомоги.
19. Важливою гарантією державного захисту при наданні державної допомоги сім’ям з дітьми вважаємо судовий захист порушених прав. Оскільки, при прийнятті рішень суди самостійні та незалежні від інших гілок державної влади; специфічна функція держави – правосуддя – знаходиться у виключній компетенції судів; суди спеціально утворені для здійснення правосуддя, а для інших юрисдикційних органів правовий захист являється одним з напрямків діяльності; судовий процес усуває нерівність сторін, зникає владне начало і особи наділяються рівними можливостями відстоювати правомірність своєї позиції.
20. Враховуючи важливість судового захисту соціально-економічних і соціально-культурних прав громадян, зокрема конституційного права на соціальний захист та на захист сім'ї, дитинства, материнства і батьківства державою, необхідно створити професійні суди по розгляду трудових спорів (конфліктів) та (спорів) конфліктів з питань соціального забезпечення, які в умовах становлення правової держави стали б надійним гарантом додержання законності в сфері реалізації соціально-економічних і соціально-культурних прав громадянами. Але для цього необхідно в Трудовий кодекс України та в Соціальний кодекс України (які ще потребують розробки і прийняття) включити і процесуальні норми, які б регламентували процес судового розгляду зазначених справ. Наявність матеріальних, процедурних та процесуальних норм в межах Трудового кодексу України та Соціального кодексу України буде сприяти правильній і ефективній діяльності правозастосовчих органів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України.– 1996.– № 30.– Ст. 141.
2. Кистяковский Б. Государство правовое и социалистическое // Вопросы философии.– 1990.– № 6.– С. 139-144.
3. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации.– М.: Юрист, 1997.– 412 с.
4. Хессе Конрад. Основы конституционного права ФРГ.– М.: Юрид. лит, 1981.– 316 с.
5. Рабінович П. Соціальна сутність держави: теоретично-методологічні засади дослідження // Право України.– 2001.– № 8.– С. 41-44.
6. Приходько С. Держава і соціальний захист громадян // Право України.– 1999.– № 9.– С. 22-26.
7. Ледях И.А. Социальное государство и права человека (Из опыта западных стран) / Социальное государство и защита прав человека.– М.: Ин-т государства и права, 1994.– 147 с.
8. Сирота И.М. Право социального обеспечения в Украине: Учебник.– Х.: Одиссей, 2000.– 384 с.
9. Новікова О. Концепція соціальної політики України: Проблеми і шляхи вирішення // Соціальна політика і соціальна робота.– 1998. – № 1-2. – С. 5-6.
10. Кристоферсон Х. Социальная политика в Дании // Проблемы теории и практики управления.– 1997.– № 4.– С. 88-93.
11. Сажина М.А., Чубиков Г.Г. Основы экономической теории: учебное пособие.– М.: Экономика: Техлит, 1996.– 365 с.
12. Самуэльсон П. Экономика: В 2-х т.– М.: Ангон, Машиностроение, 1994.– Т.1.– 331 с.
13. Чиркин В.Е. Общечеловеческие ценности и современное государство // Государство и право.– 2002.– № 2.– С. 5-13.
14. Маркарьянец С. Социальное обеспечение населения: опыт Японии // Проблемы теории и практики управления.– 1997.– № 4.– С. 91-95.
15. Єрмоловська О.Ю. Соціальний захист як фактор стабілізації життєвого рівня населення в умовах трансформації економіки: Автореферат дис... канд. екон. наук.– Х., 1996.– 17 с.
16. Альтонян Е. Система соціального захисту і соціальної освіти у Фінляндії // Соціальна політика і соціальна робота. – 1998.– № 1-2. – С. 31-34.
17. Концепція соціального забезпечення населення України, затверджена постановою Верховної Ради України від 21 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України.– 1994.– № 6.– С. 32.
18. Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 роки. Послання Президента України до Верховної Ради України // Голос України.– 2000.– 2 лютого.
19. Болотіна Н. Соціальне право України: окремі теоретичні проблеми формування та розвитку // Право України.– 2000.– № 12.– С. 24-28.
20. Международное право / Под ред. Гункина Г.И.– М.:Юрид. лит.,1974.–516 с.
21. Международное право: Учебник / Отв. ред. Ю.М.Колосов, В.И.Кузнецов.– М.: Юрист, 1998.– 674 с.
22. Raidonov P. La protection internationals des droits de l’homme/ Sofia, 1970.– C. 95-122.
23. Кравченко Н.Н. Идея международно-правовой регламентации фабричного труда.– Томск, 1913.– 218 с.
24. Иванов С.И. Проблемы международного регулирования труда.– М.: Наука, 1964.– 351 с.
25. Гусов К.Н., Курилин М.Н. Международно-правовое регулирование труда.– М.: Юрид. лит., 1992.– 482 с.
26. Киселев И.Я. Международный труд.– М.: Юрист, 1997.– 594 с.
27. Право социального обеспечения: Учебное пособие / Под ред. К.Н.Гусова.– М.: Юрист, 1999.– 427 с.
28. Доморацкая Е.И. Современное состояние российского законодательства и его систематизация // Государство и право.– 1999.– № 2.– С. 23-31.
29. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Категорія “соціального права” у загальній системі права / Актуальні проблеми держави та прва: Зб. наук. праць.– Вип. 9.– Одеса, 2000.– С. 26-31.
30. Тихомиров Ю.А. Публичное право: Учебник для вузов.– М.: Статус ЛТД, 1995.– 612 с.
31. Трудовое право и социальное право России: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений /Под ред. Л.Н.Анисимова.– М.: Юрист,1999.–128 с.
32. Мамут Л.С. Социальное государство с точки зрения права // Государство и право.– 2001.– № 7.– С. 5-14.
33. Сташків Б. Функції права соціального забезпечення: вимоги сьогодення // Право України.– 2001.– № 7.– С. 66-69.
34. Яковюк І.В. Соціальна держава: питання теорії і шляхи її становлення // Автореф. дис....канд. юрид. наук.– Харків, 2000.– 19 с.
35. Чутчева О.Г. Гуманистическая направленность правового опосредования социально-обеспечительных отношений в условиях рыночной экономики // Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки: Матеріали науково-практичної конференції; м. Сімферополь, 19-20 травня 2003 р.– Харків: Нац. ун-т внутр. справ, 2003.– 239-244 с.
36. Чутчева О. Громадяни як суб’єкти соціально забезпечувальних правовідносин: теорія і практика // Право України.– 2003.– № 7.– С. 65-69.
37. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В.Лазарева.– М.: Юрист, 1999.– 642 с.
38. Сташків Б. Предмет права соціального забезпечення: погляд на проблему // Право України.– 2000.– № 9.– С. 71-75.
39. Гущин И.В. Советское право социального обеспечения: вопросы теории.– Минск, 1982.– 231 с.
40. Андреев В.С. Правовые проблемы социального обеспечения в СССР // Советское государство и право.– 1967.– № 2.– С. 31-37.
41. Караваев В.В. Что такое социальное обеспечение? // Советское государство и право.– 1968.– № 10.– С. 40-41.
42. Полупанов М.И. Право социального обеспечения – самостоятельная отрасль права // Советское государство и право.– 1976.– № 9.– С. 55-58.
43. Батыгин К.С. Отношения по социальному страхованию, входящие в предмет права социального обеспечения // Вопросы социального обеспечения.– 1976.– Вып. II.– С. 30-35.
44. Шайхатдинов В.Ш. Теория социального обеспечения. Юридический анализ.– Саратов, 1982.– 272 с.
45. Иванова Р.И., Тарасова В.А. Предмет и метод советского права социального обеспечения.– М.: Юрид. лит., 1983.– 341 с.
46. Стаховська Н.М. Відносини в праві соціального забезпечення: Автореф. ... канд. юрид. наук. / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка.– К., 2000.– 21с.
47. Стычинский Б.С. Проблемы совершенствования правового регулирования социального обеспечения граждан: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Укр. юрид. акад.– Х., 1992.– 19 с.
48. Лазор Л.І. Предмет права социального обеспечения: правовые проблемы // Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки: Матеріали науково-практичної конференції; м. Сімферополь, 19-20 травня 2003 р.– Харків: Нац. ун-т внутр. справ, 2003.– С. 181-186.
49. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В.Лазарева.– М.: Юрист, 1994.– 412 с.
50. Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х томах.– Т.1. Теория государства / Отв. ред. М.Н.Марченко.– М.: ”Зерцало”, 2000.– 416с.
51. Лившиц Р.З. Теория права: Учебник.– М.: Юрист, 1994.– 572 с.
52. Алексеев С.С. Теория права.– М.: Юрист, 1995.– 495 с.
53. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько.– М.: Юристъ, 1997.– 672 с.
54. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. М.М.Рассолова, В.О.Лучина, Б.С.Эбзеева.– М.: Юрист, 2000.– 715 с.
55. Мешеров В.Ф. О делении советского права на отрасли // Советское государство и право.– 1957.– № 3.– С. 95-99.
56. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе.– М.:Юрид. лит., 1972.– 391с.
57. Пилипенко П. Проблеми теорії трудового права.– Львів, 1999.– 192 с.
58. Алексеев С.С. О теоретических основах классификации отраслей советского права // Советское государство и право.-.1957.-№ 7.– С.101-105.
59. Сорокин В.Д. Метод правового регулирования: теоретические проблемы.– М.: Юрид. лит., 1976.– 382 с.
60. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в двух томах. Т. 1.– Свердловск, 1972.– 438 с.
61. Полупанов М.И. Право социального обеспечения – самостоятельная отрасль права // Советское государство и право.– 1971.– № 9.– С. 57-62.
62. Андреев В.С. Социальное обеспечение в СССР (правовые вопросы).– М.: Юрид. лит., 1971.– 456 с.
63. Советское пенсионное право / Под ред. М.Л.Захарова.– М.: Юрид. лит., 1974.– 419 с.
64. Гущин И.В. Метод нормативного регулирования права социального обеспечения // Советское государство и право.– 1978.– № 10.– С. 84-89.
65. Иванова Р.И. Метод советского права социального обеспечения: понятие, основные черты // Вестн. Москов. ун-та. Серия 11. Право.– 1983.– № 3.– С. 46-49.
66. Шайхатдинов В.Ш. Соотношение права социального обеспечения и трудового права // Советское государство и право.– 1979.– № 7.– С. 116-122.
67. Фогель Я.М. О методе правового регулирования в социалистическом обеспечении.– М.: Юрид. лит., 1978.– 368 с.
68. Право социального обеспечения. Практикум. Нормативные акты. Образцы документов / Под ред. Э.Г.Тучковой.– М.: Юрист, 1997.– 518 с.
69. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения.– М.:Юрист, 1977.– 491 с.
70. Болотіна Н.Б. Метод сучасного права соціального забезпечення України // Юрид. вісник.– 2001.– № 1.– С. 108-113.
71. Прилипко С. Розмежування права соціального забезпечення і трудового права // Право України.– 1999.– № 10.– С 58-61.
72. Сташків Б. Метод права соціального забезпечення: його визначення // Право України.– 2000.– № 12.– С. 37-39.
73. Сташків Б. До питання про метод права соціального забезпечення // Підприємництво, господарство та право.– 2003.– № 4.– С. 53-56.
74. Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х т.– Т. 2. Теория права / Отв. ред. М.Н.Марченко.– М.: “Зерцало”, 1998.– 642 с.
75. Теория государства и права / Под ред. Н.И.Денисова.– М.: Юрид. лит., 1967.– 489 с.
76. Фарбер И.С. О воспитательной функции общенародного права // Советское государство и право.– 1963.– № 7.– С. 37-41.
77. Смирнов В.Г. Функции советского уголовного права.– Л.: Изд-во ЛГУ, 1965.– 335 с.
78. Редько Т.Н. Функции социалистического права // Советское государство и право.– 1977.– № 5.– С. 50-54.
79. Шайхатдинов В.Ш. О системном подходе к изучению социального обеспечения // Вопросы социального обеспечения: Сборник научных трудов.– Вып. 14.– М.: Изд-во МГУ, 1983.– С. 39-45.
80. Советское право социального обеспечения / Под ред. А.Д.Зайкина.– М.: Юрид. лит., 1982.– 542 с.
81. Мачульская Е.Е. Практикум по праву социального обеспечения.– М.: НОРМА-ИНФОРМ, 1999.– 252 с.
82. Право социального обеспечения. Учебник / Под ред. К.Н.Гусова.– М.: ПБОЮЛ Грачев С.М., 2001.– 328 с.
83. Преамбула Основних напрямків соціальної політики на період до 2004 року. Схвалені Указом Президента України від 24 травня 2000 року // Офіційний вісник України.– 2000.– № 4.– Ст. 858.
84. Даль В. Толковый словарь русского языка.– М.: Наука, 1980.– Т. 3.– 548 с.
85. Толковый словарь русского языка / Под ред. Д.Н.Ушакова.– М., 1939.– Т. 3.
86. Ожегов С.И. Словарь русского языка.– М.: Наука, 1984.– 1235 с.
87. Право социального обеспечения: Учебное пособие / Под ред. К.Н.Гусова.– М.: Проспект, 2000.– 344 с.
88. Шайхатдинов В.Ш. Право социального обеспечения Российской Федерации: Учебное пособие.– Екатеринбург, 1996.– 251 с.
89. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения: Учебное пособие.– М.: Книжный мир, 1998.– 418 с.
90. Сулейманова Г.В.Социальное обеспечение и социальное страхование.– М.: Книжный мир, 1997.– 445 с.
91. Тучкова Э.Г. Право социального обеспечения. Практикум.– М.: Юрист, 1997.– 327 с.
92. Герасимів Т.З. Принципи права соціального забезпечення України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка.– К., 2002.– 15 с.
93. Закон України “Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року № 966-ХІV / Відомості Верховної Ради України. – 1999.– № 38.– Ст. 348.
94. Болотіна Н. Право соціального забезпечення України: системно-структурний аналіз // Право України.– 2001.– № 5.– С. 24-29.
95. Правове положення неповнолітніх в Україні: Збірник нормативних актів.– Харків: Еспада, 2002.– 576 с.
96. Декларація про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї та жінок, схвалена Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1999 р. № 475-ХІV // Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України “Людина і праця”.– 1999.– 3 квітня.
97. Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради України.– 1993.– №5. – Ст. 21.
98. Указ Президента України від 12 листопада 1999 р. № 1460/99 “Про заходи щодо поліпшення становища багатодітних сімей” // Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України “Людина і праця”.– 1999.– 10 грудня.
99. Сирота И.М. Все о пенсиях, пособиях, социальной защите граждан Украины.– Х.: Одиссей, 1999.– 464 с.
100. Коллонтай А.М. Избр. Статьи и речи.– М.: Политиздат, 1972.– 247 с.
101. Згоржельский И.П. Выплаты на детей: функции и направления развития // Проблемы развития социального обеспечения на современном этапе.– М., 1980.– С. 45-49.
102. Закон України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 року // Офіційний вісник України.– 2001.– № 9.– Ст. 1.
103. Human Rights in the World Community. Ed. R.P. Claude and B.U.Weston.– Philadelphia, 1989.
104. Дікон Боб та інші. Глобальна соціальна політика / Міжнар. орг. й майбутнє соц. добробуту / Б.Дікон, М.Халс, П.Стабс. Пер. з англ. А.Олійник та інші.– К.: Основа, 1999.– 346 с.
105. Андріїв В. Чи захистить система соціального страхування людину // Право України.– 2001.– № 7.– С. 32-33.
106. Мачульская Е.Е. Право на социальное обеспечение – естественное и неотъемлемое право человека // Вестник Московского университета. Сер. 11, Право.– 1998.– № 5.– С. 53-64.
107. Прилипко С.М. Право на соціальне забезпечення в умовах ринкової економіки // Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки: Матеріали науково-практичної конференції; м. Сімферополь, 19-20 травня 2003 р.– Харків: Нац. ун-т внутр. справ, 2003.– С. 202-208.
108. Сташків Б. Зміст соціально забезпечувальних правовідносин // Право України.– 2003.– № 6.– С. 66-70.
109. Медушевский А.Н. Сравнительное конституционное право и политические институты: Курс лекций.– М.: ГУ ВШЭ, 2002.– 512 с.
110. “Social Policy Research for Development”. Report prepared for the ODA’s Economic and Social Committee for Overseas Development (ESCOR).
111. Сіленко А. Політико-правові аспекти розвитку соціальної сфери забезпечення прав людини // Право України.– 1999.– № 11.– С. 30-32.
112. Вірич О. Подолання бідності: стратегія і тактика // Соціальний захист.– 2001.– № 10.– С. 12-13.
113. Україна: Поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 роки. Послання Президента України до Верховної Ради України // Голос України.– 2000.– 2 лютого.
114. Основні напрями соціальної політики на період 1997-2000 рр. // Уряд. кур’єр.– 1997.– № 202-203.– 30 жовтня.
115. Опришко В. Для чого Україні Рада Європи // Право України.– 1997.– № 6.– С. 70-75.
116. Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы, реальность.– М.: Юрид. лит., 1991.– 156 с.
117. Присяжнюк Т. Система Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини – унікальний інструмент захисту порушених прав // Право України.– 2001.– № 6.– С. 32-37.
118. Европейская социальная хартия: Справочник: Пер. с фр.– М.: Междунар. отношения, 2000.– 264 с.
119. Равенство мужчин и женщин в Европейской Социальной Хартии / Сер. Права человека. Монографии по Социальной Хартии.– № 2.– Издательство Совета Европы, 1999.– 156 с.
120. Зубченко Л. Социальная поддержка семей в Бельгии // Человек и труд.– 1995.– № 12.– С. 72-73.
121. Вегера С. Створення суспільства для всіх // Соціальний захист.– 2001.– № 10.– С. 7-9.
122. Лавриненко Н.В., Небоженко В.С. Роль семьи в трудовом воспитании.– Киев: Наук. думка, 1988.– 64 с.
123. Соціологія: Підручник / Під заг. ред. проф. В.П.Андрущенка, проф.. І.П. Горлача.– Харків-Київ, 1998.– 624 с.
124. Україна у цифрах у 2000 році: Корот.стат. довід./ Держкомстат України.– К.: Техніка, 2001.– 256 с
125. Азарова Е.Г. Проблемы равноправия женщины и мужчины в социальном обеспечении в СССР.– М.: Наука, 1989.– 165 с.
126. Статистичний щорічник України за 2000 рік.– Київ.: Техніка, 2001.– 598 с.
127. Харківська область в 2000 р.– Харків, 2001.– 484 с.
128. Право социального обеспечения: Учебное пособие / Под ред. К.Н.Гусова.– М.: Проспект, 2000.– 344 с.
129. Иванкина Т.В., Чернышева Е.Ф. Государственная помощь семьям, имеющим детей.– М.: Юрид. лит., 1985.– 112 с.
130. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 22 березня 2001 року № 2334-ІІІ / Відомості Верховної Ради України.– 2001.– № 20.– Ст.102.
131. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 4 липня 2002 року № 49-IV // Офіційний вісник України.– 2002.– № 31.– Ст. 1448.
132. Закон України “Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік від 15 листопада 2001 року № 2780-ІІІ / Урядовий кур’єр.– 2001.– 6 грудня.
133. Закон України “Про державний бюджет України на 2003 рік” / Офіційний вісник України.– 2003.– № 2.– Ст. 43.
134. Закон України „Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” від 16 січня 2000 року № 1768-ІІІ // Відомості Верховної Ради України.– 2000.– № 35.– Ст. 290.
135. Про розміри державної допомоги сім’ям з дітьми у 2001 році. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 січня 2001 р. № 14 // Людина і праця.– 2001.– № 2.– С. 8-9.
136. Синчук С. Теорія соціального ризику за правом соціального забезпечення // Право України.– 2003.– № 3.– С. 55-59.
137. Закон України „Про внесення змін до деяких законів України з питань надання допомоги малозабезпеченим сім’ям” від 24 жовтня 2002 року // Офіційний вісник України.– 2002.– № 46.– Ст. 2090.
138. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” від 9 липня 2003 р. № 1045-IV // Голос України.– 2003.– № 139.– 29 липня.
139. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням і похованням” від 18 січня 2001 р. № 2240-ІІІ // Офіційний вісник України.– 2001.– № 8.– Ст. 1.
140. Закон України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” // Відомості Верховної Ради.– 2001.– № 1.– Ст. 2.
141. Вісник Конституційного Суду України.– 1999.– № 4.– С. 19-24.
142. Декрет Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26 грудня 1992 року № 13-92 (з наступними змінами) / Налоговое право Украины: Юридический справочник.– 2-е изд.– Одесса: Изд. Центр ООО Студия “Негоциант”, 2000.– 492 с.
143. Качан Л. Від родини до України. Адресна державна підтримка сімей з дітьми // Соціальний захист.– 2001.– № 8.– С. 23-27.
144. Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19 листопада 1992 року № 2801-ІІ // Відомості Верховної Ради України.– 1993.– № 4.
145. Постанова Кабінету Міністрів України “Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань” від 17 серпня 1998 року № 1303 // Офіційний вісник України.– 1998.– №33.– Ст. 1241.
146. Порядок направлення потерпілих дітей до місця лікування (реабілітації) й оздоровлення та здійснення у зв’язку з цим компенсаційних виплат. Затверджений наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 8 лютого 1999 р. № 41 // Офіційний вісник України.– 1999.– № 13.– Ст. 532.
147. Указ Президента України “Про пільги дітям, які перенесли хімічну інтоксикаційну алопецію, у медичному обслуговуванні” від 12 квітня 1995 року № 304/95 // Державний вісник України.– 1995.– № 7-8 (9-10).– С. 571.
148. Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 року № 875-12 // Голос України.– 1991.– 27 квітня.
149. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення” від 3 березня 1998 року № 155/98 // Відомості Верховної Ради України.– 1998.– № 35.– С. 235.
150. Закон України „Про дошкільну освіту” від 11.07.2001 року № 2628-ІІІ // Вісник Верховної Ради України.– 2001.– № 49.– Ст. 259.
151. Постанова Кабінету Міністрів України “Про додаткові соціальні гарантії для малозабезпечених сімей з хворими дітьми та з дітьми першого та другого року життя” від 8 лютого 1994 року № 66 / Збірник нормативних актів з питань охорони здоров’я.– Х.: Прапор, 1995.– 120 с.
152. Положення про дошкільний навчальний заклад, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 року № 305 // Урядовий кур’єр.– 2003.– № 51.– 19 березня.
153. Постанова Кабінету Міністрів України “Про плату за навчання у державних школах естетичного виховання дітей” від 6 липня 1992 року № 374 // Зібрання постанов Уряду України.– 1992.– № 7.– Ст. 173.
154. Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 19 грудня 1991 року // Відомості Верховної Ради України.– 1992.– № 13.– Ст. 178.
155. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26 квітня 2001 року № 2400/ІІІ // Соціальний захист.– 2001.– № 6.– С. 3-4.
156. Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажу та пошти залізничним транспортом України. Затверджено наказом Міністерства Транспорту України від 28 липня 1998 року № 297 // Офіційний вісник України.– 1998.– № 40.– Ст. 1506.
157. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми // Офіційний вісник України.– 2001.– № 52.– Ст. 2365.
158. Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” від 16 березня 2002 року № 343 // Соціальний захист.– 2002.– № 4.– С. 10-11.
159. Постанова Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми” від 25 грудня 2002 року № 1951 // Офіційний вісник України.– 2002.– № 52.– Ст. 2372.
160. Про затвердження Порядку встановлення плати для батьків за перебування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах. Наказ Міністерства освіти і науки України від 21 листопада 2002 року N 667 // Офіційний вісник України.– 2002.– № 50.– Ст.. 2269.
161. Постанова Кабінету Міністрів України "Про невідкладні питання діяльності дошкільних та інтернатних навчальних закладів" від 26.08.2002 N 1243 // Офіційний вісник України.– 2002.– № 35.– Ст. 1650.
162. Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” від 24 січня 1995 року № 20/95-ВР // Голос України.– № 36.– 23 лютого 1995 року.
163. Про порядок безко