ІВАНОВА Ганна Сергіївна. ДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПРОСТУПОК ЯК ПІДСТАВА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ПРОКУРАТУРИ

brief description

ІВАНОВА Ганна Сергіївна. Назва дисертаційної роботи: "ДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПРОСТУПОК ЯК ПІДСТАВА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ПРОКУРАТУРИ"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
На правах рукопису
ІВАНОВА ГАННА СЕРГІЇВНА
УДК 349.22:331.108.62:347.963
ДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПРОСТУПОК ЯК ПІДСТАВА
ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ПРОКУРАТУРИ
Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник –
доктор юридичних наук, професор,
Прилипко Сергій Миколайович
Харків – 2016
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………...3
ВСТУП………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНА І СВІТОВА ПРАВОВІ ТРАДИЦІЇ
ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ
ПРОКУРАТУРИ …………………………………………………………….12
1.1. Ґенеза правового регулювання дисциплінарної відповідальності
працівників прокуратури в Україні………………………………….............12
1.2. Правові стандарти дисциплінарної відповідальності працівників
прокуратури в зарубіжних країнах…………………………………………..46
Висновки до розділу 1……………………………………………...………..74
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВА СУТНІСТЬ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ
ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРОКУРОРА І ПОРЯДОК ПРИТЯГНЕННЯ
ДО НЕЇ ………………………………………………………………………..83
2.1. Поняття і суттєві особливості дисциплінарної відповідальності
прокурора……………………………………………………………………...83
2.2. Поняття і стадії дисциплінарного провадження щодо
прокурора…………………………………………………………………….108
2.3. Правові принципи дисциплінарного провадження щодо
прокурора………………………………………………………….................130
Висновки до розділу 2……………………………………………………...144
РОЗДІЛ 3. ВИДИ ДИСЦИПЛІНАРНИХ ПРОСТУПКІВ ПРОКУРОРІВ
3.1. Порушення прокурором загальних обов’язків………………………..148
3.2. Порушення прокурором службових обов’язків…………...………….167
Висновки до розділу 3……………………………………………...............180
ВИСНОВКИ……………………………………………………..…………..183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...190
3
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АРК – Автономна Республіка Крим
ВРЮ – Вища рада юстиції
КЗпП України – Кодекс законів про працю України
КДКП – Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів
КК України – Кримінальний кодекс України
КМУ – Кабінет Міністрів України
КПК України – Кримінальний процесуальний кодекс України
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
МОП – Міжнародна організація праці
Нацагентство – Національне агентство з питань запобігання корупції
ПАРЄ – Парламентська асамблеяРади Європи
РФ – Російська Федерація
ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс Україн
4
ВСТУП
Проголошення України правовою державою визначає основний
вектор розвитку сучасної політико-правової доктрини, відповідно до якого
мають бути створені ефективно діюче законодавство й система органів, що
гарантували б реальне виконання їх приписів, спрямованих на дотримання
головного обов’язку держави – забезпечення прав та свобод людини і
громадянина. Вагома роль у досягненні цієї мети відводиться прокуратурі
як державній інституції, що здійснює встановлені Конституцією України
функції (підтримання державного обвинувачення в суді; представництво
інтересів громадянина або держави в суді; нагляд за додержанням законів
органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання,
досудове слідство; нагляд за дотриманням законів при виконанні судових
рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів
примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи
громадян) з метою захисту прав та свобод людини, загальних інтересів
суспільства й держави.
Засадничою умовою належного виконання завдань, покладених на
прокуратуру України, є високий рівень службової дисципліни її посадових
осіб. Цей рівень ґрунтується на усвідомленні й переконанні кожного
прокурора в необхідності добросовісного й сумлінного виконання
покладених на нього обов’язків, в особистій відповідальності за доручену
справу й забезпечується шляхом: (а) додержання чинного законодавства у
службовій діяльності та безумовного виконання правил внутрішнього
службового розпорядку; (б) підтримання високого рівня своєї кваліфікації;
(в) виховання керівниками у своїх підлеглих високих професійних і
ділових якостей, належного ставлення до виконання своїх службових
обов'язків, поваги до прав і свобод громадян, їх честі та гідності; (г)
поєднання керівниками методів заохочення із заходами дисциплінарного
стягнення щодо підлеглих.
5
Науково-теоретичним підґрунтям проведеного дослідження стали
напрацювання таких учених-правознавців, як А. В. Акуліч, Н. Б. Болотіна,
М. М. Бурбика, Н. М. Вапнярчук, В. С. Венедиктов, Л. П. Гаращенко,
В. В. Долежан, К. В Коваленко, В. С. Ковригін, В. М. Горшеньов,
М. Ю. Івчук, М. І. Іншин, І. О. Картузова, С. І. Кожушко, Р. Д. Ляшенко,
Д. С. Підкопай, С. М. Прилипко, О. І. Процевський, С. В. Подкопаєв,
О. М. Ярошенко та ін. Однак, отримані ними результати можуть служити
лише фундаментом для формування уявлення про природу дисциплінарної
відповідальності прокурорів і про місце останньої в системі правових
заходів забезпечення належного рівня службової дисципліни цієї категорії
працівників. З прийняттям 14 жовтня 2014 р. нового Закону України «Про
прокуратуру», який включив розділ VI «Дисциплінарна відповідальність
прокурора», було принципово по-іншому визначено підстави для
притягнення прокурора до відповідальності і зафіксовано інноваційні
підходи до здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів. З
огляду на зазначене проблематика, порушена в цій дисертації, є
своєчасною, потребуючою всестороннього наукового дослідження.
Актуальність обраної теми дисертації пояснюється також численними
складнощами, що мають місце у правозастосовній практиці.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана в Науково-дослідному інституті правового
забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук
України відповідно до теми «Концептуальні засади становлення
інноваційного суспільства в Україні» (№0114U002468), затвердженої на
період з 1 січня 2014 р. по 31 грудня 2015 р. Тема роботи відповідає
Пріоритетним напрямам розвитку правової науки на 2011−2015 роки,
затвердженим постановою загальних зборів Національної академії
правових наук України від 24 вересня 2010 р., №14.
Мета й задачі дослідження. Мета дисертації полягає в тому, щоб на
підставі аналізу теоретичних здобутків, чинного законодавства України
6
узагальнення практики його реалізації визначити сутність і основні
принципи дисциплінарної відповідальності прокурорів та з’ясувати її
особливості, охарактеризувати порядок її реалізації, а також
сформулювати конкретні рекомендації з удосконалення нормативноправового забезпечення в цій царині.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі
дослідницькі задачі:
– сформулювати дефініцію поняття «дисциплінарна відповідальність
прокурора»;
– виявити суттєві особливості дисциплінарної відповідальності
прокурора;
– охарактеризувати юридичну природу дисциплінарного
провадження щодо прокурора;
– виокремити стадії дисциплінарного провадження стосовно
прокурора;
– систематизувати правові принципи такого дисциплінарного
провадження;
– окреслити періоди становлення й розвитку правової регламентації
дисциплінарної відповідальності працівників прокуратури в Україні й
назвати їх особливості;
– узагальнити тенденції правового регулювання дисциплінарної
відповідальності працівників прокуратури в зарубіжних країнах;
– провести класифікацію дисциплінарних проступків прокурорів.
Об’єктом дослідження виступили суспільні відносини, що
виникають у зв’язку із забезпеченням правовими засобами належного
рівня службової дисципліни працівників прокуратури в сучасних умовах.
Предметом дослідження став дисциплінарний проступок як підстава
відповідальності працівників прокуратури.
Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертації
послужила сукупність загальнонаукових і спеціальних способів і прийомів
7
наукового пізнання. Їх застосування зумовлюється системним підходом,
що надав можливості розкривати проблеми в єдності їх змісту і юридичної
форми. На всіх стадіях опрацювання теми використовувався метод
матеріалістичної діалектики з метою вивчення сутності дисциплінарної
відповідальності прокурора, особливостей її застосування і правового
регулювання (підрозділ 2.1). Структурно-функціональний метод
дослідження застосовувався при вивченні дисциплінарного провадження
щодо прокурора як складноорганізованої цілісності, що об’єднує низку
етапів та при з’ясуванні функціонального призначення і взаємного впливу
останніх (підрозділ 2.2.). Для з’ясування змісту принципів
дисциплінарного провадження знайшов своє відбиття метод тлумачення
(підрозділ 2.3). Формально-юридичний послужив підґрунтям для внесення
пропозицій, спрямованих на вдосконалення чинного й розроблення нового
законодавства з питань підвищення рівня службової дисципліни у
прокуратурі (підрозділи 3.1; 3.2). Історичний метод допоміг при
дослідженні змін і розвитку законодавства й поглядів науковців на питання
дисциплінарної відповідальності працівників прокуратури (підрозділ 1.1).
Методом порівняльно-правового аналізу вивчалися законодавчі акти, що
впорядковують питання дисциплінарної відповідальності працівників
прокуратури в зарубіжних країнах (підрозділ 1.2). Широко задіяні в роботі
такі категорії і способи формальної логіки, як поняття, визначення, доказ і
спростування, судження, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
подана на захист дисертація в українській юридичній науці є однією з
перших спроб за допомогою сучасних методів пізнання і з урахуванням
новітніх наукових досягнень в умовах докорінного реформування
правових засад організації й діяльності прокуратури України комплексно
дослідити дисциплінарну відповідальність прокурорів, установити
проблемні питання дотримання законності в зазначеній сфері
правозастосування й запропонувати шляхи їх вирішення. Проведене
8
дослідження надало змогу сформулювати основні наукові висновки й
положення, які й виносяться на захист:
Уперше:
– установлені й детально розглянуті суттєві особливості
дисциплінарної відповідальності прокурора, як-от: (а) власна підстава –
законодавчо окреслене коло діянь, які є дисциплінарними проступками; (б)
спеціальний суб’єкт дисциплінарного проступку – прокурор; (в)
спеціальний суб’єкт дисциплінарної влади – вищестоящий прокурор, який
на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів в
межах своїх повноважень приймає рішення про застосування
дисциплінарного стягнення; (г) особливий порядок притягнення прокурора
до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарне провадження; (д)
розширений перелік видів дисциплінарних стягнень; (е) специфічні
правові наслідки притягнення до дисциплінарної відповідальності; (є)
спеціальна процедура оскарження рішення, прийнятого за результатами
дисциплінарного провадження;
– запропоновано системний підхід до стадій дисциплінарного
провадження щодо прокурора, що охоплює: (а) відкриття дисциплінарного
провадження; (б) перевірку членом Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії
прокурорів скарги (заяви) про вчинення дисциплінарного проступку; (в)
розгляд зазначеною комісією висновку щодо дисциплінарного проступку
прокурора; (д) прийняття Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією
прокурорів відповідного рішення; (е) оприлюднення й виконання такого
рішення;
– підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної
відповідальності класифіковані на порушення прокурором обов’язків
загальних і службових;
– проведено періодизацію становлення й розвитку правового
регулювання дисциплінарної відповідальності працівників прокуратури в
Україні, з’ясовано основні тенденції кожного з періодів;
9
– для підвищення авторитету моральних норм, яких повинен
додержуватися прокурор при виконанні своїх службових обов'язків і поза
службою, а також для узгодження приписів чинного законодавства
підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності
запропоновано визнати будь-яке порушення правил прокурорської етики,
про що викласти у відповідній редакції п. 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про
прокуратуру»;
– з метою запобігання зловживання правами, зміцнення службової й
виконавської дисципліни, підвищення ефективності і якості роботи
прокурорів коло дисциплінарних проступків указаної категорії працівників
рекомендується доповнити в ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру»
використанням ними повноважень у приватних інтересах або в
неправомірних інтересах інших осіб.
Удосконалено:
– легальне трактування категорії «дисциплінарне провадження» як
урегульованої Законом України «Про прокуратуру» процедури розгляду і
прийняття Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів скарги
(заяви), в якій містяться відомості про вчинення прокурором
дисциплінарного проступку, з метою встановлення обставин, що можуть
бути підставою для застосування щодо нього дисциплінарної
відповідальності;
– систему таких правових принципів дисциплінарного провадження
стосовно прокурорів, як законність, незалежність, комплексність, рівність,
змагальність і гласність.
Дістали подальшого розвитку:
– визначення конструкції «дисциплінарна відповідальність
прокурора» як застосування до прокурорів, винних у невиконанні або
неналежному виконанні своїх службових обов'язків, у порушенні
законодавчо встановлених обмежень і заборон, у вчиненні дій, що
дискредитують їх як представників прокуратури й можуть зашкодити
10
авторитету прокуратури загалом, дисциплінарних стягнень у порядку
дисциплінарного провадження у виді обмежень особистого або
організаційного характеру;
– усвідомлення зарубіжних правових стандартів дисциплінарної
відповідальності працівників прокуратури.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості
використання висновків і пропозицій дисертації:
− у науково-дослідницькій роботі – для подальшого вивчення
теоретичних і практичних проблем забезпечення трудової дисципліни
спеціальних категорій працівників;
− у правотворчості – у процесі підготовки проекту Трудового
кодексу України, в опрацюванні змін і доповнень до Законів України «Про
прокуратуру», «Про державну службу», а також до підзаконних
нормативних актів, прийнятих на їх розвиток;
− у навчальному процесі – під час викладання навчальних дисциплін
«Трудове право», «Дисциплінарна відповідальність», «Трудові спори»,
підготовки відповідних методичних і навчальних посібників, підручників
для студентів вищих навчальних закладів юридичної освіти;
− у правозастосовній діяльності – у практичній діяльності
керівників прокуратури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, суддів та
інших суб’єктів правозастосування.
Апробація результатів дисертації. Основні положення рукопису
обговорювалися на засіданнях відділень і вченої ради Науково-дослідного
інституту правового забезпечення інноваційного розвитку Національної
академії правових наук України. Результати дослідження оприлюднені на
міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях,
семінарах, нарадах, круглих столах: «Соціально-економічні права людини
та гарантії їх реалізації в сучасних умовах державотворення» (м. Харків,
2012 р.); «Трудове законодавство: шляхи реформування» (м. Харків, 2013
р.); «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та
11
зарубіжний досвід» (м. Луганськ, 2013 р.); «Єдність і диференціація
трудового права та права соціального забезпечення» (м. Харків, 2014 р.);
«Адаптація до права ЄС регулювання економіки України в сучасних
умовах» (м. Харків, 2015 р.).
Публікації. Ключові теоретичні положення і практичні висновки
проведеної роботи системно відбиті в 7-ми наукових статтях,
опублікованих у фахових виданнях, у тому числі в одному зарубіжному, й
у 5-ти тезах наукових доповідей і повідомлень на вказаних наукових
форумах

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення
наукового завдання, що полягає в тому, щоб з урахуванням досягнень
юридичної науки загалом і науки трудового права, зокрема, вимог чинного
законодавства про прокуратуру і статус прокурорів, напрацювань
правозастосовної практики визначити сутність, особливості й основні
принципи дисциплінарної відповідальності прокурорів, охарактеризувати
порядок її реалізації і сформулювати конкретні рекомендації з
удосконалення нормативно-правового забезпечення в цій сфері. У
результаті проведеного дослідження отримані нижченаведені основні
висновки і пропозиції:
1. Дисциплінарна відповідальність прокурора – це застосування до
прокурорів, винних у невиконанні або неналежному виконанні своїх
службових обов'язків, у порушенні законодавчо встановлених обмежень і
заборон, у вчиненні дій, що дискредитують їх як представників
прокуратури, й можуть зашкодити авторитету прокуратури загалом,
дисциплінарних стягнень у виді обмежень особистого або організаційного
характеру в порядку дисциплінарного провадження.
2. Дисциплінарну відповідальність прокурора характеризують такі
суттєві особливості: (а) власна підстава – законодавчо визначене коло
діянь, які є дисциплінарними проступками; (б) спеціальний суб’єкт
дисциплінарного проступку – прокурор; (в) спеціальний суб’єкт
дисциплінарної влади – вищестоящий прокурор, який у межах своїх
повноважень на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії
прокурорів приймає рішення про застосування дисциплінарного стягнення;
(г) особливий порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності –
дисциплінарне провадження; (д) розширений перелік видів
дисциплінарних стягнень; (е) специфічні правові наслідки притягнення до
184
дисциплінарної відповідальності; (є) спеціальна процедура оскарження
рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження.
3. Становлення й розвиток правового регулювання дисциплінарної
відповідальності працівників прокуратури в Україні включає такі періоди:
− 1-й (до 1917 р.);
− 2-й (радянський період) об’єднує 2 етапи: (а) 1922-1954 роки; (б)
1955-1990 роки.
− 3-й (сучасний період) об’єднує 2 етапи: (а) 1991 р. – до 15 липня
2015 р.; (б) з 15 липня 2015 р. до сьогодення
Виокремлено і проаналізовано суттєві тенденції кожного із цих
періодів.
4. У зарубіжних державах прокурорські працівники можуть бути
притягнуті до дисциплінарної відповідальності: (а) за невиконання або
неналежне виконання покладених на них службових обов'язків і за
перевищення посадових повноважень; (б) за недотримання обмежень,
пов'язаних зі службою в органах прокуратури; (в) за вчинення дій, які
дискредитують звання прокурорського працівника і які несумісні зі
службою в цих органах. У переважній більшості країн законом
визначається вичерпний перелік порушень, за які прокурори притягаються
до дисциплінарної відповідальності.
Правом притягати до дисциплінарної відповідальності володіють або
Генеральний прокурор і підпорядковані йому прокурори, або спеціально
створена дисциплінарна колегія. Обсяг дисциплінарних прав Генерального
прокурора і підпорядкованих йому прокурорів визначається
законодавством за принципом: чим більшу посаду обіймає прокурор, тим
ширшим є коло його дисциплінарних прав. Якщо ступінь тяжкості
проступку вимагає накладення на прокурорського працівника стягнення,
яке не вправі накладати конкретний прокурор, він звертається з
відповідним поданням до вищестоящого прокурора, який має право
скасувати накладене стягнення, накласти інше − менш або більш суворе
185
стягнення, обґрунтувавши у спеціальному наказі своє рішення. Керівник,
який перевищив надані йому дисциплінарні права, несе за це
дисциплінарну відповідальність, а накази про стягнення скасовуються.
Дисциплінарна колегія має право накласти дисциплінарне стягнення
або відхилити пропозицію про його накладення і припинити
дисциплінарне провадження. Вона може припинити дисциплінарне
провадження через необґрунтованість притягнення до дисциплінарної
відповідальності, закінчення строків притягнення до останньої або
недоцільність накладення дисциплінарного стягнення.
Службове розслідування (перевірка) провадиться за рішенням
керівника за необхідності виявлення причин, характеру й обставин
учиненого співробітником прокуратури проступку. Працівник, щодо якого
здійснюється розслідування, може бути відсторонений від посади на
період його проведення до вирішення питання про притягнення до
дисциплінарної відповідальності, але не більше законодавчо встановленого
строку. За час відсторонення від посади йому виплачується заробітна плата
(грошове забезпечення). При проведенні розслідування повинні бути вжиті
заходи до об'єктивного і всебічного встановлення: (а) факту вчинення
дисциплінарного проступку; (б) причин та умов, що сприяли цьому; (в)
характеру й розміру шкоди, заподіяної в результаті вчинення проступку;
(г) наявності або відсутності обставин, що перешкоджають проходженню
співробітником подальшої служби.
5. Легальна дефініція поняття «дисциплінарне провадження»,
зафіксована в ч. 1 ст. 45 Закону України «Про прокуратуру», містить певні
недоліки, а саме: (а) процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною
комісією прокурорів скарги (заяви) про вчинення прокурором
дисциплінарного проступку впорядковується виключно Законом України
«Про прокуратуру», дія ж інших законодавчих актів (приміром, КЗпП
України) на вказану процедуру не поширюється; (б) КДКП не тільки
розглядає скаргу, а й (що більш важливо) зобов’язана прийняти по ній
186
рішення; (в) у визначенні розглядуваного поняття бракує вказівки на мету
дисциплінарного провадження.
З урахуванням наведеного пропонується законодавчо закріпити таку
дефініцію: «Дисциплінарне провадження – це врегульована Законом
України «Про прокуратуру» процедура розгляду і прийняття
Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів скарги (заяви), в
якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного
проступку, з метою встановлення обставин, що можуть бути підставою для
застосування щодо нього дисциплінарної відповідальності».
6. Дисциплінарне провадження щодо прокурора проходить певні
стадії – відносно відособлені групи правозастосовчих дій (операцій), що
виражають динаміку дисциплінарної відповідальності цієї категорії
працівників, як-от: (а) відкриття дисциплінарного провадження; (б)
перевірка членом Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів
скарги (заяви) щодо вчинення дисциплінарного проступку; (в) підготовка
Комісією висновку за результатами перевірки; (г) розгляд Кваліфікаційнодисциплінарної комісією прокурорів висновку щодо дисциплінарного
проступку; (д) прийняття Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією
прокурорів рішення; (е) оприлюднення й виконання цього рішення.
7. Правові принципи дисциплінарного провадження щодо прокурорів
– це вихідні начала й основоположні критерії, які покладені в основу
порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорів, що
виражають його єдність, мету, сутність і зміст, та спрямовані на
всесторонню реалізацію прав і законних інтересів учасників указаного
провадження і які шляхом нормативного закріплення набувають ознак
загальнообов'язковості.
Систему принципів дисциплінарного провадження щодо прокурорів
утворюють: законність, незалежність, комплексність, швидкість,
невідворотність дисциплінарної відповідальності, рівність і змагальність,
гласність.
187
8. З огляду на те, які саме обов’язки були порушені, підстави для
притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності можуть бути
поділені на порушення ним обов’язків загальних і службових.
9. До загальних обов’язків прокурора ч. 4 ст. 19 Закону України «Про
прокуратуру» відносить: (а) виявлення поваги до осіб під час здійснення
ним своїх повноважень; (б) нерозголошення відомостей, що становлять
охоронювану законом таємницю; (в) діяльність лише на підставі, в межах
та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України; (г)
додержання правил прокурорської етики, недопущення поведінки, яка
може дискредитувати його як представника прокуратури чи зашкодити її
авторитету. Позаяк питання початку й кінця робочого часу прокурора,
перерв, що надаються для відпочинку і прийняття їжі, умов і порядку
перебування його у прокуратурі у вихідні, святкові й неробочі дні, а також
після закінчення робочого часу є спільними для всіх прокурорів, вимогу
щодо дотримання ними правил внутрішнього службового розпорядку слід
додатково віднести до загальних обов’язків цієї категорії посадовців і
зафіксувати це у законодавчо.
До підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної
відповідальності у зв’язку з порушенням ним загальних обов’язків
належать:
(а) розголошення охоронюваної законом таємниці, що стала відомою
прокуророві під час виконання ним своїх повноважень;
(б) порушення встановленого законом порядку подання декларації
про майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру;
(в) учинення дій, що ганьблять звання прокурора й можуть
викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості й незалежності, в
чесності й непідкупності органів прокуратури;
(г) порушення правил прокурорської етики;
(д) порушення правил внутрішнього службового розпорядку.
188
10. Визнаючи «одноразове грубе порушення правил прокурорської
етики» самостійною підставою для притягнення прокурора до
дисциплінарної відповідальності стикаємось із ситуацією, коли фактично
відбувається своєрідне подвоєння оціночного характеру цієї категорії,
оскільки обидва її складники − «прокурорське етика» і «грубе порушення»
− за своїм змістом є оціночними. Такий стан речей ні до чого іншого, як до
значного погіршення правозастосовної практики, привести не може. У
випадках, коли існує можливість обмежити використання оціночних
категорій, нормотворець може й повинен це зробити.
Використання конструкції «систематичне порушення правил
прокурорської етики» як підстави для притягнення прокурора до
дисциплінарної відповідальності теж вважаємо невдалим. Для прикладу:
Закон України «Про державну службу», який поширюється на державних
службовців органів прокуратури, в ч. 2 ст. 65 дисциплінарними
проступками визнає будь-яке порушення правил етичної поведінки
державних службовців, а не виключно систематичне. Як наслідок − маємо
ситуацію, коли для одних прокурорів дисциплінарним проступком
визнається порушення правил етичної поведінки, для других –
систематичне або грубе порушення тих же правил.
З метою підвищення авторитету моральних норм, яких повинне
додержуватися прокурор при виконанні своїх службових обов'язків та поза
службою, а також для узгодження приписів чинного законодавства
доцільно підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної
відповідальності доцільно визнати будь-яке порушення правил
прокурорської етики й викласти це у відповідній редакції п. 6 ч. 1 ст. 43
Закону України «Про прокуратуру».
11. Про порушення прокурором службових обов’язків як підставу
для його притягнення до дисциплінарної відповідальності за ч. 1 ст. 43
Закону України «Про прокуратуру» йдеться у випадках: (а) невиконання
чи неналежного виконання ним службових обов’язків; (б)
189
необґрунтованого зволікання з розглядом звернення; (в) втручання чи
будь-який інший вплив прокурора в не передбачених законодавством
випадках, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових
осіб чи суддів за відсутності при цьому ознак адміністративного чи
кримінального правопорушення; (г) публічного висловлювання прокурора,
яке є порушенням презумпції невинуватості.
Для запобігання зловживання прокурором своїми правами,
зміцнення службової й виконавської дисципліни, підвищення ефективності
і якості прокурорської роботи, коло дисциплінарних проступків указаної
категорії працівників слід доповнити використанням ними власних
повноважень у приватних інтересах або в неправомірних інтересах інших
осіб.