Кириченко Тамара Марківна Особливості відшкодування моральної шкоди в трудовому праві України

brief description

Кириченко Тамара Марківна, доцент кафедри адміністративного та кримінального права, виконуючого обов’язки заступника директора інституту права ПВНЗ «МУБІП». Назва дисертації: «Особливості відшкодування моральної шкоди в трудовому праві України». Шифр та назва спеціальності 12.00.05 трудове право; право соціального забезпечення. Шифр спеціалізованої ради Д 26.001.46 Київський національний університет імені Тараса Шевченка

CХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
УДК 349.2
КИРИЧЕНКО ТАМАРА МАРКІВНА
ОСОБЛИВОСТІ ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ В
ТРУДОВОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
Спеціальність: 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________________________Т.М. Кириченко
Науковий керівник:
Щербина Віктор Іванович,
доктор юридичних наук, професор
Київ – 2020

ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................................. 3
Розділ 1 Загальнотеоретична характеристика моральної шкоди в
трудовому праві................................................................................................... 12
1.1 Поняття і зміст моральної шкоди в умовах ринкової економіки........... 12
1.2 Відмежування моральної шкоди від інших видів шкоди ....................... 39
1.3 Сучасне значення та юридичне забезпечення права людини на
компенсацію моральної шкоди............................................................................ 46
Висновки до розділу 1..................................................................................... 56
Розділ 2 Склад правовідносин з відшкодування моральної шкоди у
трудовому праві................................................................................................... 60
2.1 Об’єкт правовідносин з відшкодування моральної шкоди у трудовому
праві ........................................................................................................................ 60
2.2 Суб’єкти правовідносин з відшкодування моральної шкоди у трудовому
праві ........................................................................................................................ 88
2.3 Зміст правовідносин з відшкодування моральної шкоди у трудовому праві
................................................................................................................................. 98
Висновки до розділу 2................................................................................... 117
Розділ 3 Практика Європейського суду з прав людини щодо
відшкодування моральної шкоди в трудовому праві................................ 122
3.1 Загальна практика Європейського суду з прав людини щодо
відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав ..... 122
3.2 Практика Європейського суду з прав людини у справах про
відшкодування моральної шкоди, завданої дискримінацією та порушенням
права на мирне володіння своїм майном.. ........................................................ 131
Висновки до розділу 3................................................................................... 149
Висновки ......................................................................................................... 153
Список використаної літератури...........Ошибка! Закладка не определена.
Додатки............................................................................................................ 181

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і надано нове
вирішення наукової задачі, яка полягає в тому, щоб на підставі теоретичних
та практичних висновків і узагальнень учених-правознавців визначити
сутність та особливості правового регулювання моральної шкоди, її роль у
правовому регулюванні відносин у сфері трудового права. До основних
результатів наукового дослідження належать такі висновки.
1. Категорія «моральна шкода» проявляється на: 1) соціальному рівні, де
моральна шкода передбачає негативний наслідок, який витікає з порушення
сталих норм і принципів у суспільстві, та властива лише фізичним особам;
2) законодавчому рівні, який характеризується тим, що моральна шкода
проявляється в результаті порушення прав і свобод людини чи громадянина,
чим характерна як для фізичних, так і для юридичних осіб.
2. Зміст немайнової шкоди має свої особливості як для юридичних, так і
для фізичних осіб. Зміст такої шкоди для юридичних осіб полягає у шкоді, яка
завдана протиправними діями (бездіяльністю) фізичних та юридичних осіб, що
порушують немайнові права юридичної особи, які їй належать та охороняються
чинним законодавством України, зокрема такими є: 1) недоторканність; 2)
ділова репутація юридичної особи; 3) таємниця її кореспонденції; 4) інші
особисті немайнові права. Зміст моральної шкоди фізичної особи полягає у
фізичних та моральних стражданнях, які особа зазнала у зв’язку з: 1)
ушкодженням її здоров’я; 2) вчиненням протиправних дій щодо неї або членів
її родини; 3) приниженням її честі та гідності; 4) порушенням її
майнових прав; 5) іншими негативними явищами.
3. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливим
інструментом у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина. Юридичне
забезпечення права відшкодування моральної (немайнової) шкоди – показник
поваги держави до честі та гідності кожної особи, свідчення того, що людина, її
права, свободи та інтереси є найвищою соціальною цінністю в державі.
154
Закріплення права на компенсацію моральної шкоди дає можливість особі
відчувати впевненість у тому, що її права перебувають під постійним захистом
держави.
4. Під моральною шкодою працівника у трудовому праві слід розуміти
шкоду, завдану працівнику в результаті порушення трудових прав, а саме
приниження честі, гідності або ділової репутації роботодавцем, що стало
причиною моральних страждань та призвело до погіршення якості його життя.
Відшкодування моральної шкоди у трудовому праві можна розглядати в трьох
аспектах: 1) як компенсацію за завдану моральну шкоду працівнику; 2) як
самостійний, особливий та універсальний вид відповідальності роботодавця; 3)
як спосіб захисту прав працівника у трудових правовідносинах.
5. Суб’єктами правовідносин з відшкодування моральної шкоди у
трудовому праві є працівник та роботодавець або уповноважений ним орган. До
числа суб’єктів з відшкодування моральної шкоди у трудовому праві слід також
віднести й осіб, котрі на момент відшкодування моральної шкоди не
перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, однак у період завдання
моральної шкоди такі відносини між фізичною особою і роботодавцем
існували.
6. Зміст правовідносин з відшкодування моральної шкоди становлять
фактична правомірна поведінка працівника, що спрямована на відновлення
порушених прав, та фактична правомірна поведінка роботодавця, метою якої є
виконання обов’язку щодо задоволення вимог працівника з відшкодування
моральної шкоди. Зміст відшкодування моральної шкоди у трудовому праві є
статичним явищем, яке визначає права й обов’язки суб’єктів правовідносин та
розкриває їх зв’язок, який полягає у пов’язаних між собою суб’єктивному праві
і юридичному обов’язку.
7. У Європейському суді з прав людини не існує єдиної практики
вирішення питання щодо відшкодування моральної шкоди, що пояснюється
тим, що прецедентна практика Суду будується на підставі норм Європейської
Конвенції про захист прав та основних свобод людини, які можуть змінюватись
155
чи з’являтись під час розгляду справи. Європейський суд з прав людини при
вирішенні справи завжди керується правилом ст. 41 Європейської конвенції,
яка передбачає, що Суд присуджує справедливу компенсацію у випадку, коли
внутрішньодержавне право передбачає лише часткове відшкодування
порушення.
8. Аргументується, що рішення Європейського суду не застосовуються
національними судами. Такий висновок ґрунтується на наступних пошукових
даних (вирахувано за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень,
що розміщений на відповідному веб-сайті: 1) справа «Буза проти України»
(Заява № 26892/03) – згадувань в Єдиному державному реєстрі – 0; 2) справа
«Безуглий проти України» (Заява № 19603/03) – згадувань в Єдиному
державному реєстрі – 4 (три постанови в рамках адміністративного судочинства
і лише одна – у рамках цивільного); 3) справа «Деревенко та Довгалюк проти
України» (Заяви № 9956/05 та № 13200/05) – згадувань в Єдиному державному
реєстрі – 2 (ці згадування пов’язані із виконанням Міністерством юстиції
України загаданого рішення Суду щодо В.Л. Деревенко та В.С. Довгалюк); 4)
справа «Баландіна проти України» (Заява № 16092/05) – згадувань в Єдиному
державному реєстрі – 4 (одне з яких пов’язане із виконанням Міністерством
юстиції України відповідного рішення Суду, а інші три – стосуються
адміністративного судочинства); 5) справа «Абрамов проти України» (Заява №
39491/03) – згадувань в Єдиному державному реєстрі – 13, а у разі пошуку із
додаванням уточнюючого слова «КЗпП» – 1; 6) справа «Жушман проти
України» (Заява № 13223/05) – згадувань в Єдиному державному реєстрі – 1
(пов’язане із виконанням Міністерством юстиції України відповідного рішення
Суду).
9. Практика звернень працівників до Європейського суду з прав людини з
метою відшкодування моральної шкоди, завданої роботодавцем, найчастіше
спостерігається у таких категоріях справ, як справи про відшкодування
моральної шкоди, завданої порушенням права на мирне володіння своїм
майном, що гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції.
156
Рішення по таких справах дозволяють сформувати наступні принципи, що
застосовані в Суді у цій категорії справ: 1) наявність діючого закону, яким
вводиться мораторій на примусову реалізацію майна з метою погашення боргів
підприємств, 25% або більше акцій яких належить державі, та фактична
відсутність коштів не є виправданням для держави в разі невиконання нею
рішення Суду або в разі значних затримок у виконанні такого рішення, що
порушує право особи мирно володіти, користуватись та розпоряджатись своїми
грошовими коштами; 2) у випадках, коли державне підприємство-боржник не
сплачує працівнику заробітну платню та інші виплати, які повинне йому
сплатити, і такий боржник знаходиться на стадії ліквідації (чи вже
ліквідований), будь-яке затягування з цього приводу у вирішенні справи судом
чи виконання рішення по такій справі державним виконавцем, або закриття
такої справи судом без вирішення чи невиконання відповідного рішення по
такій справі державним виконавцем на підставі факту ліквідації боржника є
порушенням п. 1 ст. 6 Європейської конвенції; 3) порушення ст. 1 Першого
протоколу до Європейської конвенції триває до того моменту, допоки судове
рішення щодо відшкодування моральної шкоди та інших збитків, яке набрало
чинності, не буде виконане у повному обсязі; 4) особа визнається жертвою
порушення її конвенційних прав не лише з огляду на факт задоволення чи
незадоволення її вимог у рамках національної системи правосуддя, а й з огляду
на період невиконання рішення національного суду з приводу такої особи.