ПРАВО НА ПРАЦЮ В УКРАЇНІ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ПРАВА НА ПРАЦЮ 10
1.1. Становлення та розвиток права на працю 10
1.2. Сутність права на працю 22
1.3. Зміст права на працю 43

РОЗДІЛ 2. СПОСОБИ ТА УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ПРАЦЮ 64
2.1. Трудовий договір як форма реалізації права на працю 65
2.2. Фактичні склади в механізмі реалізації права на працю 104
2.3. Реалізація громадянами України права на працю за
межами держави 118

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ЗАХИСТУ ПРАВА НА ПРАЦЮ ПРИ
УКЛАДЕННІ ТА РОЗІРВАННІ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ 127

ВИСНОВКИ 151

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 158

ВСТУП

Актуальність дослідження. Трудова діяльність людини є однією з найголовніших, адже саме вона визначає матеріальні умови буття людини і має прямий вплив на її становище в суспільстві. Праця - це основа матеріального розвитку і життя суспільства.
Безліч ознак праці дають підставу для розрізнення конкретних її видів, кількість яких нескінченна: праця фізична і розумова, індустріальна і сільськогосподарська, професійна і аматорська, легка і важка, складна і проста, кваліфікована і некваліфікована, виконавча і управлінська і т.д.
З погляду спеціальної специфіки праця обумовлюється, насамперед, типом або формою зв'язку працівника з предметом і засобами праці. Це винятково важлива ознака: саме по ній визначається сутність та основні закономірності способу виробництва, найбільш характерні риси соціально-економічної формації. Той чи інший тип зв'язку працівника зі знаряддями праці має своє юридичне вираження, закріплюється в законах або нормах звичайного права, а відносини між людьми, що беруть участь у праці, найчастіше виступають як правовідносини. Виділення відносин між учасниками трудової діяльності в самостійний вид трудових правовідносин є результатом тривалого процесу суспільного розвитку.
На сучасному етапі розвитку нашої держави підсилюється перетворююче значення праці, розширюються можливості її застосування. Нові соціально-економічні умови - різноманіття форм власності, ринкові відносини, впровадження нових методів господарювання, свобода підприємницької діяльності, формування ринку праці неминуче вносять істотні зміни в зміст трудових відносин і в правове положення його суб'єктів, а також у зміст категорії “право на працю”.
Новий етап у розвитку права на працю в Україні ознаменувала Конституція, прийнята в 1996 році, яка визначила нашу державу як соціальну, політика якої спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини, проголосила людину, її права і свободи найвищою цінністю держави. Одними з найважливіших прав людини визнано соціально-економічні права. Без цих прав неможливо забезпечити гідність людської особистості, без цих прав багато в чому втрачають свій сенс усі інші права людини. Серед усіх же соціально - економічних прав громадян саме право на працю Конституція України 1996 року поставила на перше місце, і це не випадково, оскільки праця є джерелом особистого і суспільного багатства, результатами праці, як вже було зазначено вище, визначається становище людини в суспільстві. Важливість права на працю безспірна, адже по суті воно являється передумовою для існування всіх інших соціально–економічних прав.
Становлення нової правової системи України, складовими частинами якої є відмова від принципу загальності праці, реалізація принципу свободи праці, конституційне закріплення заборони примусової праці обумовили появу раніше невідомих проблем, які потребують вивчення і наукового обгрунтування. У законодавстві з’явилися нові форми реалізації права на працю. Це стосується державних службовців, керівників державних підприємств, установ і організацій, членів селянських (фермерських) господарств, кооперативів тощо. Але норми права, які регулюють суспільні відносини, пов’язані з реалізацією права на працю, ще досить недосконалі і містять в собі низку протиріч. Практичне застосування чинного законодавства, яке стосується реалізації права на працю свідчить про необхідність його глибокого теоретичного дослідження та вдосконалення, що є актуальним завданням науки трудового права, спрямованим на утвердження України, як демократичної правової незалежної держави. Тому, на сьогоднішній день, існує гостра потреба ретельного вивчення всіх питань, які пов’язані з правом на працю.
Слід зауважити, що право на працю як основне соціально-економічне право постійно знаходиться в центрі уваги правової науки. У юридичній літературі є роботи, які досліджують як проблеми права на працю в цілому, так і окремі його аспекти. Насамперед це монографічні роботи Пашерстника А.Є. (1951 р.), Смирнова О.В. (1964 р.), Єгорова В.В. (1986 р.). Цінним джерелом при підготовці дисертації стали і роботи Александрова М.Г., Бегічева Б.К., Бугрова Л.Ю., Бару М.Й., Гінцбурга Л.Я., Єрьоменка В.В., Жернакова В.В., Орловського Ю.П., Пилипенка П.Д., Процевського О.І., Прокопенка В.І., Пашкова О.С., Скобелкіна В.М., Уржинського К.П. та ін. авторів. Однак багато з цих робіт виконано за часів існування СРСР, а дослідження, що з'явилися останнім часом в Україні, ще не враховують повною мірою тих змін, які відбуваються в суспільстві.
Таким чином, зміни в соціально-економічному і правовому житті нашого суспільства, теоретичні і практичні проблеми, пов'язані з поглибленим аналізом права громадян на працю, і які мають виняткову актуальність в умовах становлення ринкових відносин в Україні і обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Дисертаційне дослідження з теми „Право на працю в Україні в умовах ринкової економіки” здійснене відповідно до пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на період до 2006 року, встановленими Законом України ,,Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11.07.2001р., планів наукових досліджень кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди в рамках державної наукової програми ,,Правові засади розбудови державності”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2001 р. №1716 ,,Про затвердження переліку державних наукових і науково-технічних програм з пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки на 2002-2006 роки”.
Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі вивчення наукових праць з теорії права та науки трудового права, нормативно-правових актів України та судової практики здійснити комплексний аналіз сутності права на працю, дослідити способи і умови його ефективної реалізації та захисту, опрацювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення діючого трудового законодавства, правотворчої, правозастосувальної та правоохоронної діяльності відповідних державних і недержавних органів у сфері праці.
Така мета обумовила розв’язання наступних задач:
- визначити теоретико-правові основи права на працю;
- розкрити зміст основних юридичних категорій, які характеризують право на працю;
- детально проаналізувати трудовий договір як основну форму реалізації права на працю;
- дослідити роль фактичних складів у механізмові реалізації права на працю;
- дати загальну характеристику умов реалізації права на працю громадянами України за кордоном і сформулювати конкретні пропозиції щодо покращення ситуації в цій сфері;
- виявити особливості та умови ефективного захисту права на працю в процесі його реалізації в трудових відносинах;
- напрацювати пропозиції та рекомендації щодо розвитку і вдосконалення механізму реалізації та захисту права на працю, а також щодо доповнення норм трудового законодавства в цій сфері.
Об’єктом дослідження є право на працю як основне соціально-економічне право людини і громадянина, система правовідносин у сфері реалізації права на працю.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми розуміння права на працю, чинне трудове законодавство України та міжнародні правові акти, що дають визначення права на працю і встановлюють механізм його реалізації та захисту в сучасних умовах.
Методологічна та теоретична основи дослідження. У процесі роботи застосовувались як загальнонаукові, так і спеціальні правові методи дослідження. Зокрема для досягнення мети і виконання задач дослідження були використані наступні наукові методи: історичний – для розкриття генезису права на працю; нормативно-порівняльного аналізу – при вивченні досвіду нормативно-правового врегулювання права на працю на міжнародному рівні та в законодавстві держав з ринковою економікою; структурно-функціональний аналіз - при визначенні юридичної природи права на працю, характеристиці трудового договору як основної форми реалізації права на працю, визначенні місця та сутності фактичних юридичних складів у механізмі реалізації права на працю; при тлумаченні правових норм застосовувався формально-логічний метод. Здобувачем використовувались також системний, формально-юридичний, абстрагування й узагальнення та інші методи пізнання.
У процесі дослідження використовувалися висновки з теорії держави і права, з цивільного, міжнародного, адміністративного та інших галузей права.
Як теоретична основа дослідження були використані наукові праці вказаних вище авторів, що дало можливість оцінити стан досліджуваної проблеми і відтворити цілісну картину того, що було зроблено, визначити коло питань, які залишилися за межами досліджень теоретиків трудового права. Окрім праць вчених-трудовиків, у роботі використані здобутки науковців в сфері філософії права, теорії права, цивільного, підприємницького, аграрного та інших галузей права.
Основні висновки та положення, що містяться в роботі, грунтуються на аналізі норм Конституції України, трудового законодавства та законодавства інших галузей права, міжнародних нормативно-правових актів про працю.
Наукова новизна одержаних результатів визначається комплексним підходом до теми, що дав можливість дисертанту розробити, сформулювати і подати на захист ряд самостійних висновків, положень та прпозицій, які є новими або мають елементи новизни, становлять теоретичний та практичний інтерес. Зокрема, на основі дослідження літературних джерел, правових актів, аналізу судової практики в роботі:
- поглиблено аналіз історії розвитку права на працю та сучасного стану його нормативно-правового врегулювання;
- дістала подальший розвиток позиція авторів щодо розуміння права на працю як елемента загальної правоздатності;
- вперше в новому аспекті проаналізовано зміст права на працю;
- з точки зору нових соціально-економічних відносин поглиблено аналіз основної форми реалізації права на працю – трудового договору;
- удосконалено підхід щодо визначення ролі юридичних фактичних складів у механізмові реалізації права на працю в сучасних умовах;
- досліджено досить новий спосіб реалізації права на працю громадянами України - за кордоном; обгрунтована необхідність удосканалення національного законодавства в цій галузі;
- розкриваються особливості захисту права на працю при укладенні та розірванні трудового договору в нових економічних умовах;
- висуваються пропозиції щодо вдосконалення трудового законодавства стосовно заборони дискримінації в галузі праці;
- подано пропозиції з питань удосконалення законодавства, що визначає порядок виникнення та припинення трудових правовідносин.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані положення, висновки та пропозиції можуть бути використані в процесі правотворчої діяльності компетентних органів під час реформування трудового законодавства, зокрема при підготовці нового Трудового кодексу України та відповідних нормативно-правових актів.
Теоретичні висновки і рекомендації можуть застосовуватися в практичній діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також під час розгляду трудових спорів.
Результати дослідження можуть бути використані в навчальному процесі в закладах освіти, а саме при читанні лекцій, під час проведення семінарських і практичних занять, при підготовці навчальної, довідкової та методичної літератури та у науково-дослідній роботі студентів.
Апробація результатів дисертації. Робота виконана та обговорена на кафедрі цивільно-правових дисциплін інституту економіки і права Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди.
Бачення автором окремих аспектів досліджуваної теми оприлюднено у виступах: на науково-практичній конференції „Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав та обов’язків” (Харків, 2000 р.), на Всеукраїнській науковій конференції „Україна між минулим і майбутнім (до 10 річниці незалежності України)” (Івано-Франківськ, 2001 р.), на другому Міжнародному науковому конгресі „Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2002 р.), за „круглим столом” „Конституція України – гарант розвитку творчих здібностей молоді” (Харків, 2002 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладені в 4 наукових статтях у фахових виданнях.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 173 стр. Обсяг списку використаних джерел – 16 стр. (183 найменування).

bibliography

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумок здійсненого дослідження зазначимо, що таке соціально-економічне право людини як право на працю є (і повинно бути) фундаментом, на якому будується вся система трудового права, а тому питання тісно пов’язані з ним - одні з найскладніших і найважливіших з точки зору теоретичного аналізу. В умовах же здійснення змін у соціально-політичній та економічній сферах життя суспільства - побудова незалежної держави - Україна, становлення ринкових відносин в економіці, проголошення України правовою державою, основний зміст діяльності якої визначається правами і свободами людини та їх гарантіями – актуальність дослідження права на працю зростає, бо вказані зміни потребують реформування національного законодавства, в тому числі і трудового.
В представленій роботі здійснена спроба проаналізувати юридичну природу права на працю, а також механізм його реалізації та захисту в правовідносинах, врегульованих нормами трудового законодавства.
Проведене дослідження надало можливість сформулювати наступні теоретичні висновки:
1. В історії розвитку законодавчого врегулювання права на працю склалося два різних підходи до змісту даного права: - у радянському праві право на працю, насамперед, прив'язувалося до обов'язку держави надати всім працездатним громадянам роботу; - у праві держав з ринковою економікою і міжнародному праві право на працю розуміється, перед усім, як право на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці, при цьому держави беруть на себе обов’язок проводити активну політику, спрямовану на сприяння повної, продуктивної і вільної зайнятості. Україна, на сьогодняшній день, в ст. 43 Конституції 1996 р. визначила: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; усі громадяни мають право вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці, вибирати рід діяльності і професію; примусова праця заборонена; кожен має право на працю в умовах, що відповідають вимогам безпеки і гігієни, на винагороду за працю не нижче встановленого законом мінімального розміру оплати праці; гарантується захист від незаконного звільнення. Тобто наша держава поділяє підхід до розуміння права на працю міжнародними організаціями і провідними країнами з ринковою економікою.
2. Право на працю - це встановлена Конституцією України й іншими нормативно-правовими актами держави рівна можливість кожної людини, яка має фізичну і розумову здатність, працювати, заробляти собі на життя, при цьому, при наявності конкретної ситуації, вільно, на свій вибір виконувати правомірні дії, спрямовані на реалізацію своєї здатності до праці.
3. Право на працю і право на роботу поняття не тотожні. Право на працю знаходить свій прояв (в тому числі, але не тільки) у праві на роботу, тобто право на роботу, по суті, є похідним від права на працю.
4. Право на працю – це елемент правоздатності громадянина. Цьому праву не протистоїть будь-чий конкретний правовий обов'язок. Можливість домагання до конкретного підприємства, установи, організації з'являється в громадянина лише в тому випадку, коли нормативно визначені умови, при наявності яких у громадянина виникає право, а у власника підприємства, установи, організації чи фізичної особи-роботодавця – обов'язок по прийому на роботу.
5. Зміст права на працю розкривається через регламентації розвиваючі і конкретизуючі його, закріплені в нормативно-правових актах. У тому числі, до таких регламентацій відносяться і положення ст. 43 Конституції України, в яких закріплені: свобода вибору праці (вибір професії і роду трудової діяльності); заборона примусової праці; право на належні, безпечні і здорові умови праці; право на своєчасне одержання винагороди, причому заробітна плата не може бути нижче встановленого законом мінімального розміру; захист від незаконного звільнення.
6. Трудовий договір являється переважною формою реалізації права на працю. Характерною відмінністю трудового договору як юридичного факту від інших юридичних фактів є те, що він являється не тільки підставою виникнення трудових відносин, але й угодою про їхній зміст. Трудовий договір являє собою юридичну базу для існування трудових правовідносин і реалізації права на працю. Доти, поки діє договір, функціонують і трудові правовідносини, відбувається здійснення права на працю, звільнення ж припиняє трудові правовідносини і реалізацію права на працю на даному підприємстві, в установі, організації. Момент укладення трудового договору (у належній чи неналежній формі) і момент його оформлення - не рівнозначні поняття, що не збігаються в часі.
7. Перевага контракту перед „звичайним” трудовим договором проявляється у тому, що контракт дозволяє максимально індивідуалізувати кожну конкретну угоду про працю, наповнити її специфічним змістом. Тому контракт повинен бути дійовим засобом поліпшення у договірному порядку правового статусу працівника порівняно із законодавством і колективним договором. Але, на жаль в сучасних умовах, він досить часто укладається з протилежною метою, як спосіб порушення трудових прав і свобод людини, обмеження прав працівника в часі.
8. Учнівський договір не слід розглядати як особливу, відмінну від трудового договору правову форму реалізації права на працю. Трудовий договір, в свою чергу, слід відрізняти від трудових договорів, укладених з громадянами, призваними на альтернативну (невійськову) службу та з особами, засудженими до виправних робіт, бо в зазначених юридичних актах присутні елементи позаекономічного примусу.
9. В цілому ряді випадків право на працю реалізується на підставі складних юридичних фактичних складів, до яких можна віднести направлення на роботу після закінчення навчального закладу, обрання на посаду, конкурсне заміщення посади, призначення на посаду, прийняття-вступ у члени, якщо членство зумовлене обов’язковістю особистої праці та ін. Усі вони становлять собою правомірне волевиявлення, що здійснюється саме з метою реалізації права на працю. Таким чином, трудовий договір не є єдиною підставою реалізації права на працю, але саме трудовий договір виступає в якості необхідного юридичнго факту в механізмі реалізації права на працю, що зумовлює виникнення трудових правовідносин.
10. Реалізація права на працю громадянами України за кордоном здійснюється, як правило, на підставі трудового договору, що укладається безпосередньо з роботодавцем.
11. Свобода працівника при реалізації права на працю в трудових відносинах гарантується його свободою перед укладенням, в період укладення договору, протягом терміну дії договору, безпосередньо при його припиненні. На кожнім з вищевказаних етапах існує свій ступінь захисту права на працю.
12. Головним підходом щодо вдосканалення законодавства в сфері захисту права на працю повинно стати вирішення проблеми гармонійного поєднання правових засобів захисту працівника, адекватних новим соціально-економічним умовам, з гарантіями ефективного використання його праці.
На основі дисертаційного дослідження опрацьовані також наступні рекомендації та пропозиції з розвитку та вдосконалення законодавства про працю:
1. Необхідно включити в КЗпП України статтю, яка б містила наступне визначення дискримінації в галузі праці: „Дискримінацією визнається будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг чи розрізнень в галузі праці і зайнятості, заснованих на ознаках статі, віку, раси, національності, мови, походження, майнового чи посадового положення, місця проживання, ставлення до релігії, переконань, приналежності до суспільних об'єднань, а також інших обставинах, не пов'язаних з діловими якостями працівника. Не є дискримінацією необхідні обмеження чи переваги, пов'язані зі специфікою трудової діяльності працівника або обумовлені особливою турботою держави про осіб, що потребують додаткового соціального і правового захисту”.
2. Виходячи з незаконності будь-якої необґрунтованої відмови при укладенні трудового договору, є потреба в трудовому законодавстві передбачити обов'язкове письмове мотивування відмови і критерії її обґрунтованості - у зв'язку з відсутністю вакансій; непереборними чи не усунутими з вини громадянина причинами, породженими застосуванням загальних і спеціальних правил прийому на роботу (наприклад, необрання на так звану виборну посаду); невідповідність ділових якостей суб'єкта, підтверджених записами в його трудовій книжці чи іншими документами, необхідними при прийомі на роботу, або виявлених у результаті професійного добору; більш високому рівні зазначених якостей (або правом на обов'язковий вступ на роботу) в інших претендентів на одержання тієї ж посади чи роботи.
3. Для правозастосувальної практики варто законодавчо визначити механізм відшкодування збитку працівнику, права якого були порушені необґрунтованою відмовою у прийомі на роботу.
4. В КЗпП України, Законі „Про зайнятість населення” доцільно ввести особливу статтю про примусову й обов'язкову працю, у якій примусова праця розкривалася б як будь-яка робота чи служба, яка вимагається від громадянина під погрозою покарання, а обов'язкова - як будь-яка робота чи служба, для якої громадянин не пропонував і не пропонує добровільно використовувати свою здатність до праці. У такій статті важливо передбачити виключення: 1) робота, пов'язана з військовою службою і виконувана в сугубо військових цілях; 2) робота, що випливає з необхідності здійснення інших конституційних обов'язків громадян; 3) праця на підставі норм кримінально-виправного права; 4) праця при оголошенні у встановленому порядку надзвичайного стану.
5. Перелік випадків примусу до праці, що допускаються законодавством України слід визнати гарантією права громадян на працю і закріпити дані випадки в КЗпП України.
6. Урядом України необхідно розробити і прийняти єдиний комплексний нормативний акт - Положення про порядок працевлаштування громадян України за кордоном.
7. Враховуючи, що багато положень Указів Президії Верховної Ради СРСР „Про умови праці тимчасових робітників і службовців” та „Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах” застаріли, бажано було б закріпити особливості трудового договору з тимчасовими та сезонними працівниками у Кодексі законів про працю, або прийняти нові відповідні нормативні акти.
8. В інтересах захисту прав працівників, фактично допущених до роботи не уповноваженими на те посадовими особами, необхідно передбачити відповідальність власника підприємства, установи, організації за дії таких осіб. Така відповідальність може виражатися або в обов'язковому схваленні власником чи уповноваженим органом дії не уповноваженої особи, якщо вона діяла в інтересах підприємства, установи, організації, або ж такий договір може бути визнаний недійсним тільки на майбутнє, а не з моменту укладення, тому що працівник затратив свою розумову і (чи) фізичну енергію, отже, його праця повинна бути оплачена як по дійсному трудовому договору, включена в трудовий стаж і т.д.
9. Законодавство також не містить відповідальності роботодавця за неналежне оформлення трудових відносин, тому необхідно у випадку фактичного допущення до роботи для захисту інтересів працівника в законодавчому порядку зобов'язати роботодавця конкретним терміном для укладення трудового договору (за прикладом обов'язку завести трудову книжку у визначений термін).
10. Представляється доцільним і необхідним внести зміни в ст. 23 КЗпП України, з таким розрахунком, щоб вона не містила такої підстави укладення строкового трудового договору, як урахування „інтересів працівника”.
11. Вимогу законодавця про вказівку про обов'язкове включення в наказ умови про випробування необхідно визнати зайвою і внести відповідні зміни в ст. 26 КЗпП України.
12. Є необхідність включити в КЗпП України особливу підставу припинення трудових правовідносин і сформулювати її в такий спосіб: „Трудові правовідносини припиняються в силу недійсності трудового договору або недійсності його умов, якщо незаконні умови не можуть бути приведені у відповідність з чинним законодавством. Трудові правовідносини припиняються на майбутнє, якщо інше не встановлено законом”.
13. У проекті Трудового Кодексу України необхідно передбачити право працівника на розірвання трудового договору з ініціативи працівника, де у працівника повинні бути рівні можливості в розірванні як термінового, так і трудового договору, що укладається на невизначений термін.
14. Слід визнати, що Верховний Суд України, давши керівне роз'яснення в Постанові Пленуму про те, що працівник не може відкликати свою заяву, якщо на його місце запрошений інший працівник, якому відповідно до закону не може бути відмовлено в укладенні трудового договору, перевищив свої повноваження, істотно обмежив свободу трудового договору. Це роз’яснення повинно бути визнано недійсним.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

I. Нормативний матеріал

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. - Ст. 43.
2. Всеобщая декларация прав человека. // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА М., 1998.
3. Международный Пакт об экономических, социальных и культурных правах. // Международное публичное право: Сб. документов. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – Т.1.
4. Устав Межнародной Организации Труда. // Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. Вып. XVI. - М., 1957.
5. Про політику в галузі зайнятості: Конвенція МОП №122. // Законодавство України про працю. Збірник нормативних актів. У трьох книгах. /Упорядник і наук. редактор В. Вакуленко. – К.: Видавництво „Істина”, 1999. - Книга перша. – С. 237-238.
6. Про дискримінацію в галузі праці і зайнятості: Конвенція МОП № 111. // Законодавство України про працю. Збірник нормативних актів. У трьох книгах. /Упорядник і наук. редактор В. Вакуленко. – К.: Видавництво „Істина”, 1999. - Книга перша. – С. 97-99.
7. О дискриминации в области труда и занятий: Рекомендация МОТ №111. // Конвенции и рекомендации.- Женева, 1991.
8. Про рівне винагородження чоловіків та жінок за працю рівної цінності: Конвенція МОП № 100. // Законодавство України про працю. Збірник нормативних актів. У трьох книгах. /Упорядник і наук. редактор В. Вакуленко. – К.: Видавництво „Істина”, 1999. - Книга друга. – С. 465-466.
9. Про примусову чи обов'язкову працю: Конвенція МОП № 29. // Законодавство України про працю. Збірник нормативних актів. У трьох книгах. /Упорядник і наук. редактор В. Вакуленко. – К.: Видавництво „Істина”, 1999. - Книга перша. – С. 88-95.
10. Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця: Конвенція МОП №158. // Законодавство України про працю. Збірник нормативних актів. У трьох книгах. /Упорядник і наук. редактор В. Вакуленко. – К.: Видавництво „Істина”, 1999. - Книга перша. – С. 593-597.
11. Об основных целях и нормах социальной политики: Конвенция МОТ №117 // Конвенции и рекомендации МОТ. - Женева, 1991.
12. О трудящихся-мигрантах: Конвенция МОТ №97 (пересмотренная в 1949 году). // Международная защита прав и свобод человека. – М.: Юрид. лит., 1990.
13. О защите прав всех трудящихся-мигрантов и членов их семей: Международная конвенция. // Права людини і професійні стандарти для юристів: в документах міжнародних організацій, 1996.
14. Про право міжнародних договорів: Віденська конвенція. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1986. - №17. - Ст.343.
15. О трудящихся-мигрантах: Рекомендация МОТ № 86 (пересмотренная). // Сборник международных правовых документов, регулирующих вопросы миграции. - М.: Международная организация по миграции, 1994.
16. Рекомендація щодо непрямого примусу до праці: Рекомендація МОП №35 // Законодавство України про працю. Збірник нормативних актів. У трьох книгах. /Упорядник і наук. редактор В. Вакуленко. – К.: Видавництво „Істина”, 1999. - Книга перша. – С. 95-96.
17. Resolution (76) 25 of the Committee of Ministers of 13 April 1976 On the Model Work Contract for the Introduction of Migrant Workers. // За рубеж - по трудовому контракту. Сб. документов. – М.: Фирма „Ост”, 1992.
18. О правовом статусе трудящегося-мигранта: Конвенция Совета Европы. // Сборник международных правовых документов, регулирующих вопросы миграции. – М.: Международная организация по миграции, 1994.
19. Угода про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04. 1994 р. // Людина і праця. – 1995. - №8.
20. Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн // Людина і праця. – 1995. - №7.
21. Угода між Урядом України та Урядом Словацької Республіки про взаємне працевлаштування громадян // Людина і праця. – 1998. - №3.
22. Кодекс законов о труде Украины // Ведомости Верховного Совета УССР. – 1971. - Приложение к №50.
23. Про зайнятість населення: Закон України від 1.03.1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - №14. - Ст. 170. В ред. від 21.11.1997 р. // Відомості Верховної Ради. – 1998. - №11-12. - Ст. 44.
24. Про охорону праці: Закон України від 14.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №49. - Ст. 668.
25. Про оплату праці: Закон України від 24.03.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №17. - Ст.121.
26. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №16. – Ст.93.
27. Про дію міжнародних договорів на території України: Закон України від 10.12.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №10. – Ст. 137.
28. Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю України при переході до ринкової економіки: Закон України від 20.03.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 23. - Ст. 267.
29. Про основи соціальної захищенності інвалідів України: Закон України від 21.03.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №21. - Ст. 252.
30. Про правовий статус іноземців: Закон України від 4.02.1994 р. // Відомості Верховної Ради, 1994. - № 23. - Ст.162.
31. Про статус народного депутата України: Закон України від 21.11.1992р. // Відомості Верховної Ради України.- 1993.- № 3.- Ст. 17.
32. Про статус суддів: Закон України від 15.12.92 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1993.- № 8.- Ст. 56.
33. Про прокуратуру: Закон України від 5.11.1991 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1991.- № 54.- Ст. 793.
34. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1993.- №52.- Ст. 490.
35. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 24.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1994. - № 15. - Ст. 33.
36. Про альтернативну (невійськову) службу: Закон України від 18.02.1999р. // Відомості Верховної Ради України.- 1999. - №15. - Ст.86.
37. Кримінальний Кодекс України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер, 2001. - №6.
38. Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів і працевлаштування випускників вищих навчальних закладів: Указ Президента України від 23.01.1996 р. №77/96 // Урядовий курє’р. – 1996. – 25 січня.
39. Положення про затвердження порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності: Затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 4.04.1994 р. №221 // Урядовий курєр. – 1994. - № 101.
40. Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів: Затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 3.05.1995 р. №314. // Урядовий курєр. – 1995. - № 71.
41. Порядок оформлення іноземцями та особами без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні: Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1.11.1999 р. №2028 // Урядовий кур’єр. – 1999. - №230 від 8.12.1999 р.
42. Про встановлення письмової форми трудових договорів з працівниками, діяльність яких пов’язана з державною таємницею: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.1994 р. №779 // Зібрання постанов Уряду України.- 1995.- № 2.- Ст. 30.
43. Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 р. №170 // Зібрання постанов Уряду України.- 1994.- № 7.- Ст. 172.
44. Положення про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій: Постанова Кабінету Міністрів від 3.04.1993 р. №245 // Збірник постанов Уряду України.- 1993. - № 9. - Ст. 184.
45. Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 р. №578 // Офіційний вісник України.- 1998.- №17.- Ст. 635.
46. Про подальший розвиток мережі центрів соціальних служб для молоді та підвищення ефективності їх діяльності: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.1998 р. №63 // Праця і зарплата. – 1998. - №4.
47. Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням: Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 р. №992 // Збірник постанов Уряду. - 1996. - №17. - Ст.460.
48. Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів від 4.10.1995 р. №782 // Збірник постанов Уряду. – 1996. – №2. – Ст.56.
49. Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР: Постанова Верховної Ради України від 12.09.1991 р. №1545-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №46. - Ст. 621.
50. Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах: Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 р. №310 // Відомості Верховної Ради СРСР. - 1974. - № 40. - Ст. 662.
51. Про умови праці тимчасових робітників і службовців: Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.1974 р. №311 // Відомості Верховної Ради СРСР. - 1974. - № 40. - Ст. 662.
52. Положение об условиях труда надомников: Утверждено постановлением Государственного комитета СССР по труду и социальным вопросам и Секритариата ВЦСПС от 29.09.1981 г. №275/17-99 // Бюллетень Госкомтруда СССР. – 1982. - №6.
53. О порядке оплаты временного заместительства: Разъяснение Госкомтруда СССР и Секритариата ВЦСПС от 29.12.1965 г. №30/39 // Бюллетень Государственного Комитета по вопросам труда и заработной платы. - 1966. - №3.
54. Про практику розгляду судами трудових спорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6. 11. 1992 р. №9 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963 – 1997 роки). – Сімферополь, 1998.
55. Конституция (Основной закон) Союза Советских Социалистических Республик. С изм. и доплн., принятыми на I, II, III, IV, V сессиях Верховного Совета СССР третьего созыва. – М.: „Правда”, 1954.
56. Конституция (Основной закон) Союза Советских Социалистических Республик. Принята на внеочередной седьмой сессии Верховного Совета СССР девятого созыва 7 окт. 1977 г. – М.: Политиздат, 1977.
57. Кодекс законов о труде и декларация прав трудящегося и эксплоатируемого народа. – К.: Гос. изд-во, 1921.
58. Кодекс законов о труде малолетних и подростков. Постановление СНК УССР от 21.09. 1921 г. – Одесса: Изд. Одесского Губпрофсовета, 1921.
59. Кодекс законов о труде УССР. (С изм. и дополн. по 15 сентября 1926 г. и с алфав. указателем). – Харьков: Юрид. изд-во Наркомюста УССР, 1926.
60. Правила о примирительно-третейськом и судебном рассмотрении трудових конфликтов: Утверждены постановлением ЦИК и СНК СССР от 29. 08. 1928 г. // СЗ СССР. – 1928. - № 56. - Ст. 495.
61. Constitution. Lois organiques et ordonnances relatives aux pouvoirs publics. Paris, 1977.
62. Grundgesetz fur die Bundesrepublik Deutschland. Bonn, 1989.

II. Література

63. Абжанов К.А. Трудовой договор по советскому трудовому праву. –
М.: Юрид. лит., 1964 г. – 192 с.
64. Агарков М.М. Обязательства по советскому гражданскому праву. – М.: Госюриздат, 1940.
65. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. - М.: Юрид. изд., тип. МИД СССР, 1948. – 336 с.
66. Александров Н.Г., Зайкин А.Д. Труд и право. Пособие для слушателей фак. гражд. и труд. зак-ва. – М.: „Знание”, 1973. – 173 с.
67. Алексеев С.С. Общая теория права. Курс лекций: В 2 т. – М. Юрид. лит. - 1982. – Т. 2. – 360 с.
68. Андрушко В., Кондратьев Р. Спірні моменти судової практики у світлі нового тлумачення „примусова праця” // Право України. – 1998. - №3. – С. 32.
69. Бару М. Право на працю // Радянське право. – 1962. - №5. - С.9-16.
70. Бегичев Б.К. Трудовая правоспособность советских граждан. – М.: Юрид. лит., 1972. – 248 с.
71. Большая Советская энциклопедия: В 30 т. /Издание 3-е. Гл. ред. А. М. Прохоров. – М. Изд-во „Сов. Энциклопедия”, 1977. - Т. 26. - С. 264-265.
72. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М.: Юрид. лит., 1950. – 367 с.
73. Богуславский М.М. Международное частное право. – М: , 1994. – 322 c.
74. Бугров Л.Ю. Свобода труда и свобода трудового договора в СССР. – Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1984. – 128 с.
75. Бугров Л.Ю. Проблемы свободы труда в трудовом праве России. – Пермь: Изд-во Пермского ун-та, 1992. – 229 с.
76. Бущенко П.А. Право на труд и развитие личности в общественно-трудовых отношениях социалистического общества: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05. / Харьковский юридический институт – Х., 1984. – 15 с.
77. Бущенко П.А. Порядок укладення трудового договору як стадія реалізації права на працю // Проблеми законності. Вип. 51: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – С.19-27.
78. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личночти в социалистическом обществе. – М.: Наука, 1979. – 229 с.
79. Генкин Д.М. Право собственности как абсолютное субъективное право // Советское государство и право.–1958. – №6. – С. 94.
80. Гинцбург Л.Я Социалистическое трудовое правоотношение. – М.: Наука, 1977. – 310 с.
81. Глазырин В.В. Труд иностранцев в России. - М.: Юридический Дом Юстицинформ, 1997. - 111c.
82. Глозерман Г.Е. Интерес как социологическая категория // Вопросы философии. – 1966. - № 10. - С. 16-18
83. Головко М.Л., Пастухов В.П. Зайнятість населення України. - К., 1998.
84. Думин Н. Конкурс – форма реализации права на выбор работы // Социалистический труд. - 1979. - №77. – С. 121.
85. Егоров В.В. Право на труд рабочих и служащих: теория и практика. – М.: Наука, 1986. – 118 с.
86. Ершов В. Расторжение трудового договора по инициативе рабочих и служащих // Социалистический труд. - 1991. - №6. - С.74.
87. Єрьоменко В.В. Підстави виникнення трудових правовідносин: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05. /Національна юридична академія. – Х.,– 18 с.
88. Єрьоменко В. Вдосконалювати конкурсне заміщення посад державних службовців // Право України. – 1997. - №5. – С.52-55.
89. Єрьоменко В. Підстави виникнення трудових правовідносин у колективних сільськогосподарських підприємствах, селянських (фермерських) господарствах, кооперативах. // Право України. – 1997. – №6. – С.51-56.
90. Єрьоменко В. Вольовий характер підстав виникнення трудових правовідносин // Право України. – 1998. - №11. – С.96-99.
91. Єрьоменко В. Правові форми реалізації громадянами права на працю // Право України. – 1999. - №1. – С. 16-19.
92. Жернаков В. Свобода праці як принцип сучасного трудового права. // Право України. – 1999. - №3. - С.34-36, 55.
93. Жигалкін П.І. Про зміст Трудового кодексу України. // Концепція розвитку законодавства України: Матеріали наук.-практ. конф. – К., 1996. – С. 301.
94. Заржицький О, Сидоренко О, Башмаков В. Правове регулювання працевлаштування іноземних громадян в Україні // Право України. – 1997. - №2. - С.55-57.
95. Забигайло В.К. Право на права. – К.: Политиздат Украины, 1989. – 230с.
96. Иванов С. От социальных мифов - к социальной политике // Эхо планеты. - 1991. - №25. - С. 10.
97. Исаков В.Б. Фактический состав в механизме правового регулирования. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1980. – 128 с.
98. Карпенко Д., Хуторян Н. Правові проблеми Загальної частини проекту кодексу України про працю // Право України. – 1998. - №3. – С. 41-44.
99. Карпушин М.П. Социалистическое трудовое правоотношение. - М. Госюриздат, 1958. – 173 с.
100. Келина С.Г. Об уголовно-правовой защите политических и трудовых прав граждан // Советское государство и право. - 1963. - №8. - С.63-65.
101. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право. Учебник для ВУЗов. – М: Изд. группа НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 257 с.
102. Козак З.Я. Договірне регулювання за трудовим правом України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05. /Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. – К., 1999. – 20 с.
103. Кобец Н.Г. Судебная защита при спорах об увольнении. - М., 1968. – 119 с.
104. Комаренко А. Захист трудових прав у світі Конституції України // Право України. – 1997. - №12. – С. 15-17.
105. Конституція України: Офіц. Текст: Коментар законодавсва України про права та свободи людиниі громадянина: Навч. посібник / Авт.-упоряд. М.І. Ховронюк. – К.: Парламент. вид-во, 1999. - 544 с.
106. Короткін В.Г. Трудове право: прийняття на роботу і звільнення.— К.: МАУП, 1999. – 89 с.
107. Коршунова Т., Нуртдинова А. Трудовой договор в современных условиях. // Государство и право. – 1994. – №2. – С. 30-41.
108. Куренной А.М. Трудовое право: на пути к рынку. – М.: Дело, 1997. – 368 с.
109. Лазор В.В. Юридичні і соціальні аспекти сутності трудового договору у сучасних умовах: Автореферат дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05. /Національний університет внутрішніх справ – Х., 2001. – 18 с.
110. Лазор В. Юридична природа трудового договору в ринкових умовах. // Право України. – 2000. - №1. - С. 64-66.
111. Левиант Ф.М. Виды трудового договора. - М.: Юрид. лит., 1966. – 188 с.
112. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: поиск концепции // Советское государство и право. – 1990. - №7. - С.49.
113. Лившиц Р.З., Иванов С.А. Личность в советском трудовом праве. – М.: Наука, 1982. – 231 с.
114. Лившиц Р.З., Чубайс Б.М. Трудовой договор. - М.: Наука, 1986. – 162 с.
115. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее. – М.: Наука, 1989. - 192 с.
116. Мамонов В.В., Лисицин А.В. Право на выбор профессии. – Алма-Ата: Казахстан, 1987. – 78 с.
117. Матузов Н.И. Субъективные права граждан СССР. – Саратов: Приволжское книжное изд-во, 1966. – 190 с.
118. Маркіна Т.Г. Право громадян на зайнятість та форми його реалізації в умовах становлення ринкової економіки: Автореферат дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05. /Національна юридична академія – Х., 2000. – 17 с.
119. Маркс К., Энегльс Ф. Сочинения: В 50 т. – М.: Гос. изд-во полит. лит., 1955. - Т.23. - С.195.
120. Мацюк А.Р. Трудові права і обов’язки громадян. – К.:Політвидав України, 1976. – 60 с.
121. Мацюк А.Р. Трудовые правоотношения развитого социалистического общества. – К.: Наукова думка, 1984 – 280 с.
122. Неумивайченко Н.М. Особливості виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин державних службовців: Автореферат дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05. /Національна юридична академія – Х., 2002. – 20 с.
123. Никитинский В.И., Коршунова Т.Ю. Трудовое регулирование трудовых отношений работающих собственников // Гос. и право. - 1992. - № 6. - С. 48-58.
124. Нургалиева Е.Н., Хохлов Е.Б. Проблемы трудового права в современных условиях. – Караганда, 1994.
125. Орловський О.Я. Зміст трудових правовідносин в сучасних умовах: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05. /Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. – К., 2001. – 20 с.
126. Орловский Ю.П. Правовые вопросы использования труда рабочих и служащих на промышленных предприятиях. – М.: Наука, 1966.
127. Орловский Ю.П. Труд молодежи в СССР. – М.: Наука, 1974. – 256 с.
128. Орловский Ю.П. Молодежь: трудовые права и обязанности. – М.: Юрид. лит., 1985. – 192 с.
129. Патюлин В.А. Государство и личность в СССР. – М.: Наука, 1974. – 246 с.
130. Пашерстник А.Е. Право на труд. -М.: Изд-во АН СССР, 1951. – 231 с.
131. Пашков А.С. Правовые формы обеспечения производства кадрами в СССР. - М.: Юрид. лит., 1961. – 184 c.
132. Пашков А.С., Хрусталев Б. Ф. Обязанность трудиться по советскому праву. – М.: Юрид. лит., 1970. – 192 с.
133. Пилипенко П.Д. Про концепцію трудового права України. // Право України. – 1993. – №4. – С. 17-20.
134. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудових правовідносин в умовах переходу України до ринкової економіки: Автореферат дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.05. /Національна юридична академія. – Х., 2001. – 36 с.
135. Право на труд: советский и британский подходы. /Отв ред. С.А. Иванов. – М.: ИГП АН, 1989, - 116 с.
136. Прокопенко В. Трудовий договір і трудові правовідносини. – К.: Вид-во Київського ун-ту, 1971. – 185 с.
137. Прокопенко В.І. Порядок приймання і звільнення з роботи: Закон і практика. – К.: Юмана, 1996. – 176 с.
138. Прокопенко В.І. Трудове право: Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. - 224 с.
139. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. - Харків: Консум, 2000. – 479 с.
140. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудовых правоотношений. – М.: Юрид. лит., 1972. – 228 с.
141. Процевский А.И. Предмет советского трудового права. - М., Юрид. лит., 1979. – 224 с.
142. Процевський О.І. Новий зміст права на працю – основа реформування трудового законодавства України // Право України. – 1999. - №6. - С. 101-105.
143. Процевський О.І. Про предмет трудового права України. // Право України. - 2001. - №12. – С.81-87.
144. Рабинович П.М., Витрук В.Н. Социалистическое право и личность. // Правоведение. – 1970. - №3. - С. 23.
145. Реус О. Особливості укладання трудових договорів з неповнолітніми. // Право України. – 1998. - №9. - С. 69-72.
146. Сабо И. Основы теории права. М.: Изд-во Прогресс, 1974. - 271с.
147. Свічкарьова Я. Трудові права працюючих акціонерів. // Право України. - 1998. - №7. - С.20-23.
148. Скакун О.Ф., Подберезський М.К. Теорія держави і права. – Х., 1996. – 326 с.
149. Скобелкин В.Н. Юридические гарантии трудовых прав рабочих и служащих. – М.: Юрид. лит., 1969. – 183 с.
150. Сільченко С.О. Строковий трудовий договір: Автореферат дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05. /Національна юридична академія – Х., 2001. – 20 с.
151. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. - К.: Т-во „Знання” України, 1993, - 192 с.
152. Смирнов В.Н. Конкурс в советском трудовом праве. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1960 г. – 110 с.
153. Смирнов О.В. Природа и сущность права на труд. – М. Юрид. лит., 1964. – 210 с.
154. Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права. – М.: Юрид. лит., 1977. – 215 с.
155. Советское гражданское право. /Под ред. О.С. Иоффе. Курс лекций. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1958.
156. Советское трудовое право. /Под ред. Александрова Н.Г. - М.: Госюриздат, 1963. – 414 с.
157. Советское трудовое право /Процевский А.И., Бару М.И., Гончарова Г.С. и др. – К.: Вища школа, 1981. – 360 с.
158. Сташків Б. Судовий захист – соціальним правам громадян. // Право України. – 1996. - №10. – С. 30-33.
159. Строгович М.С. Избранные труды. В 3 т. – М.: Наука, 1990. – Т.1. – 302 с.
160. Стычинский Б.С., Зуб И.В., Ротань В.Г. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде. В 2 т. – Симферополь: Таврида, 1998. - Т. 1. - 896 с.
161. Тархов В.А. Конституционные отношения. // Правоведение. – 1981. - №2. – С. 27.
162. Толкунова В.Н. Право женщин на труд и его гарантии. – М.: Юрид. лит., 1967. - 192 с.
163. Толкунова В.Н. Право женщин на труд в СССР. – М.: Юрид. лит., 1980. - 199 с.
164. Толкунова В.Н. Трудовые споры и порядок их разрешения. – М.: Юристъ, 1996. – 208 с.
165. Труд в демопроцессе. /Отв. ред. В.С. Стешко. – К.: Наукова думка, 1990. – 284 с.
166. Трудові спори: законодавство, коментар, судова практика /Упорядники: В.А. Скоробагатько, М.І. Федишин. – К.: Істина, 2000. 432 с.
167. Трудовое право в вопросах и ответах: Учебно-справочное пособие /Под ред. В.В. Жернакова. – Х.: „Одиссей”, 2000 г. – 624 с.
168. Трудовое право Украины /Под ред. Г.И. Чанышевой, Н.Б. Болотиной. – Х.: „Одиссей”, 1999, - 480 с.
169. Сыроватская Л.А. Трудовое право: Учебник. – М.: Высшая школа, 1997. – 255 с.
170. Уряд звітує про охорону праці // Урядовий курєр. - 2000. - №67.
171. Уржинский К.П. Гарантии права на труд. – М.: Юрид. лит., 1984. – 200 с.
172. Фурье Ш. Избранные сочинения. В 4 т.: Пер. с франц. – М.: Изд-во АН СССР, 1954. – Т. 3. – 600 с.
173. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид. лит., 1974. – 352 с.
174. Чечот Д.М. Субъективное право и формы его защиты. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. – 72 с.
175. Шебанова А.И. Право на труд молодежи. – М. Юрид. лит., 1973. – 223 с.
176. Шляхтун П. Аспекти приватизації або сказати людям правду. // Голос України. - 1996. - 24 січня.
177. Ямпольская Ц.А. О субъективных правах советских гаждан и их гарантиях. /В кн. Вопросы советского государственного права. – М.: Изд-во АН СССР, 1959. – С. 145-226.
178. Ярошенко О.М. Правовий статус сторін трудових правовідносин: Автореферат дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05. /Національна юридична академія. – Х., 1999. – 18 с.
179. Ярошенко О. Щодо дискримінації в реалізації права на працю. // Право України. – 2000. - №7. - С. 54-56.
180. Kittner M. Arbeits – und Sozialordnung. – Köln, 1995
181. Valticos N. Droit international du travail. – Paris: Dalloz, 1983.
182. Däubler W. Das Arbeitsrecht I. – Hamburg, 1992.
183. Däubler W. Das Arbeitsrecht II. – Hamburg, 1995.