ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ПІДПРИЄМСТВА, УСТАНОВИ, ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК УЧАСНИКА ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

brief description

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

КІЯШКО ВІКТОР ІВАНОВИЧ

УДК: 349.22

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ПІДПРИЄМСТВА, УСТАНОВИ, ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК УЧАСНИКА ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
доктор юридичних наук, доцент
Погрібний Сергій Олексійович,

ХАРКІВ - 2010

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………….3
ВСТУП……………………………………………………………………...4

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВИЙ СТАТУС КЕРІВНИКА ПІДПРИЄМСТВА, УСТАНОВИ, ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК УЧАСНИКА ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН………………………………………………………………11
1.1. Поняття й роль керівника в розвитку ринкової економіки…………………………………………………………………………...11
1.2. Зміст правового статусу керівника ……………………………………20
1.3. Нормативно-правове регулювання організаційно-трудової діяльності керівника …………………………………………………………………………...36
Висновки до розділу 1……………………………………………………...50

РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК ВИНИКНЕННЯ, ЗМІНИ ТА ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН З КЕРІВНИКОМ ПІДПРИЄМСТВА, УСТАНОВИ, ОРГАНІЗАЦІЇ………………………………………………….53
2.1. Укладення з керівником трудового договору та особливості його змісту………………………………………………………………………………..53
2.2. Особливості юридичної відповідальності керівника………………75
2.3. Підстави й порядок припинення трудового договору з керівником………………………………………………………………………...107
2.4. Удосконалення нормативно-правового забезпечення організаційно-трудової діяльності керівника …………………………………………………...145
Висновки до розділу 2…………………………………………………….151
ВИСНОВКИ……………………………………………………………...158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………..163

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ГК України – Господарський Кодекс України.
Держнаглядпраці – Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю.
КЗпП України – Кодекс законів про працю України.
КК України – Кримінальний кодекс України.
МОП – Міжнародна організація праці.
Цивільний кодекс України – ЦК України.

ВСТУП
Актуальність теми. У будь-якій сфері людської діяльності організація праці побудована таким чином, що завжди є особа, яка керує процесом праці, вміє спрямувати в потрібне русло трудову діяльність групи людей, окреслити загальну мету й завдання для кожного. Діяльність цієї особи пов'язана з підвищеною відповідальністю за прийняті рішення й підлеглих їй людей. Управлінська праця, як особливий вид трудової діяльності, – керівної, виникла в результаті складного історичного процесу.
Завдання по забезпеченню ефективного оперативного управління людьми й майном вимагає наділення керівників значним обсягом повноважень. Ось чому цілком логічною й необхідною є постановка питання про розроблення системи правових засобів і методів з правового регулювання праці цієї специфічної категорії найманих працівників. Опрацювання механізмів, що дозволяють запобігти порушенням і зловживання з боку керівників – нагальна потреба сьогодення. З одного боку, підвищення ступеня юридичної відповідальності виступає певною гарантією від перевищення повноважень, якими наділені ці особи; з другого – всі елементи правового статусу керівника (права, обов’язки, відповідальність) повинні бути збалансовані й не викликати, так би мовити, перекосу.
Окремим аспектам правової регламентації діяльності сторін трудових правовідносин приділили увагу так науковці, як
М.Г. Александров, Н.Б. Болотіна, В.С. Венедіктов, Л.П. Гаращенко,
Л.Я. Гінцбург, В.В. Єрьоменко, М.І. Іншин, О.В. Лавриненко,
Л.І. Лазор, В.В. Лазор, Р.З. Лівшиц, В.К. Миронов, Ю.П. Орловський,
Л.Я. Островський, О.І. Процевський, В.Г. Ротань, О.Г. Середа,
Я.В. Свічкарьова, К.П. Уржинський, Г.І. Чанишева, О.С. Хохрякова, Н.М. Хуторян, О.М. Ярошенко та ін. Однак проблема правового регламентування трудової діяльності керівників як учасників трудових правовідносин комплексно не досліджувалась. На даний час у наукових працях вітчизняних і зарубіжних учених дуже мало уваги приділяється вивченню управлінської праці. Слід констатувати, що у правовому регулюванні організаційно-трудової діяльності керівників накопичилось чимало питань, законодавчих прогалин і колізій, які суттєво впливають на ефективність виконання покладених на цих осіб завдань. Це зумовлює необхідність детальної наукової розробки, практично вивірених рішень з використанням міжнародного й зарубіжного досвіду з метою вдосконалення національного законодавства у сфері правового впорядкування діяльності керівника підприємства, установи, організації як учасника трудових правовідносин.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з пп. 9.1. Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006 – 2010 роки. Тема роботи відповідає планам наукових досліджень кафедри трудового, екологічного та аграрного права, а також науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів Харківського національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у розкритті сутності особливостей правового регулювання діяльності керівника підприємства, установи, організації як учасника трудових правовідносин, а також у підготовці конкретних практичних рекомендацій і наукових пропозицій щодо розвитку й покращання відповідного нормативно-правового забезпечення і правозастосовної практики.
Для її досягнення в дисертації були поставлені наступні дослідницькі завдання:
– розкрити зміст поняття «керівник підприємства, установи, організації» й на підставі цього визначити його ролі й функції в ринковій економіці;
– визначити сутність та охарактеризувати особливості правового статусу керівника;
– розглянути історію становлення, розвитку й сучасний стан нормативно-правового регулювання організаційно-трудової діяльності керівників;
– обґрунтувати підстави виникнення, зміни й припинення трудових правовідносин з керівниками;
– визначити особливості й механізм притягнення керівника до матеріальної відповідальності;
– охарактеризувати процедуру припинення трудового договору з керівником і назвати її особливості;
– окреслити напрямки подальшого вдосконалення правового регламентування трудової діяльності керівника.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час трудової діяльності керівника підприємства, установи, організації.
Предметом дослідження є норми права що регулюють діяльність керівника підприємства, установи, організації як учасника трудових правовідносин.
Методи дослідження. Дисертаційна робота ґрунтується на методах наукового пізнання, фундаментом яких є діалектичний метод, за допомогою якого поставлені завдання розглянуті в їх розвитку і взаємозв’язку (підрозділ 1.1). У процесі дослідження були використані й інші методи наукового пізнання, а саме: логіко-семантичний, історико-правовий, системно-структурний, раціональної критики, формально-юридичний. Логіко-семантичний метод дозволив поглибити понятійний апарат (підрозділи 1.1, 2.1), виокремити відповідні критерії класифікації правового статусу керівника (підрозділ 1.2). Історико-правовий допоміг дослідити процеси становлення й розвитку законодавчої регламентації організаційно-трудової діяльності цих працівників на різних історичних етапах розвитку нашого суспільства (підрозділ 1.3.). Системно-структурний метод застосовано для визначення місця правових норм, що впорядковують трудову діяльність керівників підприємств, установ, організацій у системі правових норм (підрозділ 1.2). Метод раціональної критики послужив для детального аналізу нормативно-правових актів у царині діяльності цієї особи як учасника трудових правовідносин, виявлення властивих їм колізій, а також висловлення пропозицій щодо їх удосконалення (підрозділ 2.4). Формально-юридичний метод став у нагоді при створенні нових правових норм у сфері регулювання трудових відносин за участю керівників (підрозділи 2.1 – 2.3).
Нормативним підґрунтям дисертаційної роботи послужили Конституція України, міжнародні правові акти, що стосуються трудового законодавства, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств та ін.
Емпіричну основу дослідження становлять результати узагальнення опублікованої практики Верховного Суду України, актів соціального партнерства, локальних нормативних актів підприємств, установ та організацій з питань праці.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в ході проведення дисертаційного дослідження вперше розглянуто керівника підприємства, установи, організації як учасника трудових правовідносин, а також виявлено особливості правового регулювання трудової діяльності зазначеної категорії працівників. За його результатами сформульовано авторські основні положення, які виносяться на захист і які містять елементи наукової новизни. Назвемо основні з:
вперше:
– запропоновано періодизацію розвитку законодавства про працю керівників, виокремленні характерні ознаки кожного з етапів;
– доводиться недоцільність укладення трудового договору при поєднанні в одній особі керівника підприємства і його власника;
– обґрунтовано раціональність законодавчого закріплення додаткових підстав розірвання трудового договору з керівником з ініціативи роботодавця;
– аргументується доцільність законодавчого закріплення можливості немотивованого звільнення керівника роботодавцем;
удосконалено:
– визначення поняття «керівник підприємства, установи, організації» як посадової особи, яка обирається, призначається або затверджується для організації й оперативного управління діяльністю підприємства, установи, організації, яка наділена роботодавцем повноваженнями одноособово безпосередньо або через інших підпорядкованих їй посадовців здійснювати управління й діяти без доручення від імені зазначених суб’єктів господарювання. Обґрунтовано доцільність законодавчого закріплення цієї дефініції;
– розуміння трудової функції керівника підприємства, установи, організації, на підставі чого підкреслюється що керівник суміщує в собі декілька статусів: найманого працівника, представника роботодавця, іноді власника;
дістало подальшого розвитку:
– позиція, за якої керівник повинен нести повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну з його вини підприємству, установі, організації, а також відшкодовувати неодержані прибутки, за умови, що ця шкода не належить до категорії нормального виробничо-господарського риску;
– обґрунтування необхідності регулювання трудової діяльності керівника законодавством про працю;
– пропозиції стосовно уточнення чинних і розроблення нових нормативно-правових актів з метою належної правової регламентації діяльності керівника як учасника трудових правовідносин.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки, пропозиції й рекомендації, зроблені в результаті комплексного дослідження правового регулювання діяльності керівника підприємства, установи, організація як учасника трудових правовідносин можуть бути використані:
а) у науково-дослідній сфері – для подальшого вивчення праці керівників підприємств, установ, організацій у науці трудового права;
б) у правотворчості – під час розробки проекту Трудового кодексу України, внесенні змін і доповнень до чинного законодавства щодо організаційно-трудової діяльності керівників підприємств, установ, організацій;
в) у правозастосуванні – у практичній діяльності органів державної виконавчої влади, судів, роботодавців та їх організацій, а також професійних спілок;
г) у навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій з трудового права України, при викладанні навчальної дисципліни «Трудове право України», а також у науково-дослідницькій роботі студентів, слухачів та курсантів.
Апробація результатів дисертації. Обговорення результатів проведеного наукового дослідження здійснювалось на засіданнях науково-дослідної лабораторії з проблем розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів і кафедри трудового, аграрного та екологічного права Харківського національного університету внутрішніх справ. Підсумки вивчення проблеми в цілому, окремих її аспектів, одержані узагальнення й висновки доповідались на наукових і науково-практичних конференціях і семінарах: «Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах»(Харків, 2008) та «Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально трудових відносин в Україні» (Харків, 2009).
Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертаційної роботи відображено в 5 наукових статтях, опублікованих у виданнях, визнаних Вищою атестаційною комісією України як фахові з юридичних наук, а також у 2 збірниках тез доповідей та наукових повідомлень на 4-х науково-практичних конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Складається зі вступу, 2-х розділів, поділених на 7 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 178 сторінок. Список використаних джерел складається із 161найменування й займає 16 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
Підсумовуючи проведене науково-теоретичне дисертаційне дослідження правового регулювання діяльності керівника підприємства, установи, організації як учасника трудових правовідносин, зробимо наступні загальні висновки:
1. Керівник підприємства, установи, організації – це посадова особа, яка обирається, призначається або затверджується для організації й оперативного управління діяльністю підприємства, установи, організації і яка наділена роботодавцем повноваженнями одноособово безпосередньо або через інших підпорядкованих їй посадовців здійснювати управління й діяти без доручення від імені зазначених суб’єктів.
2. Юридичні особи реалізують правосуб’єктність через свої органи, що діють відповідно до законів, інших нормативно-правових актів та/або установчих документів. Орган юридичної особи – це призначена (обрана) особа (одноособовий орган) або група осіб (колегіальний орган), які представляють її інтереси у правовідносинах з іншими суб’єктами права без спеціальних на те повноважень. Через ці органи юридична особа набуває трудові права і приймає на себе трудові обов’язки.
Уповноважені органи – це частини юридичної особи, що нею формуються й виражають її волю. Їх компетенція і склад визначаються законами, іншими правовими актами й установчими документами, а порядок їх призначення – законом та установчими документами. Оскільки чинне законодавство про працю не вказує, хто з посадових осіб належить до уповноважених власником органів, це повинно бути закріплено в установчих документах підприємства й локальних актах роботодавця. До посадових осіб уповноважених органів відносять керівника підприємства, його заступника (заступників), головного спеціаліста виробництва (головного інженера, головного механіка та ін.), керівників підрозділів та їх заступників.
3. Правовий статус керівника порівняно із статусами інших найманих працівників і статусом роботодавця характеризується двоякістю: з одного боку, керівник повинен дотримуватися інтересів роботодавця (власника), а з іншого – керівник, діє в організаційно-управлінській сфері від імені власника майна; представляє роботодавця у виникаючих із працівниками правовідносинах; організує процес праці; вирішує кадрові питання, і при цьому надає свою працю в розпорядження власника майна.
4. Виділено такі періоди розвитку законодавства про працю керівників:
а) період становлення трудового права як галузі (початок ХХ ст.). Характерна особливість цього етапу полягала в тому, що формування правовідносин роботодавця з керівниками – «вищими службовцями», будуються на основі приватноправових контрактів. Норми фабричного законодавства на них не розповсюджувалися;
б) період розквіту адміністративно-командної системи (з початку 20-х до кінця 80-х років ХХ ст.). Трудове законодавство спеціально не регулювало діяльність керівника. Його праця регламентувалася так, як і праця інших «відповідальних працівників», тобто більш жорсткими методами, ніж праця звичайних працівників. Спостерігається тенденція підміни правових засобів регулювання праці керівників адміністративними;
в) період перехідної економіки (з початку 90-х років ХХ ст. по наш час). З’являються правові акти, що містять норми, які регулюють, з урахуванням захисту прав приватного власника, діяльність керівника по управлінню підприємством і трудовими колективами, однак вони мають вузький характер і часто дублюють одна одну. Відсутній комплексний нормативний акт, що регулював би діяльність та повноваження керівника.
5. Діяльність керівника підприємства, установи, організації регулюється переважно трудовим законодавством. Керівник, як і будь-який інший працівник, (а) виконує певну трудову функцію, (б) систематично отримує заробітну плату за встановленими нормами, (в) зобов'язаний підкорятися правилам внутрішнього трудового розпорядку, (г) не має майнової самостійності, а висока його організаційна самостійність є специфікою виконуваної ним трудової функції.
6. Обґрунтована доцільність укладання трудового договору (контракт) із керівником на загальних зборах підприємства. Підписувати контракт від імені підприємства може як голова загальних зборів, так і особа, уповноважена на це зборами.
У разі поєднання в одній особі керівника підприємства і його власника укладання трудового договору є недоцільним, у зв’язку з чим пропонуються відповідна законодавчі зміни.
7. Обґрунтовано необхідність подовження строку притягнення керівника до дисциплінарної відповідальності. Запропоновано внести відповідні зміни в КЗпП України й у проект Трудового кодексу України, передбачивши, що до керівника дисциплінарне стягнення може застосовуватися роботодавцем не пізніше ніж протягом 2-х місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку без урахування часу відсутності його на роботі незалежно від причин, а також часу провадження в кримінальній справі, порушеній за фактом протиправних дій.
8. Керівникові належить нести повну матеріальну відповідальність за пряму дійсну шкоду, заподіяну з його вини підприємству, установі, організації, а також відшкодовувати неодержані прибутки за умови, що ця шкода не належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику.
9. З метою усунення нерівності умов звільнення керівника порівняно з іншими категоріями найманих працівників необхідно встановити додаткові матеріальні гарантії для цих осіб і законодавчо врегулювати питання строків повідомлення керівником про своє бажання звільнитись. Для цього КЗпП України, проект Трудового кодексу та чинний ГК України треба доповнити нормою, в якій закріпити, що порядок та умови звільнення керівника підприємства, установи, організації (незалежно від форми власності) за його ініціативою мають визначатися в установчих документах зазначених суб’єктів, а також указати, кому конкретно (якому органу чи посадовій особі) і в який строк керівник повинен повідомити про своє бажання звільнитися, ким і як приймається рішення про припинення трудового договору, які матеріальні та інші гарантії надаються керівникові при звільненні.
10. Одноразовим грубим порушенням трудових обов’язків керівника та інших посадових осіб підприємства, установи, організації слід вважати дії або бездіяльність, учинені з явним перевищенням службових повноважень, з умислом та/або за грубою необережністю, якими заподіяно або могло бути заподіяно значний моральний або матеріальний збиток правам і законним інтересам особи, колектива, суспільства й держави.
11. Доцільно законодавчо встановити можливість немотивованого звільнення роботодавцем керівника, закріпивши в проекті Трудового кодексу України, що роботодавець має право прийняти рішення про дострокове розірвання контракту з керівником підприємства, установи, організації як у випадку порушення ним прийнятих на себе згідно з трудовим договором (контрактом) обов'язків, так і без них. У разі розірвання договору з керівником за браком винних дій (бездіяльності) з його боку, власник підприємства повинен попередити керівника про припинення трудових відносин не пізніше ніж за 2 тижні до звільнення й виплатити компенсацію в розмірі, визначеному трудовим договором, але не нижче 10-ти середньомісячних заробітних плат.
12. Поряд із загальними підставами розірвання трудового договору в новому Трудовому кодексі України належить передбачити й додаткові для звільнення керівника: а) порушення ним умов контракту чи колективного договору; б) вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи; в) прийняття необґрунтованого рішення, що призвело до порушення схоронності майна, неправомірного його використання чи заподіяння іншої шкоди майну власника.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Башмакова Н. Про статус керівника підприємства, установи, організації: деякі невирішені питання // Право України. – 1999. – №2. – С. 34 – 37.
2. Охотнікова О.М. Адміністративна відповідальність керівника державного підприємства, установи, організації в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Націон. акад. держ. податк. служби України. – Ірпінь, 2004. – 21 с.
3. Лапуста М. Планирование и распределение рабочего времени руководителя // Журнал «Управление компанией» // http://www.management.web-standart.net/articles/1002/
4. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента / Перевод с англ. – М.: Дело, 1992. – 702 с.
5. Коренев Э.Н. Анализ современного состояния системы корпоративного управления в Украине // Економіка: Менеджмент. Підприємництво: Зб. наук. праць. – Луганськ, 2001. – №4. – С. 180 – 190.
6. Крупчан О.Д. Організація виконавчої влади. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 132 с.
7. Стиль работы и образ жизни руководителя: анализ проблемы, рекомендации / Рук. авт. колл. К. Ладензак. – М.: Экономика, 1985. – 280 с.
8. Кисіль Л.Є. Керівник підприємства: компетенція та адміністративна відповідальність. – К.: Наука, 1998. – 82 с.
9. Дракер П. Посткапиталистическое общество / В книге: Новая постиндустриальная волна на Западе. – М.: Асаdеmіа. – 1999. – 100 с.
10. Цивільний кодекс України // Відом. Верховн. Ради України. – 2003. – №40-44. – Ст. 356.
11. Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України від 17 липня 1997 р. // Відом. Верховн. Ради України. – 1997. – №39. – Ст. 261.
12. Про загальну середню освіту: Закон України від 13 травня 1999 р. // Відом. Верховн. Ради України. – 1999. – №28. – Ст. 230.
13. Про вищу освіту: Закон України від 17 січня 2002 р. // Відом. Верховн. Ради України. – 2002. – №20. – Ст. 134.
14. Про театри і театральну справу: Закон України від 31 травня 2005 р. // Відом. Верховн. Ради України. – 2005. – №26. – Ст. 350.
15. Про благодійництво та благодійні організації: Закон України від 16 вересня 1997 р. // Відом. Верховн. Ради України. – 1997. – №46. – Ст. 292.
16. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. // Відом. Верховн. Ради України. – 1991. – №49. – Ст. 682.
17. Про акціонерні товариства: Закон України від 17 вересня 2008 р. // Відом. Верховн. Ради України. – 2008. – №50-51. – Ст. 384.
18. Бєліков О. Припинення трудових відносин з найманим керівником // Юридичний журнал. – 2007. – №5 // www.justinian.com.ua/article. php?id=2670
19. Осипова А. Независимый директор – миф или реальность? // Журнал «TopManager» // www.mm.com.ua/russian/evolution/evolution_text?pm_
article1toShow=35894
20. Проект Трудового кодексу України (реєстраційний №1108, текст законопроекту до 2-го читання від 02.10.2008 р.) // http://www.rada.gov.ua.
21. Трудове право: Підручник / За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. – К.: Т-во Знання, 2000. – 564 с.
22. Хрусталев Б.Ф. Государственное предприятие – субъект трудового права. – М.: Юрид. лит. – 1976. – 159 с.
23. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. –Х: Консум, 1998. – 480 с.
24. Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході до ринкової економіки: Закон УРСР від 20 березня 1991 р. // Відом. Верховн. Ради УРСР. – 1991. – №23. – Ст. 267.
25. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: Учебник. – М.: Дело, 1999. – 683 с.
26. Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. – М.: Изд. группа ИНФРА-М – НОРМА, 1997. – 570 с.
27. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудовых отношений. – М.: Юрид. лит., 1972. – 176 с.
28. Венгеров А.Б. Выборность руководящих работников предприятий, учреждений, организаций (выступление за круглым столом) // Сов. гос-во и право. – 1988. – №1. – С. 54 – 59.
29. Алексеев С.С., Мозолин В.П., Яковлев В.Ф. Правовое обеспечение целостной системы управления народным хозяйством СССР // Сов. гос-во и право – 1987. – №2. – С. 16 – 22.
30. Прокопенко В.И. О субъектах правовых отношений комитета профсоюза с администрацией предприятия // Проблемы трудового права и права социального обеспечения. – М.: Институт гос-ва и права АН СССР, 1975. – С. 75 – 81.
31. Кельцева А.А. Особенности заключения и расторжения трудового договора (контракта) с руководителем организации // Законодательство. – 1997. – №4. – С. 40 – 45.
32. Курс российского трудового права: В 3-х т. – Т. 1: Общая часть / Под ред. Е.Б. Хохлова. – СПб., 1996. – 589 с.
33. Глазырин В.В. Проблемы правового регулирования труда в негосударственных организациях // Правовое регулирование труда в условиях перехода к рыночной экономике: Институт законодательства и сравнительного правоведения при правительстве РФ: Труды 60. – М., 1995. – С. 3 – 12.
34. Нуртдинова А.Ф., Чиканова Л.А. Соотношение трудового договора и нового гражданского законодательства // Новый Гражданский кодекс России и отраслевое законодательство: Труды института законодательства и сравнительного правоведения при Президенте РФ. – М., 1995. – №59. – С. 7 – 15.
35. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. – М.: Юрид. изд-во М-ва юстиции СССР, 1948. – 336 с.
36. Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение. – М.: Наука, 1977. – 336 с.
37. Прилипко С.М., Ярошенко О.М. Трудове право України: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Х.: Вид-во ФІНН, 2009. – 728 с.
38. Лебедев В.М. Трудовое право: проблемы общей части. – Томск: Томский гос. педагог. ун-т, 1998. – 420 с.
39. Смирнов В.Н. Понятие нарушений в сфере трудовых отношений и его виды // Известия ВУЗов. Правоведение. – 1968. – №2. – С. 73 – 76.
40. Смирнов В.Н. Внутренний трудовой распорядок на предприятии. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1980. – 159 с.
41. Про затвердження Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників: Наказ Мін-ва праці та соц. політики України від 29 грудня 2004 р., №336 // Укр. інвест. газ. – 2007. – №45.
42. Середа О.Г. Роботодавець як суб’єкт трудового права: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2004. – 21 с.
43. Селіванов В. Проблема методологічної обґрунтованості вітчизняного правознавства та юридичної практики // Право України. – 1999. – №1. – С. 20 – 27.
44. Трудовое право и научно-технический прогресс / Под ред. С.А. Иванова. – М.: Наука, 1974. – 563 с.
45. Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Нариси з теорії права: Навч. посібник. – К.: Істина, 2004. – 304 с.
46. Аитов В.С. Правоприменение и его суть // Гос-во и право. – 1995. – №5. – С. 47 – 54.
47. Устав о Промышленности: Сводъ законовъ Российской империи. – С.-Петербургъ.: Руссокое Книжное Товарищество «Деятель», 1913. – Т. 11. – 1148 с.
48. Таль Л.С. Трудовой договор: Цивилистическое исследование. – Ярославль: Типография Губернского Правления. – 1918. – Ч. ІІ: Внутренний правопорядок хозяйственных предприятий. – 420 с.
49. Кодекс законов о труде РСФСР: утв. постановлением ВЦИК от 10 декабря 1918 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабочего и Крестьянского Правительства РСФСР. – 1918. – №87-88. – Ст. 905.
50. Про об’єднання діяльності УРСР і РРФСР: Постанова Всеукрревкома від 27 січня 1920 р. // СУ Всеукрревкома. – 1920. – Изд. 1. – №1. – Ст. 7.
51. Кодекс законів про працю УРСР: затв. постановою ВУЦВК від 2 грудня 1922 р. // Збірник законів УСРР. – 1922. – №52. – Арт. 751.
52. Снежков Е.И. Практический комментарий к Кодексу законов о труде. – М., 1928. – 248 с.
53. О порядке оплаты ответственных политических работников, занятых в профессиональных, кооперативных, хозяйственных и иных организациях: Постановление НКТ СССР от 31 марта 1925 г. // Известия НКТ. – 1925. – №17-18.
54. О порядке увольнения и восстановления в должности ответственных работников, дела которых об увольнении и восстановлении в должности не подлежат рассмотрению в расценочно-конфликтных комиссиях и трудовых сессиях: Постановление НКТ СССР от 18 октября 1929 г. // Известия НКТ. – 1930. – №1-2.
55. О мероприятиях по упорядочению трудовой дисциплины, улучшению практики государственного социального страхования и борьбе со злоупотреблениями в этом деле: Постановление СНК СССР, ЦК ВКП(б) и ВЦСПС от 28 декабря 1938 г. // СП СССР. – 1939. – №1. – Ст. 1.
56. Перелік №1 Додатку №1 до Положення про порядок розгляду трудових спорів: Затв. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 травня 1974 р. // Ведом. Верховн. Совета СССР. – 1974. – №22. – Ст. 325.
57. О трудовых коллективах и повышении их роли в управлении предприятиями, учреждениями, организациями: Закон СССР от 17 января 1983 г. // Ведом. Верховн. Совета СССР. – 1983. – №25. – Ст. 382.
58. О государственном предприятии (объединении): Закон СССР от 30 июня 1987 г. // Ведом. Верховн. Совета СССР. – №26. – Ст. 385.
59. О предприятиях в СССР: Закон СССР от 4 июня 1990 г. // Ведом. Съезда народных депутатов и Верховн. Совета СССР. – 1990. – №25. – Ст. 460.
60. Про підприємства в Україні: Закон УРСР від 27 березня 1991 р. // Відом. Верховн. Ради УРСР. – 1991. – №24. – Ст. 272.
61. Про управління майном, що є у загальнодержавній власності: Декрет Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 р. // Відом. Верховн. Ради. – 1993. – №7. – Ст. 52.
62. Программа кадрового обеспечения государственной службы и Программы работы с руководителями государственных предприятий, учреждений, организаций: утв. Указом Президента Украины от 10 ноября 1995 г. // Праця i зарплата. – 1995. – №23. – C. 5.
63. Про затвердження Положення про формування кадрового резерву керівників державних підприємств, установ і організацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 1999 р. // www.zakon.rada.gov.ua
64. Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1997 р. // www.zakon.rada.gov.ua
65. Про оплату праці: Закон України від 24 березня 1995 р. // Відом. Верховн. Ради України. – 1995. – №17. – Ст. 121.
66. Про затвердження Типового положення про виплату матеріальної винагороди за ефективне управління державним майном керівникам державних підприємств та об'єднань державних підприємств: Наказ Мінпраці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 25 листопада 2005 р. // Людина і праця. – №1 – 2006.
67. Про освіту: Закон України від 23 травня 1991 р. (в ред. від 28 березня 1996 р.) // Відом. Верховн. Ради України. – 1996. – №21. – Ст. 84.
68. Про впровадження у закладах освіти України, що є у загальнодержавній власності, контрактної форми наймання керівників та порядок її застосування: Наказ Міністерства освіти України від 27 квітня 1993 р. // www.zakon.rada.gov.ua
69. Про втрату чинності наказу Міністерства освіти України від 27.04.93 р., №116: Наказ Міністерства освіти і науки України від 18 лютого 2003 р. // Офіц. вісн. України. – 2003. – №13. – Ст. 594.
70. Про затвердження Положення про державний вищий навчальний заклад: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. // www.zakon.rada.gov.ua
71. Про професійно-технічну освіту: Закон України від 10 лютого 1998 р. // Офіц. вісн. України. – 1998. – №9. – Ст. 319.
72. Про управління об'єктами державної власності: Закону України від 21 вересня 2006 р. // Відом. Верховн. Ради України. – 2006. – №46. – Ст. 456.
73. Типова форма контракту з керівниками підприємств, що є у загальнодержавній власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1995 р. // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – №11. – Ст. 264.
74. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р.// Відом. Верховн. Ради України. – 1999. – №20-21. – Ст. 190.
75. Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій: Затверджено наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 р. // Людина і праця: Інформ. бюл. Мінпраці України. – 1993. – №43.
76. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня 1999 р. // Відом. Верховн. Ради України. – 1999. – №45. – Ст. 397.
77. Господарський кодекс України // Відом. Верховн. Ради України. – 2003. – №18. – Ст. 144.
78. Пилипенко П.Д. Підстави виникнення індивідуальних трудових правовідносин. – К.: Т-во Знання, КОО. – 2003. – 146 с.
79. Єременко В.В. Підстави виникнення трудових правовідносин: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 // Нац. юрид. акад. України. – Х., 1998. – 18 с.
80. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. – Т. 2. – Свердловск: Изд-во Свердловского инт-та, 1972. – 176 с.
81. Исаков В.Б. Фактический состав в механизме правового регулирования. – Саратов.: Изд-во Сарат. ун-та, 1980. – 128 с.
82. Российское трудовое право: Учебник / Под ред. А.Д. Зайкина. – М.: Изд. группа НОРМА – ИНФРА., 1998. – 415 с.
83. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском праве. – М.: Госюриздат, 1958. – 186 с.
84. Сыроватская Л.А. Трудовое право: Учебник. – 2-е изд. – М.: Юристъ, 1998. – 312 с.
85. Статут товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІМ – ПРОЕКТ”: Зареєстрований у виконавчому комітеті Харківської міської Ради депутатів // Реєстраційна справа №1 480 102 0000 038376. – м. Харків, 2006.
86. Кодекс законів про працю України // Відом. Верховн. Ради УРСР. – 1971 – №50. – Ст. 375.
87. Про практику розгляду судами трудових спорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. // Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики. – 1998. – №38. – С. 26 – 31.
88. Томчишен С.В. Актуальні проблеми правового врегулювання відносин з керівником та іншими членами (посадовими особами) виконавчого органу у господарських товариствах // www.yurpayintel.com.ua
89. Сыроватская Л.А. Трудовые отношения и трудовое право // Гос-во и право. – 1996. – №7. – С. 78 – 83.
90. Никитинский В.И., Вайпан В.А. Правовое регулирование труда в условиях многообразия форм собственности // Социалистический труд. – 1991. – №1. – С. 80 – 85.
91. Про споживчу кооперацію: Закон України від 10 квітня 1992 р. // Відом. Верховн. Ради України. – 1992. – №30. – Ст. 414.
92. Про акціонерні товариства: Закон України від 17 вересня 2008 р. // Відом. Верховн. Ради України. – 2008. – №50-51. – Ст. 384.
93. Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. // www.zakon.rada.gov.ua
94. Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. // www.zakon.rada.gov.ua
95. Про затвердження Положення про порядок укладання або переукладання контракту з керівником виконавчого органу відкритого акціонерного товариства, холдингової компанії та державної акціонерної компанії і Типової форми контракту з керівником виконавчого органу відкритого акціонерного товариства: Наказ Фонду державного майна України від 5 квітня 2004 р. // www.zakon.rada.gov.ua
96. Про власність: Закон УРСР від 7 лютого 1991 р. // Відом. Верховн. Ради УРСР. – 1991. – №20. – Ст. 249.
97. Бюллетень Госкомтруда СССР. – 1962. – №12 – C. 3 – 7.
98. Отраслевая принадлежность отношений с руководителем организации // Трудовое право. – 2005. – №8. – С. 110 – 123.
99. Хохлов Е. Б. Правовое регулирование труда в современных условиях: Дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.05 // СПб госуд. ун-т. – СПб., 1992. – 390 с.
100. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Е. Крутских. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА – М, 2000. – 704 с.
101. Грицай М. Дотримання законодавства про працю // http://pivdenka.berdyansk.net/09.04.02/do.htm
102. Кленов Р. Гражданская ответственность руководителя // http://pravcons.ru/publ28-11-05-5.php
103. Стависский П.Р. Проблемы материальной ответственности в советском трудовом праве. – Киев – Одесса: Вища школа, 1982. – 183 с.
104. Дисциплінарна відповідальність як вид юридичної відповідальності // www.fpsu.org.ua
105. Абрамова А.А. Дисциплина труда в СССР. – М.: Изд-во Моск. госуд. ун-та, 1961. – 80 с.
106. Самощенко И.С. Понятие правонарушения по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1963. – 286 с.
107. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відом. Верховн. Ради України. – 1993. – №52 – Ст. 490.
108. Про статус суддів: Закону України від 15 грудня 1992 р. // Відом. Верховн. Ради. – 1993. – №8. – Ст. 56.
109. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // Відом. Верховн. Ради України. – 1991. – №53. – Ст. 793.
110. Дисциплінарний статут прокуратури України: Постанова Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. // Відом. Верховн. Ради України. – 1992. – №4. – Ст. 15.
111. По затвердження Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 січня 1993 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1998. – № 12. – Ст. 101.
112. Про колективні договори та угоди: Закон України від 1 липня 1993 р. // Відом. Верховн. Ради України. – 1993. – №36. – Ст. 362.
113. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів). Закон України від 3 березня 1998 р. // Офіц. вісн. України. – 1998. – №12. – Ст. 435.
114. Деякі питання Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. // www.zakon.rada.gov.ua
115. Про затвердження Типового положення про кадрову службу органу виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1996 р. // www.zakon.rada.gov.ua
116. Про кооперацію: Закон України від 10 липня 2003 р. // Відом. Верховн. Ради. – 2004. – №5. – Ст. 35.
117. Венедиктов В.С. Юридична відповідальність у трудових правовідносинах: теорія і практика. – К.: НМК ВО, 1993. – 111 с.
118. Венедиктов В.С. Юридична відповідальність працівників ОВС України. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 269 с.
119. Об утверждении перечня должностей и работ, замещаемых или выполняемых работниками, с которыми предприятием, учреждением, организацией могут заключаться письменные договоры о полной материальной ответственности за не обеспечение сохранности ценностей, переданных им для хранения, обработки, продажи (отпуска), перевозки или применения в процессе производства, а также типового договора о полной индивидуальной материальной ответственности: Постановление Государственного комитета Совета министров СССР по труду и социальным вопросам и Секретариата всесоюзного центрального совета профессиональных союзов от 28 декабря 1977 г. // www.zakon.rada.gov.ua
120. Леонтьев Б., Клейнер Г. Как управлять риском // Экономика и жизнь. – 1993. – №15. – С. 9 – 17.
121. Платицын Ю. Оценка степени риска // Экономика и жизнь. – 1993. – №15. – С. 9 – 18.
122. Амігуд М. Суди та захист прав акціонерів // Право України. – 1999. – №4. – С. 30 – 34.
123. Об акционерных обществах: Закон Российской Федерации от 26 декабря 1995 г. // Собрание законодательства РФ. – 1996. – №1. – Ст. 1.
124. Об обществах с ограниченной ответственностью: Закон Российской Федерации от 26 декабря 1995 г. // Собрание законодательства РФ. – 1996. – №1. – Ст. 1.
125. Трудовой Кодекс Российской федерации от 30 декабря 2001 г. // www.tk.jobin.ru
126. Евстратов А.Н. Регулирование труда руководителя // Российское трудовое право на рубеже тысячелетий: Всероссийская научная конференция: Ч. 2 / Сб. материалов под ред. Е.Б. Хохлова, В.В. Коробченко. – СПб.: СПб гос. ун-т, 2001. – 248 с.
127. Винник О. Проблемы имущественной ответственности должностных лиц органов управления АО // Підприємництво, господарство і право. – 1999. – №3. – С. 15 – 19.
128. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Відом. Верховн. Ради УРСР. – 1984. – Додаток до №51. – Ст. 1122.
129. Кримінальний кодекс України: Офіц. видання. – К.: Видавничий Дім "ІнЮре", 2007. – 336 с.
130. Про судову практику у справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного суду України від 26 квітня 2002 р. // www.zakon.rada.gov.ua
131. Кримінально-процесуальний Кодекс України // Відом. Верховн. Ради УРСР. – 1961. – №2. – Ст. 15.
132. Лившиц Р.З. Вопросы трудового договора и трудовой дисциплины в Основах законодательства Союза СССР и союзных республик о труде. – М.: Юрид. лит., 1970. – 148 с.
133. Комментарий к законодательству о труде. – М.: Юрид. лит., 1986. – 624 с.
134. Козлов С. Керівник як найманий працівник: правова природа та особливості звільнення // Юридична газета. – 2006. – №5(41). – С.19.
135. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Стичинський Б.С., Зуб І.В., Ротань В.Г. – К.: А.С.К., 2000. – 1072 с.
136. О мерах по нормализации платежной дисциплины в народном хозяйстве Украины: Указ Президента Украины от 16 марта 1995 г. // Праця і зарплата. – 1995. – №7.
137. Зайкин А.Д. Трудовой договор (контракт): Учебное пособие. – М.: Изд-во «Юридический колледж МГУ», 1995. – 167 с.
138. Грущинский И.М. Гарантии при расторжении трудовых договоров по дополнительным основаниям: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Харьковский юрид. ин-т. – Х., 1983. – 20 с.
139. Гусов К.Н. Основания прекращения трудового договора: Учебное пособие. – М.: ВЮЗИ, 1982. – 80 с.
140. Яковлєва Г. О. Щодо поняття грубого порушення трудових обов’язків // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 51. – С. 163 – 170.
141. Севостьянов Г.М. Дисциплина труда и материальная ответственность рабочих и служащих за ущерб, причиненный предприятию. – М.: Профиздат, 1991. – 64 с.
142. Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною Організацією Праці: В 2-х т. – Т. І, Т. ІІ. – Женева: Міжнар. бюро праці, 1999. – 1560 с.
143. Жернаков В.В. Свобода праці як принцип сучасного трудового права України // Право України. – 1999. – №3. – Ст. 34 – 36, 55.
144. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду: Закон України від 1 грудня 1994 р. // Відом. Верховн. Ради України. – 1995. – №1. – Ст. 1.
145. Про внесення змін до статей 41 і 134 Кодексу законів про працю України: Закон України від 17 жовтня 2002 р. // Відом. Верховн. Ради України. – 2002. – №47. – Ст. 355.
146. Фатуев А.А. Трудовое право в жизни человека. – М.: Юрид. лит., 1991. – 256 с.
147. Бару М., Гончарова Г. Перебудова і деякі питання трудового права // Радянське право. – 1988. – №2. – С. 23 – 27.
148. Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1993 р. // Зібрання постанов Уряду України. – 1993. – №9. – Ст. 184.
149. Свічкарьова Я.В. Особливості правового регулювання праці в акціонерних товариствах: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2003. – 20 с.
150. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 30 червня 1999 р. // Відом. Верховн. Ради України. – 1999. – №42-43. – Ст. 378.
151. Пригода Т. Проблеми відсторонення членів виконавчого органу АТ від виконання їх обов’язків // Юридичний журнал. – 2004. – №8 // http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1354
152. Коршунова Т.Ю. Правовое регулирование труда руководителя организации: единство и дифференциация // Журнал российского права. – 1998. – №6. – С. 30 – 38.
153. Карабельников Б.Р. Трудовые отношения в хозяйственных обществах. – М.: ИД ФБК – ПРЕСС, 2003. – 328 с.
154. Акционерное общество и товарищество с ограниченной ответственность: Сборник зарубежного законодательства/ Отв. ред. В.А. Туманов. – М.: БЭК, 1995. – 173 с.
155. Сыродоева О.Н. Акционерное право США и России (сравнительный анализ). – М.: Изд. группа ИНФРА-М – НОРМА, 1996. – 156 с.
156. Полковников Г.В. Английское право о компаниях: закон и практика: Учебное пособие. – М.: Изд. группа ИНФРА-М – НОРМА, 1999. – 289 с.
157. Бруцкус Б.Л. Социалистическое хозяйство // Новый мир. – 1990. – №8. – С. 207 – 210.
158. Задихайло Д.В., Кибенко О.Р., Назарова Г.В. Корпоративне управління: Навчальний посібник. – Х.: Эспада, 2003. – 688 с.
159. Омаров А.М. Руководитель: размышления о стиле управления. – 2 изд. доп. – М.: Политиздат, 1987. – 366 с.
160. Тишанская О.В. Основы правового регулирования предпринимательской деятельности: трудо-правовой аспект: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 // СПб госуд. ун-т. – СПб., 1995. – 228 с.
161. Глазырин В.В. Особенности регулирования труда в акционерных обществах // Законодательство и экономика. – 1997. – №7. – С. 8 – 13.