Ткач Ольга Василівна Розслідування порушень недоторканності при­ватного життя

brief description

Ткач Ольга Василівна, юрист І категорії кафедри право­суддя Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Розслідування порушень недоторканності при­ватного життя» (12.00.09 - кримінальний процес та кримі­налістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяль­ність). Спецрада Д 26.001.05 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ТКАЧ ОЛЬГА ВАСИЛІВНА
УДК 343.985.7
ДИСЕРТАЦІЯ
РОЗСЛІДУВАННЯ ПОРУШЕНЬ НЕДОТОРКАННОСТІ ПРИВАТНОГО
ЖИТТЯ
12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза;
оперативно-розшукова діяльність»
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
_______________________ Ткач О.В.
Науковий керівник:
Сергєєва Діана Борисівна,
доктор юридичних наук,
старший науковий співробітник
Київ – 2019

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………………..14
ВСТУП………………………………………………………………………………...15
РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОРУШЕНЬ
НЕДОТОРКАННОСТІ ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ…………………………….…23
1.1. Предмет безпосереднього злочинного посягання при вчиненні порушень
недоторканності приватного життя…………………………………………………..23
1.2. Спосіб порушення недоторканності приватного життя………………..………43
1.3. Типова слідова картина порушень недоторканності приватного життя………58
1.4. Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики порушень
недоторканності приватного життя……………………………………………..……72
Висновки до розділу 1………………………………………………………………..83
РОЗДІЛ 2. Організаційно-тактичні засади початкового етапу розслідування
порушень недоторканності приватного життя…………………………………..88
2.1. Особливості початку досудового розслідування порушень недоторканності
приватного життя…………………………………………………………………...…88
2.2. Типові слідчі ситуації та версії початкового етапу розслідування порушень
недоторканності приватного життя………………………………….……..……….101
2.3. Організація і тактика проведення окремих слідчих (розшукових) дій на
початковому етапі розслідування порушень недоторканності приватного
життя………………………………………………………………………………….118
Висновки до розділу 2……………………………………………………………....139
РОЗДІЛ 3. Особливості подальшого етапу розслідування порушень
недоторканності приватного життя……………………………………………...144
3.1. Типові слідчі ситуації подальшого етапу розслідування порушень
недоторканності приватного життя та алгоритми дій слідчого з їх
вирішення………………………………………………………………………...…..144
3.2. Особливості використання спеціальних знань в ході подальшого етапу
розслідування порушень недоторканності приватного життя…………………….161
13
3.3. Криміналістична профілактика порушень недоторканності приватного
життя……………………………………………………………………………….....182
Висновки до розділу 3………………………………………………………...…….193
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...…….196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...……205
ДОДАТКИ……………………………………………………………………...……227

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації на підставі положень загальної теорії криміналістики,
результатів узагальнення судової та слідчої практики, чинного кримінального і
кримінального процесуального законодавства вирішено наукове завдання з
формування теоретичних криміналістичних засад і практичних рекомендацій,
спрямованих на удосконалення розслідування порушень недоторканності
приватного життя. Обґрунтовано низку теоретичних положень і рекомендацій,
що мають теоретичне та практичне значення, зокрема:
1. Структурними елементами криміналістичної характеристики порушень
недоторканності приватного життя є наступні.
1) Предмет безпосереднього злочинного посягання при вчиненні порушень
недоторканності приватного життя, яким можуть бути всі можливі об’єкти
матеріального світу, у яких міститься конфіденційна інформація про особу. До
таких об’єктів відносимо різні види документів, у тому числі фото-, відеозаписи,
цифрові файли. За джерелом походження їх доцільно класифікувати на а)
офіційні (видані, або такі, що формуються органами, установами,
підприємствами) – свідоцтва про народження, про укладення або розірвання
шлюбу, інші документи, що посвідчують цивільний стан особи; довідки про
місце реєстрації, документи, що містять відомості про стан здоров’я, фінансові
документи тощо; б) приватні (листи, щоденники, короткі записи та ін.).
Предметом безпосереднього злочинного посягання є й інша категорія
об'єктів (не документів), а саме: 1) предмети матеріального світу, які: зберігають
різноманітну конфіденційну інформацію про особу (мобільні телефони та інші
портативні пристрої (планшети, ноутбуки, карти пам’яті, flash-накопичувачі та
ін.) та є приватними; 2) зберігають конфіденційну інформацію про особу певного
виду та не належать до об’єктів приватного користування (сервери, жорсткі
диски комп’ютерів та їх мереж, накопичувачі інформації тощо); 3) через сам
факт свого існування у конкретної особи свідчать про певний аспект її
197
приватного життя (предмети певного релігійного культу, дитячі речі в салоні
автомобіля, література певної тематики та ін.).
2) Спосіб порушення недоторканості приватного життя, що включає в себе
підготовку до вчинення, безпосереднє вчинення кримінального правопорушення
та дії з приховання його слідів.
Підготовка до вчинення порушення недоторканності приватного життя
здійснюється шляхом: спостереження за фізичною особою з метою виявлення
місця знаходження певної конфіденційної інформації; входження до близького
кола особи з метою отримання доступу до особистих речей особи, в яких
міститься конфіденційна інформація; ознайомлення з місцем ймовірного
знаходження конфіденційної інформації (дослідження плану будинку, квартири
або іншого приміщення, тощо); пошук пособників, виконавця (співвиконавця);
відшукування та (або) придбання технічних засобів, необхідних для збирання та
(або) вилучення конфіденційної інформації; пристосування технічних засобів
для полегшення їх використання під час вчинення кримінального
правопорушення; усунення можливих чи наявних перешкод вчинення
кримінального правопорушення; розробки плану, згідно з яким злочинець
шляхом використання неправдивої інформації отримає від особи конфіденційну
інформацію; підготовка місця (способу) зберігання отриманої конфіденційної
інформації; підготовка алібі, тощо.
Безпосередньо спосіб вчинення порушень недоторканності приватного
життя полягає у діях злочинця, що являють собою:
– збирання конфіденційної інформації про особу, яким є незаконне
одержання неуповноваженим на це суб'єктом відомостей, що становлять
конфіденційну інформацію про особу чи незаконне заволодіння певними
матеріальними об’єктами, що містять таку інформацію;
– зберігання конфіденційної інформації про особу, яке відбувається в
місцях, оптимально обладнаних для збереження носія з цією інформацією:
приміщеннях (приватний будинок, квартира, кімната в готелі, дача, садовий
будинок, офіс, тощо); сейфових скриньках банків; тайниках (закопані в землі,
198
сховані в дуплі дерева, тощо); тримання носія цієї інформації постійно при собі,
використовуючи різні портативні носії або в інший спосіб;
– використання конфіденційної інформації про особу, що полягає в
користуванні злочинцем відомостями, які стосуються обставин життєдіяльності
конкретної особи для задоволення своїх певних потреб, таких як одержання
вигоди, помста, тощо;
– поширення конфіденційної інформації про особу – це повідомлення
змісту такої інформації про особу шляхом розголошення без її згоди та/або
передачу матеріального носія, в якому зафіксована ця інформація;
– зміну конфіденційної інформації про особу, яка полягає у вчиненні будьяких дій, внаслідок яких ця інформація перестає бути достовірною, шляхом
викривлення та спотворення відомостей, що стосуються приватного життя цієї
особи. Такі зміни можуть мати відношення до особистих даних, різних
офіційних документів, як на паперових, так і електронних носіях;
– знищення конфіденційної інформації про особу, тобто повна фізична
ліквідація інформації або ліквідація таких її елементів, які впливають на зміну
істотних ідентифікуючих інформацію ознак.
Спосіб приховання порушень недоторканності приватного життя включає в
себе такі дії злочинця: знищення носіїв (як паперових, так і електронних)
конфіденційної інформації про особу; знищення слідів перебування злочинця у
місці готування або вчинення злочину; знищення фотографій, відеозаписів, які
можуть вказати на контактування злочинця з потерпілим; підкуп свідків та
інших осіб, які не володіють інформацією про злочин та особу злочинця, однак,
можуть допомогти у визначенні такої особи або прямо вказати на неї, тощо.
3) Типова слідова картина порушень недоторканності приватного життя, що
включає в себе відображення події та інших обставин кримінального
правопорушення у свідомості людей, а також матеріальні зміни, що утворилися
внаслідок діяльності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення у формі
матеріальних та електронних слідів.
199
Типовими слідами даної категорії злочинів є такі: матеріально-фіксовані
сліди: рук, взуття, макро- та мікросліди, одорологічні сліди тощо (у 32%
проаналізованих кримінальних проваджень); уявні образи в пам’яті потерпілих,
свідків (у 24% проаналізованих кримінальних проваджень); технічне обладнання
різного призначення: обладнання для спостереження за потерпілим, обладнання
для прослуховування телефонних розмов, фототехніка та ін. (у 17%
проаналізованих кримінальних проваджень); предмети та речі, залишені
злочинцем на місці події (у 9% проаналізованих кримінальних проваджень);
електронні сліди (записи в телефоні, текстові повідомлення тощо) (у 7%
проаналізованих кримінальних проваджень).
4) Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики порушень
недоторканності приватного життя характеризується таким чином:
правопорушення вчиняється особами чоловічої статі у віці від 18 до 55 років;
специфічні знання та навички, отримані під час роботи в правоохоронних
органах, військових формуваннях, у засобах масової інформації й інших
установах та організаціях використовувалися у 82 % від загальної кількості
вивчених проваджень. Серед них 46 % осіб, що вчинили злочин досліджуваного
виду, були правоохоронцями, 19 % – військовослужбовцями, 23 % –
журналістами та 12 % – представниками інших професій На момент вчинення
злочину 76 % злочинців не перебували в трудових відносинах.
У більшості випадків (92 %) мотивом вчинення правопорушення є
прагнення особистого збагачення (шантаж чи вимагання винагороди), помсти –
1 провадження, отримання інформації з метою її подальшого використання у
власних цілях (без оприлюднення) – 1 провадження, бажання зіпсувати ділову
репутацію, зазіхання на повагу до гідності та честі – 1 провадження.
2. Кримінальне провадження щодо порушення недоторканності
приватного життя може бути розпочате слідчим, прокурором виключно на
підставі заяви потерпілого, тобто у формі приватного обвинувачення. Заява не
може ґрунтуватися на здогадках та припущеннях заявника.
200
Встановлені випадки подання заяви про вчинене порушення
недоторканності приватного життя особою, яка збирала, зберігала,
використовувала чи поширювала конфіденційну інформацію про особу з
порушенням встановленого чинним законодавством України порядку, а також
подання заяв особами, які були пособниками при зборі конфіденційної
інформації, але у зв’язку з різними обставинами бажають припинити злочинну
діяльність (страх притягнення до кримінальної відповідальності, щире каяття
тощо). Подання такої заяви є вольовим актом особи та свідчить про її небажання
продовжувати злочинну діяльність та прагнення пом’якшити покарання за
вчинене правопорушення. Така заява повинна прийматися службовою особою з
подальшим повідомленням особи, чиї права було порушено. Після отримання
заяви від потерпілого дані вносяться до ЄРДР на загальних підставах та саме
заява потерпілого вважається приводом для початку досудового розслідування.
3. На початковому етапі розслідування порушень недоторканності
приватного життя типові слідчі ситуації класифіковано за такими підставами: 1)
за наявністю інформації про час вчинення злочину: потерпілий повідомляє про
факт збирання та зберігання конфіденційної інформації щодо нього та про час і
місце її поширення; потерпілий повідомляє про факт збирання та зберігання
конфіденційної інформації щодо нього, але час і місце її поширення йому не
відоме; 2) за наявністю інформації про особу злочинця: порушення вчинено
відомою потерпілому особою; порушення вчинено невідомою потерпілому
особою (виконавець), проте потерпілий знає про наявність замовника злочину
(організатор) особа якого йому відома; порушення вчинено невідомою
потерпілому особою; 3) за моментом затримання особи: злочинець затриманий
на місці вчинення кримінального правопорушення в момент збирання,
знищення, поширення конфіденційної інформації тощо; злочинець затриманий
безпосередньо після вчинення протиправних діянь; злочинець затриманий в
момент повідомлення власнику конфіденційної інформації про наміри
використати наявну в нього інформацію; злочинець не затриманий і його особа
не встановлена.
201
4. Типовими слідчими версіями початкового етапу розслідування
порушень недоторканності приватного життя є: 1) порушення недоторканності
приватного життя вчинене за тих обставин, про які повідомив потерпілий; 2)
порушення недоторканності приватного життя вчинене у сукупності з іншими
кримінальними правопорушеннями (зловживання службовим становищем,
тощо); 3) спочатку умисел злочинця був спрямований на вчинення іншого
кримінального правопорушення (шахрайство, тощо), але потім було вчинене
порушення недоторканності приватного життя; 4) здійснене інсценування
порушення недоторканності приватного життя потерпілим; 5) має місце обмова
потерпілим конкретної особи, порушення недоторканності приватного життя
вчинене не було.
5. Для вирішення слідчих ситуацій початкового етапу розслідування, з
метою перевірки версій, що висуваються у кожній з них, у кримінальних
провадженнях про порушення недоторканності приватного життя проводиться
комплекс початкових слідчих (розшукових) дій, організаційні й тактичні
особливості яких, зумовлені, в першу чергу, специфікою предмета злочинного
посягання й способом вчинення злочину.
При розслідуванні порушень недоторканності приватного життя, об'єктами
слідчого огляду є: 1) елементи інформаційної сфери (середовища), такі як носії
інформації, засоби обробки інформації, засоби захисту інформації і т.д.; 2)
знаряддя злочину, що складаються зі спеціальних технічних засобів негласного
отримання інформації, допоміжних приладів, пристроїв та обладнання; 3)
ділянки приміщень та місцевості на яких розташовані інформаційні ресурси, а
також використані для розміщення спеціальних технічних засобів.
До слідчого огляду необхідно залучати спеціалістів в таких галузях, як:
комп’ютерно-технічна; засобів зв’язку; спеціальних технічних засобів,
призначених для негласного отримання інформації; засобів захисту інформації;
організації і тактики інформаційно-розвідувальної роботи.
При розслідуванні порушень недоторканності приватного життя допити
свідків і потерпілого проводяться з використанням загальних тактичних
202
рекомендацій для безконфліктних слідчих ситуацій допиту. Особливе значення
для ефективного проведення цієї слідчої дії має підготовка до допиту, в тому
числі вивчення особистості допитуваного.
6. Типовими слідчими ситуаціями подальшого етапу розслідування
порушень недоторканності приватного життя є наступні: Ситуація 1. Після
проведення першочергових слідчих (розшукових) дій доказова інформація
(сліди, що залишив злочинець, технічні записи, тощо), яка б вказувала на
конкретну особу злочинця, відсутня. Свідки не встановлені. Особа злочинця не
відома. Злочинець не виходив з потерпілим на зв’язок, не висував своїх вимог
та не повідомляв про подальші дії стосовно отриманої злочинним шляхом
конфіденційної інформації. Оприлюднення конфіденційної інформації не було.
Ситуація 2. Після проведення першочергових слідчих (розшукових) дій
виявлено достатньо доказової інформації (сліди, що залишив злочинець, технічні
записи, тощо), яка вказує на конкретну особу злочинця. Встановлені свідки, які
бачили підозрюваного недалеко від місця вчинення злочину незадовго після
його вчинення. Особа підозрюваного відома, але не затримана та повідомлення
про підозру йому не вручено. Оприлюднення конфіденційної інформації не було.
Ситуація 3. Після проведення першочергових слідчих (розшукових) дій не
виявлено достатньої сукупності доказової інформації, яка б вказувала на
зазначену в заяві потерпілого конкретну особу. Зазначена в заяві потерпілого
особа не визнає себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.
Ситуація 4. Після проведення першочергових слідчих (розшукових) дій не
виявлено достатньої сукупності доказової інформації, яка б вказувала на
зазначену в заяві потерпілого та показаннях свідків конкретну особу.
Підозрюваний не визнає себе винуватим у вчиненні злочину (заперечує підозру).
Запропоновано алгоритм дій слідчого в кожній з них.
7. Особливістю використання спеціальних знань в ході подальшого етапу
розслідування порушень недоторканності приватного життя є залучення
спеціалістів у сфері комп’ютерних технологій, електроніки (аудіо, фото та відео
203
техніки), телекомунікацій, інформаційних технологій програмного забезпечення
та ін.
На подальшому етапі розслідування порушень недоторканності приватного
життя призначаються такі судові експертизи: 1) дактилоскопічна експертиза
забезпечує можливості ідентифікації особи за папілярними лініями долонних
поверхонь рук на документах та інших об’єктах, яких торкався злочинець;
2) техніко-криміналістична експертиза документів – забезпечує можливості:
встановити спосіб та час виготовлення документа та/або його окремих частин,
що містить конфіденційну інформацію про особу потерпілого; встановити факт
та спосіб внесення змін до документа (монтаж), що містить конфіденційну
інформацію про особу потерпілого; виявити первинний зміст документа до якого
вносились зміни, що містить конфіденційну інформацію про особу потерпілого;
встановити належність частин одному документу, що містить конфіденційну
інформацію про особу потерпілого; ідентифікувати технічні засоби, що
використовувались для виготовлення документів та/або внесення до них змін;
ідентифікувати вироби та матеріали, що використовувались для виготовлення
документів та/або внесення до них змін; 3) комп’ютерно-технічна експертиза –
забезпечує можливості: встановити факти й обставини, пов’язані із
закономірностями створення, обробки та збереження файлів, що містять
конфіденційну інформацію про особу потерпілого, на комп’ютерах, компактних
носіях інформації, у мережі Internet, шляхом використання електронної пошти,
Google диску, та iCloud; ідентифікувати IP-адресу комп’ютера (Internet Protocol
address) тобто унікальний числовий номер мережевого рівня, який
використовується для адресації комп'ютерів чи пристроїв у мережах, які
побудовані з використанням протоколу ТСР/ІР (мережі Internet) для визначення
комп’ютера в локальній мережі (одне приміщення, організація або
підприємство); 4) фототехнічна експертиза (призначається для встановлення
часу та обставин виготовлення зображень, зокрема, встановлення факту та
способу монтажу зображених відомостей, що містять конфіденційну інформацію
про особу потерпілого. При наданні на фототехнічну експертизу цифрових
204
знімків проводиться комплексне дослідження із застосуванням спеціальних
знань у галузі комп’ютерно-технічної̈ експертизи); 5) судово-психологічна
експертиза з використанням поліграфа (призначається з метою перевірки
достовірності інформації, що надається особою)