СИСТЕМА КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ

brief description

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Ірінєєва Владислава Ігорівна

УДК 341.244

СИСТЕМА КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ

12.00.11 – міжнародне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
к.ю.н., доцент
Київець О.В.

Київ – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК АБРЕВІАТУР ТА СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ 11
1.1. Поняття кримінальної юстиції Європейського Союзу 11
1.2. Сучасний інституційний механізм кримінальної юстиції в Європейському Союзі 29
Висновки до Розділу 1 40
РОЗДІЛ 2. ЄВРОПЕЙСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ З ПИТАНЬ ЮСТИЦІЇ ЯК ІНСТИТУЦІЙНА ОСНОВА СПІВРОБІТНИЦТВА ДЕРЖАВ – ЧЛЕНІВ ЄС У СФЕРІ КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ 43
2.1. Нормативно-правові та організаційні засади діяльності Євроюсту 43
2.2. Практика оперативної діяльності Євроюсту 57
2.3. Співробітництво Євроюсту з іншими інституціями Європейського Союзу, третіми державами та міжнародними організаціями 88
Висновки до Розділу 2 107
РОЗДІЛ 3. ЄВРОПЕЙСЬКА ПРОКУРАТУРА ЯК МАЙБУТНЯ ОСНОВА ДЛЯ РЕФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ СИСТЕМИ КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ В ЄС 110
3.1. Європейська прокуратура de lege lata 110
3.2. Європейська прокуратура de lege ferenda: модельні правила процедури майбутньої європейської прокуратури 121
Висновки до Розділу 3 150
ВИСНОВКИ 155
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 162

ПЕРЕЛІК АБРЕВІАТУР ТА СКОРОЧЕНЬ

ДфЄС Договорі про функціонування Європейського Союзу
ЄОА Європейський ордер на арешт
ЄОЗМ Європейський ордер на заморожування майна або доказів
ЄОНД Європейський ордер на надання доказів
ЄСМ Європейська судова мережа
ОЛАФ Європейське бюро із боротьби з шахрайством
ПСБЮ Простір свободи, безпеки та юстиції
ССГ Спільні слідчі групи

ВСТУП

Актуальність теми. Європейський Союз (ЄС) є одним із найскладніших державоподібних об’єднань сучасного світу, що зумовлено невизначеністю його правової природи – він перестав бути класичною міжнародною організацією, але поки що не став державою або конфедеративним об’єднанням.
В основу його функціонування було закладено економічний вимір, у той час, як політична ситуація «холодної війни» потребувала включення політичного виміру. І тому, починаючи з 1970-х років, відбувається поступова трансформація винятково економічного об’єднання у політико-економічне.
Чотири базові свободи – вільний рух товарів, капіталу, послуг та робочої сили – сприяли економічному та соціальному розвитку держав ЄС, науковому й культурному обміну, а також розширили можливості громадян Євросоюзу в багатьох сферах. Разом із тим ці свободи привнесли ряд проблем, у тому числі загострення криміногенної ситуації, зумовленої мобільністю злочинців, які отримали додаткові можливості для активізації своєї діяльності, що, у свою чергу, змінили характер і тяжкість злочинів.
З огляду на надзвичайну важливість боротьби із транскордонними злочинами, система кримінальної юстиції Європейського Союзу постійно удосконалюється: створено ряд спеціалізованих установ – Європейське поліцейське бюро (Європол), Європейська організація з питань юстиції (Євроюст), Європейське бюро із боротьби з шахрайством (ОЛАФ), Європейська судова мережа (ЄСМ), запроваджено єдині інформаційні системи і банки даних, введено в дію європейські ордери на арешт, на заморожування майна або доказів, на надання доказів.
Незважаючи на зазначене, взаємодія правоохоронних органів держав Європейського Союзу у боротьбі з транскордонними злочинами залишається обмеженою та в більшості випадків неефективною.
Цьому є об’єктивні причини: мультисистемність самого ЄС, який у деяких випадках постає не як інтеграційне утворення, а лише як об’єднання держав, часто з істотними відмінностями, що спричиняє складнощі та затримки при координації процесуальних дій на різних етапах розслідування злочинів, а також заборону розслідування злочинів органами однієї держави на території іншої тощо. Тому в ряді випадків існуючі механізми співробітництва держав Європейського Союзу у кримінально-правовій сфері просто нездатні вирішувати глобальні проблем сучасної злочинності. Останні події, у тому числі й махінації з бюджетними коштами ЄС, свідчать про нагальність проведення реформ як інституційного, так і нормативного характеру.
Одним з основних шляхів такого реформування вважається заснування Європейської прокуратури, втілення ідеї, що з’явилася наприкінці 90-х рр. минулого століття і саме нині набуває виразних рис у нормативно-правових актах ЄС.
Процеси вдосконалення системи кримінальної юстиції ЄС, формування Європейської прокуратури згідно зі статтею 86 Договору про функціонування ЄС є надзвичайно важливими з огляду на той величезний вплив, який вони можуть справити на увесь механізм боротьби зі злочинами транскордонного характеру в Європейському Союзі. Відповідно, ці процеси потребують ретельного вивчення та всебічного аналізу.
Однак необхідно зауважити, що комплексне дослідження питання системи кримінальної юстиції в ЄС ще не проводилися. Питання міжнародного кримінального права та окремі напрями кримінальної юстиції ЄС досліджували: Дамірчієв Е., Донахью Б., Єлісєєв Р., Київець О., Краєр Р., Креспо Г., Лігеті К., Лукашук І., Макаруха З., Муравйов В., Нільссон Г., Пірс С., Сироїд Т., Цваєрс М., Шамсутдінова Р. та інші.
Теоретичну та методологічну базу дослідження склали праці таких науковців, як: Баймуратов М., Денисов В., Зайчук О., Кашкін С., Копиленко О., Мицик В., Нижник Н., Оніщенко Н., Тимченко Л. та інші.
Аналіз наукових праць міжнародно-правових аспектів в означеній сфері свідчить про відсутність комплексного підходу до вивчення питання, а рівень наукової розробленості цієї проблеми у сфері міжнародного права не відповідає важливості сьогодення. Зазначене доводить своєчасність та актуальність дослідження обраної теми. На сьогодні теоретичні та практичні аспекти процесу реалізації ідеї заснування Європейської прокурати є малодослідженими в науковій літературі. Особливий інтерес становить можливий вплив діяльності Європейської прокуратури на розвиток системи кримінальної юстиції Європейського Союзу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексних науково-дослідних тем Інституту законодавства Верховної Ради України «Правові механізми інтеграції України до європейського правового простору» (державний реєстраційний № 0111U000579) та «Проблеми правового забезпечення виконання Україною міжнародних зобов’язань» (державний реєстраційний № 0111U000578).
Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є встановлення особливостей розвитку та функціонування системи кримінальної юстиції в ЄС. Зазначена мета зумовила розв’язання таких завдань:
– визначити поняття кримінальної юстиції в ЄС;
– розглянути місце кримінальної юстиції в системі простору свободи, безпеки та юстиції;
– розкрити особливості сучасного інституційного механізму кримінальної юстиції в ЄС;
– проаналізувати цілі та функції Євроюсту як інституційної основи співробітництва держав – членів ЄС у питаннях кримінальної юстиції;
– встановити особливості практики оперативної діяльності Євроюсту;
– визначити системну взаємодію Євроюсту з іншими інституціями ЄС, третіми державами та міжнародними організаціями;
– дослідити формування концепції щодо створення Європейської прокуратури у доктрині права ЄС;
– сформулювати напрями розвитку Європейської прокуратури de lege lata та de lege ferenda.
Об’єктом дослідження є міжнародно-правові відносини, що виникають у зв’язку зі становленням та функціонуванням системи кримінальної юстиції в ЄС як елемента простору свободи, безпеки та юстиції.
Предметом дослідження є простір кримінальної юстиції в ЄС.
Методи дисертаційного дослідження. Методологічну основу дослідження складає філософський діалектико-матеріалістичний підхід, що передбачає розгляд системи кримінальної юстиції в ЄС як об’єктивної суспільної реальності, яка постійно розвивається під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів. Дослідження проведене із застосуванням як загальнотеоретичних, так і спеціальних методів пізнання.
Так, при висвітленні питання щодо періодизації становлення кримінальної юстиції в Україні було застосовано історико-правовий метод. Формально-юридичний метод було використано для визначення поняття кримінальної юстиції в ЄС, а також при визначенні нормативно-правових та організаційних засад діяльності Євроюсту.
Порівняльно-правовий метод було використано при проведенні порівняння особливостей місця та ролі органів прокуратури у міжнародно-правових системах кримінальної юстиції.
Використання системно-структурного методу дозволило визначити систему органів, які входять до кримінальної юстиції ЄС, а також системні взаємозв’язки цих органів між собою, а системно-функціональний метод дав змогу з’ясувати роль цих органів, яку вони виконують у системі.
Формально-логічний метод застосувався для виявлення прогалин і суперечностей у системі кримінальної юстиції ЄС, а також для формулювання авторських дефініцій.
Методи аналізу та синтезу застосовувалися при дослідженні доктрини права ЄС та міжнародного права, а також наукових концепцій вітчизняних та зарубіжних авторів.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дане дисертаційне дослідження є першим комплексним науковим дослідженням системи кримінальної юстиції в ЄС, в якому сформульовано прогнозні висновки щодо вдосконалення системи кримінальної юстиції в ЄС.
У рамках проведеного дослідження одержані такі результати, що мають наукову новизну та виносяться на захист:
вперше:
– визначено систему кримінальної юстиції ЄС як систему правових норм ЄС матеріального та процесуального характеру, метою якої є забезпечення належного функціонування простору свободи, безпеки та юстиції задля захисту прав громадян та Союзу від злочинних посягань;
– встановлено дуалістичну природу кримінальної юстиції в ЄС, що, з одного боку, є частиною простору свободи, безпеки та юстиції, а з іншого – системою матеріальних і процесуальних норм права ЄС у кримінальній сфері;
– виявлено позитивні та негативні правові наслідки створення Європейської прокуратури;
– запропоновано можливі формати інституційного входження Європейської прокуратури до системи кримінальної юстиції ЄС;
– розкрито особливості Європейської прокуратури порівняно з іншими органами кримінальної юстиції;
удосконалено:
– правове обґрунтування того, що простір свободи, безпеки та юстиції є певною метою in abstracto, яка закріплена de jure. При цьому реалізація цієї мети, тобто створення простору свободи, безпеки та юстиції de facto можливе лише шляхом розробки окремих правових інструментів, які б містили завдання in concreto;
– напрями співробітництва України з ЄС, зокрема запропоновано ратифікувати Угоду між Україною та Європейською організацією з питань юстиції про співробітництво, парафовану у грудні 2011 року, набуття чинності якої значно розширить можливості для співпраці й сприятиме зростанню ефективності діяльності компетентних органів України та Європейського Союзу при розслідуванні злочинів транскордонного характеру.
набули подальшого розвитку:
– моделювання інституційного механізму кримінальної юстиції в ЄС, зокрема обґрунтовано необхідність доповнення існуючої системи кримінальної юстиції в ЄС новою інституцією – Європейською прокуратурою, яка б усунула брак повноважень існуючих інституцій ЄС щодо притягнення до кримінальної відповідальності;
– обґрунтування системного взаємозв’язку між ключовими елементами простору свободи, безпеки та юстиції: юстиція виступає з’єднуючою ланкою між свободою та безпекою, оскільки є важливим засобом забезпечення існування цих двох категорій у взаємодії системи струмувань та противаг: від того, наскільки ефективними є механізми забезпечення безпеки через використання механізмів кримінальної та цивільної юстиції, залежать можливість реалізації громадянами ЄС тих свобод і прав, які гарантуються Хартією основоположних прав Союзу;
– виявлення тенденцій зниження ефективності роботи Євроюсту, а також окреслено шляхи реформування системи співробітництва у сфері кримінальної юстиції.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки дисертації істотно доповнюють сучасні дослідження проблем права ЄС та дозволяють простежити закономірності розвитку кримінальної юстиції в ЄС як частини простору свободи безпеки та юстиції, а відтак виявити тенденції розвитку простору в цілому та системи зокрема.
Отримані теоретичні результати можуть бути використані для подальшого розвитку вітчизняної науки міжнародного права, удосконалення взаємодії України та ЄС у сфері, що є предметом дослідження, вдосконалення термінологічної бази, а також стати методологічною основою та теоретичним підґрунтям для здійснення подальших міжнародно- та національно-правових досліджень у цій сфері.
Матеріали дослідження можна використати в освітній діяльності при викладанні курсів «Міжнародне право», «Право ЄС», «Кримінальне право ЄС», при підготовці відповідних навчальних і навчально-методичних посібників та курсів лекцій із міжнародного та європейського права.
Апробація результатів дослідження. Положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України.
Основні положення та висновки дисертаційної роботи також були представлені автором й обговорювалися на таких науково-практичних конференціях та семінарах: «Новітні державотворчі процеси в Україні: виклики і перспективи» (м. Київ, 2011 р.; тези опубліковано), «Роль права та закону у громадянському суспільстві» (м. Одеса, 2012 р.; тези опубліковано), «Конституційні засади модернізації України» (м. Київ, 2012 р.; тези опубліковано).
Публікації за темою дисертації. Основні положення дисертації відображено у 4-х статтях, надрукованих у фахових наукових виданнях, та в опублікованих тезах доповідей на наукових конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, які вирішують наукове завдання щодо особливостей становлення та функціонування системи кримінальної юстиції в Європейському Союзі.
Основні висновки дисертаційного дослідження такі:
1. Категорія «кримінальна юстиція в ЄС» є неоднозначною. Її можна розглядати у двох аспектах: як стратегічну ціль захисту прав громадян та інтересів Союзу від злочинних посягань (частину простору свободи, безпеки та юстиції) та як сукупність матеріальних та процесуальних норм права ЄС у кримінальній сфері. У матеріально-правовому та процесуальному сенсі кримінальне право ЄС виступає одним із видів регіонального транснаціонального кримінального права, відрізняючись як від внутрішньодержавного кримінального права, так і від міжнародного кримінального права. У цьому відношенні основною особливістю є об’єктно-суб’єктний склад правовідносин у сфері кримінальної юстиції в ЄС. Так, основним об’єктом виступає спільний інтерес держав-членів та ЄС щодо захисту прав громадян і Союзу, а суб’єктами, відповідно, виступають держави-члени та Союз. Джерелами кримінального права ЄС є Установчі договори та вторинне законодавство ЄС. Таким чином, можна констатувати, що кримінальне право ЄС є квазіміжнародним кримінальним правом.
Кримінальна юстиція в ЄС – система правових норм ЄС матеріального та процесуального характеру, метою якої є забезпечення належного функціонування простору свободи, безпеки та юстиції задля захисту прав громадян та Союзу від злочинних посягань.
Розвиток кримінальної юстиції в ЄС характеризується такими основними етапами:
І етап – 1999 – 2002 рр. (тісна співпраця національних агентств);
ІІ етап – 2002 – 2007 рр. (координація розслідування та кримінального переслідування тяжких злочинів на рівні ЄС);
ІІІ етап – 2007 р. – до сьогодні (пошук шляхів притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти інтересів ЄС).
2. Простір свободи, безпеки та юстиції є певною метою in abstracto, що закріплена de jure. Реалізація цієї мети, тобто створення простору свободи, безпеки та юстиції de facto можлива лише шляхом розробки окремих правових інструментів, які б містили завдання in concreto.
У тріумвіраті «простір свободи, безпеки та юстиції» саме юстиція виступає сполучною ланкою між свободою та безпекою, оскільки є важливим засобом забезпечення існування цих двох категорій у взаємодії системи струмувань та противаг: від того, наскільки ефективними є механізми забезпечення безпеки через використання механізмів кримінальної та цивільної юстиції, залежать можливість реалізації громадянами ЄС тих свобод і прав, які гарантуються Хартією основоположних прав Союзу.
3. Встановлено, що у зв’язку зі вступом у дію Лісабонського договору та остаточним усуненням тристовпової структури через п’ять років Суд відіграватиме важливішу роль у розвитку простору кримінальної юстиції в ЄС. Разом із тим все ще залишаться два фактори, які заважатимуть Суду виконувати покладені на нього функції.
По-перше, Суд ЄС не матиме юрисдикції стосовно держав-членів, які скористалися можливістю права неучасті («opt out») або обмеженої участі («opt in») у певних сферах, хоча це не можна вважати основною проблемою, оскільки на даному етапі навіть ті держави, які скористалися такою можливістю стосовно візових питань, притулку та міграції (Данія, Сполучене Королівство, Ірландія), повною мірою беруть участь в інших питаннях простору свободи, безпеки та юстиції.
По-друге, розширена юрисдикція Суду ЄС буде імплементована в повному обсязі лише через п’ять років після набрання чинності Лісабонським договором, а це дасть державам-членам можливість повністю імплементувати у національне законодавство інструменти колишньої третьої опори.
4. Сучасний інституційний механізм кримінальної юстиції в Європейському Союзі становить система інституцій (органів, установ, структур та агентств), до яких слід віднести: Європейську судову мережу, Європол, ОЛАФ, Євроюст, Систему Євроюсту з національної координації, Фронтекс, ЄПК, функціональне призначення яких охоплює весь спектр співробітництва держав у кримінально-правовій сфері. Основне повноваження, якого бракує зазначеним інституціям ЄС у кримінально-правовій сфері – притягнення до кримінальної відповідальності. Відповідно, новою інституцією, покликаною врівноважити та доповнити існуючу систему кримінальної юстиції в ЄС, має стати Європейська прокуратура як орган, на який покладено не лише координацію слідства, але й обвинувачення, що дозволить запровадити узгоджений підхід до питання про притягнення до кримінальної відповідальності; гарантувати ширші процесуальні права та ефективну допомогу жертвам злочинів.
5. Найважливішими результатами політики Європейського Союзу у справі боротьби з організованою злочинністю і, зокрема, міжнародним тероризмом стало створення Євроюсту, який став основним елементом інституційного механізму боротьби зі злочинами транскордонного характеру.
Проте, не дивлячись на доволі розгалужену систему самого Євроюсту та його налагоджений взаємозв’язок з іншими органами системи кримінальної юстиції, його повноважень виявляється недостатньо, про що свідчать нездатність забезпечення належних результатів у протидії транскордонній злочинності на міжнародному рівні. Зниження ефективності роботи Євроюсту пов’язане з рядом причин об’єктивного та суб’єктивного характеру:
– збільшенням кількості злочинів транскордонного характеру, що було зумовлено розширенням ЄС та відкриттям кордонів між європейськими державами;
– розширенням можливостей злочинців через подальший розвиток технологій, появу нових засобів здійснення злочинів та механізмів їхнього приховування;
– необхідністю досягнення балансу, зумовленого дотриманням принципу державного суверенітету, що однозначно ускладнює процедуру проведення розслідування транскордонних злочинів органами кримінальної юстиції однієї держави на території іншої;
– відмінністю матеріального (визначення злочинів, міри покарання) та процесуального законодавства (повноваження правоохоронних органів щодо розслідування справ і переслідування злочинців, вимог, пов’язаних із виконанням запитів про правову допомогу, ордерів на арешт та інших процесуальних документів, допустимості проведення певних слідчих дій тощо) держав-членів, особливо це стосується відмінностей між законодавствами держав загального та континентального права;
– наявністю позитивних та негативних конфліктів юрисдикцій. Останні мають місце тоді, коли держави заперечують проти підслідності певних злочинів їхнім правоохоронним органам. Ці обставини значно затримують та ускладнюють розслідування транскордонних злочинів і покарання винних, вимагають залучення все більших ресурсів для боротьби зі зростаючою кількістю злочинів.
Виходячи із зазначених тенденцій, реформування системи співробітництва у сфері кримінальної юстиції має бути кардинальним. Як основний крок у цьому напрямі все частіше розглядається створення Європейської прокуратури, повноваження якої будуть поширюватися на всю територію Європейського Союзу з метою розслідування, кримінального переслідування та притягнення до суду винних у вчиненні злочинів проти фінансових інтересів Союзу, а також, у перспективі, й інших злочинів.
6. Оптимальним шляхом удосконалення системи кримінальної юстиції ЄС видається створення Європейської прокуратури як елемента інституційного механізму ЄС, що зможе подолати ті перешкоди, які наразі заважають ефективній боротьбі зі злочинами транскордонного характеру, зокрема у фінансовій сфері.
Остаточного рішення щодо формату функціонування прокуратури поки що не досягнуто. Разом із тим можна зробити певні припущення: вона може бути створена у межах Євроюсту як окремий підрозділ або ж як незалежна установа. Безвідносно обраного формату, Євроюст обов’язково буде активним учасником процесу розбудови простору свободи, безпеки та юстиції, оскільки продовжуватиме відігравати ключову роль у системі кримінальної юстиції ЄС. З іншого боку, Євроюст накопичив значний досвід координації розслідувань транскордонних злочинів, що стане у нагоді при наданні допомоги Європрокуратурі.
7. Аналіз позицій держав-членів щодо перспективи створення Європейської прокуратури дозволив виділити основні питання, які викликали негативне ставлення до її заснування:
– наділення Європейської прокуратури повноваженнями обвинувачувати, заарештовувати та ув’язнювати осіб на території всього Європейського Союзу за власним рішенням;
– надання їй повноважень обирати національний правопорядок, в якому буде здійснюватися судовий розгляд справи;
– значна відмінність правових систем деяких держав-членів та неготовність їх урядів здійснити гармонізацію кримінального законодавства.
Серед позитивних наслідків створення Прокуратури можна виділити:
– реформування системи кримінальної юстиції як ЄС, так і окремих держав-членів;
– перебудова інституційної структури системи внутрішньої безпеки ЄС;
– запровадження узгодженого підходу до питання про притягнення до кримінальної відповідальності;
– гарантування ширших процесуальних прав та ефективної допомоги жертвам злочинів.
8. Запровадження Європейської прокуратури потребуватиме проведення комплексу реформ на рівні ЄС: визнання території Європейського Союзу єдиним правовим простором, у межах якого Європейська прокуратура буде наділена достатнім обсягом повноважень; налагодження ефективної взаємодії Європейської прокуратури як з органами ЄС, так і з національними органами держав-членів; закріплення спеціального статусу Європейської прокуратури у національних системах кримінальної юстиції; створення ефективного механізму судового контролю за діяльністю Європейської прокуратури.
Таким чином, найґрунтовніші реформи будуть стосуватися системи судочинства, як в державах-членах, так і на рівні всього ЄС. Так, на Суд ЄС може бути покладено функцію судового контролю щодо рішень Європейської прокуратури. Однак у такому разі найскладнішим стане питання розподілу повноважень між національними судами і Судом ЄС. Модельні правила процедури для майбутньої Європейської прокуратури пропонують часткове вирішення цієї проблеми. Зокрема, до компетенції національних судів варто віднести функцію ex ante перевірки відповідності заходів Європейської прокуратури внутрішньому кримінально-процесуальному праву, тоді як Суд ЄС буде здійснювати судовий контроль ex post щодо питань, пов’язаних із дотриманням Європейською прокуратурою основоположних прав людини. Водночас Модельні правила не виключають створення спеціальних національних судових органів, на які має бути покладена функція розгляду звернень Європейської прокуратури щодо надання санкції на вжиття окремих груп слідчих заходів.
9. У ході дослідження було встановлено низку особливостей Європейської прокуратури порівняно з іншими міжнародними органами кримінальної юстиції:
– Європейська прокуратура буде передавати справу на розгляд національному суду, а не міжнародному судовому органу;
– у ході судового розгляду справи буде застосовуватися національне кримінально-процесуальне законодавство;
– запропоновані примусові слідчі заходи, що можуть застосовуватися Прокуратурою, є нехарактерними для інших міжнародних органів кримінальної юстиції.
10. Надзвичайно перспективним кроком для активізації співпраці між Євроюстом та Україною, особливо з урахуванням курсу нашої держави на інтеграцію до Європейського Союзу, видається ратифікація Угоди між Україною та Європейською організацією з питань юстиції про співробітництво, парафованої у грудні 2011 року. Набуття чинності Угодою значно розширить можливості для співпраці, сприятиме зростанню ефективності діяльності компетентних органів України та Європейського Союзу при розслідуванні злочинів транскордонного характеру.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Астапенко В. Евроюст: общая правовая характеристика / В. Астапенко, Д. Лойша // Журнал международного права и международных отношений. – № 4. – 2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://evolutio.info/content/view/783/113/
2. Базаркина Д. Ю. Координация контртеррористической деятельности в ЕС: краткий обзор основных организаций / Д. Ю. Базаркина // Вестник МГОУ. Серия «История и политические науки». – № 2. – 2012. – C. 79-84.
3. Баймуратов М. А. Международно-правовые аспекты становления и развития европейской системы безопасности на пороге ХХІ века / М. А. Баймуратов, А. А. Делинский. – Одесса: Юридична література, 2004. – 184 с.
4. Бекяшев К. А. Международное публичное право: учеб. / Л. П. Ануфриева, К. А. Бекяшев, Е. Г. Моисеев, В. В. Устинов [и др.]; отв. ред. К. А. Бекяшев. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Проспект, 2009. – 1008 с.
5. Буткевич В. Г. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / В. Г. Буткевич, В. В. Мицик, О. В. Задорожній; за ред. В. Г. Буткевича. – К.: Либідь, 2002. – 608 с.
6. Волеводз А. Европейская организация правосудия – Евроюст: правовые основы организации и основные направления деятельности // Информационный портал МГИМО [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mgimo.ru/publications/?id=220349.
7. Гнатовський М. М. Європейський правовий простір. Концепція та основні проблеми / М. М. Гнатовський. – К.: «Промені», 2005. – 224 с.
8. Грицаєнко Л. Органи Європейського Союзу з боротьби зі злочинністю та правові засади їх співробітництва з Україною / Л. Грицаєнко // Вісник Національної академії прокуратури України. – №1. – 2012. – С. 93.
9. Гріненко О. О. Європейське право чи право Європейського Союзу – питання тотожності / О. О. Гріненко // «Європейські перспективи» Науковий журнал. – 2010. – №3. – С. 110 – 113.
10. Дамирчиев Э. И. Сотрудничество государств – членов Европейского союза в сфере уголовного судопроизводства. Теоретические и практические аспекты: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук.: спец. 12.00.10 «Международное право; Европейское право» / Э. И. Дамирчиев – М., 2011. – 34 с.
11. Дамирчиев Э. И. Европейская организация правосудия (Евроюст): практика взаимодействия и перспективы развития / Э. И. Дамирчиев // Международное право и международные организации – 2011. – № 2. – С. 112 – 124.
12. Дамирчиев Э. И. Правовые основы и некоторые организационные механизмы борьбы с экономическим мошенничеством в Европейском союзе / Э. И. Дамирчиев, А. Г. Волеводз // Международное уголовное право и международная юстиция. – 2008. – № 4. – С. 3 – 16.
13. Дамирчиев Э.И. Европейская полицейская организация в свете Лиссабонского договора / А. Г. Волеводз, Э. И. Дамирчиев // Уголовное право. – 2011. – № 2. – С. 114 – 120.
14. Дамирчиев Э.И. Организация координации борьбы с экономическим мошенничеством в Европейском союзе / Э. И. Дамирчиев // Уголовное право. – 2009. – №1. – С. 113 – 118.
15. Денисов В. Н. Организация Объединенных Наций как гарант поддержания мира и безопасности / В.Н. Денисов // Международное право XXI века: к 80-летию профессора, доктора юридических наук, лауреата Государственной премии Российской Федерации, Заслуженного деятеля науки Российской Федерации Игоря Ивановича Лукашука / под. ред. проф. В.Г. Буткевича. – К.: Промені, 2006. – С. 437 – 470.
16. Динь Н. К. Международное публичное право. В 2-х т. / Н. К. Динь; пер. с фр. – К.: Сфера, 2000. –– Т. 2. – 440 с.
17. Договор о реализации Шенгенского соглашения между Правительствами стран Экономического Союза Бенилюкс, Федеративной Республикой Германия и Французской Республикой от 14 июня 1985 года о постепенном упразднении пограничного контроля на общих границах с 19 июня 1990 года, включая заявления о преследовании преступников в соответствии со статьей 41 п. 9 Соглашения (Шенген, 19 июня 1990 года) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/987_005
18. Додатковий Протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, Страсбург, 17 березня 1978 року // Офіційний вісник України. – 2005. – № 44. – стор. 345. – стаття 2825.
19. Додатковий протокол до Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних щодо органів нагляду та транскордонних потоків даних (Страсбург, 8 листопада 2001 року) // Офіційний вісник України. – 14.01.2011. – ст. 1994.
20. Другие учреждения ЕС // Journalism Network [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.journalismnetwork.eu/index.php/_ru/eu_basics/other_eu_ institutions/
21. Елисеев Р. А. Международное уголовное право: особенности правореализации: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук.: спец. 12.00.10 – «Международное право; Европейское право» / Р. А. Елисеев – М., 2011. – 24 с.
22. Елисеев Р. А. Реализация международных обязательств по Римскому статуту Международного уголовного суда 1998 г. / Р. А. Елисеев // Современное право. – 2010. – № 7. – С. 113-115.
23. Європейська конвенція про взаємодопомогу в кримінальних справах від 20 квітня 1959 року // Офіційний вісник України. – 2004. – № 26. – стор. 231. – стаття 1735.
24. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/995_015
25. Зайчук О. В. Загальна теорія держави і права: (основні поняття, категорії, правові конструкції та наукові концепції): навч. посібник / За ред.: О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко, О. Л. Копиленко. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 400 с.
26. Зозуля Є.В. Історичний досвід розвитку співпраці країн-членів Європейського Союзу та України в галузі безпеки, внутрішніх справ та правосуддя // Наука. Релігія. Суспільство.– 2009. – № 2. – С. 34
27. Ильин Н. Ю. Основы права Европейского Союза / Н. Ю. Ильин. – М.: Норма, 2008. – 224 с.
28. Ірінєєва В. І. Європейська прокуратура в архітектоніці системи кримінальної юстиції Європейського Союзу / В. І. Ірінєєва // Вісник прокуратури. – 2012. – № 7. – С.118-125.
29. Ірінєєва В. І. Ініціатива створення європейської прокуратури: реалії та перспективи / В. І. Ірінєєва // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2012. – № 1. – С.131 – 134.
30. Ірінєєва В. Правові засади реформування кримінальної юстиції в Європейському Союзі / В. Ірінєєва // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2012. – № 2. – С. 138 – 142.
31. Ірінєєва В. Євроюст у системі кримінально-правового співробітництва Європейського Союзу / В. Ірінєєва // Віче. – 2012. – № 10. – С. 15 – 17.
32. Ірінєєва В. І. Європейська прокуратура: від de lege lata до de lege ferenda / В. І. Ірінєєва // Роль права та закону у громадянському суспільстві: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, Україна, 20 – 21 квітня 2012 р.). – Одеса: у 3-х частинах. – Одеса: ГО «Причорноморська фундація права», 2012. – Ч. 1. – С. 60 – 62.
33. Ірінєєва В. І. Розбудова простору свободи, безпеки та юстиції в рамках Європейського Союзу / В. І. Ірінєєва // Конституційні засади модернізації України (до 16-річчя Конституції України). – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2012. – С. 354 – 359.
34. Ірінєєва В. І. Роль органів прокуратури в розбудові правової держави / В. І. Ірінєєва // Новітні державотворчі процеси в Україні: виклики і перспективи: Збірник матеріалів науково-практичної конференції (24 червня 2011 р.). – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2011. – С. 118 – 120.
35. Кавешников Н. Ю. Лиссабонский договор и его последствия для развития ЕС / Н. Ю. Кавешников // Актуальные проблемы Европы. – 2010. – №2. – С. 54 – 76.
36. Кашкин С.Ю. Право Европейского Союза: учебное пособие / Отв. ред. С.Ю. Кашкин. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Проспект, 2011. – 320 с.
37. Кибальник А. Г.Современное международное уголовное право. Понятие, задачи и принципы / Под науч. ред. докт. юрид. наук А. В. Наумова. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 252 с.
38. Київець О.В. Європейські правові стандарти як міжнародно-правова категорія / О.В. Київець // Європейські студії і право (Інтернет-видання). – 2011. – № 5. – Режим доступу: http://eurolaw.org.ua/vropeisk-stud-pravo-3-5-2011-r/vropeisk-pravov-standarti-iak-m-zhnarodno-pravova-kategor-ia
39. Київець О.В. Сучасне міжнародне право: проблеми ефективності системи через призму джерел міжнародного права / О.В. Київець // Право і безпека: науковий журнал. – 2010. – № 2 (34). – С. 15–19.
40. Київець О.В. У пошуках міжнародного права: переосмислюючи джерела : монографія / О.В. Київець. – Кам’янець-Подільський : ПП «Видавництво «Оіюм», 2011. – 480 с.
41. Київець О.В. Ще раз до питання діяльності Міжнародного кримінального суду та розвитку міжнародного процесуального права / О.В. Київець // Правове регулювання економіки. – 2007. – № 7. – С. 47–55.
42. Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/995_c16
43. Конвенція про взаємодопомогу в кримінальних справах між державами – членами Європейського Союзу від 29.05.2000 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_238
44. Конвенція про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних 1981 р. // Офіційний вісник України. – 14.01.2011. – ст. 1994.
45. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/995_004
46. Копиленко О.Л. Проблеми адаптації національного законодавства до законодавства ЄС: новий погляд / О. Л. Копиленко, В. Г. Третьякова // Das Kooperations- und Partnerschaftsabkommen EU-Ukraine und seine Neufassung im Rahmen der Europäischen Nachbarschaftspolitik. Die rechtlichen Rahmenbedingungen für ausländische Investitionen in der Ukraine (Deutsch-Ukrainisches Seminar 22.-23. Januar 2007). – B. 3. – Regensburg, 2009. – S. 37– 47.
47. Литвинчук О. Основні аспекти співробітництва України з Європейською організацією з питань юстиції / О. Литвинчук // Вісник прокуратури. – 2007. – № 7. – С. 123.
48. Лукашук И. И. Международное право. Особенная часть: Учебник для студентов юрид. фак. и вузов/ И. И. Лукашук. – Wolters Kluwer Russia, 2005. – 544 c.
49. Макаруха З. М. Правові засади діяльності Європейського Союзу у сфері забезпечення простору свободи, безпеки та юстиції : монографія / З. М. Макаруха. – Л.: Астролябія, 2011. – 543 с.
50. Макаруха З.М. Правовий аналіз «внутрішнього виміру» простору свободи, безпеки та юстиції в рамках ЄС / З. М. Макаруха // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2009.– № 4.– С. 320 – 329.
51. Макаруха З.М. Правовий аналіз структури, завдань, сфери діяльності та порядку роботи Євроюсту / З. М. Макаруха // Вісник Академії адвокатури України. – №3 (16) – 2009. – С. 129-135.
52. Малышева Н. Р. Гармонизация экологического законодательства в Европе / Н. Р. Малышева. – К., 1996. – 231 с.
53. Международное частное право. В 3-х томах / Ануфриева Л. П. – М.: Изд-во БЕК. – Т1. – 2002. – 288 с.
54. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16.12.1966 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/995_043
55. Мовчан Ю. Лісабонський договір – новий етап європейського конституціоналізму / Ю. Мовчан // «Віче». – № 24. – 2008. – C. 11-12.
56. Мовчан Ю. Феноменологія джерел права Європейського Союзу / Ю. Мовчан // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2011. – № 6 (9). – С. 136 – 140.
57. Мовчан Ю. В. Моделі вибіркової інтеграції в сучасній Європі / Ю. В. Мовчан // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2010. – №3. – С.128-133.
58. Морякова М. А. Особенности реализации ордера на предоставление доказательств как нового инструмента в борьбе с транснациональной компьютерной преступностью / М. А. Морякова // Вестник МГИМО. – Том 5., вып. 5. – 2011. – С. 258-264.
59. Муравйов В. Види компетенцій реформованого Європейського Союзу / В. Муравйов., І. Березовська // Міжнародні відносини. – 2009. – № 37. – С.53 – 57.
60. Муравйов В. І. Правові засади функціонування простору свободи, безпеки та юстиції Європейського Союзу / В. І. Муравйов [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.viche.info/journal/2564
61. Полицейское и судебное сотрудничество по уголовным делам // Электронный журнал «Новая Европа» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://n-europe.eu/glossary/term/689
62. Потемкина О. Проблемы применения европейского ордера на арест государствами – членами ЕС / О. Потемкина // Вся Европа [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.alleuropa.ru/problemi-primeneniya-evropeyskogo-ordera-na-arest-gosudarstvami-chlenami-es
63. Потемкина О. Становление объединенной Европы (Европейское пространство свободы, безопасности и правопорядка – новый проект ЕС) / О. Потемкина // Институт Европы Российской Академии Наук [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ieras.ru/journal/journal3.2001/5.htm
64. Право Європейського Союзу [Текст] : підручник / [Муравйов В. І. та ін.] ; за ред. В. І. Муравйова, д-ра юрид наук, проф. – К. : Юрінком Інтер, 2011. – 703 с.
65. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних: Закон України від 02.06.2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – №50. – ст. 549.
66. Про захист персональних даних: Закон України від 1.06.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 34. – ст. 481.
67. Рамочное решение Совета от 13 июня 2002 г. о европейском ордере на арест и процедурах передачи лиц между государствами-членами // МГЮА, Кафедра права Европейского Союза, Центр права ЕС [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eulaw.edu.ru/documents/legislation/law_defence/euro_order.htm
68. Сироїд Т. Л. Правове становище та роль прокурора в міжнародному кримінальному судочинстві / Т. Л. Сироїд [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pib/2009_5/PB-5/PB-5_5.pdf
69. Соколова Л. М. Становление уголовно-процессуальных институтов в праве Европейского Союза : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук.: спец. 12.00.10 – «Международное право; Европейское право» / Л. М. Соколова – М., 2008. – 34 с.
70. Сыроед Т. Л. Субъекты (участники) международных уголовно-процессуальных отношений: понятие, виды, специфика правового статуса: Монография / Т. Л. Сыроед. – Харьков: Изд-во «ФИНН», 2010. – 584 с.
71. Тимченко Л. Д. Международное право: Учебник / Национ. ун-т внутр. дел. – Изд. третье, стереотипное. – Х. : Консум. 2004. – 528 с.
72. Указ Президента України «Про Положення про Державну службу України з питань захисту персональних даних» №390/2011 від 6 квітня 2011 року // Урядовий кур’єр. – 21.04.2011. – № 73.
73. Україна та Євроюст парафували угоду про співробітництво // Урядовий портал [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=244771767&cat_id=244276429 – 09.12.2011.
74. Устав Организации Объединённых Наций и Устав Международного Суда // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_010
75. Фронтекс – Європейське агентство з управління оперативним співробітництвом на зовнішніх кордонах держав-членів Євросоюзу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://soderkoping.org.ua/page19813.html
76. Четвериков А. О. Правовое регулирование либерализации трансграничных отношений: опыт Европейского Союза: автореф. дис. на соискание науч. степени доктора юрид. наук.: спец. 12.00.10 – «Международное право; Европейское право» / А. О.Четвериков – М., 2010. – 35 с.
77. Шамсутдинова Р. Р. Пространство свободы, безопасности и правосудия Европейского Союза: становление, развитие и основные формы сотрудничества государств-членов: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук.: спец. 12.00.10 – «Международное право; Европейское право» / Р. Р. Шамсутдинова – М., 2009. – 30 с.
78. Шамсутдинова Р.Р. Роль Европейской юстиции в координации сотрудничества государств ЕС в борьбе с преступностью / Р. Р. Шамсутдинова // Сборник аспирантских научных работ юридического факультета КГУ. – 2006. – № 7. – С. 288–294.
79. Шамсутдинова Р.Р. Унификация уголовного законодательства государств Евросоюза как необходимый элемент борьбы с транснациональной преступностью / Р.Р. Шамсутдинова // Закон. – 2007. – № 8. – С. 201–207.
80. Шемшученко Ю. С. Теоретические проблемы гармонизации законодательства Украины с европейским правом / Ю. С. Шемшученко // Проблемы гармонизации законодательства Украины и стран Европы / Под общ. ред. Е. Б. Кубко, В. В. Цветкова. – К.: Юринком Интер, 2003. – С. 38.
81. Шемятенков В. Европейская интеграция / В. Шемятенков. – М.: Международные отношения, 2003. – 400 с.
82. A comprehensive approach on personal data protection in the European Union / Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the Economic and Social Committee and the Committee of the Regions COM (2010)609 of 4.11.2010 [Електронний есурс] – Режим доступу: http://ec.europa.eu/justice/news/consulting_public/0006/com_2010_609_en.pdf
83. About EJTN // European Judicial Network Official Site [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ejtn.net/About/About-EJTN/
84. About Europol // Europol Official Site [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.europol.europa.eu/content/page/about-europol-17
85. Administrative Director // Eurojust Official Site [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://eurojust.europa.eu/about/structure/administration/Pages/AD-office.aspx
86. Agreement Between Eurojust and Europol of 01 October 2009 // EUROJUST Official Site [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eurojust.europa.eu/doclibrary/Eurojust-framework/agreements/ Agreеment%20between%20Eurojust% 20and%20Europol%20(2010)/Eurojust-Europol-2010-01-01-EN.pdf
87. Alonso Blas D. Ensuring Effective Data Protection in the Field of Police and Judicial Activities: Some Considerations to Achieve Security, Justice and Freedom / D. Alonso Blas [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eurojust.europa.eu/doclibrary/Eurojust-framework/dpafterlisbon/Article%20by%20Diane%20Alonso%20Blas,%20Data%20Protection%20Officer%20at%20Eurojust,%2030-05-10/Article-by-DianaAlonsoBlas-2010-05-30-EN.pdf
88. Area of Freedom, Security and Justice: Assessment of the Tampere Programme and Future Orientations [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/home-affairs/doc_centre/intro/docs/bilan_tampere_en.pdf
89. ATM Skimming // FBI Official Site [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fbi.gov/news/stories/2011/july/atm_071411. - 14.07.2011.
90. Bunyan T. The Europol Convention / T. Bunyan // Statewatch. – 1995. – 37 p.
91. Bunyan T. Trevi, Europol and the European State / T. Bunyan // Statewatching the new Europe. – 1993/2. – P. 15-29.
92. Buono L. From Tampere to The Hague and Beyond: Towards the Stockholm Programme in the Area of Freedom, Security and Justice / L. Buono // Academy of European Law. – 2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.springerlink.com/content/56x434774167k275/fulltext.pdf
93. Cape E. Effective Criminal Defence in Europe: Executive Summary and Recommendations / E. Cape, Z. Namoradze, R. Smith, T. Spronken. – Antwerp: Intersentia, 2010. – 31 p.
94. Charter of Fundamental Rights of the European Union // Official Journal of the European Union. – C 364. – 2010. – P. 0001 – 0022.
95. Charter of Fundamental Rights of the European Union of 07.12.2000 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.europarl.europa.eu/charter/pdf/text_en.pdf
96. College of Eurojust // Eurojust Official Site [Електроннийресурс] – Режимдоступу: http://eurojust.europa.eu/about/structure/college/Pages/college.aspx
97. Commission Decision of 28 April 1999 Establishing the European Anti-fraud Office (OLAF) (notified under document number SEC(1999) 802) (1999/352/EC, ECSC, Euratom) / OJ. – L 136. – 1999. – P. 20-22.
98. Commission Staff Working Paper SEC (2011) 391 of 28.3.2011, accompanying the White Paper «Roadmap to a Single European Transport Area – Towards a Competitive and Resource Efficient Transport System» / COM (2011) 144. – 2011. – par. 176.
99. Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions on the Protection of the Financial Interests of the European Union by Criminal Law and by Administrative Investigations an Integrated Policy to Safeguard Taxpayers' Money Brussels, 26.5.2011, COM(2011) 293 final [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/commission_2010-2014/reding/pdf/news/sec2011621f_en.pdf
100. Composition and Tasks // Eurojust Official Site [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eurojust.europa.eu/about/structure/jsb/Pages/composition-tasks.aspx
101. Consolidated version of the Council Decision 2002/187/JHA of 28 February 2002 Setting up Eurojust with a View to Reinforcing the Fight Against Serious Crime As Amended by Council Decision 2003/659/JHA and by Council Decision 2009/426/JHA of 16 December 2008 on the Strengthening of Eurojust // Eurojust Official Site [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eurojust.europa.eu/doclibrary/Eurojust-framework/ejdecision/Consolidated %20version%20of%20the%20Eurojust%20Council%20Decision/Eurojust-Cou ncil-Decision-2009Consolidated-EN.pdf
102. Consolidated version of the Treaty on European Union // Official Journal of the European Union. – C 83. – 2008. – P.0013 – 0045.
103. Consolidated version of the Treaty on the Functioning of the European Union // Official Journal of the European Union. – C 83. – 2008. – P.0047 – 0199.
104. Convention based on Article K.3 of the Treaty on European Union, on the establishment of a European Police Office (Europol Convention) // Official Journal of the European Communities. – C 316. – 1995. – P. 1.
105. Convention on Mutual Assistance in Criminal Matters between the EU MS of 29/5/2000 and the 2001 Protocol Thereto. Mutual assistance in criminal matters between Member States // Summaries of EU Legislation [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://europa.eu/legislation_summaries/justice_freedom_security/judicial_cooperation_in_criminal_matters/l33108_en.htm
106. Corpus Juris – A Criminal Law System for the EU? / European Movement [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.euromove.org.uk/index.php?id=13934
107. Corpus Juris [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/anti_fraud/documents/fwk-green-paper-corpus/corpus_juris_en.pdf
108. Corstens G. J. M. European Penal Law / Geert J. M. Corstens, Jean Pradel. – Hague: Aspen Pub, 2002. – 650 p.
109. Council Act establishing, in Accordance with Article 34 of the Treaty on European Union, the Protocol to the Convention on Mutual Assistance in Criminal Matters between the Member States of the European Union 2001/C 326/01 of 16 October 2001 // Official Journal of the European Communities. – C 326. – 2001. – P. 0001 – 0008.
110. Council Decision 2002/187/JHA of 28 February 2002 setting up Eurojust with a View to Reinforcing the Fight Against Serious Crime // Official Journal of the European Communities. – L 63. – 2002. – P. 0001 – 0013.
111. Council Decision 2003/659/JHA of 18 June 2003 Amending Certain Provisions of Decision 2002/187/JHA as Regards Expenditure, the Financial Regulation and the Drawing-Up of the Budget // Official Journal of the European Union. – L 245. – 2003. – P. 0044 – 0045.
112. Council Decision 2005/671/JHA of 20 September 2005 on the Exchange of Information and Cooperation Concerning Terrorist Offences // Official Journal of the European Union. – L 253/22. – 2005. – P. 0022 – 0024.
113. Council Decision 2005/681/JHA of 20 September 2005 Establishing the European Police College (CEPOL) and repealing Decision 2000/820/JHA // Official Journal of the European Union. – L 256/63. – 2005. – P. 0063 – 0070.
114. Council Decision 2008/852/JHA of 24 October 2008 on a Contact-Point Network Against Corruption // Official Journal of the European Union. – L 301/38. – 2008. – P. 0038 – 0039.
115. Council Decision 2008/976/JHA of 16 December 2008 on the European Judicial Network // Official Journal of the European Union. – L 348. – 2008. – P. 0130 – 0134.
116. Council Decision 2009/371/JHA of 6 April 2009 establishing the European Police Office (Europol) // Official Journal of the European Union. – L 121/37. – 2009. – P. 0037 – 0066.
117. Council Decision 2009/426/JHA of 16 December 2008 on the Strengthening of Eurojust and amending Decision 2002/187/JHA Setting Up Eurojust with a View to Reinforcing the Fight Against Serious Crime // Official Journal of the European Union. – L 138/14. – 2009. – P. 0014 – 0032.
118. Council Framework Decision 2002/475/JHA of 13 June 2002 On Combating Terrorism // Official Journal of the European Communities. – L 164/3. – 2002. – P. 0003 – 0007.
119. Council Framework Decision 2002/584/JHA of 13 June 2002 on the European Arrest Warrant and the Surrender Procedures between Member States – Statements made by certain Member States on the adoption of the Framework Decision // Official Journal of the European Communities. – L 190. – 2002. – P. 0001-0020.
120. Council Framework Decision 2003/577/JHA of 22 July 2003 on the Execution in the European Union of Orders Freezing Property or Evidence // Official Journal of the European Communities. – L 196. – 2003. – P.0045 – 0055.
121. Council Framework Decision 2006/783/JHA of 6 October 2006 on the Application of the Principle of Mutual Recognition to Confiscation Orders // Official Journal of the European Union. – L 328. – 2006. – P. 0059 – 0078.
122. Council Framework Decision 2008/977/JHA of 27 November 2008 on the Protection of Personal Data Processed in the Framework of Police and Judicial Cooperation in Criminal Matters // Official Journal of the European Union. – L 350. – 2008. – P. 0060 – 0071.
123. Council Framework Decision 2008/978/JHA of 18 December 2008 on the European Evidence Warrant for the Purpose of Obtaining Objects, Documents and Data for Use in Proceedings in Criminal Matters // Official Journal of the European Union. – L 350. – 2008. – P. 0072 – 0092.
124. Council Regulation (EC) No 2007/2004 of 26 October 2004 establishing a European Agency for the Management of Operational Cooperation at the External Borders of the Member States of the European Union // Official Journal of the European Union – L 349/1. – 2004. – P. 0001 – 0017.
125. Crespo G. Public Expenditure Control in Europe: Coordinating Audit Functions in the European Union / G. Crespo. – Cheltenham: Edward Elgar Publishing, 2005 – 256 p., P. 171
126. Cryer R. An Introduction to International Criminal Law and Procedure / R. Cryer, H. Friman, D. Robinson, E. Wilmshurst. – Cambridge: Cambridge University Press, 2010. – 618 p.
127. Decision to Adopt Rules Regarding Public Access to Eurojust Documents of 13 July 2004 (the College of Eurojust) // IALS [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ials.sas.ac.uk/postgrad/AGIS-035/Materials/StefanouXanthaki/Access%20to%20Documents.pdf
128. Delivering an Area of Freedom, Security and Justice for Europe’s Citizens – Action Plan Implementing the Stockholm Programme / Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions COM(2010) 171 final of 20 April 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=COM:2010:0171:FIN:EN:PDF
129. Disley E. Evaluation of the Implementation of the Europol Council Decision and of Europol’s Activities / E. Disley, B. Irving, W. Hughes, B. Patruni // RAND Europe. – 2012. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rand.org/content/dam/rand/pubs/technical_reports/2012/RAND_TR1264.pdf
130. Donoghue B. European Public Prosecutor: Will It Happen? / Barry Donoghue [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dppireland.ie/filestore/documents/European_Public_Prosecutor-Will_it_Happen_BD280308.pdf
131. Draft Model Rules [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eppo-project.eu/design/eppodesign/html/eu_model_rules/index.html?url=model_rules
132. EJTN Training Guideline in European Criminal Justice // EJTN. – 2010. Р. 20
133. Eurojust and OLAF Strengthen their Co-operation in Combating Financial Crime // OLAF Official Site [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eurojust.europa.eu/press/PressReleases/Pages/2011/2011-07-19.aspx
134. Eurojust Annual Report 2007 // Eurojust. – 2008. – 84 p.
135. Eurojust Annual Report 2009 // Eurojust. – 2010. – 67 p.
136. Eurojust Annual Report 2010 // Eurojust. – 2011. – 68 p.
137. Eurojust Annual Report 2011 // Eurojust. – 2012. – 70 p.
138. Eurojust News // Issue 1: 2009-10. – Eurojust. – 2010. – 8 p.
139. Eurojust News // Issue 2: 2009-10. – Eurojust. – 2010. – 8 p.
140. Eurojust News // Issue 3: 2010. – Eurojust. – 2010. – 10 p.
141. Eurojust News // Issue 4: 2011. – Eurojust. – 2011. – 8 p.
142. Eurojust-Europol Joint Press Release: Large Skimming Network Dismantled // Eurojust [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.eurojust.europa.eu/press_releases/2008/20-11-2008.htm
143. EuroNeeds [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mpicc.de/ww/en/prs/forschung/forschungsarbeit/strafrecht/euroneeds.htm
144. Europe Lacks Resources to Tackle Cross-Border Crime, Says Eurojust / EuObserver [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://euobserver.com/justice/29703
145. European Anti-Fraud Office // Official Site [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/anti_fraud/index_en.htm
146. European Arrest Warrant Fights Cross-Border Crime, but EU Member States Can Improve How It Is Used, Commission Report Says // European Union Official Site [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://europa.eu/rapid/pressReleasesAction.do?reference=IP/11/454&type=HTML
147. European Convention on Extradition CETS No.: 024 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://conventions.coe.int/Treaty/Commun/QueVoulezVous.asp?NT=024&CM=8&CL=ENG
148. European Criminal Justice Training Guidelines 2010 Update [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ejtn.net/Documents/Resources/EJTN%20Training%20Guidelines/EJTN%20sub-group%20penal%20-%20Curriculum%20Update%202010%20%20FINAL.pdf
149. European Evidence Warrant Summaries of EU Legislation // European Union Official Site [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://europa.eu/legislation_summaries/justice_freedom_security/judicial_cooperation_in_criminal_matters/jl0015_en.htm
150. European Judicial Network // Official Site [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ejn-crimjust.europa.eu/ejn/EJN_StaticPage.aspx?Bread=2
151. European Judicial Network // Summaries of EU Legislation [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://europa.eu/legislation_summaries/justice_freedom_security/judicial_cooperation_in_criminal_matters/jl0012_en.htm
152. European Parliament Recommendation to the Council on the Development of an EU Criminal Justice Area [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?type=TA&reference=P6-TA-2009-0386&language=EN&ring=A6-2009-0262
153. European Parliament Resolution of 6 May 2010 on the Protection of the Communities’ Financial Interests and