ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ERGA OMNES У СИСТЕМІ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

brief description

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

УДК 341.01

Коптєва Олена Олександрівна

ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ERGA OMNES У СИСТЕМІ
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

12.00.11 – міжнародне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, доцент
Київець Олена Валеріївна

Київ – 2013

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ТА УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ МІЖНАРОДНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ 11
1.1. Теоретичні підходи до визначення поняття та ознаки міжнародних зобов’язань 11
1.2. Класифікація міжнародних зобов’язань 31
Висновки до Розділу 1 44
РОЗДІЛ 2. ERGA OMNES ЯК ЗОБОВ’ЯЗАННЯ SUI GENERIS: ДОКТРИНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ ПІДХІД 46
2.1. Передумови виникнення зобов’язань erga omnes 46
2.2. Характеристики та ознаки зобов’язань erga omnes 58
2.3. Співвідношення зобов’язань erga omnes з суміжними категоріями 74
2.4. Особливості реалізації відповідальності за порушення зобов’язань erga omnes 89
Висновки до Розділу 2 107
РОЗДІЛ 3. РОЛЬ МІЖНАРОДНИХ СУДОВИХ ІНСТИТУЦІЙ У РОЗВИТКУ КОНЦЕПЦІЇ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ERGA OMNES 111
3.1. Роль Міжнародного Суду ООН у становленні концепції зобов’язань erga omnes 111
3.2. Вплив рішень інших міжнародних судових органів на становлення концепції зобов’язань erga omnes 141
Висновки до Розділу 3 148
ВИСНОВКИ 150
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 156

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ТА УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВООЗ Всесвітня організація охорони здоров’я
ГАТТ Генеральна угода з тарифів і торгівлі
КМП ООН Комісія міжнародного права Організації Об’єднаних Націй
МКС Міжнародний кримінальний суд
МКТКЮ Міжнародний кримінальний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені на території колишньої Югославії
МС ООН Міжнародний Суд Організації Об’єднаних Націй
ООН Організація Об’єднаних Націй
ППМП Постійна палата міжнародного правосуддя
СОТ Світова організація торгівлі

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. XX століття ознаменувалося інтенсифікацією міжнародно-правових відносин та новими викликами на міжнародній арені. Відбулися значні зміни у поглядах як на роль міжнародного права, так і на природу міжнародно-правового зобов’язання. Переосмислення необхідності посилення міжнародного співробітництва призвело до виникнення міжнародного співтовариства як елемента нової міжнародно-правової реальності, об’єднавчим стрижнем якого слугують спільні інтереси: захист прав людини, навколишнього середовища, ядерне роззброєння тощо.
Такі інтереси становлять основу існування людства в цілому та потребують особливих механізмів їх захисту, що і спричинило появу в міжнародному праві концепції зобов’язань erga omnes (зобов’язань перед усіма).
Виникнення цієї концепції дає поштовх до універсалізації міжнародного права. На перший план виходить необхідність захисту інтересів менш впливових держав, які завдяки зобов’язанням erga omnes можуть розраховувати на допомогу третіх країн. Крім того, можливість притягнення до відповідальності будь-якої держави підвищує ефективність міжнародного права.
На сучасному етапі зобов’язання erga omnes можна розглядати як певний квазіієрархічний елемент системи джерел міжнародного права, що свідчить про поступову конституалізацію міжнародного права.
Дискусійність та недостатній рівень науково-теоретичної розробки концепції зобов’язань erga omnes неодноразово привертали увагу науковців. Однак наявні праці вітчизняних науковців не містять комплексного підходу до питання визначення особливостей зобов’язань erga omnes, а лише фрагментарно висвітлюють їх місце у системі міжнародно-правових зобов’язань.
Безпосередньо дослідженню питання про зобов’язання erga omnes присвячені роботи винятково зарубіжних науковців: К. Аннакер, А. де Ху, М. Рагаці, К. Тамса. При цьому потрібно відзначити, що у вітчизняній науці міжнародного права подібні дослідження не проводилися.
Окремі аспекти зазначеної проблеми були проаналізовані М. Баєрсом, М. Басіоуні, Дж. Гайя, П.-М. Дюпуї, К. Жеманеком, Ю. Івасавою, Ш. Кадельбахом, А. Кассезе, Я. Клабберсом, М. Коскенніємі, Дж. Кроуфордом, К. Саарілуомою, Б. Сіммою, Л.-А. Сіцільяносом, К. Фокареллі та ін.
Теоретичну та методологічну базу дослідження склали праці Буроменського М., Буткевича В., Василенка В., Даниленка Г., Денисова В., Дрьоміної-Волок Н., Зайчука О., Каламкаряна Р., Київець О., Копиленка О., Корецького В., Лукашука І., Мережка О., Мицика В., Мовчана А., Нижник Н., Пилипенка В., Сироїд Т., Тункіна Г., Ушакова М. та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної науково-дослідної теми Інституту законодавства Верховної Ради України «Проблеми правового забезпечення виконання Україною міжнародних зобов’язань» (державний реєстраційний № 0111U000578), що передбачає створення належного механізму реалізації міжнародно-правових зобов’язань України та забезпечення відповідності внутрішньодержавних нормативно-правових актів чинним міжнародно-правовим зобов’язанням України.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є виявлення особливостей зобов’язань erga omnes у системі міжнародно-правових зобов’язань.
Відповідно до поставленої мети у роботі зосереджено увагу на вирішенні таких завдань:
– систематизувати доктринальні підходи до визначення поняття «міжнародно-правове зобов’язання»;
– дослідити передумови виникнення зобов’язань erga omnes;
– встановити місце зобов’язань erga omnes у системі міжнародно-правових зобов’язань;
– виявити співвідношення зобов’язань erga omnes із суміжними категоріями;
– проаналізувати роль міжнародних судових інституцій у розвитку зобов’язань erga omnes;
– визначити особливості реалізації зобов’язань erga omnes;
– окреслити напрями еволюції зобов’язань erga omnes.
Об’єктом дослідження є міжнародні правовідносини, які виникають у зв’язку із виникненням та реалізацією зобов’язань erga omnes.
Предметом дослідження є зобов’язання erga omnes.
Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. При написанні роботи використовувалися загальнонаукові та спеціальні юридичні методи дослідження, зокрема такі, як: діалектичний, формально-юридичний, статистичний, структурно-логічний і порівняльно-правовий.
Методи аналізу та синтезу застосовувалися при дослідженні доктрини міжнародного права щодо міжнародно-правових зобов’язань, а також окремих наукових концепцій вітчизняних та зарубіжних авторів.
За допомогою діалектичного методу поглиблено понятійний апарат, виявлено місце зобов’язань erga omnes у системі міжнародних зобов’язань.
При дослідженні питання виникнення зобов’язань erga omnes було використано історико-правовий метод, який дозволив встановити передумови їх розвитку та еволюції.
Порівняльно-правовий метод застосовувався для встановлення співвідношення зобов’язань erga omnes із суміжними категоріями.
Системно-функціональний метод дав змогу з’ясувати роль міжнародних судових інституцій у становленні та розвитку концепції зобов’язань erga omnes.
Емпіричну базу дослідження склали рішення Міжнародного Суду ООН (МС ООН), Постійної палати міжнародного правосуддя (ППМП), спеціалізованих міжнародних трибуналів, Європейського суду з прав людини, які вплинули на формування концепції зобов’язань erga omnes, а також наукові підходи, концепції та доктринальні положення щодо розуміння правової природи міжнародно-правового зобов’язання.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим у вітчизняній науці міжнародного права комплексним науково-теоретичним дослідженням зобов’язань erga omnes.
У межах здійсненого дослідження отримано результати, що мають наукову новизну та обґрунтовують ряд нових і важливих для юридичної науки понять, положень і висновків. До найзначніших із них належать такі:
вперше:
– визначено основні віхи становлення концепції зобов’язань перед усіма, які пов’язані із розвитком доктрин спільного інтересу та спільних цінностей;
– запропоновано авторський перелік ознак зобов’язань erga omnes: універсальність; чітка предметна визначеність; невзаємність; переважна негаторність; взаємозв’язок і взаємообумовленість із jus cogens; спільна мета – захист спільних моральних цінностей та спільних інтересів; максимальна зацікавленість у їх виконанні; право кожного притягнути до відповідальності;
– виявлено спільні та відмінні риси між зобов’язаннями erga omnes та такими суміжними категоріями, як erga omnes partes, jus cogens та actio popularis, що дозволило виявити місце кожної із цих категорій у системі міжнародного права та особливості їх взаємодії;
– досліджено судові та позасудові механізми забезпечення реалізації концепції зобов’язань erga omnes через притягнення до відповідальності за порушення таких зобов’язань;
– визначено переваги та недоліки застосування універсальної юрисдикції та доведено, що: 1) застосування універсальної юрисдикції «змішує» два правопорядки (національний і міжнародний), порушуючи базові юрисдикційні принципи, які випливають із суверенітету держав, а також несе в собі загрози зловживання та використання такої юрисдикції у політичних цілях, що може призвести до підриву міжнародного правопорядку та нехтування правами людини; 2) негативні прояви універсальної юрисдикції цілком може усунути Міжнародний кримінальний суд, на порядку денного якого стоїть максимальна універсалізація юрисдикції – як предметної, так і територіальної.
удосконалено:
– основні характеристики зобов’язань erga omnes, які проявляються у суб’єктному та об’єктному складах правовідносин, а також у джерелах таких зобов’язань;
– систематизацію (на підставі аналізу практики міжнародних судових органів) правопорушень, що кваліфікуються як порушення зобов’язань erga omnes, та визначено, що норми, які встановлюють такі зобов’язання, мають, переважно, звичаєвий характер;
– обґрунтування тези про те, що можливості притягнення держав до відповідальності за порушення зобов’язань erga omnes достатньо обмежені;
набули подальшого розвитку:
– систематизація базових підходів міжнародно-правової доктрини до визначення правової природи міжнародно-правового зобов’язання (виокремлено: системний, формальний, функціональний, управлінський, міжгалузевий (комплексний), об’єктивістський підходи);
– диференціація ознак міжнародного зобов’язання на обов’язкові та факультативні;
– обґрунтування використання міжнародними трибуналами у своїй діяльності концепції зобов’язань erga omnes, і встановлено, що основу для цього було закладено в ідеї про створення спеціалізованого трибуналу для притягнення до відповідальності кайзера Німеччини Вільгельма ІІ за порушення норм міжнародної моралі.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки дисертаційного дослідження істотно доповнюють існуючі дослідження міжнародно-правових зобов’язань та дають змогу простежити закономірності розвитку всієї системи міжнародно-правових зобов’язань.
Отримані результати можуть бути використані для подальшого розвитку науки міжнародного права, а також закласти методологічну основу та теоретичне підґрунтя для проведення подальших досліджень із міжнародного права.
Крім того, матеріали дослідження можна використати в освітній діяльності при викладанні курсів «Міжнародне право», «Теорія та практика міжнародного права», «Актуальні проблеми міжнародного права», «Міжнародно-правовий захист прав людини» для підготовки відповідних навчальних і навчально-методичних посібників та курсів лекцій із міжнародного права.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане автором самостійно з урахуванням найновіших тенденцій розвитку та досягнень науки і практики міжнародного права. Усі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дослідження. Положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України.
Основні положення та висновки дисертаційної роботи також були представлені автором та обговорювалися на таких науково-практичних заходах: круглий стіл «Конвенція ООН про права інвалідів: міжнародні зобов’язання та соціально-правова відповідальність держави» (м. Київ, 18 березня 2010 р.); методологічний семінар «Законотворчість та міжнародні зобов’язання України» (м. Київ, 25 листопада 2010 р.); міжнародна науково-практична конференція «Стратегія забезпечення сталого розвитку правової системи України» (м. Одеса, 21 – 22 грудня 2010 р.; тези опубліковано); науково-практична конференція «Новітні державотворчі процеси в Україні: виклики і перспективи» (м. Київ, 24 червня 2011 р.; тези опубліковано); міжнародний навчально-методичний семінар «Правові аспекти належного регулювання: європейський та український підходи» (м. Київ, 17 – 18 жовтня 2011 р.); науково-практична конференція «Конституційні засади модернізації України» (м. Київ, 26 червня 2012 р.; тези опубліковано).
Публікації за темою дисертації. Основні положення дисертації відображено у 6-и статтях, надрукованих у фахових наукових виданнях, та в опублікованих тезах доповідей на наукових конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, які вирішують наукове завдання щодо визначення особливостей зобов’язань erga omnes у системі міжнародно-правових зобов’язань.
Основні висновки дисертаційного дослідження такі:
1. Досліджено базові підходи міжнародно-правової доктрини до розуміння поняття «міжнародне зобов’язання» та запропоновано авторську систематизацію підходів до визначення правової природи міжнародно-правового зобов’язання:
– системний підхід: міжнародно-правове зобов’язання розглядається як система взаємодіючих елементів – норм, основних цілей та цінностей міжнародної спільноти;
– формальний підхід: міжнародно-правове зобов’язання розглядається з точки зору форми і способу закріплення норми, з якої випливає таке зобов’язання;
– функціональний підхід: міжнародно-правове зобов’язання розглядається як результат, якого слід досягти (легітимність, узгодженість, утвердження цінностей);
– управлінський підхід: міжнародно-правове зобов’язання розглядається в контексті співробітництва держав щодо забезпечення його виконання;
– міжгалузевий (комплексний) підхід: міжнародно-правове зобов’язання розглядається як сполучна ланка між національним та міжнародним, а також між приватним та публічним правом;
– об’єктивістський підхід: міжнародно-правове зобов’язання розглядається як результат відображення, усвідомлення правомірності/неправомірності поведінки та особливостей її реалізації.
Така множинність поглядів і підходів до міжнародно-правового зобов’язання свідчить про неможливість вироблення єдиного прийнятного для міжнародної спільноти визначення поняття міжнародно-правового зобов’язання, що свідчить про доцільність виведення ознак цього явища.
У зв’язку із викладеним вище було виокремлено такі ознаки міжнародного зобов’язання:
– обов’язкові (притаманні всім міжнародно-правовим зобов’язанням): випливають із норм, які закріплені у певних формах; настання відповідальності за порушення;
– факультативні: згода на виникнення зобов’язань, тобто існування зобов’язань є об’єктивним, незалежно від волі суб’єктів міжнародного права.
2. Витоки ідеї про існування зобов’язань перед міжнародним співтовариством у цілому та можливості притягнення до відповідальності за їх порушення сягають своїм корінням у Середньовіччя. Саме тоді виникає доктрина corpus mysticum Christi, відповідно до якої всі люди створюють універсальне містичне співтовариство як елемент тіла Христового через єднання з Церквою.
У XVII столітті у держав виникає спільний інтерес, необхідність захисту якого стає основою для подальшого розвитку інститутів справедливої війни та боротьби з піратством.
У XVIII столітті ідея захисту спільних інтересів набуває нового виміру: захист інтересів через можливість вжиття заходів третьою стороною у випадку порушення певних норм міжнародного права. Це стало предметом одного з перших міжнародно-правових дискурсів, який триває і досі.
У XIX столітті у російській доктрині міжнародного права виникають космополітичні ідеї захисту інтересів міжнародного співтовариства як майбуття міжнародного права. Вони стали основою для поступового виходу міжнародного права за межі білатеральності у XX – ХХІ столітті, про що, у першу чергу, засвідчила міжнародна судова практика (справи про режим демілітаризації Аландських островів, про судно «Вімблдон», про митний режим між Німеччиною та Австрією, а також справа Оскара Чінна).
3. Виокремлено основні характеристики зобов’язань erga omnes, які проявляються у суб’єктному та об’єктному складах правовідносин, а також у джерелах таких зобов’язань.
Особливістю суб’єктного складу правовідносин є те, що одним із суб’єктів виступає міжнародне співтовариство, а об’єктом правовідносин є спільні інтереси. При цьому джерелами таких зобов’язань, окрім класичних, можуть виступати моральні принципи, які проявляються у міжнародно-правовому вимірі як певні вищі принципи, що зобов’язують держави без їх додаткової формалізації в будь-якій формі, а метою виступає необхідність захисту спільних моральних цінностей.
4. Основними ознаками зобов’язань erga omnes є:
– універсальність;
– чітка предметна визначеність;
– невзаємність;
– переважна негаторність;
– взаємозв’язок і взаємообумовленість із jus cogens;
– спільна мета – захист спільних моральних цінностей та спільних інтересів;
– максимальна зацікавленість у їх виконанні;
– право кожного притягнути до відповідальності.
5. Встановлення базових ознак зобов’язань erga omnes дозволило визначити їх співвідношення із суміжними категоріями: erga omnes partes; jus cogens та actio popularis.
Доведено, що найтісніший зв’язок простежується між категоріями erga omnes та jus cogens, оскільки саме остання категорія є основою для виникнення erga omnes. Саме тому нормам jus cogens притаманні всі ознаки erga omnes.
Категорія зобов’язань erga omnes має спільні риси з erga omnes partes у частині захисту спільних інтересів, однак останні не направлені на захист спільних інтересів міжнародного співтовариства, а стосуються лише інтересів, які випливають із багатосторонніх міжнародних договорів.
Erga omnes має певні спільні риси з actio popularis. Це, зокрема, право кожного звернутися за захистом порушених прав, навіть за відсутності завданої шкоди. Однак у випадку з actio popularis способом захисту може виступати тільки національний суд. Характерною ознакою є також відсутність правового інтересу у заявника, оскільки він виконує представницьку функцію від імені потерпілої сторони.
6. Практика МС ООН свідчить про наявність двох базових джерел формування змісту концепції зобов’язань erga omnes: рішення у справах та консультативні висновки, детальний розгляд яких дозволив визначити основні зобов’язання такого характеру.
Емпіричний аналіз рішень та консультативних висновків МС ООН дозволив виокремити такі зобов’язання, які мають характер erga omnes: заборона агресії, заборона геноциду; заборона порушення прав людини, у тому числі рабства та расової дискримінації; заборона завдання шкоди навколишньому природному середовищу; заборона порушень норм міжнародного гуманітарного права; заборона випробовування та застосування ядерної зброї; заборона порушення принципу самовизначення народів. Вони, на думку Суду, є зобов’язаннями будь-якої держави перед усім міжнародним співтовариством у цілому, стосуються всіх держав та всі держави мають юридичний інтерес у їх захисті.
Доведено, що норми, які встановлюють таке зобов’язання, мають переважно звичаєвий характер.
7. На основі детального аналізу судової практики, можна стверджувати, що можливості притягнення до відповідальності держав за порушення зобов’язань erga omnes достатньо обмежені, оскільки МС ООН, у першу чергу, керується положеннями Статуту МС ООН про обов’язкову згоду держав на розгляд справи, характер порушених норм і зобов’язань не впливає на це правило. Питання про те, чи надасть держава згоду на розгляд справи у випадку порушення нею зобов’язань, зокрема про заборону геноциду, є риторичним.
8. Практика інших міжнародних судових інституцій, а також окремих національних судів свідчить про визнання ними існування концепції erga omnes. Основу для цього було закладено в ідеї про створення спеціалізованого трибуналу для притягнення кайзера Німеччини Вільгельма ІІ до відповідальності за порушення норм міжнародної моралі.
Після Другої світової війни створюються міжнародні військові трибунали для притягнення до відповідальності за вчинення злочинів проти миру, військових злочинів та злочинів проти людяності (Нюрнберзький та Токійський трибунали), традицію яких було вимушено продовжено після подій у Югославії та Руанді.
У практиці таких трибуналів чітко простежується тенденція до визнання наявності специфічних зобов’язань щодо захисту прав людини як основоположної спільної цінності. Права людини як елемент концепції erga omnes стали об’єктом розгляду Європейським судом з прав людини, який у справі Йоргіч проти Німеччини наголосив, що зобов’язання із попередження та покарання злочину геноциду є зобов’язаннями erga omnes, що випливають із норм jus cogens.
9. У процесі пошуку ефективних шляхів забезпечення реалізації концепції зобов’язань erga omnes теорія міжнародного права звертається до різних механізмів притягнення до відповідальності за порушення таких зобов’язань – як судових, так і позасудових. До перших можна віднести застосування механізму універсальної юрисдикції, до других – контрзаходи та гуманітарну інтервенцію.
Універсальна юрисдикція передбачає можливість держави притягати до кримінальної відповідальності осіб за вчинення окремих особливо тяжких міжнародних злочинів, незалежно від того, де цей злочин було вчинено та громадянином якої держави є обвинувачений чи жертва. Разом із тим перспективи її широкої практичної реалізації викликають сумніви. По-перше, застосування універсальної юрисдикції змішує два правопорядки: національний і міжнародний та порушує юрисдикційні принципи, які випливають із суверенітету держав. По-друге, це несе в собі загрози зловживання та використання такої юрисдикції у політичних цілях, що може призвести до підриву міжнародного правопорядку та нехтування правами людини. Подібні негативні прояви універсальної юрисдикції цілком може усунути Міжнародний кримінальний суд, на порядку денному якого стоїть максимальна універсалізація як предметної, так і територіальної юрисдикції.
Разом із тим аналіз рішень міжнародних судових інституцій дозволив встановити, що порушення зобов’язань erga omnes не передбачає автоматичного застосування механізму універсальної юрисдикції.
Контрзаходи та гуманітарна інтервенція за своєю природою є засобами примусу, а тому можуть застосовуватися лише у виняткових випадках. Ні теорія, ні практика міжнародних відносин поки що не сформулювали чіткого взаємозв’язку між порушенням зобов’язань erga omnes та можливістю застосування таких заходів примусу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абашидзе А. Участие государств в Римском статуте Международного уголовного суда как новый вид обязательств erga omnes / А. Абашидзе // Международный Уголовный Суд: Проблемы, Дискуссии, Поиск решений. – М., 2008. – С. 45 – 53.
2. Алямкін Р. В. Мирне вирішення міжнародних територіальних спорів: практика міжнародних судових органів: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Руслан Володимирович Алямкін. – К., 2011. – 196 с.
3. Антонович М. М. Поняття міжнародно-протиправного діяння держави та злочину за міжнародним правом: порівняльний аспект / М. М. Антонович // Наукові записки. – 2002. – Том 20. – С. 28 – 32.
4. Анцелевич Г. О. Міжнародне публічне право. Підручник / Г. О. Анцелевич, О. О. Покрещук. – К. : Алерта, 2005. – 424 с.
5. Баймуратов М. О. Міжнародне публічне право / М. О. Баймуратов. – Х. : Одіссей, 2008. – 704 с.
6. Блажевич Ю. Ю. Відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Юрій Юрійович Блажевич. – К., 2006. – 219 с.
7. Богатырев А. Повторительный курс международного права / А. Богатырев; Сост. по Мартенсу, Эйхельману, Листу и Казанскому. – К., 1912. – 135 с.
8. Буткевич В. Г. Соотношение внутригосударственного и международного права / В. Г. Буткевич. – К., 1981. – 311 с.
9. Буткевич В. Г. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / Буткевич В. Г. , Мицик В. В. , Задорожній О. В. ; За ред. В. Г. Буткевича. – К. : Либідь, 2002. – 608 с.
10. Буткевич О. В. Формування норм jus cogens у докласичному міжнародному праві / О. Буткевич // Вісник Академії правових наук України. – 2006. – № 4. – С. 207 – 218.
11. Василенко В. А. Відповідальність і санкції у сучасному міжнародному праві / В. А. Василенко // Антологія української юридичної думки. – К. : Юридична книга, 2005. – Т. 10 : Юридична наука незалежної України. – С. 887 – 893.
12. Василенко В. А. Международно-правовые санкции / В. А. Василенко. – К. : Высшая школа, 1982. – 229 с.
13. Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_118
14. Волков В.Д. Гуманітарна інтервенція як спосіб захисту прав людини та забезпечення миру / В. Д. Волков, Т. І. Рум’янцева // Правничий часопис Донецького університету. – 2012. – № 1(27). – С. 76 – 84.
15. Герваген Л. Л. Имеют ли международные соглашения свойства права / Л. Л. Герваген. – Петроград, 1915. – С. 1 – 57.
16. Гефтер А.-В. Европейское международное право / А.-В. Гефтер. – СПб : Типография В. Безобразова и ко, 1880. – 619 с.
17. Голодомор в Україні 1932 – 1933 рр. : Інформація Міністерства закордонних справ України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/14506.htm
18. Гроций Г. О праве войны и мира: Три книги, в которых объясняются естественное право и право народов, а также принципы публичного права / А. Л. Саккетти (пер.). – М.: Ладомир, 1994 – 868 с.
19. Гусейнов Л. Г. Відповідальність держав за порушення міжнародних зобов’язань у галузі прав людини: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.11 / Латіф Гусейн огли Гусейнов. – К., 2000. – 36 с.
20. Даниленко Г. М. Обычай в современном международном праве / Г. М. Даниленко. – М. : Наука, 1988. – 192 с.
21. Даффи Х. Введение в действие Статута Международного уголовного суда: международные обязательства и проблемы национальных конституций / Х. Даффи, Д. Хастон // Российский бюллетень по правам человека. – М. : Изд-во Ин-та прав человека, 2002. – Вып. 16. – С. 124 – 133.
22. Де Лобье П. Три града. Социальное учение христианства / Пер. с фр. Л.А. Торчинского. – СПб. : Алетейя, 2000. – 412 с. [Електронний ресурс] / Де Лобье П. – Режим доступу: http://agnuz.info/tl_files/library/books/PatrickDeLaubier/index.htm
23. Декларація про посилення ефективності принципу відмови від погрози силою або її застосування в міжнародних відносинах 1987 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_571
24. Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами згідно зі Статутом ООН 1970 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_569
25. Денисов В. Н. Наука міжнародного права в Україні. ХІХ – перша половина ХХ ст. / Денисов В. Н., Савчук К. О. // Антологія української юридичної думки. Том: 8: Міжнародне право / Упоряд.: В. Н. Денисов, К. О. Савчук; Відп. ред. В. М. Денисов. – К., 2004. – С. 7 – 35.
26. Денисов В. Н. Світовий правопорядок у сфері підтримання миру і безпеки : до 60-річчя ООН / В. Н. Денисов // Правова держава : щоріч. наук. пр. – 2006. – Вип. 17. – С. 295 – 303.
27. Динь Н. К. Международное публичное право. В 2-х т. / Н. К. Динь; пер. с фр. – К. : Сфера, 2000. – Т. 2. – 440 с.
28. Дмитрієв А. І. Міжнародне публічне право. Навч. посібн. / Дмитрієв А. І., Муравйов В. І.; Відп. редактори Ю. С. Шемшученко, Л. В. Губерський. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 640 с.
29. Додаткова Конвенція про заборону рабства, работоргівлі, а також аналогічних рабству інститутів і практики 1956 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine.winrock.org/DOS/Ua/base/pdfs/22_ukr.doc
30. Доклад Конференции Организации Объединенных Наций по окружающей среде и развитию: Резолюции, принятые на Конференции. – Рио-де-Жанейро, 3 – 14 июня 1992 года, том 1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N92/836/57/PDF/N9283657.pdf?OpenElement
31. Дрьоміна-Волок Н. В. Глобальна боротьба з расовою дискримінацією та імперативізація міжнародного права / Н. В. Дрьоміна-Волок // Актуальні проблеми держави і права. – 2012. – Вип. 65. – С. 154 – 166.
32. Дрьоміна-Волок Н. В. Міжнародна кримінальна юрисдикція і злочини jus cogens у контексті імперативізації міжнародного права / Н. В. Дрьоміна-Волок // Право України. – 2011. – № 9. – С. 363 – 377.
33. Дрьоміна-Волок Н. В. Норми jus cogens – сучасне jus gentium intra se / Н. В. Дрьоміна-Волок // Юридична наука. – 2011. – № 1(1). – С. 187 – 194.
34. Загальна декларація прав людини 10 грудня 1948 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_015
35. Загальна теорія держави і права: (основні поняття, категорії, правові конструкції та наукові концепції): навч. посібник / За ред.: О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко, О. Л. Копиленка. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 400 с.
36. Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_055
37. Йоханнесбургская декларация по устойчивому развитию // Всемирная встреча на высшем уровне по устойчивому развитию. – Йоханнесбург. – 2002 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/russian/conferen/wssd/docs/decl_wssd.pdf
38. Казарин А. И. Гуго Гроций как политический мыслитель / А. И Казарин // Вестник истории мировой культуры. – 1958. – № 6. – C. 59 – 76.
39. Каламкарян Р. А. Роль доктрин наиболее квалифицированных специалистов по публичному праву различных наций в формировании современного международного права / Р. А. Каламкарян // Государство и право. – М. : Наука, 2006. – № 6. – С. 75 – 85.
40. Каламкарян Р. А. Совет Безопасности ООН и Международный Суд ООН: вклад в дело обеспечения международной безопасности и правопорядка / Р. А. Каламкарян // Государство и право. – 2007. – № 6. – С. 74 – 84.
41. Каламкарян Р. А. Философия международного права / Р. А. Каламкарян. – М. : Наука, 2006. – 204 с.
42. Кант И. Сочинения в шести томах / И. Кант. – М. : «Мысль». – 1965. (Философ. наследие). – Т. 4. – Ч. 2. – 478 с.
43. Кибальник А. Универсализация уголовно-правовых систем и национальный интерес / А. Кибальник // Уголовное право. – 2005. – № 5. – С. 30 – 33.
44. Київець О. В. У пошуках міжнародного права: переосмислюючи джерела / О. В. Київець. – Кам’янець-Подільський : ПП «Видавництво «Оіюм», 2011. – 480 с.
45. Київець О. В. Вплив імперативних зобов’язань та зобов’язань «перед усіма» на формування сучасного міжнародного правопорядку / О. В. Київець // Європейські перспективи. – 2011. – № 1. – С. 177 – 179.
46. Київець О. В. Норми міжнародного права: анархія чи ієрархія? / О. В. Київець // Наука і правоохорона. – 2010. – № 1. – С. 190 – 194.
47. Київець О. В. Феноменологія норм міжнародного права через призму їх ієрархії / О. В. Київець // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України – 2011. – № 3 (6). – С. 143 – 148.
48. Конвенция о биологическом разнообразии от 5 июня 1993 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/biodiv.shtml
49. Конвенция о предупреждении преступления геноцида и наказании за него Генеральной Ассамблеи ООН от 9 декабря 1948 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/genocide.shtml
50. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_004
51. Конвенція про припинення злочину апартеїду та покарання за нього 1974 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_149
52. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_085
53. Коптева Е. А. Классификация международных обязательств / Е. А. Коптева // Евразийская адвокатура. – 2013. – № 1 (2). – С. 114 – 117.
54. Коптєва О. О. Erga omnes як норми sui generis: доктринально-правовий підхід / О. О. Коптєва // Український часопис міжнародного права. – Київ, 2012. – № 4. – С. 44 – 47.
55. Коптєва О. О. Значення рішення Постійної Палати Міжнародного Правосуддя «Вімблдон» для формування базових понять сучасного міжнародного права / О. О. Коптєва // Університетські наукові записки. – 2012. – № 3 (43). – С. 394 – 398.
56. Коптєва О. О. Концепція зобов’язань erga omnes у системі міжнародно-правового захисту прав людини / О. О. Коптєва // Стратегія забезпечення сталого розвитку правової системи України: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Одеса : у 2-х частинах. – Одеса : ГО «Причорноморська фундація права», 2010. – Ч. 1. – С. 79 – 80.
57. Коптєва О. О. Міжнародні зобов’язання у сфері прав людини та ефективність механізмів їх забезпечення / О. О. Коптєва // Конституційні засади модернізації України. – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2012. – С. 346 – 348.
58. Коптєва О. О. Місце міжнародних зобов’язань в правовій системі України: конституційно-правовий аспект / О. О. Коптєва // Новітні державотворчі процеси в Україні: виклики і перспективи. – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2011. – С. 205 – 207.
59. Коптєва О. О. Зобов’язання erga omnes: регрес і прогрес міжнародного права / О. О. Коптєва // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2012. – № 6. – С. 135 – 139.
60. Коптєва О. О. Місце і роль зобов’язань erga omnes у системі норм міжнародного права / О. О. Коптєва // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2010. – № 3. – С. 119 – 123.
61. Коптєва О. О. Роль Міжнародного Суду ООН у становленні розуміння зобов’язань erga omnes / О. О. Коптєва // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2011. – № 4 (7). – С. 132 – 137.
62. Корецкий В. М. Декларации прав и обязанностей государств / В. М. Корецкий. – К. : Изд-во АН Украинской ССР, 1962. – С. 153.
63. Корецкий В. М. Общие принципы права в международном праве / В. М. Корецкий; отв. ред. С. Б. Крылов. – К. : Изд-во АН УССР, 1957. – 52 c.
64. Корецкий В. М. Избранные труды: В 2 т. / Гл. ред. В. Н. Денисов. – К. : Наук. думка, 1989. – Т. 2. – С. 166 – 181.
65. Коскенниеми М. Доклад Исследовательской группы. Фрагментация международного права: трудности, обусловленные диверсификацией и расширением сферы охвата международного права / Комиссия международного права / М. Коскенниеми. – 58 сессия.– Женева, 2006. – 276 c.
66. Кулько А. В. Інституційні та договірні механізми регламентації міжнародного співробітництва з використання ресурсів ріки Дунай: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.11 / Андрій Вадимович Кулько. – К., 2009. – 21 с.
67. Кучевська С. П. Воєнні злочини у Статуті Міжнародного кримінального суду і військові злочини у Кримінальному кодексі України: питання відповідності / С. П. Кучевська // Форум права. – 2007. – № 3. – С. 142 – 146 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-3/07kspupv.pd
68. Левин Д. Б. Наука международного права в России в конце ХIX и начале XX в. Общие вопросы теории международного права / Д. Б. Левин. – М. : Наука, 1982. – 197 с.
69. Лукашук И. И. Международное право. Общая часть: учебник для студентов юридических факультетов и вузов / И. И. Лукашук. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М. : Волтерс Клувер, 2005. – 415 с.
70. Лукашук И. И. Нормы международного права в международной нормативной системе / И. И. Лукашук. – М., 1997. – С. 322.
71. Лукашук И. И. Современное право международных договоров. В 2 т. / И. И. Лукашук. – М., 2004. – Том I. – 672 с.
72. Лукашук И. И. Современное право международных договоров. В 2 т. / И. И. Лукашук.– М., 2006. – Том IІ. – 496 с.
73. Маєвська А. А. Злочини проти людяності: міжнародно-правовий аспект: автореф. ... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Алла Анатоліївна Маєвська. – Харків, 2002. – 20 с.
74. Макар В. Р. Формування єдиного європейського правопорядку: теоретико-правові підходи: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Володимир Романович Макар. – К., 2011. – 204 с.
75. Малышева Н. И. Политико-правовое наследие Самуила Пуфендорфа / Н. И. Малышева // Правоведение. – 1999. – № 1. – С. 122 – 127.
76. Мартенс Ф. Ф. Современное международное право цивилизованных народов. В 2-х томах / Ф. Ф. Мартенс // 5-е изд. доп. – СПб., 1904 – Том I. – 438 с.
77. Международное право: Учебник / Отв. ред. Ю. М. Колосов, В. И. Кузнецов. – М., 1994. – 608 с.
78. Мережко А. А. История международно-правовых учений: Учебное пособие / А. А. Мережко. – К. : Юридична думка, 2004. – 296 с.
79. Мережко О. О. Міжнародний захист прав людини і «гуманітарна інтервенція» / О. О. Мережко // Український часопис прав людини. – 2010. – Вип. 1. – С. 70 – 74.
80. Мережко О. О. Право міжнародних договорів: сучасні проблеми теорії та практики: Монографія / О. О. Мережко. – К. : Таксон, 2002. – 334 с.
81. Милюха Г. В. Международные отношения и мировая политика: Учебное пособие / Г. В. Милюха, В. В. Резников, А. С. Чумакова. – Харьков : Экограф, 2009. – 120 с.
82. Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 21 грудня 1965 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_105
83. Міжнародне право: Навч. посібник / За ред. М. В. Буроменського. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 336 с.
84. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_043
85. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_042
86. Мовчан А. П. Международный правопорядок / А. П. Мовчан. – М., 1996. – 103 с.
87. Мовчан Ю. В. Міжнародно-правове регулювання інтеграційних процесів в Європейському Союзі: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 / Юлія Віталіївна Мовчан. – К., 2010. – 203 с.
88. Моисеев А. А. Соотношение суверенитета и надгосударственности в современном международном праве (в контексте глобализации): автореф. ... д-ра юр. наук / А. А. Моисеев. – М., 2007. – 45 с.
89. Модин Н. В. Гуманитарная интервенция в современных международных отношениях: автореф. ... канд. полит. наук : 23.00.04 / Николай Витальевич Модин. – М., 2010. – С. 23.
90. Мотиль В. І. Гуманітарна інтервенція в міжнародному праві: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.11 / Володимир Ігорович Мотиль. – Л., 2005. – 224 с.
91. Мы, народы: роль Организации Объединенных Наций в XXI веке / Доклад Генерального секретаря ООН // ООН. – 54 сессия Ассамблеи тысячелетия [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/russian/conferen/millennium/2000-4.htm
92. Нижник Н. Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе: Монография / Н. Р. Нижник; Национальная академия наук Украины, Институт государства и права. – К. : НАН Укр., Ин-т гос. и права, 1995. – 208 с.
93. Общепризнанные нормы в современном международном праве / Кол. авт.: Н. Н. Ульянова, В. И. Евинтов, Г. Е. Бувайлик, А. Ф. Высоцкий, А. М. Овсюк; отв. редактор Н. Н. Ульянова. – К. : Наук. думка, 1984. – 267 с.
94. Ознобкина Е. Начало противостояния: США и Международный уголовный суд // Индекс. – 2002 [Електронний ресурс] / Е. Ознобкина. – Режим доступу: http://index.org.ru/othproj/crimcrt/icc-020708-1.html
95. Пархоменко Н. М. Джерела права: проблеми теорії та методології: Монографія / Н. М. Пархоменко. – К. : ТОВ «Видавництво “Юридична думка”, 2008. – 336 с.
96. Пилипенко В. П. Міжнародний Кримінальний Суд за Римським договором 1998 року: автореф. ... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Володимир Пилипович Пилипенко. – Харків, 2005. – 17 с.
97. Правові системи сучасності. Глобалізація. Демократизм. Розвиток / В. С. Журавський, О. В. Зайчук, О. Л. Копиленко, Н. М. Оніщенко; за заг. ред. В. С. Журавського. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 296 с.
98. Приговор Международного Военного Трибунала // Нюрнбергский процесс. Сборник материалов, Том II. – М. : Государственное издательство юр. лит-ры, 1954. – 1153 с.
99. Рамочная конвенция Организации Объединенных Наций об изменении климата от 9 мая 1992 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/climate_framework_conv.shtml
100. Регламент Международного Суда ООН [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/icj/rules_part3.shtml
101. Резолюция 276 (1970) Совета Безопасности ООН от 30 января 1970 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://daccess-dds-ny.un.org/doc/RESOLUTION/GEN/NR0/260/59/IMG/NR026059.pdf?OpenElement
102. Резолюция 96(I) Генеральной Ассамблеи ООН Преступление геноцида от 11 декабря 1946 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://daccess-dds-ny.un.org/doc/RESOLUTION/GEN/NR0/035/53/IMG/NR003553.pdf?OpenElement
103. Резолюция 3314 (ХХІХ) Генеральной Ассамблеи ООН Определение агрессии. От 14 декабря 1974 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/aggression.shtml
104. Резолюция 1904 (XVIII) Генеральной Ассамблеи ООН Декларация Организации Объединенных Наций о ликвидации всех форм расовой дискриминации [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_338
105. Резолюция 64/148 Глобальные усилия, направленные на полную ликвидацию расизма, расовой дискриминации, ксенофобии и связанной с ними нетерпимости и всеобъемлющее осуществление и принятие последующих мер по выполнению Дурбанской декларации и Программы действий от 26 марта 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N09/470/73/PDF/N0947073.pdf?OpenElement
106. Решетняк С. Р. Моральный контекст в концепции права Г. Л. А. Харта: опыт анализа / С. Р. Решетняк // Вестник Ставропольского государственного университета. – 2010. – № 70. – С.84 – 88.
107. Римский статут международного криминального суда 1998 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/law/icc/rome_statute(r).pdf
108. Саарилуома К. Операция «Союзническая сила»: пример гуманитарной интервенции? / К. Саарилуома. – Консорциум «Партнерство ради мира», 2004. – С. 27 – 49.
109. Статут Международного Суда ООН [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/russian/documen/basicdoc/statut.htm#chap2
110. Статут Організації Об’єднаних Націй від 26 червня 1945 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_010
111. Стокгольмська декларація з питань навколишнього середовища 1972 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_454
112. Сыроед Т. Л. Субъекты (участники) международных уголовно-процессуальных отношений: понятие, виды, специфика правового статуса: Монография / Т. Л. Сыроед. – Харьков : Изд-во «ФИНН», 2010. – 584 с.
113. Тимченко Л. Д. Международное право: Учебник / Л. Д. Тимченко. – Х. : Консум, 1999. – 528 с.
114. Тиунов О. И. Принцип соблюдения международных обязательств / О. И. Тиунов. – М. : Международные отношения, 1979. – 184 с.
115. Тункин Г. И. Теория международного права / Г. И. Тункин // Под общей ред. проф. Л. Н. Шестакова. – М. : Издательство «Зерцало», 2009. – 416 с.
116. Уткин А. И. Дипломатия Вудро Вильсона / А. И. Уткин. – М. : Международные отношения, 1989. – 320 с.
117. Ушаков Н. А. Проблемы теории международного права / Н. А. Ушаков. – М., 1988. – 191 с.
118. Ушаков Н. А. Правовое регулирование использования силы в международных отношениях / Н. А. Ушаков. – М. : Институт государства и права Российской Академии наук, 1997. – 96 с.
119. Фуллер Л. Мораль права / Л. Фуллер; Пер. з англ. – К. : Сфера, 1999. – 232 с.
120. Харт Х. Концепція права / Х. Харт; Пер. з англ. – К. : Сфера, 2004. – 232 с.
121. Черниченко С. В. Очерки по философии и международному праву / С. В. Черниченко. – М. : Научная книга, 2009. – 766 с.
122. Эйхельман О. Очерки из лекций по международному праву / О. Эйхельман // 2-е изд. доп. – К., 1905. – 394 с.
123. Aaland Island Dispute // Report of the Committee of Jurists. – League of Nations Official Journal, 1920. – Special Supplement No. 3 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ilsa.org/jessup/jessup10/basicmats/aaland1.pdf
124. Accordance with International Law of the Unilateral Declaration of Independence in Respect of Kosovo // ICJ Reports. – Advisory Opinion of 22 July 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/141/15987.pdf
125. African Charter on Human and Peoples’ Rights of 27 June 1981 / Organization of African Unity [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unhcr.org/refworld/docid/3ae6b3630.html
126. Alland D. Countermeasures of General Interest / D. Alland // European Journal of International Law. – 2002. – P.1221 – 1239.
127. Annacker C. The legal regime of erga omnes obligations in international law / C. Annacker // Austrian Journal of Public and International Law. – Vienna, New York, 1994. – Vol. 46. – No. 2. – P. 131 – 166.
128. Annan K. The Meaning of International Community // Fifty-second DPI/NGO Conference. – New York. – 15 September 1999 [Електронний ресурс] / K. Annan. – Режим доступу: http://www.un.org/News/Press/docs/1999/19990915.sgsm7133.doc.html
129. Bassiouni M. Ch. The History of Universal Jurisdiction and Its Place in International Law / M. Cherif Bassiouni // International Criminal Law: Multilateral and Bilateral Enforcement Mechanisms. – BRILL, 2008 . – Vol. 2. – P. 153 – 200.
130. Bianchi A. Human Rights and the Magic of Jus Cogens / A. Bianchi // The European Journal of International Law. – 2008. – Vol. 19. – No.3. – P. 491 – 508.
131. Bluntschli J. C. Das moderne Völkerrecht der civilisirten Staten / J. C. Bluntschli. – Nördlingen : C.H. Beck, 1878. – 541 s.
132. Boot M. Genocide, Crimes Against Humanity, War Crimes: Nullum Crimen Sine Lege and the Subject Matter Jurisdiction of the International Criminal Court / M. Boot. – Intersentia, 2002. – 708 p.
133. Brems E. Human Rights: Universality and Diversity / E. Brems. – Martinus Nijhoff Publishers, 2001. – P. 309.
134. Brierly J.L. The Law of Nations. An Introduction to the International Law of Peace / J. L. Brierly. – Oxford: Clarendon Press, 1963. – P. 49 – 78.
135. Brownlie I. Principles of Public International Law. 5th Edition / I. Brownlie. – Oxford: Clarendon Press, 1998. – 782 p.
136. Brunnee J. An Interactional Theory of International Legal Obligation / J. Brunnee, St. J. Toope. – Legal Studies Research Series. – 2008. – № 8 – 16. – 36 p.
137. Brunnee J. Norms, Institutions and UN Reform: the Reponsibility to Protect / J. Brunnee, St. J. Toope // Journal of Internatioanl Law and International Relations. – 2005. – Vol. 2. – P. 121 – 137.
138. Byers M. Conceptualizing the Relationship between Jus Cogens and Erga Omnes Rules / M. Byers // Nordic Journal of International Law. – Kluwer Law International, 1997. – № 66. – P. 211 – 239.
139. Capps P. M. The Binding Force of International Law. – IVR Encyclopaedia of Jurisprudence, Legal Theory and Philosophy of Law [Електронний ресурс] / P. M. Capps. – Режим доступу: http://ivr-enc.info/index.php?title=The_Binding_Force_of_International_Law
140. Case concerning Application of the Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide (Bosnia and Herzegovina v. Yugoslavia) // ICJ Reports. – Judgment of 11 July 1996 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/91/7349.pdf
141. Case concerning Application of the Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide (Bosnia and Herzegovina v. Serbia and Montenegro) // ICJ Reports. – Judgment of 26 February 2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/91/13685.pdf
142. Case concerning Application of the International Convention on the Elimination of All Forms of Racial Discrimination (Georgia v. Russian Federation) // ICJ Reports. – Application Instituting Proceedings of 12 August 2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/140/14657.pdf
143. Case concerning Application of the International Convention on the Elimination of All Forms of Racial Discrimination (Georgia v. Russian Federation) Preliminary Objections // ICJ Reports. – Judgment of 1 April 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/140/16398.pdf
144. Case concerning Armed Activities on the Territory of the Congo (New Application: 2002) (Democratic Republic of the Congo v. Rwanda) // ICJ Reports. – Judgment of 3 February 2006 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/126/10435.pdf
145. Case concerning East Timor (Portugal v. Australia) // ICJ Reports. – Judgment of 30 June 1995 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/84/6949.pdf
146. Case concerning Military and Paramilitary Activities in and against Nicaragua (Nicaragua v. United States of America) // ICJ Reports. – Judgment of 27 June 1986 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/70/6503.pdf
147. Case concerning The Barcelona Traction, Light and Power Company, Limited (Belgium v. Spain) // ICJ Reports. – Judgment of 5 February 1970 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/50/5387.pdf
148. Case concerning the Gabcikovo-Nagymaros Project (Hungary v. Slovakia) // ICJ Reports. – Judgment of 25 September 1997 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/92/7375.pdf
149. Case of Jorgic v. Germany (Application No. 74613/01) // The European Court of Human Rights. – Judgment of 12 July 2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-81608
150. Case of the S.S. “Wimbledon” (United Kingdom, France, Italy & Japan v. Germany) // PCIJ. – Judgment of August 17, 1923 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.worldcourts.com/pcij/eng/decisions/1923.08.17_wimbledon.htm
151. Cassesse A. For an Enhanced Role of Jus Cogens / A. Cassesse // Realizing Utopia: The Future of International Law. – Oxford University Press, 2012. – P. 158 –171.
152. Cassesse A. International Law / A. Cassesse. – Oxford University Press, 2001. – 469 p.
153. Charney J. Third State Remedies in International Law / J. Charney // Michigan Journal of International Law. – 1989. – Vol. 10. – P. 57 – 101.
154. Chayes A. The New Sovereignty: Compliance with International Regulatory Agreements / A. Chayes, A. H. Chayes. – Harvard University Press, 1998. – 417 p.
155. Consolidated Version of the Treaty on the Functioning of the European Union // Official Journal of the European Union. – 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:C:2010:083:0047:0200:EN:PDF
156. Constitution of Portugal [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.servat.unibe.ch/icl/po00000_.html
157. Crawford J. Responsibility for Breaches of Communitarian Norms: an Appraisal of Article 48 of the ILC Articles on Responsibility of States for International Wrongful Acts / J. Crawford // From Bilateralism to Community Interest: Essays in Honour of Judge Bruno Simma. – Oxford University Press, 2011. – P. 224 – 240.
158. Crawford J. Responsibility to the International Community as a Whole / J. Crawford // Indiana Journal of Global Legal Studies. –2001. – Vol. 8. – Iss. 2. – P. 303 – 322.
159. Crawford J. Third report on State responsibility // International Law Commission. – Fifty-second session. – Geneva, 2000 [Електронний ресурс] / J. Crawford. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/ilc/documentation/english/a_cn4_507.pdf
160. Customs Régime between Germany and Austria (Protocol of March 19th, 1931) // PCIJ. – Advisory Opinion of 5 September 1931 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.worldcourts.com/pcij/eng/decisions/1931.09.05_customs.htm
161. Czapliński W. Jus Cogens and the Law of Treaties / W. Czapliński // The Fundamental Rules of the International Legal Order: Jus Cogens and Obligations Erga Omnes / Ed. by Tomuschat, J.-M. Thouvenin. – Martinus Nijhoff Publishers, 2006. – P. 83 – 99.
162. Czapliński W. Jus cogens, Obligations Erga Omnes and International Criminal Responsibility / W. Czapliński // The Legal Regime of the International Criminal Court: Essays in Honour of Professor Igor Blishchenko: in Memoriam Professor Igor Pavlovich Blishchenko (1930-2000). – BRILL, 2009. – P. 403 – 421.
163. D’Amato A. It’s a Bird, It’s a Plane, It’s Jus Cogens! / A. D’Amato // Connecticut Journal of International Law. – 1990. – Vol.6. – No. 1. – 6 p.
164. Danilenko G. M. Law-Making in the International Community / G. M. Danilenko. – Martinus Nijhoff Publishers, 1993. – 343 p.
165. De Hoogh A. Obligations Erga Omnes and International Crimes: A Theoretical Inquiry into Implementation and Enforcement of the International Responsibility of States / A. De Hoogh. – The Hague: Martinus Nijhoff Publishers, 1996 – 465 p.
166. De Wet E. The Emerging International Constitutional Order: the Implications of Hierarchy in International Law for the Coherence and Legitimacy of International Decision-Making / E. De Wet // Potchefstroom Electronic Law Journal. – 2007. – Vol. 2. – 27 p.
167. De Wet E. The Prohibition of Torture as an International Norm of Jus Cogens and its Implications for National and Customary Law / E. De Wet // European Journal of International Law. – 2004. – Vol. 15. – No. 1. – P. 97 – 121.
168. Declaration of Judge Oda / Case concerning Application of the Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide (Bosnia and Herzegovina v. Yugoslavia) // ICJ Reports, 1996 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/91/7353.pdf
169. Delbrück J. A More Effective International Law or A New «World Law»?: Some Aspects of the Development of International Law in a Changing International System / J. Delbrück // Indiana Law Journal. – 1993. – Vol. 68. – Issue 3. – P. 705 – 725.
170. Degan V. D. Sources of International Law / V. D. Degan. – Martinus Nijhoff Publishers, 1997. – 564 p.
171. Dinstein Y. War, Aggression, and Self-Defence / Y. Dinstein. – Cambridge University Press, 2001 – 300 p.
172. Dissenting Opinion of Judge Cançado Trindade / Case concerning Application of the International Convention on the Elimination of All Forms of Racial Discrimination (Georgia v. Russian Federation) Preliminary Objections // ICJ Reports, 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/140/16414.pdf
173. Dissenting Opinion of Judge Jessup / South West Africa Cases (Ethiopia v. South Africa; Liberia v. South Africa) Second Phase // ICJ Reports, 1966 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/47/4971.pdf
174. Dissenting Opinion of Judge Kreca / Case concerning Application of the Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide (Bosnia and Herzegovina v. Yugoslavia) // ICJ Reports, 1996 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/91/7365.pdf
175. Dissenting Opinion of Judge Oda / Case concerning Military and Paramilitary Activities in and against Nicaragua (Nicaragua v. United States of America) // ICJ Reports, 1986 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icj-cij.org/docket/files/70/6521.pdf
176. Dissenting Opinion of Judge Tanaka / South West Africa Cases (Ethiopia v. South Africa; Liberia v. South Africa) Second Phase // ICJ Repor