ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ РАДИ ЄВРОПИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ТА ВИКОРИСТАННЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

brief description

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

На правах рукопису

ПТУХА Сергій Сергійович

УДК 341.1

ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ РАДИ ЄВРОПИ
У СФЕРІ ОХОРОНИ ТА ВИКОРИСТАННЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник -
АКУЛЕНКО Віктор Іванович,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………..…………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1. Становлення та розвиток міжнародного права
охорони культурних цінностей…………….……………………………………. 14
1.1 Правова природа та понятійно-термінологічні колізії норм
міжнародного права охорони культурних цінностей………………………….… 14
1.2 Проблеми застосування концепцій культурної спадщини та спільної
спадщини людства у сучасному міжнародному праві……………........………... 28
1.3 Особливості нормотворчої діяльності Ради Європи у сфері
культурної спадщини…………………………………………………………......... 39
Висновки до Розділу 1……………………………………………………….…...... 66

РОЗДІЛ 2. Зміст конвенційних норм Ради Європи у сфері культурної
спадщини та процедури їх реалізації………………………………………….. 68
2.1 Принципи і норми Європейської культурної конвенції 1954 р.
як основа права Ради Європи у сфері культурної спадщини………………….. 68
2.2 Співвідношення норм Європейської конвенції про охорону археологічної
спадщини 1969 р. та Європейської конвенції про охорону археологічної
спадщини (переглянутої) 1992 …………………………………………….......... 85
2.3 Загальна характеристика Конвенції про охорону архітектурної
спадщини Європи 1985 р……….……………………………………………….... 114
2.4 Концептуальна новизна Рамкової конвенції Ради Європи
про значення культурної спадщини для суспільства 2005 р…………………... 140
Висновки до Розділу 2……………………………………………………………. 175

РОЗДІЛ 3. Імплементація міжнародних стандартів Ради Європи
щодо культурної спадщини у внутрішнє право України………………….. 177
3.1 Характеристика міжнародних стандартів Ради Європи у сфері
культурної спадщини………………………………………….…………………. 177
3.2. Реалізація Україною міжнародних стандартів Ради Європи
щодо культурної спадщини…………..……………...…………………...….…… 184
Висновки до Розділу 3………………………………………………….....……... 193

ВИСНОВКИ…………………………..………………………………………….. 195

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………… 199

ВСТУП
Актуальність теми. З утвердженням незалежності України відкрились нові можливості для входження держави, як повноправного члена міжнародного співтовариства та його європейської складової, на паритетних засадах у європейський культурний процес, постала необхідність усвідомлення значення національної культурної спадщини і віднайдення конструктивних підходів, на основі принципів і норм міжнародного права, до розв’язання проблем, наявних у сфері охорони та використання, збереження і примноження культурної спадщини. Однією з форм міжнародного співробітництва України є її участь у багатосторонніх конвенціях Ради Європи з питань охорони та використання культурної спадщини, що залишаються дієвими чинниками міжнародних відносин. Проблеми, пов’язані з культурною спадщиною, стали міжнароднозначимими, їм все більше приділяється увага як ООН і ЮНЕСКО, так і Радою Європи, яка активно займається ними у тісному співробітництві з Європейським Союзом та Організацією з безпеки і співробітництва в Європі. З актуалізацією питання культурно-цивілізаційних чинників суспільного розвитку Рада Європи послідовно урізноманітнює та удосконалює форми і методи діяльності, спрямованої на збереження культурного розмаїття народів, надаючи допомогу державам-членам у запровадженні ними міжнародних стандартів у національне законодавство та правозастосовчу практику.
Основними конвенціями Ради Європи у сфері охорони та використання культурної спадщини є: Європейська культурна конвенція 1954 р., Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини 1969 р., Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи 1985 р., Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини (переглянута) 1992 р., Рамкова конвенція Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства 2005 р. та ін. Вони заклали фундамент для гармонізації внутрішнього законодавства держав-учасниць згідно з вимогами часу як стосовно системного формування законодавства, так і щодо забезпечення функціонування адміністративних органів у відповідній галузі.
Проблеми у сфері культурної спадщини на регіональному рівні привертали увагу дослідників задовго до прийняття Європейської культурної конвенції 1954 р. і їх наукові доробки донині зберігають актуальність. Втім досі недостатньо розроблена проблематика нормотворчості Ради Європи у сфері охорони та використання культурної спадщини, а також реалізації відповідних конвенційних норм Ради Європи у внутрішньому праві її держав-членів. У працях вітчизняних та зарубіжних вчених існують різні методологічні підходи до вивчення конвенційних норм Ради Європи як джерел європейського права культурної спадщини, визначення їх місця і ролі в системі міжнародно-правового регулювання. Предметом аналізу вітчизняних та зарубіжних науковців є або окремі конвенції Ради Європи, або їх певні положення, що розглядаються, як правило, не комплексно, а для вирішення конкретного правового питання. Проблеми охорони та використання культурної спадщини в рамках Ради Європи у вітчизняній та зарубіжній міжнародно-правовій літературі розкриваються фрагментарно, а отже їх дослідження є актуальним як для правової науки в цілому, так і міжнародно-правової практики України. Важливим у цьому контексті є визначення змісту організаційно-правових засад охорони та використання культурної спадщини в Раді Європи та з’ясування специфіки встановлення і функціонування договірних відносин різного рівня у цій сфері: між державами-членами, з третіми країнами, що приєднались до окремих конвенцій у сфері культурної спадщини, а також відносини Ради Європи з універсальними та регіональними міжнародними організаціями з окреслених питань.
У вітчизняній науці міжнародного права існує ряд праць, присвячених правовій охороні культурних цінностей у конвенціях ЮНЕСКО, правовому статусу всесвітньої культурної і природної спадщини тощо, які містять пропозиції щодо можливих шляхів реформування законодавства України з урахуванням досвіду ЮНЕСКО. Проте конвенційні принципи і норми Ради Європи у сфері культурної спадщини, їх роль та місце в правовому регулюванні охорони та використання культурної спадщини лише частково висвітлювались в українській міжнародно-правовій літературі. Практично відсутні праці стосовно особливостей нормотворчого процесу Ради Європи у сфері охорони та використання культурної спадщини, її багатого міжнародно-правового досвіду з цих питань. Важливо також враховувати, що без глибокого знання особливостей правового регулювання охорони та використання культурної спадщини у рамках Ради Європи неможливо виявити оптимальні правові форми і механізми імплементації відповідних конвенційних норм у законодавство України. Крім того, регулювання цього питання не обмежується використанням міжнародно-правових інструментів, помітно впливаючи й на різні галузі внутрішнього права України.
Актуальність даного дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю вивчення правових засад діяльності Ради Європи у сфері охорони та використання культурної спадщини, визначення сучасних особливостей гармонізації норм внутрішнього права держав-членів Ради Європи у цій сфері, а також аналізу складових механізмів імплементації конвенційних норм Ради Європи.
Теоретичну основу дисертації складають концептуальні положення, викладені у працях вітчизняних вчених: В.І. Акуленка, Г.О. Анцелевича, М.В. Буроменського, М.М. Гнатовського, Р.В. Губаня, В.Н. Денисова, В.І. Євінтова, В.В. Максимова, А.С. Мацка, О.І. Мельничук, О.О. Мережка, М.М. Микієвича, В.В. Мицика, В.І. Муравйова, В.Ф. Опришка, О.О. Покрещука, О.А. Радзівілла, Л.Д. Тимченка, Л.Г. Фалалєєвої, С.В. Шевчука, Ю.С. Шемшученка та ін. Окремі аспекти досліджуваної тематики висвітлені у працях таких зарубіжних науковців, як: Є. Александров, А. Біянчі, М.М. Богуславський, Я. Броунлі, Ш. Вільямс, С. Даганд, Р.В. Деканозов, Р. Дольцер, А. Кассезе, В. Ковальські, Е. Латманн, І.І. Лукашук, П. Маланчук, І.Е. Мартиненко, Р.А. Мюллерсон, Л. Протт, Р. Рісдал, К. Уарбрік, В. Фідлер, Ж. Фієерен, П. Форадорі, Г. Фурто, Д. Харріс, Ф. Хорн, Г. Шварценбергер, Г. Шермерс та ін.
Емпіричну базу дослідження становлять: доктринальні підходи до розвитку міжнародного права охорони культурних цінностей; міжнародно-правові акти Ради Європи, що характеризують виникнення та розвиток європейського права культурної спадщини, практика їх реалізації державами-учасницями; законодавчі акти України і практика їх застосування в сфері охорони та використання культурної спадщини, стан імплементації взятих міжнародних зобов’язань.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної програми науково-дослідної роботи відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Міжнародно-правові проблеми співробітництва України із світовими та європейськими інституційними структурами» (номер державної реєстрації 0101U007291).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз правових засад регулювання охорони та використання культурної спадщини у рамках Ради Європи, а також визначення ефективних способів і методів реалізації її конвенційних норм у внутрішньому праві України.
Для досягнення поставленої мети дисертантові належало вирішити такі завдання:
- визначити правовий статус культурної спадщини в європейському міжнародному праві;
- проаналізувати особливості застосування понятійно-термінологічного апарату міжнародного права охорони культурних цінностей та тенденції його розвитку;
- охарактеризувати процес становлення і розвитку європейського права культурної спадщини, з’ясувавши особливості нормотворчого процесу, а також конвенційних принципів і норм Ради Європи;
- висвітлити діяльність контрольних механізмів конвенцій Ради Європи у сфері культурної спадщини;
- розглянути еволюцію принципів та механізмів співробітництва держав-членів Ради Європи у сфері культурної спадщини;
- узагальнити і висвітлити розвиток міжкультурного діалогу як передумови формування єдиного європейського правового простору у сфері культури;
- вивчити передумови і стан співробітництва Ради Європи з універсальними та регіональними міжнародними організаціями у сфері культурної спадщини, насамперед правової бази і механізмів взаємодії Ради Європи з ЮНЕСКО та Європейським Союзом;
- проаналізувати організаційно-правовий механізм Ради Європи щодо забезпечення реалізації зобов’язань державами-учасницями конвенцій з культурної спадщини;
- охарактеризувати правові засади співробітництва між Україною та Радою Європи у сфері культурної спадщини;
- проаналізувати стан відповідності законодавства України міжнародним стандартам Ради Європи у сфері культурної спадщини;
- розглянути імплементаційні механізми конвенційних норм Ради Європи щодо культурної спадщини у внутрішньому правопорядку України;
- розробити пропозиції щодо вдосконалення механізмів реалізації конвенційних норм Ради Європи з культурної спадщини у внутрішньому праві України.
Об’єктом дослідження є правовідносини Ради Європи у сфері культурної спадщини.
Предметом дослідження є конвенційні принципи і норми Ради Європи щодо охорони та використання культурної спадщини, практика їх застосування.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить широкий спектр філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціально-наукових методів та підходів, що надали можливість проаналізувати предмет дослідження, зокрема вивчити проблеми правового регулювання співробітництва у сфері культурної спадщини між державами-членами Ради Європи. При обґрунтуванні теоретичних висновків дисертації автор керувався положеннями загальної теорії права, теорії та практики міжнародного права. При встановленні передумов виникнення європейського права культурної спадщини в основу покладено історичний підхід, згідно з яким досліджено становлення європейського права культурної спадщини та особливості еволюції нормотворчого процесу Ради Європи у сфері культурної спадщини. Формально-юридичний метод надав змогу висвітлити зміст відповідних міжнародних стандартів Ради Європи, а також визначити компетенцію її статутних органів, що беруть участь у нормотворчому процесі з цих питань. Аналіз сутнісного та структурного змісту конвенцій Ради Європи, які регулюють відносини у сфері охорони та використання культурної спадщини між державами-членами Ради Європи та третіми країнами, що приєднались до окремих з них, теж базувався на широкому використанні формально-юридичного методу. Порівняльно-правовий метод застосовувався під час визначення особливостей Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини (переглянутої) 1992 р. стосовно Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини 1969 р., що є чинною, а також з’ясування стану відповідності національного законодавства України конвенційним нормам Ради Європи у цій сфері. Втім головним є загальнонауковий діалектичний метод, що надав можливість дослідити проблему в єдності її соціального змісту та юридичної форми, а також здійснити системний аналіз становлення європейського права культурної спадщини. Діалектичний метод пізнання застосовано для аналізу ролі контрольних механізмів у процесі реалізації конвенційних принципів і норм Ради Європи в сфері охорони та використання культурної спадщини. Системно-функціональний метод дозволив комплексно охарактеризувати механізми реалізації конвенційних норм Ради Європи в сфері культурної спадщини у внутрішньому праві України в поєднанні з розкриттям теоретичних і практичних аспектів проблеми, а також питання ефективності функціонування контрольних механізмів конвенцій Ради Європи у зазначеній сфері. Метод системного аналізу застосовано під час дослідження процесу становлення регіональної системи охорони та використання культурної спадщини – європейського права культурної спадщини – та його впливу на внутрішнє право держав-учасниць відповідних конвенцій, а також проблем належного виконання Україною її зобов’язань за конвенціями Ради Європи. Формально-логічний метод використано під час визначення понять культурна спадщина та міжнародні стандарти Ради Європи в сфері культурної спадщини. У процесі розробки пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства відповідно до міжнародних стандартів Ради Європи, а, відтак, підвищення ефективності співробітництва між Україною та Радою Європи у сфері культурної спадщини вдавалися й до методу прогнозування. У роботі застосовувались й інші спеціальні методи пізнання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням, присвяченим висвітленню конвенційних принципів і норм Ради Європи у сфері охорони та використання культурної спадщини, а також особливостей їх реалізації у внутрішньому праві України.
Наукову новизну дисертації та особистий внесок автора в дослідження даної проблеми становлять такі висновки і положення:
вперше:
обґрунтовано, що концепція спільної культурної спадщини Європи, запроваджена Європейською культурною конвенцією 1954 р., заклала основу для формування європейського права культурної спадщини, що регламентує охорону та використання культурної спадщини як важливого фактора сталого розвитку та культурного розмаїття;
запропоновано авторське визначення поняття культурної спадщини як сукупності успадкованих духовних і матеріальних надбань декількох поколінь, що становлять культурну цінність як об’єкт sui generis правового регулювання, який потребує особливого правового захисту, враховуючи його значимість для збереження культурної самобутності кожного народу, розвитку національної культури та забезпечення культурного розмаїття;
доведено, що європейське право культурної спадщини формується і розвивається на регіональному рівні як сукупність міжнародно-правових принципів і норм, визначених у конвенціях Ради Європи;
висвітлено принципи європейського права культурної спадщини, що складають основу конвенційних норм Ради Європи, а саме: право на культурну спадщину; право на участь у культурному житті; принцип спільної спадщини Європи; принцип визнання цінності культурної спадщини; реалізація права на користування та примноження культурної спадщини; відповідальність за культурну спадщину та ін.;
сформульовано положення про те, що конвенційні принципи та норми європейського права культурної спадщини розвиваються міжнародно-правовою практикою Ради Європи, практикою держав-учасниць відповідних конвенцій, збагачуються доктринальним обґрунтуванням, набуваючи значення міжнародних стандартів;
встановлено, що Рамкова конвенція Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства 2005 р., на відміну від попередніх міжнародно-правових актів Ради Європи у цій сфері, запроваджує нові методологічні підходи до визначення ролі культурної спадщини в суспільстві, передбачаючи не тільки її охорону, а й використання як значимого фактора міжкультурного діалогу, культурного розмаїття та сталого розвитку, в тому числі сталого економічного розвитку, за умови забезпечення поваги до її цілісності та збереження цінності;
здійснено комплексний аналіз вітчизняного законодавства у контексті реалізації конвенційних норм Ради Європи в сфері культурної спадщини та доведено необхідність концептуалізації пріоритетних напрямів міжнародного культурного співробітництва України на регіональному рівні з питань використання та охорони об’єктів культурної спадщини від пошкодження, руйнування або знищення;
обґрунтовано, що важливою умовою реалізації права на культурну спадщину, доступу до неї та її популяризації в Україні є необхідність ратифікації Рамкової конвенції про значення культурної спадщини для суспільства 2005 р., яка містить новітні підходи до забезпечення охорони та використання культурної спадщини, зокрема визначає методологію правового регулювання більш широкого доступу до неї;
визначено, що специфікою застосування доктрини інкорпорації в європейському праві культурної спадщини є як імплементація його норм у внутрішнє право держав, так і гармонізація їх законодавства у цій сфері;
сформульовано пропозиції щодо покращення механізмів реалізації конвенційних норм Ради Європи щодо культурної спадщини у внутрішньому праві України;
удосконалено:
методологічні підходи до характеристики нормотворчого процесу Ради Європи у сфері культурної спадщини, що вирізняється прийняттям конвенцій Комітетом Міністрів, а також рекомендаційних актів – резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи та рекомендацій Комітету Міністрів, – які можна віднести до актів м’якого права (англ. soft law);
концептуальні підходи до визначення поняття міжнародні стандарти Ради Європи у сфері культурної спадщини як сукупності конвенційних принципів і норм, що діють у цій сфері, рекомендаційних актів, що приймаються статутними органами, передусім Комітетом Міністрів і Парламентською Асамблеєю Ради Європи, та юриспруденції конвенційних контрольних механізмів;
набули подальшого розвитку:
положення про необхідність врахування правового статусу архітектурної спадщини, визначеного Конвенцією про охорону архітектурної спадщини Європи 1985 р., під час планування, реконструкції та забудови міст і територій, як одного з визначальних факторів збереження і використання культурної спадщини;
положення про те, що на виконання Україною зобов’язань за Європейською конвенцією про охорону археологічної спадщини (переглянутою) 1992 р. необхідно, з метою збереження об’єктів археологічної спадщини, вдосконалити процедуру адміністративного та наукового нагляду в практичній діяльності органів охорони культурної спадщини під час планування, реконструкції та забудови міст і сіл.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що в дисертації визначено коло правових проблем, пов’язаних з поглибленням співробітництва між Україною та Радою Європи у сфері культурної спадщини, розроблені пропозиції, які можуть допомогти виробленню більш чіткої міжнародно-правової позиції України та, відповідно, конкретизації її політики щодо Ради Європи, а також сприяти підвищенню ефективності діяльності зовнішньополітичних органів України у відносинах з Радою Європи.
Сформульовані в дисертації висновки й теоретичні положення можуть бути корисними для розвитку вітчизняної правової науки, зокрема науки європейського права, а її результати можуть бути використані для подальших наукових досліджень, пов’язаних зі співробітництвом між Україною та Радою Європи.
Положення та висновки дисертаційного дослідження сприятимуть розробці у вітчизняній науці міжнародного права теорії та практики співробітництва держав-членів Ради Європи у сфері культурної спадщини, визначенню ролі та місця конвенційних принципів і норм Ради Європи у правовому регулюванні культурного співробітництва з третіми країнами. Вони можуть бути також використані для підготовки та перепідготовки фахівців, які займаються питаннями імплементації конвенційних норм Ради Європи у внутрішнє право України, під час підготовки курсів та спецкурсів для студентів вищих навчальних закладів, а також підручників і навчальних посібників з міжнародного публічного права, європейського права, актуальних питань міжнародного та європейського права.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного права Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі.
Результати дисертаційного дослідження, принципи та положення роботи були представлені на міжнародних науково-практичних конференціях: IX Міжнародній науково-практичній конференції «Моделі та стратегії євроінтеграції України: економічний і правовий аспекти» (м. Київ, 30 травня 2006 р.; тези опубліковано); Міжнародній науковій конференції «Треті юридичні читання» (м. Київ, 25–26 квітня 2007 р.; тези опубліковано); VI Науково-практичній конференції «Збереження історико-культурних надбань Сіверщини» (м. Глухів, 17 травня 2007 р.; тези опубліковано); X Міжнародній науково-практичній конференції «Новітні тенденції і стратегії розвитку міжнародної торгівлі: фінансово-економічний та правовий аспекти» (м. Київ, 30 травня 2007 р.; тези опубліковано); VI Міжнародній науково-практичній конференції «Україна у європейському просторі. Проблеми бізнесу, політики, права» (м. Львів, 29–30 квітня 2010 р.; тези опубліковано).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях і тезах доповідей на п’яти міжнародних науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена специфікою мети, завдань та предмету дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 220 сторінок, із них 22 сторінки - список використаних джерел (235 найменувань).

bibliography

ВИСНОВКИ
У ході проведеного дослідження зроблено такі висновки.
1. У науці міжнародного права обговорюється тема становлення та розвитку нової галузі – міжнародного права охорони культурних цінностей, з’ясовуються особливості її понятійно-категоріального апарату, а також основоположні принципи і методологічні підходи до охорони та використання культурної спадщини на регіональному рівні. З огляду на комплексний підхід Ради Європи до охорони та використання культурної спадщини, спостерігається тенденція консолідації на регіональному рівні сукупності міжнародно-правових принципів і норм щодо регулювання охорони та використання культурної спадщини на основі єдності їх змісту. Важливим у цьому контексті є дослідження процесу формування європейського права культурної спадщини, що впливає й на розвиток універсальних міжнародно-правових норм у зазначеній сфері.
2. Система охорони та використання культурної спадщини в рамках Ради Європи функціонує за допомогою регіонального міжнародно-правового механізму – європейського права культурної спадщини, що складається, передусім, з ряду багатосторонніх міжнародних договорів − конвенцій Ради Європи, покликаних, шляхом імплементації їх норм, сприяти гармонізації законодавчої бази їх держав-учасниць.
До основних джерел європейського права культурної спадщини належать конвенції Ради Європи у цій сфері, серед яких Європейська культурна конвенція 1954 р., Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини 1969 р., Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи 1985 р., Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини (переглянута) 1992 р., Рамкова конвенція Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства 2005 р. та ін., а також загальні принципи права, рекомендаційні акти статутних органів Ради Європи.
3. Порівняльна характеристика Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини 1969 р. та Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини (переглянутої) 1992 р. дала підстави зробити висновок, що перша з них містить лише нормативний мінімум, необхідний для забезпечення проведення археологічних розкопок та поширення наукових публікацій з інформацією про археологічні знахідки, а також мала на меті запобігти недозволеним розкопкам та гарантувати проведення реформи торгівлі археологічними знахідками. Вона не відповідає сучасним потребам, пов’язаним з охороною, збереженням та розвитком археологічної спадщини в Європі. Водночас Конвенція 1992 р. регулює значно більше коло питань, а саме: розширює визначення об’єктів та складових частин археологічної спадщини, передбачає заходи для забезпечення її фізичного захисту, акцентує увагу на комплексному збереженні археологічної спадщини, фінансуванні археологічних досліджень, приділяє увагу збору і поширенню наукової інформації, поглибленню поінформованості громадськості, запобіганню нелегальному обігу об’єктів археологічної спадщини, закликає держави-учасниці до взаємної технічної та наукової допомоги тощо. У Конвенції 1969 р. незаконні розкопки розглядаються як головна загроза для археологічної спадщини, а в Конвенції 1992 р. такою загрозою визначені великі проекти освоєння територій – масштабні роботи загальнодержавного значення, у тому числі масштабна будівельна і технологічна діяльність загальнодержавного значення.
4. Невід’ємною складовою системи міжнародно-правової охорони культурної спадщини в рамках Ради Європи є конвенційні органи, що контролюють виконання державами-учасницями відповідних конвенцій взятих ними міжнародно-правових зобов’язань. Кожна, без винятку, конвенція Ради Європи, що регулює питання культурної спадщини передбачає заснування контрольного механізму. Відтак, у другій половині ХХ ст. у рамках Ради Європи почав формуватися інституційний механізм охорони культурної спадщини, представлений низкою конвенційних органів, наділених спеціальними функціями у цій сфері, діяльність яких не вирізняється комплексними зв’язками, а, здебільшого, предметними напрямами функціонування, а саме: Комітет експертів з питань культури, Комітет з питань культурної спадщини, Комітет експертів з питань археологічної спадщини тощо.
5. Діяльність Ради Європи у сфері охорони та використання культурної спадщини на регіональному рівні послідовно доповнюють ЄС, ОБСЄ та інші міжнародні організації, що координують співробітництво держав-членів у налагодженні міжкультурного діалогу між ними.
6. Конвенції Ради Європи у сфері культурної спадщини вирізняються тісним поєднанням міжнародно-правових і внутрішньо-правових заходів з метою підвищення їх ефективності та досягнення закріплених у них цілей. У такий спосіб регіональна система міжнародно-правової охорони культурної спадщини суттєво підсилюється завдяки вжиттю необхідних заходів, визначених у конвенційних нормах, на національному рівні. Так, Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини (переглянута) 1992 р. передбачає застосування державами-учасницями процедури нагляду за розкопками та надання дозволу на їх проведення, ведення обліку об’єктів археологічної спадщини, забезпечення державної фінансової підтримки археологічних досліджень, сприяння доступові громадськості до визначних об’єктів археологічної спадщини як вразливого і невідновлюваного джерела знань про історичне минуле. Серед міжнародно-правових заходів вирізняються: здійснення взаємного культурного і технічного співробітництва, обмін досвідом та експертами в царині археологічної спадщини, міжнародний обмін інформацією про археологічні дослідження, що чітко визначено в Законі України «Про охорону археологічної спадщини» 2004 р., який є результатом імплементації Україною взятих міжнародно-правових зобов’язань за вказаною Конвенцією.
7. Аналіз стану національно-правової імплементації Україною конвенційних норм Ради Європи у сфері культурної спадщини свідчить про закріплення в її законодавстві відповідних норм, проте особливої актуальності набуває забезпечення належного рівня охорони та використання об’єктів культурної спадщини на практиці.
Україна, як учасниця конвенцій Ради Європи у цій сфері зобов’язалася забезпечити належну охорону об’єктів культурної спадщини, розміщених на її території, адже від реалізації зазначеного зобов’язання залежить, що залишиться для прийдешніх поколінь, об’єкти культурної спадщини чи пам'ять про них. Охоронні заходи базуються на нормах внутрішнього законодавства, насамперед Законі України «Про охорону культурної спадщини» 2000 р., Законі України «Про культуру» 2010 р., що регламентують організаційно-правові відносини у сфері культурної спадщини і спрямовані на забезпечення доступу до її об’єктів.
8. Одним з актуальних завдань для України в сфері культурної спадщини є ратифікація Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства 2005 р., що вимагатиме імплементації її норм, насамперед шляхом внесення відповідних змін і доповнень до Закону України «Про охорону культурної спадщини» 2000 р. з метою вдосконалення організаційно-правових та інших заходів у сфері виявлення, захисту, збереження, примноження, популяризації, охорони та використання культурної спадщини України як основи національної культури, національного культурного надбання. Так, Конвенція 2005 р. закріпила право кожної людини, окремо або колективно, на те, щоб користуватися культурною спадщиною та робити внесок у її примноження, а також відповідальність кожної людини, окремо або колективно, за те, щоб поважати культурну спадщину інших народів так само як власну, а отже, і спільну спадщину Європи (п. а, п. b ст. 4). Імплементація норм Конвенції 2005 р. дасть змогу доповнити і, в такий спосіб, вдосконалити вітчизняне законодавство у сфері культурної спадщини, що повинно забезпечуватись створенням ефективного механізму його реалізації на практиці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Акуленко В. І. Взаємодія норм міжнародного права і законодавства України про відповідальність у сфері охорони культурної спадщини / В. І. Акуленко // Правова держава. Щорічник наукових праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2002. – Вип. 13. – С. 355–371.
2. Акуленко В. І. Виникнення і розвиток міжнародної охорони культурних цінностей / В. І. Акуленко // Праці Центру памяткознавства. К., 2004. – Вип. 6. – С. 225-238
3. Акуленко В. І. Імплементація міжнародно-правових норм у внутрішнє право України у сфері охорони культурної спадщини / В. І. Акуленко // Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України / [за ред. В. Н. Денисова]. – К. : Юстініан, 2006. – С. 458–507.
4. Акуленко В.І. Культурні права людини, громадянина і народу / В. І. Акуленко // Пам’ятки України: історія та культура. Науковий часопис. – 2003. – № 3. – С. 2-11.
5. Акуленко В. І.Культурні принципи європейської спільноти / В. І. Акуленко // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2002. – № 2. – С. 15–20.
6. Акуленко В. І. Культурні принципи європейської спільноти / В. І. Акуленко // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2002. – № 3. – С. 19–29.
7. Акуленко В. І. Методологічні питання розвитку законодавства про охорону культурної спадщини (національний і міжнародний аспекти) / В. І. Акуленко // Державно-правова реформа в Україні. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, - 1997. – С. 34-36.
8. Акуленко В. Міжнародне право охорони культурної спадщини / В. Акуленко, О. Мельничук // Пам’ятки України: історія та культура. – 2005. – № 2. – С. 84–91.
9. Акуленко В. І. Міжнародне право охорони культурних цінностей / В. І. Акуленко, В. В. Максимов // Юридична енциклопедія : в 6 т. / [ред. колегія: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1998–2004. –
Т. 3: К–М. – 2001. – С. 670–671.
10. Акуленко В. Охорона культурних цінностей у конвенціях Ради Європи / В. Акуленко, В. Максимов // Політика і час. – 1999. – № 4. – С. 44-49
11. Акуленко В. І. Охорона пам’яток культури в Україні : [монографія] / Акуленко В. І. – К. : Вища школа, 1991. – 274 с.
12. Акуленко В. І. Право на культурну спадщину / В. І. Акуленко // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 4. – С. 13.
13. Акуленко В.І. Правова охорона пам’яток історії та культури в УРСР / В.І. Акуленко, В.С. Анджиєвський. – К.: Тов-во «Знання», 1984 . – 48 с.
14. Акуленко В. І. Право українського народу на культурні цінності / В. І. Акуленко, В. Н. Денисов // Український часопис прав людини. – 1995. – № 1. – С. 55–88.
15. Акуленко В. І. Проблеми становлення і розвитку законодавства про охорону пам’яток культури в Україні (1917–1991 рр.). : дис. … доктора юрид. наук у формі наук. доповіді, що виконує також функції автореф. / Акуленко В. І. – К., 1992. – 213 с.
16. Акуленко В. І. Проблеми розвитку конституційних норм у сфері використання особою надбань культури / В. І. Акуленко // Право та культура: теорія і практика. – К.: МП «Леся», 1997. – С. 121-123.
17. Акуленко В. І. Реституція культурних цінностей і національні інтереси України / В. І. Акуленко // Галицька брама: Втрачене і повернуте. – 1997. - №12. – С. 9.
18. Акуленко В. І. Термінологічні колізії в законодавстві України про охорону культурної спадщини в контексті міжнародного права / В. І. Акуленко // Правова держава. Щорічник наукових праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2003. – Вип. 14. – С 425-438.
19. Акуленко В. І. Формування міжнародно-правової позиції України в охороні культурних цінностей / В. І. Акуленко // Суверенітет України і міжнародне право. – К. : Манускрипт, 1995. – С. 298–319.
20. Александров Емил. Международно-правовая защита культурных ценностей и объектов / Емил Александров. – София : Пресс, 1978. – 143 с.
21. Андрес Г. О. Охорона культурної спадщини України в контексті світових інтеграційних процесів (друга половина ХХ – початок ХХІ століття) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук : спец. 26.00.05 «Музеєзнавство. Пам’яткознавство» / Г. О. Андрес. – К., 2009. – 20 с.
22. Аннэрс Э. История европейского права / Э. Аннэрс. – М. : Наука, 1996. – 395 с.
23. Антоненко О. Співпраця Ради Європи з Європейським Союзом / О. Антоненко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2008. – Вип. 74. – Ч. ІІ. – С. 63–64.
24. Анцелевич Г. А. Международно-правовой статус и режим использования морских объектов общего наследия человечества. Перспективы развития в порядке de lege ferenda : [монография] / Анцелевич Г. А. – К. : УАЗТ, 2002. – 358 с.
25. Бакальчук В. О. Концептуальні основи культурної політики Ради Європи та ЮНЕСКО / В. О. Бакальчук // Стратегічні пріоритети. – 2010. – № 1 (6). – С. 64–69.
26. Бахин С. В. Понятие и механизмы международно-правового сближения правових систем / С. В. Бахин // Российский ежегодник международного права. – СПб. : Стратегічні пріоритети, 2001. – С. 64–86.
27. Безбородов Ю. С. Роль норм мягкого права в международно-правовом регулировании / Ю. С. Безбородов // Международное публичное и частное право. – 2004. – № 6 (21). – С. 3–6.
28. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Берман Г. Дж. – М. : Изд-во МГУ, 1998. – 624 с.
29. Біла книга міжкультурного діалогу «Жити разом у рівності й гідності» / [пер. з англ.]. – К. : Оранта, 2010. – 72 с.
30. Богуславский М. М. Культурные ценности в международном обороте. Правовые аспекты / Богуславский М. М. – М. : Юристъ, 2005. – 427 с.
31. Богуславский М. М. Международная охрана культурных ценностей / Богуславский М. М. – М. : Междунар. отношения, 1979. – 192 с.
32. Большой юридический словарь / [под. ред. А. Я. Сухарева, В. Е. Крутских]. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : ИНФРА-М, 2004. – 704 с.
33. Бороздина Я. Деятельность Совета Европы в сфере культуры / Я. Бороздина // Московский журнал международного права. – 2009. – № 3. – С. 130–139.
34. Бруз В. С. Теорія регіоналізму і класифікація регіональних організацій / В. С. Бруз // Міжурядові регіональні організації : навч. посібник / [за ред. Б. І. Гуменюка]. – К. : ВПЦ Київський ун-т, 2001. – С. 23–28.
35. Бурдоль Є. Деякі аспекти імплементації в Україні рекомендацій Ради Європи / Є. Бурдоль, О. Литвинчук // Вісник прокуратури. – 2010. – № 4 (106). – С. 27–34.
36. Вдовенко С. До процесів формування української національно-державницької ідеї в контексті визначення місця і ролі в них зарубіжного українства / С. Вдовенко // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2003. – № 4. – 474-478 с.
37. Виноградов С. В. Международное право и охрана атмосферы / Виноградов С. В. – М. : Наука, 1987. – 160 с.
38. Виступ Генерального секретаря Ради Європи [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http // braz/index.php?newsid=194.
39. Выступление Х. Корелла на конференции «Вступая в ХХІ век: к примату права в международных отношениях» // Московский журнал международного права. – 2001. – № 2. – С. 3–23.
40. Гаврилов В. В. Теории трансформации и имплементации норм международного права в отечественной правовой доктрине / В. В. Гаврилов // Московский журнал международного права. – 2001. – № 2. – С. 39–61.
41. Ганзенко О. О. Теоретичні аспекти інтеграції України в європейський культурно-правовий простір / О. О. Ганзенко // Вісник Запорізького національного університету. – 2009. – № 1. – С. 23–27.
42. Гердеген М. Європейське право / М. Гердеген ; [пер. з нім.]. – К. : К.І.С., 2008. – 528 с.
43. Гнатовський М. М. Європейський правовий простір. Концепція та сучасні проблеми / Гнатовський М. М. – К. : Видавничий дім «Промені», 2005. – 224 с.
44. Гнатовський М. М. Роль регіональних міжнародних організацій у правовій інтеграції держав Європи: теорія і практика / М. М. Гнатовський, Д. І. Кулеба // Український часопис міжнародного права. – 2004. – № 1. – С. 36–45.
45. Гнатовський М. М. Становлення та розвиток ідеї Європи як політико-правової спільноти / М. М. Гнатовський // Науковий вісник Дипломатичної академії МЗС України. – К., 2002. – Вип. 7. – С. 449–460.
46. Гнатовський М. М. Становлення та тенденції розвитку європейського правового простору : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 Міжнародне право» / М. М. Гнатовський. – К., 2002. – 22 с.
47. Гомьен Д. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика / Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. – М. : Изд-во МНИМП, 1998. – 600 с.
48. Гроций Гуго. О праве войны и мира / Гуго Гроций. – М. : Ладомир, 1994. – 868 с.
49. Губань Р. Правова політика Ради Європи щодо міжкультурного діалогу / Р. Губань// Юридичний журнал. – 2009. – № 6 (84). – С. 96–98.
50. Губань Р. Правове регулювання міжкультурного діалогу в Європейському Союзі / Р. Губань// Юридичний журнал. – 2009. – № 1 (79). – С. 63–64.
51. Губань Р. В. Право на свободу віросповідання та освіта / Р. В. Губань // Юридичний журнал. – 2008. – № 4. – С. 86–87.
52. Міжурядові регіональні організації : [навч. посібник] / Б. І. Гуменюк ; [за ред. Б. І. Гуменюка]. – К. : ВПЦ Київський ун-т, 2001. – 209 с.
53. Даневский В. П. Основания международного права, его принципы и цели / В. П. Даневский // Юридический вестник. – 1880. – Май. – С. 119–141.
54. Действующее международное право : в 3 т. / [составит.: Ю. М. Колосов, Э. С. Кривчикова]. – М. : Изд-во Московского независимого ин-та международного права, 1996–1999. –
Т. 1. – 1996. – 864 с.
55. Действующее международное право : в 3 т. / [составит.: Ю. М. Колосов, Э. С. Кривчикова]. – М. : Изд-во Московского независимого ин-та международного права, 1996–1999. –
Т. 3. – 1999. – 832 с.
56. Деканозов Р. В. Некоторые вопросы юридической природы территорий (пространств), изъятых из сферы государственного суверенитета / Р. В. Деканозов // Советский ежегодник международного права, 1973. – М. : Наука, 1975. – С. 203-233.
57. Деканозов Р. В. Понятие «общее наследие человечества» в международном праве / Р. В. Деканозов // Советский ежегодник международного права, 1981. – М. : Наука, 1982. – 142-164 с.
58. Декларация ЮНЕСКО о культурном разнообразии от 2 ноября 2001 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://portal.unesco.org/en/ev.php_URL_ID=13179&URL_DO=DO_TOPIC&URL_SECTION=201.html
59. Демичева З. Б. К вопросу о понятии «правовые стандарты Совета Европы» / З. Б. Демичева // Московский журнал международного права. – 2006. – № 3. – С. 42–52.
60. Демичева З. Б. О процедурах мониторинга Совета Европы / З. Б. Демичева // Московский журнал международного права. – 2004. – № 3. – С. 242–247.
61. Денисов В.Н. Входження незалежної держави Україна в систему сучасного міжнародного правопорядку / В. Н. Денисов // Право України. – 2012 р. - №3-4. – С. 51 – 67.
62. Денисов В. Н. Розвиток правових засад та механізмів верховенства міжнародного права у внутрішньому праві України / В. Н. Денисов, А. Я. Мельник // Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України / [за ред. В. Н. Денисова]. – К. : Юстініан, 2006. – С. 12–39.
63. Денисов В. Н. Про особливості імплементації соціально-економічних та культурних прав у системі міжнародного права прав людини / В. Н. Денисов // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Вип. 12. – К., 2001. – С. 504-515.
64. Дмитрієв А. І. Історія міжнародного права : монографія / Дмитрієв А. І., Дмитрієва Ю. А., Задорожній О. В. – К. : Видавничий дім «Промені», 2008. – 384 с.
65. Дмитриева Г. К. Принцип справедливости в международном праве / Г. К. Дмитриева // Советский ежегодник международного права, 1983. – М. : Наука, 1984. – С. 68-83.
66. Дольцер Рудольф. Экономика и культура / Рудольф Дольцер // Международное право / [Вольфганг Граф Витцтум, Михаэль Боте, Эккарт Кляйн и др. ; пер. с нем.]. – М. : Инфотропик Медиа, 2011. – С. 625–730.
67. Евинтов В. И. Многоязычные договоры в современном международном праве / В.И. Евинтов. – К. : Наукова думка, 1981. – 134 с.
68. Евинтов В. И. Проблемы многоязычия в праве международных договоров / В. И. Евинтов // Советский ежегодник международного права, 1975. – М. : Наука, 1977. – С. 123-133.
69. Евинтов В. И. Терминология – лингвистическая проблема международного права / В. И. Евинтов // Советский ежегодник международного права, 1973. – М. : Наука, 1975. – С. 259 - 266.
70. Євінтов В. І. Формування міжнародно-правової позиції України / В. І. Євінтов // Правова система України: теорія і практика. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 1993. – С. 472–475.
71. Европейское международное право / [отв. ред. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова]. – М.: Международные отношения, 2005. – 408 с.
72. Європейська інтеграція України: політико-правові проблеми / [Горбатенко В. П., Луць Л. А., Бігун В. С. та ін.] ; під ред. В. П. Горбатенка. – К. : Юрид. думка, 2005. – 329 с.
73. Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини (переглянута) від 16.01.1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_150
74. Забигайло В. К. Европейское право: мифический постулат или объективный ориентир развития законодательства Украины / В. К. Забигайло // Український часопис міжнародного права. – 2001. – № 1. – С. 61–64.
75. Закон України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» № 1068-XIV від 21 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 48. – Ст. 405.
76. Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» № 2411-VI від 01 липня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 40. – Ст. 527.
77. Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми збереження та використання об’єктів культурної спадщини на 2004–2010 роки № 1692-IV від 20 квітня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 32. – Ст. 390.
78. Закон України «Про культуру» № 2778-VI від 14 грудня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 24. – Ст. 168.
79. Закон України «Про міжнародні договори України» № 1906-ІV від 29 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
80. Закон України «Про основи містобудування» № 2780-XIІ від 16 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 52. – Ст. 683.
81. Закон України «Про охорону археологічної спадщини» № 1626 від 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 26. – Ст. 361.
82. Закон України «Про охорону культурної спадщини» № 1805-ІІІ від 08 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 39. – Ст. 333.
83. Закон України «Про Перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» № 574-VI від 23 вересня 2008 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 8. – Ст. 105.
84. Закон України «Про планування та забудову територій» № 1699-ІІІ від 20 квітня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 31. – Ст. 205.
85. Зимненко Б. Л. Инкорпорационная отсылка как метод обеспечения взаимодействия международного и внутригосударственного права / Б. Л. Зимненко // Московский журнал международного права. – 2006. – № 4. – С. 110–128.
86. Зубко Д. В. Взаємодія Ради Європи та Європейського Союзу як приклад співпраці міжнародних організацій та об’єднань держав у Європі / Д. В. Зубко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2009. – Вип. 85. – Ч. І. – С. 137–143.
87. Игнаткин И. А. Охрана памятников истории и культуры / Игнаткин И. А. – К. : Вища школа, 1990. – 223 с.
88. Інтеграція України в європейські правові, політичні та економічні системи : монографія / [Манжола В. А., Муравйов В. І., Філіпенко А. С. та ін.] ; під ред. Л. В. Губерського. – К. : ВПЦ «Київський університет», 2007. – 320 с.
89. Катаргіна Т. Збереження культурної спадщини у Великій Британії, США, Канаторія і сучасність) / Т. Катаргіна. – К.: Ін-т історії України НАНУ, 2003. – 186 с.
90. Каткова Т. Г. Правова охорона культурної спадщини в Україні / Каткова Т. Г. – Харків : Право, 2008. – 216 с.
91. Коваль О. Співробітництво України з Парламентською асамблеєю Ради Європи / О. Коваль // Віче. – 2009. – № 6. – С. 14–19.
92. Ковальчук Т. Інституціональний вимір культурної політики Європейського Союзу / Т. Ковальчук // Політичний менеджмент. – 2009. – № 2. – С. 146–154.
93. Ковальчук Т. Роль і місце культурної політики Європейського Союзу в процесі європейського будівництва / Т. Ковальчук // Віче. – 2008. – № 1. – С. 49–50.
94. Колодкин Р. А. Критика концепций «мягкого права» / Р. А. Колодкин // Советское государство и право. – 1985. – № 12. – С. 95–100.
95. Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи від 03 жовтня 1985 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_226
96. Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини від 17 жовтня 2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_d69
97. Конвенція про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження від 20 жовтня 2005 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/952_008
98. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
99. Копієвська О. Р. Щодо реалізації культурної функції у країнах Європейського Союзу / О. Р. Копієвська // Держава і право : зб. наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. – Вип. 37. – С. 15–21.
100. Космічне право України : зб. національних і міжнародних правових актів / [ред. колегія: Н. Р. Малишева, О. Й. Сердюк, Ю. С. Шемшученко]. – [4-е вид., перероб. та доп.]. – К. : Атіка, 2004. – 440 с.
101. Кот С. Національне законодавство та його відповідність міжнародно-правовим нормам у сфері охорони культурних цінностей як інструмент реституції та повернення національних культурних надбань / С. Кот // Повернення культурного надбання України: проблеми, завдання, перспективи / [упорядник Л. І. Лозенко]. – К. : Талант, 1996. – С. 144–152
102. Кот С. Україна між Заходом і Сходом: проблеми повернення й реституції культурних цінностей / С. Кот // Пам’ятки України: історія та культура. – 2006. – № 4. – С. 96–119.
103. Кулеба Д. І. Участь України в міжнародних організаціях. Правова теорія і практика / Д. І. Кулеба ; [за наук. ред. О. В. Задорожнього]. – К. : Промені, 2007. – 301 с.
104. Культурна спадщина людства: збереження та використання : [навч. посібник] / В. І. Акуленко, І. П. Магазинщикова, М. І. Мозир, О. О. Тарасенко. – Львів : Істина, 2002. – 160 с.
105. Культурна спадщина України. Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища : зб. офіційних документів / [упоряд. В. І. Фрич ; відп. ред. М. В. Гарник]. – К. : Істина, 2002. – 336 с.
106. Культурная политика в Европе: выбор стратегии и орентиры : сб. материалов / [составит.: Е. И. Кузьмин, В. Р. Фирсов]. – М. : Либерея, 2002. – 237 с.
107. Курило Т.В. Правова охорона культурної спадщини України: монографія / Т.В. Курило // Львівський юридичний ін.-т МВС України . – Л.: Новий Світ – 2000, 2006. – 160 с.
108. Курило Т.В. Становлення і розвиток законодавства про охорону культурної спадщини в Україні: історико-правове дослідження: Автореф. Дис….канд юрид .наук: 12.00.11/Київський національний університет ім.. тараса Шевченка. – К., 2003. – 18 с.
109. Кушнарьова М. Б. Аналіз сучаних тенденцій у культурних зв’язках України і Європи (Огляд тенденцій європейських культурних зв’язків України» / Кушнарьова М. Б., Гончаренко Н. К., Рябчук М. Ю // Укр. Центр культ. Дослідж. М-ва культури і туризму України. – К.: УЦКД, 2007. – 160 с.
110. Левицький Т. І. Міжнародно-правові питання участі України в міжнародних конвенціях (на прикладі конвенцій Ради Європи) / Т. І. Левицький // Правова система України: теорія і практика. – К. : К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 1993. – С. 482–484.
111. Лєбєдєва Я. В. Інституційно-правова основа розбудови європейського мультикультурного простору / Я. В. Лєбєдєва // Публічне управління: теорія та практика : зб. наук. праць. – Х. : Вид-во «ДокНаукДержУпр»,2010. – Вип. 3–4. – С. 326–334.
112. Лєбєдєва Я. В. Перспективи інтеграції України до Європейського Союзу в контексті політики мультикультуралізму / Я. В. Лєбєдєва // Публічне управління: теорія та практика : зб. наук. праць. – Х. : Вид-во «ДокНаукДержУпр», 2010. – Вип. 5. – С. 55–60.
113. Лисенков С. Л. Питання змісту і реалізації культурних прав і свобод у практиці Європейського суду з прав людини / С. Л. Лисенков // Вісник академії адвокатури України. – 2005. – Вип. 4. – С. 22–31.
114. Литовченко Л. А. Становлення міжнародного права охорони культурних цінностей (кінець ХІХ – середина ХХ століть) / Л. А. Литовченко // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2002. – № 2. – С. 95–111.
115. Лукашук И. И. Глобализация, государство, право, ХХІ век / Лукашук И. И. – М. : Спартак, 2000. – 279 с.
116. Лукашук И. И. Международное «мягкое право» / И. И. Лукашук // Государство и право. – 1994. – № 8/9. – С. 159–167.
117. Лукашук И. И. Нормы международного права в международной нормативной системе / Лукашук И. И. – М. : Спарк, 1997. – 322 с.
118. Лукашук И. И. Современное право международных договоров : в 2 т. / Лукашук И. И. – М. : Волтерс Клувер, 2004–2006. –
Т. 1: Заключение международных договоров. – 2004. – 672 с.
119. Лукашук И. И. Современное право международных договоров : в 2 т. / Лукашук И. И. – М. : Волтерс Клувер, 2004–2006. –
Т. 2: Действие международных договоров. – 2006. – 496 с.
120. Луць Л. Формування правового механізму взаємодії України з Радою Європи та Євросоюзом / Л. Луць // Віче. – 2006. – № 7–8. – С. 54–55.
121. Максимов В. В. До питання про охорону культурної спадщини у Конвенціях Ради Європи / В. В. Максимов // Право та культура: теорія і практика : матеріали Міжнар. наук. практ. конф. (м. Київ, 15–16 травня 1997 р.). – К. : МП Леся, 1997. – С. 153–156.
122. Максимов В. В. Імплементація норм міжнародного гуманітарного права з охорони культурних цінностей у внутрішнє право України / В. В. Максимов // Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України / [за ред. В. Н. Денисова]. – К. : Юстініан, 2006. – С. 526–539.
123. Максимов В. В. Правова охорона культурних цінностей у конвенціях ЮНЕСКО : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / В. В. Максимов. – К., 1997. – 16 с.
124. Максимов В. В. Правова охорона культурних цінностей у конвенціях ЮНЕСКО : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.11 / Максимов В. В. – К., 1997. – 167 с.
125. Маланчук Пітер. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / Пітер Маланчук ; [пер. з англ.]. – Харків : Консум, 2000. – 592 с.
126. Мармазов В. Є. Рада Європи: політико-правовий механізм інтеграції / В. Є. Мармазов, І. С. Піляєв. – К. : Видавничий дім «Юридична книга», 2000. – 472 с.
127. Мармазов В. Є. Україна в політика-правовому просторі Ради Європи: досвід і проблеми / В. Є. Мармазов, І. С. Піляєв. – К. : Вентурі, 1999. – 370 с.
128. Мартиненко И. Э. Историко-культурное наследие как объект правоохранительной деятельности : автореф. дис. на соискание учен. степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.11 «Международное право» / И. Э. Мартиненко – Минск, 2007. – 46 с.
129. Мартиненко І. Охорона пам’яток історії та культури: прокурорський нагляд за дотриманням законодавства / І. Мартиненко // Вісник прокуратури. – 2001. – № 1. – С. 15-22.
130. Матарассо Ф. Пошук рівноваги: двадцять одна стратегічна дилема культурної політики / Ф. Матарассо, Ч. Лендрі. – К. : British Council. Ukraine, 2005. – 31 c.
131. Мацигіна В. Ю. Партнерство за для демократії. Ухвалено Меморандум про взаєморозуміння між Радою Європи та Європейським Союзом / В. Ю. Мацигіна // Віче. – 2007. – № 19. – С. 38–39.
132. Мацигіна В. Ю. Співробітництво Ради Європи з Європейським Союзом на сучасному етапі / В. Ю. Мацигіна // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2007. – Вип. 70. – Ч. ІІ. – С. 215–218.
133. Мацко А. С. Правові проблеми, пов’язані з поверненням в Україну викрадених культурних цінностей / А. С. Мацко // Повернення культурного надбання України: проблеми, завдання, перспективи. – К. : Танант, 1996. – Вип. 10. – С. 178–180.
134. Международно право: [навч. посібник] / Л. Д. Тимченко. – Харьков: Консум, 2004. – 528 с.
135. Мельничук О. І. Статус всесвітньої культурної та природної спадщини людства в міжнародному праві : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.11 / Мельничук О. І. – К., 2006. – 221 с.
136. Молчанов С. Н. К вопросу о правовом режиме культурных ценностей (опыт универсального подхода) / С. Н. Молчанов // Охранные археологические исследования на Среднем Урале. – Екатеринбург : Банк культурной информации, 2001. – Вып. 4. – С. 4-13.
137. Молчанов С. Н. К вопросу об использовании в законодательстве понятий «культурное наследие» и «культурное достояние» [Електронний ресурс] / С. Н. Молчанов. – Режим доступу :
http://smolchanov.narod.ru/
138. Мохаммад Халаф Абдель Фаттах Аль-Бкур. Розвиток принципу рівноправності держав у галузевих принципах і нормах сучасного міжнародного права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / Халаф Абдель Фаттах Аль-Бкур Мохаммад. – К., 2000. – 17 с.
139. Мюллерсон Р.А. Национально-правовая имплементация международных договором / Р.А. Мюллерсон // Советский ежегодник международного права, 1978. – М. : Наука, 1980. – С.125 - 139.
140. Нагребельний В. П. Стандарт // Юридична енциклопедія : в 6 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1998–2004. –
Т. 5: П–С. – 2001. – С. 614.
141. Назаров І. Міжнародний досвід щодо уніфікації принципів побудови судової системи / І. Назаров // Право України. – 2010. – № 7. – С. 169–175
142. Нгуен Куок Динь. Международное публичное право : в 2 т. / Куок Динь Нгуент, Дайе Патрик, Пелле Алэн ; [пер. с франц.]. – К. : «Из-во Сфера»,2000–2001.–
Т. 1. – 2000. – 440 с.
143. Нгуен Куок Динь. Международное публичное право : в 2 т. / Куок Динь Нгуен, Дайе Патрик, Пелле Алэн ; [пер. с франц.]. – К. : «Из-во Сфера», 2000–2001.–
Т. 2. – 2001. – 410 с.
144. Нестуля О. Біля витоків державної системи охорони пам’яток культури в Україні / О. Нестуля. – Київ.: Полтава, 1994. – 239 с.
145. Ничка Ю. Європейська міжнародна правотворчість: загальнотеоретична характеристика / Ю. Ничка // Вісник Львівського університету. – 2010. – Вип. 50. – С. 10–14.
146. Охорона культурної спадщини : зб. міжнародних документів / [за ред.: М. Т. Пархоменко та О.М. Титової]. – К. : ХІК, 2003. – 112 с.
147. Пеліванова Н. І. Проблеми адаптації законодавства України до міжнародних норм у сфері охорони культурної спадщини / Н. І. Пеліванова // Стратегічні пріоритети. – 2008. – № 1 (6). – С. 25–31.
148. Піляєв І. С. Рада Європи в сучасному євро інтеграційному процесі / Піляєв І. С. – К. : Юрид. книга, 2003. – 436 с.
149. Пламеницька О. Венеційська хартія: погляд з віддалі 40 років / О. Пламеницька // Пам’ятки України: історія та культура. – 2004. – № 4. – С. 60–63.
150. План действий, принятый на ІІІ саммите глав государств и правительств Совета Европы (Варшава, 2005 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.coe.int/t/dcr/summit/20050517_plan_action_ru.asp#TopOfPage
151. Постанова Верховної Ради України «Про участь України в Європейській культурній конвенції 1954 року» № 4030-ХІІ від 24 лютого 1994 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4030-12
152. Постанова Кабінету Міністрів України «Про державну службу з питань національної культурної спадщини» № 336 від 15 березня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 11. – Ст. 761.
153. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок укладання охоронних договорів на пам’ятки культурної спадщини» № 1768 від 28 грудня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 1. – Ст. 6.
154. Правова охорона культурної спадщини: зб. документів / [за ред. М. Т. Пархоменко та О.М. Титової]. – К. : Інтерграфік, 2004. – 320 с.
155. Правознавство : словник термінів / [за ред. В. Г. Гончаренка]. – К. : Юрисконсульт, КНТ, 2007. – 636 с.
156. Пугина О. А. Международное правотворчество как особый вид создания системы норм / О. А. Пугина // Международное публичное и частное право. – 2008. – № 1 (40). – С. 4–6.
157. Радзівілл О. А. Проблеми і перспективи концепції спільної спадщини людства в сучасному міжнародному праві : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.11 / Радзівілл О. А. – К., 2000. – 210 с.
158. Рекомендація Парламентської Асамблеї Ради Європи 1216 (1993) «Про європейське співробітництво в галузі культури» [Електронний ресурс] / Рада Європи. – Режим доступу :
http://www.coe.kiev.ua/docs/pace/rec1216(93).htm
159. Решетов Ю. А. К вопросу о «мягком праве» / Ю. А. Решетов // Московский журнал международного права. – 1999. – № 2. – С. 26-31.
160. Ронаї І. Юридичні та організаційні аспекти міжнародного співробітництва у галузі розшуку та реституції зниклих культурних цінностей / І. Ронаї // Повернення культурного надбання України: проблеми, завдання, перспективи / [упоряд.: Л. І. Лозенко]. – К. : Талант, 1996. – С. 153–156.
161. Савицька Ю. Імплементація міжнародних договорів у національну правову систему України / Ю. Савицька // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2006. – Вип. 64. – Ч. ІІ. – С. 68–70.
162. Савчук К. О. Стандарти міжнародні / К. О. Савчук // Юридична енциклопедія : в 6 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1998–2004. –
Т. 5: П–С. – 2001. – С. 615.
163. Самхарадзе Д. Г. Источники современного международного права / Д. Г. Самхарадзе // Международное публичное и частное права. – 2006. – № 5 (32). – С. 11–17.
164. Санченко А. Діяльність Ради Європи у сфері встановлення конституційних стандартів у загальноєвропейському правовому полі / А. Санченко // Юридична Україна. – 2006. – № 5. – С. 23-31.
165. Санченко А. Є. Нормотворча діяльність Ради Європи: ідейне підґрунтя та процедура здійснення / А. Є. Санченко // Віче. – 2007. – № 18. – С. 14–16.
166. Санченко А. Є. Парадигма взаємодії Ради Європи та Європейського Союзу в процесі розвитку європейського міжнародного права / А. Є. Санченко // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України . – 2011. – № 1(4). – С. 154–159.
167. Селезньов В. Є. Імплементація норм права Ради Європи: проблеми теорії та практики. Досвід України / В. Є. Селезньов // Юридический вестник. – 2008. – № 1. – С. 21–26.
168. Сенюшкіна Т. Право на культурну ідентичність і культурна політика держави в багатоетнічному суспільстві / Т. Сенюшкіна // Вісник Національної академії державного упра