Кужільна Оксана Олександрівна. ІДЕЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ В НАУКОВІЙ ТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА «МУЗЕЙ ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ УКРАЇНИ» В ПРАЗІ (1925 – 1948 рр.)

brief description

Кужільна Оксана Олександрівна. Назва дисертаційної роботи: "ІДЕЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ В НАУКОВІЙ ТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА «МУЗЕЙ ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ УКРАЇНИ» В ПРАЗІ (1925 – 1948 рр.)"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
КУЖІЛЬНА ОКСАНА ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 94(477):061.2«1925/1948»
ІДЕЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ В НАУКОВІЙ ТА СУСПІЛЬНОПОЛІТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА «МУЗЕЙ ВИЗВОЛЬНОЇ
БОРОТЬБИ УКРАЇНИ» В ПРАЗІ (1925 – 1948 рр.)
Спеціальність 07.00.01 – історія України
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Науковий керівник
Пивовар Сергій Федорович
кандидат історичних наук,
професор кафедри новітньої історії України
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...……………………………..………..3
ВСТУП……………………………………………………………….….………...4
Розділ 1. ІСТОРІОГРФІЯ ПРОБЛЕМИ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА
МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Стан наукової розробки проблеми…………………………….........10
1.2. Джерельна база та методика дослідження……...………..……........36
Розділ 2. ІДЕЙНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ ТОВАРИСТВА «МУЗЕЙ
ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ УКРАЇНИ»
2.1. Передумови заснування Товариства МВБУ та становлення його
організаційної структури……………………………………………..................45
2.2. Суспільно-політична діяльність засновників Товариства
МВБУ……………………………………………………………………………..69
Розділ 3. ІДЕЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ В НАУКОВОПРОСВІТНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА МВБУ
3.1. Комплектування архівних колекцій та наукова діяльність Музею
визвольної боротьби України щодо дослідження історії української
державності………………………………..………………………………..……88
3.2. Співпраця Товариства МВБУ з українськими організаціями на
еміграції………………………………………………………………………....109
Розділ 4. ДЕРЖАВНИЦЬКА ІДЕЯ В СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІЙ
ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА В УМОВАХ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ І
ПОВОЄННІ РОКИ
4.1. Перебудова діяльності Товариства «Музей визвольної боротьби
України» (1939 – 1948 рр.)…………………………………..…………….......121
4.2. Роль Товариства МВБУ у збереженні документальної спадщини та
доля його фондів………………………..……….……………………………...142
ВИСНОВКИ…………...………………...……………………………………..157
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……...……..163
3
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВУАН – Всеукраїнська академія наук України
ГАУ – Головне архівне управління
ГВІМА – Головний військово-історичний музей-архів
ЗУНР – Західноукраїнська Народна Республіка
ЗУАДК – Злучений Український Американський Допомоговий Комітет
КПГ – Культурно-просвітницький гурток
МАВУ – Музей-Арів визволення України
МВБУ – Музей визвольної боротьби України
НТШ – Наукове товариство імені Шевченка
СВУ – Союз визволення України
УВО – Українська військова організація
УВУ – Український Вільний Університет
УВІТ – Українське військово-історичне товариство
УГК – Український громадський комітет
УНР – Українська Народна Республіка
УНМА – Український національний музей-архів
УІК – Український історичний кабінет
УПСР – Українська партія соціалістів-революціонерів
УСДРП – Українська соціал-демократична робітнича партія
УТКЗ – Українське товариство культурних зв’язків
ЦДАВО України – Центральний державний архів вищих органів влади та
управління України
ЦДАГО України – Центральний державний архів громадських об’єднань
України
ЦДАЗУ – Центральний державний архів зарубіжної україніки
ЧСР – Чехословацька республіка
4
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Сучасні державотворчі процеси,
започатковані відновленням незалежності України, супроводжуються
значним зростанням інтересу до історії зародження, розвитку та реалізації
ідеї української державності. Велику зацікавленість науковців викликає
діяльність осередків української еміграції, у тому числі Товариства «Музей
визвольної боротьби України» (далі МВБУ), пов’язана із збереженням та
збагаченням ідеї української державності, її пропагандою та науковим
осмисленням. Саме завдяки його діяльності було створено і збережено
вагомий пласт документів і матеріалів, що відображають історію
українського державотворення.
Історія наукової та суспільно-політичної діяльності Товариства «Музей
визвольної боротьби України», що діяло на території Чехословаччини в
період 1925–1948 рр., невіддільна від історії української еміграції, яка за
словами С. Петлюри, була органічною інтегральною частиною українського
народу, що перебував під чужою владою1
, була спрямована, насамперед, на
те, щоб не перервати історичну пам’ять і не допустити знищення
документальних свідчень з історії української державності. Цей потужний
науковий осередок, сформований провідними діячами української політичної
еміграції, відіграв важливу роль у пропаганді ідеї української державності, а
збережені ним документальні ресурси мають велике джерельне значення для
дослідження історії українського визвольного і державницького руху.
Набутий Товариством досвід не втратив свого значення і в сучасних умовах,
коли Україна переживає важливий етап подолання кризових явищ у
державному будівництві, трансформації суспільства та євроінтеграційних
процесах.

1 Див.: Петлюра С. Сучасна українська еміграція та її завдання / С. Петлюра //
Симон Петлюра Статті. – К. : Дніпро, 1993. – С. 235.
5
Актуальність наукового дослідження ідеї української державності в
науковій та суспільно-політичній діяльності Товариства «Музей визвольної
боротьби України» в Празі зумовлюється, по-перше, тим, що ідейні засади
державотворення, насамперед їх серцевина – українська національна ідея,
продовжують посідати пріоритетне місце в розбудові державності України на
сучасному етапі. Звертання до досвіду Товариства МВБУ щодо формування
широкого українського національного простору в еміграції, пошуку шляхів
консолідації політичної еміграції і посилення впливу на активізацію руху
опору радянському тоталітаризму, боротьби за відновлення суверенітету і
незалежності України дозволяє повніше усвідомлювати і вирішувати сучасні
проблеми формування національно-державницької свідомості і утвердження
національної та громадянської ідентичностей.
По-друге, Музей визвольної боротьби в своїй суспільно-політичній та
науковій роботі звертав увагу на розвінчування репресивного характеру
окупаційно-колоніальної політики російського більшовизму в Україні, її
антиукраїнської та асиміляційної спрямованості, на протидію комуністичній
пропаганді й маніпуляції суспільною свідомістю. Цей напрям діяльності
набуває особливого значення в сучасних умовах, коли Україна стикнулася з
російською анексією Криму, військовою агресією і так званою гібридною
війною на Донбасі, з масованою антиукраїнською пропагандою та
розпалюванням сепаратистського руху.
По-третє, історія Товариства МВБУ впродовж десятиріч
замовчувалася або грубо спотворювалася та фальсифікувалася в радянській
історіографії, спекулятивно використовувалась у пропагандистських
кампаніях для компрометації і очорнення української діаспори, боротьби з
«буржуазним націоналізмом». Наслідки цієї діяльності все ще
простежуються в синдромі совкової свідомості частини людей, що особливо
проявилося в умовах декомунізації суспільства.
По-четверте, не дивлячись на те, що українська історіографія за
останні два десятиріччя збагатилась низкою праць з історії державності
6
України, української еміграції, її внеску у розвиток української національнодержавницької ідеї, досі відсутні узагальнюючі дослідження, безпосередньо
присвячені ідейним засадам, науковій та суспільно-політичній діяльності
Товариства МВБУ, узагальненню його досвіду щодо збереження і
пропаганди джерельних носіїв ідеї української державності. Цей досвід, без
сумніву, потребує подальшого наукового осмислення та залучення до
наукового обігу і суспільно-політичної практики.
Ці та інші чинники засвідчують наукову і суспільно-політичну
актуальність поставленої проблеми, доводять її значимість для української
історіографії і необхідність всебічного і неупередженого дослідження.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно до науково-дослідної теми історичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Українська
нація в загальноєвропейському вимірі: історія та сучасність» (державний
реєстраційний номер 11 БФ046-01).
Метою дослідження є комплексний аналіз ідейних засад, наукової та
суспільно-політичної діяльності Товариства МВБУ щодо збереження,
розвитку та реалізації національно-державницької ідеї в середовищі
української еміграції, її поширення в зарубіжних країнах та нейтралізації
радянської пропаганди.
У відповідності до мети дослідження визначено такі завдання:
– з’ясувати стан висвітлення проблеми, визначити повноту та рівень її
наукового осмислення, узагальнити доробок попередників та
охарактеризувати джерельну базу дослідження;
– дослідити передумови, мотиви та причини створення Товариства
МВБУ на території Чехословаччини, проаналізувати його ідейні засади,
громадсько-політичну діяльність фундаторів Товариства, визначити їх вплив
на формування організаційної структури МВБУ;
– висвітлити місце національно-державницької ідеї в дослідницьких і
пропагандистських проектах Товариства, його співпрацю з науковими
7
організаціями в еміграції, охарактеризувати методи, форми, напрями та
результати діяльності;
– дослідити особливості діяльність Товариства МВБУ в умовах Другої
світової війни та повоєнні роки, з’ясувати причини й наслідки його
ліквідації;
– визначити місце і роль Товариства МВБУ у збереженні
документальної спадщини українського народу з історії українського
державотворення.
Об’єктом дослідження є ідея української державності в науковій та
суспільно-політичній діяльності Товариства МВБУ в Празі.
Предметом дослідження є провідні тенденції заснування і діяльності
Товариства МВБУ в Празі, форми, методи і зміст його роботи, спрямованої
на відновлення державності України.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період діяльності
Товариства МВБУ в Празі – 1925 – 1948 рр. Нижня межа визначається часом
заснування Товариства, а верхня – роком його ліквідації. У певних частинах
дисертації, зокрема в історіографічній частині, а також у четвертому розділі
змістовні сюжети роботи виходять за верхню межу, оскільки розглядається
доля архівних та бібліотечних фондів Музею після його ліквідації,
аналізуються джерела, наукові та науково-популярні праці, опубліковані в
50-90-х рр. ХХ ст. та в першому п’ятнадцятиріччі ХХІ ст.
Географічні межі роботи зумовлені об’єктом дослідження і
включають територію локалізації української еміграції в Чехословаччині,
насамперед Прагу, де розгорталась основна діяльність Товариства «Музей
визвольної боротьби України», а також України і Російської Федерації, куди
було передислоковано частину архівних ресурсів Музею після його
ліквідації.
Методологічною основою дисертації виступають принципи історизму,
наступності, об’єктивності та системного підходу. Реалізація цих
методологічних засад супроводжувалась залученням низки дослідницьких
8
методів історичного дослідження, зокрема, проблемно-хронологічного,
історико-генетичного, порівняльно-аналітичного, персоналістичного та ін.
Важливого значення надавалось методам евристики, історіографічного та
джерелознавчого аналізу і синтезу, критики джерел, логічний та послідовний
виклад змісту і результатів дослідження. Докладніше методологія і методика
підготовки дисертації викладені в підрозділі 1.2.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що з
урахуванням попередніх напрацювань і на основі сформованого джерельного
комплексу вперше здійснено узагальнююче і системне дослідження ідеї
української державності в науковій та суспільно-політичній діяльності
Товариства «Музей визвольної боротьби України» в Празі. Набагато повніше
висвітлено мотиви створення Товариства МВБУ, його склад і організаційну
структуру, проаналізовано науково-просвітницьку діяльність, її вплив на
український державотворчий рух. Досліджено форми і методи реалізації ідеї
української державності в діяльності Товариства «Музей визвольної
боротьби України» в Празі. Суттєво доповнено існуючі відомості про склад,
зміни в структурі Товариства МВБУ, його роль та місце у збереженні
документальної спадщини українського народу. На основі маловідомих
джерел із сучасних позицій уточнено окремі оцінки ефективності наукової та
суспільно-політичної діяльності цього осередку, його провідників у контексті
реалізації національно-державницької ідеї. Удосконалено методику здобуття
знань з історії боротьби української еміграції за відновлення державності
України. Отримали подальший розвиток підходи до вивчення наукової та
суспільно-політичної діяльності Товариства МВБУ, його впливу на
збереження та поширення державницької ідеї в середовищі української
еміграції.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані
результати, сформульовані положення та висновки можуть бути використані
у подальшій розробці питань, пов’язаних з історією України, української
державності, політичної, наукової і культурної еміграції, з українознавчими
9
навчальними курсами. Матеріали дисертації сприятимуть виконанню нових
дослідницьких проектів, збагаченню знань з історії еміграції, створення і
функціонування українських наукових установ за межами України в 20-ті –
40-ві рр. ХХ ст.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації
оприлюднені в доповідях на наукових конференціях, зокрема V Міжнародній
науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Одеські
читання: актуальні проблеми історії, археології та етнології» (1–2 березня
2013 р. на історичному факультеті Одеського національного університету
імені І. І. Мечникова, м. Одеса); VI Міжнародній науковій конференції молодих
учених «Дні науки історичного факультету – 2013» (25 квітня 2013 р. на
історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса
Шевченка, м. Київ); 66-тій Міжнародній конференції молодих учених
«Каразінські читання» (25–28 квітня 2013 р. на історичному факультеті
Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, м. Харків);
VII Міжнародній конференції «Дні науки історичного факультету, присвячені 180-
річчю заснування Київського університету» (24 квітня 2014 р. на історичному
факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
м. Київ); VI Міжнародній науковій конференції «Українська діаспора:
проблеми дослідження» (25–26 вересня 2014 р., Національний університет
«Острозька академія», м. Острог); Всеукраїнській науковій конференції
«Війни і збройні конфлікти у Східній Європі в ХХ – на початку ХХІ століть»
(22 травня 2015 р. на історичному факультеті Житомирського національного
університету імені Івана Франка, м. Житомир).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження
висвітлено в 7 публікаціях у наукових фахових виданнях України, у тому
числі одна стаття – в зарубіжному виданні Австрії. Окремі положення та
результати дослідження відображені у 5 публікаціях тез і виступів на
наукових конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ
Дослідження ідеї української державності в діяльності Товариства
«Музей визвольної боротьби України» в Празі (1925 – 1948 рр.) засвідчило
актуальність і багато в чому новизну дисертаційної роботи. Вона дозволила
сформувати цілісне знання про задум, мотиви, причини і мету заснування
Товариства, його ідейні засади і організаційну структуру, про склад, форми,
методи і основні напрями наукової, архівно-бібліотечної, музейної та
просвітницької діяльності.
Музей постав у травні 1925 р. в Празі як науково-культурницький
осередок української еміграції, що сформувалася, головним чином, після
згасання визвольних змагань і державотворчих процесів на теренах України
революційної доби, з метою збирання, концентрації, збереження,
дослідження і поширення унікальних документальних та інших свідчень про
Українську революцію 1917 – 1921 рр. як апогей національно-визвольної
боротьби і державотворення. У епіцентр його діяльності було покладено
національну ідею української державності, збереження документальних
свідчень державотворення, історико-культурної спадщини його учасників,
формування національно-державницької свідомості молодої генерації борців
за відновлення незалежної, самостійної і соборної України.
На пріоритетне місце дослідження поставлено людський фактор:
виокремлено імена ініціаторів, фундаторів, творців, спонсорів і симпатиків
Товариства «Музей визвольної боротьби України», окреслено їх внесок у
його функціонування, у збереження історичної пам’яті і документальних
ресурсів з історії революційної доби і державотворення 1917 – 1921 рр., у
науково-дослідну та просвітницьку роботу. Ключову роль у заснування
Товариства і в організацію Музею відіграли такі відомі діячі як Д.
Антонович, В. Біднов, І. Горбачевський, Д. Дорошенко, О. Колесса, В.
Сімович, В. Січинський, С. Смаль-Стоцький, Ф. Щербина, О. Шульгин, А.
Яковлів та ін. Лідери, члени і більшість активістів Товариства, як колишні
158
учасники національно-визвольного руху і державотворення, опинившись на
еміграції, виступали послідовними носіями української національнодержавницької ідеї, борцями за її реалізацію в нових умовах, що позитивно
відбилося на основних напрямах і змісті діяльності Музею.
На основі виявленого і опрацьованого великого масиву історіографічних
та конкретно-історичних джерел, включаючи й електронні носії, критичного
аналізу літератури з історіографії проблеми встановлено стан і повноту
дослідження теми, ступінь її джерельного забезпечення, з’ясовано
особливості кожного етапу в історії заснування, становлення та діяльності
Товариства МВБУ (1923–1924 рр. – підготовчий; 1925–1926 рр. –
організаційно-інтитуціональний; 1927–1938 рр. – системної і найбільш
результативної роботи; 1939–1945 рр. – перебудови діяльності в умовах
війни; 1946–1948 рр. – поступового згортання діяльності та ліквідації),
окреслено його внесок у збереження історичної пам’яті про революційну
добу, утвердження ідеї української державності, пропаганду досвіду та
уроків українського державотворення.
За результатами дослідження зроблено наступні висновки:
– Проведений аналіз історіографії проблеми дозволив встановити, що в
сучасній історичній науці, не дивлячись на наявність численних наукових
праць, низку дисертаційних робіт, зокрема Г. Боряка, Т. Боряк, С. Заремби, П.
Кеннеді-Грімстед, А. Кентія, Л. Лозенко, М. Мушинки, М. Палієнко, І.
Срібняка, Л. Федорової, Л. Яковлєвої та ін., відсутнє узагальнююче
дослідження комплексного характеру, безпосередньо присвячене ідеї
української державності в науковій та суспільно-політичній діяльності
Товариства «Музей визвольної боротьби України» в Празі протягом 1925 –
1948 рр. Цей висновок підтвердив актуальність проблеми і доцільність
підготовки даної дисертаційної роботи. Досліджено сформований на основі
пошуку, виявлення і вивчення опублікованих, не актуалізованих та архівних
свідчень джерельний комплекс, який включає великий масив
історіографічних та конкретно-історичних джерел, встановлено, що він
159
носить репрезентативний характер і має достатній інформаційний потенціал
для об’єктивного з’ясування місця ідеї української державності в науковій та
просвітницькій діяльності Товариства МВБУ. Особливо цінні відомості
почерпнуто з документів центральних державних архівів України: вищих
органів влади і управління, громадських об’єднань, зарубіжної україніки.
– З’ясовані передумови, мотиви та причини створення Товариства
МВБУ на території Чехословаччини, серед яких: згасання Української
національно-визвольної революції 1917–1921 рр.; вимушена еміграція
частини політиків, громадських діячів і науковців, вивезення ними за кордон
значної кількості документів і матеріалів революційної доби та необхідність
їх збереження і дослідження; підтримка ідеї створення українських
науково-освітніх установ, у тому числі й Товариства МВБУ з боку влади і
громадськості ЧСР. Підкреслено значення перевезених з Польщі до ЧСР в
1923 р. колекцій перших еміграційних архівів уряду УНР, створених у 1921
р., – Головного військово-історичного музею-архіву Армії УНР та Музеюархіву визволення України, тимчасово сконцентрованих в Українському
національному музеї-архіві при УГК у Празі. Досліджено ідейні засади,
організаційну, наукову, пам’яткоохоронну та громадсько-політичну
діяльність фундаторів Товариства МВБУ, його склад і структуру,
формування організаційної структури, комплектацію архівних та
бібліотечних фондів Музею. Виокремлено колективну і персональну роль у
створенні та налагодженні роботи Товариства професорів Українського
вільного університету, членів командування Армії УНР та Української
галицької армії, визначних діячів української еміграції, зокрема Д.
Антоновича, В. Біднова, І. Горбачевського, Д. Дорошенка, О. Колесси, М.
Омельяновича-Павленка, В. Сімовича, С. Смаль-Стоцького, В.
Старосольського, О. Шульгина, Ф. Щербини, А. Яковліва та ін., які
представляли різні регіони України, символізуючи її соборність. Їх
зусиллями були зібрані та сформовані численні архівні, бібліотечні та
музейні колекції, збірки документів та матеріалів українських урядів
160
революційної доби 1917 – 1921 рр., дипломатичних представництв і місій
УНР та ЗУНР у 12 країнах Європи, політичних партій і громадських
об’єднань, Союзу визволення України, Січового стрілецтва, таборів для
інтернованих і військовополонених українців в Австрії, Італії, Польщі.
Чехословаччині, студентських організацій. Вони включали близько 1 млн.
одиниць зберігання.
– Встановлено напрями і особливості діяльності Товариства МВБУ, її
форми і методи на різних етапах існування, включаючи й період Другої
світової війни та повоєнні роки. Виявлено негативні наслідки війни і
радянської окупації Чехословаччини для долі членів Товариства, Музею,
його колекцій, морального, матеріального та фінансового стану, мотиви
незавершеного перейменування установи на Український музей та
політично-ідеологічний характер причин його закриття і ліквідації.
Радянський режим розглядав діяльність Музею визвольної боротьби України
у Празі як буржуазно-націоналістичну, ворожу і шкідливу, намагався
використати зібрані ним документи для репресій і переслідування учасників
українського руху опору, звинувачень в антирадянській діяльності та
зв’язках із західними буржуазно-націоналістичними центрами.
– Показано, що в період з 1945 по 1958 рр. відбувалося, з одного боку
згортання і припинення роботи Музею, розпорошення його колекцій і
переміщення частини документів та експонатів до архіву міністерства
державної безпеки Чехословаччини та Слов’янської бібліотеки в Празі, до
архівних установ, музеїв та бібліотек інших країн, до СРСР та УРСР, а з
другого, проводилось засекречення та оперативна розробка фондів з участю
радянських спецслужб. І тільки на рубежі 1980-1990 рр. завдяки суверенізації
України почалося розсекречування документальних комплексів, їх
дослідження і запровадження до наукового та інформаційного обігу. Фонд
«Український музей у Празі» створено у Державному центральному архіві
Чехії.
161
– Доведено, що заснування та діяльність МВБУ посідає важливе місце в
історії українського національно-державницького руху, а отже, залишається
серед актуальних проблем історичних студій. Товариство зробило вагомий
внесок у збереженні та примноженні документальної спадщини українського
народу, а набутий і узагальнений досвід Музею має суттєве значення для
українського державотворення. Пріоритетною особливістю діяльності
Товариства МВБУ є те, що вона здійснювалась навколо національнодержавницької ідеї, збереження пам’яті про досвід і уроки державотворчого
процесу не лише доби Національно-визвольної боротьби 1917–1921-х рр., а й
інших періодів української державності, сприяла відстоюванню й
утвердженню нескореності українського народу в його боротьбі за власну
самостійну, соборну державу. Товариство МВБУ нагромадило повчальний
досвід архівно-музейної діяльності в екстремальних умовах еміграції,
воєнного лихоліття, продемонструвало великі можливості залучення
громадськості до збирання документів та експонатів, а також коштів на
оренду та спорудження приміщення, матеріально-меценатської підтримки і
спонсорування робіт.
Перспективність отриманих у дисертації висновків мотивована тим, що
дослідження ідеї української державності крізь призму багатогранної
діяльності Товариства МВБУ не вичерпане, а тому потребує подальшого
опрацювання. Зокрема, актуальним залишається подальше уточнення
відомостей про всіх осіб, причетних до заснування Товариства МВБУ та
участі в його діяльності. Видається доцільним продовжити пошук і
повернення в Україну втрачених у процесі ліквідації Музею документальних
ресурсів, частина яких все ще знаходиться у Празі, Москві, Канаді та США
або розпорошена у приватних і відомчих колекціях. Назріла необхідність в
активізації археографічної роботи щодо публікації досі не актуалізованих в
науковому дискурсі документів Музею. З погляду оптимізації фондів, які
зберігаються в ЦДАВО України та ЦДАГО України, варто було б розглянути
питання про їх передачу та концентрацію в Центральному державному архіві
162
зарубіжної україніки. Також існує потреба в підготовці зведеного
електронного покажчика документальних ресурсів Музею, які зберігаються у
фондах архівних установ та бібліотек України і зарубіжних країн, насамперед
вітчизняних центральних державних і галузевих архівів: вищих органів влади
і управління, громадських об’єднань, зарубіжної україніки,
кінофотофоноархіву ім. Г. С. Пшеничного та ін. Висловлені побажання
націлені на подальше врахування і творче застосування досвіду Товариства
МВБУ у Празі в сучасних умовах, продовження студій з його історії,
діяльності та інформаційного потенціалу спадщини.