Кришталь Світлана Петрівна Робітничі факультети в УСРР (1920-ті - початок 30-х рр.): створення та функціональна ді­яльність

brief description

Кришталь Світлана Петрівна, секретар ТОВ «Петро- павлівське»: «Робітничі факультети в УСРР (1920-ті - початок 30-х рр.): створення та функціональна ді­яльність» (07.00.01 - історія України). Спецрада Д 26.001.20 у Київському національному університеті іме­ні Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
КРИШТАЛЬ СВІТЛАНА ПЕТРІВНА
УДК 94(477):378.096“1920/1932”(043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
РОБІТНИЧІ ФАКУЛЬТЕТИ В УСРР (1920-ТІ – ПОЧАТОК 30-Х РР.):
СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Спеціальність 07.00.01 – історія України
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
С.П. Кришталь
Науковий керівник
Колесник Віктор Федорович,
член-кореспондент НАН України,
доктор історичних наук, професор
Київ – 2018

ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ………………………………………………………………………….3
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………….15
ВСТУП…………………………………...…………………………………………17
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Стан наукової розробки теми…………………………………………………26
1.2. Джерельна база дослідження………………………………………………….46
РОЗДІЛ 2. СТВОРЕННЯ МЕРЕЖІ РОБІТФАКІВ ТА ЇХ МАТЕРІАЛЬНОФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
2.1. Формування мережі робітничих факультетів та контингенту слухачів.......53
2.2. Матеріальне та фінансове забезпечення робітфаків………………………...95
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗДІЙСНЕННЯ НАВЧАЛЬНОВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ НА РОБІТФАКАХ………………………………125
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………….166
ДОДАТКИ………………………………………………………………………...207

bibliography

ВИСНОВКИ
Вирішення поставлених у дисертації завдань дає змогу сформулювати
узагальнюючі висновки.
Аналіз стану наукової розробки обраної теми свідчить, що науковці в
процесі дослідження історії освіти в УСРР у 1920-ті – 1930-ті рр., формування
радянської інтелігенції, українізації, історії культурного будівництва в
республіці побіжно зверталися до окремих аспектів історії створення і
діяльності робітфаків. При цьому висвітлення тих чи інших питань означеної
тематики відбувалося відповідно до загальних методологічно-концептуальних
особливостей радянської та сучасної вітчизняної історичної науки. Означена
тема і в радянську тоталітарну добу, і після проголошення суверенітету
України не викликала поглибленого інтересу науковців. Щодо наявних
рідкісних спеціальних досліджень підготовлених радянськими істориками, то
на їх змісті, оцінках і висновках позначилася ідейно-політична та
методологічна заангажованість, а історія освіти в УСРР 1920-х – початку 1930-х
рр. висвітлювалася без урахування української концепції і моделі.
Для праць, що з’явилися у час так званої перехідної «пострадянської»
історіографії та поклали початок переосмисленню теми, притаманні деякі
методологічні рецидиви минулого, у них разом з новими підходами уживалася
частина старих суджень і міркувань, запозичених, у кращому випадку, з часів
перебудови.
Загалом тематична історіографія включає два періоди: 1) 1920-ті –
початок 1990-х рр., 2) з початку 1990-х рр. і до сьогодні. Для першого
історіографічного періоду характерним є утвердження і повне домінування в
радянських історичних дослідженнях марксистсько-ленінської методології та
підпорядкування праць офіційній більшовицькій концепції щодо мети, завдань,
ролі і значення робітничих факультетів. Сучасний період історіографії
позначений активним переосмисленням процесу становлення та
160
функціонування радянської вищої освіти в УСРР 1920-х – 1930-х рр., хоча
перегляд усталених раніше висновків і оцінок щодо робітничих факультетів
лише розпочався та вимагає спеціального дослідження під кутом зору сучасних
методологічних і концептуально-теоретичних надбань вітчизняної історичної
науки та з врахуванням означених хронологічних рамок.
Джерельна база дослідження охоплює історіографічні, а також архівні,
насамперед, писемні, як опубліковані, так і не опубліковані джерела.
Історіографічні джерела (різні за видами та змістом наукові дослідження)
прислужилися з’ясуванню стану наукової розробки теми, а архівні дозволили
відтворити історію становлення та функціонування робітничих факультетів у
1920-ті-1930-ті рр. Неопубліковані архівні документи і матеріали, використані в
дисертації, різні за інформативним наповненням та оригінальністю, видовим
розмаїттям (постанови, накази, протоколи засідань, стенограми нарад з питань
освіти, звіти, огляди, доповідні записки, довідки, складені для Наркомосу УСРР
тощо) достатньо повно висвітлюють процес становлення та функціонування
робітничих факультетів в УСРР. Суттєво доповнюють архівні матеріали
опубліковані документи та матеріали, які включають постанови і рішення
правлячої Комуністичної партії, державні акти центральних та
республіканських органів влади, матеріали збірників документів, тощо. Вони
дозволили простежити адміністративно-командний характер компартійного і
державногo кeрівництва радянською освітою, структурно-складовою частиною
якої в означений період були робітничі факультети УСРР, з’ясувати визначену
радянською владою їх мету, принципи комплектування контингенту слухачів,
конкретні завдання робітфаків на тому чи іншому етапі їх функціонування.
Значний фактологічний та конкретно-історичний матеріал з життя робітничих
факультетів, їх слухачів містить періодика 1920-х – 1930-х рр. Хоча вона мала
комуністичне спрямування, але фіксувала по гарячих слідах події та явища, які
відбувалися в сфері освіти, піднімала найболючіші питання і проблеми життя
слухачів робітфаків.
161
У створенні і розширенні мережі робітничих факультетів у республіці
впродовж 1920-х – першої половини 1930-х рр. умовно можна виділити три
етапи. Перший хронологічно охоплює 1920 – 1924 рр. У цей час за зразком
РСФРР за галузевим принципом при профільних індустріально-технічних,
сільськогосподарських (аграрних), медичних інститутах та інститутах народної
освіти відкривалися як денні, так і вечірні робітничі факультети, насамперед, у
великих вузівсько-індустріальних центрах з поступовим охопленням деяких
інших міст, в яких знаходилися вищі навчальні заклади. У процесі розширення
мережі робітфаків формувалися організаційні та нормативно-правові засади їх
функціонування, утверджувалася система внутрішнього керівництва і
управління. Другий етап, який охоплює 1925 – 1929 рр., характеризується
своєрідною кількісною стабілізацією як робітничих факультетів, так і слухачів,
оскільки Наркомос УСРР вважав, що на 1925 р. робітфаки вже виконали свою
революційну роль та повинні поступитися місцем професійній школі як
основній ланці освіти. Водночас реалізувати плани по скороченню кількості
робітфаків для швидшого розвитку професійної школи Наркомосу УСРР не
вдалося, так як адміністративно-командна система державного управління не
могла відійти від установок правлячої більшовицької партії. Для третього
етапу, який охоплює 1930 – 1935 рр., властиве швидке (у декілька разів)
збільшення кількості робітничих факультетів і слухачів, що зумовлювалося
здійсненням курсу ВКП(б) на прискорену індустріалізацію, масову
колективізацію та побудову соціалізму. Форсоване розширення мережі
робітфаків, включаючи районні робітфаки на підприємствах, а також робітфаки
при радгоспах і колгоспах з використанням адміністративно-командних методів
не завжди було виправдано під кутом зору якості підготовки робітників та
селян.