Ставнюк Оксана Вікторівна Діяльність М. І. Петрова в наукових структурах Київської духовної академії

brief description

Ставнюк Оксана Вікторівна, історик ІІ категорії кафедри етнології та краєзнавства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Назва дисертації: «Діяльність М. І. Петрова в наукових структурах Київської духовної академії». Шифр та назва спеціальності 07.00.01 історія України. Спеціалізована рада Д 26.001.20 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
УДК 929:001.891:2-756(477-25)]ПетровМ.(043.3)
СТАВНЮК Оксана Вікторівна
ДИСЕРТАЦІЯ
ДІЯЛЬНІСТЬ М. І. ПЕТРОВА В НАУКОВИХ СТРУКТУРАХ
КИЇВСЬКОЇ ДУХОВНОЇ АКАДЕМІЇ
Спеціальність 07. 00. 01 – історія України
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і
текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_________________ О. В. Ставнюк
Науковий керівник – доктор історичних наук,
Професор, член-кореспондент НАПН України
Капелюшний В. П.
Київ – 2019

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ....................................................................................... 18
ВСТУП .................................................................................................................... 19
РОЗДІЛ 1 ІСТОРІОГРАФІЯ І ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ....... 25
1.1 Стан наукової розробки проблеми ................................................................... 25
1.2 Джерельна база дослідження ........................................................................... 41
РОЗДІЛ 2 ВИХОВНІ, НАВЧАЛЬНІ І НАУКОВІ СТРУКТУРИ
У СВІТОГЛЯДНОМУ ТА ПРОФЕСІЙНОМУ СТАНОВЛЕННІ
М. І. ПЕТРОВА ........................................................................................................ 58
2.1 Початковий етап формування світогляду М. І. Петрова ............................... 58
2.2 Навчання і початки наукової діяльності М. І. Петрова в КДА ..................... 67
2.3 М. І. Петров у Волинській духовній семінарії ............................................... 79
2.4 М. І. Петров у навчальній та наукових структурах Академії ....................... 83
РОЗДІЛ 3 РОЛЬ М. І. ПЕТРОВА В ЗАПОЧАТКУВАННІ
ТА ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ЦАТ/ЦІАТ ПРИ КДА ...................................... 102
3.1 Діяльність М. І. Петрова щодо заснування ЦАТ і його розбудови на першому етапі .................................................................................................................... 102
3.2 М. І. Петров у діяльності товариства на другому і третьому етапах його існування .................................................................................................................... 116
3.3 Боротьба М. І. Петрова за збереження «філаретівсько-петровської»
концепції в товаристві на заключному етапі його існування .......................... 131
РОЗДІЛ 4 ДІЯЛЬНІСТЬ М. І. ПЕТРОВА ПО ЗАСНУВАННЮ
І РОЗВИТКУ ЦЕРКОВНО-АРХЕОЛОГІЧНОГО МУЗЕЮ ПРИ КДА ... 140
4.1 Загальний контекст, у якому розгортається діяльність ініціаторів створення
ЦАМ при КДА ........................................................................................................ 140
4.2 Роль М. І. Петрова у заснуванні та подальшій розбудові ЦАМ ................ 150
4.3 Музейницькі ідеї М. І. Петрова та його боротьба за їх реалізацію ............ 159
4.4 Роль М. І. Петрова у зібранні головних колекцій Музею ............................. 171
4.5 Діяльність М. І. Петрова щодо опрацювання фондів ЦАМ ........................ 184
ВИСНОВКИ ......................................................................................................... 196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ....................... 217
ДОДАТКИ ............................................................................................................. 257

bibliography

ВИСНОВКИ
Вивчення рівня наукової розробки і з’ясування стану джерельної бази дисертації дозволяє дійти висновку, що спеціальне дослідження діяльності
М. І. Петрова у наукових структурах Київської духовної академії не здійснювалася, джерельна база цілком достатня для такого дослідження.
В результаті з’ясування рівня наукової розробки проблеми встановлено,
що діяльність М. І. Петрова на перших етапах становлення присвяченої йому
історіографії вивчалася, більшою мірою, в руслі біографічної, життєписної традиції, в якій особливо наголошувався літературознавчий аспект. На етапі ж сучасному його особистість привертає увагу дослідників майже з усіх проблем
гуманітаристики, у т. ч. і в зв’язку з дослідженням наукових інституцій КДА.
Проте спеціального дослідження діяльності М. І. Петрова у межах цих інституцій, етапності цієї діяльності, її характеру і змісту станом на сьогодні ще немає.
Аналіз історіографії проблеми, напрацьований в результаті цього аналізу матеріал потребує узагальнення, а цілий ряд аспектів проблеми – додаткового дослідження, що й здійснено в межах нашої дисертації.
Джерельна база дисертаційного дослідження досить репрезентативна завдяки достатній задокументованості в опублікованих та архівних матеріалах
усіх стадій життя, сфер діяльності та напрямків наукових студій М. І. Петрова.
Значною мірою збереглися також документи установ, в яких чи з якими він
співпрацював (особливо наукових структур КДА), а також архіви його колег,
знайомих, сучасників. Опрацювання джерел виявило їх величезний потенціал,
який дозволив вирішити визначні у дисертації завдання і досягти поставленої
мети.
На основі аналізу джерел та спеціальної літератури з теми дисертації
з’ясовано роль, яку відіграли виховні, навчальні і наукові структури у світоглядному та професійному становленні М. І. Петрова на різних етапах
його творчої біографії.
197
Визначено, що початковий етап формування світогляду М. І. Петрова
припадає на його дитячі роки перебування у домашньому колі, навчання у Макаріївському духовному училищі і, на завершення, у Костромській духовній семінарії. Довгий шлях до історії церкви для М. І. Петрова розпочинався з релігійного виховання в ранньому дитинстві. Дитячий досвід релігійного спостереження над життям духовного середовища, враження від прочан та подорожніх,
релігійні оповіді старших, читання у домашньому колі релігійних текстів – все
це стало важливим підґрунтям його загального життєвого, а потім і професійного становлення. З дитинства виніс він навіть тему докторської дисертації, як
про те зауважується в його спогадах, і, попри можливий скептицизм, ми можемо довіряти таким твердженням: дитячі враження – найяскравіші враження в
житті людини, а постійне читання Житіїв святих, роздуми над прочитаним, коментування, тлумачення релігійних текстів глибоко запали у душу дитини, у її
свідомість, щоб постати в уже зрілі роки ідеєю докторського дослідження «О
происхождении и составе славяно-русского печатного Пролога».
Вступ до Макаріївського духовного училища логічно випливав із зауважених особливостей родинного виховання. Перебування в училищі сприяло поглибленню навичок спілкування і соціальної адаптації, подальшому формуванню світоглядних орієнтирів майбутнього науковця, розширення бази його початкових знань і умінь у процесі вже правильного, унормованого викладання навчальних дисциплін, серед яких уже з’являється і латина – нею, за спогадами
М. І. Петрова і цілком у дусі того часу, слід було розмовляти навіть і з наглядачем училища. Гуманітарна складова навчання в училищі доповнювалася емоційними враженнями від споглядання характерних виявів суспільних відносин
тогочасної Російської імперії – жахів кріпацтва і солдатчини, сумної долі засуджених на заслання, які постійно великими й малими групами тягнулися великим Сибірським трактом через Макаріїв і повз село Вознесенське. Ці враження,
посилені ще більше подальшим життєвим досвідом і постійними рефлексіями
щодо них, усе більше орієнтуватимуть М. І. Петрова як ліберала за уподобаннями і навіть суспільно-політичними симпатіями.
198
Початковий етап формування світогляду М. І. Петрова завершується роками навчання у Костромській духовній семінарії. На його щастя, вона не мала
бурси, з її гнітючою, казарменою системою. Побут був достатньо вільним,
уможливлював набуття юнаком подальшого соціального досвіду, а навчання
здійснювалося кваліфікованими вчителями, пам'ять про яких М. І. Петров збереже на все життя. Особливе враження на нього справлятиме учитель словесності П. М. Розов, який знайомив семінаристів з усіма новинками російської літератури, «піонер російського релігієзнавства В. Рєтівцев – представник, за визначенням М. І. Петрова, «суто наукових устремлінь», Іван Спасський, який у
подальшому з’явиться у листуванні Миколи Івановича як монах Сергій Спасський. Перебування Петрова в Костромській духовній семінарії стало важливою
віхою його духовного зростання, початків церковно-історичних студій, усвідомлення духовної освіти й науки у їх єдності. Ця доба стала часом визначення
світоглядних орієнтирів юнака, моральних принципів, інтелектуальних і наукових інтересів. Тут виробилися важливі риси майбутнього науковця: працездатність; прагнення з’ясування подій, фактів і явищ до найменших дрібниць; аналітична система наукового мислення; розуміння потреби живого спілкування
дослідників; демократизм у поведінці, поглядах, стосунках; допитливість, пошуки шляхів для розширення знань (подорожі, опити, листування тощо).
З’ясовано, що наступним етапом формування світогляду М. І. Петрова
стали роки його навчання і початків наукової діяльності в Київській духовній
академії. З усіх чотирьох духовних академій Російської імперії КДА мала найдавніші корені, сталі традиції, а відтак і цілком сталу специфіку та особливості,
попри уніфікацію академічних статутів. Із дослідження випливає, що направлення випускника Костромської духовної семінарії до Києва цілком відповідало
імперській політиці посилення російського етнічного елементу з метою, як то
зауважмо сам М. І. Петров, не допустити єдності серед студентів і можливого
повстання. Перестороги царату мали свої резони. 1860-ті роки, роки навчання
Петрова в КДА, ознаменувалися черговим польським повстанням, за перебігом
якого Микола Іванович уважно слідкував і яке обговорював у листуванні зі сво-
199
їми кореспондентами з Москви та Санки-Петербургу (переш за все – з братом,
Іваном Вознесенським). Набували сили і студентські рухи, до яких теж певною
мірою долучається М. І. Петров. У його листах 1861-1864 рр. політичні виступи
та настрої студентів посідають чільне місце. Це свідчить про його включення в
публічне життя, яке характеризувалося демократизацією та лібералізацією суспільної свідомості, пошуками світоглядних орієнтирів. Демократизм стане визначальною рисою особистості Петрова до останніх днів життя, що підкреслюватимуть всі сучасники. Боротьба за права студентів і відстоювання їхніх прав
стане однією із сфер діяльності уже професора Петрова в Раді КДА. Не випадково і в свої пізні спогади Петров включить тексти всіх листів з незначними
коментарями, підтверджуючи цим, що і в його самооцінці час навчання в КДА
був добою розвитку потягу до громадського життя й демократичних ідей.
З симпатією і розумінням відгукується М. І. Петров і щодо виступів студентів КДА з промовами на вшанування пам’яті Тараса Шевченка, коли труну з
тілом Кобзаря перевозили Києвом. Це особливо важливо зауважити з огляду на
той факт, що, як це випливає з його спогадів і листування, вже упродовж першого року перебування в Україні він цілковито адаптувався до українського середовища, зі щирою симпатією відгукується про українців, не відчуває якогось
дискомфорту від української мови, якою залюбки спілкуються між собою студенти і яка виповнює вулиці Києва. Цілком логічно було б зробити висновок,
що майбутня його увага до історії української літератури не в останню чергу
пояснюється у тому числі і ось цим, від самого початку шанобливим ставленням до українського слова.
Із дослідження джерел та наявної історіографії цілком очевидно також
виплаває, що, попри захоплення Петровим суспільно-політичними ідеями та
рухами, основним в його житті після вступу до КДА було, безумовно, навчання. І тут, як раніше в Костромі, багато залежало від викладачів. Особливо вирізняє з поміж них М. І. Петров Памфіла Юркевича, чия «філософія серця» стане
однією з вершинних у тогочасній гуманітаристиці, і літературознавця Віктора
Певницького, який після від’їзду Юркевича до Москви став, н а його думку,
200
кращим викладачем КДА. Листи М. І. Петрова студентських років дозволяють
дійти висновку, що зацікавленість літературознавством і «словесними науками» на загал Петрову привив саме Певницький, а не Юхим Крижанівський. Разом з тим, цілком очевидно, що регулярні наукові заняття М. І. Петров розпочав
у 1864 р., коли взявся опрацьовувати запропоновану Ю. М. Крижанівським курсову тему «О словесных науках и литературных занятиях Киевской Духовной
академии до преобразования ее в 1819 г.». У процесі написання курсової Петров дослідив рукописи з колекцій КДА, Київської духовної семінарії, Михайлівського монастиря. Ці пошуки увінчалися знахідкою різдвяних і пасхальних
інтерлюдій учителя піїтики Академії ієромонаха Митрофана Довгалевського за
1736-1737 рр., оцінки яких ввійдуть згодом до його нарисів з історії української
літератури і стануть предметом подальшої критичного, але приязного аналізу з
боку Івана Яковича Франка. Завершення навчання в КДА вінчала захищена магістерська дисертація, яка продовжувала дослідження, започатковані згаданою
курсовою роботою з історії, фактично, української літератури. Те, що вона не
була затверджена остаточно і М. І. Петров отримав звання не магістра, а лише
кандидата з правом через два роки служби по духовному відомству представити нове, більш досконале дослідження, не має остаточного пояснення. Ми схиляємося до думки, що до цього спричинилися фактори як об’єктивні (дисертація виявилася надто світською для духовної академії), так і суб’єктивні (особиста неприязнь митрополити Арсенія (Москвіна) цілком певно до наукового керівника дисертанта, Ю. Крижанівського, до прихильно налаштованого до Петрова ректора КДА Філарета, і достатньо вірогідно, що й до самого дисертанта;
відсутність цього керівника під час завершення написання дисертації – він був
переведений до Польщі, а згодом став і поважним членом Синоду).
Так закінчується другий, «академічний етап» у формуванні світогляду і
професійних якостей М. І. Петрова. У порівнянні з етапом попереднім, який ми
визначили я к початковий, привнесено було дуже багато. Університетське місто, національні проблеми, численні рухи молоді в Києві, Російські імперії на загал звернули Петрова до громадського інтересу, зацікавлення політикою, лібе-
201
рально-демократичними ідеями. Все це вивело його із замкнутого духовного
оточення, світу священнослужителів. Водночас, зріс він і в професійному відношенні, отримавши вельми ґрунтовну освіту, яка розвивала надалі ті начала,
які були визначні в «середовищі дитинства», духовному училищі і семінарії.
В академічні роки М. І. Петров долучився й до наукового пошуку. Літературознавча тема курсової і магістерської, при ближчому їх аналізі, позначила
зацікавлення М. І. Петрова не тільки і не стільки літературознавством, «словесними науками» на загал, скільки його інтерес до історії, церковної історії головним чином, його прагнення до архівних розшуків, дослідження (у т. ч. і текстологічного) рукописів, пам’яток мистецтва, матеріальної і духовної культури в
цілому. Це поєднання літературознавства і історії, особливо історії церкви, збережеться і в подальшому, під час його перебування на Волині і особливо яскраво себе виявить після повернення до Києва. На наступних двох етапах світоглядного і професійного становлення М. І. Петрова.