АДМІНІСТРАТИВНЕ ЗАТРИМАННЯ ЯК ЗАХІД АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИПИНЕННЯ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД ТА ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ

brief description

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
„ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

На правах рукопису

УДК 342.95 – 058.56: 342.924

СТОЛІТНІЙ АНТОН ВОЛОДИМИРОВИЧ

АДМІНІСТРАТИВНЕ ЗАТРИМАННЯ ЯК ЗАХІД АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИПИНЕННЯ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД ТА ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ

спеціальність 12.00.07. – адміністративне право
і процес; фінансове право; інформаційне право.

Д и с е р т а ц і я

на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
КОЛОМОЄЦЬ Т.О.
доктор юридичних наук,
професор,
заслужений юрист України

Запоріжжя – 2012
ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..…...5
РОЗДІЛ 1. АДМІНІСТРАТИВНЕ ЗАТРИМАННЯ:
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ТА ІСТОРИКО-
ПРАВОВІ ПИТАННЯ………………………………………………14
1.1. Поняття, ознаки адміністративного затримання, його
співвідношення із суміжними правовими поняттями та місце
в системі заходів адміністративного припинення……………….14
1.2. Історіографія дослідження феномену адміністративного
затримання у вітчизняній адміністративно-правовій науці……..36
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ТА ПРОЦЕДУРА
АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАТРИМАННЯ ЯК ЗАХОДУ
АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИПИНЕННЯ………………………62
2.1. Правові засади адміністративного затримання за чинними та
перспективним законодавством……………………………….….62
2.2. Уповноважені суб’єкти застосування адміністративного
затримання………………………………………………………….93
2.3. Процедура адміністративного затримання: проблеми теорії
і практики………………………………………………………….121
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ
ТА ПРОЦЕДУРИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАТРИМАННЯ...150
3.1. Зарубіжний досвід правової регламентації та застосування
адміністративного затримання та шляхи його запозичення
для України..………………………………………………………150
3.2. Основні пріоритети удосконалення інституту
адміністративного затримання як заходу
адміністративного припинення……………………………….…168
3.3. Удосконалення чинного законодавства та юридичної
практики адміністративного затримання………………………185
ВИСНОВКИ……………………………………………..……..………….……203
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………...………………211
ДОДАТКИ………………………………………………………..…………..…239

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Адмінзатримання адміністративне затримання
МВС України Міністерство внутрішніх справ України
ОВС органи внутрішніх справ
КАС Кодекс адміністративного судочинства
КЗД кімната для затриманих та доставлених
КПК Кримінально-процесуальний кодекс
КСУ Конституційний суд України
КТЗ камера для тимчасово затриманих
КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
МКУ Митний кодекс України
РУ районне управління
СБУ Служба безпеки України
п. пункт
р. рік (року)
ст. стаття
ін. інше

ВСТУП

Актуальність теми. Формування в Україні правової соціальної держави, реалізація та захист прав і свобод громадян можливі лише за умови забезпечення законності і правопорядку, неухильного дотримання основних прав людини, ефективної протидії правопорушенням та злочинам. Одним із важливих інститутів адміністративного права і дієвим засобом припинення правопорушень є адміністративне затримання. Адміністративне затримання як захід адміністративного припинення – один із засобів адміністративного примусу, що обмежує право особи на свободу та особисту недоторканість, вимагає чіткої та однозначної правової регламентації. В той же час існує цілий ряд проблем застосування адміністративного затримання: колізії в законодавстві щодо підстав затримання, потреба чіткого розмежування доставлення та адміністративного затримання, зловживання владою та перевищення повноважень посадовими особами, порушення строків адміністративного затримання, безпідставне застосування адміністративного затримання замість затримання в порядку кримінально-процесуального законодавства з метою подовження або маскування останнього, завдання шкоди здоров’ю особи, матеріальної та моральної шкоди під час затримання, складність ідентифікації особи в разі відсутності документів та її відмови від спілкування, неповідомлення родичів та захисника про адміністративне затримання особи тощо.
Згідно із статистичною інформацією, наданою ГУ МВС України в Запорізькій області, щодо кількості осіб, які були затримані та поміщені до кімнат для затриманих та доставлених протягом 2010-2012 років, у 2011 році в порівнянні з 2010 роком кількість осіб вказаної категорії зменшилась на 37,2 % (8500 проти 5335). За перше півріччя 2012 року кількість осіб, які були поміщенні до КЗД, склала 995, що на 69,3 % менше, ніж за аналогічний період 2011 року (3240 осіб). Тобто спостерігається чітка тенденція щодо зменшення кількості осіб, які поміщувались до відповідних кімнат. Проте облік осіб, до яких було застосовано адміністративне затримання без поміщення до КЗД, фактично не ведеться.
У зв’язку з цим виникає потреба ґрунтовного дослідження інституту адміністративного затримання з метою формування конкретних пропозицій щодо вдосконалення чинного та перспективного законодавства, а також юридичної практики. Відсутність комплексних монографічних досліджень інституту адміністративного затримання як заходу адміністративного припинення підкреслює актуальність проведення дослідження.
Серед вчених, які досліджували питання адміністративної відповідальності та безпосередньо адміністративне затримання як захід адміністративного припинення, треба відзначити таких: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Г.М. Атаманчука, О.М. Бандурку, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, В.М. Бевзенка, Ю.А. Ведєрнікова, Т.Ф. Весельську, В.В. Галунька, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Г.В. Джагупова, П.В. Діхтієвського, Є.В. Додіна, В.В. Доненка, Л.В. Дорош, О.О. Дьоміну, Р.А. Калюжного, А.Б. Калюту, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Копана, А.П. Коренєва, О.В. Кузьменко, В.І. Курила, Є.В. Курінного, В.М. Марчука, Р.С. Мельника, О.І. Миколенка, Н.Р. Нижник, В.Ф. Опришка, О.І. Остапенка, С.В. Пєткова, В.Г. Поліщука, В.М. Селіванова, В.А. Семеняку, В.Ф. Сіренка, М.І. Смоковича, В.Д. Сорокіна, С.Г. Стеценка, Ю.А. Тихомирова, М.М. Тищенка, В.А. Тюріна, Ф.Д. Фіночка, Н.В. Хорощак, В.В. Цвєткова, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка, О.П. Шергіна, В.К. Шкарупу, Х.П. Ярмакі та інших, праці яких і стали науковим підґрунтям дослідження.
В основному їх увага зосереджена на адміністративному затриманні як одному із засобів процесуального примусу, на його співвідношенні із суміжними поняттями та більш загальних питаннях. Проте варто відзначити, що проблематиці такого заходу адміністративного припинення, як адміністративне затримання, приділено ще недостатньо уваги.
Таким чином, недостатність розробок на теоретичному рівні, наявність практичних правових питань, а також необхідність проведення комплексного дослідження адміністративного затримання як заходу адміністративного припинення зумовили вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до Плану наукових досліджень юридичного факультету Запорізького національного університету на 2011-2014 роки та комплексного наукового проекту «Дослідження основних напрямків реформування законодавства України в контексті глобалізаційних процесів» (номер державної реєстрації 0111U008532). Тема дисертації пов’язана з підготовкою змін до адміністративного законодавства та має безпосереднє відношення до Концепції адміністративної реформи в Україні, впровадженої Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810 та Указом Президента України від 09 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», відповідає Пріоритетним напрямам розвитку правової науки в Україні на 2011-2015 роки, затвердженим постановою Загальних зборів НАПРН України від 24 вересня 2010 року.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є всебічне наукове дослідження феномену адміністративного затримання як заходу адміністративного припинення, актуальних проблем його застосування, а також визначення перспектив удосконалення правових засад його застосування з урахуванням зарубіжного досвіду та міжнародних стандартів.
На досягнення поставленої мети спрямовані такі основні завдання:
 розглянути поняття, ознаки адміністративного затримання, його співвідношення із суміжними правовими поняттями;
 визначити місце адміністративного затримання в системі заходів адміністративного припинення;
 здійснити науковий аналіз історіографії дослідження інституту адміністративного затримання у вітчизняній адміністративно-правовій науці;
 визначити правові засади адміністративного затримання за чинним та перспективним законодавством;
 охарактеризувати уповноважених суб’єктів застосування адміністративного затримання;
 визначити особливості та проблеми процедури адміністративного затримання;
 здійснити узагальнення зарубіжного досвіду застосування адміністративного затримання та визначити шляхи його запозичення для України;
 визначити основні пріоритети вдосконалення процедури адміністративного затримання;
 сформулювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та юридичної практики у сфері застосування адміністративного затримання.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з адміністративним затриманням особи уповноваженими суб’єктами згідно з чинним законодавством.
Предметом дослідження є адміністративне затримання як захід адміністративного припинення: теорія, досвід та практика застосування.
Методи дослідження. Методологія дослідження ґрунтується на органічному поєднанні філософських, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів дослідження. Дослідження проведене у контексті розгляду будь-якого державно-правового явища з позиції соціального детермінізму, обумовленості державно-правових процесів змінами в суспільних відносинах та суспільній свідомості.
З метою характеристики поняття, ознак адміністративного затримання, його співвідношення із суміжними правовими поняттями використовується структурно-функціональний метод, прийоми логічного методу та системний метод (підрозділ 1.1). З метою дослідження історіографії та методології дослідження використовується системний метод, метод порівняння та принцип історизму (підрозділ 1.2). В процесі аналізу правових засад адміністративного затримання застосовано системний метод, формально-юридичний та аксіоматичний методи, метод співставлення юридичної сили нормативних актів (підрозділ 2.1). Для характеристики уповноважених суб’єктів застосування адміністративного затримання використовуються прийоми логіки, системний метод та метод юридичної статистики (підрозділ 2.2). За допомогою методу соціологічних досліджень, системного методу, прийомів логічного методу та методу юридичної статистики визначено проблеми теорії та практики процедури адміністративного затримання (підрозділ 2.3). Методи порівняльного правознавства та прийоми логіки дали можливість дослідити зарубіжний досвід у вказаній сфері (підрозділ 3.1). Для визначення пріоритетів удосконалення інституту адміністративного затримання використовується системний метод, прийоми логіки та метод юридичного моделювання (підрозділ 3.2). З метою вдосконалення чинного законодавства та юридичної практики адміністративного затримання застосовується метод юридичного моделювання (підрозділ 3.3).
Нормативна основа дослідження – чинне та раніше діюче законодавство України, перспективне адміністративно-деліктне законодавство.
Емпіричну основну дослідження становлять статистичні дані, акумульовані Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше здійснено комплексне наукове дослідження адміністративного затримання як заходу адміністративного припинення. Наукову новизну дослідження становлять основні висновки, положення та рекомендації, які відображають особистий внесок автора:
вперше:
 проведено комплексне дослідження правових засад та особливостей адміністративного затримання як заходу адміністративного припинення з метою вдосконалення процедури адміністративного затримання, чинного адміністративно-деліктного законодавства та юридичної практики, що втілено в розробці авторського проекту Інструкції про порядок адміністративного затримання;
 визначені актуальні проблеми процедури адміністративного затримання (колізії у законодавстві щодо підстав затримання, потреба чіткого розмежування доставлення та адміністративного затримання, зловживання владою та перевищення повноважень посадовими особами, порушення строків адміністративного затримання, завдання шкоди здоров’ю особи, матеріальної та моральної шкоди під час затримання, неповідомлення родичів та захисника про адміністративне затримання особи тощо) та сформульовані конкретні пропозиції щодо їх подолання;
 сформульовані та обґрунтовані пропозиції щодо встановлення в законодавстві максимального строку адміністративного затримання тривалістю не більше 24 годин (і до 48 годин з дозволу суду), поширення позитивного зарубіжного досвіду відеозйомки процедури адміністративного затримання, закріплення в законодавстві права затриманої особи на два телефонні дзвінки відразу після фактичного обмеження свободи пересування особи співробітниками правоохоронних органів;
удосконалено:
 наукове узагальнення зарубіжного досвіду адміністративного затримання таких країн, як Федеративна Республіка Німеччина, Австрійська Республіка, Республіка Франція, Королівство Данія, Республіка Італія, Республіка Польща, Словацька Республіка, Чеська Республіка, Російська Федерація, Сполучені Штати Америки тощо та визначення шляхів його запозичення для України;
 характеристику правових та фактичних підстав для адміністративного затримання особи з визначенням основних правил, а саме: немає адміністративного правопорушення чи неправомірної ситуації – не може бути адміністративного затримання; заборонено здійснювати адміністративне затримання тільки з метою встановлення особи;
 процедуру адміністративного затримання, передбачену чинним законодавством, що відобразилось у розробці пропозицій внесення змін до чинного та перспективного законодавства;
 наукові підходи щодо системи контролю за законністю застосування адміністративного затримання, в якій провідне місце повинен посідати громадський контроль;
набули подальшого розвитку:
 положення про те, що адміністративне затримання як захід адміністративного припинення є одним із засобів адміністративного примусу, але не є адміністративним стягненням, тому повинно застосовуватись у відповідності до принципу презумпції невинуватості з неухильним дотриманням прав і свобод людини, в першу чергу, права на свободу та особисту недоторканість;
 визначення адміністративного затримання як примусового, короткочасного обмеження свободи дії особи (передусім пересування), що здійснюється у випадку вчинення нею адміністративного проступку, а також в інших чітко визначених законодавством випадках (у разі виникнення неправомірної ситуації) уповноваженими державними органами (посадовими особами) в офіційному, чітко визначеному законодавством винятковому порядку і полягає в зупиненні, доставленні та утриманні особи в спеціально обладнаних для цього приміщеннях з метою встановлення особи порушника, здійснення її перевірки за обліками, припинення протиправного діяння, складання протоколу, усунення негативних наслідків проступку, попередження вчинення нових проступків як цією особою, так й іншими;
 визначення пріоритетного напрямку вдосконалення інституту адміністративного затримання, що полягає в прийнятті нового Закону України «Про поліцію», Кодексу України про адміністративні проступки та окремої Інструкції про порядок адміністративного затримання.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані автором теоретичні висновки, практичні рекомендації спрямовані на розвиток теоретичних засад адміністративного затримання як заходу адміністративного припинення. Окремі положення роботи можуть бути використані:
 у науково-дослідній сфері: положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого дослідження адміністративного затримання як заходу адміністративного припинення та інших засобів адміністративного примусу (акт впровадження Запорізького національного університету від 14.06.2012 р.);
 у правотворчості – для вдосконалення чинного адміністративно-деліктного законодавства шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про міліцію»;
 у правозастосовній діяльності – для поліпшення діяльності правоохоронних органів України щодо застосування адміністративного затримання (акт впровадження Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31.07.2012 р.);
 у навчальному процесі – при підготовці навчально-методичних матеріалів, проведенні лекційних та практичних занять з таких навчальних дисциплін як «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність» (акт впровадження Запорізького національного університету від 14.06.2012 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були оприлюднені на 2 всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 2006 р.), «Глобализация правового пространства: международный, наднациональный, национальный уровни» (г. Харьков, 2012 г.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи знайшли відображення у 3 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визнані як фахові з юридичних дисциплін, а також у 2 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 265 сторінок. Список використаних джерел налічує 209 найменувань і займає 28 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні та вдосконаленні адміністративно-правових засад адміністративного затримання як заходу адміністративного припинення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:
1. За результатами наукового узагальнення різних підходів до поняття адміністративного затримання як заходу адміністративного припинення можна визначити, що адміністративне затримання – це примусове, короткочасне обмеження свободи дії особи (передусім пересування), що здійснюється у випадку вчинення нею адміністративного проступку, а також в інших чітко визначених законодавством випадках (у разі виникнення неправомірної ситуації) уповноваженими державними органами (посадовими особами) в офіційному, чітко визначеному законодавством винятковому порядку і полягає в зупиненні, доставленні та утриманні особи в спеціально обладнаних для цього приміщеннях з метою встановлення особи порушника, здійснення її перевірки за обліками, припинення протиправного діяння, складання протоколу, усунення негативних наслідків проступку, попередження вчинення нових проступків як цією особою, так й іншими.
2. Встановлено, що як захід адміністративного припинення адміністративне затримання є: оперативним або ж самостійним (якщо не пов’язане із провадженням у справах про адміністративні правопорушення), а також допоміжним або забезпечувальним (у разі розгляду як заходу забезпечення такого провадження); особистісним (за характером правоохоронного впливу); письмовим (за формою виразу) з деякими елементами матеріально-технічних дій; строковим (за часом здійснення); застосовується виключно щодо фізичних осіб (за суб’єктом, щодо якого застосовується); заходом загального призначення (за сферою застосування), щоправда, з можливими винятками. Воно перебуває в тісному зв’язку з іншими заходами адміністративного припинення, іншими суміжними правовими явищами, однак істотно від них відрізняється, завдяки чому помилковим є його ототожнення із доставленням, приводом, адміністративним видворенням та кримінально–процесуальним затриманням.
3. Аналіз історіографії дослідження інституту адміністративного затримання у вітчизняній адміністративно-правовій науці дозволив виявити стійку тенденцію до спеціалізації відповідних тематичних досліджень, поглиблення наукового пошуку інституту адміністративного затримання, що варто зберегти й надалі, надати їм характеру комплексних досліджень, що сприятиме формуванню новітнього наукового базису, який буде слугувати підґрунтям для новітнього вітчизняного нормотворчого процесу, спрямованого на вдосконалення засад ефективного використання потенціалу адміністративного затримання.
4. Встановлено, що, не зважаючи на достатньо велику кількість нормативно-правових актів, які регламентують адміністративне затримання, його процедура детально не регламентована на рівні закону, що створює правову невизначеність і неоднаковий підхід до вказаної процедури на рівні відомчих нормативних актів різних суб’єктів адміністративного затримання.
5. Положеннями ст. 262 КУпАП визначено вичерпний перелік органів (посадових осіб), які уповноважені законами України здійснювати адміністративне затримання особи, що вчинила адміністративне правопорушення, однак, відповідно до положень ст. 507 Митного кодексу України, адміністративне затримання може здійснюватися також посадовою особою митного органу, що не знайшло відображення в КУпАП. Тому є реальна потреба в законодавчому закріплені всіх суб’єктів адміністративного затримання в системному зв’язку із вичерпним переліком адміністративних правопорушень, у разі вчинення яких особа може бути піддана адміністративному затриманню.
6. В процесі дослідження були виявлені такі проблеми застосування адміністративного затримання як заходу адміністративного припинення: колізії в законодавстві щодо підстав затримання, потреба чіткого розмежування доставлення та адміністративного затримання, зловживання владою та перевищення повноважень посадовими особами, порушення строків адміністративного затримання, безпідставне застосування адміністративного затримання замість затримання в порядку кримінально-процесуального законодавства з метою подовження або маскування останнього, завдавання шкоди здоров’ю особи, матеріальної та моральної шкоди під час затримання, складність ідентифікації особи в разі відсутності документів та її відмови від спілкування, неповідомлення родичів та захисника про адміністративне затримання особи тощо.
7. З огляду на те, що адміністративне затримання є заходом адміністративного припинення, а не адміністративним стягненням, обґрунтовано таке положення: максимальний строк адміністративного затримання в будь-якому випадку не може перевищувати 24 годин без дозволу суду, і 48 годин – зі спеціального дозволу суду. Відповідно ст. 263 КУпАП необхідно викласти в такій редакції: «Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як три години. У випадках необхідності встановлення особи і з’ясування обставин правопорушення допускається затримання особи на строк понад три години з обов’язковим повідомленням прокурора. У будь-якому випадку строк адміністративного затримання особи не може перевищувати 24 годин без дозволу суду, і може бути подовжений до 48 годин зі спеціального дозволу суду».
Відповідно абзац третій п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію» доцільно викласти в такій редакції: «осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, прямо передбачені п. 1 ч. 2 ст. 262 КУпАП, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, – на строк до трьох годин, а у випадках необхідності встановлення особи і з’ясування обставин правопорушення – до 24 годин із обов’язковим повідомленням прокурора, і у виняткових випадках, зі спеціального дозволу судді – до 48 годин».
Слід також доповнити ст. 261 КУпАП окремою частиною та п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію» окремим абзацом такого змісту: «немає адміністративного правопорушення чи неправомірної ситуації – не може бути адміністративного затримання, заборонено здійснювати адміністративне затримання тільки з метою встановлення особи».
8. Серед пріоритетних моделей позитивного зарубіжного досвіду застосування адміністративного затримання, які можуть бути запозичені для України, можна виділити нижчезазначені.
Позитивним та вартим запозичення є досвід Російської Федерації, в якій максимальний строк затримання особи до судового рішення не може перевищувати 48 годин. Також заслуговує на увагу позитивний досвід Республіки Франція, за законодавством якої громадянин зачиняється в кімнату для затриманих, де він може утримуватись до рішення суду не більше ніж 24 години, у виняткових випадках – 48 годин, але зі спеціального дозволу судді чи прокурора. Протягом 24 годин він може бути відвіданий родичами, лікарем чи адвокатом, якщо він того бажає.
Вартим запозичення є позитивний досвід зарубіжних країн щодо цілодобового відеоспостереження за приміщеннями, в яких перебувають затримані особи, що забезпечить об’єктивний розгляд скарг на неправомірні дії співробітників правоохоронних органів чи інші порушення прав і свобод людини.
Із досвіду Австрійської Республіки для України може бути запозичене визначення особі зобов’язання внесення будь-якого виду забезпечення з метою уникнення її ухилення від переслідування чи покарання (внесення грошової суми, застава на речі тощо). Таким чином, адміністративне затримання буде застосовуватись тільки в тих випадках, коли особа відмовиться від добровільного внесення тимчасового забезпечення у розмірі штрафу, який передбачений за відповідне правопорушення.
Не менш позитивним і вартим запозичення є досвід Словацької Республіки щодо зарахування факту затримання особи при сплаті штрафу у разі визнання особи винуватою у вчиненні проступку (штраф зменшується на певну суму в залежності від тривалості затримання, як, наприклад, у Словацькій Республіці: штраф зменшується на 20 євро у разі затримання тривалістю до 12 годин і на 40 євро – у разі затримання тривалістю більше 12 годин).
9. З метою подолання проблеми невідповідності регламентації прав затриманої особи за Законом України «Про міліцію» та Кодексом України про адміністративні правопорушення ст. 268 КУпАП повинна бути доповнена окремою частиною такого змісту (по аналогії із ст. 5 Закону України «Про міліцію»): «Особам при затриманні: повідомляються підстави та мотиви такого затримання, роз’яснюється право оскаржувати їх у суді; надаються усно роз’яснення частини першої ст. 63 Конституції України, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника та одночасно в друкованому вигляді – роз’яснення ст.ст. 28, 29, 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України та прав затриманих осіб, встановлених законами, в тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника; забезпечується можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника). З цією метою особам після затримання, негайно вручається Пам’ятка для затриманих осіб. У частині «заяви та зауваження, зроблені при затриманні та огляді» протоколу про адміністративне затримання затримана особа власноруч робить запис про отримання Пам’ятки для затриманих осіб (додаток до дисертації).
10. З метою забезпечення права людини на свободу та особисту недоторканість в Законі України «Про міліцію» та Кодексі України про адміністративні правопорушення повинно бути чітко закріплено право на один (два) телефонні дзвінки. З цією метою ст. 268 КУпАП та ст. 5 Закону України «Про міліцію» повинні бути доповнені окремою частиною такого змісту: «затриманій особі надається право негайно після затримання, тобто фактичного обмеження свободи її пересування, здійснити два телефонні дзвінки за свої вибором з власного мобільного чи стаціонарного телефону, або зі стаціонарного телефону підрозділу уповноваженого органу державної влади, співробітниками якого вона була затримана. Факт використання такого права або відмови від нього повинен бути зафіксований службовою відеокамерою співробітника правоохоронного органу або автоматизованими камерами відеоспостереження із функцією звукозапису. Відео та звукозапис реалізації права на два телефонні дзвінки або відмови від реалізації даного права повинні зберігатися не менше десяти діб з дня затримання особи. Відсутність відео та звукозапису використання права на два дзвінки або відмови від нього є підставою для визнання затримання незаконним. Особа, затримана з порушенням вказаного права, повинна бути негайно звільнена».
11. З метою подолання проблеми розмежування доставлення та адміністративного затримання особи у ч. 8 ст. 259 КУпАП («Доставлення порушника») слова «Доставлення порушника має бути проведено в можливо короткий строк» необхідно замінити словами «Доставлення правопорушника в міліцію здійснюється протягом не більше однієї години. Увесь час доставлення, що перевищує одну годину, зараховується до часу адміністративного затримання». Ч. 9 ст. 259 КУпАП слід викласти в такій редакції: «Перебування доставленої особи в приміщенні підрозділу органів внутрішніх справ, органів прикордонної служби, органів Служби безпеки України, органів державної митної служби та інших суб’єктів адміністративного затримання, або штабі громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадському пункті з охорони громадського порядку, приміщенні виконавчого органу сільської, селищної ради не може тривати більш як одну годину до оформлення адміністративного затримання або звільнення доставленої особи. Час такого перебування зараховується до загального строку адміністративного затримання особи».
12. З метою приведення у відповідність до нового Кримінального процесуального кодексу України адміністративно-деліктного законодавства варто доповнити КУпАП ст. 263-1, яку сформулювати відповідно до ст. 212 «Особа, відповідальна за перебування затриманих» Кримінального процесуального кодексу України, а саме: «У підрозділах органів, уповноважених здійснювати адміністративне затримання, мають бути призначені одна або декілька службових осіб, відповідальних за перебування затриманих. Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов’язана: 1) негайно зареєструвати затриманого; 2) роз’яснити затриманому підстави його затримання, права і обов’язки; 3) звільнити затриманого негайно після зникнення підстави для затримання або спливу строку затримання, передбаченого ст. 263 КУпАП; 4) забезпечити належне поводження із затриманим та дотримання його прав, передбачених Конституцією України, цим кодексом та іншими законами України; 5) забезпечити запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманого, у тому числі час їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при проведенні таких дій; 6) забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров’я затриманого. До складу осіб, що надають затриманому медичну допомогу, за його бажанням може бути допущена конкретна особа, що має право на заняття медичною діяльністю».
13. У зв’язку з існуванням великої кількості нормативних актів різної юридичної сили, які визначають підстави і процедуру застосування адміністративного затримання, виникла необхідність у розробці єдиної нормативної основи, наприклад, структурної частини Адміністративно-процедурного кодексу, яка закріпила б порядок і процесуальні особливості застосування зазначеного заходу адміністративного припинення.
З метою вдосконалення процедури застосування адміністративного затримання необхідно розробити та затвердити спільним наказом МВС України, СБУ, органу прикордонної служби та інших суб’єктів застосування адміністративного затримання Інструкцію про порядок адміністративного затримання, проект якої запропонований у додатках до дисертації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Б. Утвердження принципу верховенства права у новій доктрині Українського адміністративного права / В.Б. Авер’янов // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 11 (61). – С. 57-63.
2. Авер’янов В. Б. Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту : [монографія] / В. Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяк, П.В. Діхтієвський, М.І. Козюбра, А.Т. Комзюк ; В.Б. Авер’янов (заг. ред.) ; НАН України ; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького ; Дніпропетровський держ. ун-т внутрішніх справ. – Д. : Ліра, 2008. – 585 c.
3. Агапов А.Б. Административная ответственность: [учебник] / Андрей Борисович Агапов. – М.: Статут, 2000. – 251 с.
4. Административное право зарубежных стран : [учебник] / под ред. А. Н. Козырина, М. А. Штатиной. – М. : СПАРК, 2003. – 464 с.
5. Административное право и процесс : [полный курс. Второе издание, дополненное и переработанное] / Ю. А. Тихомиров. – М. : Изд. Тихомирова М. Ю., 2005. – 697 с.
6. Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): [навч. посібник] / за заг. ред. І.П. Голосниченко. – К.: КІВС, 2003. – 112 с.
7. Адміністративна відповідальність : [навч. посіб.] / за ред. Т.О. Коломоєць. – К.: Істина, 2011. – 184 с.
8. Адміністративна відповідальність в Україні : [навчальний посібник] / за заг. ред. доц. А.Т. Комзюка. – 2-е вид., перероб. і доп. – Харків: Ун-т внутр. справ, 2000. – 99 с.
9. Адміністративне деліктне законодавство: Зарубіжний досвід та пропозиції реформування в Україні / Центр політико-правових реформ ; автор-упорядник О.А. Банчук. – К.: Книги для бізнесу, 2007. – 912 с.
10. Адміністративне право України : [академ. курс] : [підруч. для студ. юрид. спец. ВНЗ] : [у 2-х томах] / [Авер’янов В.Б., Андрійко О.Ф., Битяк Ю.П., Голосніченко І.П., Ківалов С.В.] ; відп. ред. В.Б. Авер’янов / НАН України ; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького – К. : Юридична думка, 2007.
Т. 1 : Загальна частина. – К. : Юридична думка, 2007 – 591 с.
11. Адміністративне право України : [академ. курс] : [підруч. для студ. юрид. спец. ВНЗ] : [у 2-х томах] / [Авер’янов В.Б., Андрійко О.Ф., Битяк Ю.П., Голосніченко І.П., Ківалов С.В.] ; відп. ред. В.Б. Авер’янов / НАН України ; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького – К. : Юридична думка, 2007.
Т. 2 : Особлива частина. — К. : Юридична думка, 2009 — 600с.
12. Адміністративне право України : [навчальний посібник] : [у 2-х томах] / [Галунько В.В., Олефір В.І., Пихтін М.П. та ін..] ; за заг. ред. В.В. Галунька. – Херсон : ПАТ «Херсонська міська друкарня», 2011.
Т.1 : Загальне адміністративне право. – 320 с.
13. Адміністративне право України : [підруч. для студ. ВНЗ] / [Коломоєць Т.О., Пирожкова Ю.В., Армаш Н.О., Сінєльнік Р.В., Лютіков П.С., Кукурудз Р.О.] ; заг. ред. Т.О. Коломоєць / Державний вищий навчальний заклад «Запорізький національний ун-т» МОН України. – К. : Істина, 2009. – 475 с.
14. Адміністративне право України : [підручник] / [Битяк Ю.П., Гаращук В.М., Дьяченко О.В., Зима О.Т., Зуй В.В.] ; за ред. проф. Ю.П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
15. Адміністративне право України : [словник-довідник] / укладачі В.К. Шкарупа, Ю.А. Ведерніков, В.П. Підчибій. – Дніпропетровськ : вид-во Юридичної академії МВС України, 2001. – 196 с.
16. Адміністративне право України [підручник для юрид. вузів і фак.] / [Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – Харків : Право, 2001. – 528 с.
17. Адміністративне право України. Академічний курс: [підручник]: у 2-х т. – Т. 1. Загальна частина / ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Юридична думка, 2004. – 584 с.
18. Адміністративне право України. Загальна частина. Академічний курс: [підручн.] / за заг. ред. О.М. Бандурки. – Х.: Золота миля, 2011. – 584 с.
19. Адміністративне право України: [курс лекцій] / укладачі: В. В. Конопльов, С. О. Кузніченко, А. В. Басов, Д. В. Єремєєв, Ю. Ю. Басова, С. А. Буткевич, О. А. Балдецький. – Х.: Харків юридичний, 2009. – 316 с.
20. Адміністративне право. Альбом схем: [навч. посіб.] / Ю.П. Битяк, В.В. Зуй, В.М. Гаращук та ін. – Х.: Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», 2012. – 160 с.
21. Адміністративне право: [навч. посіб.] / О.І. Остапенко, З.Р. Кисіль, М.В. Ковалів, І.В. Кисіль. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 536 с.
22. Аленкова Г. Т. Меры административного пресечения / Г. Т. Аленкова // Советское государство и право. – 1979. – №3.–С. 130-133.
23. Антологія української юридичної думки. В 6 т. / редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. Том 5: Поліцейське та адміністративне право (упорядники: Ю.І. Римаренко, В.Б. Авер’янов, І.Б. Усенко; відпов. редактори Ю.І. Римаренко, В.Б. Авер’янов. – К.: Видавничий дім «Юридична книга», 2003. – 600 с.
24. Бандурка О. М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.ю.н.: спец. 12.00.07 / О.М. Бандурка. – Харків: Українська державна юридична академія, 1994. – 16 с.
25. Бандурка О. М. Адміністративний процес : [підруч. для вищих навч. закл.] / О. М. Бандурка, М. М. Тищенко. – К. : Літера ЛТД, 2002. – 288 с.
26. Бахрах Д.Н. Административное принуждение в СССР, его виды и основные тенденции развития: автореф. дисс. на соиск. учен. степени д.ю.н. / Д.Н. Бахрах. – М., 1972. – 39 с.
27. Бахрах Д. Н. Административная ответственность : [учебное пособие] / Д. Н. Бахрах. – М.: Наука. – 1999. – 112 с.
28. Бахрах Д. Н. Административное право : [учебник для вузов] / Д. Н. Бахрах. – М. : Издательство БЕК, 1996. – 368 с.
29. Бахрах Д. Н. Административно-процессуальное принуждение / Д. Н. Бахрах // Правоведение. – 1989. – № 4. – С. 59-64.
30. Бахрах Д. Н. Производство по делам об административных правонарушениях / Д. Н. Бахрах, Э. Н. Ренов. – М. : Знание, 1989. – 187 с.
31. Бахрах Д. Н. Субъекты административного права / Д. Н. Бахрах // Административное право и административный процесс : актуальные проблемы : [сб. ст. посвящ. памяти Ю. М. Козлова] / отв. ред.: Л. Л. Попов, М. С. Студеникина. – М. : Юристъ, 2004. – С. 83-89.
32. Беницький О.М. Адміністративне затримання фізичної особи: особливості видової класифікації [Електронний ресурс] / О.М. Беницький, С.С. Роговенко // Форум права. – 2011. – № 2. – С. 53 – 57. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-2/11bomovk.pdf.
33. Битяк Ю.П. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: [конспект лекцій] / Ю.П. Битяк, В.В. Зуй, А.Т. Комзюк. – Харків: Укр. юрид. академія, 1994. – 44 с.
34. Битяк Ю.П. Административное право Украины (Общая часть) : [учебник] / Ю.П. Битяк, В. В. Зуй. – Х: Изд-во Юрид. акад. имени Я. Мудрого. – Х.: ТОВ «Одиссей». 1999. – 224 с.
35. Бірюков В.П. Юридична природа затримання: постановка проблеми [Електронний ресурс] / В.П. Бірюков // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 81–89. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10bvpzpp.pdf
36. Богуцький В.В. Провадження у справах про адміністративні правопорушення: [навч. посібник] / В.В. Богуцький, В.В. Мартиновський. – Харків: Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2009. – 168 с.
37. Бортняк Д.Ф. Заходи забезпечення адміністративно-деліктного провадження: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / Д. Ф. Бортняк; Нац. акад. внутр. справ. – К., 2011. – 16 с.
38. Будинки і споруди. Відомча інструкція з проектування кімнат для затриманих і доставлених чергових частин органів внутрішніх справ. Загальні положення та типові проектні рішення : Наказ МВС від 27.12.2006 № 1261 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua
39. Весельська Т. Адміністративне затримання за порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій: особливості оскарження в адміністративному судочинстві / Т. Весельська // Вибори і демократія. – 2009. – № 2 (20). – С. 34-39.
40. Весельська Т.Ф. Адміністративне затримання особи: українські реалії та міжнародний досвід / Т.Ф. Весельська // Право України. – 2010. – № 2. – С. 243-249.
41. Весельська Т.Ф. Адміністративні процедури затримання, огляду, вилучення та їх оскарження в адміністративному порядку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.ю.н.: спец. 12.00.07 / Т.Ф. Весельська; Національна академія внутрішніх справ. – К., 2010. – 19 с.
42. Галабурда Н.А. Діяльність міліції щодо застосування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.ю.н.: спец. 12.00.07 / Н.А. Галабурда; Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. – Дніпропетровськ, 2011. – 20 с.
43. Галабурда Н.А. Діяльність міліції щодо застосування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення: дис на здобуття наук. ступеня к.ю.н. / Н.А. Галабурда. – Дніпропетровськ; Дніпр. держ. ун-т внутр. справ, 2011. – 218 с.
44. Галабурда Н.А. Підстави та строки адміністративного затримання особи органами внутрішніх справ / Н.А. Галабурда // Право і суспільство: науковий журнал. – 2009. – № 2. – С. 58-62.
45. Гаркуша А.В. Адміністративно-примусова діяльність підрозділів ДАЇ: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.ю.н.: спец. 12.00.07 / А.В. Гаркуша; Національна академія державної податкової служби України. – Ірпінь, 2004. – 18 с.
46. Голобородбко Д.В. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ щодо протидії нелегальній міграції: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.ю.н.: спец. 12.00.07 / Д.В. Голобородбко; Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. – Дніпропетровськ, 2009. – 20 с.
47. Гриценко І.С. Становлення і розвиток наукових поглядів на основні інститути вітчизняного адміністративного права : [монографія] / Іван Сергійович Гриценко. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. – 335 с.
48. Грянка Г.В. Адміністративне затримання як захід адміністративно-процесуального примусу [Електронний ресурс] / Г.В. Грянка // Науковий вісник НАВС. – 2011. – № 5. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nvknuvs/2011_5/grynka.htm.
49. Демський Е.Ф. Заходи забезпечення провадження в адміністртивних справах [Електронний ресурс] / Е.Ф. Демський // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України. Серія: Право та державне управління. – 2011. – № 1. – С. 57-64. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VAPSV_pdu/2011_1/St_9.pdf.
50. Денисюк С.Ф. Громадський контроль за правоохоронною діяльністю в Україні: адміністративно-правові засади: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / С.Ф. Денисюк; Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ. – Д., 2010. – 36 с.
51. Дереза В. Прокурорський нагляд за додержанням законодавства щодо адміністративного затримання громадян / В. Дереза // Вісник прокуратури – 2001. – № 5(11). – С.69-70.
52. Джагупов Г. В. Професіоналізм як умова здійснення міліцією провадження у справах про адміністративні правопорушення / Г. В. Джагупов // Вісник Національного університету внутрішніх справ. Випуск 28. – Х., 2004. – С. 405-410.
53. Дихтиевский П.В. Административно-правовое принуждение в механизме обеспечения личной безопасности: [монография] / П.В. Дихтиевский. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. – 256 с.
54. Дихтиевский П.В. Административно-правовое принуждение в механизме обеспечения личной безопасности : автореферат дис. ... доктора юридических наук : спец. 12.00.14 «Административное право, финансовое право, информационное право» / П.В. Дихтиевский ; Московский университет МВД Российской Федерации. – Москва, 2004. – 62 с.
55. Дихтиевский П.В. Административно-правовое принуждение в механизме обеспечения личной безопасности : дис. ... доктора юридических наук : спец. 12.00.14 «Административное право, финансовое право, информационное право» / П.В. Дихтиевский ; Московский университет МВД Российской Федерации. – Москва, 2004. – 428 с.
56. Додіна Є.Є. Адміністративна відповідальність у судовому порядку: [навчально-методичний посібник] / Є.Є. Додіна. – Одеса: Юридична література, 2007. – 68 с.
57. Доненко В.В. Провадження у справах про порушення Правил дорожнього руху: запитання та відповіді: [навчально-практичний посібник] / В.В. Доненко. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський юридичний інститут МВС України, 1999. – 100 с.
58. Донна Гом’єн. Короткий путівник Європейською Конвенцією з прав людини / Донна Гом’єн. – Львів : Кальварія, 2002. – 178 с.
59. Дорош Л.В. Деякі особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення та організація роботи апеляційного суду щодо недопустимості жорстокого поводження із затриманими особами / Л.В. Дорош, О.М. Курило // Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук. праць / гол. ред. кол. Ю.В. Баулін. – Харків, 2006. – Вип. 12. – С. 161-170.
60. Дьоміна О. Адміністративне затримання й огляд як передумови вилучення речей і документів в адміністративно-деліктному провадженні / О. Дьоміна // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 5 (185). – С. 106 – 109.
61. Дьоміна О.О. Вилучення речей і документів в адміністративно-деліктному провадженні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.ю.н.: спец. 12.00.07 / О.О. Дьоміна; Національний ун-т біоресурсів і природокористування України. – Київ, 2011. – 19 с.
62. Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения / М.И. Еропкин // Вопросы административного права на современном этапе. – М.: Госюриздат, 1963. – С. 60-68.
63. Заросило В.О. Порівняльний аналіз адміністративної діяльності міліції України та поліції зарубіжних кран (Великобританії, США, Канади та Франції): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.ю.н.: спец. 12.00.07 / В.О. Заросило; Національна академія внутрішніх справ. – К., 2002. – 19 с.
64. Заросило В.О. Порівняльний аналіз адміністративної діяльності міліції України та поліції зарубіжних країн (Великобританії, США, Канади та Франції) : дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 «адміністративне право і процес ; фінансове право ; інформаційне право» / Володимир Олексійович Заросило ; Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2002. – 250 с.
65. Іщук О.С. Нагляд прокуратури за законністю притягнення до адміністративної відповідальності [Електронний ресурс] / О.С. Іщук // Європейські перспективи – 2011. – № 1. – ч. 2. – С. 75 – 81. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Evp/2011_1_2/Ishchuk.pdf
66. Калюта А.Б. Адміністративне затримання: співвідношення категорії у митному та адміністративному законодавстві / А.Б. Калюта // Митна справа. – 2011. – №3 (75). – С. 26-31.
67. Кисин В. Р. Меры административно-процессуального принуждения, применяемые милицией : [учеб. пособие] / В.Р. Кисин. – М. : МВШМ МВД СССР, 1987. – 60 с.
68. Ківалов С.В. Адміністративне право України: [навч.-метод. посіб.] / С.В. Ківалов, Л.Р. Біла-Тіунова. – Одеса: Юридична література, 2006. – 488 с.
69. Ківалов С. В. Кодекс адміністративного судочинства України : [наук. – практ. ком.]. – Харків : Одісей, 2007. – 558 с.
70. Клюєв О. Проблеми розвитку громадського контролю за правоохоронною діяльністю органів внутрішніх справ / О. Клюєв // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 2. – С.66-69.
71. Кодекс адміністративного судочинства України: чинне законодавство із змінами та доповненнями на 24 травня 2012 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua
/laws/show/2747-15/print1343198568315219.
72. Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях : от 30.12.2001 г., № 195-ФЗ (по состоянию на июнь 2012 г.) [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://www.legis.ru/misc/doc/3311.
73. Кодекс Украины об административных правонарушениях : [научно-практический комментарий]. Издание шестое, дополненное и переработанное / А. С. Васильев, Е. В. Додин, О. П. Подцерковний и др. Под общ. ред. А. С. Васильева, А.И. Миколенко. – Х: ООО «Одиссей», 2008. – 1024 с.
74. Кодекс України про адміністративні правопорушення : [науково-практичний коментар] / Р. А. Калюжний, А. Т. Комзюк, О. О. Погрібний та ін. ; 2-ге вид. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 655 с.
75. Кодекс України про адміністративні правопорушення: чинне законодавство із змінами та доповненнями на 15 лютого 2012 року: (Відповідає офіц. текстові). – К.: Алерта ; ЦУЛ, 2012. – 216 с.
76. Козырева Т.И. Административное принуждение и его виды: [монография] / Т.И. Козырева. – М.: Юрид. лит., 1975. – 189 с.
77. Коломоєць Т. О. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник / Т. О. Коломоєць. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 576 с.
78. Коломоєць Т.О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д.ю.н.: спец. 12.00.07 «адміністративне право і процес ; фінансове право ; інформаційне право» / Т.О. Коломоєць; Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2005. – 44 с.
79. Коломоєць Т.О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації : [монографія] ; за ред. В.К. Шкарупи. – Запоріжжя: Поліграф, 2004. – 403 с.
80. Коломоєць Т.О. Судовий розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з безпекою дорожнього руху: [монографія] / Т.О. Коломоєць, С.А. Ширіна. – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2012. – 290 с.
81. Коломоєць Т.О. Заходи адміністративного попередження як складова адміністративного примусу: аналіз сучасного стану в Україні та перспективи розвитку // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 18. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С.152–157.
82. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право): [навч. посібник] / В.К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 256 с.
83. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен : [монографія] / Валерій Костянтинович Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
84. Колпаков В.К. Деліктний феномен в адміністративному праві України : автореф. дис.. д-ра. юрид. наук: 12.00.07 / В.К. Колпаков ; Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2005. – 39 с.
85. Колпаков В.К. Процесуальний примус в адміністративній відповідальності: [монографія] / В.К. Колпаков, В.В. Гордєєв, І.М. Сопілко та ін. – Харків: Харків юридичний, 2011. – 416 с.
86. Колпаков В. К. Адміністративне право України : [підручник] / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
87. Комзюк А.Т. Законність застосування міліцією доставлення і адміністративного затримання правопорушників / А. Т. Комзюк // Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод і обов’язків : наук. зб. – Х. : Укр. акад. управління при Президентові України (Харківський філіал), 2000. – С. 151-156.
88. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: [монографія] / А.Т. Комзюк; за заг. ред. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. Справ, 2002. – 336 с.
89. Комзюк А.Т. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д.ю.н.: спец. 12.00.07 «адміністративне право і процес ; фінансове право ; інформаційне право» / А.Т. Комзюк ; Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2002. – 36 с.
90. Комзюк А. Т. Адміністративний процес України : [навч. посіб.] / [А. Т. Комзюк, В. М. Бевзенко, Р. С. Мельник]. – К. : Прецедент, 2007. – 531 с.
91. Комзюк А. Т. Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення: система та компетенція міліції щодо їх застосування / А. Т. Комзюк // Вісн. Ун-ту внутр. справ. – Вип.13. – Х. : Ун-т внутр. справ, 2001. – С. 107-113.
92. Комзюк А.Т. Правові засади застосування міліцією заходів адміністративного примусу / А.Т. Комзюк // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Націон.юрид.акад.України, 2000. – Вип. 45. – С. 127-132.
93. Константа О.В. Адміністративно-правові заходи боротьби з порушеннями митних правил : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.ю.н.: спец. 12.00.07 / О.В. Константа; Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2008. – 20 с.
94. Константий О.В. Джерела адміністративного права України: [монографія] / О.В. Константий. – К.: Українське агентство інформації та друку «Рада», 2005. – 120 с.
95. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.
96. Концепція Кодексу України про адміністративні проступки Центру політико-правових реформ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravo.org.ua/files/administr/Proekt_Concepcii_KUpAP.pdf.
97. Косюта М. Роль прокуратури у забезпеченні законності при провадженні у справах про адміністративні правопорушення / М. Косюта // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2009. – № 2 (14). – С. 100 – 104.
98. Кримінальний кодекс України. Кримінальний процесуальний кодекс України. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 608 с.
99. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – Х.: Одіссей, 2012. – 360 с.
100. Кримінально-процесуальний кодекс: чинне законодавство із змінами та доповненнями на 20 грудня 2011 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1001-05.
101. Крюк С.В. Регламентація діяльності органів внутрішніх справ України в питаннях адміністративного затримання та утримання громадян: проблеми та перспективи / С.В. Крюк // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2010. – № 3. – С. 96-100.
102. Кузьменко О. В. Процесуальні категорії адміністративного права : [монографія] / О. В. Кузьменко. – НАВСУ, Львів : ВАТ «Львівська книжкова фабрика «Атлас», 2004. – 232 с.
103. Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу : [монографія] / О. В. Кузьменко. – К. : Атіка, 2005. – 352 с.
104. Куракін О.М. Контрольний процес в органах внутрішніх справ України (загальнотеоретичний аспект): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 «теорія та історія держави та права, історія політичних і правових вчень» / О.М. Куракін ; Національний ун-т внутрішніх справ. – Х., 2005. – 20 с.
105. Курило О. Деякі особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення та недопустимість жорстокого поводження із затриманими / О. Курило // Український журнал про права людини. – 2005. – № 5 (5). – С. 50-61.
106. Курс адміністративного права України: [підручник] / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко та ін.; за ред. В.В. Коваленка. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 808 с.
107. Кучерявий О.П. Адміністративне затримання [Електронний ресурс] / О.П. Кучерявий. – Режим доступу: http://ukr-advokat.org.ua/адміністративне-затримання/
108. Кушнір С.М. Правові засоби громадського контролю в механізмі правового регулювання : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 «теорія та історія держави та права, історія політичних і правових вчень» / С.М. Кушнір; Запорізький національний університет. – Запоріжжя, 2011. – 18 с.
109. Лагода О.С. Адміністративна проц