АВТОРИЗАЦІЯ НАУКОВОГО ДИСКУРСУ: КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ (на матеріалі англомовних статей сучасних європейських та американських лінгвістів)

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ГНІЗДЕЧКО Оксана Миколаївна

УДК 81’42 + 366.59 = 811.111

АВТОРИЗАЦІЯ НАУКОВОГО ДИСКУРСУ:
КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ
(на матеріалі англомовних статей
сучасних європейських та американських лінгвістів)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Почепцов Георгій Георгійович
доктор філологічних наук, професор

Київ 2005

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.. 3
ВСТУП ... 4
РОЗДІЛ 1. ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ, КОМУНІКАТИВНІ ТА МЕТАКОМУНІКАТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНОГО НАУКОВОГО ЛІНГВІСТИЧНОГО ДИСКУРСУ В АСПЕКТІ АВТОРИЗАЦІЇ ........ 13
1.1. Науковий дискурс як комунікативне явище ..................... 13
1.2. Риторичні норми англомовного наукового дискурсу...... 19
1.3. Жанрово-стильові особливості англомовного наукового
лінгвістичного дискурсу ................................................... 23
1.4. Авторизація як інтеграційна категорія англомовного наукового лінгвістичного дискурсу.................................................... 37
1.4.1. Лінгвофілософське осмислення проблеми
авторизації................................................................ 47
1.4.2. Метакомунікативний аспект англомовного наукового лінгвістичного дискурсу ... 48
1.4.2.1. Невласне авторизація англомовного
наукового лінгвістичного дискурсу .. 55
1.4.2.2. Роль інтерпретативної діяльності автора .. 59
1.4.3. Оцінний аспект англомовного наукового лінгвістичного дискурсу в ракурсі авторизації............................................... 61
Висновки до першого розділу 69
РОЗДІЛ 2. КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНА ТИПОЛОГІЯ АНГЛОМОВНОГО НАУКОВОГО ЛІНГВІСТИЧНОГО ДИСКУРСУ В АСПЕКТІ АВТОРИЗАЦІЇ 72
2.1. Англомовний науковий лінгвістичний дискурс
з категорично-стверджувальною авторизацією............... 72
2.1.1. Немаркована авторизація ....................................... 75
2.1.2. Переконувальна авторизація .................................. 78
2.1.3. Безальтернативна авторизація ............................ 82
2.2. Англомовний науковий лінгвістичний дискурс
з некатегорично-стверджувальною авторизацією .......... 94
2.2.1. Наближена авторизація .......................................... 95
2.2.2. Імовірнісна авторизація........................................... 96
2.2.3. Некатегорично-референтна авторизація ............ .. 110
Висновки до другого розділу .... 113
РОЗДІЛ 3. МОВЛЕННЄВІ СТРАТЕГІЇ Й ТАКТИКИ ПОБУДОВИ АНГЛОМОВНОГО НАУКОВОГО ЛІНГВІСТИЧНОГО ДИСКУРСУ .. 119
3.1. Авторська стратегія як модель мовленнєвої поведінки . 119
3.2. Мовленнєві стратегії й тактики авторитарної мовної особистості автора .......................................................................................... 126
3.3. Мовленнєві стратегії й тактики неавторитарної мовної особистості автора .............................................................................. 144
Висновки до третього розділу .. 155
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 158
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ . 166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ СЛОВНИКІВ . 197
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ . 198

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

НД науковий дискурс
НТ науковий текст
АНЛД англомовний науковий лінгвістичний дискурс
АНСЛ англомовна наукова стаття з лінгвістики

ВСТУП
Проблема авторизації наукового дискурсу входить у широку галузь лінгвістичних досліджень. Причиною того є не лише суто евристична зацікавленість філологів, але й загальний інтерес людства до науки як важливої форми пізнання, її теоретичне значення та провідна роль у сучасному інформаційному суспільстві.
У зв’язку зі зміщенням акцентів у методології сучасних лінгвістичних розвідок на всебічне дослідження мовленнєвої діяльності суб’єктів наукового пізнання виникли передумови поглибленого вивчення прагматично детермінованих мовних категорій. У даній дисертаційній роботі статусу центральності набуває категорія авторизації, яка вже була предметом вивчення літературознавчих [50; 51] та мовознавчих студій.
Протягом останніх десятиріч категорія авторизації перебуває у фокусі уваги функціонально зорієнтованих студій, зокрема, в галузях функціональної стилістики [106; 109; 119, 127], прагмалінгвістики [92; 131; 182], етнолінгвістики [20]. Всебічне вивчення мовленнєвої діяльності суб’єктів наукового пізнання передбачає інтегрування функціонально-семантичного [226; 227], системно-діяльнісного [45; 46; 141; 197; 198], комунікативного [21; 44] та зіставного [145; 340] підходів з урахуванням інтерперсональної й етнокультурної специфіки наукової комунікації [98; 99]. Утім лінгвістичні дослідження з даної проблематики не створюють цілісного уявлення про онтологічну та гносеологічну сутність категорії авторизації. У мовознавчому обігу й досі відсутнє її однозначне тлумачення. Недостатньо вивченим лишається також питання метакомунікативної природи наукового дискурсу [271; 324] в аспекті авторизації, що поряд зі специфікою складної семантичної структури відповідної категорії обумовило вибір теми нашого дослідження.
Фокус даної роботи становить мовленнєва діяльність автора англомовного наукового лінгвістичного дискурсу (АНЛД), що зумовлює його розгляд крізь призму комунікативно-прагматичного підходу з урахуванням напрацювань у галузях лінгвостилістики, психолінгвістики, соціолінгвістики, комунікативно-функціональної лінгвістики, а також антропології й філософії.
Лінгвофілософська значущість проблеми авторизації в онтологічному й гносеологічному аспектах її вивчення зумовлена інтерактивним характером писемного наукового дискурсу [270, c. 39-40], віддаленого в часі й просторі. Лінгвофілософське осмислення міжсуб’єктної мовленнєвої взаємодії автора, опонента / пропонента й читача на рівні смисло- й формотворення АНЛД відбувається шляхом розкриття семантичної структури категорії авторизації на основі аналізу метадискурсивних засобів її реалізації. Як категорія прагматики, що забезпечує встановлення й підтримування мовленнєвого контакту автора з прогнозованим читачем, метакомунікація / метадискурс визначається провідним для сучасного мовознавства принципом антропоцентризму та важливим завданням гармонізації міжсуб’єктної мовленнєвої взаємодії [див. 207, c. 133; 282, c. 127-146; 324, с. 71-86; 326, 34-35].
Актуальність дисертаційної теми визначається загальною спрямованістю сучасного функціонального мовознавства на виявлення взаємозв’язку між мовою і мисленням, що дозволяє з’ясувати, як ґрунтовні властивості сучасного гуманітарного мислення поліфонія, діалогізм та інтерсуб’єктивність об’єктивуються в англомовному науковому лінгвістичному дискурсі. Актуальність поставленої проблеми також зумовлена необхідністю подальшої розбудови теорії дискурсу в аспекті визначення характеру здійснення міжсуб’єктної мовленнєвої взаємодії з урахуванням соціо- й етнокультурних параметрів наукової комунікації.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри граматики та історії англійської мови Київського національного лінгвістичного університету. Проблематика дисертації входить до кола питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою Мовні системи. Динаміка функціонування фонетичних, граматичних та лексичних одиниць: когнітивний та комунікативно-прагматичний аспекти (германські, романські та українська мови)” (тему затверджено вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 24 січня 2000 року).
Метою дисертації є виявлення комунікативно-прагматичних особливостей АНЛД шляхом розкриття семантичної структури категорії авторизації й встановлення закономірностей здійснення міжсуб’єктної мовленнєвої взаємодії.
Досягнення поставленої мети вимагає вирішення конкретних завдань:
окреслити жанрово-стильові параметри англомовного наукового лінгвістичного дискурсу в плані забезпечення його композиційно-структурної та семантичної організації;
уточнити зміст втіленої в АНЛД категорії авторизації шляхом виявлення й опису її семантичної структури;
розкрити метакомунікативну природу АНЛД в аспекті авторизації;
виділити комунікативно-прагматичні типи АНЛД на основі аналізу мовних засобів авторизації;
створити шкалу градуального характеру вияву іллокутивно-стверджувального потенціалу АНЛД на основі мовних засобів вираження авторської впевненості в істинності або вірогідності повідомлюваного;
виявити психолінгвістичні риси мовної особистості автора з огляду на ступінь дотримання / недотримання риторичних норм англомовної наукової комунікації;
установити мовленнєві стратегії й тактики автора з метою з’ясувати закономірності побудови та функціонування авторитарного / неавторитарного типів англомовного наукового лінгвістичного дискурсу.
Об’єктом нашого аналізу є англомовний лінгвістичний дискурс, представлений жанром наукової статті.
Предметом дослідження є комунікативно-прагматичні особливості АНЛД в аспекті авторизації.
Дане дослідження ґрунтується на засадах сучасних теорій дискурсу та комунікативно-функціональної лінгвістики. Зокрема, для опису АНЛД в аспекті авторизації нами була сформульована робоча гіпотеза, згідно з якою авторизація трактується в роботі як інтеграційна прагмасемантична категорія, що відображає опредметнені в семантиці й структурі АНЛД комунікативно-прагматичний, метакомунікативний та оцінний компоненти смислу й ідентифікує автора як мовну особистість та суб’єкта пізнання. Як жанрова константа наукового стилю категорія авторизації зумовлена прагматичною спрямованістю АНЛД в плані забезпечення мовленнєвого впливу на адресата шляхом переконання останнього в істинності авторської концепції.
Матеріалом дослідження слугували англомовні наукові статті сучасних європейських та американських лінгвістів. Кількість проаналізованих джерел 240 статей (загальним обсягом ~ 3696 с.), в яких шляхом суцільної вибірки було виділено 430 дискурсивних сегментів.
Методи дослідження. Мета й завдання дисертаційної роботи зумовили використання комплексної методики прагмасемантичного аналізу із залученням таких методів: аналізу мовленнєвих актів для з’ясування прагматичної спрямованості АНЛД, дистрибутивного аналізу для виявлення оточення, в якому використовуються предикати епістемічної модальності, компонентного для розкриття семантичної структури категорії авторизації, функціонального для визначення функцій категорично- / некатегорично-стверджувальної авторизації, контекстно-ситуативного й інтерпретаційного для встановлення мовленнєвих стратегій і тактик побудови авторитарного / неавторитарного типів АНЛД.
Наукова новизна роботи визначається тим, що в ній уперше здійснено аналіз семантичної структури категорії авторизації в єдності комунікативно-прагматичного, метакомунікативного й оцінного компонентів. Окреслено специфіку структурно-композиційної та смислової побудови АНЛД з урахуванням його риторичних норм і жанрово-стильових параметрів. Виявлено й описано специфіку реалізації іллокутивно-стверджувального потенціалу АНЛД з огляду на дотримання / недотримання автором риторичних норм англомовної наукової комунікації. Новим є виділення мовленнєвих стратегій і тактик побудови авторитарного / неавторитарного типів АНЛД, а також висновки щодо тенденцій їхнього використання в плані поліпшення ефективності наукового спілкування.
На захист виносяться такі положення:
1. Авторизація являє собою інтеграційну прагмасемантичну категорію англомовного наукового лінгвістичного дискурсу, що відображає опредметнені в його семантиці й структурі комунікативно-прагматичний, метакомунікативний та оцінний компоненти смислу й ідентифікує автора як мовну особистість та суб’єкта пізнання.
2. Специфіка авторизації АНЛД поряд з його епістемічною функцією зумовлена риторичними нормами наукової комунікації, а саме: а) універсальними принципами кооперації та мовленнєвої ввічливості, б) функціональними нормами принципами відносного характеру істинності наукового знання й етикету наукового спілкування, в) національно-культурними нормами втілення останнього в АНЛД.
3. Семантична структура категорії авторизації базується на протиставленні своє” (авторське) / чуже” мовлення і реалізується в АНЛД в єдності комунікативно-прагматичного, метакомунікативного й оцінного компонентів.
4. Комунікативно-прагматичний компонент семантичної структури категорії авторизації представлений в АНЛД двома її типами: категорично-стверджувальною та некатегорично-стверджувальною авторизацією. Перша відображає впевненість мовця у вірогідності повідомлюваного і подається як немаркована, переконувальна та безальтернативна, остання реалізує авторське припущення чи сумнів у вірогідності повідомлюваного й представлена наближеною, ймовірнісною та некатегорично-референтною авторизацією.
5. Метакомунікативний компонент семантичної структури категорії авторизації представлений в АНЛД віддаленою в часі й просторі мовленнєвою взаємодією автора, його опонента / пропонента (метаавтора) й читача, яка реалізується за допомогою метадискурсивних виразів.
6. Оцінний компонент категорії авторизації являє собою сукупність модально-оцінних значень смислу АНЛД, які реалізують: 1) аксіологічну оцінку досліджуваного об’єкта за критеріями актуальності, доцільності, вірогідності тощо й 2) модальну оцінку вірогідності співвіднесення приписуваних референту якісно-ціннісних характеристик з дійсністю за ступенем його пізнання.
7. В аспекті смислової побудови АНЛД з огляду на дотримання / недотримання автором риторичних норм наукової комунікації визначаються два типи мовної особистості: авторитарна і неавторитарна. Авторитарна мовна особистість дотримується жорсткої лінії мовленнєвої поведінки, представленої в АНЛД стратегією категоричної незгоди автора з метаавтором і стратегією оцінної інтерпретації. Для неавторитарної мовної особистості типовими є м’яка та / або гнучка лінії мовленнєвої поведінки, представлені в АНЛД стратегією пошуку загального порозуміння й стратегією неупередженого переказу (цитування).
8. Стратегія категоричної незгоди автора з метаавтором реалізується через використання тактик відвертого вияву намірів мовця, формалізованих риторичних настанов, наполегливого твердження, чіткого визначення авторської позиції. Стратегія оцінної інтерпретації досягається тактиками віддалення від чужої” точки зору, неприйняття чужої” концепції / термінології, негативної оцінки змісту повідомлюваного, протиставлення, іронізації.
9. М’яка та гнучка мовленнєві стратегії реалізуються в АНЛД шляхом використання тактик риторичної об’єктивізації викладеного, прямого звернення до читача, його непрямого включення у процес міркування, удаваної згоди / поступки з постульованою думкою. Стратегія пошуку загального порозуміння досягається неавторитарною мовною особистістю за допомогою тактик уникнення відповідальності за викладене, ототожнення себе (автора) з метаавтором. Стратегія неупередженого переказу реалізується через використання тактик збереження автентичності чужих” висловлень, звернення до авторитету метаавтора(ів), виявлення солідарності з метаавтором(ами).
Теоретичне значення дисертації полягає у подальшій розбудові теорії дискурсу шляхом виявлення специфіки авторизації АНЛД в аспекті її статики й динаміки через розкриття семантичної структури даної категорії на основі аналізу мовних засобів її реалізації. Певним внеском у галузь прагмалінгвістики є встановлення мовленнєвих стратегій і тактик автора АНЛД, що сприяє утвердженню в комунікативній лінгвістиці егоцентричної парадигми, націленої на встановлення закономірностей побудови та функціонування авторитарного / неавторитарного типів наукового дискурсу. Визначення мовних та позамовних чинників авторизації АНЛД крізь призму сучасних теорій дискурсу, прагмалінгвістики й психолінгвістики є подальшим розвитком комунікативно-прагматичного підходу до вивчення мовних явищ.
Практичне значення роботи вбачається у використанні висновків і результатів дисертації в курсах теоретичної граматики (розділи Прагматичний аспект речення”, Прагматика тексту”) й стилістики сучасної англійської мови (розділи Стилістика наукового тексту”, Інтерпретація тексту”, Мовленнєві жанри”); у створенні спецкурсів з інтерпретації наукового тексту, культури усного та писемного наукового мовлення; при написанні курсових, дипломних і магістерських робіт. Результати дослідження також можна застосувати в перекладацькій практиці та в лексикографічній роботі при укладанні тлумачних і синонімічних словників.
Апробація результатів дослідження здійснювалася на 12 конференціях, у тому числі трьох міжнародних: Текст в лингвистической теории и в методике преподавания филологических дисциплин” (Мозырь, 2001), Форма, значение и функции единиц языка и речи” (Минск, 2002), Соціокультурні аспекти навчання іноземних мов” (Тернопіль, 2004); трьох національних: The 6th National TESOL Ukraine Conference The Way Forward to English Language and ESP Teaching in the Third Millennium” (Київ, 2001), The 7th National TESOL Ukraine Conference Exploring EFL Challenges with TESOL Community” (Чернігів, 2002), The 8th National TESOL Ukraine Conference TEFL Innovations and Challenges” (Вінниця, 2003); II Всеукраїнській науковій конференції Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2001); ІV регіональній науково-практичній конференції Мови у відкритому суспільстві” (Чернігів, 2003); чотирьох міжвузівських: науково-практичній конференції Мова освіта культура: наукові парадигми і сучасний світ” (Київ, 2001); науково-практичній конференції молодих учених та студентів, присвяченій 85-річчю ЧДПУ імені Т.Г.Шевченка (Чернігів, 2001), VII науково-практичній конференції молодих учених та студентів (Чернігів, 2004), VIII науково-практичній конференції молодих учених та студентів (Чернігів, 2005).
Публікації. Основні теоретичні положення й результати дослідження висвітлено в шести наукових статтях автора, опублікованих у фахових виданнях ВАК України (3,3 др. арк.), та тезах шести доповідей на наукових конференціях (1,1 др. арк.).
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної літератури, словників та джерел ілюстративного матеріалу. Загальний обсяг дисертації 203 сторінки, з них 165 сторінок основного тексту. У тексті дисертації розміщено 5 рисунків і 2 таблиці.
У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблематики, визначено мету й завдання, об’єкт і предмет дослідження, уточнено робочу гіпотезу, описано методи дослідження, висвітлено новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, сформульовано положення, що виносяться на захист.
У першому розділі Жанрово-стильові, комунікативні та метакомунікативні особливості англомовного наукового лінгвістичного дискурсу в аспекті авторизації” здійснено критико-аналітичний огляд літератури з обраної теми, викладено вихідні теоретичні положення дослідження; уточнено поняття англомовного наукового лінгвістичного дискурсу та зміст категорії авторизації через виявлення її семантичної структури; визначено риторичні норми та жанрово-стильові параметри АНЛД; розкрито взаємопроникний характер прояву категорій оцінності й модальності як складників авторизації; описано використану в дисертації методику аналізу АНЛД.
Другий розділ Комунікативно-прагматична типологія англомовного наукового лінгвістичного дискурсу в аспекті авторизації” присвячено виділенню й аналізу комунікативно-прагматичних типів АНЛД в аспекті авторизації; визначено її прагмасемантичні різновиди; побудовано шкалу іллокутивно-стверджувального потенціалу АНЛД на основі градуальної варіативності мовних засобів реалізації авторської впевненості в істинності повідомлюваного.
У третьому розділі Мовленнєві стратегії й тактики побудови англомовного наукового лінгвістичного дискурсу” розкрито закономірності побудови та функціонування авторитарного / неавторитарного типів АНЛД шляхом установлення мовленнєвих стратегій і тактик, спрямованих на повне / часткове дотримання правил наукового етикету в плані забезпечення ефективності міжсуб’єктної взаємодії комунікантів.
У загальних висновках підведено підсумки роботи, окреслено перспективи подальших наукових розвідок, пов’язаних із даною проблематикою.
Роботу завершує список використаної наукової, довідкової літератури та джерел ілюстративного матеріалу.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Категорія авторизації неодноразово ставала предметом розгляду в галузі мовознавства. Відтак, її дослідження вирізняється широким спектром підходів. Попри загальне визнання облігаторності й універсальності категорії авторизації, вона неминуче висвітлює певні розбіжності в теоретичних настановах дослідників. Інтегральний опис даної категорії можливий лише на підставі врахування її реалізації в мовленні, втім її дискурсивний статус ще й дотепер не визначений остаточно.
Дане дисертаційне дослідження є теоретичним узагальненням поглядів на природу категорії авторизації, яке пропонує нове вирішення даної проблематики в руслі комунікативно-прагматичного підходу шляхом системного аналізу її семантичної структури та функціональних особливостей. Необхідність звернення до комунікативно-прагматичного аспекту авторизації зумовлена спрямуванням еврістичного інтересу науковців на вичерпне дослідження мовленнєвої діяльності автора з урахуванням соціо- й етнокультурної специфіки англомовної дискурсивної спільноти.
Авторизація трактується як інтеграційна прагмасемантична категорія АНЛД, що відображає опредметнені в його семантиці й структурі комунікативно-прагматичний, метакомунікативний та оцінний компоненти смислу й ідентифікує автора як мовну особистість та суб’єкта пізнання.
У роботі здійснюється поглиблений системний аналіз семантичної структури авторизації, уточнюються й узагальнюються її екстралінгвальні, функціонально-стильові та прагматичні властивості, що зумовлює інтегральний опис аналізованої категорії як в плані змісту, так і в плані вираження.
Використана в роботі методика прагмасемантичного аналізу дозволяє розкрити метакомунікативну природу англомовного наукового дискурсу в аспекті авторизації, а також установити мовленнєві стратегії смислової побудови АНЛД. Саме в цьому полягає прикладне значення аналізованої проблематики, оскільки сучасна англомовна лінгвокультурна спільнота вимагає від авторів (як носіїв, так і не-носіїв англійської мови) наукових статей володіння не лише мовною, а й метакомунікативною компетенцією їхнього створення з урахуванням соціокультурних параметрів наукової комунікації. Так, метакомунікативна (дискурсивна) компетенція автора / авторів передбачає знання про те, як вербально оформлюються наукові статті з лінгвістики в англомовних фахових виданнях, які стратегії репрезентації змісту та ефективні засоби переконання читача слід обирати, а також які екстралінгвальні чинники зумовлюють цей вибір.
Специфіка АНЛД в аспекті авторизації поряд з епістемічною функцією наукового спілкування зумовлена його риторичними нормами, включаючи: а) універсальні принципи кооперації й мовленнєвої ввічливості, б) принципи наукового етикету й відносного характеру істинності наукового знання, в) соціо- й етнокультурні параметри наукової комунікації. Етико-епістемічний характер АНЛД відображає ціннісний універсум мовця перетинання його інтелектуального та морально-етичного досвіду на основі етнокультурних домовленостей англомовної дискурсивної спільноти. Підпорядковані риторичним нормам, її національно-мовні традиції поряд з іншими компетенціями мовної особистості перцептивною, когнітивною, комунікативною й соціокультурною здійснюють істотний вплив на формування мовної картини світу та мовленнєвої поведінки автора АНЛД.
Прагмасемантичний аналіз категорії авторизації виявив особливості її семантичної структури в єдності комунікативно-прагматичного, оцінного та метакомунікативного компонентів. Семантичну основу даної категорії складає протиставлення своє” (авторське) / чуже” мовлення, що уможливлює розгляд міжсуб’єктної мовленнєвої взаємодії автора й метаавтора як представників різних епістемічних світів у ракурсі їхнього порозуміння / непорозуміння.
Спрямування мовленнєвої діяльності автора англомовного наукового дискурсу на успішну кооперативну взаємодію з іншими комунікантами зумовлює звернення до метакомунікативного аспекту смислу авторизації. Як окремий рівень смислової побудови АНЛД метакомунікація втілюється у фатичному метадискурсі, що включає: конструкції з інклюзивним займенником we”, перифрастичні структури типу let us consider / compare тощо, спонукальні дієслова, оцінні предикати, риторичні питання, засоби прямо- та зворотноспрямованої зв’язності. Максимально скорочуючи інтерактивну дистанцію між автором і читачем, метакомунікативні висловлення забезпечують встановлення й підтримування мовленнєвого контакту з адресатом і здійснюють фатичну та регулятивну функції.
Діалогічна взаємодія автора й читача є функціонально домінуючим планом, на тлі якого відбувається непряма дискусія автора й метаавтора. Наявність в АНЛД діалогічної тріади автора, метаавтора й читача свідчить про те, що його істинний смисл народжується на стику декількох епістемічих світоглядів і характеризується співвіднесеністю з усіма учасниками наукового спілкування. Кожен з комунікантів представлений в АНЛД окремою оцінною програмою, динамічна взаємодія яких створює єдиний оцінний комплекс.
Дослідження оцінного компонента смислу авторизації АНЛД в тісному поєднанні з предметним аспектом епістемічної модальності дозволило встановити два різних виміри оцінки: а) аксіологічну оцінку приписування певному об’єкту дослідження якісно-ціннісних характеристик та б) модальну оцінку вірогідності співвіднесення автором цих характеристик з дійсністю. Отже, категорії авторизації, оцінності й модальності мають взаємопроникний характер прояву на різних рівнях мовної системи слова, словосполучення, речення й тексту. Спільним компонентом їхньої семантичної структури виступає оцінка наукового знання за ступенем його вірогідності.
Як одна з провідних комунікативно-функціональних категорій авторизація реалізує в англомовному науковому дискурсі максими релевантності, тактовності, раціональності й ясності наукового викладу, які задають його тональність. Спрямована на переконання адресата в істинності повідомлюваного, тональність АНЛД має різний іллокутивний потенціал, що реалізується за допомогою комунікативно-прагматичних типів авторизації категорично- та некатегорично-стверджувальної.
Найуживанішими засобами вираження категорично-/ некатегорично-стверджувальної авторизації в АНЛД є одиниці лексичного рівня. Додатковими засобами її реалізації слугують граматичні структури та стилістичні прийоми, включаючи: емфатичні конструкції з дієсловом do / does, риторичні питання, зворотний порядок слів, некатегоричне подвійне заперечення (літоту). Аналіз мовних засобів вираження категорично- та некатегорично-стверджувальної авторизації виявив її прагмасемантичні різновиди за ступенем градуального характеру прояву авторської впевненості в істинності повідомлення.
Так, категорично-стверджувальна авторизація подається в АНЛД як немаркована, переконувальна та безальтернативна. Немаркована авторизація реалізується за допомогою дієслівних форм дійсного способу. Переконувальна шляхом використання: а) лексичних одиниць, компонентом значення яких виступає сема ‘переконання’; б) предикатів модусу й модальних слів зі значенням фактичного знання та / або знання, що має характер умовиводу. Попри високий іллокутивний потенціал ствердження, переконувальна авторизація лишає читачеві вибір щодо визнання пропозиції як вірогідної / невірогідної, а отже, містить певний ступінь ознаки сумніву і тому є альтернативною. Безальтернативна авторизація, навпаки, виключає будь-яку можливість сприйняття викладеного як невірогідного.
Найбільший іллокутивний потенціал переконання реалізується за допомогою: а) констативів із запереченням у початковій позиції; б) лексичних одиниць зі значенням обмежувальної одиничності; в) прикметників і прислівників у формі вищого / найвищого ступенів порівняння, г) ментальних перформативів. Останні слугують найбільш дійовим засобом самоідентифікації та самоствердження мовця. Вони експлікують його інтелектуальні дії, надають висловленню об’єктивної невизначеності та прямолінійного характеру.
Оскільки провідним комунікативним принципом англомовного наукового дискурсу виступає мовленнєва ввічливість, домінантною для АНЛД є некатегорично-стверджувальна авторизація. За ступенем зменшення інтенсивності вияву авторської впевненості в істинності викладеного авторизація подається як наближена, ймовірнісна та некатегорично-референтна. Наближена авторизація реалізується в англомовному науковому дискурсі за допомогою: а) лексичних одиниць, компонентом значення яких є сема приблизності та б) стилістичного прийому літоти.
Ймовірнісна авторизація реалізується за допомогою: а) предикатів модусу та модальних слів з епістемічним значенням сумніву, допущення, можливості, припущення, прогнозування та б) категоріальних форм непрямих способів дії, які мають різну частотність використання. Найбільша характерна для форм умовного способу (Conditional Mood), найменша для форм умовного способу першого типу (Subjunctive I), що зумовлено архаїчністю останнього та загальною тенденцією до його обмеженого використання в сучасній англійській мові. Некатегорично-референтна авторизація реалізується в АНЛД за допомогою цитування та / або інтерпретації, формальними показниками яких є вставні модальні слова та непряма мова.
Як основний суб’єкт мовлення автор англомовного наукового дискурсу постає в двох взаємопов’язаних іпостасях вчений” і мовна особистість”. Специфіка мовленнєвої поведінки автора зумовлена типом його особистості авторитарної / неавторитарної та морально-етичним потенціалом за ступенем дотримання / недотримання риторичних норм англомовного наукового дискурсу. Для авторитарної мовної особистості характерним є принцип недвозначного висловлення своєї позиції. Аналізуючи свій пізнавальний досвід, автор бере на себе відповідальність за викладене і виступає авторитетною та компетентною особою. Для неавторитарної мовної особистості типовим є дотримання риторичних норм англомовного наукового спілкування універсальних, функціонально-стильових та національно-культурних. Не афішуючи своєї присутності в АНЛД, неавторитарний тип мовця виявляє стримане ставлення до власних досягнень у галузі науки.
Мовленнєвою реалізацією авторитарної особистості є жорстка дискурсивна стратегія, представлена в АНЛД стратегіями категоричної незгоди автора з метаавтором та / або оцінної інтерпретації пізнавальної діяльності останнього. Жорсткий стиль мовленнєвої поведінки автора реалізується за допомогою тактик відвертого вияву намірів мовця, чіткого визначення авторської позиції, формалізованих риторичних настанов, категоричного заперечення, наполегливого твердження, неприхованого оцінного ставлення до повідомлюваного, протиставлення, іронізації, відсторонення від чужого мовлення, неприйняття чужої концепції або термінології.
Зазначені тактики мають риторичне навантаження, що реалізується в АНЛД за допомогою предикатів модусу епістемічної, деонтичної й умовної модальності, непрямих ментальних перформативів, перифрастичних структур, спонукальних дієслів, риторичних питань, прислівників-генералізаторів, обмежувачів оцінки (хеджування) та засобів інтелектуальної експресивності, включаючи: засоби логічного виділення, рематичні конструкції, стилістичні прийоми антитези та зворотного порядку слів.
Для неавторитарної мовної особистості характерними є м’який та гнучкий стилі мовленнєвої поведінки, представлені в АНЛД стратегіями неупередженого переказу або пошуку загального порозуміння комунікантів. Спрямовані на дотримання мовленнєвої ввічливості й правил етикету в сфері наукового спілкування, згадані стратегії відображають авторське ставлення до інших комунікантів за допомогою тактик риторичної об’єктивізації викладеного, прямого звернення до адресата, його непрямого включення в процес міркування, риторичної об’єктивізації, поступки, формалізованих риторичних настанов, уникнення відповідальності за викладене шляхом збереження автентичності чужих висловлень та виявлення солідарності з метаавтором через ототожнення себе (автора) з ним.
Мовними реалізаціями зазначених тактик слугують: а) безособові та предикативні конструкції типу Complex Subject, б) оцінні предикати зі значенням важливості / неважливості повідомлюваного; в) особовий займенник другої особи you”, інклюзивне we”, неозначено-особовий займенник one” зі значенням узагальнення й відсторонення; г) засоби некатегорично-стверджувальної авторизації предикати модусу допущення, можливості тощо, логічні акцентуатори, метадискурсивні висловлення зі значенням психологічної настанови; рематичні конструкції; д) анхістоніми як формальні показники посилання на авторитетного метаавтора.
Як показали результати дослідження, авторизація становить інтеграційну прагмасемантичну категорію зі складною структурою змісту, що представлена в АНЛД комплексною системою мовних засобів її реалізації. Авторизація англомовного наукового дискурсу є модально й етнокультурно зумовленим явищем, що виявляється в АНЛД на різних рівнях системи мови слова, словосполучення, речення й тексту. Саме цим зумовлене застосування системно-діяльнісного (динамічного) підходу до вивчення АНЛД в аспекті авторизації, що уможливило комплексну репрезентацію широкої градуальної варіативності її значень та засобів вираження у вигляді шкали іллокутивно-стверджувального потенціалу англомовного наукового дискурсу.
Узагальнюючи, слід підкреслити, що авторизація є базовим, інтегруючим чинником творення АНЛД і постає як текстовий інваріант, модель якого реалізується в єдності комунікативно-прагматичного, метакомунікативного й оцінного компонентів її семантичної структури. Кожен з них становить окрему підсистему, між складниками якої встановлюються як опозитивні, так і неопозитивні відношення. Застосування системно-діяльнісного підходу до вивчення АНЛД в аспекті авторизації уможливило виявлення широкого розмаїття її модально-оцінних значень та комплексної системи мовних засобів їхньої реалізації.
Важливою етнокультурною ознакою авторизації АНЛД є створення однорідних та неоднорідних синтагматичних послідовностей мовних засобів її реалізації. Представлені одиницями різних семантичних рядів, вони можуть спричинювати певні труднощі когнітивного характеру, пов’язані з вивченням англійської мови як іноземної та формуванням мовної, комунікативної й метакомунікативної компетенції в авторів, які не є носіями англійської мови.
Подальші дослідження й лінгвістичні розвідки з даної проблематики можуть бути спрямовані на аналіз ідіостилів авторитарних / неавторитарних особистостей у лінгвокогнітивному аспекті їхнього вивчення. Можливість лінгвістичних розшуків у даному напрямі окреслює нові ракурси аналізу такого мовного явища, як анхістонім (авторське ім’я), з огляду на асоціативні зв’язки, що виникають в свідомості адресата. Перспективним також є дослідження еволюції англо-американського інтелектуального стилю в аспекті авторизації, а також вивчення її структурних та композиційно-смислових аспектів в інших типах дискурсу, зокрема: науково-публіцистичному, юридичному, політичному, журнальному, міфологічному тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Адорно Т. Исследование авторитарной личности. М.: Серебряные нити, 2001. 285 с.
2. Акофф Р., Эмери Ф. О целеустремленных системах. М.: Советское радио, 1974. 272 с.
3. Александрова Н.И. Об оценке в научном дискурсе // Общие и частные проблемы функциональных стилей. М.: Наука, 1986. С. 153-158.
4. Александрова Н.А. Разновидности научных лекций и их лингвостилистические особенности // Разновидности и жанры научной прозы: Лингвостилистические особенности. М.: Наука, 1989. С. 49-58.
5. Аликаев Р.С. Стилистическая парадигма языка науки: Автореф. дис.
д-ра филол. наук: 10.02.19 / Кубанск. гос. ун-т. Краснодар, 1999. 35 с.
6. Андросенко В.П. Цитата как элемент сообщения и фактор эстетического
воздействия: Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1988. 206 с.
7. Апресян Ю.Д. Перформативы в грамматике и словаре // Известия АН СССР Сер. лит. и яз. 1986. №3. С. 208-223.
8. Апресян Ю.Д. Глаголы моментального действия и перформативы в русском языке // Интегральное описание языка и системная лексикография. М.: Школа Языки русской культуры”, 1995. С. 219-241.
9. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Известия АН СССР: Сер. лит. и яз. 1981. Т. 40, №4. С. 356-367.
10. Арутюнова Н.Д. Диалогическая цитация (к проблеме чужой речи) // Вопросы языкознания. 1986. №1. С. 50-63.
11. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 341 с.
12. Арутюнова Н.Д. Полагать” и видеть” (к проблеме смешанных пропозициональных установок) // Логический анализ языка. Проблемы интенсиональных и прагматических контекстов. М.: Наука, 1989. С. 7-31.
13. Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь. 1990. С. 136.
14. Арутюнова Н.Д. Речеповеденческие акты в зеркале чужой речи. Диалогическая модальность и явление цитации // Человеческий фактор в языке: Коммуникация. Модальность. Дейксис. М.: Наука, 1992.С. 40-79.
15. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с.
16. Байков В.Г. Антропоцентризм языка и поэтики точки зрения // Общая стилистика: Теоретические и прикладные аспекты. Калинин: КГУ, 1990. С. 4-24.
17. Байкова З.М. Лексико-грамматическое поле, объединённое модальным значением уверенности (подтверждения) в современном английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Ленинградск. гос. ун-т. Л., 1985. 19 с.
18. Баранов А.Н. Аргументация в процессе принятия решений // Когнитивные исследования за рубежом. М.: АН СССР, 1990. С. 19-33.
19. Баранов А.Н. Заметки о мол” и дескать” // Вопросы языкознания. 1994. №4. С. 114-124.
20. Бариш І.Л. Етнолінгвістичні аспекти наукової комунікації // Мовознавство. 2000. №1. С. 21-30.
21. Барляева Е.А. Средства актуализации автора научного текста: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. СПб., 1993. 225 с.
22. Бахтин М.М. Литературно-критические статьи. М.: Наука, 1986. 541 с.
23. Бахтин М.М. Собрание сочинений: В 7-и т. / Русские словари. М., 1996. Т. 5: Работы 1940-1960 гг. 732 с.
24. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. К.: ИИА Астрея”, 1997. 309 с.
25. Беляева Е.И. Достоверность // Типология функциональной грамматики. Темпоральность. Модальность. Л.: Наука, 1990. С. 157-170.
26. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
27. Бергельсон М.Б., Кибрик А.Е. Прагматический принцип приоритета” и его отражение в грамматике языка // Известия РАН. Сер. Литература и язык. 1981. Т. 40, №4. С. 343-355.
28. Березенко В.М. Вірогідність як параметр констативного висловлювання та засоби її вираження в сучасній англійській мові: Дис. канд. філол. наук: 10.02.04. К., 2003. 212 с.
29. Богданов В.В. Речевое общение: Прагматические и семантические аспекты. Л.: Издательство Ленинградск. гос. ун-та, 1990. 88 с.
30. Богин Г.И. Модель языковой личности в её отношении к разновидностям текстов: Автореф. дис. ... д-ра филол. наук: 10.02.19 / Ленинградск. гос. ун-т. Л., 1984. 32 с.
31. Болдырева С.И., Болдырева М.В. Политически корректный язык // Когнитивно-прагматические аспекты лингвистических исследований: Сб. науч. тр. Калининград: Калининградск. гос. ун-т, 1999. С. 35-40.
32. Бондаренко Я.О. Реалізація девіантної вербальної поведінки в дискурсі акцентуйованих мовних особистостей (на матеріалі сучасної американської художньої прози) // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ. Серія Філологія. Педагогіка. Психологія. 2003. Вип. 7. С. 35-37.
33. Бондарко А.В. Теория функциональной грамматики: Темпоральность. Модальность. Л.: Ленинградск. гос. ун-т, 1990. 263 с.
34. Борботько В.Г. Общая теория дискурса: Принципы формирования и смыслопорождения: Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.19 / Кубанск. гос. ун-т. Краснодар, 1998. 48 с.
35. Бубер М. Я и Ты // Квинтэссенция. Философский альманах. 1991. М.: Наука, 1992. С. 294-370.
36. Булыгина Т.В., Шмелёв А.Д. Ментальные предикаты в аспекте аспектологии // Логический анализ языка. Проблемы интенсиональных и прагматических контекстов. М.: Наука, 1989. С. 31-54.
37. Булыгина Т.В., Шмелёв А.Д. Правда факта” и правда больших обобщений” // Логический анализ языка. Истина и истинность в культуре и языке. М.: Наука, 1995. С. 126-133.
38. Булыгина Т.В., Шмелёв А.Д. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики). М.: Школа Языки русской культуры”, 1997. 576 с.
39. Бурлакова І.В. Творчість Уласа Самчука. Проблеми індивідуального стилю: Дис. канд. філол. наук: 10.01.01. Харків, 2001. 176 с.
40. Валуева Л.И. Коммуникативно-прагматический аспект аргументации: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Л., 1989. 180 с.
41. Ван Дейк Т.А. Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
42. Ван Дейк Т.А., Кинч В. Стратегии понимания связного текста: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1988. Вып. 23. С. 153-211.
43. Варгина Е.И. Аргументация / обоснование в высказываниях с когнитивами в английском научном тексте // Вестник Санкт-Петербургского университета. 1993. №2. С. 117-119.
44. Варгина Е.И. Убеждение как функция пропозиций знания и мнения в англоязычной научной прозе: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. СПб., 1995. 203 с.
45. Варшавская А.И. Смысловые отношения в структуре языка (на материале современного английского языка). Л.: Ленинградск. гос. ун-т, 1984. 135 с.
46. Варшавская А.И. О человекоцентрическом аспекте грамматики (на материале английского языка) // Вестник Ленинградского университета. Сер. истор. языкозн., литературовед. 1989. Вып. 2. С. 58-63.
47. Василевский А.А. Некоторые вопросы ктематонимии // Этнография имен. М.: Наука, 1977. С. 240-245.
48. Вежбицка А. Метатекст в тексте // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1978. Вып. 8: Лингвистика текста. С. 402-421.
49. Верестнёв Г.И. Самосознание личности в аспекте языка // Вопросы языкознания. 2001. №1. С. 60-84.
50. Виноградов В.В. Проблема авторства и теории стилей. М.: Гослитиздат, 1961. 613 с.
51. Виноградов В.В. Стиль Пиковой дамы” // Избранные труды: О языке художественной прозы. М.: Наука, 1980. С. 215-226.
52. Волошинов В.Н. Экспозиция проблемы чужой речи”. Косвенная речь, прямая речь и их модификации // Философия и социология гуманитарных наук. СПб: АСТА-Пресс Ltd, 1995. С. 331-380.
53. Воркачёв С.Г. Безразличие как этносемантическая характеристика личности: Опыт сопоставительной паремиологии // Вопросы языкознания. 1997. №4. С. 115-124.
54. Воркачёв С.Г. Лингвокультурология, языковая личность: Становление антропоцентрической парадигмы в языкознании // Филологические науки. 2001. №1. С. 64-72.
55. Воробьёва О.П. Текстовые категории и фактор адресата. К.: Выща школа, 1993. 200 с.
56. Воробьёва О.П. Лингвистические аспекты адресованности художественного текста (одноязычная и межъязыковая коммуникация): Дис. д-ра филол. наук: 10.02.19. М., 1993. 382 с.
57. Выготский Л.В. Мышление и речь // Хрестоматия по общей психологии: Психология мышления. М.: МГУ, 1981. 400 с.
58. Гадамер Г.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. М.: Прогресс, 1988. 699 с.
59. Гайденко И.П. Парадоксы свободы в учении Фихте. М.: Мысль, 1990. 128 с.
60. Глушко М.М. Язык английской научной прозы: Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.04 / Московк. гос. ун-т им. М.В. Ломоносова. М., 1980. 30 с.
61. Гніздечко О.М. Діалогічність як явище наукового тексту // Гуманітарний вісник. Серія Іноземна філологія: Зб. наук. пр. Вип. 5. Черкаси: Черкаський інженерно-технологічний інститут, 2001. С. 108-112.
62. Гніздечко О.М. Авторизація як текстотвірний фактор наукового тексту // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. 2001. Т. 4, №1. С. 153-162.
63. Гніздечко О.М. Предикати пропозиційного відношення думки як засіб переконання адресата наукового тексту у вірогідності повідомлення // Гуманітарний вісник. Серія Іноземна філологія: Зб. наук. пр. Вип. 6. Черкаси: Черкаський держ. технологічний університет, 2002. С. 99-102.
64. Гніздечко О.М. Аргументація як основний засіб обґрунтування наукового повідомлення // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. Харків: Константа. 2002. №567. С. 237-243.
65. Гніздечко О.М. Дискурсивні стратегії й тактики мовної особистості автора наукового дискурсу (на матеріалі англомовних статей європейських та американських лінгвістів) // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. пр. Вип. 6. К.: Вид-во Логос”, 2005. С. 77-84.
66. Гніздечко О.М. Метакомунікативний аспект авторизації англомовного наукового дискурсу (на матеріалі статей європейських та американських лінгвістів) // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. Вип. 13. К.: Вид. центр КНЛУ, 2005. С. 117-120.
67. Гнездечко О.Н. К вопросу о репрезентации авторской смысловой позиции в научном тексте // Тр. Междунар. науч. конф. Текст в лингвистической теории и в методике преподавания филологических дисциплин”. Мозырь: МозГПИ им. Н.К. Крупской, 2001. Ч. 1. С. 77-81.
68. Гніздечко О.М. Ментальні перформативи як засіб саморепрезентації автора у науковому тексті // Матеріали II Всеукр. наук. конф. Актуальні проблеми менталінгвістики”. Черкаси: Черкаський державний університет ім. Б.Хмельницького, 2001. Ч. 2. С. 194-198.
69. Гнездечко О.Н. Убеждение как функция пропозиций мнения в научном тексте критического дискурса (на материале англоязычных лингвистических дискуссионных статей) // Тр. Междунар. науч. конф. Форма, значение и функции единиц языка и речи”. Минск: МГЛУ, 2002. Ч. 2. С. 93-95.
70. Гніздечко О.М. Автор англомовного наукового дискурсу як неавторитарна мовна особистість // Тези доповідей на Міжнар. науково-практ. конф. Соціокультурні аспекти навчання іноземних мов”. Тернопіль: Тернопільський держ. пед. ун-т ім. В. Гнатюка, 2004. С. 47-50.
71. Гордеева О.Н. Дискурсивная организация научно-медицинской статьи (на материале английской статьи): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Спб., 1992. 210 с.
72. Гордеева О.Н. Текст как единство оппозитивных свойств // Диалектика текста. СПб.: Издательство Санкт-Петербургск. ун-та, 1999. С. 12-40.
73. Гришина О.Н. Проблемы контекстно-вариативного членения текста в стиле языка художественной и научной прозы // Функциональные стили и преподавание иностранных языков. М.: Наука, 1982. С. 52-68.
74. Гулей М.Д. Лексико-граматичні особливості та композиційна структура французької політичної промови: Дис. канд. філол. наук: 10.02.05. К., 2004. 202 с.
75. Гусарова Н.В., Пяткина И.Г. Лексические средства выражения субъективной модальности и контекст // Вопросы английской контекстологии. Л.: Издательство Ленинградск. гос. ун-та, 1990. Вып. 3. С. 38-43.
76. Гуторов В.А. К определению научного филологического дискурса // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Харків: Константа. 2002. №567. С. 163-170.
77. Гяч Н.В. Контактоустанавливающие формулы в устном научном выступлении (на материале немецкого языка) // Функциональные стили и преподавание иностранных языков. М.: Институт языкознания, 1982. С. 85-93.
78. Даирова К.Н. Структурно-семантические особенности цитаты и её функционирование в тексте (на материале английской научной лингвистической литературы): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Московск. гос. ун-т. М., 1983. 22 с.
79. Декарт Р. Избранные произведения. М.: Наука, 1950. 275 с.
80. Демьянков В.З. Прагматические основы интерпретации высказывания // Известия РАН СССР. Сер. лит. и яз. 1981. Т. 40, №4. С. 368-377.
81. Демьянков В.З. Конвенции, правила и стратегии общения: интерпретирующий подход к аргументации // Известия РАН СССР. Сер. лит. и яз. 1982. Т. 41, №4. С. 327-337.
82. Дмитровская М.А. Знание и мнение: образ мира, образ человека // Логический анализ языка. Знание и мнение. М.: Наука, 1988. С. 6-17.
83. Докторевич Д.Л. К понятию фатической функции языка: О двух видах фатической речи // Синтаксические средства простого предложения. Смоленск, 1979. С. 48-50.
84. Жуковська В.В. Індивідуальний стиль письменника як авторська своєрідність у використанні дієслівних одиниць на різних мовних рівнях // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. Харків: Константа. 2004. №636. С. 161-165.
85. Зализняк А.А., Падучева Е.В. Предикаты пропозициональной установки в модальном контексте // Проблемы интенсиональных и прагматических контекстов. М.: Наука, 1989. С. 92-115.
86. Зеленщиков А.В. Форма и интерпретация модальных высказываний // Трёхаспектность грамматики (на материале английского языка). СПб.: СпбГУ, 1992. С. 129-146.
87. Зернецкий П.В. Динамические аспекты семантики и прагматики дискурса // Личностные аспекты языкового общения. Калинин: Издательство Калининск. гос. ун-та, 1989. С. 77-82.
88. Зернецкий П.В. Речевое общение на английском языке: коммуникативно-функциональный анализ дискурса. К.: Лыбидь, 1992. 143 с.
89. Зернов Б.Е. Модальные слова // Теоретическая грамматика английского языка. Л.: Ленинградск. гос. ун-т, 1983. С. 86-91.
90. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 351 с.
91. Золотова Г.А. Труды В.В. Виноградова и проблемы текста // Вестник Московского университета. Серия Филология. 1995. №4. С. 84-98.
92. Иванова Г.Н. Авторизация и способы ее выражения в современном английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Ленинградск. гос. ун-т. Л., 1981. 18 с.
93. Иванова И.П., Бурлакова В.В., Почепцов Г.Г. Теоретическая грамматика современного английского языка. М.: Высшая школа, 1981. 285 с.
94. Игнатьев А.А. Ценности науки и традиционное общество: Социокультурные предпосылки радикального политического дискурса // Вопросы философии. 1991. №4. С. 8-17.
95. Ильенко С.Г. Персонализация как важнейшая сторона предикативности // Теоретические проблемы синтаксиса современных индоевропейских языков. Л.: Наука, 1975. С. 154-160.
96. Ільченко О.М. Засоби візуальної риторики англомовного наукового дискурсу в аспекті етикетизації // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. 2001. Т. 4, №1. С. 111-118.
97. Ільченко О.М. Етикет англомовного наукового дискурсу. К.: Політехніка, 2002. 288 с.
98. Ільченко О.М. Етикетизація англо-американського наукового дискурсу: Автореф. дис. д-ра філол. наук: 10.02.04 / Київський національний університет імені Т.Шевченка. К., 2002. 38 с.
99. Ільченко О.М. Про дискурсивні модуляції етикетних засобів англо-американського наукового дискурсу// Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Харків: Константа. 2002. №567. С. 175-180.
100. Карасик В.И. Оценочная мотивировка, статус лица и словарная личность // Филология. 1994. №3. С. 2-7.
101. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. М.: Наука, 1987. 264 с.
102. Караулов Ю.Н. Ассоциативная грамматика русского языка. М.: Наука, 1993. 420 с.
103. Караулов Ю.Н., Петров В.В. От грамматики текста к когнитивной теории дискурса // Ван Дейк Т.А. Язык. Познание. Коммуникация. М.: Прогресс, 1989. С. 5-11.
104. Клейменова Е.П. Композиционные и стилистические характеристики научной статьи (на материале журналов по экономике): Дис. канд. филол. наук: 10.02.19. М., 1989. 269 с.
105. Кобозева И.М., Лауфер Н.И. Интерпретирующие речевые акты // Логический анализ языка. Язык речевых действий. М.: Наука, 1994. С. 63-71.
106. Кожина М.Н. О речевой системности научного стиля сравнительно с некоторыми другими. Пермь: Пермский гос. ун-т, 1972. 395 с.
107. Кожина М.Н. Диалогичность письменной научной речи как проявление социальной сущности языка // Методика и лингвистика. М.: Наука, 1981. С. 187-214.
108. Кожина М.Н. Диалогичность письменной научной речи: Методические указания по спецкурсу. Пермь: Пермский гос. ун-т, 1986. 16 с.
109. Кожина М.Н. О функционально-семантических категориях // Филологические науки. 1987. №2. С. 35-41.
110. Кожина М.Н. О функционально-семантико-стилистических категориях в аспекте коммуникативной теории языка // Разновидности и жанры научной прозы. Лингвостилистические особенности. М.: Наука, 1989. С. 15-30.
111. Колесник О. Особливості дискурсивних стратегій і тактик у модальному аспекті альтернативного міфологічного фентезі світу // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. Вип. 213: Германська філологія. Чернівці: Рута, 2004. С. 47-57.
112. Колесов В.В. Мир человека в слове древней Руси. Л.: Издательство Ленинградск. гос. ун-та, 1986. 312 с.
113. Колшанский Г.В. Соотношение субъективных и объективных факторов в языке. М.: Наука, 1975. 229 с.
114. Кон И.С. Открытие Я”. М.: Наука, 1978. 184 с.
115. Кон И.С. Личность // Философский энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1983. С. 314.
116. Корсунская Г.В. К типологии жанров // Вопросы грамматического строя языка. М.: МГПИИЯ им. М. Тореза, 1969. С. 11-14.
117. Космеда Т.А. Аксіологічна прагмалінгвістика як напрям мовознавства кінця XX століття // Вісник Львівського університету. Серія Філологія. 2000. Вип. 28. С. 102-107.
118. Космеда Т.А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: Формування і розвиток категорії оцінки. Львів: Львівський національний університет імені І.Франка, 2000. 350 с.
119. Котюрова М.П. О выражении субъекта в научной речи // Общие и частные проблемы функциональных стилей. М.: Наука, 1986. С. 117-137.
120. Красавцева Н.А. Выражение диалогичности в письменной научной речи (на материале английского языка): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Пермь, 1987. 212 с.
121. Кристева Ю. Бахтин. Слово. Диалог и роман // Вестник Московского университета. Серия Филология. 1995. №1. С. 97-123.
122. Кручинина Л.И. Основные средства когезии английского научного текста: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1982. 175 с.
123. Крылов С.А. О содержании термина предикаты пропозициональной установки” // Пропозициональные предикаты в логическом и лингвистичес