Бодрова Тетяна Олександрівна. Підготовка майбутніх учителів музики до використання української музично- педагогічної спадщини у професійній діяльності

brief description

Бодрова Тетяна Олександрівна. Підготовка майбутніх учителів музики до використання української музично- педагогічної спадщини у професійній діяльності : дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2006. — 221арк. — Бібліогр.: арк. 190-205.

Бодрова Т.О. Підготовка майбутніх учителів музики до використання української музично-педагогічної спадщини у професійній діяльності. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти. Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. Київ, 2006.
У дисертації представлено аналіз методологічних підходів (діяльнісного, культурологічного, професійного), які визначають сучасні тенденції підготовки учителів; конкретизовано поняття українська музично-педагогічна спадщина”; окреслено принципи її вивчення (педагогічної спадкоємності, взаємодії професійного та культурно-історичного контекстів, активізації духовно-творчого потенціалу особистості).
Обґрунтовано зміст та компоненти готовності студентів до використання доробку вітчизняних педагогів-музикантів, визначено критерії діагностики (рефлексивно-мотиваційний, інформаційно-пізнавальний, операційно-практичний) та рівні сформованості (високий, достатній, обмежений, низький).
Розроблено та експериментально перевірено організаційно-методичну систему підготовки майбутніх учителів музики до використання УМПС у практичній роботі, що забезпечує фахову спрямованість навчання; формування навичок самостійності; можливості творчого розвитку студентів через застосування проблемних та інтерактивних методів.

У дослідженні представлено теоретичне узагальнення й практичне вирішення проблеми формування готовності майбутніх учителів музики до використання української музично-педагогічної спадщини у професійній діяльності, яке одержало експериментальне підтвердження та дало підстави для наступних висновків.
У контексті розбудови української національної школи фахова підготовка майбутніх учителів музики потребує удосконалення. Сучасні гуманістичні та професіографічні підходи до забезпечення оптимізації навчально-виховного процесу у вищих закладах педагогічної освіти актуалізували такі тенденції, як спрямованість на реальні потреби викладання музики у школі, культурологічний підхід до освоєння навчального матеріалу, збагачення змісту освіти здобутками минулих поколінь, створення умов для самореалізації студентів, розробка і впровадження інтерактивних форм і методів педагогічної взаємодії тощо.
В результаті аналізу наукової літератури конкретизовано й поглиблено поняття українська музично-педагогічна спадщина”, сформульовано її робоче визначення як доробку минулих поколінь у галузі національної музичної творчості та художнього виховання, потенціал якого є чинником морально-естетичного впливу на особистість у контексті музично-освітніх завдань сучасності. За допомогою порівняльного аналізу розроблено типологію джерел УМПС. До музично-виконавського типу віднесено вокальні, хорові, інструментальні твори, написані для дітей з метою формування їх виконавських умінь. До навчально-інструктивного типу - підручники, програми та інші методичні й інструктивні матеріали, змістом яких є виклад педагогічного досвіду митців. Джерела художньо-методичного типу вміщують музичні зразки та методичні пояснення щодо їх використання у роботі з дітьми.
З огляду на зміст УМПС було визначено та охарактеризовано функції спадщини:аксіологічну,що зумовлена ціннісним потенціалом джерел та впливає на професійну мотивацію дій студентів;гностичну,яка є засобом інформаційного забезпечення процесів опанування набутків минулого;праксеологічну,завдяки якій уможливлюється застосування джерел у безпосередній практичній роботі.
Виокремлено компоненти готовності майбутніх учителів музики до використання УМПС у професійній діяльності (рефлексивно-мотиваційний, інформаційно-пізнавальний, операційно-практичний) та визначено аналогічні критерії її діагностики. Застосування даного критеріального апарату у констатувальному експерименті дозволило з’ясувати рівні досліджуваної готовності (високий, достатній, обмежений, низький), відмінності між якими виявилися у ступені обізнаності з джерелами минулого, розвинутості у студентів умінь оперування матеріалом, ціннісному ставленні до УМПС.
У процесі дослідження доведено, що підготовка студентів до використання музично-педагогічного доробку минулого може бути ефективною за створення й дотримання таких педагогічних умов, як вивчення УМПС через синтез її теоретичного освоєння та практичного застосування в ході педагогічної практики студентів у загальноосвітніх навчальних закладах; включення до самостійної роботи майбутніх учителів з вивчення УМПС комунікативних форм безпосередньої (синхронної) та опосередкованої (діахронної) взаємодії; залучення майбутніх учителів музики до вивчення УМПС з використанням інтерактивних та проблемних методів навчання.
Сформульовано принципи підготовки студентів до використання доробку минулого у професійній діяльності (педагогічної спадкоємності, взаємодії професійного та культурно-історичного контекстів, активізації духовно-творчого потенціалу особистості). У їх обгрунтуванні знайшли відображення теорії герменевтики, рецептивної естетики, концепції художньої творчості та музично-освітні ідеї українських педагогів-музикантів другої половини XIX середини XX століть.
У дисертації представлено організаційно-методичну систему підготовки майбутніх учителів до використання УМПС у професійній діяльності, яка структурно складається з мотиваційно-комунікативного, змістового та процесуального компонентів і є оптимальною у забезпеченні ефективного опанування спадщини. Названа система має наступні ознаки: демократичність, взаємозв’язок теоретичної та практичної діяльності, індивідуалізація та диференціація педагогічних впливів, варіативно-моделюючий характер навчання. Пізнавальна, ігрова та практична діяльність студентів з вивчення джерел знайшла відображення у трьох технологічних моделях (гностичній, імітаційно-ігровій, праксеологічній), кожна з яких відповідає певному рівню освоєння матеріалу. Участь студентів у роботі творчої лабораторії Спадщина” дозволила реалізувати цілі опанування музично-педагогічного доробку минулого за дотримання двох етапів його вивчення пізнавального та практичного, зміст яких узгоджено з основними видами діяльності студентів на педагогічній практиці.
Результати формувального експерименту за трьома діагностичними зрізами дали можливість констатувати суттєві позитивні зміни у кількісних характеристиках рівнів готовності студентів експериментальних груп до використання УМПС у професійній діяльності за усіма визначеними критеріями, що засвідчило ефективність і значну перевагу розробленої і перевіреної практикою організаційно-методичної системи у порівнянні із традиційними підходами до вивчення джерел спадщини і дозволили розробити методичні рекомендації з використання доробку українських музикантів-педагогів у процесі педпрактики студентів.
Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів даної проблеми та засвідчує необхідність подальшої її розробки щодо удосконалення й оновлення чинних навчальних програм педуніверситетів з історії української музики, методики музичного виховання, педагогічної практики, спеціальних фахових дисциплін.