Черненко Ганна Анатоліївна Аксіологічні пропозиційні структури в українсько- та російськомовному мас-медійному дискурсі України

brief description

Черненко Ганна Анатоліївна, заступник директора з науково-педагогічної роботи Інституту філології Київ­ського національного університету імені Тараса Шевчен­ка: «Аксіологічні пропозиційні структури в українсько- та російськомовному мас-медійному дискурсі України» (10.02.01 - українська мова, 10.02.02 - російська мова). Спецрада Д 26.001.19 у Київському національному уні­верситеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
ЧЕРНЕНКО ГАННА АНАТОЛІЇВНА
УДК 811.161.1/.2'42:316.752(043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
АКСІОЛОГІЧНІ ПРОПОЗИЦІЙНІ СТРУКТУРИ
В УКРАЇНСЬКО- ТА РОСІЙСЬКОМОВНОМУ
МАС-МЕДІЙНОМУ ДИСКУРСІ УКРАЇНИ
Спеціальність 10.02.01 – українська мова, 10.02.02 – російська мова
Подається на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
___________________ Г. А. Черненко
Науковий консультант: Голубовська Ірина Олександрівна,
доктор філологічних наук, професор
Київ – 2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.........................................................26
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ.........................................................27
ВСТУП...............................................................................................................28
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЛІНГВІСТИЧНОГО
ДОСЛІДЖЕННЯ ЦІННОСТЕЙ ІЗ ПОЗИЦІЙ СУБ’ЄКТИВІЗМУ...................40
1.1. Епістемологічний статус цінностей у лінгвістиці..............................40
1.2. Онтологічний статус цінностей та його відображення в дослідженнях з
аксіологічної лінгвістики..............................................................................................43
1.2.1. Об‟єктивістські теорії природи цінностей............................................43
1.2.2. Суб‟єктно-соціальні теорії природи цінностей....................................46
1.2.3. Суб‟єктно-персональні теорії природи цінностей...............................52
1.3.Термінологічний статус цінностей у лінгвістиці.....................................61
1.3.1. Концепт vs поняття: ідеологічні чинники формування
термінологічної синонімії в українському та російському мовознавстві............... 61
1.3.2. Терміносполучення ціннісний концепт: спростування
тавтологічності..............................................................................................................81
1.4. Систематизація ціннісних концептів..................................................90
1.4.1. «Вертикальна» класифікація: принципи ієрархічної систематизації
ціннісних концептів......................................................................................................90
1.4.2. Дослідницький суб‟єктивізм у класифікації ціннісних концептів.....98
1.4.3. «Горизонтальна» класифікація: принципи укладання тезаурусу
ціннісних концептів.....................................................................................................107
1.5. Структурні особливості ціннісного концепту.......................................120
1.5.1. Фреймова пропозиційна структура ціннісного концепту.................120
1.5.2. Негативні ціннісні концепти................................................................125
1.5.3. Бенефіціант ціннісних концептів.........................................................127
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1..........................................................................129
22
РОЗДІЛ 2. МОВНА ОЦІНКА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ
АКСІОЛОГІЧНИХ СТРУКТУР У КОНЦЕПТУАЛЬНІЙ СИСТЕМІ
АДРЕСАТА................................................................................................................135
2.1. Поліпредикативна структура мовної оцінки.........................................135
2.2.Вектори мовленнєвого впливу оцінного висловлювання.....................140
2.2.1. Вектор мовленнєвого впливу «предикат думки»...............................141
2.2.2. Вектор мовленнєвого впливу «об‟єкт оцінки»...................................145
2.2.3. Вектор мовленнєвого впливу «суб'єкт оцінки»..................................148
2.2.4. Вектор мовленнєвого впливу «предикат оцінки»..............................156
2.3. Лінгвістичне забезпечення контент-аналізу ціннісних концептів в
українськомовних та російськомовних періодичних виданнях України...............160
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2..........................................................................173
РОЗДІЛ 3. МОВНО-КОГНІТИВНІ МОДЕЛІ ФОРМУВАННЯ
ЦІННІСНИХ КОНЦЕПТІВ.....................................................................................177
3.1. Динамічний характер ціннісних концептів............................................177
3.1.1. Формування цінностей на основі семіотичних систем......................177
3.1.2. Формування ціннісних концептів як інтерпретаційна діяльність..182
3.1.3. Стохастичний характер мовно-когнітивних ціннісних моделей......189
3.2. Типи мовно-когнітивних цінніснотвірних моделей..............................193
3.2.1. Каузативна мовно-когнітивна цінніснотвірна модель.......................194
3.2.2. Телеологічна мовно-когнітивна цінніснотвірна модель....................204
3.2.3. Деонтологічна мовно-когнітивна цінніснотвірна модель.................212
3.2.4. Спонукальна мовно-когнітивна цінніснотвірна субмодель..............221
3.2.5. Кваліфікативна мовно-когнітивна цінніснотвірна субмодель..........227
3.2.6. Релятивна мовно-когнітивна цінніснотвірна модель.........................231
3.2.7. Коатрибутивна мовно-когнітивна цінніснотвірна модель................247
3.2.8. Експлікаційна мовно-когнітивна цінніснотвірна модель..................261
3.3. Градація ціннісних концептів.................................................................271
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3..........................................................................275
23
РОЗДІЛ 4. АКСІОЛОГІЧНА СТОХАСТИЧНІСТЬ У ТЕКСТІ: ЇЇ
ОБМЕЖЕННЯ ТА ВІДНОВЛЕННЯ.....................................................................277
4.1. Аксіологічний конфлікт як вияв стохастичності аксіологічних
пропозиційних структур.............................................................................................277
4.1.1. Дискурсивні проекції аксіологічного конфлікту................................277
4.1.2.Формування семантичної структури тексту довкола аксіологічного
конфлікту......................................................................................................................287
4.1.3. Дискурсивні стратегії розв‟язання аксіологічного конфлікту..........289
4.1.4. Застосування аксіологічного вирівнювання для розв‟язання мовного
конфлікту в сучасній Україні.....................................................................................300
4.2. Обмеження аксіологічної стохастичності..............................................305
4.2.1. Аксіологічна конгруентність ідеологічних систем............................305
4.2.2. Засоби обмеження аксіологічної стохастичності...............................307
4.2.3. Смислові втрати внаслідок обмеження аксіологічної
стохастичності.............................................................................................................327
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4..........................................................................332
РОЗДІЛ 5. АКСІОЛОГІЧНЕ КОНСТРУЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ
ІДЕНТИЧНОСТІ ТА МОВА ВОРОЖНЕЧІ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ
ПРОСТОРІ УКРАЇНИ..............................................................................................338
5.1. Ціннісні концепти як інструмент дослідження соціальних стереотипів
та мови ворожнечі.......................................................................................................338
5.1.1. Спільнота як суб‟єкт та об‟єкт оцінки.................................................338
5.1.2. Cоціальні стереотипи й дискримінаційні ціннісні концепти............341
5.1.3. Комунікативні стратегії дискримінації...............................................345
5.1.4. Вираження дискримінаційних ціннісних концептів у дихотомії «ти –
Ви» в російській та українській мовах.......................................................................347
5.1.5. Види мови ворожнечі за типом дискримінованого об‟єкта.............356
5.2. Дискурсивні засоби аксіологічного конструювання української та
російської ідентичності...............................................................................................363
5.3. Деконструкція дискримінаційних ціннісних концептів.......................378
24
5.3.1. Деконструкція дискримінаційних ціннісних концептів через
оприявнення мотивів їх формування.........................................................................378
5.3.2. Деконструкція дискримінаційних ціннісних концептів через
оприявнення змішування з недискримінаційними концептами.............................383
5.3.3. Деконструкція дискримінаційних ціннісних концептів шляхом
спростування їхньої структури..................................................................................391
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 5..........................................................................398
ВИСНОВКИ.....................................................................................................405
СПИСОК ДЖЕРЕЛ.........................................................................................415
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.................................................................................431
ДОДАТОК А. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ
ДОСЛІДЖЕННЯ..........................................................................................................493
ДОДАТОК Б. ВІДОМОСТІ ПРО АПРОБАЦІЮ РЕЗУЛЬТАТІВ
ДИСЕРТАЦІЇ...............................................................................................................500
ДОДАТОК В. СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНОПОНЯТЬ,
ВИКОРИСТАНИХ У ДОСЛІДЖЕННІ....................................................................506

bibliography

ВИСНОВКИ
1. Розкриття когнітивних та прагматичних аспектів формування й
функціонування аксіологічних пропозиційних структур у мас-медійному дискурсі
української та російської мов є актуальним, оскільки дає ключі до глибшого
розуміння цілої низки сучасних мовознавчих питань, серед яких: конструювання
ідентичності, мови ворожнечі, мовленнєвих засобів ідеологічного впливу на
свідомість та багато ін. Окрім того, на початку ХХІ сторіччя в країнах
колишнього СРСР, зокрема в Україні, цінності та їх трансформації вимагають
посиленої дослідницької уваги з огляду на кризову соціально-політичну та
ідеологічну ситуацію.
Аксіологічні смисли, виражені в дискурсі експліцитно чи імпліцитно,
запропоновано розглядати як аксіологічні пропозиційні структури. Аксіологічна
пропозиційна структура – це структура аксіологічного пропозиційного фрейму,
що відображає результати аксіологічної категоризації людиною світу, розгорнута
у вигляді предикатно-актантної структури, яка обов‟язково містить оцінюваний
атрибут і знак оцінки й може бути вербалізована. Типи аксіологічних
пропозиційних структур: ціннісний концепт, мовна оцінка, мовно-когнітивна
цінніснотвірна модель, дискримінаційний ціннісний концепт. Структура базової
аксіологічної пропозиції складається із суб‟єкта думки, предиката думки, об‟єкта
оцінки, предиката оцінки, який у свою чергу містить оцінний атрибут та оцінний
знак: S – Prдумки [Oоцінки Prоцінки [Atrоцінки Pl pos /neg]].
2. У роботі було розроблено методи опису та статус цінностей як об‟єкта
лінгвістичного дослідження в когнітивному та прагматичному аспектах. Цього
статусу вони набувають у ролі ціннісних концептів. Зробити такий висновок
дозволив аналіз різних теорій природи цінностей. Їх можна поділити на три групи.
Об‟єктивістські теорії виходять з існування цінностей як реальних об‟єктів, що
існують незалежно від людської свідомості (П. Абеляр, М. Гартман, М. Шеллер).
Ознаки ренесансу такого погляду на цінності бачимо в окремих неотеологічних
ідеях, що зустрічаються у працях деяких сучасних російських
405
лінгвокультурологів (С. Воркачов, Н. Арутюнян, Л. Байрамова). Суб‟єктносоціальний підхід тлумачить цінності як результат концептуалізації дійсності
суб‟єктом у категоріях ДОБРЕ/ПОГАНО. Їхня об‟єктивність у цьому випадку
зумовлена схожістю мисленнєвих процесів у різних людей. В основу суб‟єктноперсональної концепції цінностей лягло усвідомлення залежності процесів
категоризації дійсності від індивідуального досвіду суб‟єкта, який завжди є
унікальним. Воно ж дало поштовх до становлення деконструктивістської
парадигми в гуманітаристиці та критичного дискурс-аналізу в лінгвістиці, які
мають на меті оприявнення відносності та змінності поширюваних через так
званий дискурс влади оцінок і цінностей. Суб‟єктно-соціальна та суб‟єктноперсональна теорії діалектично доповнюють одна одну, оскільки висвітлюють з
різних боків одне й те саме явище – аксіологічну категоризацію людиною світу.
Оптимальним методологічним підходом, який забезпечив виконання поставлених
завдань, виявилося поєднання суб‟єктно-соціального та суб‟єктно-персонального
розуміння цінностей з акцентом на останньому.
Задля встановлення лінгвістичного термінологічного статусу цінностей
обґрунтовано вибір терміна концепт на позначення результатів аксіологічної
категоризації людиною світу. На відміну від поняття, термін концепт передбачає
культурно-історичну та суб‟єктивно-психологічну зумовленість, а також
принципову можливість бути сконструйованим під упливом контекстів уживання,
що, окрім усього іншого, робить його здатним до викривленого відображення
світу. Аналіз уживання обох термінів у радянській та пострадянській
гуманітаристиці дає підстави вважати термін поняття пов‟язаним із теорією
відображення в парадигмі діалектичного матеріалізму. Термін концепт увійшов
до українського та російського мовознавства разом із працями американських
когнітологів. Він виступає в ролі своєрідного прецедентного тексту по
відношенню до цих праць, актуалізуючи відповідні теоретичні засади при його
використанні в наукових розвідках. За терміном поняття доцільно зберегти
функцію конвенціалізованого інваріантного семантичного компонента концептів,
який забезпечує взаєморозуміння між членами мовної спільноти.
406
Встановлено, що за своїм походженням усі концепти є ціннісними,
оскільки об‟єктом концептуалізації стає лише те, що потрапляє до сфери інтересів
суб‟єкта. Однак із часом ціннісний компонент частини концептів може
втрачатися, що позбавляє терміносполучення ціннісний концепт тавтологічності.
Відрізнити ціннісні концепти можна за їхніми синтагматичними властивостями: у
поєднанні із предикатами оцінки вони утворюють або тривіальні пропозиції (при
аксіологічному узгодженні значень) – «здоров‟я – це добре», або контрадикторні
аномалії, що потребують додаткових пояснень (при аксіологічній
розузгодженості), – «здоров‟я – це погано».
3. Схарактеризовано оптимальні способи систематизації ціннісних
концептів. Вона може здійснюватися на основі ієрархічної системи категорій
Е. Рош. При цьому важливим є розрізнення об‟єкта оцінки та його атрибута.
Ієрархічні рівні ціннісних концептів формуються залежно від того, яке значення є
домінантним у семантичній структурі концепту. У концептах конкретнопредметного, ординатного рівня домінує денотативне значення й референція до
об‟єкта. У концептах базового рівня домінує сигніфікатне значення й референція
до оцінюваного атрибута. У концептах абстрактного, суперординатного рівня
домінує конотативне значення й референція до внутрішнього світу людини – її
ставлення до оцінюваного атрибута та об‟єкта. Ядром ієрархічної системи
ціннісних концептів є базові концепти.
Визначено причини, різновиди та роль дослідницького суб‟єктивізму в
процесі тематичної класифікації цінностей різними науковцями. Практичним
виходом із ситуації множення класифікацій ціннісних концептів буде
використання в якості tertium comparationis визнаних та широковживаних
класифікацій, наприклад систем цінностей Ш. Шварца та А. Маслоу.
Виокремлено 49 актуалізованих ціннісних концептів за результатами
аналізу українсько- та російськомовних ЗМІ за 2001-2018 рр.: АЛЬТРУЇЗМ,
ВИЗНАННЯ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, УПЕВНЕНІСТЬ, ГІДНІСТЬ,
ДЕМОКРАТИЧНІСТЬ, ДІЯЛЬНІСТЬ, ДОБРОБУТ, ДОБРОТА,
ЕКОЛОГІЧНІСТЬ, ЕМОЦІЙНІСТЬ, ЕНТУЗІАЗМ, ЗАДОВОЛЕННЯ,
407
ЗАКОННІСТЬ, ЗДОРОВ‟Я, ІСТИННІСТЬ, КОЛЕГІАЛЬНІСТЬ, КОНТРОЛЬ,
КОНФОРМНІСТЬ, КОРИСНІСТЬ, КРАСА, КРЕАТИВНІСТЬ, ЛЮБОВ,
МОЛОДІСТЬ, МОРАЛЬНІСТЬ, НАЛЕЖНІСТЬ, ОСВІТА, ПАТРІОТИЗМ,
ПОВАГА, ПОСЛІДОВНІСТЬ, ПОТЕНЦІАЛ, ПРАГМАТИЗМ,
ПРАЦЬОВИТІСТЬ, ПРОФЕСІЙНІСТЬ, РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ, РЕЛІГІЙНІСТЬ,
РОДИНА, РОЗВИТОК, РОЗУМ, СВОЄЧАСНІСТЬ, СИЛА, СКРОМНІСТЬ,
СОЦІАЛЬНА СПРЯМОВАНІСТЬ, СПРАВЕДЛИВІСТЬ, ТВЕРЕЗИЙ СПОСІБ
ЖИТТЯ, УСПІХ, ЧЕСНІСТЬ, ЩЕДРІСТЬ, ЯКІСТЬ.
4. Розкрито онтологію й описано структури ціннісного концепту та мовної
оцінки як варіанти реалізації пропозиційного оцінного фрейму. Встановлено, що
ціннісний концепт є результатом аксіологічної категоризації людиною
зовнішнього й внутрішнього світу, а мовна оцінка – відображає процес такої
категоризації.
Мінімальне ядро структури ціннісного концепту складають два
компоненти: 1) денотативний – співвідносний із певним об‟єктом чи його
атрибутом у зовнішньому світі, 2) конотативний – знак оцінки, співвідносний із
внутрішнім ставленням людини до певного об‟єкта та його атрибута. Ці
компоненти пов‟язані між собою предикативним зв‟язком, де знак оцінки відіграє
роль аксіологічного предиката. Окрім того, до структури ціннісного концепту
входять, але не завжди бувають виражені вербально: суб‟єкт думки, який
встановлює предикативний зв‟язок між оцінюваним об‟єктом та знаком оцінки;
аргументи на користь такої предикації; суб‟єкт користі – бенефіціант, обставини
часу, простору та інші.
Доведено ізоморфність структур ціннісного концепту та мовної оцінки.
Обидві втілюють пропозиційний оцінний фрейм, який можна представити такою
схемою: Subject Pr думки [Object Pl pos/neg]. Різниця між ними полягає у тому, що: 1)
у структурі ціннісного концепту на місці об‟єкта оцінки буде присутній
оцінюваний атрибут, а роль предиката відіграватиме знак оцінки; 2) у структурі
мовної оцінки об‟єкт оцінки представлено двома компонентами – власне об‟єкт,
якому предикують оцінюваний атрибут, і атрибут, якому предикують знак оцінки.
408
Отже, структура мовної оцінки виявляється поліпредикативною і містить у
компресованому вигляді структуру ціннісного концепту. Ціннісний концепт у
складі мовної оцінки відіграє роль оцінного предиката, а власне оцінюваний
атрибут – роль критерію оцінки.
5. Розкрито механізми впливу мовної оцінки на систему цінностей
адресата. Потужний перлокутивний потенціал мовної оцінки реалізується за
кількома векторами, співвідносними із компонентами оцінної структури. Мовна
оцінка може створювати ефект довіри між мовцем та адресатом і зближення їхніх
внутрішніх світів (вектор «предикат думки). Прагматичні максими накладають
чимало обмежень на вживання оцінних висловлювань, подолання яких свідчить
про близькість комунікантів. Мовна оцінка може змінювати ставлення до
оцінюваного об‟єкта завдяки засобам експресії та аргументації. У разі, якщо від
початку оцінки мовця й адресата не збігаються, оцінка може впливати на
ставлення адресата до самого мовця (вектор «суб‟єкт оцінки»). Оскільки
повторюваність визнана одним із ефективних засобів впливу на свідомість, висока
частотність оцінок об‟єкта за одним і тим самим критерієм створює уявлення про
цей критерій як про цінність. Так відбувається аксіологічне підлаштування мовця
та адресата, узгодження їхніх оцінних фреймів (вектор «предикат оцінки»).
6. Розкрито механізми формування, актуалізації чи девальвації ціннісних
концептів. На них можуть впливати реалії зовнішнього світу, а може – інформація
про світ, яка надходить до адресата за посередництва семіотичних систем –
текстів, що містять специфічні аксіологічні структури. Зміни в аксіологічному
сегменті концептуальної системи суб‟єкта відбуваються також під упливом
мовних засобів – специфічних аксіологічних структур. Ці структури – семантичні
синтагми, тобто сполучення значень, у результаті інтерпретації яких реципієнт
може отримати умовивід про наявність чи відсутність предикативного зв‟язку між
атрибутом і знаком оцінки. Схему, яка включає пропозиційну структуру таких
семантичних синтагм та способи її тлумачення, ми називаємо мовно-когнітивною
цінніснотвірною моделлю, що за своєю суттю належить до категорії динамічних
інтерпретаційних моделей.
409
За результатами аналізу українсько- та російськомовних мас-медійних
текстів 2001-2018 рр. виокремлено шість цінніснотвірних мовно-когнітивних
моделей і дві субмоделі, в основі кожної з яких лежить модифікація пропозиції
Якщо [Х], то [Atr Pl pos/neg]. Якщо розглядати ціннісний концепт як згорнуту
оцінку, то цінніснотвірні моделі становлять систему аргументації такої оцінки.
Вони поділяються на раціональні, що спираються на причиново-наслідкові
зв‟язки (каузативна й телеологічна моделі), та на ірраціональні (маніпулятивні), в
основі яких – зв‟язок норми з оцінкою (деонтологічна модель та її спонукальна й
кваліфікативна субмоделі), асоціації за суміжністю (коатрибутивна модель),
вплив думки авторитетних особистостей (релятивна модель), експресивний
потенціал мовних одиниць (експлікаційна модель).
7. Доведено стохастичний (імовірнісний) характер зв‟язку між оцінюваним
об‟єктом (атрибутом) та знаком оцінки, а отже стохастичність аксіологічних
пропозиційних структур – мовних оцінок, ціннісних концептів, мовнокогнітивних цінніснотвірних можелей. Як уплине та чи та аксіологічна структура
на адресата в кожному окремому випадку залежить від багатьох чинників: його
інтелектуальних здібностей і спроможності зробити потрібний умовивід,
особистих ціннісних уподобань, ставлення до мовця та деяких психоемоційних
особливостей, зокрема ступеня ригідності й критичності сприйняття. Одна й та
сама сутність може оцінюватися різними суб‟єктами по-різному в різний час і за
різних обставин, одні й ті самі мовні структури можуть впливати, а можуть не
впливати чи впливати по-різному на аксіологічну складову концептуальної
системи різних адресатів. Це дає підстави презентувати мовно-когнітивні
цінніснотвірні моделі у вигляді парадигми ймовірних – у межах певного
діапазону – варіантів тлумачення.
8. Схарактеризовано аксіологічний конфлікт як результат імовірнісного
характеру предикативного зв‟язку між об‟єктом (атрибутом) та знаком оцінки.
Аксіологічні конфлікти знаходять своє відображення в текстах у вигляді
дискурсивних проекцій. Дискурсивних – тому, що їх можна інтерпретувати лише
в культурно-історичному контексті та з урахуванням екстралінгвальних чинників.
410
Такі проекції є вербальними моделями суперечностей між аксіологічними
структурами (оцінками, ціннісними концептами), за допомогою яких різні
суб‟єкти здійснюють категоризацію одних і тих самих фрагментів дійсності.
Визначено різновиди дискурсивних проекцій аксіологічного конфлікту. Це
можуть бути суперечності: 1) між тим, як суб‟єкти розуміють сутність
обговорюваного об‟єкта, що корелює із денотативним значенням; 2) способом
тематичної класифікації цього значення – тим, до якого ціннісного концепту
базового рівня суб‟єкти здійснюють категоризацію; 3) між оцінками (позитивною,
негативною або взагалі ніякою), предикованими об‟єкту чи атрибуту різними
суб‟єктами; 4) ступенем інтенсивності знака оцінки, тобто значущістю ціннісного
концепту в системі цінностей суб‟єктів; 5) між колом бенефіціантів, охоплених
цінністю; 6) між думками суб‟єктів про те, яким об‟єктам можна предикувати
оцінювану властивість.
З‟ясовано, що в українському та російському мовленні для розв‟язання
аксіологічних конфліктів застосовують три основні стратегії: кооперативну,
уникання та силову. Кооперативні стратегії означають так зване аксіологічне
вирівнювання концептуальних систем комунікантів шляхом: 1) включення до
кола бенефіціантів цінності представників обох сторін конфлікту; 2)
зосередження фокусу уваги на денотативному компоненті ціннісного концепту
задля раціоналізації дискусії; 3) рекатегоризації цінності – віднесення об‟єкта
суперечки до ціннісної категорії, про яку сторони конфлікту мають спільну
думку; 4) зміни фокусу уваги суб‟єктів конфлікту й зосередження її на третій
цінності, яка не викликає суперечок.
Стратегія уникання при розв‟язанні аксіологічного конфлікту полягає у
вилученні з певного кола текстів мовних оцінок та ціннісних концептів, що
суперечать інтересам мовця або осіб, які його контролюють. Так діє цензура й
створюються аксіологічно конгруентні ідеологічні системи.
Розкрито механізми дискурсивного аксіологічного рамкування як вияву
силової стратегії розв‟язання аксіологічного конфлікту й конструювання мовцем
контексту, що спрямовує інтерпретацію аксіологічних структур у вигідному для
411
нього напрямі. Аксіологічне конструювання може виноситися за межі
інтерпретованого тексту: у передмову, твори літературної аналітики, підручники
тощо. Конструювати акіологічну рамку безспосередньо в тексті можна за
допомогою мовної агресії, опрозорення контекстів думки, дезінформації. Ці та
інші дискурсивні засоби створюють контекст, який спонукає адресата оцінювати
ті чи ті об‟єкти або атрибути в певний спосіб: мовна агресія стає на заваді
відвертому висловленню думок; опрозорення контексту думки формує уявлення
про неприйнятність певної оцінки подій; дезінформація позбавляє можливості
отримати адекватне уявлення про об‟єкт та його атрибути. Силова стратегія
розв‟язання конфлікту так само, як стратегія уникання, спрямована на обмеження
аксіологічної стохастичності концептуальних систем адресатів.
9. Описано мовні засоби аксіологічного конструювання ідентичності, коли
об‟єктом оцінки стає спільнота (національна, мовна, соціальна) або ідентичнісні
атрибути (вік, стать, зовнішність тощо). Предикування оцінного знака
ідентичнісним атрибутам у межах мовної оцінки або за допомогою
цінніснотвірних моделей тотожне утворенню соціальних стереотипів. Такі
стереотипи можна назвати дискримінаційними ціннісними концептами, адже у
поведінці мовця вони втілюються у вигляді мови ворожнечі: лексикофразеологічних та граматичних засобах вираження оцінного ставлення до
упосліджених спільнот, у дискримінаційних комунікативних стратегіях.
Запропоновано метод аксіологічної лінгводеконструкції дискримінаційних
ціннісних концептів, що охоплює різні способи спростування або послаблення
предикативного зв‟язку між ідентичнісним атрибутом та знаком оцінки. Це
можливо завдяки оприявненню: 1) мотивів формування дискримінаційного
ціннісного концепту, що дозволяє їх спростувати; 2) способів маскування
дискримінаційних ціннісних концептів шляхом їхнього змішування з концептами
недискримінаційними; 3) дисперсній, «бухгалтерській» моделі спростування
соціальних стереотипів, яка полягає в тому, що певна ідентичність оцінюється не
лише добре чи погано, а пов‟язується з різними знаками оцінки.
412
Виявлено й змодельовано способи аксіологічної лінгводеконструкції
дискримінаційного ціннісного концепту також у результаті заперечення різних
елементів та зв‟язків у його структурі: 1) заперечення оператора генералізації,
тобто відмова поширювати оцінку властивостей індивідуума на всю спільноту, до
якої він належить; 2) заперечення денотативного компонента ціннісного
концепту, тобто незгода з тим, що оцінювана властивість притаманна
представникам цієї спільноти; 3) заперечення на рівні предиката думки, що
означає недовіру до мовця; 4) заперечення на рівні суб‟єкта думки, що знаходить
вираження у дискредитації мовця, який транслює чи формує дискримінаційні
ціннісні концепти.
10. Отже, у дисертації розроблено й запропоновано уніфікований
лінгвістичний метод аксіологічного динамічного моделювання, тобто
моделювання процесів та результатів оцінної категоризації у вигляді аксіологічної
пропозиційної структури, варіантів її реалізації та можливих способів
інтерпретації. Цей метод дає можливість описати різнопланові явища
українського та російського мас-медійного дискурсу, в основі яких лежить оцінна
категоризація дійсності: аксіологічне конструювання ідентичності, мову
ворожнечі, комунікативні дискримінаційні стратегії, дискримінаційні ціннісні
концепти та їх деконструкцію, ціннісні конфлікти й стратегії їх розв‟язання,
формування ідеологічних систем і аксіологічне рамкування. Усі ці феномени є або
результатами аксіологічної категоризації дійсності, або засобами, що впливають
на цю категоризацію, або спробами чинити спротив такому впливу. Аналіз
вербалізованих аксіологічних пропозиційних структур дає можливість визначити
закономірності їхнього функціонування та роль мови й мовлення у їхньому
формуванні.
Матеріал науково-методичної та художньої літератури дає підстави
зробити припущення про універсальний характер спостережених закономірностей
та моделей і висловити гіпотезу про їхню належність мовній системі.
Перспективи подальшого дослідження розглянутих проблем лежать у
площині розширення сфери застосування методу аксіологічного динамічного
413
моделювання та аксіологічної лінгводеконструкції із залученням матеріалу інших
типів дискурсу, а також інших мов, у тому числі в зіставному аспекті. Так,
доцільним видається порівняти частотність та особливості описаних
аксіологічних пропозиційних структур різного типу в російській та українській
мовах. Плідним може виявитися перевірка перлокутивного потенціалу цих
структур за допомогою психологічних та психолінгвістичних експериментів