ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В КОНТЕКСТІ МОДЕРНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

brief description

МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. академіка Ю. БУГАЯ

На правах рукопису

БАУЛІНА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 338.27:519.71:330.46

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ФОРМУВАННЯ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В КОНТЕКСТІ
МОДЕРНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

Спеціальність 08.00.03 – Економіка та управління
національним господарством

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора
економічних наук

Науковий консультант
доктор економічних наук, професор,
академік НАН України,
Данилишин Богдан Михайлович

КИЇВ – 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ...................................................... 5
ВСТУП ..................................................................................................... 6
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИКО-КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ НАГРОМАДЖЕННЯ І
ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ
НАЦІОНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА …………………………………

18
1.1. Інтерпретація категоріального апарату теорії стратегічного управління та формування інтелектуального капіталу національного господарства
18
1.2. Природа державної політики формування інтелектуального капіталу: погляд крізь призму структурно-інформаційного підходу ………….
34
1.3. Міжнародний досвід реалізації політики формування інтелектуального капіталу для стимулювання модернізаційних процесів ………………
48
1.4. Інтегрована концепція ідентифікації та формування інтелектуального капіталу національного господарства ………………………………….

Висновки до розділу 1 …………………………………………………..

65

80
РОЗДІЛ 2.
МЕТОДОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ОСНОВНИХ КОМПОНЕНТ
ДЕРЖАВНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ТА РОЗРОБКА ДІЄВИХ МЕХАНІЗМІВ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ В ІННОВАЦІЙНО-ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІЙ СФЕРІ ………………………………………………..

89
2.1. Комплексна діагностика структурно-динамічних характеристик
національного господарства за параметрами розвиненості
інтелектуального капіталу ……………………………….......................

89
2.2. Детермінанти процесу формування інтелектуального капіталу в умовах суспільно-політичних трансформацій ………………………………….
102
2.3. Розроблення технологій забезпечення стійкості інтелектуального
потенціалу до екзогенних загроз і ендогенних ризиків ……………..
115
2.4. Обґрунтування модельних рішень та проектування компонент
державної економічної політики формування інтелектуального
капіталу національного господарства ……………

Висновки до розділу 2 ………………………………………………..

124

145
РОЗДІЛ 3.
РЕСУРСНО-ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСІВ
ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ
НАЦІОНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ЙОГО МОДЕРНІЗАЦІЇ

150
3.1. Діагностика масштабів і розвиненості високотехнологічної сфери
національного господарства та його модернізації …………………..
150
3.2. Оцінювання ефективності сучасного інструментарію формування та використання інтелектуального капіталу ……………………………..
161
3.3. Реалізація сучасної державної економічної політики
науково-технологічного розвитку України ……………………………
185

Висновки до розділу 3 ………………………………………………..

215
РОЗДІЛ 4.
МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ ФОРМУВАННЯ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В КОНТЕКСТІ РОЗВ’ЯЗАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОБЛЕМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ …………………………………………………………………

220
4.1. Трансформація потенціалів системно-універсального функціонування та моделі генерування інтелектуального капіталу …………………….
220
4.2. Регенерація структурно-динамічних характеристик стійкості
національного господарства до загроз і ризиків ……………………..
234
4.3. Методи коригування параметрів якісної поведінки економічної системи держави за використання цільових функціоналів ……………………..
245
4.4. Прогнозування параметрів економічного зростання за цільовими
функціоналами трансформації факторних і системно-універсальних
потенціалів ………………………………………………………………

Висновки до розділу 4 ………………………………………………….

256

272
РОЗДІЛ 5.
МОДЕРНІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА ПРИ
ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ПРОЦЕСІВ ФОРМУВАННЯ і НАРОЩЕННЯ
ЙОГО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ……………………………

279
5.1 Розроблення організаційно-економічного механізму реалізації
державної економічної політики формування інтелектуального
капіталу національного господарства ………………………………….

279
5.2. Система фронтального управління формуванням інтелектуального
капіталу для забезпечення надійності функціонування економіки
держави …………………………………………………………………

296
5.3. Наслідки впровадження оптимізаційних рішень щодо реалізації
державної економічної політики формування, нагромадження та
використання інтелектуального капіталу ……………………………

Висновки до розділу 5 ……………………………………………………

313

331
ВИСНОВКИ …………………………………………………………….
338
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………

ДОДАТКИ ……………………………………………………………….. 356

384

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВВП Валовий внутрішній продукт
ВТП Високотехнологічна продукція
ДПФІК Державна політика формування інтелектуального капі-талу
ЕВІК Ефективність використання інтелектуального капіталу
ІКІФІКНГ Інтегрована концепція ідентифікації та формування ін-телектуального капіталу національного господарства
ІК Інтелектуальний капітал
ЗРП Засіб розв’язання протиріч
МФТППСУФ Механізми формування, трансформації та поширення потенціалів системно-універсального функціонування
НГ Національне господарство
НЕ Небажаний ефект
НЕІ Національні економічні інтереси
ОЕМРДЕПФІКНГ Організаційно-економічний механізм реалізації держав-ної економічної політики формування інтелектуального капіталу національного господарства
ОСУ Організаційна структура управління
ПЕБ Паливно-енергетичний баланс
ПЕР Паливно-енергетичні ресурси
ПК Позитивна криза

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку українського суспільства та економічної системи держави характеризується надшвидким і безпрецедентним розвитком процесів глобалізації. При цьому, першочерговою базою для забезпечення цільової орієнтації та дієвості здійснення процесів реструктуризації національного господарства є: інноваційні й інформаційні ресурси; матеріальні знання – як невід’ємна складова як основного, так і інтелектуального капіталу. Соціально-економічні трансформації та модернізаційні процеси вимагають відпрацювання технологій державного управління формуванням, нарощенням та використанням інтелектуального капіталу національного господарства. Оскільки нагромадження, мобілізація і застосування інноваційних знань набуває вирішального значення в якості інтелектуального чинника з ін-тенсифікації процесів формування нового типу виробництва та, відповідно, інформаційної економіки в державі.
Необхідно визнати, що тенденції нарощення інтелектуального капіталу національного господарства, що склалися на сьогодні, характеризуються де-синхронізацією їх основних компонент, невідповідністю реальним соціально-економічним трансформаціям, що робить їх уразливими перед деструктивни-ми впливами загальносвітових кризових явищ. Отже, інтелектуальний капітал постає не лише як засіб нарощення загального капіталу, але й як, в основному, адекватне відображення дійсності та визначення пріоритетних напрямів трансформації національного господарства.
Розробці теоретико-концептуальних підходів до провадження техноло-гій державного управління економікою у сфері нагромадження інтелектуаль-ного капіталу присвячено низку праць зарубіжних та вітчизняних учених, а саме: О. Алимова, Д. Белла, Дж. Гелбрейта, Б. Данилишина, Л. Діккенса, І. Єгорова, Л. Едвідсона, М. Мелоуна, Т. Стюарта, Б. Андрушківа, О. Бутнік-Сіверського, Б. Малицького, І. Бистрякова, В. Геєця, Ю. Лисенка, О. Ляпунова, В. Микитенко, О. Новікової, Г. Савіної, О. Цибульова, А. Чухно, Я. Яцкова та ін. Віддаючи належне науковому здобутку попередніх наукових розробок, необхідно визнати, що невирішеними залишилися проблеми щодо розроблення дієвої державної економічної політики з формування інтелектуального капіталу (ІК) та його складових в контексті модернізації національного господарства (НГ). Невирішеними лишилися питання щодо: добору оптимальних шляхів консолідації резервів системно-універсального функціонування; дефініційного визначення «інтелектуального капіталу» та його тлумачення як економічної категорії, що існує безвідносно до понять «людського» і «структурного» капіталів. Без вирішення цього комплексу завдань, що стоять перед економікою та управлінням національним господарством, виникне загроза унеможливлення застосування механізмів запобігання втратам стратегічного потенціалу не лише для інтенсифікації процесів загальноекономічного прискорення, а й для регенерації економічної системи України і набуття нею системних ознак.
Зазначене вище зумовило гостру необхідність розробки структурованої та послідовної державної економічної політики становлення і нагромадження інтелектуального капіталу національного господарства. Використання цього інструментарію в моделі інноваційного розвитку України обумовило вирішення проблеми щодо вдосконалення інституціональних та інформаційних субструктур в контексті формалізації організаційно-економічного механізму реалізації державної економічної політики формування інтелектуального капіталу національного господарства. Це й обумовило актуальність проведеного дослідження, адже загальнонаціональна консолідація ІК та його ефективне використання є реальним підґрунтям успішної реалізації національних економічних інтересів (НЕІ) і піднесення українського соціуму.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках наукових досліджень Ради по вивченню продуктивних сил України (РВПС України) НАН України, зокрема, вона є складовою комплексних наукових досліджень РВПС України НАН України, наступних НДР:
«Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України» (№ держреєстрації 0109U002647 (39), № держреєстрації 0109U002646 (48) те-рмін виконання 2006 – 2008 рр.);
«Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впроваджен-ня стратегій інновативно-інноваційного розвитку України» (№ держреєстрації 0107U004762, термін виконання 2007 – 2009 рр.);
«Інституціоналізація інноваційно-інвестиційної трансформації економі-ки регіонів» за планом, затвердженим у підтемі «Формування багаторівневої системи управління інноваційно-інвестиційними процесами в контексті тран-снаціоналізації економіки України» (№ держреєстрації 0108U009957, термін виконання 2008 – 2010 рр.).
Особистий внесок дисертанта в межах зазначених НДР полягає в розробці: а) інтегрованої концепції формування ІК та його ідентифікації; б) теоретико-методичних засад діагностики структурно-динамічних характеристик розвиненості ІК; в) оригінального цільового програмного забезпечення «MainStreaM.Ic.v.6.3» для матеріалізації науково-методичних розробок (довідка РВПС України НАН України № 01-11/344 від 15.06.2010).
Результати дослідження упроваджено за двома науково-аналітичними доповідями до Міністерства економіки та Міністерства промислової політики України, викладеними у формі методичних розробок і аналітичних записок, зокрема щодо визначення:
1) наслідків реалізації науково-технологічної та венчурної діяльності в контексті нарощення інтелектуального капіталу національного господарства (вих. № 01-05/975 від 19.12.2008);
2) вагомості впливу потенціалів системно-універсального функціону-вання на параметри промислового зростання (вих. № 01-05/755 від 27.11.2009).
Наукові розробки доповнюють окремі розділи фундаментальних і прик-ладних дисциплін підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «ма-гістр» у ВНЗ України за напрямом «Менеджмент» та «Економіка і підприєм-ництво».
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка й обґрунтування теоретико-методологічних засад, методичних основ і практичних рекомендацій щодо реалізації державної економічної політики у сфері формування та становлення інтелектуального капіталу для активізації процесів модернізації національного господарства.
Для досягнення поставленої мети було передбачено постановку та пос-лідовне вирішення наступних завдань:
— вивчити міжнародний досвід у сфері активізації державних
економічних політик щодо формування ІК НГ;
— сформулювати й обґрунтувати теоретико-концептуальні підходи до формування та реалізації державної програми у сфері використання ІК НГ;
— діагностувати основні характеристики ІК та встановити детермінан-ти його формування для інтенсифікації модернізаційних процесів у націона-льному господарстві за умов ресурсних обмежень;
— здійснити прогнозно-аналітичну оцінку ефективності та дієвості су-часного інструментарію формування, трансляції, трансформації і використан-ня інтелектуального капіталу національного господарства;
— оцінити перспективи та наслідки реалізації державної економічної політики науково-технологічного розвитку української економіки;
— змоделювати основні процеси формування ІК в контексті модернізації НГ та встановити перспективи реалізації відповідної державної політики;
— розробити модель організаційно-економічного механізму формування ІК НГ та визначити умови і наслідки його запровадження;
— побудувати архітектуру цільового програмного забезпечення для: а) оцінювання/прогнозування ІК НГ із розробкою набору стратегій модернізації на засадах реалізації авторської інтегрованої концепції; б) експериментальної перевірки адекватності авторських методів і методик за використання системи показників-індикаторів рівня розвиненості інтелектуального капіталу.
Об’єктом дослідження є система державного регулювання економікою у сфері формування її інтелектуального капіталу.
Предметом дослідження є теоретичні, методологічні, методичні та прикладні основи формування і реалізації дієвої державної економічної політики формування ІК НГ у разі його модернізації та спрямування за траєкторією інноваційного розвитку.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що розробка і запровадження базових положень інтегрованої концепції формування ІК НГ та його ідентифікації сприятиме нарощенню стратегічного потенціалу України в умовах ресурсних обмежень і модернізації економічної системи у стислі терміни.
Методи дослідження. Методологічною і теоретичною основою дослі-дження стали розробки зарубіжних та вітчизняних учених в галузі становлен-ня та нагромадження інтелектуального капіталу, Закони України, Постанови Кабінету Міністрів України у сфері стратегічного управління розвитком НГ та інтелектуальної власності.
У роботі використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання предмету дослідження, а саме: для формулювання ієрархії завдань і комплек-сної діагностики галузі – абстрактно-логічний; для виокремлення найвагомі-ших факторних чинників – деталізації та синтезу; для обчислення економіч-них показників – економетричні; для побудови мультиплікативних розрахун-ків – прогностичний, кластерний, кореляційний і регресійний; для розроблення оптимальної моделі державної економічної політики щодо формування та нагромадження ІК – структурно-матричний. Для обробки статистичних даних і складання-проведення аналітичних розрахунків використовувалися стандартні програмні пакети «Statistica 8.0» (StatSoft, США).
Інформаційною базою дослідження стали монографії, дані річних звітів науково-дослідних установ, інформаційно-аналітичних бюлетенів, періодичні наукові вітчизняні та зарубіжні видання, дані Держкомстату України, аналіти-чні дані комітетів Верховної Ради України і профільних міністерств, результа-ти обстеження галузей та ресурси Інтернет.
Емпіричною базою дослідження стали: результати багаторічних науко-вих досліджень, здійснених дисертантом особисто або за його участю; відо-мий світовий досвід у сфері макроекономічного регулювання економіки і державного управління інтелектуальною власністю й інтелектуальним капі-талом НГ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці й обґрунтуванні теоретико-методологічних засад і методичних положень, практичних рекомендацій щодо нового вирішення проблеми реалізації державної економічної політики формування ІК НГ в контексті його модернізації.
Найсуттєвішими теоретичними, методологічними і практичними ре-зультатами, які характеризують наукову новизну дослідження та особистий внесок дисертанта, є наступні:
вперше:
— сформульовано базові положення теорії стратегічного управління ІК НГ в контексті його модернізації, що базуються на авторській інтегрованій концепції формування ІК в умовах ресурсних обмежень та його ідентифікації, яка передбачає: агрегований розвиток економічної системи за рахунок задіяння знання – ефективнішого засобу соціально-перетворюючої дії; інтенсифікацію процесів забезпечення суспільної рівноваги, сталого розвитку і прогресу;
— обґрунтовано організаційно-економічний підхід до групування й кількісної оцінки вагомості впливу самоорганізаційних та організаційних компонент державної політики формування ІК, за використання якого: діагностовано структурно-динамічні характеристики НГ за параметрами розвиненості ІК; побудовано довгостроковий прогноз основних макроекономічних показників розвитку української економіки до 2030 р.; обчислено швидкість повернення коштів, вкладених у наукові розробки і модернізацію НГ;
— розроблено й апробовано кваліметричний інструментарій досліджен-ня результативності державної економічної політики формування ІК НГ, що містить: цільове програмне забезпечення для розробки набору стратегій і ви-бору моделі їх реалізації; універсальні модельні вирішення оцінюван-ня/прогнозування компонент стратегічного потенціалу; математичні та графі-чні образи імовірнісних траєкторій розвитку національного господарства у разі реалізації структурно-інформаційного підходу до формалізації змісту державної політики, заснованого на комплексних, синергетичних і ресурсно-функціональних принципах ідентифікації ІК;
удосконалено:
— структуру організаційно-економічного механізму реалізації держав-ної економічної політики формування інтелектуального капіталу, у складі: а) системоутворюючих регуляторів модернізації національного господарства: державно-політичного, ресурсно-функціонального, організаційного, нормативно-правового і фінансового; б) механізмів формування, трансформації та поширення потенціалів системно-універсального функціонування; в) системи фронтального управління формуванням ІК та забезпеченням надійності функціонування економіки держави;
— методичні підходи щодо оцінювання/прогнозування стратегічного потенціалу НГ, які на відміну від існуючих, спираються на авторські моделі, засновані на використанні системи показників-індикаторів розвиненості сукупних можливостей української економіки, згруповані за ознаками: матеріально-факторної природи; системно-універсального функціонування; системно-функціональної орієнтації;
— структурно-логічну схему діагностики розвиненості інтелектуально-го капіталу НГ, до процедур якої включено адаптивні моделі коригування параметрів якісної поведінки економічної системи держави, за якими побудовано архітектуру цільового програмного забезпечення, що у реальному часі дозволяє: здійснити оцінку ІК; встановити перспективи його нарощення; спрогнозувати зміни стратегічного потенціалу і темпи модернізації НГ у разі формування та раціонального використання інтелектуального капіталу;
— метод ранжування інтелектуальних проектів, що базується на виок-ремленні за результатами аналізу когнітивно-інформаційних аспектів руху ма-теріалізованих знань (засобів їх отримання; механізмів задіяння, поширення і трансформації; добору релевантного масиву сучасної інформації; розроблення технологій управління ними), що циркулюють у межах НГ, езотеричного етапу формування ІК, за яким встановлено, що ІК, збережений у вигляді інформаційного ресурсу: не амортизується під час його використання; не зникає, зберігається і, навіть, зростає; набуває радикальної природи дії, за якою активізуються процеси модернізації, зростає продуктивність праці;
дістали подальшого розвитку:
— базові положення теорії формування, нарощування та раціонального використання ІК НГ, у межах якої визначено загальнонаукові принципи побудови стратегії нагромадження ІК, зокрема, та потенціалів системно-універсального функціонування, в цілому, що забезпечують: формування адекватного реальним соціально-економічним і виробничо-господарським процесам інформаційного ринку; реалізацію принципів інформаційного менеджменту; побудову регламентів стратегічного управління інформаційними потокам в межах механізмів державної економічної політики формування ІК в контексті модернізації національного господарства;
— сутність та зміст цільової функції державної економічної політики формування ІК НГ як інструментарію реалізації загальної стратегії розвитку економічної системи, у відповідності з якою здійснюється узгодження склад-ної конструкції орієнтирів загальноекономічного відродження у просторі їх імовірної об’єктивації, що, при консолідації сукупних можливостей і залучені резервів модернізації НГ, поширюється на всі види економічної діяльності задля нарощення їх матеріальних, факторних і макропотенціалів та потенціалів системно-універсального функціонування;
— методологічні принципи ідентифікації стратегічних можливостей трансформації національного господарства, що, на відміну від існуючих, формалізовані на засадах реалізації циклічно-експоненціальної парадигми та інтегрованої концепції формування ІК НГ і його ідентифікації, за якими послідовно здійснено макроекономічний й економетричний аналіз соціально-політичних, методологічних і концептуальних параметрів забезпеченості достатніх темпів економічного зростання України;
— методологічні схеми: визначення особливостей сучасної системи державного регулювання економіки та формування її стратегічного потенціа-лу в контексті модернізації НГ і збалансованого його функціонування в умо-вах ресурсних обмежень; обґрунтування природи державної економічної політики формування інтелектуального капіталу; розроблення оптимальної для України траєкторії розвитку за ключовими параметрами економічної динаміки, очікуваних у разі модернізації НГ за рахунок приведення до оптимального вигляду структури інтелектуального капіталу шляхом її модуляції.
Відмінність одержаних результатів від існуючих наукових напрацювань полягає ще й у тому, що розроблена інтегрована концепція формування ІК національного господарства та його ідентифікації охоплює (завдяки застосуванню базових принципів комплексного, синергетичного і ресурсно-функціонального підходів) усі чинники і фактори впливу на процеси форму-вання, трансформації, трансляції та використання ІК, а також перешкоди на шляху реалізації відповідної стратегії в державі.
Практичне значення одержаних результатів. Реалізація висновків та пропозицій дисертанта сприятиме формуванню адекватної сучасним економічним дистурбаціям державної економічної політики у сфері становлення та збереження інтелектуального капіталу національного господарства в контексті його модернізації в умовах ресурсних обмежень. Це дозволить сформувати, консолідувати і раціонально використовувати потенціали, згруповані за системно-універсальною ознакою для забезпечення індивідуальної надійності функціонування економічної системи України та побудувати еволюційну економіку інформаційного типу в межах демократичної, правової держави відповідно до визначених НЕІ.
Упровадження результатів дослідження. Результати дослідження знайшли своє впровадження за двома науково-аналітичними доповідями до Міністерства економіки та Міністерства промислової політики України.
Вони викладені у формі методичних розробок і аналітичних записок, зокрема щодо визначення:
1) наслідків реалізації науково-технологічної та венчурної діяльності в контексті нарощення інтелектуального капіталу національного господарства (вих. № 01-05/975 від 19.12.2008);
2) вагомості впливу потенціалів системно-універсального функціону-вання на параметри промислового зростання (вих. № 01-05/755 від 27.11.2009) (довідка РВПС України НАН України № 01-11/344 від 15.06.2010).
Алгоритми процедур і вимоги до складу робіт із прогнозування та моніторингу, аналітичної оцінки обсягу необхідних витрат для стимулювання інноваційно-інформаційних змін і генерування стратегічного ресурсу зростання використано у 2009 – 2010 рр. ЗАТ «Українська торгово-промислова корпорація», що дозволило товариству оцінити масштаби модернізації виробництва, віднайти реальні кошти на впровадження заходів щодо формування та нарощення інтелектуального потенціалу, інформаційного забезпечення сучасного рівня (довідка ЗАТ № 22-10/317 від 13.05.2010).
Наукові положення та прикладні розробки використано:
а) Спілкою промислових експертів і роботодавців Нідерландів для усу-нення перешкод на шляху підвищення економічної ефективності функціону-вання галузей і виробництв (довідка PUM від 21.04.2010);
б) Центром перспективних соціальних досліджень НАН України для обчислення інтелектуального потенціалу і соціально-економічних параметрів розвитку України при щомісячному моніторингу соціально-політичної ситуа-ції в Україні (довідка ЦПСД НАН України № 01/1–64 від 07.06.2010) – зокре-ма, оригінальне інформаційно-методичне забезпечення та цільова програма «MainStreaM.For.Ic v.6.3»;
в) ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» (довідка № 234-к від 17.08.2010), а саме: науково-методичні та практичні рекомендації для оці-нки/прогнозу інтегральних показників ефективності використання ІК з ураху-ванням специфічних особливостей розвитку наукоємних виробництв і поло-жень ризик-менеджменту.
Результати дослідження викладено в лапідарному вигляді у навчально-методичних посібниках, що використовуються у навчальному процесі на кафедрі менеджменту Міжнародного науково-технічного університету ім. академіка Юрія Бугая (довідка МНТУ МОН України № 01/3999 від 20.05.2010).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням і містить розробки стосовно формування державної політики у сфері становлення та нагромадження інтелектуального капіталу в умовах ресурсних обмежень при модернізації системи національного господарства. Наукові положення, висновки, рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором дисертантом самостійно. Обсяг особистого внеску в роботах, опублікованих у співавторстві, наведений окремо у переліку опублікованих праць.
Практичне впровадження результатів дослідження здійснено на основі особистих наукових ідей, а їх прийнятність і достовірність доведено двома авторськими свідоцтвами, отриманими від Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні, методологічні та практичні положення й результати дисертації доповідалися на 12 науково-практичних конференціях.
Зокрема, таких як: «Управління стратегічними змінами на підприємстві: концептуальні засади, методологія та практика» (м. Київ, 2005 р.); «Актуальні проблеми входження вищих навчальних закладів України до єдиного Євро-пейського простору» (м. Київ, 2005 р.); V-та міжнародна науково-технічна конференція «Важке машинобудування: проблеми та перспективи розвитку» (м. Краматорськ, 2007 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Роз-виток освіти, вступ до Болонського процесу» (м. Київ, 2007 р.); «Україна – Чехія – ЄС: сучасний стан та перспективи». (м. Прага, 2008 р.); «Україна – Польща – ЄС: сучасний стан та перспективи» (м. Ополє, 2008 р.); «Розвиток національної промисловості у сучасному контексті: пріоритети, проблеми, регулювання» (м. Донецьк, 2009 р.); «Україна – Чехія – Польща – ЄС: сучасний стан та перспективи» (м. Прага, м. Вроцлав, 2009 р.); «ХХVІ міжнародна конференція «UKR-POWER 2010 «Комплексне вирішення проблем енергозбереження у промисловій і комунальній енергетиці» (м. Ялта, 2010 р.); «Україна у стані перманентного вибору: духовно-культурні, соціально-економічні та політико-правові стратегії» (м. Київ, 2010 р.); «Україна – Чеська Республіка – Європейський союз: стан і перспективи розвитку» (м. Прага, 2010 р.); «Освіта та наука в умовах глобальних викликів» (м. Сімферополь, 2010 р.).
Публікації. Основні результати і висновки дисертаційної роботи опуб-ліковано у 44 наукових працях (загальним обсягом 69,35 друк. арк., особисто автору належить 45,35 друк. арк.). З них: 4 монографії (2 одноосібні та 2 колективні) і 1 навчальний посібник; 27 статей, що визнані ВАК України фаховими з економічних наук; 2 – в інших наукових виданнях; 10 – у матеріалах науково-практичних конференцій. У тому числі, отримано 2 авторських свідоцтва на програмний продукт і методологічну розробку й методичні підходи до оцінювання/прогнозування параметрів розвитку ІК НГ.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, 3 додатків (на 23 сторінках), переліку використаної літератури (250 найменувань на 30 сторінках). Основний текст викладено на 355 стор., що містить 35 таблиць, 23 рисунки.
Із загальної кількості таблиць і рисунків лише 9 займають усю площу сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено важливу наукову і національно-господарську проблему щодо розробки та реалізації державної політики формування ін-телектуального капіталу національного господарства в контексті його мо-дернізації. Подано нові науково обґрунтовані розробки вирішення проблем формування, нарощення, трансформації і трансляції ІК України в умовах ресурсних обмежень, методичні та прикладні аспекти оцінюван-ня/прогнозування параметрів розвиненості ІК з використанням організацій-но-економічного механізму реалізації державної економічної політики фо-рмування ІК та відповідного інструментарію, визначених за наслідками ек-спериментальної перевірки адекватності розроблених моделей і використо-вуваної системи макроекономічних показників. Результати дослідження до-зволили зробити теоретичні та науково-практичні висновки, основними з яких є наступні:
1. Визнано спрямованість безпрецедентних за масштабами глоба-лізаційних процесів, що відбуваються у світогосподарській системі. Дове-дено, що останні висувають на першорядне місце інноваційні й інформаційні ресурси. З’ясовано, що в сучасних умовах господарювання на чільне місце за значущістю вийшли саме матеріальні знання як у вигляді основного капіталу, так і інтелектуального. Що стосується останнього, то вони фо-рмуються завдяки нарощенню фундаментальних і прикладних знань, акти-візації конструкторських розробок та систематизації релевантної інформа-ційної бази (формування інформаційного ресурсу), а також створення ма-шинних засобів їх розробки.
Підкреслено, що якісне оновлення засобів і способів соціально-економічних трансформацій у державі, на думку автора, полягає чималої мірою саме у висуванні на перший план технологій управління розвитком НГ та верифікації прогнозної інформації як основи інформаційних технологій. Отже, саме на базі цієї форми інноваційних знань ініціюються процеси генерування, вироблення і нарощення ІК НГ, що забезпечує створення до-даткової вартості продукції реального сектору економіки та формування ІК. Доведено, що проблема розробки та реалізації дієвої державної економічної політики формування ІК НГ залишається мало дослідженою як в економічній теорії, так і в економіці й управлінні національним господарством. Більшість представників класичної наукової думки не розглядають дану проблематику як невід'ємну структурно-функціональну частину модернізації економіки та набуття нею якісно нових ознак системності та стійкості до загроз і ризиків.
У роботі обґрунтовано необхідність формування дієвої політики фор-мування інтелектуального капіталу національного господарства для досяг-нення загальноекономічного прискорення і реалізації інноваційно спрямо-ваної української моделі економічного зростання. Доведено, що попри усі наявні соціально-економічні, суспільно-політичні загрози і ризики лише консолідація стратегічного потенціалу на засадах інтенсифікації процесів формування та нарощення інтелектуального капіталу дозволить побудувати еволюційну економіку інформаційного типу в межах демократичної, правової держави для успішної реалізації національних економічних інтересів України.
2. Удосконалено понятійно-категоріальний апарат теорії економіки та управління національним господарством у сфері стратегічного управління формуванням ІК в контексті модернізації виробничо-економічних систем, що базується на авторській інтегрованій концепції формування ІК в умовах ресурсних обмежень та його ідентифікації, яка передбачає: агрегований розвиток економічної системи за рахунок задіяння знання – найефектив-нішого засобу соціально-перетворюючої дії; інтенсифікацію процесів забезпечення суспільної рівноваги, сталого розвитку і прогресу.
Автором визнано своєрідність функціонування і використання ІК, який характеризується тим, що він:
а) не амортизується під час свого використання;
б) не зникає, проте переноситься на новостворений продукт;
в) при зберіганні, навіть, збільшується в обсягах і масштабах застосу-вання;
г) при раціональному його використанні зумовлює зростання продук-тивності в десятки разів та ініціювання доходів у майбутньому періоді.
Зазначене дозволило розкрити комплекс проблем стратегічного управління розвитком НГ, розроблення технологій формування ІК та забез-печення раціонального його використання для індивідуальної надійності функціонування економічної системи. Останні розглянуто автором у погли-бленому світоглядно-методологічному та когнітивно-інформаційному аспекті руху інтелектуального потенціалу.
З’ясовано, що традиційне трактування поняття «інтелектуальний капі-тал» у свідомості суб’єктів управління виявилося недостатнім. Звідси вини-кла потреба у деталізації когнітивно-інформаційних аспектів руху інтелек-туального капіталу, в тому числі засобів його отримання, механізмів відбору, поширення, трансформації, нагромадження, трансляції, підготовки та підвищення кваліфікації для його генерування, а також раціонального й ефективного використання в усіх галузях національного господарства.
Тому, в межах теоретико-концептуального підходу до вирішення про-блем реалізації державної політики формування ІК запропоновано нове тлумачення вихідного категоріального поняття «інтелектуальний капітал», за яким розроблено методи ранжування та добору пріоритетних інтелектуа-льних проектів, що базуються на виокремленні езотеричного етапу форму-вання інтелектуального капіталу із знань як однієї з ключових складових добору релевантного масиву сучасної інформації і технологій, що цирку-люють у національному господарстві. Зазначене дозволило автору встано-вити наступне:
інтелектуальний капітал, збережений у вигляді інформаційного ресурсу, характеризується перманентним нарощенням у процесі зберігання та набуває радикальної природи, за якою активізуються процеси модернізації, а продуктивність праці у національному господарстві зростає не на відсотки, а у десятки – сотні разів.
Аргументація авторського тлумачення категорії «інтелектуальний ка-пітал» (яка є специфічною формою відносин у межах уже сформованої та функціонуючої системи економічної власності), на відміну від усталеного визначення, що включає до його складу «людський» і «структурний» капі-тали, базується на переконанні:
а) до складу інтелектуального капіталу, крім людського, слід включити капітал системно-універсального функціонування, що забезпечує дієвість механізмів сучасних трансформацій у національному господарстві;
б) при визначенні ефективності використання ІК необхідно враховувати витрати, втрати та інвестиції не лише на техніко-технологічне оновлення виробництва, а й на удосконалення ключових субструктур (системи управління розвитком НГ; організаційної структури управління; національної інноваційної системи; комунікаційних взаємозв’язків у межах замкненого системно-універсального циклу «наука – виробництво» тощо);
в) доцільно визнати своєрідність функціонування і використання ІК, який характеризується тим, що він: не амортизується під час свого викорис-тання; не зникає, проте переноситься на новостворений продукт; при збері-ганні чи накопиченні протягом певного часу навіть збільшується в обсягах і масштабах застосування; раціональне використання інтелектуального капі-талу зумовлює зростання продуктивності в десятки разів та ініціювання до-ходів у майбутньому періоді.
Встановлено, що економічна політика нашої держави, яка стосується формування ІК НГ в контексті активного провадження модернізації остан-нього, являє собою складну комбінацію внутрішньо та зовнішньо орієнто-ваних антагоністично-суперечливих заходів, які, відбиваючи діалектику «певних дипломатичних можливостей» і концепцій сприйняття дійсності певною політичною силою, представляють власне осмислення темпів, на-прямів розвитку чи окремого виду економічної діяльності, чи економічної системи держави в цілому. Визнано, що її основним недоліком є однобоке і досить обмежене сприйняття сучасних суспільних, економічних та коево-люційних процесів.
Підкреслено, що навіть часткова реалізація неадаптивних і неадекватних реальним виробничо-господарським процесам програмних положень по формуванню ІК зачіпає не лише основи забезпечення збалансованого роз-витку НГ, а й економічної безпеки держави загалом. При цьому встановлено, що безпосереднім і головним предметом для державотворчих змін за-лишаються вже виснажені за останні роки перманентних «трансформаційних змін» і «модернізацій» організаційно-економічні структури, а також со-ціально-економічні, виробничі та господарські відносини.
Зауважено, що прикметною рисою сучасного історичного етапу роз-витку національного господарства є, зокрема, те, що саме реалізація еконо-мічної політики в державі не набуває статусу самодостатнього аргументу подовження й удосконалення процесів результативного державотворення. Також в роботі автором визнано, що Україна знаходиться на зламному етапі, оскільки запанував період максимального накопичення економічних загроз державності.
При цьому, визначальним для автора залишається переконання у тому, що, попри всі наявні соціально-економічні, суспільно-політичні зрушення деструктивного типу й ресурсні обмеження, лише загальнонаціональна консолідація ІК та його ефективне використання є реальним підґрунтям успішної реалізації національних економічних інтересів в Україні.
3. Розроблено основні наукові положення проведення діагностики па-раметрів розвиненості ІК НГ (його ідентифікація базується на загальнонау-кових принципах реалізації стратегії макросистемної еволюції української економіки), за якими обґрунтовано організаційно-економічний підхід до кількісної оцінки вагомості впливу самоорганізаційних та організаційних компонент державної політики формування ІК НГ з їх класифікацією, що дозволило:
а) здійснити його діагностику;
б) побудувати довгостроковий прогноз основних макроекономічних показників розвитку української економіки до 2030 р.;
в) змоделювати швидкість повернення коштів, вкладених у наукові розробки та модернізацію.
Обґрунтовано тлумачення інформаційно-технологічного підходу (у разі консолідації та комп’ютеризації стратегічного ресурсу) до визначення складових державної політики формування інтелектуального капіталу наці-онального господарства, її специфічних функцій, принципів і методів реалі-зації дії як важливої передумови успішної розробки дієвих важелів та сис-темоутворюючих регуляторів реалізації дії. Виокремлено наріжні принципи та напрями означеного процесу консолідації зусиль з реалізації державної економічної політики, а саме:
а) забезпечення повноти і достовірності обліку усіх сторін виробничо-господарської практики в межах економічної системи;
б) нерозривний зв’язок з комплексним аналізом і прийняттям оптимі-заційних управлінських рішень на різних рівнях управління національного господарства;
в) мінімізація інформаційного шуму та обмеження інформаційної надмірності щодо врахування науково-технічних складових інтенсифікації процесів загальноекономічного прискорення;
г) реалізація оціночних показників відповідно до специфічних функцій стратегічного управління національним господарством в контексті його модернізації;
д) розмежування контурів творчої частини аналізу в межах системи стратегічного управління виробничо-економічними системами та інструме-нтарію реалізації державної політики формування інтелектуального капіталу при мінімізації їх перетинів і сполучень від рутинної обробки маси вихідних даних за рахунок формалізації архітектури цільового програмного за-безпечення «MainStreaM.For.IC v.6.3».
Аналізуючи реальну ситуацію, що склалася наразі в секторі інтелек-туальної власності, необхідно визнати, що цільовою функцією економічної політики по формуванню ІК України як інструменту реалізації загальної стратегії розвитку економічної системи має стати узгодження складної конструкції орієнтирів, що є простором імовірної об’єктивації, який поши-рюється на всі види економічної діяльності, усі категорії населення, зачіпа-ючи матеріальні, інтелектуальні та духовні сили, ресурсний потенціал дер-жави, спроможності та можливості. Ці твердження обумовили визначення конкретних завдань державної політики та висвітлення факторів впливу на ІК із наступним визначенням процесів модернізації НГ.
Зазначено, що висока динамічність сучасного соціально-політичного процесу та матеріалізація знань у вигляді основного капіталу стимулює не-впинне оновлення й теорії стратегічного управління ІК. Її аналіз дозволив авторові визначити сутність державної економічної політики у сфері фор-мування ІК НГ:
вона має являти собою діяльність соціальних суб’єктів та створених ними інститутів влади, яка виникла на перетині загальнодержавної політики і економічної стратегії з метою формування і використання фундаментальних та прикладних знань, конструкторських розробок та інформації, машинних засобів їхнього перетворення в ім’я досягнення НЕІ. А стартовою лінією державної політики має стати вироблення відповідної ідеології, втіленої в економічно-доктринальному забезпеченні процесу удосконалення соціально-економічної, виробничо-економічної, інформаційної та інтелектуальної сфер держави.
Зауважено, що процеси самоорганізації і у природному світі, і у соці-альному середовищі історично виникають задовго до цільного конститую-вання організаційних структур управління виробничо-господарськими, еко-номічними, технологічними та соціальними процесами, а також структурами, які мають переважно об’єктивну основу виникнення, але, здебільшого, об’єктивно-суб’єктивний характер впливу на економічні або суспільні явища.
4. Здійснюючи аналіз міжнародного досвіду у сфері державного управління процесами формування та нагромадження ІК НГ, дисертантом було встановлено сутність економічних інвестицій – це вкладення капіталу суб’єкта господарювання, у тому числі й інтелектуального капіталу, в різні об’єкти інтелектуальної діяльності для отримання прибутку, економічного або неекономічного ефекту, що пов’язано з факторами ризику, ліквідності та часу. При цьому, визнано, що рівень ефективності управління інтелекту-альними інвестиціями визначається більшою мірою саме активністю процесів формування інтелектуальних ресурсів; також визначено пріоритетні напрями інвестування, а саме:
а) інтелектуальна індустрія;
б) сфери високих технологій – медична та мікробіологічна промисло-вість, хімічна, нафтохімічна, паливно-енергетична галузі;
в) запровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій;
г) оновлення транспортної інфраструктури;
д) забезпечення еколого-економічної ефективності, що підтвердило наступне: інтелектуальні інвестиції вважаються пріоритетним напрямом у процесі одержання доходів підприємствами порівняно з традиційними до-ходами від процентів акцій.
Визначено ендо- та екзогенноспрямовані фактори, які впливають на розвиненість інтелектуального капіталу, що дозволило сформувати основні складові менеджменту інтелектуального капіталу. Встановлено, що саме цим і зумовлено гостру необхідність удосконалення світоглядно-методологічного, теоретичного та науково-практичного осмислення основних особливостей і цільових підсистем процесу формування ІК НГ в умовах ресурсних обмежень. Глибокий аналіз економічної ситуації в нашій країні дозволив зауважити, що єдиним перспективним шляхом економічного, соціального та правового розвитку в Україні є формування ІК, що натикається на проблему нерозробленості технологій управління його використанням.
5. Запропоновано до використання інтегровану концепцію формування інтелектуального капіталу національного господарства, яка дозволяє об-ґрунтувати напрями діяльності суб’єктів управління, котрі зумовлюють ін-тенсифікацію процесів формування, нарощення, трансформації та розвитку інтелектуального капіталу на засадах об’єктивної його ідентифікації. У межах цієї концепції можна використовувати технології стратегічного і тактичного управління його використанням та розробити систему процедур оці-нювання/прогнозування параметрів ефективності.
Зазначено, що вона поєднує дві гіпотези (комплексну і ресурсно-функціональну), що є узагальненим відображенням логіки дослідження, а розроблені методи й методики вирішення проблем формування ІК, здійс-нення оцінювання/прогнозування, вибору української моделі промислового зростання та набору інноваційної стратегії за використання практичного інструментарію й цільового програмного забезпечення – є відтворенням можливих шляхів реалізації національних економічних інтересів. Встанов-лено, що головна мета зазначеної концепції – забезпечити високий рівень ефективності управління використанням інтелектуального капіталу як на мікро-, так і на макрорівнях.
Відповідно до запропонованих положень концепції доведено, що про-цес формування державної економічної політики повинен складатися з дев’ятнадцяти елементів, групування яких можна здійснити із застосуванням пропонованих до використання базових принципів. Основними струк-турними елементами визнано наступні: об’єкти, суб’єкти, принципи, мета, завдання, стадії та окремі процедури. Викладено наступне: структура інтег-рованої концепції формування ІК та його ідентифікації являє собою складну трирівневу систему, яка зумовлює виникнення нових складових у її структурі: системи показників, що характеризують ефективність управління використанням ІК; сукупності процедур багаторівневого моніторингу; про-вадження прогнозування попиту і пропозиції інтелектуальної продукції; формування етапів реалізації інтегрованої концепції; конкретизації та дета-лізації життєвого циклу інтелектуального продукту тощо.
Крім того, в роботі зауважено, що ці конститутивно-ключові складові містять процедури створення інтелектуального продукту, його впровадження та реалізацію, вдосконалення і модернізацію, а якщо потрібно – й засоби обчислення економічного ефекту за використання цільового програмного забезпечення, а також формалізацію механізмів нормативно-правового га-рантованого захисту тощо.
За результатами реалізації основних компонент (комплексно-синергетичної та ресурсно-функціональної) інтегрованої концепції форму-вання та ідентифікації інтелектуального капіталу (на основі нової парадигми розвитку інтелектуального капіталу за рахунок запровадження об’єктивних процедур) у роботі здійснено подальші дослідження у напрямі розробки методології формування й побудови моделей, принципових методичних підходів та практичного інструментарію. Зазначене дозволило довести нагальну необхідність провадження процедур із довгострокового про-гнозування некерованих чинників модуляції інтелектуального капіталу при постійному моніторингу, оцінюванні, аналізі їх впливу суто на процес управління ІК. З авторського погляду, реалізація запропонованих процедур дозволяє сформувати та реалізувати оптимальну для України модель еко-номічного розвитку НГ на засадах його модернізації.
6. Запропоновано та обґрунтовано базові положення теорії формуван-ня, нарощення та раціонального використання інтелектуального капіталу національного господарства, у межах якої визначено:
- загальнонаукові принципи побудови стратегії нагромадження
інтелектуального потенціалу, зокрема, та потенціалів системно-універсального функціонування, в цілому;
- сутність та зміст державної економічної політики формування ІК, що передбачає:
а) впорядковану взаємодію її складових елементів;
б) застосування інструментів, адаптованих до умов реалізації загальної економічної стратегії,
якість якого дозволяє задовільно вирішувати актуальні проблеми мо-дернізації НГ та еволюції економічної системи держави;
- структуру організаційно-економічного механізму реалізації державної економічної політики формування ІК. До складу останнього включено системоутворюючі регулятори та стимулятори процесів загальноекономіч-ного прискорення для нагальної модернізації національного господарства, а саме:
1) державно-політичний, ресурсно-функціональний, організаційний, нормативно-правовий, фінансовий, які забезпечують;
а) формування адекватного реальним соціально-економічним та виро-бничо-господарським процесам інформаційного ринку;
б) реалізацію цільових функцій стратегічного управління (прогнозу-вання, організовування, координація, коригування, макроекономічне регу-лювання, експрес-діагностика, аналіз та облік, контролювання) і принципів інформаційного менеджменту;
в) запровадження регламентів управління інформаційними потоками та регулювання ними;
2) механізми формування, трансформації та поширення потенціалів системно-універсального функціонування національного господарства;
3) систему фронтального управління формуванням ІК і забезпеченням надійності функціонування НГ в контексті його модернізації.
У дослідженні, окреслюючи історичну детермінованість, загальні за-кономірності, тенденції та особливості процесів формування, нарощення і використання ІК НГ, автор:
а) визначив державні механізми інтенсифікації зазначених процесів за рахунок експериментальної перевірки їх адекватності та побудови прогнозів макроекономічних показників на основі авторської програми «MainStreaM.For.IC v.6.3».;
б) конкретизував конститутивно-ключові чинники забезпечення діє-вості технологій стратегічного управління та державної економічної політики у цій сфері; в) охарактеризував детермінанти трансформації сучасної політики формування ІК в межах складної економічної системи держави.
7. Розроблено та запропоновано новий кваліметричний інструментарій дослідження дієвості державної політики формування ІК НГ, що містить: універсальні модельні вирішення оцінювання/прогнозування; математичні і графічні просторові образи траєкторій розвитку української економіки у разі реалізації базових положень оригінальної інтегрованої концепції; цільове програмне забезпечення для розробки набору стратегій екзо- і ендо- спрямованого розвитку. Встановлено, що використання зазначеного інструментарію при нагальній потребі в проведенні подальшого системного дослідження державної політики формування ІК дозволить здійснити:
а) пошук резервів мобілізації ІК;
б) визначення закономірностей, що відображають щільність зв’язку між ключовими факторами впливу на темпи еволюційного розвитку в дер-жаві за визначеною траєкторією;
в) розробку технології управління формуванням, трансляцією і вико-ристанням інтелектуального потенціалу та об’єктивного оцінювання/ про-гнозування доцільних обсягів витрат на його відновлення.
Прикладний інструментарій побудовано автором за результатами реа-лізації комплексно-синергетичної та ресурсно-функціональної концепцій на основі нової парадигми розвитку ІК за рахунок запровадження об’єктивних процедур. Це дозволило здійснити у роботі подальші дослідження у напрямі розробки методології формування й побудови моделей, принципових ме-тодичних підходів і практичного інструментарію.
8. Розроблено та обґрунтовано методичні підходи до оцінювання стратегічного потенціалу національного господарства, що базуються на мо-делях, заснованих на використанні системи показників-індикаторів страте-гічних ресурсів матеріально-факторної природи, системно-універсального функціонування та системно-функціональної орієнтації. За використання останніх було оцінено швидкість повернення коштів на наукові розробки і модернізацію національного господарства, цільові орієнтири розвитку при концентрації зусиль на форсованому нарощенні інтелектуального потенціалу нації тощо. За використання такого підходу до кількісної оцін-ки/прогнозування параметрів розвиненості ІК національного господарства, на думку автора дисертації, інтелектуальний капітал постане не лише як засіб нарощення загального капіталу, а й як, в основному, адекватне відображення дійсності та визначення пріоритетних напрямів трансформації НГ.
Зазначене дозволило довести доцільність перетворення знань у процесі становлення економіки інформаційного типу в дедалі важливіший чинник формування, нарощення та ефективного використання інтелектуального ка-піталу національного господарства як комплексу глибинних, якісних і ціле-спрямованих перетворень у всіх сферах життєдіяльності українського сус-пільства. Це зумовить нагальну потребу ініціювання процесів нагромадження, трансляції та поширення інтелектуального капіталу, осмислення його властивостей не тільки у пізнавальному, а й у методологічно-інструментальному і практичному зрізі.
Представлено авторські способи розв’язання проблем діагностики ІК НГ, до яких включено адаптивні технології, що базуються на комплексі мо-дельних рішень, за якими побудовано архітектуру цільового програмного забезпечення, що у реальному часі дозволяє:
а) здійснити оцінку;
б) встановити перспективи його зростання;
в) спрогнозувати параметри стратегічного потенціалу у разі раціона-льного використання інтелектуального капіталу відповідно до положень інтегрованої концепції його ідентифікації.
Поряд із зазначеним, автором на засадах реалізації оригінальної інте-грованої концепції формування ІК та його ідентифікації (ІКФІКІ) було сфо-рмовано таку архітектуру інформаційного ресурсу, що уможливлює розробку дієвих способів автоматизації цих складних процесів на базі комп’ютерної і телекомунікаційної техніки, яку можна застосовувати у будь-яких видах економічної діяльності.
9. Удосконалено методологічні принципи ідентифікації стратегічних можливостей трансформації національного господарства, формалізовані на засадах реалізації циклічно-експоненціальної парадигми та оригінальної інтегрованої концепції, за якими послідовно здійснено:
а) макроекономічний та економетричний аналіз соціально-політичних, методологічних і концептуальних параметрів забезпеченості достатніх темпів економічного зростання України;
б) розробку концепції застосування методик визначення: особливостей сучасної системи державного регулювання економіки в Україні й фор-мування її стратегічного потенціалу в контексті інтенсифікації модернізації та збалансованого її функціонування в умовах ресурсного обмеження; природи державної політики формування інтелектуального капіталу.
Це стало основою для побудови довгострокового прогнозу ключових параметрів економічної динаміки, очікуваних за результатами консолідації факторів модуляції структури ІК. Експериментально перевірено вагомість результатів, отриманих внаслідок реалізації авторської інтегрованої концепції ідентифікації. Вона обумовлена поставленими та вирішеними цільовими завданнями, які базуються на домінантах циклічно-експоненціальної па-радигми ендогенно спрямованого економічного зростання, деталізованими у базовій теорії формування нової макрогенерації в Україні в контексті по-будови економіки інформаційно-еволюційного типу. Поряд із використанням певної комбінації методів моделювання параметрів економічного зростання економіки, автором здійснено обчислення ступеню поширення та реалізації потенціалів системно-універсального спрямування, оцінених за критеріями індивідуальної стійкості та ефективності, що пройшло дослідну експериментальну перевірку адекватності із застосуванням методів аналізу систем і структурно-функціонального аналізу.
Відмінність одержаних результатів дослідження від існуючих наукових напрацювань полягає ще й у тому, що розроблена інтегрована концепція формування інтелектуального капіталу національного господарства та його ідентифікації охоплює завдяки застосуванню базових принципів ком-плексного, синергетичного і ресурсно-функціонального підходів всі чинники і фактори впливу на процеси формування, трансформації, трансляції та використання ІК, а також перешкоди на шляху реалізації відповідної стратегії в державі.
10. Обґрунтовано доцільність зміни характеру державної політики формування ІК НГ до впорядкування взаємодії складових механізму фор-мування і поширення потенціалів нагромадження інтелектуального капіталу. Внаслідок її реалізації якість структурно-функціональної оптимізації стратегічного потенціалу в цілому та його потенціалів системно-універсального функціонування забезпечить збалансований розвиток націо-нального господарства та вирішення проблем його модернізації. Розроблені в роботі теоретико-концептуальні, методологічні та методичні засади роз-робки державної політики формування, нарощення і використання ІК НГ з урахуванням імовірності інформатизації як суспільних відносин та націона-льної специфіки, так і особливо слабко вивчених зрізів:
а) організаційної, кадрової, нормативно-правової та операційної тран-сформації реального сектору;
б) макроструктур;
в) інституцій та механізмів
– сприяють визначенню шляхів до ефективної розбудови економіки інформаційного типу та реалізації моделей інноваційного розвитку України (за допомогою запропонованої до використання процедури ідентифікації, що базується на комплексному й ресурсно-функціональному підходах).
11. На підставі експертної перевірки результатів впровадження автор-ських методик, у дисертації розкрито маловивчені аспекти та надзвичайно актуальні проблеми реалізації державної політики формування інтелектуа-льного капіталу національного господарства, а саме:
а) з’ясування теоретико-методологічних засад дослідження інтелекту-ального капіталу як стратегічного ресурсу трансформації національного го-сподарства з метою активізації процесів модернізації;
б) виявлення своєрідності руху інтелектуального капіталу в реальному секторі економіки;
в) виокремлення та класифікація основних чинників, напрямів і засобів реалізації властивостей ІК;
г) деталізація специфічності руху українського потенціалу системно-універсального функціонування (чутливого до дифузії когнітивних знань) як складової механізму сучасних перетворень в НГ;
д) визначення відмітних рис і специфічності сучасного процесу фор-мування, нарощення та використання інтелектуального капіталу й основних напрямів і форм його подальшого розвитку, структурування, функціонування та диверсифікації.
Доведено, що зазначені явища стали в державі основою для виник-нення специфічних галузей – інформаційної індустрії, ринку знань, інфор-маційного менеджменту, а також зумовили поширення нового типу суспі-льних відносин – інформаційних відносин. Узагальнюючи приведені викла-дки, можна констатувати: знаковою рисою сучасної історичної фази розви-тку світових господарських систем у цілому й української економічної сис-теми, зокрема, є те, що інтелектуальні чинники формування нового типу розширеного виробництва, яке базується на інноваційному знанні, набуває вирішального значення.
12. За результатами прогнозно-аналітичної оцінки основних макрое-кономічних показників та ресурсного забезпечення науково-технічного прогресу в державі, встановлено складність сучасного історичного етапу розвитку національної економіки, вона – у відсутності адекватного реальним соціально-економічним процесам ресурсно-функціонального забезпечення когнітивно-інформаційних аспектів руху в умовах трансляції негативного резонансу подій, зумовлених синхронним перебігом і матеріалізацією негативних економічних явищ, а саме: а) інерційно-деструктивного впливу суб’єктів державного управління на системоутворюючі регулятори націо-нальної економіки; б) деформації загальної системи стратегічного управління процесами формування, нарощення та раціонального й ефективного використання існуючого інтелектуального потенціалу; в) перманентного пошуку та зміни економічних пріоритетів при відсутності визначених, від-повідно до національних інтересів, цільових функціоналів, що пов’яжуть цілі із засобами їх досягнення.
З’ясовано закономірності інтелектуально-інформаційної сфери націо-нального господарства, вивчено тенденції її трансформаційного впливу на темпи модернізаційних процесів в державі та визначено можливості форму-вання умов (і обсягів докладання зусиль) для застосування зазначеного ре-сурсу в розбудові моделі інноваційного розвитку України.
Водночас, усвідомлення результатів отриманих у дисертації прогнозно-аналітичних обчислень, макроекономічний аналіз ефективності використання інтелектуального капіталу національного господарства, прогноз надійності системи його формування і нагромадження з урахуванням перспектив розвитку стратегічного потенціалу, потужностей реального сектора економіки дають підстави стверджувати: у внутрішньому суспільно-економічному просторі України існує реальна загроза щодо втрати не лише ресурсів для забезпечення загальноекономічного розвитку, а й парадигма-льних засад регенерації дієвого суспільного буття та стабільного функціо-нування економічної системи.
13. Основні наукові результати дослідження дають підстави запропо-нувати практичні рекомендації міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, керівникам підприємств, інтегрованих структур і об’єднань різних форм власності.
Беззаперечним фактом визнано те, що вплив інформаційного чинника збалансованого розвитку промислового виробництва на характер еволюції будь-яких макроструктур, а особливо реального сектору економіки України, зумовлює кардинальні зміни:
а) способів сприйняття інтелектуальних факторів формування соціа-льного середовища;
б) вимог до використовуваної системи оцінювання й прогнозування макроекономічної динаміки;
в) світоглядних засад суспільного буття;
г) теоретико-методологічних підходів і осмислення напрямів модифі-кації промислових циклів;
д) умов застосування та засобів удосконалення сучасних національно-господарських і суспільно-політичних процесів.
Тому, на думку дисертанта, економічна концепція розвитку держави повинна включати міждисциплінарні положення щодо трактування відмін-ностей стратегічного потенціалу певного державного утворення, відмінного за природою формування ІК, менталітетом і генетичними вимірами сучас-ного соціуму. Саме цим і була зумовлена гостра необхідність розробки в межах дослідження світоглядно-методологічного, теоретичного та науково-практичного осмислення ІК НГ, всебічного вивчення:
а) особливостей формування державної економічної політики щодо нарощення і використання ІК;
б) визначення та добору комплексу засобів для забезпечення його трансформуючого впливу на темпи економічного зростання в державі;
в) конвергентних і суспільно-економічних коеволюційних процесів, які відбуваються у НГ при реалізації адекватної реальним економічним явищам стратегії його модернізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алимов О. М. Стратегічний потенціал – сукупні можливості націона-льної економіки по досягненню цілей збалансованого розвитку [Текст]/ Микитенко В. В., Алимов О. М. // Продуктивні сили України. науково-теоретичний економічний журнал. К.: – РВПС України НАН України. - 2006. – № 1. – С. 135–151.
2. Бауліна Т. В. Формування й нарощення інтелектуального капіталу на синергетичних засадах [Текст] / Бауліна Т. В. // Матеріали Міжнародної нау-ково-практичної конференції: Україна-Польща-ЄС: сучасний стан та перспек-тиви. – Ополє, Польща, 2008. – С. 11 – 18.
3. Канигін Ю. М. Основи когнітивного суспільства знання: Інформаційна теорія соціальних систем: монографія [Текст] / Канигін Ю. М. – К. вид-во Укр. Академії інформатики, 1993. – 236 с.
4. Zula Kenneth J., Chermack Thomas J. (2007) Human Capital Planning: A Review of Literature and Implications for Human Resource Development. Human Resource Development Review Vol. 6, No. 3 September 2007. – P. 245–262.
5. Безугла В. О. Мікроекономіка [Текст]: учб.посібник / Безугла В. О., Постіл І. І. – К.: Вид-во Центр учбової літератури, 2007. – 288 с.
6. Ваганян О. Г. Управление формированием и развитием интеллектуа-льного капитала коммерческих организаций: дис. к. эк. н. / Вагнанян Огнес Григорьевич.
7. Эскиндаров М. А. Развитие корпоративных отношении в современной российской экономике: монографія [Текст] / Эскиндаров М. А. – Москва: Из-во Республика, 1999. – 368 с